При застосуванні автонапувалок і водопійних корит не допускається їх переповнення або підтікання.
Обігрів тварин
13.2.16. Безпека виробничих процесів під час обігріву молодняку свиней джерелами інфрачервоного випромінювання повинна забезпечуватись дотриманням зооветеринарних вимог, експлуатаційною документацією на обладнання та відповідати ГОСТ 12.1.004-91.
13.2.17. У процесі обігріву молодняку джерелами інфрачервоного випромінювання можливі дії таких небезпечних і шкідливих факторів:
підвищений рівень інфрачервоної радіації;
небезпечний рівень струму в електричній мережі;
підвищена температура поверхні матеріалів.
13.2.18. Монтаж інфрачервоних опромінювачів повинен проводитись згідно з вимогами ПУЭ та ДНАОП 0.00-1.21-98.
13.2.19. Обслуговування опромінювальних та іонізуючих установок повинен здійснювати електромонтер з кваліфікаційною групою з електробезпеки не нижче III.
13.2.20. Перед введенням в експлуатацію інфрачервоних опромінювачів електрообладнання повинне пройти випробування у присутності представника пожежної охорони підприємства й працівника, відповідального за безпеку експлуатації опромінювачів.
13.2.21. Тваринницькі приміщення, в яких експлуатуються інфрачервоні опромінювачі, відносяться до приміщень із підвищеною загрозою ураження електричним струмом.
13.2.22. Усі опромінювачі з інфрачервоними джерелами повинні експлуатуватись із захисною сіткою з висотою підвіски на відстані по вертикалі і горизонталі від вікна випромінювання до поверхні легкозаймистих матеріалів (соломи, дерева, пластмаси тощо) не менше 1 м.
13.2.23. Технічне обслуговування, ремонт, очищення опромінювачів і випромінювальних установок та зміну висоти підвісу опромінювачів потрібно проводити тільки після їх повного відключення від електромережі і охолодження.
13.2.24. На кожному об'єкті, обладнаному випромінювальними установками стаціонарного і пересувного типів, повинна бути експлуатаційна документація, інструкції з безпеки праці, з надання першої допомоги при враженні електричним струмом, а також захисні окуляри із світлофільтрами відповідно до вимог державного стандарту "Очки защитные. Общие технические требования" (ГОСТ 12.4.013-85Е, СТ СЭВ 4564-84) або щитки згідно з вимогами державного стандарту "Щитки защитные лицевые. Общие технические требования и методы контроля" із змінами в 1987 році (ГОСТ 12.4.023-84).
13.2.25. Не дозволяється використовувати опромінювальні установки з відкритими струмопровідними частинами.
13.2.26. Штепсельні розетки для включення опромінювальної установки у мережу повинні мати третій заземлювальний контакт. При відсутності таких розеток необхідно застосовувати апарати захисного відключення. В запилених і вологих приміщеннях (вологість понад 90%, запиленість 800 мг/куб. м) потрібно влаштовувати герметичні штепсельні розетки зі спеціальним гніздом для приєднання до захисного нульового проводу та ручками з діелектричного матеріалу.
13.2.27. Вмикання і вимикання установок дозволяється працівникам, які обслуговують тварин і мають I групу з електробезпеки.
13.2.28. Рівні ультрафіолетового випромінювання у виробничих приміщеннях повинні відповідати ДНАОП 0.03-3.17-88.
13.2.29. Для захисту від надмірного ультрафіолетового випромінювання застосовують захисні екрани: хімічні (хімічні речовини, креми, що поглинають випромінювання) і фізичні (перешкоди, що випромінюють, поглинають або розсіюють промені). Очі слід захищати окулярами із захисним склом. Повний захист від ультрафіолетового випромінювання усіх хвиль забезпечує флінтглас (скло, що вміщує окис свинцю) товщиною 2 мм.
При тривалій роботі ультрафіолетових ламп (під час роботи або одразу ж після опромінення) приміщення потрібно ретельно провітрити для запобігання накопичуванню озону та окису азоту.
13.2.30. Підлога з електрообігрівом у тваринницьких приміщеннях повинна виконуватись згідно з проектною документацією та відповідати вимогам ПУЭ.
13.2.31. При електричному обігріві підлоги як нагрівальний елемент слід застосовувати провід лише рекомендованих марок і відповідного перерізу.
13.2.32. При прокладанні нагрівальних елементів повинна бути забезпечена гідроізоляція місць прокладки та ізоляція нагрівальних елементів.
13.2.33. В приміщеннях з електрообігрівом підлоги потрібно встановити прилад для аварійного відключення від електричної мережі.
13.2.34. Терморегулятори підлоги із електрообігрівом повинні працювати у автоматичному режимі.
13.2.35. Підлоги з електрообігрівом повинні постійно бути в справному й чистому стані.
13.2.36. Проведення будь-яких будівельних або ремонтних робіт у місцях розміщення підлоги з електрообігрівом допускається лише після їх відключення електротехнічним персоналом від живильної електромережі.
Догляд за кнурами
13.2.37. Кнурів-плідників слід утримувати в спеціальному свинарнику-кнурнику або в окремих спеціально обладнаних станках загального свинарника. Перегородки між станками повинні бути суцільними до висоти 0,9 м, а вище - до висоти 1,4 м - з металевих труб.
13.2.38. При обслуговуванні кнурів-плідників не можна допускати різких окриків і биття тварин.
13.2.39. У станках для утримання кнурів годівниці та напувалки необхідно влаштовувати так, щоб свинар-оператор міг роздавати корм і наливати воду з боку проходу, не заходячи у станок.
Чистити станки і клітки слід у відсутності тварин.
13.2.40. Групове утримання кнурів-плідників на промислових свинарських комплексах сприяє формуванню в тварин більш спокійного характеру, дає можливість організовувати групові прогулянки на вигульному дворі.
13.2.41. На прогулянку кнурів слід випускати регулярно такими же групами, якими вони утримуються в станку.
Спільне випасання й прогулянки кнурів необхідно проводити в нежарку погоду та невеликими групами.
13.2.42. Випускати кнурів на прогулянку групами при індивідуальному утриманні забороняється.
13.2.43. Переганяти кнурів-виробників й кнурів-пробників повинні не менше двох працівників.
13.2.44. Неспокійних, злобних і кнурів, що б'ються, пасти й вигулювати необхідно кожного окремо.
Прогулянку таких кнурів слід проводити за допомогою установки для активного моціону, що виключає перебування працівників серед тварин.
13.2.45. На час випасання і прогулянок кнурів працівники повинні бути забезпечені переносними щитами розміром не менше ніж 0,5 м х 0,5 м, відрами з водою або водонапірними шлангами для обливання розлючених кнурів.
13.2.46. Ікла кнурів, які досягли парувального віку (надалі - у міру відростання), необхідно вкорочувати або затупляти при обов'язковому фіксуванні тварини у фіксаційному станку, розколі.
13.2.47. Влітку особливу увагу слід приділяти догляду за ратицями (своєчасне розчищення, підрізання, змащування вазеліном т.п.).
Штучне осіменіння тварин
13.2.48. Штучне осіменіння свиней слід проводити згідно з Інструкцією зі штучного осіменіння свиней, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 13.12.2002 N 395, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 07.02.2003 за N 104/7425.
13.2.49. Всі приміщення пункту штучного осіменіння, обладнання і територію біля пункту необхідно утримувати в належному санітарному стані. У приміщенні не має бути мух. Не дозволяється вхід до пункту стороннім особам.
13.2.50. У приміщеннях для парування свиней або взяття сім'я у кнурів для працівників повинна бути обладнана захисна зона із суцільною огорожею висотою не нижче 1,4 м (острівки безпеки).
13.2.51. Осіменіння свиноматок здійснюють у спеціальних індивідуальних клітках. При цьому не має бути сторонніх осіб, шуму, окриків чи побоїв тварин.
13.2.52. Переганяти кнурів на пункт штучного осіменіння необхідно скотопрогонами. Присутність сторонніх осіб при цьому не допускається.
13.2.53. Сперму в кнурів беруть у спеціальному приміщенні (манежі) із станком (або чучелом).
13.2.54. Різкі окрики й побої кнурів, особливо у манежі, відчуття болю, що виникає при неправильній підготовці штучної вагіни? часто призводять до появи у плідників захисних рефлексів відносно свинаря або техніка штучного осіменіння.
13.2.55. Поводження з тваринами має бути спокійним, упевненим, але не грубим. При взятті сперми необхідно одягати халати іншого кольору, ніж ті, в яких проводили ветеринарно-санітарні обробки.
Не можна проводити ветеринарні обробки в манежі й у станку, де беруть від плідника сперму.
13.2.56. Технікам штучного осіменіння й працівникам, що постійно доглядають плідників, не дозволяється бути присутніми при болісних для кнура профілактичних і лікувальних процедурах, а також при розчищенні ратиць та вкороченні іклів.
13.2.57. На робочому місці не дозволяється курити й використовувати пахучі речовини. Плідників дратує також запах алкоголю.
13.2.58. У манежі для взяття сперми повинні бути широкі двері для проходу плідників, підлога з м'якого асфальту, внутрішня поверхня стін на висоту 1,2-1,4 м від підлоги облицьована глазурованою плиткою (а вище допускається пофарбування олійною фарбою світлих тонів), водопровідний кран з раковиною, острівок безпеки для працівників (у разі нападу кнура), освітлення відповідно до вимог ВНТП-СГіП-46-2.95.
13.2.59. Щоденно, після закінчення роботи, необхідно прибирати всі приміщення, мити станки і підлогу.
Транспортування свиней
13.2.60. Вантажно-розвантажувальні роботи при транспортуванні свиней необхідно проводити згідно з вимогами Правил.
При вантаженні і вивантаженні свиней на території залізничних станцій, морських та річкових портів, м'ясокомбінатів та інших перевантажувальних пунктів необхідно обов'язково виконувати додаткові вимоги безпеки, встановлені підприємством, якому належить перевантажувальний пункт.
13.2.61. Для організації та проведення вантаження (вивантаження) і транспортування свиней роботодавець призначає особу, відповідальну за безпеку робіт.
13.2.62. Перед початком роботи відповідальний працівник повинен ознайомити працівників з технологічним обладнанням тваринницьких приміщень, маршрутами машин і тварин, з безпечними способами виконання операцій, з особливостями поведінки тварин.
13.2.63. Вантаження і вивантаження свиней дозволяється тільки при наявності даних про стан здоров'я (хворі чи здорові) і особливості поведінки (спокійні чи агресивні). Перед початком робіт свиней оглядають працівники ветеринарної служби.
Тварин, яким необхідно проводити карантинну обробку, вантажать і вивантажують на спеціальних майданчиках.
13.2.64. Вантаження, вивантаження і транспортування свиней повинні здійснювати працівники, які доглядають цих свиней, або працівники, які мають навички роботи з ними і знайомі із технологією вантажно-розвантажувальних робіт.
13.2.65. Перед тим, як виганяти свиней із секцій і приміщень, двері приміщень потрібно повністю відкрити і зафіксувати, забезпечуючи вільний прохід свиней у напрямку до місця вантаження.
13.2.66. Виводити свиней і починати вантажити необхідно від найближчих до виходу з приміщень станків або секцій, направляючи на майданчик навантаження групами, а кнурів - індивідуально.
13.2.67. Не дозволяється підганяти свиней гострими, ріжучими предметами або такими, що колються, а також короткими палицями і гумовими шлангами.
Для підгону свиней слід використовувати довгий ремінний бич або електропоганялки.
13.2.68. Особливо обережними слід бути із тваринами, над стійлами яких вивішені попереджувальні написи "Обережно! Кусається!" тощо.
13.2.69. Перед вантаженням тваринам із злим норовом необхідно ввести транквілізатори, якщо цих тварин не направляють на м'ясопереробку.
13.2.70. Для вантаження та перевезення свиней на території ферми необхідно використовувати візок-трап з механічним приводом.
13.2.71. Під час перевезення свиней на далекі відстані належить використовувати напівпричепи-скотовози. При використанні вантажних автомобілів борти їх повинні мати додаткову решітку заввишки не менше ніж 0,8 м із сітчастою або глухою стелею.
13.2.72. Вантаження свиней у транспортні засоби та вивантаження необхідно здійснювати при достатньому освітленні (природному або штучному) на спеціальних майданчиках.
13.2.73. Майданчики повинні бути обладнані розколами, прогонами, естакадами, міцними трапами з перилами, спеціальними вагами й фіксаторами.
13.2.74. Для запобігання травмуванню обслуговуючого персоналу у місцях вивантаження свиней із залізничних вагонів і автомашин повинні бути передбачені загони, які мають пандуси для спускання тварин.
Біля естакади, платформи має бути встановлений відбійний брус для автомобільного транспорту.
13.2.75. Рух транспортних засобів у місцях вантаження свиней організовується за схемою, затвердженою роботодавцем з установленням відповідних дорожніх знаків, у разі потреби - також знаків, прийнятих на залізничному і водному транспорті. Під'їзд до вантажних майданчиків позначають добре видимими у будь-яку пору доби написами "В'їзд" та "Виїзд".
13.2.76. В місцях проведення вантажно-розвантажувальних робіт встановлюють естакади і напрямники руху тварин з огородженими проходами уздовж них для працівників, які обслуговують свиней.
Висота розташування проходу для працівників повинна становити 0,25-0,30 м від опорної поверхні проходу, ширина проходу для руху працівників 0,8-1,0 м, висота перил - 1,0-1,1 м.
13.2.77. Від країв бокових бортів кузова на естакаду встановлюють пересувні щити-перегородки заввишки 1,0-1,1 м.
13.2.78. Для працівників, зайнятих вантаженням і вивантаженням свиней, необхідно обладнувати острівки безпеки.
13.2.79. Скотовоз повинен бути укомплектований первинними засобами пожежогасіння (вогнегасники, багри), а також засобами безпечного поводження з тваринами (електропоганялки), які розміщують із зовнішнього боку скотовоза.
13.2.80. У разі пожежі персонал повинен припинити вантаження тварин. Використовуючи багри, необхідно відкрити бокові і задні двері фургона, прибрати перегородки і вигнати свиней, вийти з фургона, після чого приступити до гасіння пожежі.
13.2.81. Транспортні засоби перед вантаженням необхідно звільнити від сторонніх предметів (цвяхів, дроту та ін.), днище кузова посипати тирсою, подрібненою соломою. Металеве днище кузова слід застилати дерев'яними щитами.
13.2.82. Свиней розміщують безприв'язно, групами з 5-6 голів, із розділяючими перегородками. Розміщення і закріплення перегородок у скотовозі повинне забезпечувати виведення тварин за короткий строк
13.2.83. Сумарна вага свиней, які перевозяться, не повинна перевищувати вантажопідйомність машини.
13.2.84. Не дозволяється перевозити в одній секції кузова машини тварин різної статі, самок у тічці і тварин, які значно розрізняються за живою вагою. При транспортуванні кнурів дозволяється перевозити тільки одну тварину в секції.
13.2.85. Під час транспортування свиней перебування людей з ними у кузові транспортного засобу забороняється.
13.2.86. При перевезенні свиней не дозволяється різке гальмування і перевищення швидкості. На території завантажувального майданчика необхідно рухатись із швидкістю не більше 5 км/год.
13.2.87. Розміщення свиней в скотовозах та іншому спеціально обладнаному транспорті повинне забезпечувати:
стійкість тварин під час руху транспортного засобу;
безпеку працівників;
можливість застосування і нормальне функціонування засобів захисту і пожежної безпеки.
13.2.88. При вантаженні не допускається:
грубе поводження з тваринами;
об'єднання тварин із різних секцій;
накопичення або зустрічний прогін свиней в проходах, дверних прорізах або біля них;
присутність сторонніх осіб і рух транспортних засобів у зоні руху свиней при вантаженні й вивантаженні;
знаходження працівників у дверних прорізах під час руху тварин.
13.2.89. Вантаження запасу кормів та підстілки в транспортний засіб необхідно проводити після вантаження свиней і лише при наявності спеціальних відсіків.
13.2.90. Після виконання вантажно-розвантажувальних робіт місце проведення робіт, інвентар і засоби індивідуального захисту дезінфікують відповідно до ветеринарних правил.
13.2.91. Роботодавець згідно з чинним законодавством визначає, при якій температурі повітря і силі вітру необхідно зупинити вантаження і вивантаження свиней на відкритому повітрі або зробити перерви для обігріву працівників.
13.2.92. Вантажно-розвантажувальні роботи, що виконуються вручну, повинні проводитися при дотриманні норм, які обмежують піднімання і перенесення вантажів у залежності від статі й віку працівника, відповідно до Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.12.93 N 241 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22.12.93 за N 194 (ДНАОП 0.03-3.28-93), та Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.03.96 N 59 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16.04.96 за N 183/1208 (ДНАОП 0.03-3.29-96).
13.2.93. При необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт в умовах запиленості і загазованості повітря працівники мають бути забезпечені відповідними засобами індивідуального захисту органів дихання та зору.
Забій свиней
13.2.94. Забій свиней (для господарчих потреб) слід здійснювати в забійних пунктах або спеціально виділених приміщеннях.
13.2.95. У процесі забою свиней і розділення туш працівники наражаються на підвищену небезпеку ураження електрострумом при застосуванні електрооглушення, травмування тваринами, падіння на слизькій підлозі, порізів ножем або пилкою.
13.2.96. Бійці свиней, зайняті електрооглушенням, повинні мати групу з електробезпеки не нижче другої та бути забезпечені діелектричними калошами та рукавичками.
Підлога робочого місця бійця свиней, зайнятого електрооглушенням свиней, повинна бути покрита діелектричним килимком. Металеві частини майданчика, корпус електростека повинні бути заземлені. Електростек повинен мати ізольовану рукоятку із закритим ізольованим проводом і бути ввімкнений в електромережу лише на час роботи.
13.2.97. Перед зняттям шкури туша мусить бути надійно зафіксована для запобігання падінню з підвісних шляхів.
13.2.98. При розділі туш слід застосовувати спеціальні ножі із запобіжними виступами на рукоятках, що запобігають зісковзуванню руки на лезо.
13.2.99. Для правки ножів повинні використовуватись мусати заводського виготовлення. Рукоятка мусату повинна мати кільце, що захищає руку від порізу під час правки ручного інструменту.
13.2.100. Сікачі повинні мати ремінці для закріплення на кисті, щоб попередити вислизання й падіння їх.
13.2.101. Працювати дозволяється лише стандартним інструментом із неспрацьованими (не сточеними) лезами.
13.2.102. При виконанні технологічних операцій із ножем необхідно правильно поєднувати рухи обох рук, щоб не поранити їх. Найбільш безпечним є рух ножа "від себе і униз".
13.2.103. При перенесенні ножі, мусати, сікачі повинні бути вкладені у піхви. Під час перерви в роботі ножі необхідно прибирати в піхви або футляр на борті стола.
13.2.104. При обробці туш або субпродуктів (голів, ніг) у шпарильному чані пара подається після того, як рівень води у чані досягне встановленої відмітки. Отвори в перфорованих трубах не повинні бути засмічені. При роботі на шпарильному чані руки працівників повинні бути захищені рукавицями з тканини. Чани повинні бути обладнані витяжною вентиляцією.
13.2.105. Під час розпилювання туші пилку необхідно тримати без перекосів та пересувати плавно, без сильного натиску. Полотно пилки не повинне мати зазублин, тріщин, зламаних зубців.
13.3. Вимоги до проведення ветеринарно-санітарних заходів
13.3.1. Безпека проведення ветеринарно-санітарних заходів у свинарстві повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002-75, державного стандарту "Биологическая безопасность. Общие требования" (ГОСТ 12.1.008-76) та Правилам.
13.3.2. Відповідальною особою за проведення ветеринарно-санітарних заходів є головний (старший) ветеринарний лікар. Він організовує навчання ветеринарних працівників з безпеки праці, дотримання режиму праці і відпочинку під час ветеринарних заходів, забезпечує інструкціями з безпечного виконання робіт, справними технічними і фіксаційними засобами.
13.3.3. Вакцинації тварин проводять ветеринарні спеціалісти, які мають вищу або середню спеціальну освіту, а також, під їх керівництвом, - оператори з ветеринарної обробки тварин.
13.3.4. Під час проведення ветеринарно-санітарних заходів не допускається присутність сторонніх осіб.
13.3.5. Працівники, які мають незначні рани, садна або захворювання шкіри, допускаються до роботи з дозволу медичного працівника, за умови використання ними захисних засобів.
13.3.6. Препарати для лікувальних, профілактичних, діагностичних і санітарних заходів слід застосовувати тільки при наявності етикеток та супровідних документів, що посвідчують їх найменування, якість, вагу і термін використання.
13.3.7. Дезінфекційні засоби, отрутохімікати, луги і кислоти необхідно зберігати в закритих складських приміщеннях у міцній справній тарі з маркуванням із зазначенням найменування, заводу-виготовлювача, дати виготовлення, терміну зберігання, номера партії, маси тощо.
13.3.8. Отруйні і сильнодіючі препарати слід зберігати в сейфах або металевих шафах під замком у спеціально виділених приміщеннях, вікна яких обладнують металевими решітками, а двері обшивають бляхою. Ця група лікарських речовин підлягає предметно-кількісному обліку в спеціальних журналах.
13.3.9. До роботи, пов'язаної із зберіганням, відпусканням і застосуванням лікарських засобів, допускаються особи, які мають вищу чи середню спеціальну ветеринарну або фармацевтичну освіту, відповідно до вимог Правил охорони праці в лабораторіях ветеринарної медицини, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 20.04.99 N 67 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 11.10.99 за N 695/3988 (ДНАОП 2.1.20-1.03-99).
13.3.10. Приміщення, в яких проводиться обстеження і лікування тварин, повинні бути обладнані станками для фіксації тварин, забезпечені спеціальними шафами для зберігання апаратури, приладів та інструменту.
13.3.11. Відбір тварин з метою проведення ветеринарно-санітарних заходів необхідно здійснювати за допомогою спеціальних пристроїв, розколів тощо.
13.3.12. Для заспокоєння, знерухомлення тварин з метою забезпечення безпеки працівників необхідно застосовувати (залежно від показань) нейроплегічні, аналгезивні, міорелаксивні препарати відповідно до вказівок щодо їх застосування.
Проведення ветеринарно-санітарних заходів
13.3.13. З метою профілактики та ліквідації хвороб тварин, охорони людей від інфекційних та інвазійних захворювань, спільних для людей і тварин, на свинарських підприємствах необхідно забезпечувати комплекс спеціальних заходів, до яких відносяться дезінфекція, дегельмінтизація, дезінвазія, дезінсекція і дератизація.
13.3.14. При плануванні ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на запобігання розповсюдженню інфекційних захворювань, слід дотримуватися вимог чинного законодавства.
13.3.15. Дезінфекцію необхідно проводити профілактичну і вимушену (поточну й заключну) при виникненні інфекційного захворювання.
13.3.16. При виборі дезінфектанту потрібно враховувати:
властивість і стійкість збудника інфекції;
об'єкт дезінфекції (приміщення, вигули, спеціальний одяг тощо);
можливість перевезення дезінфекційного засобу;
його дію на людей і тварин;
температуру, концентрацію і норми витрати дезрозчину;
швидкість і напрямок вітру (при дезінфекції за межами приміщень);
експозицію й спосіб подавання розчину до об'єкта дезінфекції.
13.3.17. Перед проведенням вологої дезінфекції необхідно відключити приміщення від джерел електричної енергії та звільнити від кормів і тварин.
13.3.18. Під час проведення дезінфекції і вакцинації з використанням аерозольних генераторів АГП, АГ-УД-2 або інших потрібно обов'язково забезпечити працівників ЗІЗ та первинними засобами пожежогасіння.
13.3.19. Установки для дезінфекції під час роботи на відкритому повітрі необхідно розташовувати з навітряного боку, забезпечуючи при цьому зручність і безпеку їх обслуговування.
13.3.20. Застосування фізичних методів дезінфекції (спалювання, обпалювання паяльними лампами, газовими пальниками тощо) необхідно здійснювати відповідно до НАПБ А.01.001-2004.
13.3.21. Під час проведення дезінфекції території і зовнішніх стін приміщень не можна допускати попадання струменя розчину на оголені електричні проводи.
13.3.22. Заходити в приміщення під час дезінфекції аерозолями або протягом експозиції знешкодження дозволяється тільки в протигазі з відповідним фільтром.
13.3.23. Після закінчення експозиції знешкодження необхідно відчинити усі вікна та двері, провітрити приміщення, підмести підлогу, а все сміття з комахами, що осипалися, знищити.
13.3.24. Пестициди на комплексах і фермах застосовують відповідно до вимог чинного законодавства.
13.3.25. Миття та дезінфекцію транспортних засобів і тари необхідно проводити відповідно до вимог чинних нормативно-правових документів.
13.3.26. Миття, дезінфекція, газація транспортних засобів і тари повинні проводитись в ізольованих камерах, які герметично закриваються, мають пристрої для відведення відходів у відстійник і каналізацію без застосування ручної праці.
13.3.27. Камери для миття, дезінфекції та газації обладнуються самостійною вентиляцією, яка забезпечує провітрювання камер протягом 5-10 хвилин, світловими табло "Не заходити" і "Камера провітрена", зблокованими із вхідними дверима та вентиляцією.
Догляд за тваринами, хворими на заразні хвороби
13.3.28. Догляд за тваринами, хворими на заразні хвороби, доручається працівникам, які призначені роботодавцем.
13.3.29. До роботи з догляду за тваринами, хворими особливо заразними хворобами, допускаються працівники, яким зроблені профілактичні щеплення, які проінструктовані про застережні заходи та правила поводження із зараженим матеріалом, а також про особливості догляду за хворими тваринами.
Працівники віком до 18 років, а також вагітні жінки та жінки, які годують груддю, до цієї роботи не допускаються.
13.3.30. При виявленні захворювання свиней заразними хворобами (туберкульоз, бруцельоз, ящур, сказ, сибірка) роботодавець повинен повідомити про це районну (обласну) ветеринарну службу і вжити заходів щодо ізоляції тварин. У випадку виникнення зооантропонозних захворювань необхідно також повідомити медичну службу району (області).
13.3.31. Вхід на територію ізолятора, де утримуються хворі тварини, стороннім особам не дозволяється.
Біля входу в кожне приміщення ізолятора, а також усередині приміщень між секціями встановлюються дезбар'єри у вигляді ящиків з тирсою, просоченою дезінфекційним розчином. Верх дезбар'єра повинен рівнятися з підлогою або мати плавний перехід до неї.
13.3.32. Встановлення дезбар'єрів, регулярна заміна в них підстилки, а також контроль за дезінфекцією взуття під час кожного входу в приміщення і виходу з нього покладаються на керівників тваринницьких бригад, а регулярна заміна дезінфекційного розчину - на ветеринарних працівників ферм.
13.3.33. Персонал, який доглядає хворих на заразні хвороби свиней, крім спеціального одягу і спеціального взуття повинен забезпечуватися санітарним одягом та взуттям.
13.3.34. Відповідно до ДНАОП 2.1.20-1.03-99 одягати будь-який одяг поверх санітарного не дозволяється. Санітарний одяг і взуття видаються тільки на період роботи. Після закінчення роботи одяг знімають, знезаражують і зберігають у спеціальних шафах. Носити санітарний одяг і взуття за межами виробничих приміщень або ділянок роботи з тваринами не дозволяється.
13.3.35. Спеціальний одяг і спеціальне взуття підлягають обов'язковій дезінфекції відповідно до вказівок органів ветеринарного нагляду.
13.3.36. Не дозволяється вживати їжу, пити воду та курити під час роботи на фермах, неблагополучних на заразні хвороби. Для забезпечення працівників питною водою за межами виробничих приміщень встановлюються бачки з перевареною водою.
13.3.37. У разі вимушеного забою тварин питання їх реалізації вирішується лише за узгодженням із органами санітарно-епідеміологічного нагляду.
13.3.38. Не дозволяється використовувати в їжу м'ясо і внутрішні органи тварин вимушеного забою, обумовленого інтоксикацією пестицидами. Питання про їх утилізацію вирішується ветнаглядом при обов'язковому узгодженні з органами санітарно-епідеміологічного нагляду.
Вимоги при розтині трупів тварин та проведенні діагностичних досліджень
13.3.39. Розтин трупів тварин повинен проводитися ветеринарними спеціалістами із дотриманням заходів щодо уникнення зараження персоналу, забруднення місця розтину та розповсюдження інфекції.
13.3.40. Трупи тварин необхідно розтинати у спеціальних приміщеннях (прозекторіях, секційних залах тощо) або на діючих скотомогильниках.
Під час розчленовування трупів не допускається розбризкування крові та інших рідин.
13.3.41. Стіни і підлога у приміщеннях для розтину мають бути водонепроникними, легко митися і піддаватися дезінфекції, додатково обладнаними вентиляцією, душовою, допоміжними приміщеннями для зберігання спецодягу та патолого-анатомічного матеріалу. Під'їзд і двері повинні бути зручними для доставки трупів.
13.3.42. Розтин трупів необхідно проводити у спеціальному одязі згідно з вимогами ДНАОП 2.1.20-1.03-99.
13.3.43. При підозрі на сибірку перед розтином потрібно зробити мікроскопію мазка крові тварини, що загинула. Сибіркові трупи тварин необхідно знищувати спалюванням.
13.3.44. Дослідження трупа необхідно проводити у такій послідовності:
зовнішній огляд трупа;
зняття шкіри і обстеження підшкірної клітковини;
обстеження м'язів, лімфатичних вузлів, кісток і суглобів;
розтин порожнин тіла (черевної, грудної) і виймання з них органів;
розтин черепа і спинномозкового каналу;
обстеження видалених з трупа органів.
13.3.45. Знімати шкуру з тварин не дозволяється при ботулізмі, сказі, злоякісному набряку, віспі та чумі свиней, сибірці.
13.3.46. При необхідності визначення або підтвердження причин загибелі тварини слід направити з посильним патологічний матеріал у лабораторію ветеринарної медицини.
13.3.47. Після розтину трупи необхідно знищувати шляхом переробки на спеціальних утилізаційних заводах або установках, знешкодження в біотермічних ямах чи закопувати на глибину не менше 2 м на скотомогильниках, розташованих згідно з діючими санітарними нормами й обладнаних огорожею з воротами, що закриваються на замок.
13.3.48. Відповідальним за влаштування і обладнання біотермічних ям є роботодавець, за санітарний стан цих об'єктів - головний (старший) ветеринарний лікар.
13.3.49. Спалювання трупів тварин потрібно проводити під наглядом ветеринарного працівника у спеціальних печах або ямах.
13.3.50. Перевозити трупи тварин необхідно спеціально обладнаним транспортом з непроникними для рідин дном і бортами.
13.3.51. Транспорт, місце розтину, інструмент, спеціальний одяг після закінчення роботи підлягають знезараженню.
13.4. Приготування кормів
Подрібнення кормів
13.4.1. Заготівлю, зберігання та приготування кормів для свиней слід здійснювати згідно з відомчими нормами технологічного проектування сільського господарства "Заготівля, зберігання та приготування кормів для тваринництва", затвердженими Міністерством сільського господарства і продовольства України в 1994 році (ВНТП-СГіП-46-8.94).
Виробничий процес приготування кормів не повинен включати операції, що приводять до безпосереднього контакту працівників із кормовим матеріалом, перебування в робочій зоні механізму або в зоні викидання компонентів кормосуміші, пари, рідини.
13.4.2. Дробарки, вальцеві верстати, жорна та інші подрібнювачі встановлюються на фундаментах відповідно до експлуатаційної документації на обладнання. У разі використання цих машин у складі комплекту обладнання комбікормового або кормоприготувального цеху їхнє місце і спосіб установки визначаються проектом.
13.4.3. Під час підготовки до роботи подрібнювачів необхідно перевірити балансування ротора, кріплення ножів, молотків і протирізальної пластини, справність і надійність кріплення кришки дробильної камери, наявність захисних огороджень на передачах та рухомих частинах машин.
13.4.4. При підготовці до роботи живильників та подрібнювачів слід перевірити кріплення болтових з'єднань, натяг ременів і ланцюгів. Рухомі та нерухомі ножі подрібнювачів повинні бути закріплені болтами з контргайками, а зазори між ними - відповідати значенням, вказаним у паспорті машини.
13.4.5. Перед пуском подрібнювача потрібно впевнитися у відсутності сторонніх предметів усередині нього і на живильниках.
13.4.6. Подавання продуктів у подрібнювач здійснюється тільки після виходу його ротора у робочий режим.
Продукт необхідно подавати в машину рівномірно, використовуючи для цього спеціальні дерев'яні проштовхувачі з ручкою довжиною не менше 1 м.
13.4.7. Подрібнювачі, які мають реверсивні пристрої для пуску транспортера, спочатку потрібно включити на зворотний хід, щоб упевнитися у відсутності сторонніх предметів на транспортері, зупинити, а потім переключити на робочий хід.
13.4.8. Під час завантаження подрібнювачів необхідно слідкувати, щоб у них не потрапляли сторонні предмети і змерзлі грудки технологічного продукту.
13.4.9. Очищати від забивання робочі органи (подрібнювачі, живильники тощо) потрібно тільки при виключеному і повністю зупиненому обладнанні з ужиттям заходів, які запобігають його випадковому пуску (знімання приводних пасів, відключення муфти, навішування на пусковий пристрій попереджувальної таблички "Не вмикати!" тощо).
13.4.10. Не дозволяється перебування працівників на платформі живильника, що працює, та в зоні викидання подрібненої маси. Перебування працівників у ямах і траншеях допускається тільки при встановленні на подрібнювачах дефлектора і напрямного рукава.
13.4.11. Робочі місця й приміщення, де встановлені подрібнювачі, необхідно щоденно прибирати від пилу й бруду.
Автоклавна (гідробаротермічна) обробка грубих кормів
13.4.12. До роботи на автоклавах допускаються працівники, які мають посвідчення на право обслуговування посудин, що працюють під тиском.
Під час автоклавної обробки грубих кормів повинні виконуватися вимоги експлуатаційної документації до автоклавів.
13.4.13. Автоклави встановлюють в окремому приміщенні з температурою повітря не нижче 5 град. С.
13.4.14. Завантаження сировини в автоклави, як правило, повинне бути механізованим.
13.4.15. При використанні хімічних реагентів, з метою запобігання попаданню їх у повітря виробничого приміщення, передбачається герметизація обладнання і система аспірації.
13.4.16. Перед кожним циклом парової обробки кормів необхідно проводити гідравлічну перевірку автоклава, а також прилеглих трубопроводів і запірної арматури, використовуючи процес замочування сировини в автоклаві під тиском води не меншим, ніж робочий тиск пари. Максимальний тиск живильного насоса не повинен перевищувати дозволеного робочого тиску автоклава згідно з експлуатаційною документацією.
13.4.17. Противаги кришок автоклавів потрібно огороджувати, а масу їх відрегулювати так, щоб виключити самовільне опускання кришок.
13.4.18. Випускання відпрацьованої пари в ємкість з водою здійснюється через барботувальний пристрій у нижній її частині. Ємкість з водою повинна мати пряме (таке, що не перекривається) сполучення з атмосферою за межами робочого приміщення.
13.4.19. Швидкознімні кришки автоклава протягом процесу обробки повинні бути закриті на замок. При використанні прохідних автоклавів у тупиковій схемі неробочі кришки повинні мати заглушки.
13.4.20. Перед закриванням автоклава прилеглі поверхні кришок і торців очищаються від часток корму і змащуються графітним мастилом, яке не взаємодіє із гумою прокладок.
13.4.21. Для контролю тиску в автоклаві необхідно спостерігати за показаннями манометра на підвідному трубопроводі і не допускати підвищення тиску більше встановленого.
13.4.22. Перед подаванням води слід проконтролювати, щоб різница температур між водою і стінками автоклава не перевищувала 45 град. С.
13.4.23. Швидкість розігрівання і охолодження стінок автоклава не повинна перевищувати 2 град. С за 1 хв. Регулювання теплообміну здійснюється подаванням води або пари за допомогою витратного вентиля.
13.4.24. Автоклави повинні бути забезпечені апаратурою автоматичного запису температури і тиску робочого середовища. Апаратура встановлюється в кабіні оператора або в інших місцях поблизу пультів і органів керування, де б забезпечувалось постійне спостереження за їх роботою і показаннями.
13.4.25. Автоклави, їх кришки, трубопроводи і ємкості для води повинні бути теплоізольовані негорючими матеріалами. Температура поверхні теплоізоляції автоклава не повинна перевищувати 45 град. С.
13.4.26. Конденсат повинен відводитися в безпечне місце. При його зливанні необхідно переконатися, що навпроти зливного отвору немає людей.
13.4.27. При гідробаротермічній обробці грубих кормів знімати або відкривати кришки обладнання необхідно тільки після припинення подавання пари та повного закриття вентилів.
13.4.28. Під час вивантаження кормів із автоклава потрібно проводити вентиляцію приміщення.
Екструдування кормів
13.4.29. Оператори, які обслуговують прес-екструдери, повинні забезпечуватися рукавицями від підвищених температур типу Тп 400 згідно з ГОСТ 12.4.103-83.
13.4.30. Над кожним прес-екструдером повинен бути пристрій для примусової витяжної вентиляції. При непрацюючій вентиляції прес-екструдер включати не дозволяється.
13.4.31. Не дозволяється знаходитися проти регулятора-гранулятора під час пуску, зупинки і роботи прес-екструдера, здійснювати пуск прес-екструдера з частково закритими або забитими продуктами вихідними отворами регулятора-гранулятора; брати руками пробу суміші на виході із шнека дозатора (необхідно користуватися совком), розбирати шнекову частину при температурі деталей вище 45 град. С.
Хімічна обробка кормів
13.4.32. Безпека під час роботи з аміачною водою, рідким (безводним) аміаком та іншими хімреагентами повинна відповідати вимогам чинного законодавства.
Працівники, які працюють із рідким (безводним) аміаком, повинні мати посвідчення на право обслуговування посудин, які працюють під тиском.
13.4.33. Хімічна обробка кормів має проводитися згідно з "Инструкцией по химическому консервированию зеленых кормов и влажного фуражного зерна", затвердженою Міністерством сільського господарства СРСР 05.07.79.
13.4.34. Перевозити хімічні речовини необхідно в закритих ємкостях відповідно до вимог чинного законодавства.
13.4.35. Зберігати вапно, карбамід, селітру необхідно в спеціально обладнаних сухих приміщеннях у закритій тарі.
У кормоцеху слід зберігати не більше однодобового запасу цих речовин.
13.4.36. Ємкість для зберігання аміачної води високої концентрації (25%-ної) повинна мати відповідний напис, бути заземлена, обладнана запобіжними клапанами і знаходитися за межами приміщення кормоцеху.
13.4.37. Сховища для аміачної води мають бути обладнані первинними засобами пожежогасіння відповідно до НАПБ А.01.001-2004.
У випадку виникнення пожежі пересувні ємкості з аміачною водою транспортують у безпечне місце, а стаціонарні - рясно поливають водою.
13.4.38. Зберігання горючих матеріалів, проведення будь-яких робіт із застосуванням відкритого вогню та паління на відстані менше 100 м від сховища аміачної води повинне проводитися згідно з вимогами НАПБ А.01.001-2004.
13.4.39. Машини і ємкості з хімреактивами повинні розміщуватися на огороджених, рівних, із твердим покриттям майданчиках.
13.4.40. Машини і спецмашини, цистерни, бочки мають підлягати перевірці їх технічного стану, усуненню виявлених несправностей, випробуванню на холостому ходу і під навантаженням.
13.4.41. У місцях розташування машин і ємкостей з хімічними речовинами вивішують інструкції з їх безпечного обслуговування.
13.4.42. Запірні пристрої ємкостей належить відкривати повільно і плавно, без ривків і ударів металевими предметами.
13.4.43. Продування контрольних кранів і вентилів та відбір проб аміачної води, каустичної соди та інших хімреактивів необхідно проводити обережно, у гумових рукавичках, у протигазі із відповідним фільтруючим елементом.
13.4.44. Переливання аміачної води із однієї тари в іншу слід виконувати за методом "газової обв'язки", коли пари з наповненої ємкості потрапляють у порожню. При цьому працівники повинні знаходитися з навітряного боку.
13.4.45. Кислоти і формалін потрібно переливати з бутлів за допомогою сифонів, не допускаючи розбризкування рідин.
13.4.46. Приготування робочих розчинів реагентів необхідно проводити в закритих установках з мішалками. Подавання вихідних речовин і робочого розчину слід здійснювати за допомогою механізмів або обладнання (шнеків, насосів), що запобігають контакту працівників з реагентами.
13.4.47. Робочий розчин слід подавати у змішувачі-реактори через інжекторний пристрій.
13.4.48. Під час застосування їдкого натрію або кальцинованої соди можлива кристалізація їх у трубопроводах, що може спричинити підвищення тиску до аварійного.
У такому разі необхідно відігрівати трубопровід гарячою водою або парою з дотриманням заходів безпеки.
13.4.49. Гасити вапно і обробляти ним солому потрібно в закритих ємкостях, заглиблених у землю і розміщених за межами приміщення.
13.4.50. Перед обслуговуванням, ремонтом і внутрішнім оглядом ємкостей і трубопроводів з-під аміачної води та інших хімреагентів необхідно їх промивати й продувати повітрям або парою, які подаються в нижню частину ємкості при відкритому верхньому люкові. Люк ємкості залишають відкритим до повного видалення з неї пари аміаку. Лише після цього можна виконувати ремонтні роботи та користуватись відкритим вогнем.
Для виконання цих робіт видається наряд-допуск.
13.4.51. Цехи з хімічної обробки кормів потрібно забезпечити:
розчином гідрокарбонату натрію (0,5%-ним і 1%-ним) об'ємом не менше ніж 3 л кожної речовини для нейтралізації кислоти, що потрапила в очі або на шкіру;
сухою харчовою содою (не менше 1 кг) для приготування розчинів;
1%-ним розчином лимонної або оцтової кислоти, насиченим розчином борної кислоти для нейтралізації лугів (аміачної води, каустичної соди);
ємкістю з чистою водою для умивання після нейтралізації кислот або лугів;
аптечкою першої допомоги з необхідними медикаментами.
Запарювання та варіння кормів
13.4.52. Для обслуговування верхньої частини запарників і варильних котлів їх необхідно обладнувати драбинами й площадками відповідно до ГОСТ 26887-86.
13.4.53. Для захисту працівників від опіків парою та гарячою водою з викидної труби запарника верхня частина її відводиться у безпечне місце.
13.4.54. Перед відкриванням кришок запарників і варильних котлів потрібно закрити паровий вентиль і скинути тиск. Під час відкривання кришки необхідно стояти з того боку, в який вона відкривається.
13.4.55. Перед зливанням конденсату із запарника слід впевнитися, що проти зливного отвору немає людей.
13.4.56. Не дозволяється експлуатація запарників і варильних котлів, які не оглянуті, не оснащені справними, випробуваними і опломбованими манометрами, запобіжними клапанами, мають несправні деталі (кріплення кришок, арматуру, патрубки тощо), а також залишати запарник, що працює, і варильний котел у робочому стані без нагляду.
Приготування комбінованих кормів і кормосумішей
13.4.57. Керування операціями приготування комбікормів - подрібненням, сушінням, екструдуванням, тепловою та хімічною обробкою, дозуванням, змішуванням, гранулюванням (брикетуванням) повинне бути дистанційним, із загального пульта керування. Під час проведення технічного обслуговування й ремонту необхідно передбачити можливість переходу на місцеве керування окремими агрегатами.
13.4.58. Згідно з Державними санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 (ДСН 3.3.6.037-99) та Державними санітарними нормами виробничої загальної та локальної вібрації, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 (ДСН 3.3.6.039-99), обладнання й механізми, робота яких супроводжується виробничим шумом і вібрацією, що перевищують допустимі санітарні норми, потрібно забезпечувати ізолюючими пристроями, встановлювати на віброізолюючій основі або в ізольованих приміщеннях.
13.4.59. При переробці кормів із виділенням пилу необхідно передбачити герметизацію усіх місць і джерел пилоутворення та їхню аспірацію. Аспіраційні установки повинні вмикатися за 0,5 хв. до включення технологічних ліній і вимикатися через 3 хв. після зупинки ліній.
13.4.60. Зерно та інші компоненти кормів перед переробкою повинні очищатися від металевих та інших домішок.
13.4.61. Рідкі компоненти комбікормів повинні вноситися за допомогою шлюзових затворів або дозаторів, що запобігають їх розбризкуванню.
13.4.62. Робота з компонентами, які мають різкий неприємний запах (білкові, мінеральні, лікарські домішки), повинна проводитися при працюючій системі аспірації або місцевій вентиляції.
13.4.63. З метою зменшення пилоутворення при вільному падінні сухих кормів із напрямних жолобів або транспортерних стрічок необхідно використовувати спускні рукави, фартухи тощо.
13.5. Вантаження, транспортування та роздавання кормів
13.5.1. Під час зберігання, вантаження і транспортування кормів не можна допускати попадання в них сторонніх предметів, які можуть викликати поломку обладнання, створити аварійні й травмонебезпечні ситуації.
13.5.2. Під час завантаження сипучих кормів працівникам не дозволяється знаходитися в кузові транспортного засобу.
13.5.3. При розміщенні вантажопідйомних машин і механізмів на вантажно-розвантажувальних майданчиках необхідно залишати вільні проходи завширшки не менше 0,8 м для працівників, а для проїзду транспортних засобів - не менше 3,5 м.
13.5.4. При застосуванні навантажувачів усі дії працівників повинні узгоджуватись із машиністом навантажувача.
13.5.5. Місця під'їзду транспортних засобів до вантажно-розвантажувальних механізмів, приймальних бункерів тощо необхідно обладнувати відбійними брусами.
13.5.6. Трактор із навісним навантажувачем, для підвищення поздовжньої стійкості, необхідно укомплектовувати бульдозерною навіскою. Не допускається робота трактора з навісним знаряддям на схилах понад 8 град. (16%). В зоні дії навантажувачів, фуражирів тощо не допускається перебування сторонніх осіб, а також перебування працівників під вантажем і стрілою.
13.5.7. Розробку скирт, буртів, траншей та інших складів кормів висотою понад 2 м необхідно проводити вертикальними шарами, починаючи з верхньої частини і з краю, виключаючи при цьому можливість зсуву або обвалу частини скирти, бурту, траншеї тощо. Після вжиття необхідних заходів безпеки козирки, що утворилися, навіси корму в скиртах, буртах і траншеях потрібно обвалити.
13.5.8. Транспортні засоби, поставлені під навантаження (розвантаження), повинні бути загальмовані та вжиті додаткові заходи, що запобігають їх самовільному рухові.
13.5.9. Перед початком транспортування соломи і сіна з полів та луків на кормовий двір необхідно привести у справний стан дороги, переїзди, греблі та насипи, а на небезпечних ділянках встановити відповідні дорожні знаки.
13.5.10. При виконанні транспортних робіт колісними тракторами потрібно передні і задні колеса встановити на максимальну ширину колії. Під час ожеледиці і у важкопрохідних місцях дороги на ведучі колеса слід надіти ланцюги проти ковзання.
13.5.11. Для піднімання на транспортний засіб, завантажений соломою або сіном, чи для спускання з нього працівників належить забезпечити мотузяними або приставними драбинами та організувати їх страхування.