Про затвердження Інструкції зі штучного осіменіння свиней та Інструкції зі штучного осіменіння овець і кіз

На виконання статей 14, 17 та 19 Закону України "Про племінну справу у тваринництві" та з метою забезпечення сучасного рівня організації відтворення поголів'я свиней та овець і кіз, застосування передових технологій, підвищення відповідальності спеціалістів, що працюють у галузі тваринництва,

1. Затвердити Інструкцію зі штучного осіменіння свиней та Інструкцію зі штучного осіменіння овець і кіз, що додаються.

2. Департаменту ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією ( Микитюк Д.М.) забезпечити:

2.1. Подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

2.2. Опублікування Інструкції зі штучного осіменіння свиней та Інструкції зі штучного осіменіння овець і кіз.

3. Вважати такими, що не застосовуються на території України, Інструкцію про штучне осіменіння свиней, затверджену Держагропромом СРСР у 1975 році, та Інструкцію зі штучного осіменіння овець і кіз, затверджену Держагропромом СРСР у 1986 році.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Державного секретаря Мельника Ю.Ф.

1.1. Ця Інструкція розроблена на виконання Закону України "Про племінну справу у тваринництві" та з метою забезпечення сучасного рівня організації відтворення поголів'я свиней, застосування передових технологій, підвищення відповідальності спеціалістів, що працюють у галузі тваринництва.

1.2. Інструкція визначає вимоги до організації пунктів штучного осіменіння та технологію штучного осіменіння маточного поголів'я спермою тільки атестованих в установленому порядку та допущених до відтворення плідників вищої племінної (генетичної) якості.

1.3. Інструкція є обов'язковою до застосування суб'єктами племінної справи у тваринництві, які впроваджують штучне осіменіння при відтворенні свинопоголів'я (стаття 5 Закону України "Про племінну справу у тваринництві") та здійснюють господарську діяльність, пов'язану з відтворенням поголів'я свиней методом штучного осіменіння.

1.4. Штучне осіменіння є основним методом якісного поліпшення поголів'я при використанні сперми високопродуктивних плідників як власних порід, так і кращого світового генофонду, зокрема при гібридизації. Ефективність цього методу біотехнології розмноження залежить від міцної кормової бази, належних умов годівлі, утримання та експлуатації тварин, що сприяють прояву всіх фізіологічних функцій.

2.1. За ініціативою суб'єктів племінної справи у тваринництві за участю племпідприємств застосовують стаціонарну, маршрутно-кільцеву міжгосподарську і внутрішньогосподарську організаційні форми осіменіння свиней.

2.1.1. Стаціонарну форму необхідно застосовувати в сільськогосподарських підприємствах з високою концентрацією поголів'я. Посада техніка штучного осіменіння свиней передбачається штатним розписом підприємства.

2.1.2. Маршрутно-кільцева міжгосподарська форма ефективна при застосуванні в декількох господарствах з невеликою кількістю поголів'я. Осіменіння тварин у місцях утримання забезпечують висококваліфіковані спеціалісти за графіком з використанням пересувних лабораторій, обладнаних у спеціальних автомобілях. Крім того, спеціалісти постачають спермопродукцію з племпідприємств на стаціонарні пункти.

2.1.3. Внутрішньогосподарську маршрутно-кільцеву форму потрібно застосовувати в господарствах з декількома фермами, у фермерських та індивідуальних господарствах. Осіменіння свиноматок проводять при цьому як за стаціонарними умовами окремої ферми, так і за встановленим маршрутом у місцях утримання тварин та місцях, визначених сільськими та селищними радами.

3.1. Пункти - це ряд приміщень (лабораторія, мийна кімната та манеж), де зберігається сперма, ведуться технологічна робота з нею та штучне осіменіння свиноматок. Пункти створюються за ініціативою суб'єктів племінної справи у тваринництві, у тому числі фізичних осіб.

3.2. Пункти будують за типовими або індивідуальними проектами, погодженими в установленому законодавством порядку. Допускається організація пунктів у переобладнаних приміщеннях, які відповідають установленим ветеринарно-санітарним вимогам, зазначеним у цій Інструкції (розділ 5), з обов'язковим технічним оснащенням: електричним освітленням, опаленням, водопостачанням, вентиляцією, бактерицидними лампами і дезкилимком.

3.3. Стаціонарний пункт у сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності повинен бути укомплектований відповідним обладнанням (додаток 1).

3.4. Пункти розміщують безпосередньо в тваринницьких приміщеннях або біля них. При осіменінні тварин у літніх таборах для кожного стада обладнують пересувний пункт.

3.5. Пункти осіменіння свиней для фермерських та індивідуальних господарств при необхідності будують (організовують) окремо від ферм громадського стада в зручних місцях, визначених сільськими та селищними радами, або осіменяють тварин у місцях утримання.

3.5.1. Лабораторію пункту розміщують у світлій і теплій кімнаті площею 6 кв. метрів. Підлога в лабораторії повинна бути дерев'яною, пофарбованою олійною фарбою, стіни і стеля побілені свіжопогашеним вапном (20%-ним розчином). Лабораторію укомплектовують приладами, інструментами та реактивами для збереження й оцінки сперми. У ній встановлюють електричний духовий стерилізатор і бактерицидні лампи (БУВ-15, БУВ-30), проводять підготовку інструментів для штучного осіменіння свиней.

3.5.2. Мийну кімнату обладнують умивальником, дистилятором, газовою або електричною плитою, стерилізатором, інвентарем для миття посуду, прання спецодягу.

3.5.3. У манежі встановлюють фіксаційний станок для штучного осіменіння свиней. На великих фермах поряд з пунктом обладнують індивідуальні станки для виділення і осіменіння свиноматок та витримки їх 1-2 дні до закінчення охоти.

3.6. Готовність пункту штучного осіменіння встановлюється кваліфікаційною комісією, до складу якої входять головний зоотехнік району, головний державний інспектор ветеринарної медицини району, спеціаліст племпідприємства та господарства.

Акт кваліфікаційної комісії про підтвердження готовності пункту є підставою для видачі паспорта пункту штучного осіменіння свиней (додаток 2), який дає право на функціонування пункту.

4.1. Кваліфікаційні вимоги

4.1.1. Техніками зі штучного осіменіння свиней мають право працювати спеціалісти ветеринарної медицини, зоотехніки та інші особи, які пройшли спеціальну підготовку або перепідготовку у відповідних навчальних сільськогосподарських закладах, атестованих в установленому порядку, і мають на це свідоцтво.

4.1.2. Техніки зі штучного осіменіння повинні проходити щорічні переатестації з урахуванням роботи за рік, які проводяться племпідприємством за участю представників наукових та навчальних сільськогосподарських закладів.

4.2. Права та обов'язки техніка зі штучного осіменіння свиней

Обов'язки техніка зі штучного осіменіння свиней:

систематично проходити медичний огляд та інструктаж з техніки безпеки;

утримувати в чистоті приміщення пункту, обладнання і не менше трьох разів на місяць проводити дезінфекцію приміщень;

особисто приймати замовлену сперму, забезпечувати її належне збереження і використання за планом закріплення кнурів;

визначати під мікроскопом рухливість сперміїв при одержанні сперми з племпідприємства і перед кожним осіменінням самок відповідно до пунктів 10.1-10.5 даної Інструкції;

у конфліктних випадках брати участь у комісійних дослідженнях якості сперми;

особисто готувати до роботи інструменти, розчини і прилади;

організовувати і брати участь у виявленні тварин з ознаками охоти;

своєчасно осіменяти тільки клінічно здорових свиноматок і свинок;

проводити роботи, пов'язані зі стимуляцією статевої функції, діагностикою поросності та оприбуткуванням поросят;

контролювати стан відтворення стада;

подавати заявки на придбання сперми, інструментів, обладнання, реактивів та матеріалів;

щомісяця звітувати перед керівництвом господарства, установи і племпідприємтсва про роботу за встановленими формами;

подавати спеціалістам ветеринарної медицини господарства або установи списки свиноматок та свинок, які підлягають обстеженню та лікуванню;

постійно працювати над підвищенням своєї кваліфікації, впроваджувати досягнення науки та передового досвіду;

виконувати вимоги цієї Інструкції.

Права техніка зі штучного осіменіння свиней:

давати вказівки працівникам ферми про виявлення свиней в охоті;

брати участь у професійних конкурсах різних рівнів;

брати участь у розв'язанні питань щодо поліпшення відтворення стада;

контролювати результати обліку виходу приплоду, його збереження та підписувати відповідні документи;

одержувати спецодяг та додаткову оплату згідно з розробленим і затвердженим у господарстві положенням за високі показники праці.

На пункті штучного осменіння технік повинен дотримуватися таких вимог та правил:

5.1. Приміщення пункту, обладнання і територію біля нього утримувати в чистоті. У тамбурі встановлюють дезящик, який заповнюють тирсою і щоденно зволожують 1%-ним розчином соди каустичної. Таким самим розчином кальцинованої соди миють забруднені місця на стінах, підлогу у лабораторії та мийній кімнаті. Поверхню столів, стільців, шаф обробляють теплим 2-3%-ним розчином соди двовуглекислої або 0,02%-ним розчином фурациліну (1:5000).

У вікнах у літній період повинні функціонувати кватирки з металевими або марлевими сітками.

5.2. Працювати в спецодязі. Тканинний одяг не рідше одного разу на тиждень перуть, кип'ятять і прасують, а чоботи і фартух миють і знезаражують 2%-ним розчином хлораміну або 0,02%-ним розчином фурациліну, щоденно після закінчення роботи.

5.3. Дотримуватись правил особистої гігієни, мити руки перед і після кожного осіменіння теплою водою з милом, витирати їх чистим рушником і знезаражувати 70-градусним спиртом. Пошкодження на руках закривати медичним лейкопластирем.

5.4. При маршрутно-кільцевій, міжгосподарській та внутрішньо-господарській формах організації штучного осіменіння технік перевозить термоси зі спермою. Інструменти та матеріали для осіменіння тварин розміщуються на кожному пункті або в автомобілі в обладнаному спеціальному ящику. Стерильні, герметично упаковані інструменти використовують без додаткової обробки.

5.5. Нові інструменти і посуд та ті, що були у використанні, промивають водопровідною водою і миють у теплому розчині соди двовуглекислої (20-30 г на 1 л води). Після цього інструменти промивають водопровідною водою, споліскують теплою дистильованою водою 3 рази, висушують і стерилізують одним із способів, загортають у стерильний папір та зберігають у шафах до використання.

5.6. Інструменти стерилізують кип'ятінням, сухим жаром, хімічними речовинами, ультрафіолетовим опроміненням, фламбуванням та ін.

5.6.1. Інструменти та посуд, виготовлений із скла, стерилізуть так: обгортають марлею і кладуть у стерилізатор, заповнений на 2/3 об'єму дистильованою водою, закривають кришкою і кип'ятять 15-20 хвилин. Після охолодження знімають кришку, стерильними пінцетом дістають посуд та інструменти і струшують. Відкриті частини скляного посуду закривають стерильним папером і кладуть у шафу.

5.6.2. Металеві інструменти кладуть у киплячу дистильовану воду і стерилізують 15-20 хвилин, після чого їх виймають із стерилізатора, просушують і кладуть у скляну шафу для зберігання.

5.6.3. Стерилізацію скляного посуду та інструментів сухим жаром проводять в електричному духовому стерилізаторі при температурі 165 град. C протягом години, після охолодження їх виймають і кладуть у скляну шафу чи ящик-термостат для зберігання або використовують.

5.6.4. Полімерні інструменти з пошкодженими пакетами стерилізують за допомогою бактерицидних ламп, розміщених на відстані 20 см, протягом 40 хв.

5.6.5. За польових умов стерилізація металевих інструментів допускається фламбуванням їх поверхні на полум'ї спиртового тампона.

5.6.6. Стерилізацію приладів, що не піддаються кип'ятінню, та інструментів багаторазового використання проводять шляхом протирання їх поверхні ватним тампоном, змоченим 96-градусним спиртом.

5.6.7. На племпідприємствах та пунктах штучного осіменіння, де використовують кнурів-плідників для взяття еякулятів, з метою контролю за чистотою їх утримання і ветеринарно-санітарної оцінки сперми 1 раз на квартал у спермі і змиві з препуція визначають колі-титр та досліджують наявність мікробних тіл. Свіжоодержана (нерозбавлена) сперма повинна мати колі-титр не більше 1:10, а змив з препуція - 1:100.

Використання сперми забороняється, якщо колі-титр її вище 1:10, якщо вона засмічена патогенними або умовно патогенними мікробами і грибами, якщо в ній міститься банальної мікрофлори більше 5000 мікробів в 1 мл ( у перерахунку на нерозбавлену).

5.6.8. Для попередження мікробного забруднення необхідно один раз у декаду промивати препуціальну порожнину 3%-ним розчином перекису водню або розчином фурациліну 1:5000. У порожнину препуція спочатку вводять із шприца Жане або спринцівки через гумову трубку 50-100 мл розчину антисептика, згодом - такий самий об'єм повітря для розправлення його складок і, затиснувши отвір гумовим кільцем або рукою на протязі 1-1,5 хвилини, проводять масаж препуція по всій його поверхні.

Якщо забрудненість еякулятів не зменшується, таких плідників уважають бактеріоносіями і від них сперму не використовують, а встановлюють причини і лікують або бракують.

5.7. Правила приготування розчинів

5.7.1. Для приготування 70-градусного спирту в циліндр наливають 73 мл 96-градусного спирту-ректифікату і 27 мл дистильованої води. Правильність приготування розчину перевіряють спиртометром. Застосовують для знезараження катетерів, посудин-термосів, рук, робочих лабораторних столів.

5.7.2. При штучному осіменінні для промивання інструментів необхідно використовувати тризаміщений п'ятиводний натрій цитрат, попередньо досліджений на нешкідливість для сперми кнурів. Виготовлення розчину натрію цитрату з порошку проводиться таким чином. Беруть дві стерильні колби із термостійкого скла. В одну наливають дистильовану воду довільного об'єму, нещільно закривають ватно-марлевим тампоном і кип'ятять 10-15 хвилин обов'язково на водяній бані. У другу висипають наважку натрію цитрату, мірним стерильним циліндром відміряють і вливають необхідний об'єм кип'яченої дистильованої води (на 100 мл води 3 г натрію цитрату). Виготовлений розчин натрію цитрату необхідно простерилізувати: горловину злегка закривають ватно-марлевою пробкою, і колбу з розчином ставлять у водяну баню, на дно якої кладуть три шари марлі, стерилізують 10 хвилин. Рівень киплячої води повинен бути не нижче рівня розчину в колбі. У цьому разі температура розчину завжди буде сталою - 95 град. C.

Аналогічно приготовляють 0,9%-ний розчин хлориду натрію (фізіологічний розчин).

5.7.3. Розчин фурациліну готують на киплячій воді за нижченаведеною схемою. У всіх випадках розчин повинен бути 1:5000 (0,02%).

Розчин фурациліну повинен бути жовтуватого кольору, прозорий, без осаду і плівки. Такий розчин придатний для використання протягом двох діб з часу його виготовлення при зберіганні в темному скляному посуді і темному місці. Його використовують для санітарної обробки зовнішніх статевих органів кнура і свиноматок перед осіменінням, для знезараження чучела і поверхні робочих столів та фіксаційного станка.

5.8. Ватні тампони готують плоскими діаметром 4-5 см, складають у склянку з притертою кришкою, заливають 96-градусним спиртом-ректифікатом, віджимають, залишки спирту зливають. Тампони використовують для знезараження зовнішньої поверхні катетера, інструментів і приладів.

5.9. Марлеві серветки готують з відпрасованого з двох боків бинта чи марлі розміром 5x10 см і складають у склянку з притертою кришкою. Використовують для зняття залишків води і розчинів з катетера, протирання предметних і покривних скелець, мікроскопів та ін.

5.10. На початку роботи раніше простерилізований кип'ятінням катетер промивають 3%-ним розчином натрію цитрату 3-4 рази.

6.1. Для осіменіння свиноматок і свинок приватного сектору при необхідності слід мати пункт штучного осіменіння. Як правило, його розміщують у центрі села, селища, подалі від проїзних шляхів, ветеринарних лікарень, ринків та інших місць скупчення людей, а також спеціальних місцях, виділених сільською або селищною радою.

6.2. Технік перебуває в штаті працівників суб'єктів племінної справи у тваринництві або є суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою. При потребі технік забезпечується транспортом (підвода, велосипед, мотоцикл, автомобіль), портативною лабораторією (сумка) з необхідними інструментами для осіменіння свиноматок і свинок у місцях утримання.

Для доставки сперми до місця утримання свинопоголів'я технік забезпечується спеціально обладнаним термосом-ящиком.

6.3. Осіменіння тварин технік проводить на пункті або в місцях утримання самок за встановленим маршрутом.

7.1. Рівень загального, протеїнового та мінерального живлення кнурів-плідників у період активного статевого використання повинен бути високим. Уміст сухих речовин у раціонах молодих кнурців, що ростуть і розвиваються, повинен становити 1,7 кг, для дорослих - 1-1,3 кг на 100 кг живої маси при концентрації енергії 1,28 корм.од. в 1 кг сухої речовини або 1,1 корм.од. в 1 кг повноцінного комбікорму.

Норми годівлі кнурів-плідників розробляють з урахуванням їх віку, живої маси, вгодованості та інтенсивності використання (додаток 3).

Згодовують комбікорми у вигляді вологих мішанок. Годують кнурів двічі на добу: о 8 та 17 годині.

Раціони для кнурів-плідників повинні бути невеликі за об'ємом.

7.2. Кнурів утримують у світлих, добре вентильованих приміщеннях. Підлога повинна бути достатньо міцною, не слизькою, стійкою до впливу стічної рідини та дезінфікувальних речовин, водонепроникною.

Доброму розвитку кнурів сприяють щоденні прогулянки на відстань 1,5-2 км. У господарствах доцільно використовувати установку-карусель для примусового нормованого моціону кнурів УМС-Ф-80 м. Запоріжжя.

7.3. У літній період кнурів-плідників утримують у таборах з використанням пасовищ із багаторічних бобових трав. Якщо є умови, можна створювати 6-8 огороджених ділянок, які засівають багаторічними травами. Ділянки виділяють на відстані 250-300 м від місця розміщення кнурів. Змінювати ділянки випасу через кожні 6 днів з повторним використанням через 42-56 днів, щоб відбулось біологічне самоочищення.

Для запобігання перегріву та дії прямих сонячних променів краще за все випасати кнурів уранці та ввечері.

7.4. Щоб уникнути травм, усім кнурам у 20-22-місячному віці необхідно спилювати ікла універсальними щипцями або електромеханічною фрезою, підрівнюючи гострі краї дрібним рашпилем.

7.5. Привчати до садки на чучело молодих кнурів необхідно починати з 6-8-місячного віку. Слід відзначити, що навіть уже з цього часу, коли кнурів ще не використовують для парування, необхідно призначати їм певне статеве навантаження. Від привчених до садки на чучело кнурців необхідно періодично (один раз на тиждень) одержувати сперму, навіть не використовуючи її для осіменіння. Таке ритмічне використання плідників не дає згаснути умовним рефлексам, а також ліквідує у них прояв онанізму, який може призвести до виснаження і зниження їх племінних якостей.

7.6. Науково обґрунтовані такі режими статевого використання кнурів-плідників: екстенсивний - одна садка в тиждень; помірний - одна садка в три дні та інтенсивний - один раз у два дні. Помірний режим найбільш поширений у практиці свинарства і його можна застосовувати впродовж усього парувального періоду. При гострій потребі сперму від кнура можна отримувати один раз у 2 дні при умові постійного контролю за її якістю з наданням пліднику відпочинку на 7-8 днів через кожні 15 днів. Кнурів, у яких в 1 мл сперми менше 100 млн. сперміїв, а об'єм еякуляту нижче 125 мл, до використання на станції не допускають.

7.7. Запліднювальну здатність сперми кнурів слід перевіряти не менше ніж за п'ятьма еякулятами і осіменінням 20 основних маток.

7.7.1. Для штучного осіменіння допускаються кнурі-плідники, у яких сперма відповідає таким показникам:

об'єм профільтрованого еякуляту - 125 мл, за винятком кнурів, які дають еякуляти з високою концентрацією сперміїв, але невеликим об'ємом;

не менше 70% сперміїв з прямолінійно-поступальним рухом (7 балів);

концентрація сперміїв в 1 мл не менше 100 млн;

рухливість сперміїв при температурі 16-18 град. C не нижче 60% (6 балів) через 72 години;

абсолютний показник живучості сперміїв 700.

8.1. Привчають кнурів до садки на чучело різними способами. Найбільш ефективно накривати чучело шкірою від здорової свиноматки, забитої в стані охоти. Консервують шкіру в суміші з рівних частин квасців та кухонної солі. Поверхню шкіри обробляють нею, згортають конвертом і витримують сім днів, після чого видаляють сольову суміш, промивають шкіру теплим 1%-ним розчином марганцевокислого калію та висушують.

Після кількох садок, коли в кнура виробляється позитивний умовний рефлекс на чучело, шкіру знімають.

8.2. Для привчання кнурів до чучела достатньо присутності їх при нормальній садці іншого - з виробленим умовним рефлексом.

Кнурам, які погано привчаються до чучела, дають змогу зробити садку на свиню в манежі біля станка. Крім цього, використовують метод привчання в затемнених приміщеннях з одночасною садкою декількох кнурів на чучело різної конструкції та конфігурації.

8.3. Методика швидкого привчання кнурів полягає в тому, що спочатку в манежі розміщують не чучело, а свиноматку в охоті, зафіксовану в клітці розміром 150x60x100 см. Замість дверцят в клітці вмонтована приставка довжиною 30 см, виконана у вигляді форми задньої частини свині, з вмонтованою в неї штучною вагіною. Бачачи свиноматку в клітці, кнур збуджується, бо активується комплекс аналізаторів (зоровий, обіймальний, слуховий та тактильний), проявляються безумовні статеві рефлекси: наближення та ерекція, і він застрибує на свинку через приставку. Після дво-, триразового одержання сперми таким чином у клітку замість свиноматки ставлять чучело, а надалі видаляють і клітку. Цей метод забезпечує ефективне привчання до чучела всіх потентних кнурів при зменшенні затрат часу в 4-5 разів.

8.4. Привчати кнурів до садки на чучело слід рано вранці до годівлі їх або після - через декілька годин. Графік привчання, а потім і використання кнурів складають з таким розрахунком, щоб від усіх кнурів, які утримуються в одному груповому станку, одночасно була одержана сперма. Після 3-5 садок на чучело протягом місяця кнур-плідник вважається привченим для взяття сперми на штучну вагіну.

9.1. Для одержання сперми від кнурів використовують спеціальні чучела свині та пристрої до нього.

Чучело свині розраховане на максимальне наближення умов садки кнура до природних, пристосоване для одержання еякуляту на штучну вагіну, створення оптимального тиску та температурного режиму.

9.2. Виготовляють в основному дерев'яні чучела з дощок і закріплюють на дерев'яній площадці, яка біля задніх ніг чучела має ребристу поверхню, щоб ноги кнура не ковзалися під час садки. Цю поверхню покривають гумовим килимком. У чучелі є гніздо для вагіни і пристосування для закріплення спермоприймача. Гніздо обігрівається за допомогою електролампи. З боків чучела є спеціальні упори для передніх ніг кнура. Чучело має відкидну (на завісах) частину спини, що дає змогу швидко розміщувати та виймати з нього штучну вагіну й спермоприймач.

9.3. Штучна вагіна, яка призначена для отримання сперми від бугая, вкорочується відповідно до індивідуальних розмірів частини статевого члена кнура, яку видно під час ерекції.

Залежно від розмірів статевого члена використовують такі вагіни:

9.4. Спермоприймач - це посуд місткістю на 350-500 мл, виготовлений з прозорої пластмаси, капрону або скла. Він з'єднується з вагіною гумовою муфтою, у верхній частині якої є отвір діаметром 0,5 см для виходу повітря під час садки.

Для покращання умов стерильності одержання сперми доцільно користуватись одноразовими поліетиленовими спермоприймачами із застосуванням приладу "Блискавка".

9.5. Для контролю за тиском у штучній вагіні використовують манометр. До початку садки кнура тиск у ній повинен бути 45-50 см водяного стовпа.

9.6. Штучні вагіни для отримання сперми від кнура готують у певній послідовності:

вставляють камеру в циліндр штучної вагіни та закріплюють її кінці зовні двома фіксуючими кільцями: на вихідний отвір накладають поліетиленову плівку, щільно фіксують кільцем та роблять у ній хрестоподібний розріз 5-6 мм;

у штучну вагіну, у залежності від її розмірів, через лійку наливають 300-500 мл гарячої води (50-60 град. C), вставляють ебонітовий або поліетиленовий краник та закривають його;

полістироловою або скляною паличкою змащують внутрішню (гладеньку) поверхню камери стерильним медичним вазеліном або вазеліновою олією;

через ебонітовий або поліетиленовий краник нагнітають у штучну вагіну повітря до зімкнення стінок камери з утворенням трикутника;

приєднують стерильний, підігрітий до 30-35 град. C, спермоприймач з фільтром та з'єднувальною муфтою або спермоприймач одноразового використання, у верхній частині якого біля циліндра вагіни роблять ножицями косий розріз довжиною 2-4 мм. При низьких температурах у манежі та використанні одноразового спермоприймача користуються теплоізоляційним чохлом;

вимірюють температуру у штучній вагіні термометром. Вона повинна бути не нижче 42 і не вище 45 град. C. У період еякуляції температура в штучній вагіні повинна бути в межах 40-41 град. C.

Підготовлену таким способом штучну вагіну вставляють у чучело в спеціальне гніздо таким чином, щоб отвір у з'єднувальній муфті був зверху.

9.7. Перед садкою кнура-плідника миють, а препуцій ззовні обробляють 2%-ним розчином двовуглекислої соди й витирають насухо індивідуальною серветкою.

9.8. Виділення сперми в кнура продовжується в середньому 5-7 хвилин. Після закінчення еякуляції вагіну виймають з чучела, відокремлюють з'єднувальну муфту, видаляють секрети куперових залоз, знімають марлевий фільтр з спермоприймача, накривають його стерильною серветкою і передають до лабораторії для оцінки якості сперми.

9.9. Якщо при одержанні сперми використовували одноразовий поліетиленовий спермоприймач, приладом "Блискавка" запаюють отриманий еякулят, відокремлюють ножицями частину спермоприймача із запаяним еякулятом та передають його до лабораторії, де край протирають спиртовим тампоном, зрізують куток його та фільтрують сперму через 4 шари стерильної марлі у теплу (30-32 град. C) градуйовану мензурку - для визначення об'єму сперми в мілілітрах.

9.10. Ефективно застосовувати мануальний метод одержання сперми від кнурів - без застосування штучної вагіни. Після застрибування кнура на чучело і появі статевого члена однією рукою (у стерильній рукавичці) обхоплюють його і відводять обережним рухом вбік-вниз-назад. Пеніс тримають у дуже стисненому кулаці (подібно шийці матки), а спіральний кінчик його повинен торкатись мізинця техніка. Періодично пеніс стискують для стимуляції еякуляції. У другій руці технік утримує спермоприймач або скляний посуд, закритий марлевим фільтром, куди кнур виділяє еякулят.

10.1. Сперма має бути білуватою на колір із сіруватим відтінком, специфічним запахом, водянистої консистенції. Сперму з домішками крові, гною або сечі використовувати забороняється.

Для визначення рухливості та концентрації сперміїв під мікроскопом з загального об'єму еякуляту відбирають у стерильний флакон 2-3 мл сперми.

Стерильною піпеткою або скляною паличкою наносять на чисте сухе предметне скло краплю сперми і накривають її покривним скельцем, переносять на предметний столик мікроскопа, поміщений у спеціальний термостат з температурою 40-42 град. C, або нагрівальний столик і оцінюють, одночасно визначаючи рухливість та концентрацію сперміїв, при збільшенні мікроскопа в 180-300 разів.

10.2. Рухливість сперміїв визначають під мікроскопом за 10-бальною шкалою. Кожний бал дорівнює 10% сперми, які мають прямолійнійно-поступальний рух. Якщо в полі зору мікроскопа таких сперміїв 100%, таку сперму оцінюють 10 балами, 90% - 9 балами і т.ін. При вмісті в спермі менше 10% поступально-рухливих сперміїв її оцінюють як таку, що має одиничні спермії з поступальними рухами, і позначають буквами ОП. Сперма з манежними та коливальними рухами сперміїв не підлягає бальній оцінці. Сперму лише з коливальними рухами сперміїв позначають буквою К, мертву сперму - буквою Н (некроспермія).

10.3. Прийняті такі умовні градації концентрації сперми:

густа сперма (умовне позначення Г) відповідає концентрації 200 млн. і більше сперміїв в 1 мл - усе поле зору мікроскопа щільно заповнено сперміями;

середня сперма (умовне позначення С) відповідає концентрації від 100 до 200 млн. сперміїв в 1 мл - помітні проміжки між сперміями;

рідка сперма (умовне позначення Р) відповідає концентрації менше 100 млн. сперміїв в 1 мл - помітні великі проміжки між сперміями.

Візуальна оцінка концентрації сперми за щільністю розташування сперміїв орієнтовна, і за нею не може бути встановлений ступінь розбавлення сперми, тому точнішим способом визначення концентрації сперміїв є підрахування їх кількості в лічильній камері Горяєва або фотометрично.

10.4. Для визначення концентрації сперміїв у лічильній камері Горяєва необхідні змішувач з білою кулькою (лейкоцитарний) та шліфовані скельця.

Над сіткою в середній частині камери щільно притирають покривне скло. Камера та скло мають бути чистими та сухими. У змішувач через гумову трубку засмоктують сперму до позначки "0,5", а потім 3%-ний розчин хлористого натрію до позначки "11". Таким чином, сперму разбавляють у 20 разів. Затиснувши кінці змішувача між великим та вказівним пальцями, збовтують його вміст протягом 2-3 хвилини для рівномірного перемішування сперми з розчином. Потім зі змішувача видаляють дві краплі (у них немає сперміїв), а третю наносять на середню частину камери біля самого краю притертого покривного скла. Сперма підтікає в щілину під покривне скло та заповнює простір між сіткою та склом. Необхідно стежити, щоб на сітці камери не утворювались пухирці повітря і сперма не потрапляла під притерті краї покривного скла.

Підраховують під мікроскопом спермії по діагоналі в п'яти великих (80 малих) квадратах сітки. При підрахунку беруть до уваги тільки голівки сперміїв, які лежать усередині квадрата. Голівку вважають лежачою всередині квадрата, якщо там міститься три чверті її розміру. Якщо ж голівка перерізана роздільною лінією квадрата навпіл, дві половинки вважають за одного спермія. Кількість підрахованих сперміїв у 5 великих квадратах відповідає концентрації сперми в млн/мл. Наприклад: нараховано 250 сперміїв - концентрація сперми 250 млн/мл.

Після роботи змішувач, камеру, предметні та покривні стекла старанно миють спочатку під проточною водою, а потім висушують 96-градусним спиртом та ефіром.

Концентрацію сперми можна визначати в лічильній камері Горяєва, але без меланжера (змішувача). Для цього піпеткою набирають 9,5 мл 3%-ного розчину хлористого натрію та вливають у колбочку (25-50 мл), додають 0,5 мл сперми і старанно змішують. Краплю сперми, розбавлену у 20 разів, наносять на камеру скляною паличкою або піпеткою. При цьому способі можна розбавляти сперму у 40, 60 та 80 разів, що полегшує підрахунок сперміїв у камері.

Для підрахунку концентрації сперміїв при розбавленні сперми в 40 разів підраховану кількість помножують на 2 млн., у 60 раз - на 3 млн., у 80 разів - на 4 млн.

10.5. Визначення концентрації сперміїв за допомогою фотоелектроколориметра

Визначення концентрації сперміїв за допомогою фотоелектроколориметра ґрунтується на здатності сперми послаблювати інтенсивність потоку світла, який пропускають через неї пропорційно концентрації сперміїв. Отже, що вища концентрація сперміїв, то більше послаблюється інтенсивність потоку світла, який проходить через неї. Величина послаблення світла реєструється чутливими фотоелементами. Найбільш придатні для даної мети вітчизняні прилади - фотоелектричний колориметр ФЕК-56М та інші його типи.

Для визначення концентрації сперміїв необхідно мати:

3,5%-ний розчин цитрату натрію тризаміщеного п'ятиводного;

мікропіпетки об'ємом 0,1 та 0,2 мл;

піпетку градуйовану на 10 мл;

чисті сухі флакони з пробками з-під пеніциліну або інших антибіотиків;

марлеві серветки для протирання кювет та мікропіпеток;

фільтрувальний папір (нарізаний квадратиками 5x6 см);

суміш спирту з ефіром (у рівних частинах);

промивалку на 0,5 л, наповнену дистильованою водою, для промивання кювет після кожного дослідження;

посуд для споліскування об'ємом 0,5 літра.

Перш ніж приступити до роботи з приладом, необхідно уважно вивчити заводську інструкцію, яка додається до нього. Після цього потрібно привести прилад у робочий стан і настроїти згідно з Інструкцією.

Порядок роботи:

поставити зелений світлофільтр;

увімкнути прилад у мережу і прогріти 15 хвилин;

наповнити дві кювети з робочою довжиною грані 10 мм 3,5%-ним розчином лимоннокислого натрію до відмітки;

помістити кювети в праве та ліве гнізда приладу;

правий барабан установити за шкалою оптичної щільності (червоні цифри) в положення "0";

поставити ручку перемикача чутливості гальванометра (на лівому боці приладу) у положення "1";

гвинтом грубої наводки (передня ліва сторона приладу) встановити стрілку гальванометра орієнтовно на "0";

поставити перемикач у положення "2", гвинтами грубої та тонкої наводки встановити стрілку гальванометра точно на "0";

перемикач чутливості поставити в положення "0";

у пеніциліновий флакон налити піпеткою 12 мл 3,5%-ного розчину лимоннокислого натрію, добавити 0,4 мл профільтрованої сперми і старанно перемішати, при цьому досягається розбавлення сперми 1:30;

заповнити третю кювету з робочою довжиною грані 10 мм на дві третини спермою, розбавленою розчином лимоннокислого натрію, як зазначено вище, і поставити її на місце правої кювети в приладі;

перемикач чутливості поставити в положення "1" і з допомогою барабана встановити стрілку гальванометра орієнтовно на "0";

перемикач чутливості поставити в положення "2" і з допомогою барабана встановити стрілку гальванометра точно на "0";

відлік вести за червоною шкалою правого барабана: цифра, яка стоїть проти риски, указуватиме на величину оптичної щільності.

Побудова калібрувальної кривої. Для визначення концентрації сперміїв приладом ФЕК-56М необхідно передусім побудувати калібрувальну криву, яка зображає залежність оптичної щільності від концентрації сперміїв.

З цією метою з одержаних еякулятів вибирають кілька таких, у яких концентрація сперміїв найбільш висока. Старанно визначають концентрацію сперміїв у лічильній камері. З відібраних еякулятів шляхом розбавлення 3,5%-ним розчином лимоннокислого натрію 1:1; 1:2; 2:3 і т.ін. готують ряд зразків сперми (не менше 5-6 еталонів) і уточнюють концентрацію сперміїв у кожному з них з допомогою лічильної камери. Визначають оптичну щільність кожного зразка на приладі, як описано вище. За фактичною концентрацією сперміїв, установленою в лічильній камері, накреслюють калібрувальну криву. Для цього на міліметровому папері відкладають по горизонтальній осі відповідні їм величини оптичної щільності, а по вертикальній - концентрацію сперміїв, визначену з допомогою камери Горяєва. У місцях перетину перпендикулярів ставлять крапки. Калібрувальну криву проводять так, щоб вона пройшла через більшість зазначених крапок, а число крапок, які лежать вище і нижче калібрувальної кривої, має бути приблизно однаковим.

Крива не повинна бути сильно вигнутою або ламаною, а більш-менш наближатися до прямої лінії.

Маючи калібрувальну криву, можна легко визначити невідому концентрацію сперміїв будь-якого еякуляту. Для цього потрібно лише визначити його оптичну щільність на приладі, як зазначено вище, і подивитись, якій концентрації вона відповідає на калібрувальній кривій. При цьому потрібно суворо дотримуватися усіх умов дослідження, при яких виведена калібрувальна крива. Потрібно застосовувати ту саму кратність розбавлення сперми, використовувати кювети з тією самою довжиною робочої поверхні і такі самі світлофільтри, які використовували при побудові калібрувальної кривої.

Калібрувальну криву потрібно щомісяця перевіряти, оскільки показання приладу можуть змінюватися (зношуються фотоелементи, лампи розжарювання та гальванометр).

10.6. Концентрацію сперми визначають простішим методом згідно з оптичним стандартом ТУ-46-07-942-74, розробленим Інститутом тваринництва УААН, м. Харків.

У прикладену до стандарту чисту пробірку (використання пробірки другого діаметра не дозволяється) наливають піпеткою 1 мл 1%-ного розчину хлористого натрію. Мікропіпеткою набирають 0,1 мл свіжоодержаної профільтрованої сперми. Кінець мікропіпетки, який занурювався в сперму, витирають іззовні чистою марлею, і вносять сперму в пробірку з розчином. Мікропіпетку обов'язково промивають у цьому самому розчині 1-2 рази. Пробірку злегка струшують, утримуючи її поряд зі стандартом, який заздалегідь повинен бути добре збовтаний, а ззаду до них щільно притискають газетний або книжний текст. Пробірку зі спермою і стандарт з упритул прикладеним текстом утримують на рівні очей навпроти падаючого світла. До досліджуваної сперми добавляють градуйованою піпеткою 1%-ний розчин хлористого натрію в такій кількості, щоб висота букв шрифта й оптична щільність були одинаковими в порівнянні зі стандартом (для більш достовірної оцінки (бажано) порівняння оптичної щільності проводити на різних шрифтах). Щоразу при додаванні розчину вміст пробірки і стандарт струшують для одержання рівномірної суміші.

Після того, як оптичні щільності досліджуваної сперми і стандарту вирівнялися, необхідно провести розрахунок за нижченаведеною формулою:

Стандарт відповідає оптичній щільності сперми кнурів з концентрацією сперміїв 5 млн/мл.

Наприклад. Для вирівнювання оптичної щільності до стандарту в пробірку з досліджуваною спермою 0,1 мл добавлено всього 4,5 мл розчину хлористого натрію (з урахуванням розчину, раніше налитого в порожню пробірку). К = 50 x (4,5 + 0,1) = 50 x 4,6 = 230 млн/мл.

Отже, в 1 мл досліджуваної нативної сперми міститься 230 млн. сперміїв.

10.7. Виживання сперміїв у годинах визначають за оцінкою їх рухливості при кімнатній температурі (17-18 град. C) через відповідні проміжки часу до 6 балів включно. Розбавлену сперму (10-20 мл) перевіряють через кожні 24 години. Сперма хорошої якості має оцінку не нижче шести балів через 72 години (6/72). Цей показник і записують у племінну картку використання кнура. При оцінці якості збереженої сперми потрібно зазначити, що спермії повільно виходять із стану анабіозу. Тому краплю сперми необхідно брати таку, щоб за період дослідження при температурі 40-42 град. C протягом 3-5 хвилин вона не могла підсохнути. Для цього сперму обережно перемішують і стерильною скляною паличкою або піпеткою наносять краплю на чисте предметне скло. Для більш об'єктивної оцінки додають краплю 2,8%-ного розчину натрію цитрату і накривають покривним склом, кладуть на столик мікроскопа та визначають рухливість сперміїв.

10.8. Прискорений метод визначення виживання сперміїв (терморезистентна проба)

З метою зменшення затрат часу на визначення рухливості сперміїв протягом тривалого зберігання при кімнатній температурі доцільно застосовувати терморезистентну пробу. Для цього одержану нерозбавлену або розбавлену сперму вміщують у термостат при температурі 38 град. C на 3 години. Показник рухливості сперміїв через цей проміжок часу відображає стан їх якості. Сперма хорошої якості вважається з показником рухливості сперміїв не менше 60%.

11.1. Для розбавлення та зберігання сперми кнурів при плюсовій температурі протягом трьох діб застосовують середовища ГХЦС, ГХЦ, ГХЦ-У, до складу яких входять компоненти, зазначені в таблиці 1, та "Біоконсан", термін зберігання 3-5 діб.