7.21. Мікроклімат у виробничих та допоміжних приміщеннях (температура, відносна вологість, швидкість руху повітря) повинен відповідати ВНТП СГіП-46-2.95.
7.22. Для зниження мікробної забрудненості повітря свинарських приміщень необхідно застосовувати фізичні та хімічні засоби знезараження повітря: опромінення бактерицидними лампами БУВ-15, БУВ-30, БУВ-60 з екранами, які запобігають прямому попаданню променів на людину і тварин, з розрахунку не менш ніж 2-2,5 вт/кв. м; зрошування стін за допомогою установок, змонтованих на шасі електрокара ЭП-106, установок УДС, ДУК або універсальної установки ЛСД-2 розчинами свіжогашеного вапна, розчином кальцинованої соди, розчином хлорного вапна і 2%-ним розчином активного хлору з розрахунку 1 л/кв. м. Для боротьби із запахами рекомендується застосовувати електричні та хімічні озонатори, дезодоранти (хлорне вапно, персульфат амонію та ін.).
7.23. При механічній системі гноєвидалення кількість повітря, що видаляється з каналів гноєвидалення, повинна бути не менше 30% мінімального обміну повітря, а при самопливній - не менше 50%.
7.24. Силові щити, шафи, ящики та пульти керування, розташовані в свинарниках, а також у приміщеннях для переробки корму, повинні бути встановлені в окремих приміщеннях або кабінах із дотриманням вимог "Правил устройства электроустановок" (ПУЭ), затверджених Міненерго СРСР 04.07.84.
( Підпункт 7.24 пункту 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду N 253 від 06.11.2007 )
7.25. Всі будівельні елементи споруд системи видалення виробничих і побутових стоків на свинарських підприємствах повинні мати надійну гідроізоляцію, що виключає фільтрування стоків у ґрунт та інфільтрацію ґрунтових вод у споруди.
7.26. При проектуванні гноївкозбірників, накопичувачів гною з метою охорони навколишнього середовища під днищем резервуара слід передбачати дренажну систему із контрольними колодязями для реєстрації можливого витоку продукту.
На поверхні землі необхідно передбачати вимощення.
7.27. Закриті резервуари (приймальні місткості) насосних станцій з перекачування рідкого гною й закриті сховища гною слід відносити до категорії вибухонебезпечних.
7.28. Насосна станція повинна обладнуватися припливно-витяжною вентиляцією із розміщенням пускового пристрою вентилятора зовні.
7.29. Оглядові колодязі повинні бути діаметром не менше 1,0 м і обладнані пристроями для спуску (скобами, драбинами тощо).
7.30. У кінці поздовжніх каналів у місцях примикання до магістральних каналів слід передбачати встановлення штор для виключення протягів і проникання шкідливих газів із магістральних каналів, а при гідрозмивній системі гноєвидалення - влаштування гідрозатворів.
7.31. Будівлі і приміщення, де встановлюються стаціонарні котельні установки, повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/кв. см), водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115 град. С, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 23.07.96 N 125 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.11.96 за N 655/1680 (із змінами) (ДНАОП 0.00-1.26-96).
7.32. Підлога котельних приміщень повинна бути з вогнетривких матеріалів із негладкою та неслизькою поверхнею, вона повинна бути рівною і мати пристрої для відведення води в каналізацію.
7.33. Двері з приміщення котельні повинні відчинятися назовні. Із зовнішнього боку дверей повинен бути напис про заборону входу в котельну стороннім особам.
7.34. Приміщення котельні повинне бути забезпечене достатнім природним світлом, а в нічний час - електричним освітленням. Місця, що не можна забезпечити природним світлом через технічні умови, повинні мати електричне освітлення.
7.35. Приміщення, де розміщений котел, повинне мати природну й механічну вентиляцію, що забезпечує видалення шкідливих газів, подачу припливного повітря і підтримання нормальних температурних умов.
7.36. Приміщення котельні необхідно оснащувати засобами пожежогасіння відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004.
7.37. Склади для зберігання підстилки повинні стояти окремо один від одного. У випадку розміщення підстилки в прибудовах до будівель, останні повинні мати глухі вогнетривкі стіни й перекриття і виходи лише назовні.
7.38. Виробничі будівлі й споруди в процесі експлуатації повинні знаходитися під систематичним наглядом інженерно-технічних працівників, відповідальних за збереження об'єктів.
7.39. Всі виробничі будівлі й споруди повинні бути закріплені за виробничими підрозділами. Керівники підрозділів є працівниками, відповідальними за правильну та безпечну експлуатацію, збереження та своєчасний ремонт будівель і споруд.
7.40. Згідно з ДБН В.2.2-1-95 будівлі і споруди повинні піддаватися періодичним технічним оглядам - загальним або частковим.
При загальному огляді обстежують усю будову або споруду в цілому, включаючи всі конструкції, в тому числі інженерне обладнання, різні види опорядження і всі елементи зовнішнього благоустрою.
При частковому огляді обстеженню підлягають окремі будівлі й споруди або окремі конструкції, або види обладнання (наприклад, ферми і балки будівлі, канали гноєвидалення, підлога, колодязі каналізаційних мереж).
7.41. Загальні технічні огляди будівель й споруд повинні проводитися два рази на рік - навесні та восени.
Весняний огляд проводять з метою опосвідчення стану будівлі або споруди, уточнення обсягу роботи з капітального і поточного ремонту будівель або споруд, що виконується у літній період.
Осінній огляд проводять з метою перевірки підготовки будівель і споруд до зими. До цього часу повинні бути закінчені всі літні роботи з поточного ремонту.
7.42. Відповідно до ДБН В.2.2-1-95 результати всіх видів оглядів повинні оформлятися актами, в яких відмічаються виявлені дефекти, а також заходи щодо їхнього усунення із зазначенням строків виконання робіт.
7.43. Пошкодження аварійного характеру, що утворюють небезпеку для працівників, повинні усуватися негайно.
8. Водопостачання і каналізація
8.1. Внутрішні системи водопроводу і каналізації тваринницьких приміщень повинні відповідати вимогам ДБН В.2.2-1-95.
8.2. Підприємства повинні забезпечуватися достатньою кількістю води, необхідною для задоволення питних потреб відповідно до санітарних норм, господарсько-виробничих потреб та потреб пожежогасіння згідно з будівельними нормами і правилами "Внутренний водопровод и канализация зданий" (із змінами) (СНиП 2.04.01-85), відомчими будівельними нормами "Сільськогосподарське водопостачання. Зовнішні мережі і споруди", затвердженими Міністерством сільського господарства і продовольства України в 1996 році (ВБН СГіП-46/33-2.5-5-96).
8.3. Якість питної води повинна відповідати вимогам державних санітарних правил і норм "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання".
8.4. Не допускається поєднання мереж господарсько-питних водопроводів із мережею водопроводів, що подають воду для технологічних потреб.
8.5. Водопідіймальні установки необхідно експлуатувати у відповідності із правилами безпеки при влаштуванні та експлуатації насосних станцій.
8.6. Колодязі, що розміщені на території підприємства, при будь-яких способах підйому води повинні бути закриті кришками і обгороджені. Взимку колодязі, розташовані на відкритих місцях, із навітряного боку потрібно захищати вітрозахисним щитом. Лід навколо них необхідно зрубувати, а територію посипати піском.
8.7. Відігрівати замерзлі труби відкритим полум'ям (факелом, паяльною лампою) не допускається. Місця замерзання відігрівають гарячою водою або парою, вживаючи при цьому запобіжні заходи від опіків.
8.8. Відведення промивних вод до каналізації повинне здійснюватися закритим способом із розриванням струменя.
9. Освітлення
9.1. Відповідно до ВНТП СГіП-46-2.95 виробничі приміщення повинні мати природну і штучну освітленість. Освітлення також повинне відповідати вимогам будівельних норм і правил "Естественное и искусственное освещение" із змінами у 1986 році (СНиП II-4-79).
9.2. Робочі місця, на яких внаслідок відмови приладів штучного освітлення можуть виникати небезпечні ситуації, повинні мати системи аварійного освітлення, які автоматично включаються при виключенні струму в загальній електромережі.
9.3. При розрахунку освітленості робочих місць операторів на пульті керування комбікормового цеху або кормоцеху необхідно враховувати розряд зорової роботи й розташування об'єктів спостереження.
9.4. Світильники аварійного та евакуаційного освітлення (з обов'язковим відмінним позначенням) під'єднують до мережі, не залежної від мережі робочого освітлення, або до іншого джерела живлення.
Світильники аварійного освітлення можуть використовуватися як евакуаційні.
9.5. В освітлювальних установках повинні використовуватися світильники, що задовольняють вимоги ПУЭ.
9.6. Контроль освітленості повинен здійснюватися не рідше одного разу на рік, а також після кожної групової заміни світильників.
Вимірювання рівня освітленості проводять у площині робочої поверхні згідно з вимогами державного стандарту України "Будинки і споруди. Методи вимірювання освітленості" (ДСТУ Б В.2.2-6-97).
9.7. Експлуатація освітлювального обладнання повинна проводитися згідно з чинними Правилами технической эксплуатации электроустановок потребителей, затвердженими наказом Головдерженергонагляду Міністерства енергетики СРСР від 21.12.84 із змінами в 1988 році (ПТЭ) і ДНАОП 0.00-1.21-98.
9.8. Усі роботи з технічного обслуговування, ремонту електромережі та очищення світильників повинні виконуватися електротехнічним персоналом тільки після зняття напруги електроживлення та остигання світильників.
Чищення світильників у приміщеннях загального призначення повинне проводитися не рідше одного разу на 3 місяці.
9.9. Чищення скла світлових отворів і світильників загального освітлення, встановлених у свинарниках при сухій годівлі, в кормоприготувальних цехах, складах затарених кормів, повинне здійснюватися у строки, визначені керівником відповідного підрозділу залежно від місцевих умов, але не рідше одного разу на місяць.
9.10. Для обслуговування світильників повинні застосовуватися засоби доступу, що відповідають вимогам безпеки (драбини, несамохідні пересувні механізми і самохідні пересувні установки).
9.11. У гаражах, майстернях, пунктах технічного обслуговування, хлівах, навісах монтується мережа напругою 12-42 В для підключення переносних світильників.
9.12. У вибухонебезпечних приміщеннях застосовуються світильники у вибухозахищеному виконанні, а в пожежонебезпечних - світильники у закритому виконанні.
10. Опалення та вентиляція
10.1. Системи опалення (охолодження) і вентиляції приміщень обладнують згідно з вимогами державного нормативного акта з охорони праці "Санітарні норми проектування промислових підприємств", затвердженого Міністерством охорони здоров'я СРСР у 1971 році (ДНАОП 0.03-3.01-71), Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, будівельних норм і правил "Отопление, вентиляция и кондиционирование" (СНиП 2.04.05-91) та державного стандарту України "Системы вентиляционные. Общие требования" із змінами у 1988 році (ГОСТ 12.4.021-75).
10.2. Гарячою водою будівлі необхідно забезпечувати згідно з вимогами СНиП 2.04.01-85; витрату гарячої води слід приймати за нормами технологічного процесу; безпеку експлуатації трубопроводів пари і гарячої води слід забезпечувати згідно з вимогами Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.09.98 N 177, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.98 за N 636/3076 (із змінами) (ДНАОП 0.00-1.11-98).
10.3. Джерела з значним виділенням конвекційної теплоти (обпалювальні печі, варильні котли, автоклави тощо) в місцях можливого контакту працівників повинні бути ізольовані. Температура теплоізольованих поверхонь обладнання і огороджень робочих місць не повинна перевищувати 45 град. С.
Обладнання, в середині якого температура дорівнює або нижче 100 град. С, не повинне мати на поверхні температуру вище 35 град. С.
10.4. Прилади контролю температури і відносної вологості повітря встановлюються на видних місцях у всіх виробничих приміщеннях.
10.5. Системи місцевої й загальнообмінної вентиляції повинні бути роздільними.
10.6. Операторські, кімнати відпочинку, майстерні, лабораторії повинні мати автономну вентиляцію.
10.7. Припливно-витяжна вентиляція з'єднаних між собою приміщень повинна унеможливлювати приплив повітря із приміщення з більшою концентрацією шкідливих газів, пари чи пилу у приміщення з меншим умістом цих речовин.
10.8. Під час роботи в приміщенні машин із двигунами внутрішнього згорання слід проводити вентиляцію. Загальнообмінна вентиляція цих приміщень повинна забезпечувати такий обмін повітря, при якому концентрація шкідливих речовин у повітрі цього приміщення не перевищувала б гранично допустимих рівнів.
10.9. Джерела із значним виділенням пари, газів, пилу повинні бути герметизовані й обладнані місцевими відсмоктувачами.
11. Вимоги до виробничого обладнання та засобів механізації
11.1 Вимоги безпеки до виробничого обладнання
11.1.1. Обладнання, призначене для виконання виробничих процесів під час вирощування свиней, виробництва та первинної обробки продукції свинарства, повинне відповідати вимогам ВНТ-ПСГіП-46-2.95, державних стандартів "Оборудование производственное. Общие требования безопасности" (ГОСТ 12.2.003-91), "Машины и технологическое оборудование для животноводства и кормопроизводства. Общие требования безопасности" (ГОСТ 12.2.042-91), "Оборудование производственное. Общие эргономические требования" (ГОСТ 12.2.049-80), "Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам" (ГОСТ 12.2.061-81, СТСЭВ 2695-80) та Правил.
11.1.2. Виробниче обладнання повинне задовольняти такі вимоги:
бути вибухо- і пожежобезпечним відповідно до вимог пожежної безпеки "Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности" (із змінами) (НАПБ Б.07.005-86), державних стандартів "Пожарная безопасность. Общие требования." (ГОСТ 12.1.004-91), "Взрывобезопасность. Общие требования" із змінами в 1983 році (ГОСТ 12.1.010-76, СТ СЭВ 3517-81), ГОСТ 12.2.042-91;
включати прилади (засоби) для забезпечення електробезпеки відповідно до ПУЭ;
не забруднювати навколишнє середовище викидами шкідливих речовин вище допустимих рівнів, встановлених санітарними нормами;
відповідати вимогам охорони праці протягом усього терміну експлуатації.
11.1.3. Вимоги до виробничого обладнання, що входить у технологічну лінію, повинні враховувати можливі небезпеки, викликані спільним функціонуванням одиниць обладнання.
11.1.4. Рухомі частини виробничого обладнання і ті, що обертаються (приводи, вали, бітери, ланцюги), повинні бути захищені кожухами, щитами, екранами та іншими пристроями згідно з ГОСТ 12.2.062-81, а зовнішні поверхні їх пофарбовані у відмітні кольори згідно з ГОСТ 12.4.026-76.
11.1.5. Для обмеження швидкостей, тиску, температур та інших небезпечних чинників виробниче обладнання повинне мати запобіжні пристрої (клапани, розривні мембрани, штифти, що зрізуються, і т.п.).
11.1.6. Обладнання, що розташоване поза видимістю оператора, повинне мати прилади для аварійної зупинки (гальмування), якщо у небезпечній зоні, утворюваній рухомими частинами обладнання, можуть знаходитися працівники.
11.1.7. Напрям руху чи обертання механізмів, машин, обладнання, запірної арматури повинен бути позначений червоними стрілками безпосередньо на рухомих деталях або огорожах.
11.1.8. Рухомі механізми обладнання, що підлягають мащенню, повинні бути обладнані безпечними змащувальними приладами або пристроями.
11.1.9. Пускові кнопки, рукоятки для пуску та зупинки обладнання необхідно розміщувати відповідно до вимог державних стандартів "Система "человек-машина".Сигнализаторы звуковые неречевых сообщений. Общие эргономические требования" (ГОСТ 21786-76), "Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования" (ГОСТ 12.2.032-78) і "Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования" (ГОСТ 12.2.033-78).
11.1.10. Виробниче обладнання повинне бути укомплектоване експлуатаційною документацією від заводу-виробника, яка містить вимоги щодо запобігання виникненню небезпечних ситуацій під час монтажу (демонтажу), при уведенні в експлуатацію та під час експлуатації.
11.2. Машини і обладнання для приготування кормів
11.2.1. Дробарки, вальцеві верстати, жорна та інші подрібнювачі встановлюють на фундаментах відповідно до експлуатаційної документації на обладнання. В разі використання цих машин у складі комплекту обладнання комбікормового або кормоприготувального цеху їхнє місце та спосіб установки визначають проектом.
11.2.2. Дробарки, призначені для подрібнення зерна, повинні мати справні та чисті магнітні сепаратори.
Скребки для очищення сепараторів повинні бути виготовлені з деревини або пластмаси.
11.2.3. Подрібнювачі коренеклубнеплодів повинні бути обладнані каменеуловлювачами, які регулярно очищаються та забезпечують повну очистку корму від металевих і кам'янистих включень.
11.2.4. Не допускаються до роботи подрібнювачі з незбалансованим ротором, незакріпленими ножами і молотками.
11.2.5. Оглядові люки дробарок і подрібнювачів повинні відчинятися і зачинятися без застосування інструменту, захисні кожухи - із застосуванням інструменту.
11.2.6. Дробарки та подрібнювачі, що входять до складу потокової лінії кормоцеху, повинні мати систему регулювання подавання корму.
11.2.7. Дробарки повинні бути обладнані вибухорозрядним пристроєм, з'єднаним із трубопроводом, виведеним за межі приміщення.
11.2.8. Гранулятори та екструдери повинні мати пристрої для полегшення пресування й заміни решіт і матриць.
11.2.9. Відповідно до вимог ГОСТ 12.2.062-81 запарники-змішувачі та варильні котли необхідно обладнувати огородженнями та справними манометрами і запобіжними клапанами. Перевірка роботи манометрів, справності запобіжних клапанів повинна здійснюватися у порядку та у терміни, встановлені інструкцією з експлуатації обладнання.
11.2.10. Горловини запарників і варильних котлів повинні щільно зачинятися кришками та мати пристрої для безпечного їх відкривання.
11.2.11. Запарники-змішувачі, варильні котли повинні бути обладнані пристроями, що забезпечують очистку внутрішніх поверхонь без спуску в них працівників.
Бункери-накопичувачі повинні бути оснащені вертикальними гасителями лінійної швидкості розвантажуваних компонентів кормів.
Бункери (ємкості) для зберігання зерна і концентрованих кормів повинні бути закритого типу та підключені до аспіраційної системи.
11.2.12. Затвори бункерів для їх регулювання повинні мати електричні або пневматичні механізми. За необхідності регулювання положення затворів вручну зусилля не повинне перевищувати 150 Н.
11.2.13. Конструкція ємкостей, бункерів для накопичення, зберігання і видачі кормів повинна виключати утворення склепінь або мати пристрої, які руйнують склепіння без застосування ручної праці; виключати злежування кормів або передбачати пристрої для його попередження (ворушилки); передбачати захист внутрішніх стінок від налипання кормів. У випадку неминучості налипання повинні бути передбачені засоби для очищення.
11.2.14. Горловини ємкостей для зерна і концентрованих кормів розміром більшим ніж 300 мм повинні мати захисні огородження.
11.2.15. Кришки бункерів-накопичувачів повинні бути обладнані упорами для їх фіксації у відкритому положенні.
11.2.16. Ємкості для накопичування рідких кормів повинні бути обладнаними рівнемірами або приладами сигналізації, що попереджають про їх наповнення.
11.3. Машини й обладнання для роздавання кормів
11.3.1. Мобільний кормороздавач повинен відповідати вимогам експлуатаційної документації та мати:
страхувальний ланцюг;
захисні кожухи;
пристрій для жорсткої фіксації карданного вала в транспортному положенні;
ручний привод гальм з фіксацією важеля;
сигнальне електрообладнання і світлоповертачі.
Трактори і автомобілі, що агрегатують з кормороздавачем, повинні мати іскрогасники.
11.3.2. Мобільні кормороздавачі необхідно обладнувати механізмами розрівнювання корму в кузові при його завантаженні, приладами контролю завантаження й витрати продукту, аварійною сигналізацією на випадок неможливості візуального контролю.
11.3.3. Бітерний механізм повинен мати пристрій для самоочищення при спеціальному режимі його роботи "Очищення".
11.3.4. Стаціонарні кормороздавачі (скребкові, шнекові), розташовані поза зоною видимості працівника, повинні бути обладнані двосторонньою попереджувальною передпусковою (звуковою, світловою) сигналізацією, що автоматично вмикається до включення приводу конвеєра.
11.3.5. Конвеєри, що мають довжину понад 15 м, повинні мати аварійні кнопки "Стоп", розташовані не більш ніж через кожні 10 м в легкодоступних й освітлених місцях.
11.3.6. Конвеєри, які розташовані над проходами, повинні бути огороджені знизу суцільним настилом, що виступає за габарити конвеєра не менше ніж на 1 м.
11.3.7. Стрічкові кормороздавачі повинні бути обладнані пристроями для запобігання буксуванню стрічки.
11.3.8. Кормопровід конвеєра (транспортера) не повинен мати прим'ятин, задирок, тріщин.
11.3.9. Бункер-дозатор повинен бути відрегульований щодо продуктивності конвеєра або транспортера.
11.3.10. Не допускається забивання кормом випускних отворів й труб кормопроводу.
11.3.11. Зазор між конвеєром (транспортером) й годівницею повинен забезпечувати вільне подавання корму і не допускати розпилення його. Годівниці повинні бути розміщені прямолінійно.
11.3.12. Не допускається ослаблення кріплень кормопроводів, бункерів.
11.3.13. Кормопроводи, виготовлені у вигляді жолоба, повинні закриватися кришкою.
11.3.14. Для очищення робочих органів транспортера від налиплого корму повинні бути передбачені дерев'яні лопатки із подовженою ручкою.
11.3.15. При транспортуванні кормів стислим повітрям необхідно дотримуватися таких вимог:
компресор, продувальна ємкість та ресивер повинні бути обладнані справними, опломбованими манометрами;
продувальна ємкість і ресивер повинні мати справні запобіжні клапани;
продувальна ємкість повинна мати справний вентиль для скидання тиску;
трубопроводи повинні витримувати тиск не менший вказаного в експлуатаційній документації заводу-виготовлювача. Перед здаванням в експлуатацію трубопроводи підлягають гідравлічному випробуванню.
11.3.16. Відповідно до вимог державного стандарту "Оборудование компрессорное. Общие требования безопасности" із змінами в 1987 році (ГОСТ 12.2.016-81) компресори повинні мати справні автоматичні регулятори тиску. Продувальні ємкості не повинні мати тріщин, здутин, підтікання у швах, заклепочних і болтових з'єднаннях. Кришки та люки повинні мати повний комплект кріпильних деталей.
11.3.17. Продувальні ємкості повинні підлягати внутрішньому огляду і гідравлічному випробуванню у терміни, передбачені органами технагляду.
11.3.18. Ручні візки, що застосовуються при роздаванні кормів, повинні мати справні колеса і осі, що регулярно змащуються для легкості обертання. Кріплення кузова повинне бути надійним, а ручки міцними.
11.4. Парові, водогрійні котли, теплогенератори й посудини, що працюють під тиском
11.4.1. Встановлення, реєстрація, технічний огляд та експлуатація котлів із температурою води не вище 115 град. С і парових котлів з тиском пари не вище 0,07 МПа повинні здійснюватися відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 01.10.97 N 254, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.05.98 за N 318/2758 (ДНАОП 0.00-1.20-98) (якщо котли працюють на газовому паливі), експлуатаційної документації та Правил.
11.4.2. У котлах, що працюють на рідкому паливі, автоматично повинне припинятися подавання палива в разі припинення подавання електроенергії або погасання факелів пальників.
11.4.3. Електроводонагрівачі та інші водонагрівні пристрої закритого виконання повинні мати арматуру, яка забезпечує розбір гарячої води шляхом витіснення її холодною.
11.4.4. Не допускається установка вентилів та інших запірних пристроїв на трубі, яка відводить гарячу воду.
11.4.5. Електроводонагрівачі необхідно обладнувати засобами контролю і захисту від підвищеного тиску і перегріву.
11.4.6. Трубопроводи рідкого палива повинні під'єднуватися до пальників через пристрої, які захищають трубопроводи від можливої вібрації.
11.4.7. Температура повітря, яке подається теплогенераторами в приміщення для утримання худоби, не повинна перевищувати 70 град. С.
11.4.8. На живильному паропроводі необхідно встановлювати зворотний клапан й запірний вентиль.
11.4.9. Контрольно-вимірювальні прилади та прилади безпеки парових і водогрійних котлів повинні бути доступні для спостереження й обслуговування.
11.4.10. Ділянки елементів котлів, водопідігрівачів й трубопроводів з підвищеною температурою поверхні, до яких можливий дотик працівників, повинні бути покриті тепловою ізоляцією, що забезпечує температуру зовнішньої поверхні не більш 45 град. С при температурі навколишнього середовища не більш 25 град. С.
11.4.11. Теплогенератори повинні мати автоматичне і ручне керування та запобіжні клапани для гасіння вибухової хвилі. Розміщення клапанів повинне гарантувати безпеку працівників.
11.4.12. Всмоктувальний повітропровід теплогенератора необхідно обладнувати захисною сіткою.
11.5. Обладнання для утримання свиней
11.5.1. Конструкція станків для утримання свиней повинна забезпечувати мінімальний контакт працівників із тваринами під час виконання виробничих процесів.
11.5.2. Огородження станків повинне відповідати вимогам ВНТП-СГіП 46-2.95. Огородження станків, яке примикає до службового проходу, повинне бути решітчастим, що дозволяє вести спостереження і проводити огляд тварин без заходження у станок.
11.5.3. Канал гноєвидалення повинен бути перекритий решітками. Ширина просвітів і планок решіток повинна відповідати вимогам ВНТП-СГіП 46-2.95.
11.5.4. Конструкція годівниць повинна дозволяти роздавання кормів з боку кормового проїзду. В індивідуальних станках для маток і кнурів рекомендується використовувати поворотні годівниці, які повинні мати отвори з заглушками для стоку промивальної рідини.
11.5.5. При застосуванні локального обігріву та опромінення поросят установками інфрачервоного і ультрафіолетового опромінювання влаштування їх повинне відповідати вимогам ПУЭ та ДНАОП 0.03-3.17-88. Установки інфрачервоного та ультрафіолетового опромінювання повинні мати монтажні кронштейни, захисні кожухи, тепло- і світлоізолюючі екрани. Комплект установки повинен дозволяти здійснювати дистанційне відключення (автоматичне або ручне).
11.5.6. Вузли і деталі напувалок, що підлягають щоденному догляду (очищення, промивання), повинні легко розбиратися і збиратися без застосування інструменту.
11.5.7. Кріплення напувалок повинне виключати зміну їхнього положення тваринами.
11.5.8. Водопійні корита (на вигульних майданчиках, у літніх таборах) повинні бути виготовлені з водонепроникного матеріалу з гладкою поверхнею, стійкого до дезінфекційних засобів.
11.5.9. Інвентар для ручних робіт з чищення годівниць, напувалок, прибирання гною повинен мати гладко постругані держаки довжиною, достатньою для виконання робіт без заходу у станок.
11.5.10. Ємкості для перенесення кормів і води під час роздачі кормів і напування тварин вручну повинні мати щільно прилягаючі кришки.
11.5.11. Вантажно-розвантажувальні естакади, трапи повинні мати настил і огородження, розраховані на максимальне навантаження, рівне потроєній вазі тварин. Для працівників повинні бути передбачені огороджені проходи.
11.6. Машини і обладнання для видалення гною
11.6.1. Поворотні зірочки скребкових транспортерів повинні мати пристрій для самоочищення від налиплого гною.
11.6.2. Для натягу ланцюга транспортера для видалення гною повинні бути передбачені типовий інструмент і пристрої. При натягуванні ланцюга транспортера з допомогою пружини повинен бути передбачений пристрій, що виключає різке зниження натягу ланцюга при руйнуванні пружини.
11.6.3. Трос натяжного пристрою не повинен мати задирок, обірваних волокон.
11.6.4. При застосуванні гідравлічної системи гноєвидалення шиберні засувки каналів гноєвидалення повинні мати прилади автоматичного дистанційного управління із дублюючим ручним керуванням.
11.6.5. У місці примикання каналів гноєвидалення до колектора повинні бути влаштовані гідрозатвори, що запобігають проникненню газів із колектора у канал.
11.6.6. Змивні баки повинні надійно кріпитися до опор. Ємкість для води, запірна арматура повинні бути справними і не допускати підтікання води.
11.6.7. Приймальна лійка накопичувача гною повинна бути обладнана решіткою, що перешкоджає попаданню у нього довговолокнистих часток і сторонніх предметів.
11.6.8. Накопичувач гною повинен бути покритий всередині та зовні антикорозійним матеріалом.
11.6.9. Гноєнакопичувач у верхній частині (вище рівня заповнення) повинен мати патрубок для під'єднання трубопроводу скидання тиску.
11.6.10. Пневматична установка для транспортування гною повинна мати запірну арматуру для відключення накопичувача від повітропроводів.
11.6.11. На подавальному повітропроводі для контролю тиску перед накопичувачем на висоті 1,5 м повинен бути встановлений манометр зі шкалою, що має червону риску на поділці, відповідній робочому тиску.
11.7. Електрообладнання
11.7.1. Електрообладнання на свинарських підприємствах повинне відповідати вимогам державних стандартів "Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты" із змінами у 1986 році (ГОСТ 12.1.019-79, СТ СЭВ 4830-84), "Электробезопасность. Защитное заземление, зануление" із змінами у 1987 році (ГОСТ 12.1.030-81), "Испытания и измерения электрические. Общие требования безопасности" із змінами 01.07.95 (ГОСТ 12.3.019-80), ПУЭ, ДНАОП 0.00-1.21-98 стосовно особливо небезпечних приміщень.
11.7.2. Улаштування заземлювачів у місцях проходу свиней, на вході у приміщення та вигульних майданчиках не допускається.
11.7.3. У свинарниках повинна застосовуватися спеціальна освітлювальна арматура закритого виконання на ізоляційної основі.
11.7.4. Прилад вирівнювання електричних потенціалів повинен відповідати вимогам ПУЭ.
11.7.5. Електропроводка і електродвигуни приводів машин у кормоцехах і приміщеннях для розмелювання зерна повинні бути виконані у пиловибухозахищеному виконанні.
11.7.6. Ділянки електропроводки, розташовані на висоті менш 1,5 м від підлоги, повинні бути захищені від механічних пошкоджень - прокладені у сталевій трубі або закриті кутником.
11.7.7. Штепсельні рознімання повинні бути розміщені та захищені таким чином, щоб їхнє приєднання здійснювалося без ускладнень і виключалася можливість випадкового дотику до частин під напругою або штирів.
11.7.8. Неструмоведучі частини установок (кожухи і корпуси електрокалориферів, електродвигунів вентиляторів, кожухи рубильників, магнітних пускачів, пускових кнопок) необхідно занулювати.
11.7.9. У відгалуженнях від магістральних ліній водопроводу до автонапувалок, електроводопідігрівачів та інших електроприймачів, з'єднаних з водопроводом, необхідно передбачати ізолюючі вставки довжиною не менше 1 м.
11.7.10. Електричні проводи і водопровідні труби не повинні торкатися. Відстань між проводами і трубопроводом, які розташовані паралельно, всередині приміщень повинна бути не менше 100 мм.
11.7.11. Живильна напруга для опромінювальних установок повинна бути не більш 250 В. Висота підвіски установок регламентується технологічними вимогами. Випромінювальні установки повинні мати огородження контактних частин ламп, патронів й пускорегулювальних приладів.
11.7.12. Бак, насосний агрегат, реле тиску і станція керування автоматичної водопідіймальної установки повинні бути заземлені, а клеми електродвигуна ізольовані і закриті муфтою.
11.7.13. Пересувні електричні дробарки, подрібнювачі, коренерізки напругою 220 В повинні бути заземлені відповідно до вимог ПУЭ; якщо немає такої можливості, слід застосовувати прилади захисного відключення.
11.7.14. Захист працівників від ураження електричним струмом під час експлуатації ручного технологічного обладнання з кабельним або тролейним електроживленням повинен забезпечуватися шляхом застосування приладу захисного відключення, заземлення і занулення.
11.7.15. Заземленню підлягають корпуси електричних машин, трансформаторів і апаратів, каркаси розподільних щитів і шаф, металеві корпуси освітлювальних приладів і оболонки кабелів, металеві труби електропроводки та інші металеві конструкції, з'єднані з установкою й огородженням електрообладнання; металеві корпуси пересувних і переносних приймачів струму.
11.7.16. Відповідно до ПУЭ заземленню або зануленню підлягають металеві частини електроустановок, машин та обладнання, що можуть опинитися під напругою при порушенні ізоляції:
при напругах змінного струму 380 В, постійного 440 і вище - в усіх випадках;
при номінальних напругах 42-380 В змінного і 110-440 В постійного струму - тільки у приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних і в зовнішніх установках;
при будь-яких напругах змінного і постійного струму в вибухонебезпечних приміщеннях.
11.7.17. Всі роботи на стінах, панелях; перекриттях, підлогах, де можливе розміщення електропроводів, повинні виконуватися електротехнічним персоналом. При цьому повинні бути вжиті заходи щодо попередження появи на них напруги.
11.7.18. Електроустановки в сільськогосподарських підприємствах підлягають щорічним лабораторним випробуванням.
11.8. Вимоги безпеки під час ремонту і технічного обслуговування машин та обладнання
11.8.1. Для підтримання машин і обладнання в технічно справному і безпечному стані роботодавець зобов'язаний організувати їхнє технічне обслуговування і ремонт.
11.8.2. Ремонтні роботи і операції технічного обслуговування повинні виконуватися працівниками, які пройшли спеціальну підготовку. Працівники повинні бути забезпечені справним інструментом.
11.8.3. Періодичність і об'єм робіт з технічного обслуговування повинні відповідати вимогам експлуатаційної документації на машини або обладнання.
11.8.4. Якість і повнота виконання операцій технічного обслуговування повинні контролюватися посадовими особами підприємства.
11.8.5. Пуск обладнання в роботу після зупинок на технічне обслуговування може бути здійснений лише після перевірки:
правильності складання і надійності закріплення кріпильних деталей;
відсутності в обладнанні сторонніх предметів;
збалансованості вузлів, що обертаються;
роботи систем змащення;
комплектності передавальних і приводних пасів;
наявності огороджень і їхньої справності;
справності запірних і герметизуючих пристроїв, люків, кришок, дверцят;
наявності і справності блокувальних і контрольних приладів.
11.8.6. Після випробування роботи обладнання на холостому ходу та усунення можливих дефектів і несправностей допускається випробування під невеликим навантаженням з поступовим збільшенням його до необхідного.
11.8.7. Про виконання робіт з технічного обслуговування, ремонту і заміни деталей повинні бути зроблені відповідні записи у журналі.
11.8.8. На машини підвищеної небезпеки повинні бути складені річні графіки технічного обслуговування і ремонту (котли, теплогенератори, агрегати для сушіння трав'яного борошна, посудини і установки, що працюють під тиском, вантажопідйомні машини і механізми, охолоджувальні і газові установки). Графіки повинні бути затверджені роботодавцем або особою, відповідальною за їхній технічний стан.
12. Вимоги до розміщення виробничого обладнання і організації робочих місць
12.1. Розміщення обладнання у виробничих приміщеннях (на виробничих майданчиках) повинне забезпечувати безпеку й зручність його використання за призначенням, під час технічного обслуговування й ремонту, а також передбачати можливість оснащення засобами захисту, що не входять до конструкції.
12.2. Відповідно до ВНТП-СГіП-46-2.95 при розміщенні виробничого обладнання у приміщеннях необхідно дотримуватися таких норм проходів і відстаней:
між виступаючими частинами машин і огороджувальними будівельними конструкціями з урахуванням проходу - не менше 0,8 м, без урахування проходу - не менше 0,5 м, окрім випадків, коли огороджувальні будівельні конструкції використовуються для кріплення складників обладнання;
між обладнанням при розміщенні його фронтами одне до одного - не менше 1,5 м.
12.3. Обладнання повинне бути розміщене й встановлене так, щоб не закривати світлових і віконних прорізів і завдяки цьому не знижувати освітленості, не створювати місць, недосяжних для прибирання і дезінфекції.
12.4. Підходи до обладнання і робочих місць не повинні завалюватися кормами, інвентарем і сторонніми предметами.
12.5. Установлення котлів поза приміщенням допускається в тому випадку, якщо котел спроектований для роботи в заданих кліматичних умовах.
12.6. При встановленні котлів, що вимагають бокового обслуговування, ширина проходів між котлами або між котлом і стіною приміщення повинна бути не менше 1,5 м.
12.7. Відстань від верхньої частини обмурування котлів і площадок, з яких обслуговуються арматура й гарнітура котлів, контрольно-вимірювальні прилади, вентилятори, електродвигуни, до найближчих елементів покриття або стельового перекриття приміщення повинна бути не менше 1,9 м.
12.8. Згідно з вимогами Правил будови і безпечної
експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів
і газопроводів, затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 07.12.71
(ДНАОП 0.00-1.13-71), компресорну установку необхідно розміщувати
в
окремому утепленому приміщенні, що провітрюється.
12.8.1. У приміщенні компресорної ширина основного проходу повинна бути не менше 1,5 м, а висота - не менше 1,9 м. Прохід між частинами компресорів, що виступають, допускається шириною не менше 1 м, між стіною й компресором - не менше 0,8 м, якщо він не є проходом для обслуговування. Допускається установка компресорів біля стін без наявності проходів.
12.8.2. Фундаменти під компресори і їхні електродвигуни не повинні бути зв'язані з фундаментами стін або колон будівлі, машинного відділення.
12.9. Відповідно до вимог ВНТП-СГіП-46-2.95 канали гноєвидалення глибиною більш 200 мм необхідно перекривати решітками, а місця проходів, розміщення приводних валів і приямків контрприводів - дерев'яними щитами.
12.9.1. Приямки для скидання гною повинні огороджуватися захисними решітками, привідні агрегати й люк - перилами з сталевих труб висотою не менше 1,6 м, а отвори похилого транспортера в холодну пору року повинні закриватися щитами або фартухами з щільної тканини.
12.10. Згідно з будівельними нормами і правилами "Технологическое оборудование и технологические трубопроводы" (СНиП 3.05.05-84) вентиляційні канали, а також водопровідні і паропровідні труби та інші подібні комунікації, розташовані над робочою зоною працівника і над проходами, повинні мати теплоізоляцію і обладнуватися конденсатовідводами.
12.10.1. Нагрівальні прилади повинні мати решітчасті огородження, які виключають доступ працівників до гарячих поверхонь.
12.10.2. Регулююча й запірна арматура систем опалення повинна бути встановлена в місцях, легкодоступних для обслуговування.
12.11. Електроапаратура, встановлена на відкритому майданчику, повинна бути закрита кожухами, які запобігають попаданню на неї атмосферних опадів.
12.12. Усі відкриті отвори в підлозі, переходи і містки через обладнання, трубопроводи повинні бути обгороджені перилами висотою не менше 1 м.
12.13. Перестановку, заміну або установку додаткового обладнання необхідно здійснювати відповідно до затвердженої технічної документації.
12.14. Робочі місця повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.032-78 і ГОСТ 12.2.033-78.
12.15. При роботі сидячи робочі місця обладнуються сидіннями, стільцями з регульованою висотою, а при роботі стоячи-сидячи - відкидними сидіннями. В необхідних випадках робочі місця обладнуються підлоговими решітками (теплоізолюючим настилом) підібраними з урахуванням зросту працівника.
12.16. При розташуванні робочого місця вище рівня підлоги повинні бути передбачені площадки, східці, огородження та інші пристосування, розмір і конструкція яких повинні забезпечувати зручне й безпечне виконання виробничих операцій і виключати можливість падіння працівника.
12.16.1. Вимоги до влаштування площадок і сходинок-підніжок повинні відповідати ГОСТ 12.2.042-91.
12.16.2. Вимоги до влаштування переходів, містків, стаціонарних драбин повинні відповідати вимогам державного стандарту "Конвейеры. Общие требования безопасности" із змінами в 1986 і 1990 роках (ГОСТ 12.2.022-80), переносних - державного стандарту "Площадки и лестницы для строительно-монтажных работ. Общие технические условия" (ГОСТ 26887-86).
12.16.3. Площадки довжиною більш 5 м повинні мати не менше двох сходів, розташованих в протилежних кінцях.
12.16.4. Площадки й східці драбин повинні бути виконані з матеріалів, що забезпечують протисковзання. Не допускається виготовлення східців із круглого металу з гладкою поверхнею.
12.16.5. Переносні драбини й стрем'янки повинні мати пристрої, що запобігають можливості зрушення і перекидання під час роботи. Нижні кінці переносних драбин і стрем'янок повинні мати окуття з гострими наконечниками при встановленні на ґрунт, а при використанні на більш твердій основі - башмаки з гуми або іншого неслизького матеріалу.
12.16.6. Вертикальні драбини, драбини з кутом нахилу більше 75 град. при висоті більше 5 м повинні мати, починаючи з висоти 3 м, огородження у вигляді дуги. Дуги повинні бути розміщені на відстані не більш 0,8 м одна від іншої і з'єднуватися між собою не менше, ніж трьома повздовжніми смугами.
13. Вимоги до виробничих процесів
13.1. Загальні вимоги до виробничих процесів
13.1.1. Виробничі процеси на свинарських підприємствах повинні відповідати вимогам державного стандарту "Процессы производственные. Общие требования безопасности" із змінами в 1980 та 1981 роках (ГОСТ 12.3.002-75, СТ СЭВ 1728-79) та Правил.
13.1.2. Для забезпечення безпеки виробничих процесів на свинарських підприємствах необхідно:
дотримання безпечного режиму утримання тварин;
усунення безпосереднього контакту працівників із тваринами, виключення фізичних та нервово-психічних перевантажень шляхом заміни ручної праці механізованою або автоматизованою;
виключення шкідливого впливу на працівників продуктів життєдіяльності тварин, матеріалів, що мають небезпечні або шкідливі властивості, шляхом застосування дистанційного управління виробничими процесами, використання засобів колективного та індивідуального захисту;
заміна виробничих процесів й операцій, пов'язаних з виникненням небезпечних і шкідливих виробничих чинників, процесами і операціями, при яких указані чинники відсутні або вміст шкідливих речовин не перевищує гранично допустимих концентрацій, рівнів;
запобігання прояву небезпечних та шкідливих виробничих чинників у випадку аварії;
дотримання порядку експлуатації машин і обладнання у відповідності з експлуатаційною документацією;
використання сигнальних приладів, кольорів і знаків безпеки у відповідності з ГОСТ 12.4.026-76;
своєчасне видалення, знешкодження і поховання виробничих відходів, що є джерелом шкідливих виробничих чинників;
застосування раціональних режимів праці і відпочинку з метою запобігання монотонності праці, гіподинамії, фізичним і нервовопсихічним перевантаженням;
захист від можливих негативних впливів небезпек природного характеру і погодних умов.
13.1.3. Під час експлуатації виробничого обладнання охорона праці повинна забезпечуватися:
врахуванням особливостей призначення, використання і умов його експлуатації;
наявністю автоматичного і дистанційного управління;
застосуванням вбудованих у конструкцію засобів захисту, які убезпечують працівників від впливу небезпечних і шкідливих виробничих чинників;
можливістю використання засобів захисту, що не входять до конструкції обладнання;
урахуванням і використанням результатів аналізу небезпечних ситуацій, що мають місце під час експлуатації аналогічного обладнання;
прогнозом можливого виникнення небезпечних ситуацій.
13.2. Догляд за свинями
13.2.1. З метою гарантування безпеки праці під час догляду за свинями працівники, знаходячись поблизу тварин, повинні бути уважні і уникати безпосереднього контакту з ними.
13.2.2. За групою свиней певного віку та статі повинні бути закріплені постійні працівники, які ознайомлені із правилами безпеки праці під час обслуговування тварин та індивідуальними особливостями свиней.
13.2.3. При виконанні виробничих операцій з догляду за свинями слід дотримуватися режиму, встановленого технологічними картами, поводитися з тваринами спокійно та впевнено, не викликаючи відповідних агресивних дій з їхнього боку.
13.2.4. Із зовнішнього боку станків, де перебувають агресивні тварини, повинні бути вивішені попереджувальні написи: "Обережно! Злий норов", "Обережно! Кусається".
13.2.5. При догляді за кнурами й підсисними матками слід бути особливо обережними, як при роботі з агресивними тваринами і при вході у станок застосовувати засоби індивідуального захисту.
13.2.6. Працівники повинні бути забезпечені засобами захисту від можливого нападу тварин (електропоганялками, переносними щитами, захисними циліндрами). Захисні циліндри повинні бути виготовлені з тонкого металевого листа, фанери або міцного картону і бути підібрані до зросту працівника, щоб не заважали при ходьбі і надійно захищали нижню частину тіла.
13.2.7. Під час проведення масових зооветеринарних заходів або сортуванні свиней фіксують групами в загонах-розколах.
Індивідуально свиней можна фіксувати на розв'язках в станку, а поросят - на столі-станку або в руках. При відсутності станків тварин можна фіксувати накладанням мотузяної петлі на кінцівки або за верхню щелепу з використанням закрутки.
13.2.8. При утриманні свиней в приміщеннях без вікон необхідно влаштування чергового освітлення з автоматичним або ручним увімкненням.
13.2.9. Спосіб утримання підсисних маток і конструктивні особливості станків повинні дозволяти проводити опороси і вирощувати підсисних поросят без постійної присутності працівників у приміщенні.
Під час опоросу і роботи із підсисними свиноматками слід бути особливо обережними.
13.2.10. На вигульних майданчиках та в літніх таборах годівниці необхідно розміщувати вздовж огорожі, виключаючи заїзд транспорту і вхід працівників у зону перебування тварин.
13.2.11. Табори необхідно розміщувати поблизу природних водойм або обладнувати спеціальні душові установки і водойми для купання свиней.
13.2.12. Місця випасу повинні бути попередньо обстежені, очищені від сторонніх предметів, ями - засипані або огороджені.
Переносними перегородками пасовища розбивають на загони і використовують їх по черзі.
13.2.13. Для свиней необхідно обладнувати бази із навісами та обладнувати приміщення для зберігання кормів і інвентарю, а також літні кормокухні. Обгороджують і обладнують індивідуальні станки для кнурів, поросних (другої половини поросності) і підсисних свиноматок.
13.2.14. Кнурів-плідників, некастрованих кнурців на відгодівлі не дозволяється пасти в одному стаді із свинками.
13.2.15. Пасти свиней краще вранці та ввечері, а в хмарну погоду можна пасти і вдень. Напувати тварин слід чистою свіжою водою з корит або бочок-самонапувалок. Якщо немає водойм із проточною водою, слід викопати колодязь. Завозити воду на пасовище на декілька днів не рекомендується, бо вона псується і викликає шлункові захворювання.
