12.2.5.11. Перед початком робіт необхідно пильно перевіряти справність усієї арматури бензогасоріза, щільність з'єднань шлангів на ніпелях, справність різьби в накидних гайках та головках.
12.2.5.12. Бачок з пальним повинен знаходитись на відстані не ближче 5 м від балонів з киснем та від джерела відкритого вогню і від робочого місця різальника. При цьому бачок слід розмістити так, щоб на нього не потрапляли полум'я та іскри під час роботи.
12.2.5.13. При бензогасорізальних роботах забороняється:
- проводити різання, коли тиск повітря у бачку з пальним перевищує робочий тиск кисню в різаку;
- перегрівати випарник різака до вишневого кольору, а також підвішувати його вертикально, головкою вгору;
- затискати, перекручувати чи заломлювати шланги, які подають кисень або пальне до різака;
- використовувати кисневі шланги для підведення бензину чи гасу до різака і навпаки;
- застосовувати пальне зі сторонніми домішками та водою;
- заповнювати бачок пальним більше ніж на 3/4 його об'єму;
- розігрівати випарник різака шляхом запалювання налитої на робочому місці ЛЗР та ГР;
- перевозити бачок з ЛЗР та ГР разом з кисневим балоном на одному візку.
12.2.6. Робота з паяльними лампами
12.2.6.1. Робоче місце в разі проведення робіт з використанням паяльних ламп повинно бути очищене від горючих матеріалів, а конструкції з горючих матеріалів, які містяться на відстані менше 5 м, повинні бути захищені екранами з негорючих матеріалів або политі водою.
12.2.6.2. Паяльні лампи необхідно утримувати справними та не менше 1 разу на місяць перевіряти їх на міцність та герметичність із занесенням результатів і дати перевірки до спеціального журналу. Крім того, не менше 1 разу на рік повинні проводитись контрольні гідравлічні випробування паяльних ламп тиском.
12.2.6.3. Кожна лампа повинна мати паспорт із зазначенням результатів заводського гідравлічного випробування та допустимого робочого тиску.
12.2.6.4. Заправляти паяльні лампи пальним і розпалювати їх слід у спеціально відведених з цією метою місцях.
12.2.6.5. Щоб уникнути вибуху паяльної лампи, забороняється:
- застосовувати як пальне для ламп, що працюють на гасі, бензин чи суміш бензину з гасом;
- підвищувати тиск у бачку лампи під час накачування повітря понад допустимий робочий, вказаний у паспорті;
- заповнювати лампу пальним більше ніж 3/4 об'єму бачка;
- відкручувати повітряний гвинт та наливну пробку, коли лампа горить або ще не охолола;
- ремонтувати лампу, а також виливати з неї чи заправляти її пальним поблизу відкритого вогню.
12.2.7. Розігрівання (варіння) бітумів та смол
12.2.7.1. Розігрівання (варіння) бітумів та смол необхідно здійснювати у спеціальних котлах, котрі мають бути справними і забезпеченими кришками з негорючих матеріалів, які щільно закриваються.
Заповнювати котли дозволяється не більше ніж на 3/4 їх об'єму. Завантажуваний у котел наповнювач має бути сухим.
12.2.7.2. Щоб уникнути виливання мастики в топку та її загорання, котел необхідно встановлювати похило, так щоб його край, розташований над топкою, був на 50-60 мм вище протилежного. Топковий отвір котла повинен бути обладнаний відкидним козирком з негорючого матеріалу.
Топки котлів після закінчення роботи необхідно погасити й залити водою.
12.2.7.3. Місце розігрівання (варіння) бітумів та смол слід обносити валом або бортиком з негорючого матеріалу не менше 0,3 м заввишки.
12.2.7.4. Місця розігрівання (варіння) бітуму (смол) необхідно забезпечити ящиками із сухим піском ємністю 0,5 куб.м, лопатою та не менше ніж двома вогнегасниками.
12.2.7.5. Під час роботи пересувних котлів на зрідженому газі газові балони в кількості не більше двох повинні розміщуватися у вентильованих шафах з негорючих матеріалів, на відстані не менше 20 м від працюючих котлів.
Шафи слід замикати.
12.2.7.6. При розміщенні бітумного котла просто неба над ним необхідно встановлювати навіс із негорючих матеріалів.
12.2.7.7. Котли допускаються встановлювати групами, але не більше трьох.
Відстань між групами котлів - не менше 9 м.
12.2.7.8. Місце розігрівання (варіння) бітумів (смол) має розміщатися на спеціально відведених майданчиках на відстані:
- від будівель та споруд IV, IVа, V ступеня вогнестійкості - не менше ніж 30 м;
- від будівель та споруд III, IIIа, IIIб ступеня вогнестійкості - не менше ніж 20 м;
- від будівель та споруд I та II ступеня вогнестійкості - не менше ніж 10 м.
12.2.7.9. Категорично забороняється розміщувати бітумні котли на горючих покрівлях будинків та споруд.
12.2.7.10. Підігрівати бітумні суміші в середині приміщень слід у бачках з електропідігрівом. Забороняється застосовувати для підігрівання прилади з відкритим вогнем.
12.2.7.11. Постачання горючої бітумної мастики на робочі місця має здійснюватися:
- у спеціальних металевих бочках, що мають форму конуса, оберненого широкою частиною донизу, з кришками, які щільно закриваються. Кришки повинні мати запірні пристрої, що не допускають відкривання у випадку падіння бачка;
- насосом по сталевому трубопроводу, закріпленому на вертикальних ділянках до будівельної конструкції; на горизонтальних ділянках дозволяється подавання мастики через термотривкий шланг, у місці з'єднання шланга зі сталевою трубою повинен надягатися запобіжний футляр довжиною 0,4-0,5 м (з брезенту або інших щільних матеріалів).
Після наповнення резервуара установки для нанесення мастики повинно бути проведене відкачування мастики з трубопроводу.
12.2.7.12. Не дозволяється:
- залишати котли без нагляду в процесі розігрівання (варіння);
- продовжувати топити котли з бітумами (смолами) при появі витікання. У цьому випадку необхідно негайно припинити опалення, очистити котел та відремонтувати або замінити його.
12.2.8. Фарбувальні роботи
12.2.8.1. До роботи з горючими речовинами та матеріалами (рулонними, плитковими, епоксидними смолами, мастиками, що містять вогненебезпечні речовини тощо) допускаються особи, які пройшли спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум).
12.2.8.2. При використанні імпортних речовин і матеріалів необхідно суворо дотримуватися вказівок та інструкцій, що додаються на виконання робіт.
Не дозволяється використовувати речовини та матеріали, які не мають характеристик пожежної небезпеки, а також вказівок або інструкцій з безпечного виконання робіт.
12.2.8.3. Установки й пристосування для фарбування повинні бути справними і забезпечувати необхідну герметичність обладнання при нормальному тиску і режимі роботи.
12.2.8.4. Наливання лаків і фарб виконується з допомогою засобів малої механізації. Розлиті фарбувальні матеріали необхідно негайно прибрати.
Ємності з лакофарбувальними матеріалами повинні мати об'єм, що забезпечує змінну потребу. Пусту тару з-під лакофарбувальних матеріалів необхідно прибирати в міру її звільнення та після закінчення зміни.
12.2.8.5. Фарбувальні роботи, які передбачено проводити по всьому приміщенню, слід починати з найвіддаленішої від основного евакуаційного виходу дільниці.
12.2.8.6. Забороняється починати фарбувальні роботи, якщо в зоні ближче 20 м виконуються ремонтні роботи з застосуванням відкритого вогню. При потребі проведення фарбування слід вимагати припинення вогненебезпечних робіт.
12.2.8.7. Необхідно забезпечити вентиляцію зони фарбування або обмежити об'єм разових фарбувальних робіт за зміну, аби санітарні норми повітряного середовища були витримані.
12.2.8.8. Забороняється проводити фарбувальні роботи, якщо відсутні чи несправні засоби пожежогасіння.
Забороняється фарбування технологічного обладнання під час його гідравлічного випробування, в тому числі в зоні випробування трубопроводів цього обладнання.
12.2.8.9. При ручному фарбуванні внутрішніх поверхонь великогабаритних виробів (типу цистерн тощо) необхідно передбачати в них не менше двох отворів (люків) з протилежних боків: один для витяжки, другий для усмоктування свіжого повітря. Фарбування слід починати з боку люка для витяжки повітря.
12.2.8.10. Доступ людей до закритих резервуарів або приміщень одразу ж після закінчення робіт з грунтування чи фарбування ГР не дозволяється, про що повинні сповіщати попереджувальні написи (плакати). На відновлення робіт у цих апаратах (приміщеннях) має бути дозвіл керівника робіт.
12.2.8.11. Приміщення та робочі зони, в яких працюють з горючими речовинами (приготовлення суміші, нанесення її на вироби), які виділяють вибухонебезпечні пари, мають бути забезпечені природною або примусовою припливно-витяжною вентиляцією. Кратність повітрообміну для безпечного ведення робіт повинна визначатися проектом виконання робіт згідно з розрахунками. У цих приміщеннях не слід виконувати роботи, пов'язані з використанням вогню, або ті, що викликають іскроутворення. Не допускається перебування осіб, які не беруть участі в безпосередньому виконанні робіт.
12.2.8.12. Внутрішні поверхні стін приміщень для постійних фарбувальних робіт повинні бути облицьовані негорючим матеріалом висотою не менше 2 м для легкого очищення від забруднень.
Такі приміщення мають бути обладнані самостійною примусовою припливно-витяжною вентиляцією та системами місцевих відсосів з фарбувальних камер, ванн занурення, постів ручного фарбування сушильних камер тощо.
Забороняється здійснювати фарбувальні роботи, коли відключені системи вентиляції. Слід передбачати захисне блокування, яке виключає можливість подавання матеріалів (або стисненого повітря) до розпилювальних пристроїв у випадку припинення роботи вентиляції. Витяжні вентиляційні установки фарбувальних приміщень повинні мати звукову або світову сигналізацію, яка сповіщає про припинення їхньої роботи.
12.2.8.13. Вентилятори витяжних систем від фарбувальних дільниць фарбувального та сушильного обладнання слід застосовувати у вибухонебезпечному виконанні.
12.2.8.14. Фарбувальні та сушильні камери, а також дільниці безкамерного фарбування на гратах необхідно обладнати автоматичними установками пожежогасіння.
12.2.9. Будівельно-монтажні роботи
12.2.9.1. Відповідальність за пожежну безпеку об'єктів, що будуються, реконструюються, технічно переоснащуються, та будівельних майданчиків, за своєчасне виконання протипожежних заходів та забезпечення засобами пожежогасіння, за організацію пожежної охорони та роботу добровільних протипожежних формувань несе керівник робіт від генпідрядної будівельної організації (або особа, яка його заміщає).
Відповідальність за пожежну безпеку окремих ділянок будівництва, за наявність та справне утримання засобів пожежогасіння, своєчасне виконання передбачених проектом протипожежних заходів несуть (призначені наказом) керівники робіт на цих ділянках.
12.2.9.2. При виконанні робіт субпідрядними організаціями відповідальність за дотримання і виконання заходів пожежної безпеки покладається на керівників робіт цих організацій та керівників окремих дільниць.
Відповідальність за пожежну безпеку побутових, допоміжних та підсобних приміщень несуть посадові особи, яким підпорядковані вказані приміщення.
12.2.9.3. Відповідальність за повноту та якість розробки вимог пожежної безпеки в проектах організації будівництва та виконання робіт несуть автори-розробники.
Проектні організації зобов'язані здійснювати авторський нагляд за дотриманням проектних рішень з пожежної безпеки під час будівництва, реконструкції, технічного переоснащення запроектованих ними об'єктів.
12.2.9.4. При реконструкції, розширенні, технічному переоснащенні та капітальному ремонті об'єктів (приміщень, дільниць тощо) без зупинки технологічного процесу, а також у випадку введення в експлуатацію об'єктів чергами відповідальність за забезпечення заходів щодо пожежної безпеки, крім осіб, указаних у пп.12.2.9.1, 12.2.9.2, несуть також керівники об'єктів, на території або у приміщеннях яких здійснюються зазначені роботи.
Під час виконання будівельно-монтажних робіт на діючому підприємстві (у випадку неможливості ізолювати будівельний майданчик) пожежну охорону, як правило, здійснює замовник.
12.2.9.5. Реконструкція, технічне переоснащення та будівництво об'єктів, що здійснюються іноземними фірмами, повинні відповідати чинним в Україні нормативним актам.
12.2.9.6. Керівники робіт зобов'язані:
- організувати вивчення та забезпечити контроль за виконанням на споруджуваних об'єктах цих Правил, а також протипожежних заходів, проектів організації та виконання робіт працівниками, зайнятими на будівництві;
- забезпечити проведення з працівниками на будівництві спеціального навчання, інструктажів та перевірки знань з питань пожежної безпеки;
- встановити на об'єктах, що споруджуються, режим паління, проведення вогневих та інших пожежонебезпечних робіт, порядок прибирання, вивезення, утилізації горючих будівельних відходів;
- організувати ознайомлення працюючих на будівництві з пожежонебезпекою кожного виду будівельно-монтажних робіт, а також речовин, матеріалів, конструкцій та обладнання, що застосовується на цих роботах;
- згідно з існуючим порядком своєчасно організувати на будівництві пожежну охорону, здійснювати заходи щодо забезпечення об'єктів пожежною технікою та обладнанням, засобами зв'язку, протипожежним водопостачанням, наочною агітацією, знаками пожежної безпеки, а також первинними засобами пожежогасіння;
- утримувати в справному стані і постійній готовності засоби пожежогасіння, сигналізації та зв'язку;
- не допускати ведення будівельно-монтажних робіт, якщо відсутні протипожежне водопостачання, дороги, під'їзди та зв'язок;
- призначати осіб, відповідальних за протипожежний стан окремих ділянок будівництва, за справність інженерних протипожежних систем та установок.
12.2.9.7. Особи, відповідальні за пожежну безпеку окремих ділянок будівництва, зобов'язані:
- забезпечити дотримання на підпорядкованих їм ділянках встановленого протипожежного режиму всіма працівниками;
- знати пожежну небезпеку своєї ділянки;
- своєчасно та якісно виконувати протипожежні заходи, передбачені проектами й цими Правилами;
- забезпечити пожежобезпечну експлуатацію приладів опалення, теплотворних установок, електромереж та електроустановок, вживати негайних заходів до усунення виявлених несправностей, які можуть призвести до пожежі;
- забезпечити справне утримання та постійну готовність засобів пожежогасіння, навчати працівників правилам застосування вказаних засобів;
- щодня після закінчення роботи перевіряти протипожежний стан дільниці, відключення електромережі та обладнання, не допускати перебування працівників та інших осіб, які закінчили роботу, в побутових і допоміжних приміщеннях у вечірній та нічний час.
12.2.9.8. Розміщення виробничих, складських та допоміжних будівель і споруд на території будівництва повинно відповідати затвердженому у встановленому порядку будгенплану.
Не дозволяється розміщення споруд на території будівництва з відхиленням від чинних норм, правил та затвердженого генплану.
12.2.9.9. На кожній тимчасовій мобільній будівлі та споруді необхідно вивішувати таблички, на яких зазначено її призначення, інвентарний номер, прізвище особи, відповідальної за її експлуатацію та протипожежний стан.
12.2.9.10. До всіх споруд, що будуються, та допоміжних споруд, у тому числі й тимчасових місць відкритого зберігання будівельних матеріалів, конструкцій та устаткування має бути забезпечений вільний під'їзд. Улаштування під'їздів та доріг до будівель, що зводяться, необхідно завершити до початку основних будівельних робіт.
12.2.9.11. Площа, зайнята під відкриті склади горючих матеріалів, а також виробничі, складські та допоміжні будівлі з горючих і важкогорючих матеріалів, має бути очищена від сухої трави, кори та трісок.
12.2.9.12. Горючі будівельні відходи (обрізки лісоматеріалів, тріски, кора, стружка, опилки та ін.) необхідно щодня прибирати з місць виконання робіт та територій будівництва у спеціально відведені місця.
12.2.9.13. У випадку реконструкції, розширення, технічного переоснащення, капітального ремонту та введення об'єктів у експлуатацію чергами частина, що будується (ремонтується), повинна бути відділена від діючої протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттям 3-го типу. При цьому не повинні порушуватися умови безпечної евакуації людей з частин будівель і споруд.
У разі неможливості виконати цей захід власник об'єкта, спільно з будівельно-монтажною організацією, повинен розробити відповідні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, які мають бути погоджені з органами державного пожежного нагляду.
12.2.9.14. Для евакуації людей з висотних споруд (димових труб, баштових градирень, гребель, силосних споруд та ін.) необхідно влаштовувати не менше двох сходів з негорючих матеріалів на весь період будівництва.
12.2.9.15. Виконання робіт у середині будівель і споруд із застосуванням горючих речовин і матеріалів одночасно з іншими будівельно-монтажними роботами, пов'язаними з використанням відкритого вогню (зварювання тощо), не дозволяється.
12.2.9.16. При виконанні покрівельних робіт з площею покриття 1 тис.кв.м і більше із застосуванням горючого чи важкогорючого утеплювача на покрівлі з метою пожежогасіння слід передбачати влаштування тимчасового протипожежного водогону. Відстань між пожежними кранами слід приймати, виходячи з умови подавання в будь-яку точку не менше ніж двох струменів води з витратою 5 л/с кожна.
Усі роботи на покрівлі, пов'язані із застосуванням відкритого вогню, мають проводитися до початку застосування горючих та важкогорючих матеріалів.
12.2.9.17. Якщо на покрівлі використовуються агрегати для наплавлення рулонних матеріалів, заправку паливом цих агрегатів необхідно здійснювати у спеціальному місці, забезпеченому вогнегасниками та ящиками з піском. Зберігання палива для заправлення агрегатів, а також порожньої тари з-під палива на покрівлі не дозволяється.
12.2.9.18. Для опалення мобільних (інвентарних) будівель повинні використовуватися парові та водогрійні калорифери, а також ТЕНи (теплоелектронагрівники) заводського виготовлення, а для опалення невеликих приміщень (кіоски, ларки), пересувних побутових приміщень для будівельників, будинків-вагончиків тощо можуть застосовуватися масляні радіатори та нагрівальні електропанелі типу РБЕ-1, ЕК-2, ЕК-4, ПТ-8-2 та ін. із закритими нагрівальними елементами. Такі радіатори та електропанелі повинні мати справний індивідуальний електрозахист і терморегулятор.
12.2.9.19. Температура зовнішньої поверхні електроопалювальних приладів у найбільш нагрітому місці в нормальному режимі роботи не повинна перевищувати 85 град.C.
12.2.9.20. Сушіння одягу та взуття повинно проводитися у спеціально пристосованих для цього приміщеннях, будівлях чи спорудах з центральним водяним опаленням або із застосуванням водяних калориферів.
Улаштування сушарень у тамбурах та інших приміщеннях, розташованих біля виходів із будівель, не дозволяється.
12.2.9.21. Не дозволяється застосування для сушіння та обігрівання приміщень саморобних нагрівальних приладів, жаровень, мангалів, електроприладів з відкритими електронагрівними елементами.
12.2.9.22. Освітлювальні прожектори на території будівельного майданчика треба встановлювати, як правило, на окремих опорах. Забороняється встановлювати прожектори на покрівлях із горючих матеріалів і на будівлях із полімерними утеплювачами в обгороджувальних конструкціях.
12.2.9.23. Внутрішній протипожежний водогін та автоматичні системи пожежогасіння, передбачені проектом, необхідно монтувати одночасно із зведенням об'єкта. Протипожежний водогін повинен вводитися в дію до початку опоряджувальних робіт, а автоматичні системи пожежогасіння й сигналізації - до моменту пусконалагоджувальних робіт (у кабельних спорудах - до укладення кабелів).
12.2.9.24. Пожежне депо, передбачене проектом, повинно зводитись у першу чергу будівництва. Використання будівлі депо під інші потреби забороняється.
13. Протипожежне водопостачання. Засоби пожежогасіння
13.1. Протипожежне водопостачання
13.1.1. Енергетичні об'єкти повинні бути забезпечені необхідною кількістю води для пожежогасіння. Мережі протипожежного водогону повинні забезпечувати потрібні за нормами витрату та напір води. У випадку недостатнього напору на об'єктах необхідно встановлювати насоси, які підвищують тиск у мережі.
13.1.2. До протипожежного водопостачання відносяться водойми (ставки, річки, озера, басейни, канали, градирні, резервуари), насосні станції, мережа трубопроводів на території об'єкта з гідрантами (зовнішній протипожежний водогін), а також мережа трубопроводів у будинках, спорудах з пожежними кранами (внутрішній протипожежний водогін).
13.1.3. Перевірка справності пожежних гідрантів повинна здійснюватися особами, що відповідають за їхній технічний стан, разом з пожежними частинами, не менше двох разів на рік (навесні й восени) з випробуванням на тиск та витрату води, оформленням акта з записом у журнал контролю стану системи пожежного водопостачання енергетичного підприємства (додаток 9). Випробування водогону повинно проводитись також після кожного ремонту, реконструкції або підключення нових споживачів до мережі водогону.
13.1.4. До пожежних гідрантів, водойм повинні бути під'їзди з твердим покриттям. При наявності на території об'єкта або поблизу нього (в радіусі до 200 м) природних або штучних вододжерел - річок, озер, басейнів, градирень тощо - до них повинні бути влаштовані під'їзди з майданчиками (пірсами) розмірами не менше 12 м х 12 м для встановлення пожежних автомобілів і забирання води будь-якої пори року. Під'їзди повинні бути оснащені покажчиками.
13.1.5. При неможливості безпосереднього забирання води з пожежного резервуара (водойми) слід передбачити приймальні (мокрі) колодязі, з'єднані з резервуаром (водоймою) трубопроводом діаметром не менше 0,2 м. Перед приймальним (мокрим) колодязем на з'єднувальному трубопроводі необхідно розміщувати в окремому колодязі засувку з виведеним під кришку люка штурвалом.
13.1.6. Витрачений під час гасіння пожежі запас води з резервуарів має бути відновлений у найкоротший термін, але не пізніш, як за 24 години. Пожежні резервуари повинні бути захищені від замерзання води.
На підприємствах, що мають водогінні мережі, заповнення пожежних водойм слід здійснювати від існуючої мережі трубопроводами діаметром не менше 77 мм із встановленням на них запірної арматури.
13.1.7. Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів повинні бути очищені від бруду, льоду й снігу, в холодний період утеплені, а стояки звільнені від води. Кришки люків рекомендується фарбувати в червоний колір.
13.1.8. Пожежні крани на внутрішніх протипожежних водогонах слід встановлювати в доступних місцях - біля входів, у вестибюлях, коридорах, проходах тощо; їх розміщення не повинно заважати евакуації людей.
Кількість вводів у будівлю, витрати води визначаються згідно з вимогами будівельних норм.
13.1.9. У неопалюваних приміщеннях взимку вода з внутрішнього протипожежного водогону повинна зливатись. При цьому біля кранів повинні бути написи (таблички) про місце розташування і порядок відкривання відповідно засувки або пуску насоса.
З порядком відкривання засувки або пуску насоса необхідно ознайомити усіх працюючих у приміщенні.
13.1.10. У приміщенні насосної станції повинні бути вивішені загальна схема протипожежного водопостачання та схема обв'язки насосів. На кожній засувці і пожежному насосі-підвищувачі слід вказувати номер і їхнє призначення. Порядок увімкнення насосів-підвищувачів повинен визначатися інструкцією.
Приміщення насосних станцій повинні бути опалюваними, у них не дозволяється зберігати сторонні предмети та устаткування.
Трубопроводи й насоси необхідно фарбувати у червоний колір.
13.1.11. Приміщення пожежних насосних станцій повинні мати телефонний зв'язок.
13.1.12. Електропостачання пожежних насосів повинно бути від двох незалежних джерел живлення. Електрифіковані засувки повинні перевірятися не рідше двох разів на рік, а пожежні насоси - щомісяця з переведенням на резервне електропостачання і з реєстрацією наслідків у журналі.
13.1.13. На вхідних дверях або біля входу в приміщення насосної станції слід встановити напис-табло "Пожежна насосна станція" з освітленням уночі.
13.1.14. Приміщення пожежної насосної станції повинно замикатися на замок, а місце зберігання ключів зазначатися написом на дверях.
13.2. Установки виявлення і гасіння пожеж
13.2.1. Установки пожежної сигналізації (УПС) та автоматичні установки пожежогасіння (АУП) повинні бути справними й утримуватись у постійній готовності.
До УПС відносяться пожежні сповіщувачі, приймальні станції, блоки живлення, з'єднувальні лінії, шлейфи та ін.
До АУП відносяться джерело водопостачання (піноутворювача або ін.) живильні насоси, трубопроводи (всмоктувальні, подавальні і розподільні), вузли управління, зрошувачі.
Крім перерахованого основного обладнання, у схему установок пожежогасіння можуть бути включені бак з водою для заливання живильних насосів, пневмобак для підтримання постійного тиску в мережі установки пожежогасіння, спускні та зворотні клапани, манометри.
Несправності, які впливають на їхню дієздатність, повинні усуватися негайно, інші несправності усуваються в передбачені регламентом терміни, при цьому необхідно робити записи у відповідних журналах.
Організація, що здійснює технічне обслуговування, монтаж та наладку установок, повинна мати ліцензію на право виконання цих робіт, вона несе відповідальність у випадку, якщо з її вини вони не спрацювали або не виконали своє призначення.
13.2.2. На період проведення ремонтних або профілактичних робіт на УПС чи АУП, для яких передбачається їх відключення, адміністрація підприємства зобов'язана вжити заходів щодо забезпечення пожежної безпеки захищуваних приміщень та технологічного устаткування, повідомивши про це пожежну охорону об'єкта (ДПД), якщо вона є.
13.2.3. Шлейфи пожежної сигналізації, лінії управління та зв'язку повинні контролюватися на режим "Готовність", піддаватися періодичним випробуванням на режим "Тривога" та "Установка спрацювала" згідно з планом-графіком.
13.2.4. У приміщенні, де розташовані прилади станції пожежної сигналізації, має бути вивішена інструкція про порядок дій чергового персоналу на випадок появи сигналів про пожежу або про несправність в УПС або АУП.
Приміщення повинно бути обладнане аварійним, природним та штучним освітленням, телефонним зв'язком та переносним електричним ліхтарем, бути сухим і добре вентильованим.
13.2.5. Диспетчерські пункти, щити управління, пожежні пости і станції пожежогасіння повинні бути забезпечені схемою пожежної сигналізації та установок пожежогасіння, а також інструкцією про управління установкою (системою) пожежогасіння та про дії щодо оповіщення про аварію або пожежу.
13.2.6. Біля щитів управління установками пожежогасіння повинні бути вивішені таблички із зазначенням захищуваних приміщень або технологічного устаткування.
В установках водяного і пінного пожежогасіння на вузлах управління слід також вивішувати схеми обв'язки, на табличках вказувати типи та кількість зрошувачів у секції, а засувки і крани нумерувати відповідно до схеми обв'язки. Такі ж схеми повинні вивішуватися і в насосних АУП.
13.2.7. На об'єкті має бути така документація:
- проектна документація та виконавчі креслення на установку;
- акт приймання і здачі установки в експлуатацію;
- паспорти на устаткування та прилади;
- інструкція з експлуатації установки;
- акти і протоколи ведення монтажних і налагоджувальних робіт;
- плани-графіки технологічного обслуговування і ремонту;
- журнал обліку технологічного обслуговування і ремонту установок пожежогасіння.
13.2.8. Для якісної експлуатації УПС та АУП на об'єкті наказом або розпорядженням адміністрації повинні бути призначені:
- особа, відповідальна за експлуатацію УПС та АУП;
- оперативний (черговий) персонал для контролю за справним станом УПС та АУП.
Обов'язки відповідальної особи і оперативного (чергового) персоналу повинні визначатись в інструкції.
13.3. Засоби пожежогасіння
13.3.1. Кількість та номенклатура основних видів пожежної техніки для захисту об'єктів (пожежних автомобілів, мотопомп, причепів тощо) регламентується вимогами державних або галузевих стандартів, будівельних норм та інших нормативних актів.
На стадії проектування повинна визначатися потреба об'єктів у пожежній техніці, в тому числі в первинних засобах пожежогасіння.
13.3.2. Використання пожежної техніки, у тому числі пожежного обладнання, інвентарю та інструменту для господарських, виробничих та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням або навчанням протипожежних формувань, не дозволяється.
13.3.3. Пересувна пожежна техніка (пожежні автомобілі, мотопомпи, причепи) повинні утримуватись у пожежних депо або спеціально призначених для цієї мети приміщеннях (боксах), температура повітря в яких повинна бути не нижче 10 град.С. Ці приміщення повинні мати освітлення, телефонний зв'язок, тверде покриття підлоги, утеплені ворота, інші пристрої та обладнання, необхідні для забезпечення нормальних і безпечних умов роботи. Пожежна техніка повинна постійно знаходитись у повній готовності.
13.3.4. Будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння (додаток 10): вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного полотна, пожежними відрами, лопатами, пожежним інструментом (гаками, ломами, сокирами тощо), які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їхній початковій стадії розвитку за нормами (додаток 11).
Ця вимога стосується також будівель, споруд та приміщень, обладнаних будь-якими типами установок пожежогасіння, пожежної сигналізації або внутрішніми пожежними кранами.
13.3.5. Для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння слід встановлювати вказівні знаки згідно зі стандартами. Знаки повинні бути розміщені на видних місцях на висоті 2-2,5 м від рівня підлоги як всередині, так і поза приміщеннями.
13.3.6. Для розташування первинних засобів пожежогасіння у виробничих, складських, допоміжних приміщеннях, будівлях, спорудах, а також на території підприємства, як правило, повинні встановлюватися спеціальні пожежні щити (стенди).
На пожежних щитах розміщуються ті первинні засоби гасіння пожежі, які можуть застосовуватися в даному приміщенні, споруді, установці.
Пожежні щити та засоби пожежогасіння повинні бути пофарбовані в червоний колір та мати перелік всіх засобів пожежогасіння.
13.3.7. На пожежних щитах необхідно вказувати їх порядкові номери та номер телефону для виклику пожежної охорони.
Порядковий номер пожежного щита вказують після літерного індексу "ПЩ".
Пожежні щити, які встановлені на території, повинні бути опломбовані й мати захист вогнегасників від прямих сонячних променів.
За пожежними щитами слід вести нагляд на предмет дотримання інвентарю, який знаходиться на ньому, у справному стані, укомплектованому згідно з описом, своєчасним фарбуванням і заміною після використання вогнегасників.
13.3.8. Вогнегасники слід встановлювати у легкодоступних та помітних місцях (коридорах, біля входів або виходів з приміщень тощо), а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш імовірна поява осередків пожежі. При цьому необхідно забезпечити їх захист від попадання прямих сонячних променів та безпосередньої дії опалювальних та нагрівальних приладів.
Пожежні щити (стенди), інвентар, інструмент, вогнегасники в місцях встановлення не повинні створювати перешкоди під час евакуації людей.
13.3.9. Переносні вогнегасники повинні:
- навішуватися на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатньої для їх повного відчинення;
- встановлюватися в пожежні шафи поруч з пожежними кранами у спеціальні тумби або на пожежні щити (стенди).
13.3.10. Навішування вогнегасників на кронштейни, розміщення їх у тумбах або пожежних шафах повинно забезпечувати можливість прочитання маркувальних написів на корпусі.
13.3.11. Експлуатація та технічне обслуговування вогнегасників повинні здійснюватись у відповідності з паспортами заводів-виготовлювачів, а також затвердженими у встановленому порядку регламентами технічного обслуговування.
13.3.12. Вогнегасники, які експлуатуються, повинні мати:
- облікові (інвентарні) номери за прийнятою системою нумерацій;
- пломби на пристроях ручного пуску;
- бірки та маркувальні написи на корпусі;
- червоне сигнальне фарбування згідно зі стандартами.
13.3.13. Зарядження і перезарядження вогнегасників усіх типів повинні виконуватися відповідно до інструкцій з експлуатації. Газові та закачні вогнегасники, в яких маса вогнегасного заряду або тиск середовища менше або більше номінальних значень на 5% (при температурі 20+2 град.C), підлягають дозарядженню (перезарядженню).
13.3.14. Вогнегасники, встановлені за межами приміщень або в неопалюваних приміщеннях та не призначені для експлуатації за мінусових температур, повинні зніматися на холодний період. У таких випадках на пожежних щитах та стендах слід подати інформацію про місце розташування найближчого вогнегасника.
13.3.15. Пожежний кран повинен бути укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, а також важелем для полегшення відкривання вентиля.
Пожежний рукав необхідно утримувати сухим, складеним у "гармошку" або подвійну складку, приєднаним до крана та ствола, і не рідше одного разу на шість місяців розгортати та згортати наново.
Використання пожежних рукавів для господарських та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням, забороняється.
13.3.16. Пожежні крани повинні розміщуватись у вбудованих або навісних шафках, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання.
Спосіб встановлення пожежного крана повинен забезпечувати зручність повертання вентиля та приєднання рукава. Напрямок осі вихідного отвору патрубка пожежного крана повинен виключати різкий залом пожежного рукава в місці його приєднання.
13.3.17. На дверцятах пожежних шафок із зовнішнього боку повинні бути вказані після літерного індексу "ПК" порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежної охорони.
Зовнішнє оформлення дверцят повинно відповідати вимогам стандартів.
13.3.18. Пожежні крани не рідше одного разу на шість місяців підлягають технічному обслуговуванню та перевірці на справність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування.
Пожежні крани повинні постійно бути справними і доступними для використання.
14. Порядок дій у випадку пожежі
14.1. Загальні вимоги
14.1.1. При виникненні пожежі на енергетичному об'єкті перша особа, яка виявила загорання, зобов'язана негайно повідомити начальника зміни станції (диспетчера або чергового підстанції), старшого зміни і приступити до гасіння пожежі наявними засобами пожежогасіння, дотримуючись при цьому правил техніки безпеки.
У свою чергу начальник зміни станції (диспетчер або черговий підстанції) про виникнення пожежі повинен негайно повідомити пожежну охорону (при цьому необхідно назвати адресу об'єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, наявність людей), а також керівництво енергетичного об'єкта. У разі потреби викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну тощо).
14.1.2. Старший зміни особисто або за допомогою чергового персоналу зобов'язаний визначити місце осередку вогнища пожежі, можливі шляхи його поширення, загрозу діючому енергообладнанню, яке опинилося в зоні пожежі.
14.1.3. Після визначення місця осередку вогнища пожежі старший зміни зобов'язаний:
- особисто або з допомогою чергового персоналу перевірити ввімкнення автоматичної установки пожежогасіння (при її наявності);
- вжити заходів щодо створення безпечних умов для персоналу і пожежних підрозділів при гасінні пожежі. У випадку загрози життю людей негайно організувати їх рятування (евакуацію), використовуючи для цього наявні сили й засоби;
- провести можливі операції на технологічних установках (вимкнення або перемикання на обладнанні, витіснення водню з генератора, зняття напруги з електроустановок, злив масла з маслобака турбогенератора і т.ін.);
- приступити до гасіння пожежі силами й засобами енергетичного об'єкта;
- виділити для зустрічі пожежних підрозділів особу, яка добре знає розташування під'їзних шляхів і водоймищ;
- при потребі - вжити заходів для охолодження водою металевих ферм і колон будівлі від пожежних кранів або стаціонарно встановлених лафетних стволів з дотриманням техніки безпеки.
14.1.4. Вимкнення або перемикання приєднань у зоні пожежі може проводитись за оперативною карткою начальником зміни станції (диспетчером або черговим підстанції) або оперативно-виїзною бригадою (ОВБ) з наступним повідомленням вищого оперативного керівництва (диспетчера) після закінчення операції вимкнення.
14.1.5. До прибуття першого пожежного підрозділу керівником гасіння пожежі (КГП) є старший зміни енергетичного об'єкта (начальник зміни станції, начальник зміни цеху, черговий диспетчер) або керівник об'єкта. КГП зобов'язаний у першу чергу вивести з місця пожежі всіх сторонніх осіб і забезпечити виконання вимог безпеки щодо запобігання враженню електричним струмом, іншому роду небезпеки осіб, які знаходяться поблизу місця пожежі.
14.1.6. Старший начальник пожежної охорони, який прибув на місце пожежі, зобов'язаний негайно зв'язатися зі старшим зміни енергетичного об'єкта, отримати від нього дані про обставини пожежі й письмовий допуск на проведення гасіння (додаток 12).
14.1.7. Пожежні підрозділи приступають до гасіння пожежі на електроустановках після інструктажу старшим з присутніх технічних працівників або оперативно-виїзної бригади.
14.1.8. Зі старшого начальника енергетичного об'єкта або пожежної охорони, які не взяли на себе керівництво гасінням пожежі, не знімається відповідальність за організацію гасіння пожежі.
14.1.9. Для керівництва гасінням пожежі організовується оперативний штаб пожежогасіння. У склад штабу повинен входити старший з присутніх інженерно-технічних працівників об'єкта або оперативно-виїзної бригади, який повинен мати на правому рукаві червону розпізнавальну пов'язку з нанесеним знаком електричної напруги.
14.1.10. Під час гасіння пожежі робота пожежних підрозділів (розміщення сил і засобів пожежогасіння, зміна позицій, перехід від одних засобів пожежогасіння до інших і т.д.) проводиться з урахуванням вказівок старшої особи з присутніх інженерно-технічних працівників енергетичного об'єкта або оперативно-виїзної бригади. У свою чергу старший з присутніх інженерно-технічних працівників або оперативно-виїзної бригади погоджує з КГП свою роботу і розпорядження, а також інформує під час гасіння пожежі про зміни в стані роботи електроустановок та іншого обладнання.
14.1.11. Гасіння пожежі ручними засобами в надзвичайно задимлених приміщеннях енергетичних об'єктів (видимість менше 5 і 10 м при діаметрі сприску відповідно 13 і 19 мм, (див. табл. 2)) з проникненням у них без зняття напруги з електроустановок і кабельних ліній не допускається.
Під час гасіння пожежі компактними і розпиленими водяними струменями без зняття напруги з електроустановок ствол повинен бути заземлений, а ствольник працювати в діелектричному взутті, діелектричних рукавицях і знаходитись на віддалі, не меншій передбаченої в наведеній нижче таблиці 2.
Таблиця 2
------------------------------------------------------------------
| Номінальна | Мінімально допустима віддаль від насадки ствола |
|напруга, кВ | до електроустановок і кабелів (у метрах), які |
| | загорілися, і сусідніх, що не загорілися, при |
| | діаметрі сприску |
| |--------------------------------------------------|
| | 13 мм | 19 мм |
|-------------+------------------------+-------------------------|
|До 1 | 3,5 | 4,0 |
|включно | | |
|-------------+------------------------+-------------------------|
|Понад 1 до | 4,5 | 8 |
|10 включно | | |
------------------------------------------------------------------
Примітка. Застосування морської і сильно забрудненої води не допускається.
14.1.12. Гасіння пожежі в приміщеннях в електроустановках, які знаходяться під напругою до 10 кВ, всіма видами піни за допомогою ручних засобів забороняється, оскільки піна і розчин піноутворювання мають підвищену електропровідність у порівнянні з розпиленою водою.
При потребі гасіння пожежі повітряно-механічною піною, з об'ємним заповненням приміщення (тунелю) піною, проводиться попереднє закріплення піногенераторів, їх заземлення, а також заземлення насосів пожежних машин. Водій пожежної машини повинен працювати в діелектричних рукавицях і взутті.
14.1.13. Пристрої для заземлення пожежних стволів, піногенераторів і насосів пожежних машин виготовляються в необхідній кількості енергетичними об'єктами із гнучкого мідного голого проводу перерізом не менше 16 кв.мм. У всіх випадках довжина проводу не обмежується і визначається з необхідності допущення вільного маневрування особи, що працює пожежним стволом.
Місця заземлення пересувної пожежної техніки визначаються спеціалістами енергетичних об'єктів разом з представниками гарнізону пожежної охорони і позначаються знаком заземлення.
14.1.14. Необхідна кількість заземлень, діелектричного взуття, діелектричних рукавиць і місця їх зберігання визначаються керівниками енергетичних об'єктів, виходячи з розрахунку подачі вогнегасних засобів на електроустановки, які знаходяться під напругою.
14.1.15. Забороняється користуватися вказаними заземлювальними пристроями, діелектричним взуттям і рукавицями, крім випадків пожежі або проведення сумісних з пожежними підрозділами тренувань (навчань) на об'єкті.
14.1.16. Особовому складу пожежних підрозділів категорично забороняється виконувати будь-які вимкнення та інші операції з електротехнічним обладнанням на електростанції і підстанції.
Заходити в розподільні пристрої та в інші приміщення електричних пристроїв з метою гасіння пожежі особовий склад пожежних підрозділів має право тільки після отримання допуску та інструктажу персоналу, який обслуговує даний пристрій.
14.1.17. При виникненні пожежі на енергетичному об'єкті без постійного чергового персоналу гасіння пожежі пожежними підрозділами до прибуття виїзної бригади або чергового вдома може проводитись самостійно тільки за попередньо розробленим і погодженим оперативним планом (карточкою). Разом з тим повинні бути вжиті негайні заходи для виклику експлуатаційного персоналу (оперативно-виїзної бригади).
14.2. Гасіння пожежі в кабельних спорудах
14.2.1. При наявності в кабельних спорудах автоматичної установки пожежогасіння перевіряється її ввімкнення й ефективність роботи. Якщо вона не ввімкнулась автоматично, то приводиться в дію дистанційним (ручним) управлінням. Перед пуском його в дію необхідно впевнитись, чи персонал не був допущений для виконання ремонтних робіт у зазначеному приміщенні.
14.2.2. При гасінні пожежі на відкритих кабельних трасах слід застосовувати розпилену воду від пожежних стволів.
14.2.3. Для проходу в кабельні споруди (тунелі, поверхи, шахти) і подачі від пересувних засобів пожежогасіння розпиленої води, повітряно-механічної піни, крім основних входів (дверних отворів), потрібно використовувати наявні люки.
14.2.4. З метою попередження розширення пожежі необхідно вживати заходів для створення водяних завіс або введення піногенераторів через люки для затоплення об'єму кабельного приміщення повітряно-механічною піною від пересувної пожежної техніки.
При подачі піни в кабельні приміщення через дверні отвори піногенератори закріплюються у верхній частині дверної коробки або поблизу неї.
14.3. Гасіння пожежі на генераторах і синхронних компенсаторах
14.3.1. При загоранні обмоток генераторів або синхронних компенсаторів з повітряним охолодженням машина повинна бути аварійно зупинена персоналом, вимкнена з мережі і введена в дію стаціонарна установка водяного пожежогасіння.
Забороняється застосування пінних і хімічних вогнегасників для гасіння пожежі в середині генераторів або синхронних компенсаторів.
14.3.2. При загораннях (вибухах) водню біля підшипників та в інших місцях генераторів і синхронних компенсаторів з водневим охолодженням необхідно аварійно зупинити турбогенератор (синхронний компенсатор) і вимкнути від мережі. Від централізованої системи подати в корпус вуглекислий газ (азот) для витіснення водню. Одночасно приступити до гасіння водню за допомогою вуглекислотних вогнегасників та інших засобів пожежогасіння.
14.3.3. Для гасіння розлитого масла, внаслідок порушень ущільнень підшипників, фланцевих з'єднань маслосистеми і горіння кабельних трас біля турбогенераторів, потрібно застосувати розпилену воду від пожежних кранів і пересувних засобів (пожежних машин), дотримуючись при цьому правил техніки безпеки.
14.3.4. При виникненні пожежі біля турбогенераторів вжити негайних заходів для охолодження металевих ферм перекриття машинного залу за допомогою водяних струменів від пожежних кранів або лафетних стволів.
14.3.5. При пожежі на маслосистемі турбогенератора теплової або атомної електростанції, з небезпекою її поширення на маслобак, вжити заходів для спускання масла в аварійну ємність або ввімкнути стаціонарну установку зрошення маслобака (при її наявності).
14.4. Гасіння пожежі на трансформаторах і маслонаповнених реакторах
14.4.1. При аварії на трансформаторі (реакторі) з виникненням пожежі він повинен бути вимкнений від мережі з усіх сторін і заземлений.
Після зняття напруги гасіння пожежі потрібно проводити будь-якими засобами пожежогасіння (розпиленою водою, повітряно-механічною піною, вогнегасниками).
14.4.2. При наявності на трансформаторі (реакторі) стаціонарної установки пожежогасіння, її необхідно ввімкнути дистанційно (вручну), якщо не ввімкнулась автоматично.
14.4.3. При внутрішньому пошкодженні трансформатора (реактора) з викидом масла через вихлопну трубу або через нижнє рознімання (зріз болтів і деформація фланця рознімання) і виникненні пожежі в середині трансформатора (реактора) потрібно вводити засоби гасіння пожежі в середину трансформатора (реактора) через верхні люки і через деформоване рознімання.
14.4.4. При виникненні пожежі на трансформаторі (реакторі) зливати масло з трансформатора (реактора) забороняється, оскільки це може призвести до пошкодження внутрішніх обмоток і утруднення подальшого гасіння.
14.4.5. При пожежі на трансформаторі, встановленому в закритому приміщенні (камері), і закритому розподільному пристрої (ЗРП) слід вжити заходів щодо попередження поширення пожежі через отвори, канали, вентиляційну систему і т.д. При гасінні пожежі треба застосовувати ті ж засоби гасіння пожежі, що й для трансформаторів зовнішньої установки.
14.4.6. Під час розвиненої пожежі на трансформаторі необхідно захищати водяними струменями від дії високої температури металеві опори, портали, сусідні трансформатори та інше обладнання, при цьому в зоні водяних струменів з ближнього обладнання і розподільних пристроїв треба зняти високу напругу й вони повинні бути заземлені.
Додаток 1
до Правил пожежної безпеки в
енергетичних компаніях, на
підприємствах та в
організаціях енергетичної
галузі України
Основні вимоги до документації та інструкцій з пожежної безпеки
1. На кожному енергетичному підприємстві має бути розроблена така документація з пожежної безпеки:
- загальнооб'єктна інструкція про заходи пожежної безпеки на підприємстві;
- інструкція з пожежної безпеки в цехах, майстернях, складах, лабораторіях і т.п.;
- інструкція з обслуговування установок пожежогасіння;
- інструкція з обслуговування пожежної сигналізації;
- оперативний план пожежогасіння підприємств і підстанцій напругою 500 кВ і вище;
- плани та графіки проведення протипожежних тренувань, навчання і перевірка знань персоналу, технічного нагляду за системами пожежного захисту, а також інша документація у відповідності з вимогами ПУЭ.