Про затвердження Настанови по медико-санітарному забезпеченню осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань МВС України

Перед звільненням з місць позбавлення волі та перед направленням його на УВП-поселення з метою виключення інфекційних захворювань та для вирішення питання про можливість самостійного пересування до місця проживання засуджений повинен пройти медичний огляд з подальшою санітарною обробкою. Результати огляду заносять до медичної амбулаторної карти.

13.9. Інваліди I, II груп, хворі на активний туберкульоз (I-II, V-А, ГДО), та особи, які не закінчили примусове лікування від алкоголізму і наркоманії, з УВП до колоній-поселень не направляються до їх вилікування або зняття з них групи інвалідності.

13.10. Лікувально-профілактична та протиепідемічна робота в УВП-поселеннях організується та проводиться на загальних підставах у відповідності із законодавством про охорону здоров'я.

Направлення засуджених у лікувальні установи здійснюється у відповідності з порядком обслуговування населення органами охорони здоров'я України.

13.11. У випадку, коли засуджений, який підлягає звільненню у зв'язку з хворобою, психічним станом та фізичними недоліками до вибраного місця проживання самостійно дістатися не може, начальник медичної частини повідомляє про це начальника установи виконання покарань, який повинен у встановленому порядку виділити необхідну кількість супроводжуючих.

13.12. Трун осудженого, який номер під час етапування, та його речі здають до найближчого органу внутрішніх справ.

13.13. При звільненні з місць позбавлення волі осіб, які потребують направлення до будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів, адміністрація установи виконання покарань повинна не пізніше ніж за 3 місяці до звільнення передати в місцеві органи соціального захисту населення необхідні документи на зазначених осіб для розміщення їх після звільнення у відповідних будинках-інтернатах.

14.1. Медичне постачання медичних частин слідчих ізоляторів, установ виконання покарань та лікарень, в основному, здійснюється через В/О "Фармація", магазини медичної техніки територіальних органів охорони здоров'я. З цією метою Управління охорони здоров'я МВС, відділи (служби) охорони здоров'я УВС отримують і узагальнюють заявки установ, на підставі яких у встановлені терміни подають річні заявки до В/О "Фармація", магазини медичної техніки. Аптеки СІЗО, УВП і лікарень отримують медичне майно і медикаменти з аптечних складів, аптек органів охорони здоров'я.

14.2. Якщо в штати СІЗО чи УВП аптечний працівник не входить, то начальник медичної частини доручає вести аптечну справу одному з середніх медичних працівників (фельдшерів), який пройшов спеціальну фармацевтичну підготовку.

14.3. Аптеки розміщуються в приміщеннях установи, що розташовані за межами зони, що охороняється. Доступ до них підслідних і засуджених не дозволяється.

14.4. Облік, зберігання і видавання медикаментів та інших медичних товарів регламентуються чинним законодавством.

14.5. Медичне майно та медикаменти термінового і безстрокового використання, що надходять до аптеки, на підставі рахунків заносять до книги обліку матеріальних цінностей. Рахунки передаються в бухгалтерію для обліку.

Книги обліку матеріальних цінностей зберігаються в аптеці разом з копіями вимог (заявок). Облік витрачання отруйних, наркотичних, сильнодіючих речовин та спирту здійснюється в окремій книзі. Сторінки книг обліку матеріальних цінностей повинні бути пронумеровані, прошнуровані, завірені підписом начальника аптеки та печаткою.

Записи в книгах обліку матеріальних цінностей робляться акуратно без помарок. Поправки роблять червоним чорнилом і завіряють підписом начальника аптеки.

14.6. Звіт про витрату медикаментів та іншого медичного майна завідуючий аптекою щомісяця подає до бухгалтерії у грошовому (в сумах) вираженні. До звіту додаються дані про витрачання отруйних, наркотичних, сильнодіючих речовин та спирту у кількісному вираженні, а також вимоги на видані медикаменти.

14.7. Медикаменти з аптеки видаються в медчастину та відділення лікарні лише в готовому для прийому стані за вимогами (заявками). В лікарні заявки складає старша сестра відділення, а підписує їх начальник відділення. В медчастинах заявки складає фельдшер (медсестра), а підписує начальник медичної частини.

В лікарнях вимоги на наркотичні, отруйні, сильнодіючі речовини, спирт та інші медикаменти, що входять до предметно-кількісного обліку, ще затверджуються начальником лікарні чи його заступником.

14.8. Контроль за обліком, зберіганням та використанням медичного майна в аптеках СІЗО, УВП, лікарень здійснюється шляхом:

- планових і непланових перевірок, що здійснюють начальник медчастини або комісії (окремі працівники) за їх дорученням;

- перевірок наявності і правильності зберігання ліків у відділеннях (кабінетах) медчастин та лікарень, що здійснюють завідуючі аптеками, результати перевірок заносять до відповідного журналу, про них доповідають начальнику медчастини, лікарні;

- перевірок, що здійснюють відділи (служби) охорони здоров'я УВС, інспекторський склад Управління охорони здоров'я МВС України.

Планові перевірки медичного майна в СІЗО, УВП, лікарнях здійснюються:

- в період проведення щорічних інвентаризацій всього майна;

- не рідше одного разу на півріччя за вибіркою, обсяг перевірки визначається начальником установи або начальником медчастини, при цьому перевіряється не менше 25 найменувань видаткового і 15 найменувань інвентарного майна;

- щоквартально - отруйних речовин групи "А";

- щомісяця - сильнодіючих та наркотичних речовин.

При проведенні планових та рантових перевірок комісії (особам, які перевіряють) слід керуватися Державною фармакопеєю та чинним законодавством України. За результатами перевірок складаються акти, про підсумки доповідають начальнику установи. При виявленні псування лікувальних засобів складається акт про списування цінностей, що зберігаються в аптеці та стали непридатними. Акт складається комісією, призначеною керівником установи за участю головного (старшого) бухгалтера і завідуючого аптекою, при цьому з'ясовуються причини псування цінностей, а також визначаються винні у цьому особи. Вартість лікувальних засобів, що зіпсувались з вини матеріально-відповідальних осіб, зараховується на його рахунок і стягується у встановленому порядку. Акт про списання медичного майна довготермінового використання складається на підставі представлених документів про псування майна в двох екземплярах. Акт затверджується начальником установи, один екземпляр здається в бухгалтерію, другий зберігається в аптеці. Начальник установи і начальник медичної частини вживають всіх необхідних заходів для усунення виявлених недоліків.

14.9. Медикаменти з аптеки видаються з розрахунку використання їх протягом 5 діб, у виняткових випадках - в залежності від потреби. Медикаменти зберігаються під замком в кабінетах або металевих сейфах, що робить неможливим доступ сторонніх осіб до них. Запас медикаментів в аптеці не повинен перевищувати у середньому їх двомісячної потреби, запас дезінфікуючих засобів - на епідемічний сезон.

15.1. Санітарна освіта - складова і невід'ємна частина діяльності медичної служби. Основне завдання санітарної освіти полягає у пропаганді медичних та гігієнічних знань серед підслідних та засуджених, в участі у процесі їх перевиховання з позицій формування в них навичок здорового способу життя.

Управління охорони здоров'я МВС, відділи (служби) охорони здоров'я УВС здійснюють організаційно-методичне керівництво санітарною освітою, систематично вивчають цю роботу та контролюють її проведення в установах.

Відповідальність за організацію, планування і проведення санітарної освіти покладається на начальників медичних частин, а в лікарнях - на начальників лікарень чи їх заступників з медичних питань.

15.2. Основні завдання санітарно-освітньої роботи, що проводиться із підслідними та засудженими:

- пропаганда Основ законодавства України про охорону здоров'я, заходів уряду в галузі охорони здоров'я;

- удосконалення знань і закріплення практичних навичок з надання самодопомоги та взаємодопомоги при травмах, отруєннях;

- поширення медичних і гігієнічних знань, досягнень медичної науки, пропаганда здорового способу життя, проведення антиалкогольної та антинаркоманійної пропаганди, підвищення рівня обізнаності з ВІЛ/СНІДом та навчання заходів перестороги з метою зниження ризику інфікування ВІЛ;

- підвищення санітарної культури, вивчення правил індивідуального та колективного захисту від зараження збудниками інфекційних захворювань;

- мобілізація підслідних та засуджених для свідомого виконання вимог внутрішнього розпорядку, спрямованих на зберігання здоров'я і підвищення санітарно-епідемічного благополуччя установи.

Обов'язковою умовою ефективності санітарної освіти з її цілеспрямованість, плановість і безперервність. При плануванні враховуються: режими, особливості праці, дані аналізу захворюваності, травматизму і втрати працездатності серед засуджених, санітарний стан установ, місцеві епідемічні особливості поширення інфекційних захворювань, в лікарнях УВП - профіль медичної установи, склад хворих і вимоги лікувально-охоронного режиму.

Тематика санітарної освіти змінюється в залежності від виробничих завдань, що виконує УВП, пори року та контингенту засуджених, серед якого вона проводиться. Начальники медичних частин повинні встановлювати та постійно підтримувати зв'язок з центрами здоров'я, базами та конторами кінопрокату, використовуючи їх методичну і матеріальну допомогу у своїй практичній діяльності (наочні посібники, літературу, кінофільми тощо).

Санітарно-освітня робота проводиться за допомогою різноманітних форм і методів: лекції, бесіди, консультації, читання літератури " голос і радіомовлення, випуск санітарних бюлетенів, стінних газет, пам'яток, використання плакатів, гасел, діапозитивів, діафільмів, фотовиставок, демонстрація кінофільмів тощо. Проведення під час своєї роботи пропаганди медичних та гігієнічних знань - це службовий обов'язок всього медичного персоналу установи. Для всіх категорій медичних працівників встановлюється обов'язковий мінімум робочих годин для санітарної освіти. Для санітарної освіти слід широко використовувати самодіяльні організації засуджених.

16.1. Медичний облік та звітність є основними джерелами фактичних даних про здоров'я підслідних та засуджених, характер, обсяг і результати діяльності медичної служби установи. Медичний облік та звітність проводяться з метою отримання статистичних даних, необхідних для організації медичного обслуговування підслідних та засуджених і оперативного використання майна медчастини, контролю за ефективністю та своєчасністю вжитих лікувально-профілактичних, протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів, своєчасного інформування керівництва установи та вищого медичного начальника про стан медичного забезпечення, виявлення та узагальнення досвіду роботи медичної служби установи.

16.2. Медичний облік та звітність здійснюються за формами державної медико-статистичної звітності і формами облікової медичної документації, що затверджені Міністерством статистики України, та за формами галузевої звітності, затвердженими МВС України за узгодженням Міністерства статистики України. Медичний облік та звітність включають: облік стану здоров'я підслідних та засуджених, облік захворюваності, втрат працездатності (звільнень через хворобу), смертності, облік роботи медичної частини, а також облік інших лікувально-профілактичних, протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів. На основі медичного обліку та звітності здійснюються узагальнення і поглиблений аналіз матеріалів про зміни у стані здоров'я підслідних та засуджених і діяльності медслужби.

16.3. Дані медичного обліку та звітності повинні бути достовірними, повними, придатними до порівняння, своєчасними. Їх аналіз повинен проводитись згідно з вимогами медичної статистики і грунтуватись на глибокому та різносторонньому вивченні умов праці та побуту утримуваних в установі.

16.4. Відповідальним за організацію медичного обліку та звітності в уста нові є начальник медичної частини (начальник лікарні). Він організм і контролює всю роботу, що стосується медичного обліку та звітності, підлеглих службових осіб, своєчасно у встановлені строки подає вищому медичному начальнику документи медичної звітності, систематично аналізує дані про стан здоров'я підслідних та засуджених і про діяльність медслужби, доповідає про отримані результати та висновки керівництву установи і вищому медичному начальнику, використовує ці висновки при плануванні медичного обслуговування установи.

16.5. В СІЗО та УВП на одного з фельдшерів (медсестер) медичної частини покладається обов'язок зберігання та правильного використання бланків, журналів, книг обліку та звітності, ведення картотеки медичних амбулаторних карт, виконання за вказівкою лікаря записів в документах медичного обліку та допомога лікарю при складанні документів звітності. В лікарнях це мають робити медичні статистики:

16.6. Категорично забороняється залучати підслідних та засуджених до роботи з обліковою та звітною медичною документацією.

16.7. Поглиблений статистичний аналіз здоров'я, підслідних та засуджених і діяльності медслужби установи робить начальник медичної частини (лікарні) один раз на рік. Крім того, він повинен протягом року періодично (щокварталу" щомісячно, щоденно) робити аналіз динаміки захворюваності, госпіталізації, в першу чергу за основними групами захворювань (інфекційні хвороби, травми тощо) в установі та в окремих підрозділах.

Всі дані, отримані у процесі медико-статистичного аналізу матеріалів медичного обліку-звітності, використовує начальник медчастини (лікарні) у повсякденній роботі при медичному обслуговуванні підслідних та засуджених, а також для здійснення поточного і перспективного планування діяльності медслужби.

16.8. Відповідальність за організацію медичного обліку та звітності в лікувальних закладах УВС області, їх достовірність, повноту, придатність до порівняння, своєчасність представлений до Управління охорони здоров'я МВС України, обласних управлінь статистики несе начальник відділу (служби) охорони здоров'я УВС.

17.1. Планування роботи медичної служби дозволяє правильно розподілити сили та засоби для виконання поставлених перед нею завдань.

План - це заздалегідь намічена система заходів, що передбачають порядок, послідовність та терміни виконання робіт.

17.2. Медичні частини слідчих ізоляторів, установ виконання покарань, структурні підрозділи лікарень складають квартальні плани роботи, лікарні - річні плани основних організаційних заходів. Ці плани повинні включати всі види діяльності.

17.3. Основні вимоги при складанні плану:

- конкретність кожного заходу, що планується з чітким викладенням його змісту, мети, способу, послідовності, терміну виконання визначенням відповідальних виконавців;

- комплексність (участь зацікавлених служб установи у здійсненні запланованих заходів).

До плану включають основні питання медичного обслуговування.

Планування здійснюється на підставі даних про стан здоров'я, основних показників діяльності медичної служби, матеріально-технічного стану, завдання щодо підвищення якості лікувально-профілактичної роботи, наказів, вказівок вищих начальників.

17.4. План складається у такій послідовності:

- аналіз, оцінка досягнутого рівня роботи медичної служби;

- аналіз і прогноз захворюваності, стану здоров'я та переміщення осіб, які обслуговуються;

- вивчення наказів, вказівок старших начальників;

- визначення мети і завдань плану;

- розрахунок сил, засобів та календарних термінів для виконання поставлених завдань;

- розробка конкретних заходів, визначення виконавців та термінів виконання;

- затвердження плану у старшого начальника.

У плані повніші знайти відображення такі розділи:

- організаційно-аналітична робота;

- лікувально-профілактична робота;

- санітарно-гігієнічна та протиепідемічна робота;

- робота з кадрами, спеціальна підготовка медичного персоналу;

- санітарно-освітня робота;

- питання розвитку матеріально-технічної бази, медичне забезпечення.

У розділі організаційно-аналітичної роботи повинні знайти відображення аналіз діяльності медичної частини, стан здоров'я осіб, які обслуговуються, складання звітів. У розділі лікувально-профілактичної роботи плануються заходи щодо вдосконалення лікувально-діагностичного процесу, питання медичних оглядів та диспансеризації, заходи, спрямовані на усунення чинників, що негативно впливають на лікувально-діагностичний процес і стан здоров'я підслідних та засуджених, організація консультативної допомоги.

Розділ санітарно-гігієнічної і протиепідемічної роботи включає заходи поточного та запобіжного санітарного нагляду, контроль за харчуванням, водопостачанням, розміщенням, комунальним обслуговуванням, умовами праці та інші питання, протиепідемічні заходи - проведення профілактичних щеплень, лабораторних обстежень, дезінфекційних заходів, при необхідності можуть бути виділені підрозділи з профілактики окремих інфекційних захворювань.

У розділ роботи з кадрами, спеціальної підготовки кадрів включають заходи щодо підвищення кваліфікації, навчання, конференцій, семінари, освоєння суміжних спеціальностей, підготовка робіт для визначення кваліфікаційних категорій лікарям і середньому медичному персоналу.

У розділі санітарно-освітньої роботи планується основна тематика лекцій, бесід, радіовиступів, випуск бюлетенів, стінгазет, підготовка декретованих осіб в галузі гігієнічних знань, робота з санітарним активом.

Розділ розвитку матеріально-технічної бази і медичного забезпечення при необхідності повинен включати питання зміцнення матеріально-технічної бази медичних та інших об'єктів, потреби в обладнанні, медикаментах, контроль за зберіганням, обліком і витратою лікувальних засобів, перев'язочного матеріалу та медичного майна.

Розділи плану записуються по підрозділах з поділом на такі графи:

18.1. Особи, які знаходяться в лікувальних установах і злісно порушують дисципліну, можуть бути переведені для лікування до палат-ізоляторів. В цьому разі на них поширюються усі права щодо осіб, які лікуються.

18.2. Тривалі побачення засудженим, які перебувають у лікувальних установах, як правило, не надаються. Короткочасні побачення надаються начальниками лікувальних закладів за нормами, що встановлені для відповідних видів УВП. Психічним хворим, які перебувають на стаціонарному лікуванні у спеціалізованих відділеннях (лікарнях), короткочасні побачення можуть надаватися начальником лікувального закладу позачергово, за висновком лікаря, як лікувальний засіб.

18.3. У випадку тяжкої хвороби засудженого, що загрожує його життю, начальник установи виконання покарань, лікувального закладу УВП надає можливість близьким родичам засудженого відвідати його. Таке відвідування у рахунок чергового побачення не зараховується.

18.4. Засудженим, які знаходяться в лікарнях з приводу тяжких захворювань і яким потрібне додаткове харчування, може бути дозволений продаж продуктів харчування за висновком лікарської комісії в межах сум, встановлених кримінально-виконавчим законодавством.

18.5. Засудженим, які знаходяться в лікарнях, дозволяється отримувати передачі та посилки кількістю і вагою у відповідності з кримінально-виконавчим законодавством.

18.6. Засудженим хворим на туберкульоз I - II ГДО дозволяється отримувати продуктові посилки (передачі), додатково купувати продукти харчування у відповідності з чинним законодавством. Дозволяється, як виняток, хворим на туберкульоз, які перебувають на хірургічному лікуванні, та особам, які потребують складного хірургічного втручання, за місяць до операції і на такий же строк після неї за висновком лікарської комісії (незалежно від встановленого їм типу колоній) отримувати посилки чи передачі з продуктами харчування, рекомендованими лікарями, вагою не більше як 8 кілограм три рази на місяць, а також додатково купувати такі продукти через торговельну мережу установи за рахунок коштів, що є на особистих рахунках підслідних та засуджених.

18.7. Залучення до праці засуджених, хворих на активний туберкульоз в лікарнях, відділеннях і спеціалізованих УВП здійснюється згідно з чинним законодавством.

18.8. Примусове лікування від алкоголізму та наркоманії повинно поєднуватись з реадаптаційними заходами - виховного і трудового характеру.

18.9. Медичний персонал установи виконання покарань разом з адміністрацією цих установ повинен активно виявляти засуджених, які вживають алкоголь та наркотичні речовини, брати їх на облік й вживати відповідних заходів виховно-трудового, дисциплінарного, а при необхідності і медичного характеру, своєчасно направляти до судових органів матеріали про призначення примусового лікування від алкоголізму та наркоманії. На адміністрацію зазначених установ покладається безпосередня відповідальність за забезпечення та проведення заходів, виключаючих можливість придбання засудженими речовин, що мають алкоголь і наркотики.

18.10. Якщо засуджені роблять собі або іншим особам татуювання провокаційного та цинічного змісту, то адміністрація установи вживає заходів для усунення цих татуювань при добровільній згоді на це.

18.11. Під час карантину засуджені утримуються в ізольованих приміщеннях.

У випадку виявлення серед них інфекційного хворого строк карантину визначається з моменту ізоляції останнього інфекційного хворого.

18.12. У випадку тимчасової заборони побачень в установі виконання покарань чи лікувальному закладі за епідемічними показаннями адміністрація даної установи сповіщає про це прокурора, який здійснює нагляд за дотриманням законності в місцях позбавлення волі.

18.13. З особами, які направляються на роботу в господарську частину, проводяться спеціальні заняття з санітарно-технічного мінімуму із заліками, про що робиться відповідний запис у медичному журналі.

18.14. Особи, які призначаються на тимчасову роботу в харчоблок (добовим наряд), підлягають обов'язковому тілесному огляду і можуть викопувати роботу, не пов'язану з приготуванням та видачею їжі, миттям посуду, інвентаря та обладнання.

18.15. Контроль за якістю та смаковими властивостями готової їжі здійснюється шляхом зняття проб з готових страв медичним працівником і черговим помічником начальника установи.

18.16. При отриманні засудженим виробничої травми, професійного захворювання чи отруєння начальник медичної частини в акті робить висновок про тяжкість та наслідки нещасного випадку і бере участь в роботі комісії, що розслідує його. Акт про виробничу травму, професійну хворобу чи отруєння додається до особової справи засудженого у встановленому порядку.

18.17. Про всі побутові і виробничі травми та отруєння засуджених медпрацівники роблять відповідний запис в амбулаторній карті, а начальники медичних частин повідомляють адміністрацію УВП.

18.18. Медпрацівники установи систематично, не рідше як 2 рази на місяць, перевіряють санітарно-гігієнічний стан умов праці працюючих засуджених, виконання правил охорони праці та промислової санітарії, наявність і комплектність аптечок і санітарних сумок, стан питного водопостачання на виробництві, наявність спецодягу, санітарний стан території, робочих місць тощо. Результати оформляються актами обстежень та розпорядженнями на адресу адміністрації цехів, дільниць тощо, з зазначенням конкретних термінів усунення наявних недоліків. У випадку виявлення грубих порушень санітарно-гігієнічних правил на виробництві про результати обстеження доповідають безпосередньо керівництву установи для вживання негайних заходів для їх усунення.

18.19. Перед відправленням всі засуджені проходять обов'язковий медичний огляд для визначення їх придатності до наряду. При цьому медичні працівники, які здійснюють відбір засуджених, повинні зважати на кліматичні особливості місця розташування установи, до якої їх переводять, та характер робіт, що там виконуються.

19.1. Професійні права медичних і фармацевтичних працівників

19.1.1. На медичних працівників СІЗО, установ виконання покарань, лікарень УВП поширюються професійні права та пільги медичних і фармацевтичних працівників, що обумовлені законодавством України про охорону здоров'я. Зокрема, вони мають право на:

а) заняття медичною і фармацевтичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації;

б) належні умови професійної діяльності;

в) підвищення кваліфікації, перепідготовку не рідше одного разу на п'ять років у відповідних закладах та установах;

г) вільний вибір апробованих форм, методів, засобів діяльності, впровадження у встановленому порядку сучасних досягнень медичної та фармакологічної науки і практики;

д) безкоштовне користування соціальною, економічною та спеціальною медичною інформацією, необхідною для здійснення професійних обов'язків тощо.

На медичних і фармацевтичних працівників пенітенціарних установ поширюються пільги, що встановлюються для працівників установ виконання покарань МВС України.

19.2. Професійні обов'язки медичних і фармацевтичних працівників

19.2.1. Відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я медичні та фармацевтичні працівники пенітенціарної системи зобов'язані:

а) сприяти охороні та зміцненню здоров'я людей, запобіганню лікування захворювань, подавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу;

б) безплатно подавати першу невідкладну медичну допомогу громадянам у разі нещасного випадку та інших екстремальних ситуацій;

в) поширювати наукові та медичні знання серед населення, пропагувати, в тому числі власним прикладом, здоровий спосіб життя;

г) дотримувати вимог професійної етики і деонтології, зберігати лікарську таємницю;

д) постійно підвищувати рівень професійних знань -пі майстерності;

е) подавати консультативну допомогу своїм колегам, а також інші обов'язки, передбачені чинним законодавством.

19.3. Принципи медичної етики працівників пенітенціарної медицини

19.3.1. Принципами медичної етики, що відносяться до захисту засуджених або затриманих осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдяних чи принижуючих гідність видів поводження і прийняті XXXVII сесією Генеральної Асамблеї ООН, є:

- медичні працівники, особливо лікарі, які забезпечують медичне обслуговування засуджених чи затриманих осіб, зобов'язані зберігати їх фізичне та психічне здоров'я і забезпечувати лікуванням такої якості та рівня, яким забезпечуються особи, які не є засудженими або затриманими.

- медичні працівники допускають грубе порушення медичної етики, якщо вони займаються активно чи пасивно діями, що становлять собою участь або співучасть в катуваннях або інших жорстоких чи принижуючих гідність видах поводження і покарання.

- медичні працівники допускають грубе порушення медичної етики, якщо вони залучені в будь-які інші професійні відношення із засудженими чи затриманими особами, метою яких не є обстеження, охорона або покращення їх фізичного чи психічного здоров'я.

- медичні працівники допускають порушення медичної етики, якщо вони:

а) застосовують свої знання та досвід для сприяння проведенню допиту засуджених і затриманих осіб таким чином, що це може погіршити стан їх здоров'я;

б) засвідчують, що стан здоров'я засуджених чи затриманих осіб дозволяє піддавати їх будь-якій формі поводження або покарання, що може загрожувати їх здоров'ю.

- участі, медичних працівників в будь-якій процедурі упокорювального характеру по підношенню до засудженого чи затриманої особи є порушенням медичної стики, якщо вона не викликана необхідністю охорони фізичного або психічного здоров'я чи безпеки засудженого (затриманої особи), інших засуджених (затриманих осіб).

20.1. Відповідальність за організацію медико-санітарного забезпечення підслідних та засуджених, на території України покладається на відділи (служби) охорони здоров'я УВС Республіки Крим, областей.

20.2. У своїй роботі вони керуються Основами законодавства України про охорону здоров'я, наказами МВС України та Міністерства охорони здоров'я України, вказівками, рекомендаціями Управління охорони здоров'я МВС України.

20.3. Через начальників медчастин СІЗО, УВП, лікарень для засуджених, а також начальників СЕТ та позаштатних фахівців, відділи (служби) охорони здоров'я УВС здійснюють керівництво за:

- організацією санітарно-протиепідемічного забезпечення підслідних та засуджених;

- проведенням медичного контролю за станом здоров'я осіб. які обслуговуються;

- організацією надання необхідної медичної допомоги особам, які знаходяться в установах;

- організацією контролю за станом об'єктів комунально-побутового призначення.

20.4. Контроль за діяльністю медичних підрозділів та організацією медико-санітарного забезпечення здійснюється шляхом їх систематичного інспектування співробітниками відділу (служби) охорони здоров'я УВС.

По результатах інспектування вживають заходи, направлені на підвищення якісних показників стану здоров'я підслідних та засуджених, діяльності медичних підрозділів.

20.5. На Начальників відділів (служб) охорони здоров'я УВС Республіки Крим, областей покладається керівництво роботою спеціальних лікарських комісій та комісій з атестації середнього медичного персоналу.

20.6. Відділи (служби) охорони здоров'я УВС беруть участь у розробленні штатів медичних частин.

20.7. Надають практичну допомогу у постачанні лікувальних установ медикаментами та медичним майном через аптечні бази ВО "Фармація", магазини медтехніки.

20.8. Відділи (служби) охорони здоров'я ГУМВС, УМВС здійснюють планування підвищення професійної підготовки медичних працівників системи виконання покарань ГУМВС, УМВС України в Криму, областях. Начальники відділів (служб) охорони здоров'я ГУМВС, УМВС забезпечують підготовку медичних працівників, відповідальних за проведення передтестового та післятестового консультування, медичного огляду та обстеження на ВІЛ.

20.9. Працівники відділу (служби) охорони здоров'я УВС. розглядають листи, заяви, скарги з питань медичного забезпечення підслідних, засуджених та осіб, які перебувають в ЛТП, забезпечують своєчасне та правильне розв'язання поставлених в них запитань.

20.10. В питаннях організації надання протитуберкульозної, психіатричної, наркологічної, інших видів медичної допомоги підслідним та засудженим відділи (служби) охорони здоров'я УВС керуються відповідними розділами цієї Настанови, а також методичними рекомендаціями Міністерства охорони здоров'я України, Управління охорони здоров'я МВС України.

20.11. Свою роботу з медико-санітарного забезпечення підслідних та засуджених відділи (служби) охорони здоров'я УВС Республіки Крим, УВС областей організовують у взаємодії з управліннями (відділами) виконання покарань УВС, відділами охорони здоров'я обласних держадміністрацій, СЕС, магазинами медтехніки, аптечними базами ВО "Фармація" територіальних органів охорони здоров'я та Прокуратурою Республіки Крим, областей.

1. З метою охорони здоров'я підслідних та засуджених, запобігання інфекційним та паразитарним захворюванням особи, які направляються на роботи та працюють на об'єктах харчування, водопостачання, в медчастинах, лікарнях і будинках дитини, проходять обов'язкові попередні та періодичні медичні обстеження. Медичні обстеження проводять лікарі-спеціалісти.

2. Обстеження проводяться силами медчастин установ із залученням, при необхідності, лікарів-спеціалістів як з лікувальнопрофілактичних установ системи МВС України, так і з установ охорони здоров'я на місцях (за домовленістю).

3. Медичні обстеження включають: огляд терапевтом, дерматовенерологом, в окремих випадках - стоматологом та отоларингологом; обстеження на туберкульоз, носійство збудників кишкових інфекцій, гельмінтози, венеричні та заразні шкірні захворювання. Кратність та обсяг їх наведений у додатку до цієї Інструкції.

4. При проведенні медичних обстежень:

4.1. Лікар-терапевт повинен:

- зібрати анамнез, особливу увагу звертати на перенесені інфекційні хвороби;

- провести обстеження стану внутрішніх органів;

- видати направлення на загально-клінічні лабораторні аналізи та флюорографічне обстеження. При наявності в анамнезі перенесених кишкових захворювань вказати про це у супровідному документі на лабораторне дослідження.

4.2. Лікар-дерматовенеролог повинен:

- ретельно оглянути шкіряні, волосяні покрови, нігтьові пластинки, видимі слизові, у тому числі в області геніталій в дзеркалах;

- пропальпувати регіональні лімфатичні вузли;

- зробити забір матеріалу з уретри (у чоловіків зіскоблюванням), цервікального каналу та задньої частини піхті, а за показаннями - із прямої кишки на наявність гонокока, тріхомонади та інших патогенних мікроорганізмів, дослідження крові на сифіліс (мікрореакції), за показаннями обстеження на наявність грибкових захворювань гладкої шкіри, волосся, нігтьових пластинок, а також корости.

4.3. Лікар-стоматолог повинен:

- ретельно оглядати стан червоної кайми губ, порожнини рота, пародонта та наявність карієсу, невидалених коренів, свищевих ходів, пародонтиту та пародонтозу.

4.4. Лікар-отоларинголог повинен:

- провести риноскопію, фарингоскопію, ларингоскопію, звертаючи особливу увагу на стан слизових оболонок та наявність запальних процесів.

5. Лабораторні дослідження на бактеріоносійство здійснюються у лабораторіях санітарно-епідеміологічних станцій, а на наявність гельмінтозів - у клініко-діагностичних лабораторіях лікувально-профілактичних установ.

Лабораторні дослідження на наявність сифілісу (експрес-метод), гонореї, тріхомоніазу та захворювань сечостатевих органів (мазки), на грибкові захворювання, коросту (нативні препарати) проводяться у лабораторіях поліклінік, лікарень.

6. Після закінчення всіх необхідних видів медичного обстеження та при відсутності протипоказань лікарі-фахівці роблять висновок і відмітку в особистій медичній книжці про допуск до роботи. В разі діагностування перелічених у п. 7 даної Інструкції захворювань та бактеріоносійства, що заважають праці на об'єктах установ, вони повинні повідомити про це санітарно-епідеміологічну станцію УВС і направити хворого на лікування у відповідні лікувально-профілактичні установи МВС, УВС.

7. Не допускаються до роботи особи, які є бактеріоносіями та мають такі захворювання, як:

- черевний тиф, паратиф, сальмонельоз, дизентерія;

- гіменолепідоз, ентеробіоз;

- сифіліс (всі форми);

- гонорея (всі форми);

- лепра;

- заразні шкірні хвороби: короста, стригучий лишай (трихофітія і мікроспорія волосистої частини голови, гладкої шкіри та нігтів), парша, актіномікоз з виразками або свищами на відкритих частинах тіла;

- заразні та деструктивні форми туберкульозу легенів, позалегеневий туберкульоз з наявністю свищів, бактеріоурія, туберкульозний вовчак обличчя ти рук.

Питання про допуск до роботи хворих незаразними шкірними хворобами (псоріаз, екзема, алергічні дерматити тощо) вирішують лікарі, які проводять медичні огляди в залежності від стану здоров'я та робочого місця хворого.

Особи, які мають гноячкові захворювання, не допускаються до роботи в акушерські та хірургічні стаціонари, відділення новонароджених, а також пов'язаного з приготуванням та реалізацією харчових продуктів. До роботи з новонародженими дітьми, дітьми раннього та дошкільного віку не допускаються також особи з неактивними вогнищевими змінами в легенях туберкульозного характеру.

8. Адміністрація установи повинна:

- забезпечити своєчасне проходження робітниками обов'язкових періодичних медичних обстежень згідно з планом-графіком, що затверджується керівництвом установи за погодженням з СЕС УВС;

- забезпечити кожного робітника, який підлягає обстеженню, особистою медичною книжкою.

Особисті медичні книжки робітників для проходження огляду знаходяться у медчастині установи.

9. Особи, які не пройшли медичне обстеження у встановлені строки, до роботи не допускаються.

Відповідальність за приймання на роботу та за перебування на роботі осіб, які не проходили медичне обстеження, а також порушували строки та порядок їх проходження, покладається на начальника установи.

10. Після проведення медичних обстежень медчастина установи направляє до СЕС УВС списки осіб, які пройшли та які не пройшли медобстеження у строки, встановлені планом-графіком. Контроль за проведенням медичних обстежень покладається на СЕС УВС.

Примітки: 1. Для серологічних досліджень на сифіліс, черевний тиф забір крові здійснюється з пальця руки, забір із вени забороняється. При обстеженні на гонорею проводиться бактеріоскопія 2 мазків, взятих із сечовипускального каналу (у чоловіків за показаннями) і шийки матки, задньої частини піхви та прямої кишки і пофарбованих метиленовим синім або діамантовим зеленим і при необхідності за Грамом.

2. Дана інструкція визначає мінімальний перелік підприємств та професій, обсяг та кратність медичних обстежень.

3. Перелік професій, кратність обстежень можуть доповнювати відділи (служби) охорони здоров'я, СЕС МВС, УВС при наявності епідемічних показань.

1. Потреба людини в різних харчових речовинах залежить від багатьох факторів: фізичного навантаження, умов навколишнього середовища, статі, віку, фізичного розвитку тощо. У зв'язку з цим забезпечення осіб, які харчуються кількісно та якісно повноцінним харчуванням, зумовлює необхідність детальної оцінки співвідношень харчових речовин, що отримує організм, і ступеня відповідності їх потребам організму, що грунтуються на концепції збалансованого харчування.

2. Найбільше значення для харчування мають білки, що є основою життєдіяльності кожного живого організму. Вони необхідні для обмінних процесів, постійного відтворення основних структурних елементів, відновлення життєво важливих речовин: ферментів, гормонів, антитіл тощо.

Ця різнобічна функція білка, що бере участь у багатоскладових перетвореннях, що відбуваються в організмі, зумовлює необхідність регулярного надходження із стравою достатньої кількості білкових речовин.

Від кількості білка, що надходить із стравою, у значній мірі залежить стан здоров'я, фізичний розвиток та працездатність людини.

Відомо, що білкова недостатність супроводжується серйозними порушеннями обміну речовин аж до загибелі організму. Проблема повноцінного білкового харчування, окрім кількісної сторони, має ще якісну, що визначається амінокислотним складом споживних білків.

Білки тваринного походження характеризуються достатньою збалансованістю амінокислотного складу і добре засвоюються, в той час як білки рослинного походження, як правило, дефіцитні щодо деяких незамінних амінокислот, а ступінь їх засвоєння нижчий. Оптимальна потреба організму людини в білку становить 11-14% енергетичної цінності раціону, у тому числі не менше 50-60% білка тваринного походження. Енергетична цінність 1 г білка після перерахунку на засвоювану частину становить в середньому 4,0 ккал.

3. Дослідження останніх років дозволили визначити участь жирів у пластичних процесах організму, що, частково -змінило думку про їх нормування в харчуванні. Особливе значення мають поліненасичені жирні кислоти: лінолева, ліноленова, арахідонова, що не синтезуються в організмі людини.