В окремих, технічно обґрунтованих випадках допускається розміщення вакуумного устаткування в приміщенні цеху.
8. Гартівні баки, соляні і травильні ванни, ванни знежирення і промивання деталей, шахтні електропечі, встановлені в приямках, повинні виступати над рівнем підлоги на висоту 1 м. У випадку меншої висоти таке устаткування повинно бути обгороджене бар'єром висотою не менше 1 м.
9. Розміщення нагрівальних печей і пресів повинно виключити необхідність переносу нагрітих деталей по проходу або проїздові.
10. Рампи з балонами, наповненими газами (аргоном, аміаком, вуглеводневими газами, у тому числі газами важче повітря), слід установлювати в місцях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією, яка повинна уключатися перед відкриттям вентилів балонів і функціонувати до їх закриття. Балони повинні бути оснащені газовими редукторами. Для балонів з аміаком повинні використовуватися сталеві редуктори. Застосування для аміаку редукторів і апаратури з кольорових сплавів не допускається.
11. Планування робочого місця повинно забезпечувати вільний прохід, доступ до пультів і органів керування устаткуванням, зручність і безпеку дій при виконанні трудових операцій та відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002-75 "Система стандартов безопасности труда. Процессы производственные. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.3.002-75).
12. Розміщення і перестановка діючого технологічного устаткування відображаються у технологічному плануванні, яке затверджується роботодавцем за узгодженням з головними фахівцями і службою охорони праці. Технологічні планування на виробництва для термічної обробки металів, що проектуються і заново споруджуються, узгоджуються з територіальними органами державного санітарного і пожежного нагляду.
13. На технологічних плануваннях повинні бути зазначені:
будівельні елементи (стіни, колони, перегородки, дверні прорізи, віконні прорізи, ворота, підвали, тунелі, основні канали, антресолі, галереї, люки, колодязі, трапи та інші елементи);
допоміжні приміщення, склади, комори, трансформаторні підстанції, вентиляційні камери, а також побутові приміщення та інші пристрої, розміщені на площі цеху або ділянки;
основні розміри будинку в цілому (ширина, довжина, ширина прольотів, крок колон) і внутрішні розміри ізольованих приміщень;
технологічне і допоміжне устаткування;
підйомно-транспортні пристрої (з вказівкою вантажопідйомності), розташування робочих місць (столи, інструментальні шафи, стелажі та ін.);
умовні позначки необхідних теплоносіїв (пари, газу, води, електричної напруги та ін.) і місця їх підведення до кожної одиниці устаткування або робочого місця, специфікації устаткування з номерами за планом;
проходи, проїзди, місця міжопераційного складування і допустимі в даному випадку підлогові транспортні засоби;
місця розташування засобів гасіння пожежі.
14. Проходи, проїзди, люки колодязів повинні бути вільними. Не допускається захаращувати їх матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, деталями, відходами виробництва і тарою, а також встановлювати устаткування на люки колодязів.
Перевищення кришки люка над рівнем підлоги або його поглиблення не повинно бути більше 10 мм.
15. Зміни у розміщенні устаткування, що суперечать цим Правилам, не допускаються.
IV. Вимоги до організації робочих місць
1. Для кожного працівника відповідно до ГОСТ 12.2.032-78 "Система стандартов безопасности труда. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования", ГОСТ 12.2.033-78 "Система стандартов безопасности труда. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования" повинно бути забезпечене зручне робоче місце, що не стискує його дій під час роботи. Робочі місця повинні розміщуватися поза лінією руху вантажів, що переносяться вантажопідіймальними засобами.
2. Біля кожного робочого місця повинні бути передбачені площадки для складування деталей до і після термообробки. Складування повинно виконуватися так, щоб деталі не захаращували робоче місце. Не допускається укладання деталей у проходах. На площадках, де остигають деталі, необхідно виключити дотик до металу, тому що він, охолоджений до 400-500 град.C, по зовнішньому вигляду не відрізняється від холодного металу. Для захисту від контакту з нагрітими (остигаючими) деталями слід встановлювати огородження з теплоізолювальними екранами, температура на поверхні яких не повинна перевищувати 43 град.С (згідно з ДСТУ EN 563-2001).
3. Для розміщення на робочому місці пристосувань, оснащення, інструмента повинні бути передбачені шафи, стелажі, етажерки та ін. Великогабаритні і періодично використовувані оснащення і пристосування рекомендується зберігати на механізованому складі і там само слід комплектувати садки деталей.
4. Для захисту працівників від променистої енергії біля джерел теплового випромінювання повинні бути передбачені спеціальні пристрої і пристосування згідно з ДСН 3.3.1.038-99 Підприємства чорної металургії. Державні санітарні правила, затвердженого постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 38 (далі - ДСН 3.3.1.038-99), і ДСТУ 2894 Пристрої екранувальні для захисту від інфрачервоного випромінювання. Параметри та загальні технічні вимоги.
5. У місцях можливого скупчення газів, які важче повітря, необхідно періодично контролювати вміст кисню в повітрі приладами автоматичної і ручної дії з дистанційним відбором проб повітря, при цьому об'ємна частка кисню в повітрі робочої зони повинна бути не менше 19%.
6. Контрольно-вимірювальні прилади і щити управління повинні бути розташовані в легкодоступному місці, при цьому повинні дотримуватися загальні вимоги ергономіки щодо розміщення органів управління, встановлені ГОСТ 22269-76 "Система "человек-машина". Рабочее место оператора. Взаимное расположение элементов рабочего места. Общие эргономические требования", ГОСТ 12.2.049-80 "Система стандартов безопасности труда. Оборудование производственное. Общие эргономические требования", ГОСТ 12.2.064-81 "Органы управления производственным оборудованием. Общие требования безопасности".
7. Манометри повинні бути встановлені так, щоб їх показання були чітко видні обслуговувальному персоналу. При цьому шкала манометра повинна розміщуватись у вертикальній площині або з нахилом уперед до 30 градусів.
Діаметр манометрів, що встановлюються на висоті понад 2 м від рівня площадки обслуговування, повинний бути не менше 160 мм.
Установка манометрів на висоті більше 3 м не допускається.
8. У тих випадках, коли органи управління повинні бути забезпечені визначеними символічними позначеннями, їх слід виконувати відповідно до ГОСТ 12.4.040-78 "Органы управления производственным оборудованием. Обозначения".
9. Поверхні органів управління, призначених для дії в аварійних ситуаціях, повинні бути пофарбовані в червоний колір.
10. Запірна арматура, що встановлюється на посудинах, трубо- і газопроводах, повинна мати чітке маркування (найменування заводу-виготовника, умовний прохід, умовний напрямок потоку середовища). На маховиках запірної арматури повинен бути вказаний напрямок їх обертання у разі відкривання або закривання.
11. Розміщення устаткування і робочих місць у термічному цеху повинно передбачати можливість безпечної евакуації персоналу у випадку аварійної ситуації.
V. Вимоги до вихідних матеріалів, заготовок, напівфабрикатів
1. При термічній і хіміко-термічній обробці металів повинні застосовуватися хімічні речовини (кислоти, солі, луги та ін.) і матеріали (бензин, гас, масло та ін.), які повинні відповідати вимогам технічних нормативних правових актів (стандартів, технічних умов і ін.) та мати супроводжувальні документи (сертифікат, паспорт і ін.).
2. Горючі матеріали (рідини, гази і тверді речовини), що застосовуються в технологічних процесах, повинні мати встановлені пожежонебезпечні параметри.
3. Застосування нових видів палива, нагрівальних, охолоджувальних і захисних середовищ, карбюризаторів і інших хімічних речовин допускається тільки після узгодження з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
4. Хімічні речовини і матеріали, що використовуються, не повинні здійснювати шкідливого впливу на працівників.
На робочих місцях концентрації токсичних речовин не повинні перевищувати ГДК згідно з ГОСТ 12.1.005-88.
5. При використанні в роботі горючих, вибухонебезпечних і шкідливих речовин необхідно дотримуватись вимог ГОСТ 12.1.004-91, ГОСТ 12.1.010-76 "Система стандартов безопасности труда. Взрывобезопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.010-76).
6. На термічну обробку деталі повинні подаватися чистими, без слідів забруднень і змащення.
VI. Вимоги до зберігання і транспортування вихідних матеріалів, заготовок, напівфабрикатів, готових виробів і відходів виробництва
1. Деталі, які підлягають термічній і хіміко-термічній обробці і оброблені, а також речовини і матеріали, що застосовуються в цих процесах, повинні зберігатися у відведених для них складських приміщеннях або на спеціальних площадках цеху відповідно до правил пожежної безпеки.
Складування деталей залежно від виду і розмірів повинно здійснюватися в технологічній тарі, на стелажах, на піддонах, у штабелях так, щоб забезпечувалася їхня стійкість (крутість штабеля повинна відповідати кутові природного укосу).
У разі потреби слід установлювати захисні ґрати.
2. Хімічні речовини і матеріали з вмістом легкозаймистих, вибухонебезпечних або токсичних компонентів повинні зберігатися на спеціальних складах, ізольованих від інших приміщень, спроектованих відповідно до вимог СНиП 2.09.02-85*, СНиП 2.11.01-85, норм і технічних умов проектування складських будинків для зберігання легкозаймистих і горючих рідин.
3. При транспортуванні і зберіганні небезпечних, токсичних, концерогенних речовин і матеріалів вживаються заходи, що виключають забруднення ними навколишнього середовища.
4. Кожна одиниця тари повинна бути забезпечена биркою або етикеткою згідно з ГОСТ 14192-96 "Маркировка грузов" на якій повинні бути зазначені: організація-виготовник, найменування речовини, гарантійний термін зберігання (за відповідним стандартом або технічними умовами), напис або символ, що характеризує небезпеку продукту за ГОСТ 19433-88 "Грузы опасные. Классификация и маркировка", та інші необхідні дані. Кожна партія продукту супроводжується документом, який засвідчує його якість (паспортом-сертифікатом).
5. Бензин, гас і інші горючі матеріали необхідно зберігати окремо від гартівних масел з дотриманням вимог пожежної безпеки за ГОСТ 12.1.004-91.
6. Легкозаймисті рідини (далі - ЛЗР), такі як технічний ацетон або етиловий спирт, які використовуються періодично для очищення внутрішньої поверхні корпусів вакуумних печей, повинні зберігатися в окремих приміщеннях з дотриманням вимог пожежної безпеки за ГОСТ 12.1.004-91 та Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних і вибухонебезпечних об'єктах, затвердженої наказом Мінпраці України від 05.06.2001 N 255, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.2001 за N 541/5732 (НПАОП 0.00-5.12-01).
7. Для здійснення вантажно-розвантажувальних робіт у термічних цехах (завантаження деталей у печі, розвантаження, перенесення в інші печі, навантаження на транспортні засоби та ін.) можуть застосовуватися електрозавантажувачі, електротельфери, мостові крани.
Вантажно-розвантажувальні роботи слід здійснювати відповідно до вимог ГОСТ 12.3.009-76 "Система стандартов безопасности труда. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности" і Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.08.2002 N 409 (далі - НПАОП 0.00-1.03-02), а експлуатацію тари - відповідно до вимог ГОСТ 12.3.010-82 "Система стандартов безопасности труда. Тара производственная. Требования безопасности при эксплуатации".
8. Для транспортування деталей і різних вантажів у цеху слід використовувати вантажопідйомні механізми, а також конвеєри, електрокари, автомашини. Конструкція і розміщення всіх типів конвеєрів повинні відповідати ГОСТ 12.2.022-80 "Система стандартов безопасности труда. Конвейеры. Общие требования безопасности".
9. Транспортні операції повинні здійснюватися в такий спосіб:
дрібні деталі і допоміжні матеріали масою до 50 кг транспортують у ящиках або кошиках на візках (норми перенесення вантажів регламентуються ГОСТ 12.3.020-80);
деталі масою більше 50 кг переміщають за допомогою вантажно-розвантажувальних пристроїв, що не забруднюють повітря;
кислоти, луги та інші хімічні речовини перевозять у бутлях, металевих бочках, залізничних і автомобільних цистернах, цистернах-контейнерах. Тару з хімічними речовинами транспортують з обережністю за допомогою кранів або електротельферів;
кислоти, луги, ЛЗР до робочих місць подають по трубопроводах (при витраті менш 400 кг у зміну допускається подача їх у щільно закритій тарі, що не б'ється).
10. Транспортування балонів з газами дозволяється тільки на ресорних транспортних засобах, а також на спеціальних ручних візках і ношах.
При транспортуванні балонів повинна бути виключена можливість їх падіння та ударів одне об одного. Штуцер вентиля балона повинний бути заглушений, а на горловину надітий запобіжний ковпак.
При розвантаженні балонів скидати їх, ударяти одне об одного і розвантажувати вентилями вниз не дозволяється.
Переміщення балонів на невеликі відстані (у межах робочого місця) дозволяється здійснювати шляхом кантування в злегка нахиленому положенні. Перенесення балонів на руках без носилок і на плечах не дозволяється.
При зберіганні і транспортуванні балонів слід запобігати нагріванню їх сонячними променями.
11. В одному складському приміщенні допускається спільне зберігання тільки балонів з горючими газами і балонів з інертними газами.
Балони з киснем повинні зберігатися окремо на спеціальному складі.
12. Балони з газами повинні зберігатися у вертикальному положенні.
Для запобігання падінню вони повинні встановлюватися в спеціальні рампи (із закріпленням їх хомутами або скобами) або відгороджуватися бар'єром, при цьому на нижню частину кожного балона повинен бути насаджений башмак, а на горловину надітий запобіжний ковпак.
13. У виробничому приміщенні балони з газом повинні встановлюватися в доступному для огляду місці, що не має спусків у підвали (щоб уникнути скупчення газу у випадку витоку), не ближче 1 м від опалювальних приладів і 5 м від джерел тепла з відкритим полум'ям.
14. Ремонт газових балонів повинен здійснюватися в спеціалізованих організаціях, що мають відповідний дозвіл. Залишковий тиск газів у балоні повинен бути не менше 0,5 МН/кв.м.
15. Зріджені гази (кисень, аргон, повітря та азот) зберігають і перевозять у стаціонарних і транспортних посудинах (цистернах, танках), що обладнані високоефективною тепловою ізоляцією.
16. Для зберігання і транспортування зрідженого газу в невеликій кількості слід використовувати криогенні посудини з обсягом до 40 л.
17. Транспортні посудини для перевезення рідкого газу повинні бути обладнані постійно відкритою дренажною трубкою, а в пробках невеликих посудин повинні бути невеликі отвори.
18. Не дозволяється транспортувати посудини разом з жировими речовинами.
Не дозволяється ставити посудини поблизу об'єктів, які випромінюють теплоту, і працювати з ними без захисних засобів: окулярів (ГОСТ 12.4.013-85 "Система стандартов безопасности труда. Очки защитные. Общие технические условия"), брезентових рукавиць (ГОСТ 12.4.010-75 "Система стандартов безопасности труда. Средства индивидуальной защиты. Рукавицы специальные. Технические условия").
19. Кожна партія солі, селітри і лугу повинна зберігатися в тарі в сухому закритому приміщенні.
Для зберігання селітри повинна застосовуватися тільки металева тара з кришкою. Зберігання селітри в дерев'яній тарі або в мішках забороняється.
Розкриття металевої тари повинно здійснюватися в ізольованому приміщенні з застосуванням спеціальних пристосувань і засобів індивідуального захисту.
20. При переливанні кислот і лугів повинні використовуватися засоби механізації і спеціальні пристосування з кислотостійких матеріалів (сифони та інші, у яких повітря не перешкоджає плинові рідини).
21. Транспортування шкідливих і пожежонебезпечних речовин повинно здійснюватися в безпечній тарі на спеціальних візках.
22. Зливання рідини з бочок і цистерн необхідно здійснювати, створюючи розрідження (вакуум), або спеціальними кислотостійкими насосами. Усі трубопроводи повинні бути виконані з вініпласту (або рівноцінного матеріалу). З метою пожежо- і вибухобезпеки розрідження слід створювати ежекцією повітря, при цьому цистерна встановлюється вище рівня зливання рідини.
23. Під час перевезення і зберігання ціаністих солей необхідно керуватися діючими правилами безпеки при зберіганні, перевезенні і застосуванні шкідливих речовин.
24. Склад для зберігання ціаністих солей слід розміщати в окремому, пожежобезпечному, опалювальному і постійно закритому приміщенні, доступ до якого дозволяється тільки спеціальному обслуговувальному персоналові. В окремій (суміжній) кімнаті слід обладнати санпропускник, у якому повинні бути встановлені умивальник з гарячою і холодною водою і шафи для зберігання спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту.
25. Складське приміщення для зберігання ціаністих солей повинно бути сухим, ізольованим від загального складу та обладнаним витяжною аварійною вентиляцією з пусковим пристроєм, розміщеним зовні приміщення. Перед тим, як ввійти в це приміщення, потрібно включити вентиляцію на 5-10 хвилин.
26. Для визначення присутності в повітрі ціаністого водню склад повинний бути обладнаний також автоматичним індикаторним пристроєм. При наявності в повітрі ціаністого водню приміщення слід провітрювати доти, поки повторні проби не покажуть його відсутності. В аварійних випадках вхід у склад дозволяється тільки в протигазах марки "БКФ" або "У" з аерозольним фільтром.
27. Тара для зберігання ціаністих солей (металеві банки або барабани з написом "Отрута") повинна бути герметично закупорена. Висипання солей з тари не допускається. Розкриття тари з ціаністою сіллю слід здійснювати тільки в приміщенні для розфасування.
28. Збирання, сортування і короткочасне зберігання відходів, що утворилися при термічній і хіміко-термічній обробці металів, повинні здійснюватися в спеціально відведених для цієї мети місцях.
29. Відходи, що містять шкідливі речовини 1 і 2 класів небезпеки відповідно до ГОСТ 12.1.007-76, слід зберігати в ізольованих приміщеннях в ємностях (бункерах, засіках, чанах та ін.), оснащених спеціальними пристроями, що унеможливлюють забруднення ґрунту, підземних вод, атмосферного повітря.
30. Титанові відходи повинні збиратися в закриту металеву тару, сортуватися і підготовлятися до використання або знищення відповідно до технічних інструкцій. При цьому слід враховувати, що пил титана і його сплавів вибухонебезпечний, температура спалаху титанового пилу 400 град.C.
31. Видалення твердих відходів, зливання відпрацьованих кислотних, лужних, ціаністих і інших розчинів, що мають токсичний вплив, слід здійснювати після їхньої нейтралізації.
32. Використаний обтиральний матеріал слід збирати в металевий ящик з кришкою, що щільно закривається.
Утилізацію та знищення обтирального матеріалу слід здійснювати в спеціально відведених для цього місцях, погоджених з органами пожежного нагляду.
VII. Вимоги до виробничого устаткування
1. Загальні вимоги
1. Виробниче устаткування термічних цехів повинно відповідати вимогам цих Правил, а також ГОСТ 12.1.012-90 "Система стандартов безопасности труда. Вибрационная безопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.012-90), ГОСТ 12.1.019-79 "Система стандартов безопасности труда. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты", ГОСТ 12.1.030-81 "Система стандартов безопасности труда. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление", ГОСТ 12.2.003-91 "Система стандартов безопасности труда. Оборудование производственное. Общие требования безопасности", ГОСТ 12.2.007.0-75 "Система стандартов безопасности труда. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.007.0-75), ГОСТ 12.2.007.9-93 "Безопасность электротермического оборудования. Часть 1. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.2.007.9-93), ГОСТ 12.2.049-80, ГОСТ 12.2.062-81 "Система стандартов безопасности труда. Оборудование производственное. Ограждения защитные" та інших стандартів, що встановлюють загальні і часткові вимоги безпеки до окремих видів устаткування.
2. Електроустаткування в термічних цехах повинно відповідати і експлуатуватися відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.32-01, НПАОП 40.1-1.01-97 і НПАОП 40.1-1.21-98.
3. Допустимі рівні напруженості електромагнітних полів на робочих місцях в окремих видах устаткування повинні відповідати ГОСТ 12.1.006-84 "Система стандартов безопасности труда. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля" (далі - ГОСТ 12.1.006-84).
Засоби захисту від статичної електрики повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.124-83 "Система стандартов безопасности труда. Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования" та Правил захисту від статичної електрики, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 22.04.97 N 103.
4. Улаштування і експлуатація вантажопідйомних механізмів термічних цехів повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.03-02.
5. Устаткування та огороджувальні пристрої в термічних цехах повинні фарбуватися згідно із СН 181-70 і ДСТУ ISO 6309:2007 Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір (далі - ДСТУ ISO 6309:2007).
6. Газопроводи з відповідною апаратурою, ємності для зберігання газу, газопідготовче устаткування, накопичувачі інертного газу, балони зі стиснутими і зрідженими газами, витратні баки з безпечною пневматичною подачею пального до печей та ін. повинні відповідати вимогам Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядоронпраці України від 01.10.97 N 254, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.05.98 за N 318/2758 (далі - НПАОП 0.00-1.20-98).
7. Приймання і введення в експлуатацію устаткування із системами газопостачання повинні проводитися відповідно до вимог ДБН В.2.5-20-2001 Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Газопостачання, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 15.05.2006 N 168 (далі - ДБН В.2.5-20-2001) і НПАОП 0.00-1.20-98.
8. Випускання газів, які відводяться від технологічного устаткування термічних цехів, повинно здійснюватися згідно із СНиП 2.04.05-91.
9. Трубопроводи для пари і гарячої води відповідно до вимог правил улаштування і безпечної експлуатації трубопроводів пари і гарячої води, а також трубопроводи для газу і дуття, термічні печі й інше нагрівальне устаткування повинні мати пристрої і пристосування, що перешкоджають або обмежують виділення конвективного або променистого тепла в робоче приміщення (теплоізоляція, герметизація, екранування та ін.).
10. Інтенсивність теплового опромінення на робочих місцях не повинна перевищувати нормативів за ГОСТ 12.1.005-88.
Вимірювання інтенсивності (щільності потоку потужності) теплового (інфрачервоного) випромінювання на робочих місцях здійснюється спеціальними приладами (радіометрами).
11. Температура поверхонь устаткування та огороджувальних пристроїв не повинна перевищувати температури, зазначеної в технічному паспорті, СП 1042-73 та ДСТУ EN 563-2001.
12. Температура зовнішніх поверхонь органів управління, виконаних з металу, повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007.9-93 та ДСТУ EN 563-2001.
13. Механізми управління та обслуговування печей повинні розміщатися в теплоізольованих кабінах з утворенням оптимальних умов мікроклімату (ДСН 3.3.6.042-99) , обладнаних прозорими теплоізолювальними екранами (ДСН 3.3.1.038-99) .
14. Для захисту працівників від шуму на устаткуванні повинна застосовуватися звукоізоляція елементів і вузлів за допомогою шумопоглинальних пристроїв (кожухів, екранів та ін.). Засоби і методи захисту від шуму класифікуються за ГОСТ 12.1.029-80 "Система стандартов безопасности труда. Средства и методы защиты от шума. Классификация".
Шумові характеристики устаткування термічних цехів не повинні перевищувати величин, установлених ГОСТ 12.1.003-83 "Система стандартов безопасности труда. Шум. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.003-83) та Санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затвердженими наказом головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 (ДСН 3.3.037-99).
15. Вхід у приміщення з рівнем шуму більше 80 дБА повинний бути позначений знаком "Працювати з застосуванням засобів захисту органів слуху" (ДСТУ ISO 6309:2007). У зонах з рівнем звукового тиску понад 135 дБА в будь-якій октавній смузі перебування людей не допускається.
16. У печей усіх типів робочі отвори повинні закриватися дверцятами (заслінками), футерованими вогнетривкими матеріалами або азбестовими захисними екранами на металевій основі.
17. Приводи механізмів печей і ваги, що врівноважують дверцята печей (заслінок), повинні бути закриті огороджувальними пристроями.
18. Піднімання дверцят (заслінок) робочих отворів печей, завантаження і вивантаження печей, переміщення деталей у печі або передача їх на наступні операції повинні бути максимально механізовані та автоматизовані.
Управління механізмами повинно бути дистанційним.
19. Для зменшення вибивання газу з печі в робочих отворах повинні бути опущені вниз тамбури з завісок з теплостійкого матеріалу.
20. Пуск у роботу нової печі або печі, що пройшла капітальний ремонт, дозволяється тільки після ретельної просушки і провітрювання внутрішнього простору.
Щоб уникнути вибуху від газів, печі, що працюють на рідкому і газовому паливі, а також усі печі, що працюють з контрольованими атмосферами, перед розпалюванням повинні продуватися повітрям або парою.
21. Димові лежаки полум'яних печей повинні бути постійно справними, чистими і сухими, захищеними від проникнення ґрунтових вод. Оглядові вікна лежаків повинні бути добре забиті цеглою.
22. Огляд, ремонт і очищення лежаків повинні проводитися з оформленням наряду-допуску на виконання робіт, пов'язаних з підвищеною небезпекою.
23. Очищення лежаків і ремонт їх повинні виконуватися тільки при повній зупинці печі і при температурі повітря усередині лежака не вище 40 град.C. У разі потреби проведення робіт при більше високій температурі приймаються додаткові заходи безпеки (безперервне обдування свіжим повітрям, застосування теплоізолювального костюма і взуття та ін.).
24. До початку роботи усередині печі і лежаків повинен бути проведений аналіз повітряного середовища і здійснено видалення шкідливих газів за допомогою вентиляційних установок.
25. Працівники повинні перебувати всередині лежаків періодами тривалістю не більше 20 хвилин з перервами на 15 хвилин для відпочинку поза лежаком (згідно з ДСН 3.3.6.042-99 та ДСН 3.3.1.038-99) .
26. Продукти очищення, видалені з лежаків, до подальшої переробки застосовувати не дозволяється. Вони повинні негайно відправлятися з території організації в місця, погоджені з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
27. У кожній організації повинна бути інструкція, відповідно до якої проводяться огляд і очищення лежаків, що враховує всі місцеві умови роботи печей (погоджена з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду і затверджена роботодавцем).
З інструкцією повинні бути ознайомлені всі працівники, що мають відношення до огляду та очищення лежаків.
28. До роботи з ремонту, огляду та очищення лежаків можуть допускатися тільки працівники, що мають спеціальну підготовку і пройшли медичний огляд.
29. Устаткування, призначене для азотування, цементації і нітроцементації, повинно мати автоматичне регулювання температури.
30. Вимоги безпеки до устаткування з метою проведення контролю твердості (твердомірам і до устаткування для підготовки поверхні деталі) зазначені в ГОСТ 12.2.009-99 "Станки металлообрабатывающие. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.009-99) та в технічній документації на це устаткування.
31. Використання у складі виробничого обладнання та/або контрольно-вимірювальних приладів джерел іонізуючого випромінювання має здійснюватись з дотриманням Вимог та умов безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02.12.2002 N 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17.12.2002 за N 978/7266 (далі - НП 306.5.05/2.065-2002), Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97) , затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.07.97 N 208 (далі - ДГН 6.6.1.-6.5.001-98), Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02.02.2005 N 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.05.2005 за N 552/10832 (далі - ДСП 6.177-2005-09-02).
2. Баки гартівні
1. Гартівні масляні баки і ванни повинні мати централізовану систему охолодження або індивідуальні пристрої для перемішування та охолодження масла. При загартуванні невеликої кількості дрібних деталей, що не викликають нагрівання масла вище 80 град.C, допускається експлуатація баків без маслоохолоджувальних пристроїв.
2. Гартівні масляні баки повинні мати збірні ємності для повного зливання масла. Діаметр зливальних труб повинний забезпечувати аварійне зливання масла з бака не більше ніж за 10 хвилин.
3. Маслоохолоджувачі, фільтри, насоси і маслозбірні ємності повинні встановлюватися в ізольованому пожежобезпечному приміщенні. Допускається установка їх у підвалі цеху в ізольованих приміщеннях з установкою пристроїв автоматичного пожежогасіння.
4. Обсяг маслозбірних ємностей повинний бути на 30% більше обсягу масла в системі. Обсяг загального маслозбірного резервуара не повинен перевищувати 400 куб.м.
5. Баки і ванни повинні бути обладнані пристроями подання води, контролю рівня і температури масла, щоб уникнути його виплесків і загоряння, а також установками пожежогасіння (на базі автоматичних порошкових вогнегасників) і системами вибухозаглушення. Устаткування необхідно оснастити пристроями автоматичного регулювання рівня масла, уключення і вимикання місцевої витяжної вентиляції, автоматичною звуковою і світловою сигналізацією про аварійний стан з одночасним відключенням подавання палива в нагрівальну піч.
6. Для видалення води, що накопичується в нижній частині баків і маслозбірних ємностей, повинні бути встановлені спускні крани або спеціальні пристосування.
7. Висота баку з відкритим дзеркалом масла над рівнем підлоги повинна бути не менше 1 м.
8. Гартівні баки з гасом повинні мати подвійні стінки, простір між якими засипається піском.
Гартівні ванни повинні мати систему охолодження гасу з автоматичним регулюванням.
9. Баки і ванни з відкритим дзеркалом масла або гасу повинні бути обладнані місцевою витяжною вентиляцією (з пристроєм кожухів-укриттів) або бортовими відсмоктувачами.
Кожух-укриття повинен мати теплоізоляцію стінок для зменшення тепловипромінювання.
Вентилятори витяжної установки не повинні допускати іскроутворення.
10. Трубопроводи місцевої витяжної вентиляції від баків і ванн слід робити короткими, без колін, у яких може накопичуватися конденсат. В них також слід установлювати спеціальні заслінки для запобігання поширення вогню у випадку пожежі.
11. Баки для загартування в рідкому азоті повинні виготовлятися з листового алюмінію або з нержавіючої сталі і мати подвійні стінки для забезпечення надійної теплоізоляції.
Зверху баки повинні закриватися теплоізольованими кришками для зменшення випару азоту. Баки повинні бути обладнані місцевою витяжною вентиляцією. Під час заливання азотом баки повинні бути сухими і чистими.
3. Печі вакуумні
1. Вакуумні печі повинні відповідати вимогам глави 8 цього розділу. Конструкція вакуумних печей повинна відповідати вимогам максимальної герметичності.
Типи і продуктивність насосів, які створюють і підтримують вакуум у робочих камерах печей, визначаються в кожному конкретному випадку, виходячи з необхідного вакууму, обсягу робочої камери і вимог до чистоти робочого середовища.
2. Рівень вібрації устаткування, що виникає при роботі вакуумного механічного насоса, не повинен перевищувати значень, визначених ГОСТ 12.1.012-90 та Державними санітарними нормами виробничої загальної та локальної вібрації, затвердженими наказом головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 (ДСН 3.3.6.039-99). Для зниження рівня вібрації, що перевищує допустимі величини, у місці з'єднання вакуумного насоса з вакуум-проводом повинні бути встановлені пристрої гасіння вібрації: гумові або металеві гофровані трубки, сильфони.
3. Вихлопні патрубки вакуумних механічних насосів печей повинні бути виведені за межі будинку цеху або у вентиляцію.
4. У вакуумних печах повинно бути передбачене примусове охолодження робочої камери та інших відповідальних місць устаткування, що перебуває під впливом високих температур, для утворення на зовнішніх поверхнях температури не більше 43 град.С.
Як холодоагенти можуть використовуватися очищена вода, масло, повітря. Технічну воду без очищення використовувати не дозволяється.
5. Вакуумні печі повинні бути оснащені контрольною апаратурою, що сигналізує про порушення режиму роботи устаткування.
6. Вакуумні печі повинні мати аварійне постачання водою на випадок відключення електропостачання водообертальної системи.
Уключення аварійного водопроводу повинно бути автоматичним.
7. Систему водяного охолодження вакуумних печей слід обладнати блокуванням, що відключає електронагрів печі при різкому зниженні тиску (витрати) охолоджувальної води, і приладами світлової і звукової сигналізації про підвищення температури води більше 50 град.C.
8. Управління вакуумними печами слід здійснювати за допомогою електричної апаратури: автоматично або вручну.
9. Вакуумні насоси і насоси водообертальної системи повинні мати автоматичне введення резерву електроживлення.
10. Кожна вакуумна піч повинна бути обладнана запобіжним клапаном (пружинним або з мембраною, що руйнується), який відключає механічний форвакуумний насос при досягненні в камері вакууму вище робочого, і аварійним клапаном, який автоматично перекриває вакуум-провід при зупинці насоса і перешкоджає влученню масла в камеру.
11. До вакуумних печей, крім вимог безпеки для електроустановок, пред'являється додаткова вимога - вибухозахищеність.
12. Прокладення проводів до пірометричних приладів і до датчиків приладів виміру вакууму повинно робитися роздільно від проводів силових і контрольних ланцюгів.
13. Вакуумні електропечі, призначені для загартування в газовому середовищі під надлишковим тиском, повинні мати запобіжні скидні клапани і відповідати вимогам правил технічної експлуатації, затверджених роботодавцем.
Параметри електромагнітних випромінювань на робочих місцях повинні відповідати ДСН 3.3.6.096-2002.
14. Вузол підготовки робочої газової суміші та очищення її компонентів - одна з основних частин вакуумних печей.
Очищення газових сумішей рекомендується здійснювати із застосуванням адсорбентів і пристосувань для виморожування домішок.
15. Вакуумні електропечі для загартування у воді повинні бути обладнані системами видалення водяної пари і запобіжними клапанами.
16. Електропечі для вакуумно-іонної хіміко-термічної обробки, у яких номінальна напруга горіння тліючого розряду може досягати 1500 В, повинні мати блокувальні пристрої, що відключають електроживлення при відкриванні дверцят печі або дверцят електрошафи.
17. На електропечах вакуумно-іонної обробки для запобігання переходу тліючого розряду в дуговий повинні застосовуватися справні пристрої різного типу для гасіння дуги, принцип дії яких заснований на короткочасному відключенні робочої камери від джерела електроживлення.
18. На електропечах вакуумно-іонної обробки повинні бути передбачені запобіжні скидні клапани, що спрацьовують при перевищенні допустимого рівня тиску газу в робочих камерах.
19. Приймання в експлуатацію серійних універсальних вакуумних печей і агрегатів повинно здійснюватися відповідно до паспортів на дане устаткування, СНиП 3.05.05-84 "Технологическое оборудование и технологические трубопроводы" та акта приймальної комісії підприємства.
4. Печі-ванни
1. Печі-ванни повинні відповідати вимогам глави 8 цього розділу.
2. У печах-ваннах повинна бути передбачена система автоматичного регулювання температури. При несправності приладів цієї системи обов'язкове автоматичне відключення нагрівачів з одночасним уключенням світлової або звукової сигналізації.
3. Печі-ванни повинні бути закриті кожухами (з дверцятами, що закриваються), приєднаними до місцевої витяжної вентиляції, або обладнані ефективними бортовими відсмоктувачами.
4. У конструкції печей-ванн не допускається розміщення нагрівальних пристроїв під днищем через можливе скупчення твердих опадів на дні ванни, які створюють теплоізоляцію, що може привести до перегріву і прогоряння днища.
5. У селітрових печах-ваннах повинні бути передбачені пристрої для попередження місцевого перегріву розплавів: контрольна дублююча термопара і вторинний прилад для відключення нагрівання при перевищенні заданої температури; механічна мішалка.
6. У свинцевих ваннах або в ваннах з розплавленим силуміном тигель ванни і чохол датчика температури (термопари) повинні бути захищені від роз'їдання.
5. Печі на газовому паливі
1. Устаткування та експлуатація печей, що працюють на газовому паливі, повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.20-98.
2. Труби, устаткування, прилади та арматура, які використовуються в системах газопостачання термічних цехів, а також умови прокладення і способи кріплення газопроводів, улаштування димоходів і вентиляції повинні відповідати вимогам ДБН В.2.5-20-2001 Інженерне обладнання будинків і споруд. Газопостачання (далі - ДБН В.2.5-20-2001) і НПАОП 0.00-1.20-98.
3. Газопроводи в приміщеннях цеху повинні прокладатися відкрито в місцях, зручних для обслуговування, що унеможливлюють їх ушкодження цеховим транспортом, вантажопідйомними механізмами та ін.
Не допускається прокладання газопроводів у підвалах термічних цехів і через вентиляційні канали.
Газопроводи не повинні розміщуватися в зоні впливу теплового випромінювання печей, у місцях можливого омивання їх гарячими продуктами згоряння або контакту з нагрітими деталями.
4. У разі потреби допускається прокладення газопроводів у каналах для підведення газу до печей. Канали повинні бути мінімальної довжини, їхні розміри повинні забезпечувати можливість огляду і ремонту газопроводів. Канали повинні бути оштукатурені цементним розчином і перекриватися знімними плитами. Канали необхідно провітрювати. Провітрювання можна не передбачати, якщо канал засипаний піском.
5. Канали, у яких прокладаються газопроводи, не повинні перетинатися іншими каналами і тунелями.
Якщо цього уникнути неможливо, газопровід у місці перетинання каналів повинний бути укладений у футляр, кінці якого слід виводити на 300 мм в обидва боки від перемичок каналів.
6. Газопроводи, що прокладаються в каналах, повинні мати мінімальну кількість зварених стиків. Установлення арматури, різьбових і фланцевих з'єднань на газопроводах, які прокладаються в каналах, не допускаються.
7. Не допускається прокладення газопроводів у каналах на травильній ділянці, а також на інших ділянках, де можуть знаходитися кислоти та інші рідини, що викликають корозію газопроводів.
8. На вводі газопроводу в приміщення термічного цеху повинні встановлюватися регулятор тиску газу і пристрій припинення подавання газу. До пристрою припинення подавання газу повинний бути забезпечений вільний доступ.
9. При вологому газі газопроводи укладаються з ухилом. При цьому ухил повинен робитися від газового лічильника або діафрагми до вводу газопроводу і від лічильника або діафрагми - до газових пальників.
На газопроводах повинні передбачатися пристрої для спускання конденсату.
10. Прокладення газопроводів у місцях проходу людей слід передбачати на висоті не менше 2,2 м від підлоги.
11. Кожна піч повинна бути обладнана пристроєм припинення подавання газу, установленим на відводі газопроводу від газового колектора (крім пристроїв, наявних безпосередньо у пальників).
12. Установлена на газопроводах арматура повинна бути легкодоступна для управління, огляду і ремонту.
13. Газопроводи повинні мати систему продувних свічей для забезпечення продування будь-якої ділянки. Свічі повинні приєднуватися в найбільше високих точках газопроводів. Кінцеві ділянки продувних свічей повинні виводитися вище даху на 1 м, по змозі на стіну будинку, що не має забірних пристроїв системи вентиляції.
Продувка газопроводів через топки печей не дозволяється.
14. Продувні свічі від колекторів і відводів до агрегатів можуть поєднуватися в загальну продувну свічу, якщо в усіх газопроводах тиск газу однаковий.
Кінці продувних свічей повинні бути захищені від попадання атмосферних опадів.
15. Газопроводи перед пуском в експлуатацію повинні бути випробувані на міцність і щільність відповідно до вимог ДБН В.2.5-20-2001, а також мати струмопровідні перемички на всіх фланцевих з'єднаннях і бути заземленні.
16. Газопроводи повинні бути пофарбовані відповідно до вимог ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки" (далі - ГОСТ 14202-69) та НПАОП 0.00-1.20-98.
17. Для забезпечення безпеки при експлуатації газопроводи і всі пристрої повинні мати надійну герметизацію, а в газовій мережі повинен зберігатися позитивний тиск, тому що підсмоктування повітря в мережу може викликати утворення вибухонебезпечної суміші газу з повітрям, що в свою чергу може викликати вибух.
18. При зупинці печей на ремонт на відгалуженні газопроводу після пристрою припинення подавання газу повинна бути встановлена заглушка з хвостовиком, який виступає за межі фланців.
19. Пальники повинні стійко працювати без відриву полум'я і проскакування його усередину пальника в межах необхідного регулювання теплового навантаження печі.
Швидкість виходу суміші газу з повітрям з пальника повинна перевищувати швидкість його запалення.
Необхідно вжити заходів для запобігання можливості проникнення полум'я в трубопровід газоповітряної суміші шляхом установки перепиняння вогню.
20. Печі повинні бути обладнані блокувальними пристроями (автоматичними клапанами), що відключають газопровід при падінні тиску газу, а також при відсутності тяги в печі (при зупинці вентилятора) і при падінні тиску (або відсутності) повітря, яке подається до пальників повітродувкою.
Одночасно повинна включатися світлова і звукова сигналізація.
Крім того, обслуговувальним персоналом подача газу повинна бути негайно припинена:
з появою нещільностей в обмуруванні, у місцях установки запобіжно-вибухових клапанів і газоходах;
при припиненні подачі електроенергії або зникненні напруги на пристроях дистанційного, автоматичного управління і засобів виміру;
при несправності контрольно-вимірювальних приладів, засобів автоматизації і сигналізації;
при виході з ладу запобіжних блокувальних пристроїв;
при несправності пальників, у тому числі вогнеперепиначів;
з появою загазованості, виявленні витоків газу на газовому устаткуванні і внутрішніх газопроводах;
при вибуху в топковому просторі, вибуху або загорянні пальних відкладень у газоходах;
при пожежі.
21. Відстань від виступаючих частин газових пальників або арматури до стін, інших частин будинку, а також споруд і устаткування повинна бути не менше 1 м.
22. У печах-ваннах газові пальники повинні бути встановлені так, щоб полум'я омивало тигель по дотичній. Це дозволяє захистити тигель від перегріву і передчасного виходу з ладу.
23. При пуску в роботу печей, що працюють на газовому паливі, необхідно виконувати такі вимоги:
перед запалюванням газових пальників топковий і робочий простір печі продути повітрям від повітродувки, пропустивши його через пальники протягом декількох хвилин;
пальники запалювати по черзі, відкриваючи газ до кожного пальника тільки після піднесення до нього запаленого запальника;
перед повторним запалюванням пальників, якщо вони потухли, топку і димоходи печі ретельно провентилювати;
при проскакуванні полум'я усередину пальника або при відриві полум'я виключити пальник, після його остигання усунути причину проскакування або відриву і тільки після цього знову запалити пальник.
Пуск у роботу печей у випадку їх несправності, а також при порушенні тяги не дозволяється.
24. Приміщення з печами, що працюють на газовому паливі, повинні бути обладнані загальнообмінною вентиляцією. У неробочий час у приміщенні цеху повинна діяти чергова вентиляція. У місцях можливого скупчення газу повинні бути встановлені газоаналізатори, спеціальні звукові, світлові або інші прилади, що сигналізують про витікання газу. У тих випадках, коли в печах, що працюють на газовому паливі, проводиться відпускання деталей після масляного загартування, необхідно передбачити місцеві відсмоктувачі.
6. Печі на рідкому паливі
1. Резервуари для зберігання рідкого палива слід розміщати поза будинками цехів. Резервуари з горючими рідинами, що мають місткість добової потреби (але не більше 150 куб.м), допускається розміщати в спеціальному ізольованому від термічного цеху підземному приміщенні.
2. Напірні видаткові баки палива повинні розміщатися зовні будинків або в ізольованих приміщеннях.
Допускається розміщення видаткових баків ємністю не більше 5 куб.м в одному приміщенні з печами за умови встановлення їх на металевих площадках осторонь від печей на відстані не менше 3 м (по горизонталі).
3. Паливні баки повинні бути щільно закриті кришками і мати покажчики рівня палива, спускний кран з трубкою, виведеною в підземний аварійний резервуар, трубку для сполучення із зовнішньою атмосферою і переливною трубою, що сполучається з аварійним підземним резервуаром. На спускній трубці біля вентиля повинен бути напис "Відкрити при пожежі".
4. Система спускання палива повинна забезпечувати зливання його в аварійний резервуар протягом не більше 5 хвилин. Спускна і переливна трубки повинні мати гідравлічний затвор. Місткість аварійного резервуара повинна відповідати загальній ємності видаткових баків, установлених у приміщеннях.
Аварійні резервуари можуть не передбачатися, якщо можливо самопливне спорожнювання видаткових паливних баків в основний резервуар. У всіх випадках зливальні аварійні трубопроводи повинні бути обладнані пристроями, які перепинають вогонь.
5. Для виключення подавання палива в разі аварії або пожежі на паливопроводі печі повинно бути два вентилі: один біля форсунки і другий - за капітальною стіною або на відстані не менше 15 м від печі. Допускається встановлення другого вентиля на групу печей.
6. Вентилі, що регулюють подавання палива і повітря до форсунок, або приводи для керування ними повинні встановлюватися осторонь від форсункових отворів, щоб уникнути опіків полум'ям.
7. Подавання рідкого палива у видаткові баки повинно бути механізованим. Ручне заливання баків забороняється.
8. Головний паливопровід біля входу в цех повинний мати вентиль з написом "Закрити при пожежі".
9. Підігрів мазуту в баках повинний здійснюватися парою або гарячою водою до температури, установленої для даної марки мазуту. Для контролю температури в баках повинні бути встановлені термопари з вказівними приладами.
10. Щоб уникнути ушкодження, трубопроводи слід розміщати в перекритих каналах або на відповідній висоті. Перетинання або рівнобіжне проведення трубопроводів з електромережами допускається за умови дотримання відстані між ними не менше 250 мм.
11. З метою зняття статичної електрики система труб і апаратура для перекачування рідкого палива повинні бути надійно заземлені.
12. Мазутні печі перед запалюванням рекомендується продувати повітрям.
Печі запалюють внесенням смолоскипа в топковий простір перед форсункою. Спочатку подають повітря, а потім поступово включають подавання мазуту.
13. У печах-ваннах форсунки повинні бути встановлені так, щоб полум'я омивало тигель по дотичній, що дозволяє охороняти тигель від перегріву і передчасного виходу з ладу.