При знятті замінного фільтра-пакета слід його очистити, протерти каркас, видалити забруднення з корпусу фільтра або сепаратора.
Перед встановленням нових фільтроелементів кожний із них слід перевірити на чистоту поверхні, відсутність ушкоджень і відповідність типу фільтроелемента потрібному.
Після установки нових фільтроелементів у корпуси фільтрів слід зробити прокачування в окрему ємність або на "кільце" 5000 літрів палива при режимі перекачування не вище номінального з перевіркою його чистоти.
21. Для очистки масляні фільтри розбираються, кожна секція (чечевиця) фільтрувального елемента і всі порожнини корпусу фільтра промиваються чистим бензином марки Б-70 або розчинником Нефрас-С4-50/170. Після промивання і ретельного просушування необхідно оглянути кожну секцію і за наявності проколів або пошкоджень замінити елемент. Виконані роботи записуються в журнал обліку роботи фільтрів і фільтрів-сепараторів, форма якого наведена у додатку 21 до цієї Інструкції.
22. Огляд фільтрів і фільтрів-сепараторів проводиться не рідше двох разів на рік (як правило, під час підготовки до літнього та зимового періодів експлуатації). Підставою для заміни елементів, які фільтрують, відділяють воду, є:
досягнення граничнодопустимого перепаду тиску на фільтрі і фільтрі-сепараторі (різниця тисків до і після застосування фільтра і фільтра-сепаратора), який вимірюється при номінальній пропускній здатності, наведеній в експлуатаційній документації і додатку 55 до цієї Інструкції;
виявлення розривів і пошкоджень на фільтрувальних елементах, а також інших несправностей, які можуть викликати порушення цілісності під час установки цих елементів у корпусі фільтра або фільтра-сепаратора.
Кількість перекачаного ПММ не є підставою для заміни елементів, які фільтрують або відділяють воду.
23. З початку експлуатації у фільтрах і фільтрах-сепараторах перепад тиску не повинен бути менше ніж на 0,02-0,03 МПа від початкового перепаду тиску. Менший перепад тиску вказує на порушення герметичності фільтрувальних або водовідділювальних елементів. У разі зменшення більше ніж на 0,02-0,03 МПа перепаду тиску на фільтрі і фільтрі-сепараторі або перепаду, відміченого під час попередньої заправки, а також відсутності перепаду тиску перекачування ПММ припиняється, фільтр або фільтр-сепаратор розкривається і перевіряється стан обв’язки фільтрувальних або водовідділювальних елементів.
При відсутності наростання перепаду тиску, пропорційного кількості відфільтрованого палива на фільтрах, або при зниженні перепаду тиску необхідно оглянути фільтри і переконатися у відсутності проривів фільтрувальних елементів або порушення технології складання при їх заміні.
24. Для кожного фільтра або фільтр-сепаратора повинен вестись журнал обліку їх роботи згідно з додатком 21 до цієї Інструкції, в якому відмічають перепад тиску, роблять відмітку про регламентні роботи (заміна промивання, огляд фільтрувальних елементів та інші роботи). Запис про перепад тиску заноситься в журнал на початку і в кінці робочого дня.
Журнал обліку роботи фільтрів на складі авіаційних частин веде начальник складу ПММ (начальник лабораторії ПММ, лаборант).
25. Огляд, промивання і заміна фільтрувальних елементів, фільтрів спеціальних автомобілів проводяться водієм, а централізованого заправника - начальником сховища під наглядом начальника лабораторії ПММ (лаборанта).
Про встановлення нових фільтрів, огляд, заміну і промивання фільтрувальних елементів, перепад тиску у фільтрі робиться запис у формулярі спеціального автомобіля.
IX. Контроль якості ПММ на складах авіаційного пального
1. Приймання ПММ на склад проводиться комісією, призначеною наказом командира авіаційної частини, тільки після перевірки їх якості. У склад комісії включається інженер з контролю якості ПММ та начальник лабораторії ПММ (лаборант).
2. Перед подачею транспортних засобів з ПММ під зливання (вивантаження) інженер з контролю якості ПММ (начальник лабораторії ПММ, лаборант) проводить:
перевірку якості зачистки резервуарів, призначених для приймання ПММ, чистоти приймальних рукавів і їх справності, готовності насосних станцій і трубопроводів забезпечити збереження якості ПММ під час зливання згідно з вимогами розділу VIII цієї Інструкції;
підготовку приладів для відбору проб і проведення випробовувань.
Приймання ПММ на однойменний залишок у резервуарі, якість якого не відповідає вимогам нормативних документів, заборонене.
3. Після прибуття транспортних засобів на склад ПММ начальник складу (інженер з контролю якості ПММ, начальник лабораторії ПММ, лаборант):
звіряє номери залізничних цистерн (вагонів) з номерами, вказаними в залізничних накладних;
перевіряє наявність і справність пломб (запірно-пломбуючих пристроїв) на цистернах (вагонах) і чистоту нижніх зливних засобів;
збирає паспорти якості на ПММ, які знаходяться в ковпаках цистерн (у вагонах);
перевіряє наявність маркування на тарі з ПММ, відповідність маркування відвантаженим документам і справність тари;
перевіряє повноту і правильність заповнення паспортів якості, що додаються до документів відправника;
звіряє дані паспортів якості на ПММ, які прибули, з вимогами стандартів на ці ПММ;
переконується у відсутності води і механічних домішок у ПММ шляхом відбору донної проби із кожної цистерни (танка) переносним пробовідбірником;
відбирає точкові проби (відповідно до ДСТУ 4488:2005) і складає об’єднану пробу ПММ, поділяє об’єднану пробу на дві частини: перша для проведення приймально-здавального випробовування - 0,5 л, друга - для арбітражного випробовування у кількості, як для повного випробовування (у випадках, вказаних у пункті 5 цього розділу, об’єднана проба поділяється на три частини);
заповнює акти відбирання проб (для арбітражного випробовування складається окремий акт);
реєструє кожну частку відібраної об’єднаної проби ПММ у журналі реєстрації проб ПММ згідно з додатком 8 до цієї Інструкції і проводить приймально-здавальне випробовування відповідно до додатка 2 до цієї Інструкції. Приймально-здавальне випробовування авіаційних ПММ, що надійшли наливним транспортом, проводиться для кожної цистерни (ємності). Результати випробовувань записуються в журнал реєстрації результатів випробовувань відповідно до додатків 9-12 до цієї Інструкції в особовий рахунок того резервуара (групи пересувних резервуарів), куди планується зливати ПММ, або на партію ПММ у тарі (попередньо в журнал обліку якісного стану заносяться дані паспорта якості, одержаного від постачальника);
порівнює дані приймально-здавального випробовування з вимогами стандарту, даними паспорта якості, одержаного від постачальника. Якщо результати приймально-здавального випробовування відповідають вимогам стандарту і незначно відрізняються від даних паспорта якості, одержаного від постачальника, дає дозвіл на його злив.
Після зливу ПММ і відстоювання не менше двох годин у триденний термін (у разі приймання (відвантаження) ПММ від організацій (організаціям), які не входять до складу Збройних Сил України (ДА), строк виконання контрольного випробовування - не більше двох діб, якщо інший термін не обумовлено договором) начальник відділу контролю якості (начальник лабораторії ПММ, лаборант) повинен організувати відбирання проб відповідно до додатка 7 до цієї Інструкції та визначення показників контрольного випробовування ПММ згідно з додатком 2 до цієї Інструкції. За неможливості визначення всіх показників контрольного випробовування лабораторією командир авіаційної частини має організувати транспортування проб до лабораторії ПММ, яка в змозі це зробити, або до 10 ХЦ.
Результати випробовувань записують у журнал реєстрації результатів випробовувань відповідно до додатків 9-12 до цієї Інструкції та журнал обліку якісного стану (в особові рахунки тих резервуарів, куди було злито ПММ).
У разі невідповідності злитих ПММ вимогам стандартів (або якщо ПММ знаходяться на межі кондиції) командир авіаційної частини повинен зазначити це в акті приймання та до прийняття рішення по некондиційних (на межі кондиції) ПММ укласти договір з постачальником щодо надання послуг стороннім організаціям на зберігання ПММ відповідно до вимог чинного законодавства.
ПММ, які надійшли наливним автомобільним транспортом, приймаються за даними паспорта якості постачальника (за винятком ПММ, які постачаються централізовано до авіаційної частини з підприємств національної економіки та суб’єктів підприємницької діяльності всіх форм власності відповідно до укладених договорів закупівлі). При цьому в ПММ, які надійшли, перевіряються густина, колір, прозорість, відсутність механічних домішок і води.
За невідповідності ПММ, які надійшли, вимогам нормативних документів за результатами приймально-здавального випробовування (відсутність паспорта якості, відсутність у паспорті вантажовідправника всіх показників якості або їх невідповідність нормативним документам) або якщо отримані показники якості значно відрізняються від даних паспорта якості постачальника, а також у випадках, вказаних у пункті 5 цього розділу, приймання ПММ здійснюється лише до окремих зачищених резервуарів (за наявності акта на зачищення резервуарів).
4. Зливання авіаційних ПММ у резервуари складу повинно проводитися через встановлені перед насосними установками запобіжні сітчасті фільтри, а після насосних установок - через фільтри з тонкістю очистки 15-20 мкм (типу ФГН або іншого, який забезпечує таку тонкість очистки).
5. ПММ, які надійшли, підлягають повному випробовуванню, якщо комісією встановлено, що:
номери транспортних засобiв та (або) номери запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПП, пломб) не збiгаються з номерами, зазначеними в транспортних документах на вантаж;
на транспортному засобi вiдсутнi або пошкодженi ЗПП (у разi якщо пломбування обов’язкове чи фактично здiйснене, що пiдтверджується транспортними документами на вантаж);
ПММ надiйшли в несправнiй, негерметичнiй цистернi (тарi) або з пошкодженою заводською упаковкою;
ПММ прибули без паспорта якостi постачальника або паспорт якостi вантажовiдправником заповнено не за всiма показниками нормативного документа;
за даними паспорта якостi вантажовiдправника встановлена невiдповiднiсть якостi ПММ вимогам нормативного документа.
Надалі ПММ допускаються для використання за прямим призначенням після одержання паспорта повного випробовування, який підтверджує відповідність їх якості вимогам стандарту, з урахуванням допустимих відхилень якості ПММ під час застосування на техніці, що наведені у додатку 35 до цієї Інструкції.
У разі встановлення невідповідності ПММ вимогам державних стандартів, які постачаються централізовано до авіаційних частин з підприємств національної економіки та суб’єктами підприємницької діяльності всіх форм власності відповідно до укладених договорів закупівлі, комісією складається акт приймання нафтопродуктів за якістю відповідно до додатка 40 до цієї Інструкції, один примірник якого направляється до ЦУЗ ПММ (відповідного органу виконавчої влади).
6. На паспортах постачальника і в журналі реєстрації проб відзначають номери транспортних засобів, якими прибули ПММ, а також в який резервуар його злито або в яке сховище розміщено. Вказані відомості завіряються підписом начальника лабораторії ПММ (лаборантом). Номери резервуарів (сховищ), в які злито ПММ, вказують в акті приймання ПММ. Один примірник паспорта постачальника від кожної партії ПММ зберігається в лабораторії ПММ до повної витрати ПММ (паспорт на авіаційне ПММ в лабораторії ПММ авіаційної частини зберігається протягом року після його витрати).
Весь рух пального для реактивних двигунів на складі повинен відображатись у книгах та журналах, які ведуть начальник складу та начальник лабораторії ПММ (лаборант) відповідно до додатків 1, 56, 57, 58 до цієї Інструкції. Алгоритм дій посадових осіб складу авіаційного пального при веденні обліку кількості та якості авіаційного пального наведений у додатку 59 до цієї Інструкції. Журнал обліку руху авіаційного пального на складі наведений у додатку 60 до цієї Інструкції.
7. У разі перекачування ПММ з однієї ємності (резервуара) в іншу контрольному випробовуванню підлягають ПММ з ємності (резервуара), в яку вони перекачані.
Паспорт якості перекачаних ПММ повинен бути заповнений за всіма показниками стандарту на ПММ.
8. Під час зливання ПММ з транспорту їм присвоюється номер партії, який служить для обліку якісного стану.
Після закінчення зливання від партії ПММ в тарі відбирається об’єднана проба і проводиться контрольне випробовування. Маркування тари з ПММ проводиться відповідно до додатка 54 до цієї Інструкції.
Партією вважається будь-яка кількість ПММ, одночасно вироблених (затарених), однорідних за своїми якісними показниками і таких, що супроводжуються одним документом якості (паспорт, сертифікат).
9. У разі надходження ПММ в запаяній тарі без паспортів якості (після розформування авіаційної частини, коли не можна вимагати паспорт якості) за наявності маркування (марка, ГОСТ, ДСТУ, ОСТ, ТУ, рік випуску) або без нього, якщо не закінчилися строки зберігання або строки перевищують встановлені додатком 5 до цієї Інструкції, відбираються проби для проведення повного випробовування і при позитивних результатах здійснюються заходи щодо витрати ПММ на техніці у першу чергу.
10. ПММ кожного сорту (марки) повинні зберігатися в призначених для них резервуарах або тарі в умовах, які виключають попадання в них атмосферних опадів і пилу.
Сумісне зберігання в резервуарах однієї групи різних сортів ПММ (авіаційного гасу, автомобільного бензину, дизельного палива), а також дизельного палива літнього з дизельним паливом зимовим забороняється.
ПММ у тарі (бочки, бідони, бутлі, барабани) повинні зберігатися на стелажах (підставках) пробками вверх у місцях, захищених від дії прямих сонячних променів і атмосферних опадів, тобто у сховищах.
11. Під час зберігання ПММ особлива увага звертається на герметичність резервуарів, на відсутність у них води і механічних домішок.
Під час оглядів резервуарів перевіряються наявність та справність прокладок і болтових з’єднань кришок люків і горловин, стан дихальних механічних клапанів, рівень палива дизельного в запобіжних гідравлічних клапанах.
Відсутність води і механічних домішок у нижньому шарі ПММ перевіряється після зливання ПММ після закінчення відстоювання, під час перевірки умов зберігання і знімання залишків. Про результати перевірки робиться відмітка в акті заміру і журналі зливання відстою і перевірки ПММ на відсутність води та механічних домішок відповідно до додатка 22 до цієї Інструкції.
12. Облік якісного стану ПММ ведеться в журналі реєстрації результатів випробовувань відповідно до додатків 9-12 до цієї Інструкції, де на кожний резервуар, групу пересувних резервуарів з ПММ однієї партії або партію ПММ в тарі відводиться одна або декілька сторінок.
У журналах робляться відмітки про рух ПММ у конкретному резервуарі (про звільнення резервуарів від ПММ, зачистку, перекачування з одного резервуара в інший, відвантаження ПММ).
13. Для ПММ на кожний резервуар (групу резервуарів із ПММ однієї партії), партію ПММ у лабораторії ПММ авіаційної частини або в службі ПММ частини в окремій папці повинен бути паспорт, заповнений за всіма показниками повного випробовування на даний сорт (марку) ПММ з урахуванням останніх контрольного і повного випробовувань.
Після закінчення строку зберігання журналів реєстрації результатів випробовувань у нові журнали переносять дані паспорта вантажовідправника і останніх (повного і контрольного) випробовувань.
14. У разі перекачування ПММ по трубопровідних комунікаціях, які виключають можливість змішування з іншим сортом (маркою), у резервуар (групу пересувних резервуарів), який був звільнений від однойменних ПММ або спеціально зачищений з-під іншого сорту (марки) ПММ, у журнал реєстрації результатів випробовувань (в особовий рахунок того резервуара, куди були перекачані ПММ) заносять результати контрольного випробовування проби, відібраної після перекачування, та інші показники паспорта останнього повного випробовування ПММ з резервуара, з якого перекачувались ПММ (перед цим в окремому рядку зазначаються дані паспорта постачальника).
Після перекачування ПММ обов’язково коригується план проведення випробовування ПММ тривалого зберігання.
15. У разі перекачування кондиційних ПММ в резервуар (групу пересувних резервуарів з однією партією ПММ) на залишок кондиційних ПММ тієї самої марки у журнал реєстрації результатів випробовування (в особовий рахунок того резервуара, куди були перекачані ПММ) заносять результати контрольного випробовування проби, відібраної після перекачування, та інші показники з паспортів останнього повного випробовування на ПММ в обох резервуарах до перекачування з указанням значень, які мають менший запас якості.
Приклад. Змішано паливо ТС-1 з резервуарів № 1 та № 2. У паспорті якості на паливо ТС-1 резервуара № 1 вміст фактичних смол - 3 мг на 100 см-3 палива, температура спалаху в закритому тиглі - 30° С. У паспорті якості на паливо ТС-1 резервуара № 2 вміст фактичних смол - 5 мг на 100 см-3 палива, температура спалаху в закритому тиглі - 33° С. У журналі реєстрації результатів випробовувань зазначається: "Вміст фактичних смол - 5 мг на 100 см-3 палива, температура спалаху у закритому тиглі - 30° С".
Після перекачування ПММ обов’язково коригується план проведення випробовувань ПММ тривалого зберігання. Дата проведення повного випробовування визначається за тими ПММ, в яких строк проведення повного випробовування найближчий.
16. Для запобігання псуванню ПММ під час зберігання періодично проводиться лабораторна перевірка їх якості в обсязі та в строки, визначені планом проведення випробовувань ПММ тривалого зберігання відповідно до додатка 32 до цієї Інструкції.
Річний план проведення випробувань щодо засобів зберігання складається начальником лабораторії ПММ (лаборантом) разом з начальником складу (сховища) зберігання ПММ на підставі встановленої періодичності лабораторної перевірки якості ПММ під час зберігання відповідно до додатка 3 до цієї Інструкції і фактичної якості ПММ. План відпрацьовується у двох примірниках, підписується начальником служби ПММ, затверджується командиром авіаційної частини, погоджується з лабораторією ПММ, до якої прикріплена ця авіаційна частина згідно зі схемою, і затверджується командиром авіаційної частини. Перший примірник залишається в лабораторії ПММ, що погоджувала план, другий - в авіаційній частині.
У річний план проведення випробовувань включаються ПММ тривалого зберігання, а також поточного постачання, які зберігаються більше року (для палива для реактивних двигунів, ПВК-рідин - більше 6 місяців). Річний план коригується місячними планами лабораторії ПММ.
17. Контроль якості ПММ, які знаходяться в герметичній тарі, здійснюється відповідно до пунктів 3, 4 розділу ІІІ цієї Інструкції. ПММ в тарі з негарантованою герметичністю (бочки, барабани) підлягають контролю в процесі зберігання в об’ємі та у строки, що наведені в додатках 2, 3, 5 до цієї Інструкції. Після відкривання тари ПММ необхідно відвантажити (видати) для використання за прямим призначенням у першу чергу, про що повідомляється одержувачу в паспорті якості.
18. Під час отримання результатів випробовувань ПММ, які знаходяться на тривалому зберіганні, проводиться порівняння отриманих результатів із результатами попереднього випробовування та визначення відповідності їх вимогам діючих стандартів відповідно до додатка 2 до цієї Інструкції.
19. Для закладки на тривале зберігання в резервуарах використовуються ПММ, з дня виготовлення яких не пройшло більше одного року, а якість відповідає вимогам стандарту в об’ємі повного випробовування.
20. У разі виникнення підозри щодо погіршення якості ПММ перевірку їх якості здійснюють незалежно від строків, зазначених у графіках, та гарантійного строку зберігання.
21. Залишки ПММ після зачищення резервуарів, технологічних трубопроводів, суміші від перекачування, зібрані з відстійних резервуарів, підлягають перевірці якості для прийняття рішення щодо їх подальшого використання.
22. Черговість відвантаження (видачі) ПММ, як правило, повинна відповідати черговості їх надходження. У першу чергу відвантажуються (видаються) ПММ, показники якості яких за результатами випробовування близькі до граничних значень. Відправник відповідає за якість відвантажених (виданих) ПММ.
У паспортах на відвантажені (видані) ПММ повинні бути вказані всі їх фізико-хімічні показники в обсязі стандарту (ТУ).
У паспортах на ПММ, видані (відвантажені) після тривалого зберігання, і на ПММ, показники якості яких знаходяться на межі кондиції, зазначається: "Тривалому зберіганню не підлягає. Витрата в першу чергу".
23. ПММ можуть бути відвантажені (видані) зі складу тільки за наявності даних повного випробовування, проведеного не більше ніж за половину строку його дії, що наведений у додатку 3 до цієї Інструкції. У цьому разі паспорт на відвантажені ПММ заповнюється за даними останнього повного випробовування.
Приклад. Повне випробовування палива для реактивних двигунів ТС-1 проведене 02 лютого 2010 року. Відвантаження цього палива сплановано на 05 листопада 2010 року. Строк проведення повного випробовування для палива ТС-1 встановлено 12 місяців, половина строку дії паспорта - 6 місяців. У зв’язку з тим, що з моменту проведення повного випробовування пройшло більше ніж 6 місяців, до відвантаження потрібно провести повне випробовування цього палива.
24. У день відвантаження (видачі) з резервуарів (тари), з яких видаються (відвантажуються) ПММ, відбирається донна проба з метою візуального визначення відсутності механічних домішок і води.
25. Перед наливанням ПММ у залізничні та автомобільні цистерни, а також під час видачі ПММ авіаційним частинам проводяться огляд внутрішньої поверхні цистерни, тари одержувача, перевірка трубопроводів. Дозвіл на заповнення ПММ цистерни, резервуара (тари) дає начальник лабораторії ПММ (лаборант), про що у накладній зазначається (ставиться штамп): "Тара перевірена, налив дозволений. Начальник лабораторії ПММ, підпис". Наливання ПММ у забруднену або непідготовлену відповідно до додатків 52, 53 до цієї Інструкції тару забороняється.
26. Під час заповнення ПММ залізничних цистерн, АПЗ, автоцистерн з метою збереження якості ПММ повинні вживатися заходи щодо зменшення витрати від випаровування і запобігання потраплянню пилу та атмосферних опадів.
27. Після заповнення залізничних цистерн начальник лабораторії ПММ (лаборант):
відбирає точкові і складає об’єднану пробу ПММ відповідно до пункту 13 розділу ІІІ цієї Інструкції, поділяє об’єднану пробу на дві частини: перша - для проведення приймально-здавального випробовування - 0,5 л, друга - для арбітражного випробовування в кількості, як для повного випробовування;
заповнює акти відбирання проб (для арбітражного випробовування складається окремий акт);
реєструє кожну частку відібраної об’єднаної проби ПММ у журналі реєстрації проб ПММ, форма якого наведена у додатку 8 до цієї Інструкції, і проводить приймально-здавальне випробовування згідно з додатком 2 до цієї Інструкції.
28. Одночасно з визначенням висоти наливання ПММ перевіряється (за допомогою водочутливої пасти або донного пробовідбірника) відсутність у залізничних цистернах води, у разі виявлення вода вилучається.
29. Приймально-здавальні випробування відібраних проб проводяться до відправлення цистерн, вагонів, АПЗ. Їх результат заноситься у журнал реєстрації результатів випробувань в рахунок тих засобів зберігання, з яких здійснювалася видача ПММ. Якщо ПММ із цих засобів зберігання видані повністю, у журналі реєстрації результатів випробувань робиться відмітка про повну витрату ПММ і ставиться дата відвантаження. Якщо ПММ із групи резервуарів, заповнених ПММ однієї марки, видані з декількох резервуарів, а інші залишились повними, у графі "Відмітка про повну витрату ПММ (дата відвантаження, коли і куди було перекачане)" вказуються номери звільнених резервуарів та дата відвантаження ПММ.
30. Під час відвантаження ПММ в залізничні цистерни (вагони) паспорт на них заповнюється відповідно до вимог пункту 17 розділу ІІІ, пунктів 22, 23 цього розділу і додатка 17 до цієї Інструкції. Паспорт додається (видається представнику отримувача) до кожної залізничної накладної, а під час відвантаження авіаційних ПММ, крім того, один примірник паспорта поміщається під кришку горловини кожної залізничної цистерни (у кожний вагон). Виявлені в ковпаках цистерн (вагонах) старі паспорти обов’язково вилучають.
31. Під час видачі ПММ авіаційним частинам одержувачу видається паспорт, заповнений відповідно до вимог пункту 17 розділу ІІІ, пунктів 22, 23 цього розділу і додатка 17 до цієї Інструкції.
32. Під час наливання ПММ у транспортні засоби з декількох резервуарів у паспорт якості заносять результати з паспортів повного випробовування на ПММ в обох резервуарах із зазначенням значень, які мають найменший запас якості. У цьому разі результати приймально-здавального випробовування заносять у журнал реєстрації результатів випробовувань у рахунок тих резервуарів (групи резервуарів, заповнених ПММ однієї партії, партії ПММ в тарі), які були повністю спорожнені. В особових рахунках цих резервуарів також робиться відмітка про повну витрату ПММ і ставиться дата відвантаження. В особовому рахунку резервуара, з якого видані ПММ не повністю, у графі "Відмітка про повну витрату ПММ (дата відвантаження, коли і куди були перекачані)" для останнього випробовування зазначаються кількість виданих ПММ та дата відвантаження (якщо ПММ видавались з групи резервуарів, заповнених ПММ однієї партії, вказуються також номери звільнених резервуарів).
X. Особливості контролю якості ПММ для ПС
1. Переведення типів ПС, які експлуатуються у Збройних Силах України, на ПММ нових марок здійснюється розпорядчими документами органу управління авіації Збройних Сил України, які затверджуються начальником ЦУЗ ПММ.
Переведення типів ПС, які експлуатуються у Збройних Силах України, інших ЦОВВ та військових формуваннях, на ПММ нових марок здійснюється спільними розпорядчими документами органу управління авіації Збройних Сил України, ЦОВВ, військового формування, які затверджуються начальником ЦУЗ ПММ.
Переведення типів ПС, які експлуатуються лише в одному ЦОВВ (військовому формуванні), здійснюється розпорядчими документами цього ЦОВВ (військового формування) та самостійного структурного підрозділу ЦОВВ (органу військового управління).
Пальне тих марок, які раніше застосовувалися, витрачається за прямим призначенням у першу чергу, якщо немає розпорядження, яке забороняє його застосування.
2. Випробування ПММ дослідних марок на ПС проводяться на підставі наказу ЦОВВ, командувача виду Збройних Сил України за типовими програмами та методиками. Типова програма випробувань дослідних олив на ПС з газотурбінними двигунами викладена в додатку 61 до цієї Інструкції. Типова методика спостережень щодо застосування нових марок ПММ на ПС, які експлуатуються у державній авіації України, викладена в додатку 62 до цієї Інструкції.
3. Зміна мастильних матеріалів і спеціальних рідин на ПС проводиться відповідно до строків, вказаних в експлуатаційній документації на згаданий тип ПС.
4. У кожній авіаційній частині повинні бути оформлені виписки із керівних документів із питань допуску до застосування на ПС згаданого типу ПММ основних і дублюючих марок, строків зміни олив і спеціальних рідин і бракувальних значень їх фізико-хімічних показників, експлуатаційних норм витрат. Виписки повинні бути затверджені заступником командира авіаційної частини з ІАС, копії надаються до служби ПММ.
5. ПММ з моменту надходження на склад ПММ авіаційної частини і до їх витрати проходять лабораторний і аеродромний контроль якості.
ПММ, які не пройшли контроль якості, застосовувати на ПС категорично забороняється.
6. У необхідних випадках дозволяється змішувати в будь-яких співвідношеннях у розхідних резервуарах, АПЗ і баках ПС паливо для реактивних двигунів з числа допущених до застосування на авіаційній техніці (РТ, ТС-1, Джет-А1), при цьому суміш палива марок ТС-1, РТ та Джет-А1, а також суміш палива з ПВК-рідинами враховується і застосовується за назвою компонентів, що входять до складу суміші (наприклад: РТ+Джет-А1 (суміш), РТ+0,1 % Nycosol 13 тощо). Допускається застосування за прямим призначенням сумішей палив після їх зливу з баків ПС у відстійні резервуари складу ПММ.
7. У разі застосування на ПС сумішей палив показники якості цих сумішей (в об’ємі повного випробовування) повинні відповідати показникам не нижче "нижньої" і не вище "верхньої" межі відповідних норм для компонентів, які входять до складу сумішей. Під час оформлення паспортів на суміші марка палива вказується за назвою компонентів, що входять до складу суміші (наприклад: РТ+Джет-А1 (суміш), РТ+0,1 % Nycosol 13 тощо).
Для експлуатації ряду двигунів і редукторів ПС застосовуються суміші олив, які утворюються в пропорції:
75 % оливи МС-20 (МС-20С, МК-22, TURBONYCOIL TN-308) і 25 % оливи МС-8п (МС-8рк, МС-8, МК-8, TURBONYCOIL TN-321) - маслосуміш СМ-11,5;
75 % оливи МС-8п (МС-8рк, МС-8, МК-8, TURBONYCOIL TN-321) і 25 % оливи МС-20 (МС-20С, МК-22, TURBONYCOIL TN-308) - маслосуміш СМ-4,5;
50 % оливи МС-20 (МС-20С, МК-22, TURBONYCOIL TN-308) і 50 % оливи МС-8п (МС-8рК, МС-8, МК-8, TURBONYCOIL TN-321) - маслосуміш СМ-8;
50 % оливи ТС-гіп і 50 % гідравлічної рідини АМГ-10 (FH-15, FH-51);
67 % оливи ТС-гіп і 33 % гідравлічної рідини АМГ-10 (FH-15, FH-51) - маслосуміш СМ-9.
8. Суміші олив готуються на місцях в авіаційних частинах службою ПММ. Температура змішаних олив повинна бути не нижче 15 °С.
9. Залиті в резервуари або АПЗ суміші перемішують способом перекачування "на кільце". Тривалість перемішування визначається часом, необхідним для перекачування не менше подвійного об’єму приготовленої суміші. Підготовка і контроль якості суміші оливи ТС-гіп і рідини АМГ-10 (FH-15, FH-51) здійснюються відповідно до інструкції щодо приготування і контролю якості маслосуміші (50/50), яка складається з 50 % об’єму оливи ТС-гіп і 50 % об’єму оливи АМГ-10 (FH-15, FH-51).
10. Після закінчення перемішування сумішей олив перевіряється їх кінематична в’язкість при температурі 100 °С.
Кінематична в’язкість сумішей олив (75 % МС-20 (МС-20С, МК-22, TURBONYCOIL TN-308) і 25 % МС-8п (МС-8рк, МС-8, МК-8, TURBONYCOIL TN-321)) повинна бути 10,0 - 13,0 сСт.
Кінематична в’язкість сумішей олив (25 % МС-20 (МС-20С, МК-22, TURBONYCOIL TN-308) і 75 % МС-8п (МС-8рк, МС-8, МК-8, TURBONYCOIL TN-321)) повинна бути 4,5 - 6,0 сСт.
Кінематична в’язкість сумішей олив (50 % МС-20 (МС-20С, МК-22, TURBONYCOIL TN-308) і 50 % МС-8п (МС-8рк, МС-8, МК-8, TURBONYCOIL TN-321)) повинна бути 6,0 - 8,0 сСт.
Кінематична в’язкість сумішей олив (50 % ТС-гіп і 50 % АМГ-10 (FH-15, FH-51)) повинна бути 6,5 - 8,0 сСт.
Кінематична в’язкість сумішей олив (67 % ТС-гіп і 33 % АМГ-10 (FH-15, FH-51)) повинна бути 9,0-12,0 сСт (порядок складання суміші аналогічний порядку складання сумішей олив (50 % ТС-гіп і 50 % АМГ-10 (FH-15, FH-51)).
Якщо кінематична в’язкість сумішей олив не відповідає вищезазначеним показникам, проводиться відновлення в’язкості шляхом додавання компоненту, якого не вистачає.
Для приготування сумішей олив застосовуються компоненти, які відповідають вимогам стандартів.
Об’єднана проба готових сумішей олив підлягає повному випробовуванню. Суміші олив допускаються до застосування, якщо показники якості, за виключенням в’язкості, знаходяться не нижче "нижньої" і не вище "верхньої" межі відповідних норм для компонентів, які входять до складу сумішей.
Після приготування сумішей складається акт про виготовлення сумішей у трьох примірниках за формою згідно з додатком 38 до цієї Інструкції, в якому вказуються кількість взятих компонентів суміші і номери резервуарів, з яких були взяті компоненти.
11. Під час експлуатації поршневих двигунів на рівні з оливами МС-20 і МК-22, TURBONYCOIL TN-308 дозволяється застосовувати оливу МС-20С, якщо це не заперечує вимогам керівних документів, у тому числі експлуатаційній документації. Під час роботи на одній із вказаних олив дозволяється дозаправка двигуна будь-якою із вказаних олив.
12. Оливи МС-20 (МС-20С, TURBONYCOIL TN-308), МС-8п (МК-8рк, МС-8, МК-8, TURBONYCOIL TN-321) і суміші на їх основі, які виробили менше ніж 50 % встановленого ресурсу у двигунах ПС, під час усунення дефектів системи змащування зливаються в чисту тару і після усунення дефектів знову заливаються в систему за допомогою спеціально виділених для цього засобів заправки типу МЗ-66, АМЗ-53МЮ. При цьому з олив обов’язково зливається відстій.
Оливи, які виробили більше ніж 75 % ресурсу на ПС і злиті через виявлення домішок, що не фільтруються, вважаються відпрацьованими.
13. Під час заміни олив у двигунах і агрегатах ПС необхідно керуватися таблицею сумісності олив для газотурбінних двигунів відповідно до додатка 63 до цієї Інструкції.
Під час переходу з однієї марки оливи на іншу, дозволену для застосування на даному двигуні і сумісну з першою, промивання системи не проводиться, обмежуються зливом оливи з прогрітого двигуна.
У разі роботи двигуна на одній з олив МС-8рк, МС-8п, МК-8п допускається дозаправка будь-якою з вказаних олив, якщо це не суперечить експлуатаційній документації. При цьому заміна оливи і переконсервація двигуна (під час зберігання) проводяться в строки, встановлені для гіршої з олив. У разі заміни олив 36/1КУА і Б-3В на оливу ІПМ-10 і навпаки необхідно проводити одноразове промивання системи оливою, яка заправляється. У разі використання оливи TURBONYCOIL TN-98 замість оливи Б-3В, оливи TURBONYCOIL TN-210А замість олив ВНИИ НП 50-1-4Ф, ВНИИ НП 50-1-4У, 36-1-КУА проводиться одноразове промивання системи оливою, яка заправляється. У разі використання оливи TURBONYCOIL TN-210А замість оливи ИПМ-10 промивання системи не проводиться. Використані оливи для промивання системи збираються і здаються на склад ПММ у кількості не менше 60 % місткості системи. Рішення про подальше використання олив приймається на підставі паспорта повного випробовування.
У разі заміни несумісних олив (наприклад, ВТ-301 з оливами ІПМ-10 і ПТС-225) та у інших випадках, передбачених експлуатаційною документацією та іншими документами, необхідно проводити дворазове промивання системи змащування оливою, яка заправляється.
14. Консерваційна домішка АКОР-1 вводиться в оливи МС-20 (TURBONYCOIL TN-308) або МК-8 (TURBONYCOIL TN-321) у кількості 10 -25 % від об’єму.
Перед змішуванням олив з домішкою АКОР-1 оливи підігріваються до температури 15 - 20 °С, а домішка АКОР-1 - до 50-60 °С.
Змішування проводять у спеціальному резервуарі або АМЗ шляхом перекачування "на кільце" до одержання однорідної суміші, вільної від згустків і включень темного кольору порівняно з кольором робочої оливи.
Порядок та умови консервації наведені в нормативних документах з експлуатації ПС.
15. У гідросистемах і амортизаційних стійках ПС застосовується рідина АМГ-10 (АМГ-10Б, HYDRANYCOIL FN-15, 51), рідина 7-50С-3 (NECOLUBE 934), спиртогліцеринова рідина АМ-70/10 (як правило, у гідросистемах, які мають шкіряні манжети) або їх аналоги.
16. Робочі рідини для гідросистем та амортизаційних стійок ПС (крім рідин АМГ-10 і АМГ-10Б) змішувати між собою, дозаправляти у гідросистеми, які раніше працювали на робочій рідині іншої марки, забороняється.
17. Не допускається попадання в робочі рідини палива, олив, мастил та інших нафтопродуктів, механічних домішок і води (кристалів льоду в зимовий період).
18. Заправка гідросистем ПС робочою рідиною повинна проводитися закритим способом за допомогою УПГ, АМЗ-53МЮ та інших технічних засобів.
В окремих випадках допускається відкрита заправка (дозаправка) гідросистем ПС. Під час заправки (дозаправки) гідросистем робочою рідиною для запобігання попаданню води і сторонніх домішок необхідно:
використовувати герметичну опломбовану або запаяну тару з робочою рідиною;
очистити від забруднень заливні горловини тари і гідравлічні баки;
не збовтувати і не змішувати робочу рідину в тарі (крім АМ-70/10);
не виливати повністю робочу рідину з тари, залишаючи в ній по 100-200 см-3 рідини;
у разі часткового використання робочої рідини тару з рідиною, яка залишилася, герметично закрити та опломбувати;
у разі виникнення підозри на попадання в робочу рідину води чи механічних домішок перелити її в чисті сухі скляні бутлі. Використовувати цю робочу рідину можна тільки після відстоювання, фільтрування і перевірки чистоти.
19. Заміна робочих рідин у гідросистемах ПС, засобах наземного обслуговування польотів загального застосування (установки перевірки гідравлічної системи авіатехніки, електрогідравлічної установки) і гідравлічних обладнаннях спеціального призначення (гідропідйомники, гідропреси) проводиться, виходячи з фактичного стану рідини.
20. Фактичний стан робочих рідин у гідросистемах ПС, засобах наземного обслуговування польотів і гідравлічних устаткуваннях спеціального призначення оцінюється за кінематичною в’язкістю, вмістом механічних домішок, кислотним числом і температурою спалаху у відкритому тиглі (останніх два показники - тільки для рідин 70-50с-3 та NECOLUBE 934), які визначені під час їх випробовування в строки, передбачені експлуатаційною документацією на конкретний тип ПС. Експлуатація гідрообладнання спеціального призначення і засобів наземного обслуговування польотів проводиться згідно з вимогами відповідних інструкцій на кожну установку.
21. Робочі рідини в гідравлічних системах ПС, засобах наземного обслуговування польотів, у гідравлічних обладнаннях спеціального призначення підлягають заміні в разі зміни показників якості.
Для оливи АМГ-10 (АМГ-10Б, HYDRANYCOIL FN-15, 51):
кінематична в’язкість при 50 °С - нижче 7 мм-2/с;
за наявності механічних домішок (якісно).
Для рідин 7-50с-3 (NECOLUBE 934):
кінематична в’язкість при 20 °С - нижче 19 мм-2/с або вище 26 мм-2/с;
температура спалаху у відкритому тиглі - нижче 160 °С;
кислотне число - більше 0,8 мг КОН на 1г рідини;
за наявності механічних домішок (якісно).
22. Робочі рідини перевіряються на відсутність механічних домішок візуально шляхом перегляду в прозорій пробірці (діаметром 15-20 мм) на світлі. У разі виявлення механічних домішок та інших сторонніх часток у рідині 250 мл цієї рідини змішують із 100 мл чистого відфільтрованого Нефрасу С4-50/170 (бензину Б-70, бензину "Галоша") і одержану суміш фільтрують через фільтрувальний папір (стандарт 12026-76). У разі візуального виявлення механічних домішок на фільтрі рідину зливають із системи і проводять заміну.
23. Злита із системи робоча рідина здається на склад ПММ для очищення і перевірки якості. Очищення рідини проводиться на складах ПММ авіаційних частин у пунктах відстоювання і фільтрування авіаційних олив і робочих рідин або за допомогою спеціально виділених для цього технічних засобів (автомаслозаправників).
24. Після відстоювання і фільтрування робоча рідина зливається в окремий резервуар (тару) і перевіряється за такими показниками якості:
кінематична в’язкість;
вміст механічних домішок;
кислотне число;
температура спалаху у відкритому тиглі (для рідини 7-50С-3).
Методи випробовувань вказані у відповідних стандартах на рідини.
Робоча рідина допускається до застосування у засобах обслуговування польотів та в гідрообладнаннях спеціального призначення, якщо показники відповідають нормам, наведеним у пункті 21 цього розділу, вміст механічних домішок при цьому не перевищує 0,005 %, а кислотне число - 0,15 мг на 1 г для рідин АМГ-10 і АМГ-10Б (HYDRANYCOIL FN-15, 51) і 0,8 мг КОН для рідини 7-50С-3 (NECOLUBE 934).
25. Робоча рідина в системах авіаційної техніки, яка знаходиться на зберіганні більше двох років, допускається до застосування після перевірки кінематичної в’язкості, відсутності механічних домішок, кислотного числа, температури спалаху (останні два показники - тільки для рідин 7-50С-3 та NECOLUBE 934), якщо дані показники відповідають нормам, наведеним у пунктах 21 і 24 цього розділу.
26. Робоча рідина в системах авіаційної техніки, яка знаходиться на зберіганні більше чотирьох років, перед експлуатацією підлягає заміні відповідно до технології, відпрацьованої заводом-виробником даного типу ПС.
Злита рідина підлягає повному випробовуванню і при відповідності вимогам стандарту використовується за прямим призначенням для ПС, які знаходяться в експлуатації.
27. Робочі рідини, злиті із систем і не придатні до подальшого використання, підлягають здачі на склад ПММ авіаційної частини.
28. Як ПВК-рідина у паливо для авіаційних двигунів додається рідина "І" (етилцелозольв), рідина "Nycosol 13" (монометиловий ефір етиленгліколю) або інша рідина, яка визначена технічно-експлуатаційною документацією ПС або допущена відповідними рішеннями ЦОВВ.
Змішування ПВК-рідин різних марок на складах забороняється.
29. Порядок введення, зберігання і контролю якості ПВК-рідини наведений в додатках 64-70 до цієї Інструкції.
30. Додавання ПВК-рідини через горловину АПЗ підручними засобами (з каністр, відер), а також додавання рідин безпосередньо в баки ПС забороняється.
31. Дозволяється тимчасове (до шести місяців) зберігання палива у суміші з ПВК-рідинами у видаткових резервуарах, баках ПС і до трьох місяців - в АПЗ. При цьому обов’язково під час зберігання палива більше однієї доби перед його видачею на заправку авіаційної техніки необхідно перевірити вміст рідини в паливі відповідно до методик, наведених у додатках 66, 67 до цієї Інструкції. Під час зберігання палива в суміші з ПВК-рідиною більше шести місяців у видаткових резервуарах або трьох місяців в АПЗ рішення щодо їх застосування приймається за даними контрольного випробовування.
32. Перелік показників якості, які контролюють у водно-спиртових сумішах, наведено в додатку 2 до цієї Інструкції.
Форма донесення про виконання плану поновлення непорушного запасу ПММ тривалого зберігання викладена у додатку 71 до цієї Інструкції.
33. Завершальним етапом у системі забезпечення якості ПММ в авіаційних частинах є аеродромний контроль. В авіаційних частинах аеродромний контроль якості ПММ і правильне його застосування забезпечують:
служба ПММ - організацією відповідних умов зберігання, приймання і видачі ПММ і лабораторної перевірки їх якості відповідно до встановлених періодичності і об’єму;
автомобільна служба (підрозділ, у підпорядкуванні якого знаходяться засоби транспортування і заправки ПММ) - підтриманням автомобільних засобів заправки і транспортування, спеціального обладнання у технічно справному стані, своєчасним їх обслуговуванням і правильною технічною експлуатацією, а також якісним забезпеченням заправки ПС;
інженерно-авіаційна служба - перевіркою відповідності марки ПММ, поданих на заправку ПС, вимогам інструкції з експлуатації даного типу ПС, відсутності в ньому води і механічних домішок; створенням умов, які забезпечують збереження ПММ під час заправки і зберігання в баках ПС.
З метою гарантування безпеки польотів комісія з посадових осіб інженерно-авіаційної служби та тилу (МТЗ) на чолі з заступником командира авіаційної частини з ІАС за планом командира авіаційної частини один раз на квартал перевіряє стан зберігання, відстоювання, фільтрування і контролю якості ПММ на складі ПММ і збереження якості ПММ в баках ПС. Акт за результатами перевірки затверджується командиром авіаційної частини.
В акті обов’язково вказуються:
стан резервуарного парку та технологічного обладнання;
відповідність технологічної схеми складу авіаційних ПММ вимогам пункту 35 цього розділу;
наявність та технічний стан резервуара для зливу відстою із залізничних цистерн, наявність фільтра грубої очистки на ділянці прийому авіаційного ПММ;
наявність витягу з наказу командира авіаційної частини про визначення витратних резервуарів, актів на зачистку резервуарів, ємностей пункту фільтрації авіаційних олив, паливо- та маслозаправників, заправників спеціальними рідинами;
стан маркування технологічного обладнання на складі ПММ;
дата проведення регламентних робіт на фільтрах та фільтрах-сепараторах;
повнота та якість ведення формулярів засобів заправки та пункту фільтрації авіаційних олив;
наявність та якість відпрацювання технологічної карти комплексу робіт, які забезпечують заправку ПС якісними ПММ, та технологічної схеми складу ПММ;
відповідність контрольного пункту перевірки засобів заправки вимогам пунктів 40, 41 цього розділу;
стан дозатора ПВК-рідин, наявність акта введення в експлуатацію;
повнота та якість виконання робіт, передбачених регламентами та інструкціями з експлуатації ПС;
наявність відміток у журналі зливання відстою і перевірки ПММ на відсутність води та механічних домішок щодо зливання відстою ПММ з баків ПС;
повнота та якість обслуговування фільтрувальних елементів ПС;
результати перевірки наявності механічних домішок і води під час зливання відстою з баків ПС;
наявність чохлів та їх стан на резервуарах, горловинах АПЗ, АПМЗ, ВСП, ЗСР, АМЗ, МЗ, заправних пістолетах, зливних кранах, манометрах фільтрів та фільтрів-сепараторів;
робочий стан манометрів та термін їх повірки;
повірка засобів вимірювання;
стан заземлення та його перевірка;
ведення документації в лабораторії ПММ та на складі;
наявність обладнання, приладів для проведення випробовувань, їх робочий стан;
протипожежний стан складу та лабораторії ПММ (наявність вогнегасників, засобів пожежогасіння, пожежних резервуарів, гідрантів, стан блискавкозахисників та їх перевірка).
Заступник командира авіаційної частини з тилу (МТЗ) до усунення виявлених недоліків зобов’язаний вжити необхідних заходів для термінового закриття складу ПММ і заборони використання його для забезпечення польотів авіаційної техніки.
Заступник командира авіаційної частини з ІАС повинен терміново організувати усунення недоліків, виявлених під час перевірки збереження якості ПММ у баках ПС. У разі виявлення випадків неповного або неякісного виконання робіт, передбачених регламентами та інструкціями з експлуатації ПС, ці ПС відстороняються від польотів до усунення недоліків, про що робиться запис в акті. У разі виявлення у відстої механічних домішок і води проводиться додаткове зливання відстою в кількості 5-10 л. Якщо і після зливання вказаної кількості ПММ механічні домішки і вода не видаляються, ПС відстороняються від польотів до з’ясування причин та усунення цих недоліків. Злиті ПММ обов’язково здаються на склад ПММ.
34. Для забезпечення якості і чистоти ПММ, які подаються на заправку авіаційної техніки, вони повинні пройти підготовку згідно з технологічними картами відповідно до додатка 49 до цієї Інструкції. Технологічна карта розробляється начальником служби ПММ, узгоджується із заступником командира авіаційної частини з ІАС і затверджується командиром авіаційної частини. У ній вказуються конкретні особи, що відповідають за виконання всіх операцій з підготовки і подачі ПММ на заправку ПС.
35. Принципова схема забезпечення чистоти авіаційного палива на аеродромних складах наведена в додатку 50 до цієї Інструкції. Конструктивне виконання системи прийняття, відстоювання і видачі ПММ повинне виключати можливість попадання ПММ у видаткові резервуари, минаючи відстійні, та з відстійних резервуарів - у ПС, минаючи видаткові резервуари.
Трубопровідні комунікації системи централізованої заправки паливом (далі - система ЦЗП) повинні виключати можливість несанкціонованого змішування різних марок ПММ для ПС.
Резервуари, виділені як видаткові та відстійні, засоби заправки і транспортування ПММ для заправки ПС визначаються щорічно наказом командира авіаційної частини.
Усі резервуари складів ПММ авіаційної частини повинні мати єдину нумерацію.
Інженер з контролю якості ПММ служби ПММ авіаційної частини (начальник лабораторії ПММ) розробляє схему складу із указанням номерів резервуарів, марок ПММ, схеми обв’язки відстійних і видаткових резервуарів, місця розташування технологічного обладнання (насоси, фільтри, фільтр-сепаратори), а також номерів резервуарів, видача з яких заборонена через некондиційність ПММ або інші причини.
Технологічна карта і схема складу ПММ повинні знаходитися в лабораторії ПММ авіаційної частини.
Обладнання видаткових і відстійних резервуарів здійснюється відповідно до додатка 50 до цієї Інструкції. Резервуари видаткової групи повинні мати антикорозійне внутрішнє покриття, а сама група обв’язується приймальним, зливним і зачисним трубопроводами. Нахил видаткових резервуарів допускається як у бік горловини, так і від неї. Зливний кран встановлюється в нижній точці резервуара не вище внутрішньої поверхні його нижньої твірної. Група видаткових резервуарів групового заправника ПС ПММ обладнується аналогічно до групи видаткових резервуарів складу ПММ.
Вимоги щодо експлуатації засобів фільтрування і зневоднювання ПММ викладені в розділі VIII цієї Інструкції.
36. Заправка ПС за допомогою групового заправника літаків ПММ або видача ПММ в АПЗ проводиться тільки з видаткових резервуарів після відстоювання ПММ протягом 60 хвилин і перевірки їх чистоти.
Допуск видаткової групи резервуарів до застосування за призначенням здійснюється комісією з посадових осіб інженерно-авіаційної служби та тилу (МТЗ) під час перевірки стану зберігання, відстоювання, фільтрування і контролю якості ПММ на складі ПММ і збереження якості ПММ в баках ПС.
37. На складі ПММ авіаційної частини перед перекачуванням ПММ із відстійних резервуарів у видаткові інженер з контролю якості (начальник лабораторії ПММ, лаборант) зобов’язаний перевірити:
маркування відстійних резервуарів, марку і якість ПММ за даними останнього випробовування;
наявність пломб і технічний стан видаткових резервуарів, дату їх останньої зачистки;
виконання вимог щодо часу відстоювання ПММ (час відстоювання ПММ у відстійних резервуарах визначається з урахуванням швидкості осаду сторонніх домішок, що дорівнює 0,3 м на годину);
відсутність механічних домішок, води, у зимовий час - кристалів льоду у пробі, відібраній із відстійних резервуарів, згідно з вимогами цієї Інструкції;
наявність залишків ресурсу фільтрів (згідно із записами в журналі обліку роботи фільтрів), перепад тиску на них, провести злив відстою;
технічний стан дозаторів під час введення в ПММ ПВК-рідини та її якість (за даними останнього випробовування).
ПММ, в яких є механічні домішки і вода, перекачувати у видаткові резервуари забороняється.
38. Перед видачею ПММ із видаткових резервуарів в автомобільні засоби заправки інженер з контролю якості (начальник лабораторії ПММ, лаборант) зобов’язаний перевірити:
маркування видаткових резервуарів, марку і якість ПММ за даними останнього випробовування;
час відстоювання ПММ у видаткових резервуарах (не менше 60 хвилин);
наявність пломб і технічний стан резервуарів;
відсутність механічних домішок, води, у зимовий час - кристалів льоду (у пробах, відібраних з кранів нижнього зливу); за необхідності злити відстій ПММ. У дні проведення польотів забороняється відбирати донні проби донним пробовідбірником через горловини видаткових резервуарів. Через крани нижнього зливу відбирається об’єднана проба ПММ. У пробі визначається наявність ПВК-рідини, частка проби у кількості 1,0 дм-3 опечатується представником ІАС і зберігається на складі ПММ до кінця польотів. Проба представляється комісії в разі льотного інциденту або виникнення його передумов, пов’язаних з якістю ПММ;