Про затвердження Інструкції з контролю якості пально-мастильних матеріалів та спеціальних рідин у державній авіації України

Резервуари і тара з ПВК-рідиною герметично закриваються і пломбуються. Як прокладкові матеріали використовуються пластмаса на основі поліетилену ПОВ-50, ПОВ-67 і пароніт (ГОСТ 481-80).

10. Забороняється зберігання і транспортування тривалістю більше однієї доби ПВК-рідини в резервуарах і тарі, АПЗ, автоцистернах і трубопроводами, які мають внутрішнє цинкове покриття.

Під час зливання ПВК-рідини із залізничних цистерн допускається використання штатних технічних засобів перекачування, заправки і транспортування пального. Спорожнення паливозаправників від ПВК-рідин слід проводити, минаючи фільтри. Після зливання ПВК-рідини вказані технічні засоби промиваються паливом для реактивних двигунів.

Не допускаються зберігання і транспортування ПВК-рідини у технічних засобах із лакофарбовим покриттям внутрішніх поверхонь.

11. Змішування ПВК-рідин різних марок на складі пального забороняється.

12. У разі виявлення витікання ПВК-рідину слід перелити у справну чисту тару без залишків нафтопродуктів і перевірити наявність води в рідині.

13. Контроль за наявністю ПВК-рідини у паливі для реактивних двигунів проводять після її уведення у видаткові резервуари шляхом відбирання проб з роздавального обладнання засобів заправки (не рідше одного разу в льотну зміну) - перед початком заправки ПС.

Для ПВК-рідини "І" перед кожним уведенням також перевіряють її змішуваність із водою і розчинність у паливі, в яке вона повинна додаватися.

14. Методи визначення вмісту ПВК-рідини у паливах для реактивних двигунів, а також визначення змішування ПВК-рідини "І" з водою і розчинності в паливі наведені в додатках 66-69 до Інструкції з контролю якості пально-мастильних матеріалів та спеціальних рідин у державній авіації України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 08 грудня 2016 року № 662.

1. Метод визначення масової частки ПВК-рідини в реактивному паливі ґрунтується на зміні фарбування розчину, який містить водну витяжку рідини, біхромат калію і сірчану кислоту, залежно від вмісту рідини в паливі. Фарбування розчину залежно від вмісту рідини змінюється від оранжевого через жовтий і зелений (з відтінками) до блакитного (бірюзового).

2. Посуд і реактиви, що використовуються для визначення:

калій двохромокислий, ГОСТ 4220, розчин 0,2 моль/дм-3;

кислота сірчана концентрована, ГОСТ 4202, густиною не менше 1,8 г/см-3;

воронка ділильна ємністю 100 см-3, ГОСТ 25336, виконання № 1;

груша гумова № 1;

пробірки скляні, ГОСТ 25336;

циліндри вимірювальні ємністю 10 і 25 мл, ГОСТ 1770;

штатив для пробірок.

3. Підготовка до визначення

Розчин біхромату калію 0,2 моль/дм-3 готують розчинюванням 9,7 г солі в 1 л дистильованої чи питної води.

Для виключення впливу сторонніх домішок, які випадково потрапили в обрані реактиви і воду, та оцінки придатності використаних розчинів біхромату калію, сірчаної кислоти і води проводять контрольний дослід. У пробірку наливають по 2 см-3 води, розчину біхромату калію і сірчаної кислоти. Оранжеве фарбування суміші після перемішування свідчить про придатність реактивів і води, які вживалися.

4. Проведення визначення

Визначення вмісту ПВК-рідини проводять таким чином: у ділильну воронку наливають 10 см-3 палива і 10 см-3 води, суміш енергійно струшують протягом 2 хвилин і відстоюють для розшарування палива і води; після цього з ділильної воронки наливають водну витяжку в пробірку, потім 2 см-3 водної витяжки вводять в іншу пробірку, додають по 2 см-3 розчину біхромату калію, сірчаної кислоти і перемішують.

У випадку відсутності розчину біхромату калію визначення можна проводити з сухим препаратом біхромату калію. При цьому в пробірку з 2 см-3 водної витяжки додають 2 см-3 води, вводять 0,04-0,05 г сухого препарату біхромату калію і перемішують до повного розчинення солі. Потім додають 2 см-3 сірчаної кислоти.

Через 1-2 хвилини спостерігають фарбування розчину в пробірці:

фарбування розчину при відсутності ПВК-рідини в паливі - оранжеве (як у контрольному досліді); за наявності 0,1 % маси - жовте; за наявності 0,2 % маси - зелене; за наявності понад 0,3 % маси - блакитне.

З метою одержання більш повного результату фарбування розчину слід порівняти з фарбуванням відбитків кольорової контрольної шкали (додаток 70 до Інструкції з контролю якості пально-мастильних матеріалів та спеціальних рідин у державній авіації України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 08 грудня 2016 року № 662).

Вміст рідини у випробуваному паливі дорівнює вмісту, вказаному під відповідним відбитком шкали, близьким до фарбування розчину.

Наявність у паливі інших рідин (домішок) органічного походження, частково або повністю розчинених у воді або здатних збільшити концентрацію відновлених біхромат реагентів у водній витяжці, може призвести до деякої зміни фарбування розчину і дати завищений результат по об’єму ПВК-рідини в паливі (наприклад, під час визначення ПВК-рідини в паливі, яке містить протизношувальну присадку, завищення досягає 0,05 % маси).

При вмісті у паливі ПВК-рідини в більшій кількості, ніж 0,3 % маси, і за необхідності визначення її вмісту потрібно збільшити об’єм води, що використовується для екстрагування присадки з пального, а в інших випадках діяти відповідно до викладеної методики.

При цьому для одержання значення концентрації рідини в паливі вміст згідно з відповідною позначкою шкали необхідно помножити на число, кратне збільшенню об’єму води, яку взяли для екстрагування.

Приклад. Для одержання зеленого кольору розчину було взято для екстрагування 30 см-3 (а не 10 см-3, як вказано вище) води. Якщо за кольоровою шкалою фарбування водного розчину відповідає позначці за значенням 0,20 % маси, тоді вміст присадки у випробуваному пальному становитиме 0,20 % маси, 30/10 = 0,60 % маси.

1. Метод базується на визначенні показників заломлення водної витяжки присадки, добутої з реактивного палива водою, і розрахунку масової частки ПВК-рідини.

2. Апаратура, реактиви і матеріали, що потрібні для визначення вмісту ПВК-рідини в паливах для реактивних двигунів:

рефрактометр типу Аббе, ИРФ-454, ИРФ-22, ИРФ-23, УРЛ-1 та їх аналоги;

воронка ділильна місткістю 250 мл, ГОСТ 25336;

піпетка місткістю 5 см-3, ГОСТ 20292;

пробірки скляні, ГОСТ 25336;

термостат циркулярний;

циліндр вимірювальний місткістю 100 мл, ГОСТ 1770;

вода дистильована, ГОСТ 6709;

ефір петролейний, ТУ 6.021244-83 або сірчаний ефір, ГОСТ 6265.

3. Підготовка до випробування

Рефрактометр установлюють перед джерелом світла (вікном чи електричною лампою потужністю 50-100 Вт).

Через оболонку призм пропускають воду, яка має температуру 20 (±0,2) °С, від циркуляційного термостата. Перевірку настроювання рефрактометра проводять відповідно до інструкції з експлуатації.

4. Проведення випробування

Пробу випробувального пального ретельно перемішують протягом 1-2 хвилин, відбирають 100 см-3 вимірювальним циліндром і виливають у ділильну воронку. Доливають піпеткою 5 мл дистильованої води, закривають ділильну воронку пробкою та енергійно струшують протягом 3 хвилин. Потім закріплюють ділильну воронку у вертикальному положенні на 3-5 хвилин. Після розшарування зливають водну витяжку присадки в скляну пробірку, яка виключає потрапляння пального у водну витяжку.

На горизонтальну поверхню нижньої призми піпеткою поміщають 1-2 краплі водної витяжки і швидко закривають блок, що обертає маховичок алідади, наводять трубку на границю світла і тіні. Поворотом дзеркальця досягають найкращої освітленості у полі зору і встановлюють окуляр на чітку видимість візирного хреста. Потім, обертаючи маховичок компенсатора, досягають зниження фарбування граничної лінії. Маховичком алідади точно встановлюють перехрестя на границю світлого і темного поля, проводять відлік за шкалою, користуючись лупою. Четвертий знак оцінюють на око за положенням візирного штриха алідади.

Після закінчення відліку відкривають приземний блок і витирають робочі поверхні камер і призм чистою м’якою ганчіркою або фільтруючим папером. Потім призми знову витирають і залишають блок на декілька хвилин відкритим для просушування.

Під час проведення паралельних визначень вимірюють показник заломлення водної витяжки, одержаної з наступної порції випробуваного пального.

5. Опрацювання результатів

Масова частка (%) присадки в авіаційному пальному розраховується за формулою

де

nД1 - показник заломлення водної витяжки при 20 °С;

nД2 - показник заломлення дистильованої води, який приймається таким, що дорівнює 1,3330 при 20 °С;

nДЗ - показник заломлення присадки при 20 °С;

5 - об’єм дистильованої води, взятої для приготування водної витяжки, мл;

р. прис. - густина присадки при 20 °С, г/см-3;

р. пал. - густина пального при 20 °С, г/см-3.

За відсутності даних за показником заломлення присадки тієї партії, яка додавалась у пальне, значення nДЗ приймають таким, що дорівнює значенню для рідини "І" - 1,4080, для рідини Nycosol 13 - 1,426.

Густини присадок приймають такими, що дорівнють таким значенням: для рідини "І" - 0,930 г/см-3, для рідини Nycosol 13 - 1,023 г/см-3.

Розбіжність між паралельними визначеннями не має перевищувати 0,02 % маси.

1. Ця Методика застосовується виключно для ПВК-рідини "І" і призначена для перевірки відсутності розчинних у ній забруднень.

2. Посуд і реактиви, потрібні для визначення змішування рідини "І" з водою:

груша гумова № 1;

піпетка місткістю 5 см-3, ГОСТ 20292;

секундомір;

циліндр вимірювальний з притертою пробкою місткістю 100 мл, ГОСТ 1770;

ПВК-рідина - рідина "І", ГОСТ 8313;

вода дистильована, ГОСТ 6709.

3. Для проведення випробувань і оцінки результатів у циліндр з притертою пробкою при кімнатній температурі вводять 5 см-3 рідини "І" та 50 см-3 дистильованої води. Суміш струшують протягом 2 хвилин і відстоюють протягом 15 хв. Після чого візуально перевіряють стан суміші. Помутніння, пластівці, осад та інші сторонні домішки свідчать про наявність у рідині забруднень, що є бракувальною ознакою.

1. Ця Методика застосовується виключно для ПВК-рідини "І" і призначена для перевірки відсутності сторонніх домішок, що не розчиняються у паливі для реактивних двигунів.

2. Посуд і реактиви, потрібні для визначення розчинності рідини "І" в паливі для реактивних двигунів:

паливо для реактивних двигунів без рідини "І" (відфільтроване);

ПВК-рідина - рідина "І", ГОСТ 8313;

воронка ділильна місткістю100 см-3, ГОСТ 5336;

груша гумова № 1;

піпетка місткістю 5 см-3, ГОСТ 20292;

секундомір;

циліндр вимірювальний з притертою пробкою місткістю 100 мл, ГОСТ 1770.

3. Для проведення випробувань і оцінки результатів у ділильну воронку або циліндр з притертою пробкою при кімнатній температурі наливають 95 см-3 палива і додають 5 см-3 рідини "І". Суміш струшують протягом 2 хвилин і відстоюють протягом 15 хвилин. Після відстоювання суміш не повинна розшаровуватися, на стінках воронки або циліндра не повинно бути крапель рідини, і у суміші не повинні бути присутні пластівці, осад або інші сторонні домішки.