13.9. Медичне забезпечення польотів у районах з жарким кліматом
13.9.1. Для організації медичного забезпечення польотів у районах із жарким кліматом необхідно враховувати дію несприятливих факторів на організм людини. Найбільш різка дія цих факторів спостерігається у пустелях (напівпустелях) та в субтропіках.
Клімат пустелі відрізняється високою температурою повітря (до 47 градусів за Цельсієм), ґрунту (до 70 градусів за Цельсієм), низькою вологістю (16-12 відсотків), значною радіацією, відсутністю опадів влітку. На стоянках обшивка літака на тіньовій стороні може нагріватись до 45-50 градусів за Цельсієм, температура повітря у відкритій кабіні досягає 50-60 градусів за Цельсієм. Для вологих субтропіків характерне жарке літо та відносно прохолодна зима, значна кількість опадів у теплу пору року та висока вологість повітря взимку.
Висока температура повітря в умовах жаркого клімату стає головною причиною великого навантаження на механізми терморегуляції організму. При температурі вище 33 градусів за Цельсієм терморегуляція відбувається тільки в результаті випаровування води шкірою та легенями, а у субтропіках, де спостерігається висока вологість повітря, цей шлях випаровування значно ускладнюється.
13.9.2. Втрата організмом води в умовах жаркого клімату досягає 4-6 літрів у стані спокою, а при інтенсивній мускульній роботі - 10 літрів і більше за добу. Недостатнє вживання води швидко призводить до водного дефіциту в організмі, що викликає різке зниження працездатності. Якщо дефіцит води дорівнює 2-5 відсотків ваги тіла, з'являється почуття спраги, нездужання, анорексія, обмеження рухливості, дратівливість, сонливість, часте дихання, підвищення температури, а іноді нудота. Дефіцит води у 6-10 відсотків супроводжується запамороченням, головним болем, задишкою, зменшенням обсягу та підвищенням в'язкості крові, зниженням салівації, порушенням координації рухів (незв'язна мова, порушення ходи), значним зниженням працездатності. Обезводнення обсягом 11-20 відсотків викликає марення, спазм, судороги, послаблення зору та слуху, заніміння шкіри, анурію. Характерною ознакою такого ступеня дегідратації є симптом розпухлого ("ватного") язика. У разі дефіциту води 15-20 відсотків може наступити смерть.
Відчуття спраги є одним із перших показників обезводнення. Майже повне утамування спраги не завжди компенсує дефіцит води в організмі. Під час напруженої праці відчуття спраги може бути недостатнім, щоб попередити обезводнення організму.
13.9.3. У зв'язку із значним потовиділенням відбувається "вимивання" солей із організму, що викликає зміни у мінеральному обміні з подальшим порушенням кислотно-лужної рівноваги (зниження лужного резерву). Збіднення організму солями хлористого натрію може призвести до судороги. Тому при підвищеному потовиділенні доцільно до харчового раціону та питної води додавати кухонну сіль, за умови, якщо вода з місцевих водоймищ не вміщує підвищеної кількості солей.
13.9.4. Для збереження високої працездатності в умовах жаркого клімату необхідно забезпечити авіаційний персонал питною водою у кількості, достатній для поповнення водовтрати (4-10 літрів і більше на добу). Для льотного складу це може бути охолоджена газована вода, відвари шипшини, вишні або вода, підкислена лимонною чи аскорбіновою кислотою. Для наземного складу можна використовувати квас, гарячий зелений чай, у якому є танін і комплекс вітамінів, які відзначаються сприятливим впливом на організм. Особливо корисний зелений чай у період адаптації до жаркого клімату, коли через посилене відчуття спраги вживається багато води. Питна вода не повинна вміщувати значну кількість сульфатних мінеральних солей, які викликають послаблювальну дію кишечника, що у свою чергу збільшує додаткову втрату води організмом.
13.9.5. В осіб, які прибули до зони жаркого клімату, протягом перших 5-7 днів спостерігаються нездужання, слабкість, апатія, сонливість, почастішання пульсу та дихання, підвищена стомлюваність (початкова фаза акліматизації). Подальша перебудова функцій організму (друга фаза) може тривати 1,5 місяця, після чого організм повністю адаптується до нових кліматичних умов. Тривалість цього періоду залежить від індивідуальних особливостей і фізичного стану людини. В осіб, які мають серцево-судинні та нервові захворювання, а також хвороби органів дихання, акліматизація триває значно довше. В окремих випадках повна акліматизація завершується після 5 років перебування в зоні жаркого клімату.
13.9.6. У разі зміни кліматичних умов жаркого клімату на помірний акліматизація до високої температури у більшості осіб зберігається близько 2-х тижнів і зникає протягом місяця. Після повернення у вихідні умови реакліматизація проходить значно швидше і легше, ніж при початковій акліматизації. Функціональні зміни в організмі у процесі акліматизації і реакліматизації негативно впливають на працездатність, що обов'язково повинен враховувати лікар авіаційної компанії, беручи участь у плануванні підготовки льотного складу, який недавно прибув у зону жаркого клімату.
13.9.7. Польоти в умовах жаркого клімату ставлять високі вимоги до фізичної витривалості авіаційного персоналу. У пілотів із достатньо стійкою акліматизацією спостерігається погіршення сну та апетиту, зменшується вага тіла на 3-5 кг і більше, збільшується число серцевих скорочень, знижується артеріальний тиск (на 10-15 мм рт.ст.), спостерігається зменшення кількості еритроцитів (на 15-20 відсотків), гемоглобіну (на 11-12 відсотків), лейкоцитів (на 10-30 відсотків) і хлоридів крові (на 10-20 відсотків).
13.9.8. Для запобігання або пом'якшення впливу несприятливих факторів жаркого клімату, з метою збереження здоров'я та високої працездатності авіаційного персоналу проводяться такі заходи:
зниження температури повітря кабіни льотного екіпажу та пасажирських салонів;
організація раціонального розпорядку дня з урахуванням місцевих умов;
забезпечення повноцінного відпочинку до і після польотів;
раціональна організація харчування та питного режиму;
запобігання захворюванням, пов'язаним із підвищеною запиленістю повітря на аеродромах пустельних та напівпустельних районів.
13.9.9. Для захисту льотного складу від інтенсивної сонячної радіації та високої температури повітря лікар авіаційного загону повинен брати участь в організації та контролі за:
спорудженням у районах старту і стоянок літаків тіньового захисту (навіси, тенти, землянки, пересувні житлові приміщення-причепи);
наявністю в службових приміщеннях вентиляторів під стелею або на столі (бажано кондиціонери); захищенням стін і вікон приміщень від прямих сонячних променів широкими карнизами, козирками тощо;
устаткуванням необхідною кількістю стаціонарних і пересувних душових установок, максимально наближених до робочих місць льотного складу;
перевезенням льотного складу в закритих автомобілях, обладнаних вентиляційними установками.
13.9.10. Лікар авіаційної компанії для організації медичного забезпечення польотів у районах із жарким кліматом повинен:
брати участь в організації раціонального розпорядку дня;
здійснювати постійний медичний контроль за льотним складом у період польотів і не допускати до польотів осіб з ознаками перегрівання;
брати участь в організації міжпольотного відпочинку для запобігання та усунення загрози перегрівання авіаційного персоналу;
роз'яснювати льотному складу необхідність суворого дотримання правил користування кисневим устаткуванням у зв'язку з можливістю зниження опірності організму кисневому голодуванню в умовах високих температур;
здійснювати контроль за проведенням занять з фізичної підготовки тільки в найбільш прохолодний час доби, після теоретичних занять;
наглядати за прийняттям освіжального душу;
під час організації харчування льотного складу враховувати стан теплового обміну організму, підвищену потребу у вітамінах (особливо В1 і В2) і погіршення апетиту;
посилювати контроль за умовами збереження і гігієнічним станом кисневого устаткування, особливо його гумових частин, враховуючи негативний вплив на них високої температури і запиленості повітря.
13.9.11. Постачання льотного складу питною водою, її якість і умови збереження повинні бути під постійним контролем медичних працівників. Усі робочі місця та приміщення для занять повинні забезпечуватись охолодженою кип'яченою водою, що має зберігатись у тарі з якісною теплоізоляцією і покришками, які добре припасовані (краще подвійними), або у самоохолоджувальному посуді (за принципом випаровування води із зовнішньої гігроскопічної оболонки).
14. Медичне забезпечення польотів із виконанням окремих видів авіаційних робіт
14.1. Польоти з виконанням окремих видів авіаційних робіт проводяться для таких потреб:
надання медичної допомоги населенню;
виконання авіаційно-хімічних робіт;
проведення радіаційної розвідки;
виконання повітряних зйомок;
обслуговування рибної промисловості;
обслуговування лісового господарства;
проведення льодової розвідки та інших потреб.
Організація польотів з виконанням окремих видів авіаційних робіт проводиться відповідно до нормативних документів цивільної авіації України.
14.1.1. Медичне забезпечення польотів з виконанням окремих видів авіаційних робіт проводиться:
для виконання польотів, метою яких є надання медичної допомоги населенню та проведення санітарних заходів медичними працівниками відділень невідкладної та планово-консультативної медичної допомоги обласних лікарень;
для забезпечення інших потреб народного господарства за допомогою медичних працівників медично-санітарних частин (здоровпунктів) авіапідприємств цивільної авіації України.
14.2. Медичне забезпечення польотів з метою надання медичної допомоги населенню
14.2.1. Польоти з метою надання медичної допомоги населенню проводяться на підставі заявок органів Міністерства охорони здоров'я. Для забезпечення своєчасного надання кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги населенню області у складі обласних лікарень є відділення невідкладної та планово-консультативної медичної допомоги.
14.2.2. Державіаслужба України для виконання цієї роботи виділяє літаки (вертольоти) у пасажирських варіантах, які пристосовані для перевезення хворих, що перебувають на ношах.
Для надання медичної допомоги населенню України й проведення санітарних заходів виконуються термінові польоти з метою надання невідкладної медичної допомоги і польоти з метою перевезення медичного персоналу для планових консультацій, медичних вантажів та виконання інших робіт.
14.2.3. У тих випадках, якщо санітарні завдання органів охорони здоров'я не можуть бути виконані у зв'язку з малим радіусом дії виділених літаків (вертольотів), а також якщо на рейсовому літаку можна швидко надати медичну допомогу, авіапідприємства цивільної авіації організовують перевезення медичного персоналу і хворих, що перебувають на ношах, рейсовими літаками. У таких ситуаціях працівникам охорони здоров'я та хворим під час подання до каси цивільної авіації заявки на виконання санітарного завдання надаються позачергово місця на рейсових літаках відповідно до переліку Протипоказань до транспортування хворих на рейсових пасажирських лініях. Хворим, які пересуваються без сторонньої допомоги або з дозволу територіальних установ, під час подання до каси цивільної авіації висновку медичного працівника медпункту аеровокзалу надаються місця на рейсових літаках позачергово. Облік таких хворих ведуть медичні працівники медпунктів аеровокзалу в журналі надання медичної допомоги авіапасажирам.
14.2.4. Транспортування медичного персоналу, хворих і медичного вантажу до літака (вертольота), а потім з місця посадки від літака (вертольота) у пункт призначення забезпечується силами та засобами відділення невідкладної та планово-консультативної медичної допомоги обласної лікарні.
Посадка та висадка хворих, які пересуваються без сторонньої допомоги або з дозволу установ охорони здоров'я, та доставка їх у медпункт аеровокзалу проводиться силами і засобами відділу перевезень аеропорту та транспортом, наданим аеропортом.
Визначення стану транспортабельності хворого повітряним судном належить до компетенції лікувально-профілактичного закладу. Авіапідприємство відповідальності за стан здоров'я хворого не несе.
Указівки медперсоналу, які стосуються перевезення хворих або організації невідкладної медичної допомоги, виконуються пілотами літаків (вертольотів) неухильно, якщо вони не суперечать Керівництву з проведення польотів у цивільній авіації.
14.2.5. Доставка медичних вантажів з посадкою на аеродромах у районах, де немає обслуговуючого персоналу, або на посадочні площадки, вибрані з повітря, виконується у присутності представника відділення невідкладної і планово-консультативної медичної допомоги обласної лікарні, який супроводжує і забезпечує доставку медичного вантажу за місцем призначення.
Якщо в пункті призначення гарантована зустріч літака (вертольота), на борту якого перебуває медичний вантаж, допускається виконання санітарного завдання без супровідних осіб.
14.2.6. Відділення невідкладної та планово-консультативної медичної допомоги обласної лікарні забезпечують зустріч і швидку евакуацію хворих, які перебувають на ношах, доставлених літаками (вертольотами) на базовий аеродром.
У разі одночасного використання чотирьох і більше літаків (вертольотів) відділення невідкладної та планово-консультативної медичної допомоги виділяє черговий медперсонал, який повинен перебувати безпосередньо у підрозділі ЦА на аеродромі та керувати протягом усього періоду польотів прийомом і евакуацією хворих.
14.2.7. Якщо після прибуття літака на базовий аеродром виникає необхідність чекати засобів доставки хворого більше 30 хвилин або стає зрозумілим, що такі засоби відсутні, командир літака (вертольота) за допомогою начальника аеропорту вживає заходів щодо транспортування хворого за місцем призначення. Витрати відносяться на рахунок відділення екстреної та планово-консультативної медичної допомоги обласної лікарні.
14.2.8. Якщо хворий, який прибув літаком без супровідного, тобто самостійно, за висновком чергового медичного працівника медпункту аеровокзалу потребує госпіталізації, швидка медична допомога міста за заявкою медпункту аеровокзалу забезпечує позачергову його евакуацію у стаціонарне відділення міської лікарні. Якщо транспортування затримується, відділ перевезення аеропорту позачергово надає хворому місце в готелі, а догляд за ним здійснює працівник медпункту аеровокзалу.
14.2.9. Усі учасники польоту, які прибули на аеродром для надання медичної допомоги, повинні бути одягнені відповідно до умов цього польоту. Хворі, які перебувають на ношах, повинні бути забезпечені необхідними постільними речами (ковдрами, подушками тощо), а в зимовий період - спальними мішками, незамінними в період польоту і під час наземних перевезень.
14.2.10. Уживаючи протиепідемічні та карантинні заходи, екіпажі літаків (вертольотів) повинні виконувати всі інструкції й указівки органів охорони здоров'я щодо особистої профілактики (щеплення та ін.).
Санітарна обробка матеріальної частини проводиться силами та засобами органів охорони здоров'я під наглядом технічного складу підрозділів ЦА.
14.2.11. Медичний контроль за станом здоров'я пілотів санітарної авіації здійснюється на загальних підставах, що встановлені для льотного складу цивільної авіації України.
14.3. Медичне забезпечення авіаційно-хімічних робіт
14.3.1. Специфіка умов праці та виконання польотів на авіаційно-хімічних роботах (далі - АХР) висуває особливі вимоги до контролю за станом здоров'я авіаційного персоналу.
14.3.2. Передпольотний медичний контроль екіпажів, які виконують польоти на АХР у відриві від бази, не проводиться. Відповідальність за дотримання екіпажами режиму передпольотного відпочинку під час виконання польотів на АХР з тимчасових аеродромів, а також з аеродромів для забезпечення авіаційних робіт і посадочних площадок покладається на командира повітряного судна.
14.3.3. Командир повітряного судна приймає рішення з питання допуску до польотів членів екіпажу на підставі усного опитування про стан здоров'я та передпольотного відпочинку. Про прийняте рішення командир повітряного судна робить позначку в робочому журналі: "Екіпаж до польоту готовий" (або "не готовий" із зазначенням причини) і засвідчує своїм підписом. За наявності скарг членів екіпажу на стан здоров'я командир приймає рішення про необхідність медичного обстеження хворого члена екіпажу в найближчому лікувальному закладі.
14.3.4. Командири льотних підрозділів організовують періодичний контроль за режимом праці та відпочинку, умовами побуту, організацією харчування на робочих аеродромах. Під час перевірки роботи екіпажів, які виконують завдання з відривом від бази, обов'язково включається до складу групи лікар (або медична сестра) авіаційної компанії для проведення вибіркового контролю за станом здоров'я членів екіпажу і поповнення витратних бортових аптечок.
14.3.5. Режим праці та відпочинок авіаційного персоналу, який виконує авіахімроботи, установлюється до відповідно до вимог Правил нормування робочого часу.
14.3.6. Для запобігання отруєння людей, які безпосередньо є учасниками авіахімробіт, а також населення, домашніх і диких тварин, бджіл та інших корисних комах, птахів, риби в районі виконання робіт, необхідно суворо дотримуватись Правил з техніки безпеки та виробничої санітарії на авіаційно-хімічних роботах.
14.3.7. За ступенем токсичності для людей і тварин отруйні хімікати, які використовуються при виконанні авіаційно-хімічних робіт, поділяються на чотири групи:
сильнодійні отруйні речовини;
високоотруйні речовини;
середньоотруйні речовини;
малоотруйні речовини.
14.3.8. Навчання та інструктаж щодо безпеки робіт особового складу підприємств цивільної авіації та робітників замовника проводиться працівниками, відповідальними за дотримання вищезазначених Правил.
Особи, які не пройшли навчання та інструктаж з техніки безпеки праці, до авіаційно-хімічних робіт не допускаються.
Перевірка міцності знань правил техніки безпеки в особового складу підприємств цивільної авіації покладається на осіб, відповідальних за дотримання техніки безпеки та виробничої санітарії на АХР, а також медичних працівників і представників профкому.
Навчання особового складу проводиться щорічно перед початком оперативного сезону АХР незалежно від навчання у попередньому році. У програму навчання включаються: вивчення властивостей отруйних хімікатів та мінеральних добрив, з якими доведеться працювати, їх впливу на організм, уживання застережних заходів під час роботи з отруйними хімікатами та мінеральними добривами, які гарантують особисту та громадську безпеку і запобігають забрудненню рештками використаних хімікатів сільськогосподарської продукції, ґрунту, повітря, водоймищ; ідентифікація ознак отруєння та знання способів надання першої невідкладної допомоги.
14.3.9. Не допускаються до АХР підлітки віком до 18 років, вагітні жінки й жінки, які годують дитину, чоловіки, яким більше 55 років, та жінки, яким понад 50 років.
Використання праці жінок на обслуговуванні повітряних суден, які виконують АХР (приготування та завантаження отруйних хімікатів, очистка від них літаків, вертольотів тощо), визначається замовником відповідно до чинного законодавства.
Категорично забороняється допускати до роботи з отруйними хімікатами та мінеральними добривами осіб у нетверезому стані.
14.3.10. Усі працівники, які працюватимуть з отруйними хімікатами та мінеральними добривами, підлягають попередньому ретельному медичному огляду й опитуванню з метою переконання, що в них немає хвороб шкіри (дерматити різної етіології, екземи тощо), хронічних захворювань носоглотки, дихальних шляхів і легенів, підвищеної пітливості. При виявленні таких осіб питання про їх допуск до роботи в кожному окремому випадку вирішує лікар.
14.3.11. Час роботи безпосередньо з отруйними хімікатами і мінеральними добривами для льотного і технічного складу підприємств цивільної авіації визначається в залежності від токсичності речовин і на підставі діючих положень про режим праці та відпочинку цієї категорії працівників.
14.3.12. Підприємства цивільної авіації зобов'язані забезпечити екіпажі, які вилітають у райони проведення АХР, спеціальним одягом, засобами індивідуального захисту відповідно до діючих норм забезпечення, а також аптечками для надання першої медичної допомоги. Зміст і укомплектованість їх регулярно перевіряють медичні працівники цивільної авіації.
На місці виконання робіт повинні бути розташовані та обладнані замовником санітарно-побутові приміщення для харчування, відпочинку, зберігання спецодягу та засобів індивідуального захисту, а також душові установки, умивальники, туалет.
На адміністрацію підприємств цивільної авіації, до яких прикріплені літаки (вертольоти), покладаються обов'язки щодо санітарної обробки та прання спецодягу, а також забезпечення мийними засобами і рушниками.
14.3.13. Особи, які працюють на АХР у віддалених від населених пунктів місцях, забезпечуються наметами для житла, постільними речами, ліжками, посудом, приладами для готування гарячої їжі, питною водою та продуктами харчування. Уживаються та ретельно виконуються всі заходи, що унеможливлюють забруднення отруйними хімікатами питної води, продуктів харчування, посуду і місць, які призначені для харчування і відпочинку.
14.3.14. Роботи щодо застосування отруйних хімікатів і мінеральних добрив та допоміжні операції щодо їх приготування повинні бути обов'язково механізовані. Механізоване завантаження у літак (вертоліт) повинно повністю виключати безпосередній контакт льотного, інженерно-технічного складу і персоналу, який обслуговує літак (вертоліт), з отруйними хімікатами.
14.3.15. Вхід у вантажну кабіну літака (вертольота) повинен бути обладнаний килимом із пористого матеріалу, який змочений 10-відсотковим розчином ДІАС-2. Ця речовина готується промисловим способом у вигляді рідкої пасти молочного кольору, яка добре розчиняється у воді. Розчин ДІАС-2 (100 г на один літр води) кипить при температурі 98 градусів за Цельсієм, піниться, не горить і не підривається. Кожен день килим необхідно мити у 5-10-відсотковому розчині ДІАС-2 в окремому посуді.
Під час виконання та після закінчення АХР літаки (вертольоти) та сільськогосподарська апаратура очищуються від залишків отруйних хімікатів і після цього підлягають дегазації. Очистка та дегазація літаків (вертольотів) і сільськогосподарської апаратури від отруйних хімікатів проводиться відповідно до вимог Правил з техніки безпеки та виробничої санітарії на авіаційно-хімічних роботах.
14.3.16. Забороняється перевезення пасажирів, харчових продуктів і особового складу на літаках (вертольотах), які не пройшли очистки та дегазації після закінчення АХР.
14.3.17. Санепідстанції повинні систематично проводити лабораторний контроль за санітарним станом літаків (вертольотів), які призначаються після закінчення АХР для перевезення людей.
14.3.18. Особи, залучені до авіаційно-хімічних робіт, санітарної обробки літаків (вертольотів), до очищення та дегазації сільськогосподарської техніки, повинні обов'язково пройти медичний огляд і отримати допуск до роботи з отруйними хімікатами. Вони повинні бути детально проінструктовані щодо правил техніки безпеки, особистої гігієни та профілактики отруєнь.
14.3.19. Усі роботи щодо санітарної обробки та дегазації виконуються у спеціальному одязі відповідно до існуючих регламентувальних документів. За кожним працівником закріплюється на весь період роботи комплект захисного одягу. Категорично забороняється зберігати індивідуальні захисні засоби поруч з отруйними хімікатами. Забороняється також носити спеціальний одяг і взуття поза зоною роботи з отруйними хімікатами.
14.3.20. Під час роботи з отруйними хімікатами весь особовий склад зобов'язаний неухильно дотримуватись таких правил:
під час роботи забороняється знімати захисний спецодяг, а також палити, їсти й пити; перед відвідуванням туалету необхідно старанно обтрусити віником пил із захисного одягу, вимити руки з милом;
перед обідньою перервою, а також після закінчення робочого дня зняти індивідуальні засоби захисту в такому порядку: не знімаючи з рук гумові рукавички, вимити їх в знешкоджувальному розчині (3-5-відсотковий розчин кальцинованої соди або 5-відсотковий розчин ДІАС), промити їх у воді; після цього зняти захисні окуляри та респіратор, спецвзуття, спецодяг, знову помити рукавички і зняти їх; потім вимитись з милом у душі та одягти повсякденний одяг;
під час роботи з їдкими та дратівними для шкіри препаратами необхідно змазувати шкіру обличчя, носову порожнину і шию вазеліном;
під час роботи з фосфор- і хлорорганічними препаратами забороняється змазувати шкіру будь-якими жирами та мазями.
14.3.21. Якщо з'явились ознаки отруєння (загальне нездужання, нудота, запаморочення, кровотеча тощо), то перша допомога подається відповідно до нижчевказаних вимог.
Перша невідкладна допомога включає заходи, які можуть ужити звичайні працівники (самодопомога та взаємодопомога), і спеціальні заходи, яких уживають медичні працівники (лікар, фельдшер):
у всіх випадках отруєння (загальне нездужання, нудота, запаморочення, кровотеча тощо) необхідно негайно вивести враженого із забрудненої зони, надати першу допомогу та викликати медичного працівника (лікаря, фельдшера), а за наявності показів відправити до лікарні;
загальні заходи щодо надання першої допомоги, які вживаються незалежно від характеру отруєння, обов'язково повинні включати дії щодо припинення подальшого надходження отрути в організм:
негайно вивести враженого із забрудненої зони;
у залежності від метеорологічних умов оберігати враженого від можливого перегріву або охолодження (при отруєнні ДНОК, пентахлорфенолом натрію рекомендуються тільки холодні процедури: вологі обтирання, холодні компреси);
у разі попадання отрутохімікатів:
в очі - промивати їх великою кількістю води протягом 10 хвилин, якщо після цього полегшення не настає, необхідно негайно звернутись до медичного працівника;
на шкіру - змивати препарат струменем води протягом 5-10 хвилин;
якщо ціанамідні препарати попали на шкіру або в очі, необхідно очистити від них шкіру за допомогою вати, змоченої вазеліном або олією, а в очі закапати вазелінове масло;
для видалення отрутохімікату з шлунка треба випити 6-10 склянок теплої води і подразненням задньої стінки глотки викликати блювоту (процедуру повторити 2-3 рази).
14.3.22. При отруєнні:
фосфор- і хлорорганічними сполуками, севіном потрібно випити одну склянку води, у яку додають одну чайну ложку питної соди;
гербіцидами 2.4-Д, 2М-4Х, хлоратом магнію, ціанамідними препаратами - випити один літр води, у яку додають дві-три столові ложки активованого вугілля;
арсенатом кальцію, кремнефтористим натрієм, препаратами міді - випити один літр води з додаванням 100 г паленої магнезії;
фосфідом цинку - випити один літр питної води з додаванням 2 г марганцевокислого калію; після промивання шлунка (блювоти) слід застосувати сольове проносне (1-2 столові ложки сірчанокислої магнезії на півсклянки води), після чого дати запити двома-трьома склянками води.
У разі:
кровотечі з носа - покласти що-небудь холодне на перенісся;
якщо послаблене дихання - слід робити штучне дихання до прибуття медичного персоналу;
послаблення серцевої діяльності - дати 20 крапель настойки валеріани або кордіаміну, при зупинці серця - робити зовнішній масаж серця через грудну клітку до прибуття медичного персоналу;
отруєння атразином, симазином, цинебом, цирамом - перша допомога не надається; особа, яка постраждала, негайно відстороняється від роботи і направляється до лікаря.
14.3.23. Додаткові заходи в разі отруєння різними отрутохімікатами:
фосфорорганічними сполуками, севіном - дати випити одну таблетку сірчанокислого атропіну;
арсенатом кальцію - у три прийоми (з інтервалом у 10-15 хвилин) - дати випити вміст однієї ампули 5-відсоткового розчину унітіолу, розчиненого у півсклянці води;
фосфідом цинку - дати випити у 2-3 прийоми (з проміжком часу в півгодини) 0,1 г мідного купоросу, розчиненого у півсклянці води, а також збагачений лугом напій - 2-відсотковий розчин питної соди (одна чайна ложка на склянку води) або мінеральну воду (типу Боржомі);
кремнефтористим натрієм - уживати, окрім загальних заходів, молоко у великій кількості або розчин крейди (1 столова ложка на склянку води).
У разі отруєння отрутохімікатами на АХР лікар авіаційного загону заповнює негайне повідомлення, щодо події проводить спільне розслідування із санепідстанцією, складає акт і направляє його до санепідстанції Міністерства охорони здоров'я України на повітряному транспорті.
14.4. Проведення радіаційної розвідки
14.4.1. Проведення радіаційної розвідки доручається льотним екіпажам, які протягом року не були в зоні впливу радіаційного опромінювання. Перед виконанням цих польотів члени екіпажу підлягають медичному обстеженню. На кожного члена екіпажу заводиться індивідуальна картка для запису результатів замірів доз опромінювання.
14.4.2. Літаки та вертольоти, які експлуатуються для проведення радіаційної розвідки, повинні бути обладнані відповідними захисними засобами проти опромінення членів екіпажу.
14.4.3. Члени екіпажу перебувають під постійним медичним наглядом для врахування отриманих доз опромінювання. Після отримання верхньої межі дози опромінювання льотний екіпаж підлягає відстороненню від проведення радіаційної розвідки і перебуває протягом року під наглядом лікарів.
14.5. Польоти для виконання повітряних зйомок
До польотів для виконання повітряних зйомок належать: аерофотознімні, пошуково-знімні, аерознімні, десантознімні, аеровізуальні польоти.
Повітряні зйомки виконуються спеціально підготовленими екіпажами, до складу яких входять штурмани - аерофотознімники, а для аерофотознімання - бортоператори.
14.6. Польоти для обслуговування лісового господарства
Медичні забезпечення вищеназваних польотів у залежності від місцевих умов виконують місцеві органи охорони здоров'я відповідно до спеціальної відомчої інструкції.
14.7. Польоти для обслуговування рибної промисловості
Медичне забезпечення цих польотів у залежності від місцевих умов здійснюють медичні працівники ЦА або місцеві органи охорони здоров'я за узгодженням з медичними працівниками ЦА.
Якщо вертольоти, які виконують вищеназвані роботи, базуються на палубі корабля і на цьому кораблі є лікар або фельдшер, медичне забезпечення польотів здійснює медичний працівник корабля.
| Директор департаменту сертифікації авіаційного персоналу та навчальних закладів | О.І.Лісняк |
