Про затвердження Правил медичного забезпечення і контролю польотів цивільної авіації України

На виконання Указів Президента України від 11.06.98 N 615 "Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу" та від 15.07.2004 N 803 "Про Державну службу України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації", а також з метою приведення вимог щодо підготовки льотного складу цивільної авіації України відповідно до стандартів Європейського Союзу

1. Затвердити Правила медичного забезпечення і контролю польотів цивільної авіації України (далі - Правила), що додаються.

2. Директору департаменту сертифікації авіаційного персоналу та навчальних закладів (Лісняк О.І.):

2.1. Забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому законодавством порядку.

2.2. Довести Правила до відома організацій, зареєстрованих на території України, що здійснюють медичне забезпечення авіаційної діяльності в цивільній авіації України.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Голови Колісника А.А.

1. Загальні положення

1.1. Правила медичного забезпечення і контролю польотів цивільної авіації України (далі - Правила) поширюються і є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання, які виконують роботу, пов'язану з використанням повітряних суден і контролем за виконанням польотів.

1.2. Правила регламентують діяльність служб медичного забезпечення і контролю польотів та визначають організаційні заходи адміністрації авіакомпаній, що проводяться працівниками медичних установ цивільної авіації для забезпечення безпеки польотів.

1.3. Правилами користуються керівники та посадові особи підприємств авіаційного транспорту України незалежно від їх підпорядкованості та форм власності, що здійснюють експлуатацію цивільних повітряних суден.

2. Нормативні посилання

При розробленні цих Правил використано такі законодавчі та нормативні документи:

Повітряний кодекс України;

Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію, 1944 р.;

Міжнародні стандарти та рекомендована практика. Видача свідоцтв авіаційному персоналу. Додаток N 1 до Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію, 1944 р., 9-е видання, червень, 2001 р.;

Міжнародні стандарти та рекомендована практика. Правила польотів. Додаток N 2 до Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію, 1944 р., 9-е видання, липень, 1990 р.;

Міжнародні стандарти та рекомендована практика. Додаток N 6:

Частина I. Міжнародний комерційний повітряний транспорт до Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію, 1944 р., 6-е видання, липень, 1995 р.;

Частина II. Міжнародна авіація загального призначення. Літаки до Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію, 1944 р., 5-е видання, липень, 1995 р.;

Частина III. Міжнародні польоти. Вертольоти до Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію, 1944 р., 3-е видання, липень, 1995 р.;

Документ ІКАО (Doc 8984). "Руководство по авиационной медицине, 2-е издание, 1985 г., переиздание, ноябрь, 1993 г.";

Документ ІКАО (Doc 6920-AN/855). "Руководство по расследованию авиационных происшествий, 1970 г., переиздание, январь, 1993 г.".

3. У цих Правилах терміни вживаються у такому значенні:

Медичне забезпечення і контроль польотів - це система заходів, що направлені на збереження здоров'я, підвищення працездатності і витривалості льотного складу і осіб, які керують повітряним рухом, для успішного виконання задач цивільної авіації і забезпечення безпеки польотів.

Відділ авіаційної медицини - це частина авіаційної адміністрації, яка складається із лікарів з досвідом роботи в галузі авіаційної медицини і вповноважена діяти від імені авіаційної адміністрації.

Авіамедичний експерт - лікар, який має кваліфікацію та ліцензію для роботи в галузі авіаційної медицини та призначений авіаційною адміністрацією країни.

Аеромедичні центри - медично-санітарні частини, які керуються авіамедичними екзаменаторами, відповідальними за узгодження результатів обстежень та підписання звітів і сертифікатів, мають в своєму штаті лікарів, які пройшли підготовку та мають досвід роботи в авіаційній медицині, обладнані для проведення аеромедичних обстежень та призначені адміністрацією.

4. Скорочення

АМЕ - авіамедичний експерт;

АМЦ - аеромедичний центр;

ВАМ - відділ авіаційної медицини;

ДМСЦ ЦА - державний медичний і сертифікаційний центр цивільної авіації;

ІКАО - міжнародна організація цивільної авіації;

КПС - командир повітряного судна;

МП АРК - медичний підрозділ аварійно-рятувальної команди;

МСЧ - медично-санітарна частина;

ОАВ - об'єднана авіаційна влада

РСП - регіональний структурний підрозділ УВД;

СОП - служба організації перевезень;

УПР - управління повітряним рухом;

ЦА - цивільна авіація.

5. Основні положення

5.1. Медичне забезпечення авіаційної діяльності - це комплекс заходів, спрямованих на проведення передзмінного контролю диспетчерів УПР; медичне забезпечення пошукових і аварійно-рятівних робіт, медичного нагляду у міжсертифікаційний період; участь у плануванні польотів з урахуванням стану здоров'я, відпочинку, харчування членів екіпажу; гігієнічні вимоги до стану устаткування для забезпечення життєдіяльності екіпажу та пасажирів у польоті; медичні психологічні вимоги при прийомі у льотні навчальні заклади ЦА України.

5.2. Передпольотний і передзмінний медичний контроль

5.2.1. Передпольотний і передзмінний контроль проводиться відповідно до вимог чинних нормативних документів.

Передпольотний медичний контроль членів екіпажу повітряних суден не проводиться, рішення про допуск до польотів членів екіпажу приймає командир повітряного судна на підставі усного опитування про стан здоров'я і передпольотний відпочинок. Про прийняте рішення командир повітряного судна робить відмітки за своїм підписом у завданні на політ (графа "Проходження медичного огляду"): "Екіпаж до польоту готовий" (або "Не готовий" із зазначенням причини). У разі наявності скарг членів екіпажу на стан здоров'я командир повітряного судна вживає заходи з проведення медичного огляду хворого у найближчому медичному закладі.

Для уникнення фактів уживання алкоголю членами екіпажів повітряних суден в аеропортах України проводиться вибірковий тест-контроль на вживання алкогольних напоїв екіпажів, що вилітають, незалежно від державної належності повітряного судна.

Передпольотний медичний контроль проходять курсанти і студенти навчальних закладів з підготовки льотного складу незалежно від форми власності перед виконанням учбово-тренувальних польотів.

Обсяг передпольотного медичного контролю відповідає обсягу передзмінного медичного контролю.

Під час проведення передзмінного медичного контролю визначається придатність диспетчерів УПР за станом здоров'я до управління повітряним рухом.

Передзмінний медичний контроль - це цілий комплекс заходів, який виконується авіаційним лікарем із метою повноцінної підготовки диспетчерів до зміни, підтримання їх високої працездатності. У цей комплекс заходів входить контроль за станом здоров'я, режимом праці, відпочинку, харчування, побуту, а також контроль за психофізичною готовністю до чергування.

Головною метою передзмінного медичного контролю є своєчасне виявлення і відсторонення від чергування осіб із початковими формами захворювання та зниженою працездатністю, пов'язаними з утомою (недостатній сон, надмірне фізичне навантаження, порушення режиму відпочинку); виявлення ознак уживання алкоголю або лікарських засобів, а також закінчення терміну медичного сертифіката, піврічного медичного огляду і ухилення від медичного обстеження.

5.2.2. Передзмінний медичний контроль проводиться авіаційними лікарями, лікарями РСП, лікарями учбових закладів, лікарями (середнім медичним персоналом) медпунктів аеровокзалів.

5.2.3. Передзмінному медичному контролю підлягають керівники польотів, старші диспетчери УПР, які введені до складу змін УПР.

Післяпольотний медичний контроль за медичними показниками проводить лікар авіакомпанії.

Зміна диспетчерів УПР проходить передзмінний медичний контроль за одну годину до початку зміни.

5.2.4. Передзмінний медичний контроль проводиться в індивідуальному порядку. Під час контролю присутність сторонніх осіб забороняється.

Перед проведенням передзмінного контролю черговий медичний працівник зобов'язаний перевірити у диспетчерського складу свідоцтво авіаційного спеціаліста і медичний сертифікат.

Передзмінний медичний контроль проводиться без верхнього одягу та головних уборів.

Члени екіпажу не допускаються до польотів, а диспетчери - до управління повітряним рухом при виявленні у них ознак захворювання, втоми, вживання алкогольних напоїв, лікарських засобів, порушення передзмінного режиму, а також у зв'язку із закінченням терміну медичного сертифіката, при відсутності піврічного медичного огляду, при ухиленні від медичного обстеження.

5.2.5. Члени екіпажу після авіаційних подій не допускаються до виконання польотів. Вони підлягають негайному медичному обстеженню та позачерговій медичній сертифікації.

5.2.6. Обсяг передзмінного медичного контролю: огляд, опитування, обстеження слизової оболонки рота і зіва, обстеження пульсу, додаткові обстеження за показниками (артеріальний тиск, температура тощо).

Огляд включає: зовнішній вигляд, стан відкритих шкіряних покривів і видимих слизових оболонок (збліднення, гіперемія, підвищена спітнілість, акроціаноз, набряки, жовтявість шкіряних покривів і склери тощо), а також перевірку відповідності одягу метеорологічним умовам.

Під час опитування диспетчерів (курсантів) виявляються скарги на стан здоров'я, умови передзмінного відпочинку, тривалість і якість сну, режим харчування (коли, де і яку споживав їжу). Оцінюється мова, міміка, емоційний стан (спокійний, загальмований, збуджений), а також суб'єктивна готовність до чергування.

У разі наявності скарг на незадовільне самопочуття, недостатній передпольотний відпочинок член екіпажу до польоту, а диспетчер до управління повітряним рухом не допускаються і направляються до лікаря авіаційного загону.

Обстеження порожнини рота і зіва складається з огляду язика, мигдаликів, слизової оболонки м'якого та твердого піднебіння, задньої стінки глотки.

Під час обстеження пульсу (визначається пальпаторно на променевій артерії в сидячому положенні протягом 30 секунд із перерахунком на одну хвилину) оцінюються частота, ритм, наповнення та напруга. Якщо пульс частіший, ніж 90 ударів за одну хвилину (тахікардія), або рідший, ніж 55 ударів за одну хвилину (брадикардія), проводиться додаткове опитування (самопочуття, фізичні та емоційні навантаження); через 2-5 хвилин повторно підраховується пульс, а якщо є тахікардія, вимірюється температура тіла.

Аритмія, тахікардія, брадикардія є підставами для відсторонення від польоту (чергування) і для направлення на додаткове обстеження до авіаційного лікаря.

Тахікардія, брадикардія, аритмія, напружений пульс, підозра на вживання алкогольних напоїв є показниками для вимірювання артеріального тиску, які враховуються тільки в тому разі, якщо вони реєструються при повторному вимірюванні через 5 хвилин.

Диспетчери допускаються до управління повітряним рухом при артеріальному тиску, який становить не більше 150/90 мм рт.ст. і не менше 100/60-105/60 мм рт.ст.

5.2.7. Черговий медичний працівник власноручно заповнює усі графи журналу передзмінного медичного контролю, а диспетчер ставить свій підпис у графі "Підпис диспетчера", чим стверджує відсутність скарг на стан здоров'я. Після огляду, опитування та обстеження черговий медичний працівник робить запис про допущення до управління повітряним рухом і розписується.

5.2.8. У разі відсторонення від виконання польоту (управління повітряним рухом) у зв'язку з виявленням захворювання, стомлення, недостатнього передпольотного відпочинку, факту вживання алкогольних напоїв та лікарських засобів, у зв'язку із закінченням терміну дії медичного сертифіката черговий медичний працівник робить запис у журналі відсторонення від польоту і доповідає про відсторонення диспетчеру аеродромно-диспетчерського пункту (далі - АДП).

Якщо є підозра на вживання алкогольних напоїв членом екіпажу (диспетчером), проводиться медичний огляд згідно з вимогами чинного законодавства.

Член екіпажу (диспетчер), який відсторонений від польоту (чергування) у зв'язку із захворюванням, направляється до авіаційного лікаря, а при його відсутності - до керівника (його заступника) медичного закладу авіапідприємства. У разі відсторонення члена екіпажу (диспетчера) у зв'язку із захворюванням поза часом роботи медичного закладу видається відповідна довідка.

5.2.9. Лікар авіаційної компанії у період попередньої підготовки до польоту повинен:

планувати медичне забезпечення наступного польоту;

перевірити відповідність планованого льотного навантаження характеру польотного завдання, стану здоров'я і витривалості осіб льотного складу;

провести огляд членів екіпажів, які викликають сумнів щодо стану здоров'я;

перевірити якість кисню (вибірково), який призначений для використання у польоті, його відповідність стандарту; наявність і стан бортової аптечки; санітарно-гігієнічний стан приміщень, де перебуває льотний склад до польотів на аеродромі у перервах між польотами; відповідність одягу району польоту, порі року та погоді.

5.3. Медичний контроль у міжсертифікаційний період

5.3.1. Медичний контроль авіаційного персоналу у міжсертифікаційний період виконує авіаційний лікар авіакомпанії.

На посаду лікаря авіакомпанії (лікаря РСП) призначається лікар, який закінчив лікувальний факультет, має сертифікат лікаря-спеціаліста (лікаря з авіаційної медицини, терапевта, хірурга, невролога, оториноларинголога), має базову підготовку з авіаційної медицини та досвід практичної роботи.

Він зобов'язаний:

проводити медичні огляди після чергової медичної сертифікації авіаційного персоналу із записом в амбулаторній книжці:

власників свідоцтв транспортного пілота, комерційного пілота, штурмана, бортінженера, бортрадиста, бортпровідника , диспетчера УПР - через кожні 6 місяців;

власників свідоцтв приватних пілотів, пілотів-спостерігачів, пілотів вільних аеростатів, пілотів планера, пілотів надлегких повітряних суден, бортоператорів, професійних парашутистів через 12 місяців;

контролювати виконання рекомендацій АМЕ, проводити лікувально-оздоровчі заходи з льотним складом у міжсертифікаційний період;

проводити аналіз захворюваності та травматизму льотного складу, а також розробляти рекомендації керівництву авіакомпанії щодо їх профілактики;

вивчати та контролювати додержання режиму праці, умов відпочинку і харчування льотного складу;

брати участь у розборі польотів, у вивченні передумов льотних подій і помилок усіх дій, які пов'язані із станом здоров'я льотного складу;

вивчати медичну документацію випускників льотних навчальних закладів ЦА, льотного складу, який переведений із інших авіакомпаній;

брати участь у роботі комісії щодо відбору льотного складу для навчання на нову авіаційну техніку, для роботи в країнах із жарким кліматом та полярних експедиціях;

брати участь у складанні графіка відпусток і заявок на санаторно-курортне лікування льотного складу відповідно до рекомендацій АМЕ;

проводити медичні огляди після лікування гострих захворювань, авіаційних подій, відпусток, відряджень та навчання. При відсутності протипоказань лікар зобов'язаний допускати до продовження професійної діяльності;

проводити динамічне спостереження за особами льотного складу, які підлягають диспансерному обліку;

контролювати дотримання норм льотного часу та вести його облік відповідно до вимог Правил визначення робочого часу та часу відпочинку екіпажів повітряних суден цивільної авіації України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 02.04.2002 N 219, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.04.2002 за N 390/6678 (далі - Правил нормування робочого часу);

проводити підготовку авіаційного персоналу до медичної сертифікації та оформлення медичної документації;

проводити підготовку та направляти льотний склад на позачергову медичну сертифікацію за медичними показниками, після авіаційних подій, при виїзді в закордонне відрядження на термін більше шести місяців;

проводити обов'язковий огляд членів екіпажу, які усунені від польоту в зв'язку з наявністю скарг на незадовільне самопочуття, недостатній відпочинок, при наявності аритмії, тахікардії, брадикардії або інших захворювань;

надавати амбулаторну кваліфіковану допомогу, забезпечувати невідкладну та планову госпіталізацію хворих членів екіпажу в стаціонари цивільної авіації та територіальні органи охорони здоров'я;

проводити льотному складу планові і за показниками профілактичні щеплення;

своєчасно виявляти зміни у стані здоров'я та працездатності, проводити необхідні лікувально-профілактичні та реабілітаційні заходи;

виявляти фактори, які чинять негативний вплив на здоров'я та працездатність авіаційного персоналу, уживати заходи щодо їх усунення;

вивчати працездатність і витривалість льотного складу під час виконання видів польотів.

5.4. Медичний контроль у процесі польотів

5.4.1. Лікар авіакомпанії, вивчаючи стан здоров'я льотного складу, під час польотів зобов'язаний приділити особливу увагу особам, які перебувають під диспансерним наглядом, а також тим, хто вперше прибув у авіакомпанію, і які допустили помилки під час виконання польотів.

5.4.2. У процесі польотів лікар авіаційного загону повинен:

проводити нагляд за самопочуттям авіаційного персоналу після виконання польотного завдання;

аналізувати усі випадки льотних подій і передумов тих із них, що пов'язані зі станом здоров'я та психофізіологічними особливостями членів екіпажу, а також інформувати адміністрацію щодо профілактичних заходів таких випадків;

доповідати керівництву авіакомпанії про зміни у стані здоров'я або незадовільне перенесення польоту авіаційним персоналом для своєчасного відсторонення таких осіб від польотів за медичними показниками;

з'ясовувати причину незадовільного самопочуття авіаційного персоналу і скарг на незадовільне перенесення польотів та вживати необхідні заходи;

контролювати умови перебування авіаційного персоналу у період між вильотами, в чеканні польоту та вживати необхідні заходи щодо усунення недоліків;

контролювати режим і якість харчування авіаційного персоналу;

перевіряти відповідність льотного одягу метеорологічним умовам польоту;

виявляти випадки неправильного користування кисневим устаткуванням і спеціальним спорядженням;

у період польотів проводити вибірковий післяпольотний медичний контроль. Крім опитування, зовнішнього огляду і підрахування пульсу, якщо необхідно, вимірюється артеріальний тиск.

Якщо встановлено, що член екіпажу за станом здоров'я не може продовжувати польоти, лікар авіакомпанії негайно інформує керівництво авіакомпанії і організовує обстеження і лікування цієї особи.

5.4.3. Лікар авіаційної компанії (або представник відділу авіаційної медицини), у тому разі, якщо необхідно вивчити ступінь утоми, емоційної напруги екіпажу у різних рейсах, дати оцінку індивідуальним психофізіологічним особливостям для вирішення питання про придатність до льотної роботи, особисто бере участь у запланованому польоті разом з екіпажем. У подібних випадках вивчення стану здоров'я членів екіпажу проводиться за заздалегідь розробленою спеціальною програмою ВАМ Державіаслужби. Результати обстежень, які проводились, використовуються для медичної сертифікації авіамедичними екзаменаторами, а також у разі вирішення питань щодо проведення лікувально-профілактичних заходів.

5.5. Медичне забезпечення і контроль за станом здоров'я диспетчерів, які керують повітряним рухом

5.5.1. Диспетчери УПР підлягають медичній сертифікації.

Медичні огляди після чергової медичної сертифікації диспетчерів проводяться через кожні 6 місяців.

Диспетчери УПР, які не мають діючого медичного сертифіката, не можуть користуватися правами, наданими відповідними свідоцтвами (сертифікатами) авіаційним спеціалістам.

5.5.2. Медичне забезпечення диспетчерів управління повітряним рухом складається з таких розділів:

вивчення особливостей і умов праці;

проведення систематичного контролю за санітарно-гігієнічним станом у приміщеннях управління повітряним рухом (температурний режим, загазованість приміщень, інтенсивність шумів, рівень надвисоких частот тощо), прийняття необхідних заходів через адміністрацію авіапідприємств для створення нормальних умов;

динамічний нагляд за станом здоров'я;

проведення медичного контролю всього диспетчерського складу УПР перед чергуванням;

проведення медичних оглядів після чергової медичної сертифікації через кожні шість місяців;

звільнення від роботи з наступним проведенням необхідних лікувально-оздоровчих заходів, якщо виявлені ознаки захворювання або перевтомлення, що перешкоджають виконанню службових обов'язків;

допущення до роботи осіб, які перенесли захворювання, фізичні або психічні травми, після проведення позачергової медичної сертифікації за медичними показниками.

5.5.3. Авіаційний лікар повинен проводити постійний медичний контроль для підвищення професійної працездатності, зниження перевтомлювання диспетчерів УПР за:

додержуванням тривалості змін для працівників служби руху;

наданням диспетчерам УПР відпочинку між робочими змінами не менше доби (при тривалості сну не менше 7-8 годин);

забезпеченням протягом робочих змін регламентованих перерв для відпочинку і харчування;

виробленням психофізіологічних навиків у диспетчерів у процесі учбових тренувань на диспетчерських тренажерах.

5.6. Медичний контроль і аналіз передумов авіаційних подій та помилкових дій членів екіпажу в польоті

5.6.1. Необхідність медичного контролю виникає під час експлуатації повітряного судна та знаходження на його борту пасажирів або екіпажу для виконання польоту, якщо повітряне судно повністю зруйнувалось або одержало ушкодження з порушенням його цілісності, із загибеллю осіб, які перебували на борту, а також, якщо створюється загроза безпеці повітряного судна, екіпажу, пасажирів і яка за відповідних умов може викликати авіаційну подію. Авіаційні події бувають льотними та наземними. Льотні події - це такі, що стались під час польоту. Наземні події відбуваються до та після польоту.

5.6.2. Для розслідування авіаційної події створюється комісія, яка складається з льотної, інженерно-технічної, медичної, адміністративної підкомісій і штабу.

Медичну підкомісію Державіаслужби очолює начальник відділу авіаційної медицини; медичну підкомісію авіапідприємства очолює начальник медсанчастини. Членами першої підкомісії є спеціалісти відділу авіаційної медицини; членами підкомісії авіапідприємства є спеціалісти АМЦ і лікарі авіакомпаній.

Медична підкомісія встановлює характер фактичних дій екіпажу при виникненні аварійної ситуації, а також правильність впливу на такі події на підставі:

індивідуально-психологічних особливостей командира та членів екіпажу, їх загального фізичного розвитку, морально-психологічного стану за останній місяць, паління, вживання алкоголю та лікарських речовин;

стану здоров'я екіпажу (психічний та фізичний стан напередодні події, дані медичних оглядів, дані медичних сертифікацій за останні три роки);

визначення повноцінності відпочинку, сну та харчування протягом трьох діб перед авіаційною подією;

оцінки своєчасності використовування відпусток, вихідних днів, льотного навантаження напередодні та у день події, протягом останнього місяця і відповідності їх встановленим нормам;

стану членів екіпажу безпосередньо перед подією за даними трасологічного дослідження спорядження та обмундирування екіпажу, а також даних судово-медичної експертизи;

впливу конструктивних особливостей повітряного судна, умов польоту, засобів рятування на здоров'я членів екіпажу;

вивчення причин загибелі та травм членів екіпажу, пов'язаних із конструкцією і устаткуванням літака та умовами його польоту.

5.6.3. Медична підкомісія проводить збір інформації та встановлює:

стан здоров'я членів екіпажу напередодні та у день польоту;

результати медичної сертифікації та піврічних оглядів, звертання в інші лікувальні заклади за останні три роки;

термін останньої медичної сертифікації та її висновок;

наявність випадків відсторонення від польотів;

перенесені захворювання та травми;

вживання алкоголю, медикаментів, паління;

відповідність льотного навантаження визначеним нормам напередодні, у день авіаційної події, протягом останнього місяця;

повноцінність відпочинку, сну, харчування за останні три доби;

своєчасне використання відпусток та вихідних днів;

коротка характеристика побутових умов.

Після проведення збору інформації та досліджень медична підкомісія проводить:

остаточний аналіз медичних документів, секційних і лабораторних досліджень з метою встановлення взаємозв'язку авіаційної події зі станом здоров'я членів екіпажу;

оцінку нервово-психічного стану членів екіпажу в авіаційному польоті на підставі оцінки даних радіообміну та лабораторних досліджень;

аналіз трасологічних досліджень на наявність етилового алкоголю, карбоксигемоглобіну та інших токсичних речовин, медикаментів;

оцінку судово-токсикологічних і мікроскопічних досліджень для встановлення наявності ознак стресового стану або раптового захворювання;

оцінку можливого впливу знайдених відхилень у досліджених органах і системах на стан здоров'я при виникненні та розвитку аварійної ситуації.

Із викладених вище питань медична підкомісія ретельно вивчає всі відхилення, пов'язані зі станом здоров'я, відхилення від нормативних документів і в кожному конкретному випадку авіаційної події робить відповідні висновки.

За результатами роботи медична підкомісія за наявності недоліків у медичному забезпеченні польоту виносить рекомендації щодо їх усунення.

5.6.4. Передумовами до авіаційних подій, які повинні вивчатися медичною підкомісією, необхідно вважати помилкові дії та відхилення у стані здоров'я членів екіпажу, а також зниження їх працездатності з інших причин, що створюють загрозу безпеки польоту і змушують екіпаж виконувати непередбачені польотним завданням дії щодо благополучного завершення польоту. До таких передумов належать: виконання польотів у хворобливому стані, виконання польотів після порушення режиму праці, відпочинку, харчування, виконання польотів після вживання алкоголю напередодні польоту або в день польоту; психічні травми; зниження працездатності у польоті, що пов'язане з дією на організм різних несприятливих факторів (перенавантаження, перепади барометричного тиску, декомпресійні розлади); неправильна експлуатація або невикористання кисневого устаткування у польоті; ілюзії у польоті; попадання у повітря кабіни шкідливих речовин; несприятливий температурний режим у кабіні.

5.6.5. Основними методами виявлення передумов авіаційної події, які вивчаються медичними працівниками, є:

постійний медичний контроль за станом здоров'я і працездатністю льотного складу;

доповідь КПС у польоті та після польоту;

бесіди з диспетчерами УПР, членами екіпажу;

дані об'єктивного контролю за польотом (запис радіообміну, радіолокаційна проводка, бароспірограми, записи бортових самозаписувачів тощо);

оцінка діяльності екіпажу старшою посадовою особою льотного складу;

матеріали розбору польотів.

5.6.6. Якщо встановлено факт погіршення самопочуття члена екіпажу в польоті та втрати ним у зв'язку з цим працездатності, необхідно встановити:

характер польотного завдання, висоту та умови польоту, мікроклімат у кабіні літака;

використання спеціального спорядження, устаткування та їх стан;

обставини і фактори польоту, що викликали погіршення самопочуття або зниження працездатності, з якими пілот пов'язує зміни, які виникли у стані його здоров'я;

вплив наслідків події на виконання польотного завдання;

проведені пілотом заходи щодо ліквідації передумови події та її наслідків;

прецеденти подібних випадків;

фактичний передпольотний режим, характер та інтенсивність льотного навантаження за тиждень, місяць, рік; самопочуття перед вильотом і напередодні;

думку інших спеціалістів і служб про причини цієї події.

Для встановлення причин передумови льотної події необхідно проаналізувати усі факти і обставини, що мають безпосереднє відношення до цієї події. У разі необхідності звертатись за консультацією до пілотів, інженерів і спеціалістів інших служб.

У результаті вивчення передумов авіаційних подій розробляються та виконуються такі заходи щодо їх попередження:

обстеження або лікування членів екіпажу, надання короткочасної відпустки або тимчасове звільнення (відсторонення) від польотів;

усунення недоліків у забезпеченні та організації польотів та передпольотного режиму, що негативно впливають на стан здоров'я, а також на працездатність екіпажу;

проведення спеціальних тренувань;

покращення побутових умов;

проведення бесід із льотним екіпажем, диспетчерами УПР і членами їх сімей.

5.6.7. Лікарі авіаційних компаній зобов'язані вивчати помилкові дії членів екіпажу в польоті, які пов'язані зі станом здоров'я, індивідуально-психологічними якостями та психологічними особливостями льотної діяльності. Головними джерелами відомостей про помилкові дії льотного складу є:

журнал диспетчера УПР;

матеріали розбору польотів;

бесіди з диспетчерами, командирами та іншими членами екіпажу;

особисті спостереження лікаря під час польоту (зовнішній вигляд пілота, його поведінка, дія льотних навантажень, фізіологічні показники);

дані об'єктивного контролю за польотом (записи радіообміну, дані бортових самописців).

Лікар авіаційної компанії, виходячи з характеру помилкових дій, умов польоту, психофізіологічних якостей льотної діяльності та індивідуальних якостей пілотів, виявляє помилки, які підлягають медичному вивченню.

Під час вивчення помилкових дій пілотів аналізу підлягають:

обставини та умови, за яких виникла помилка (тип літака, характер польоту);

дані про пілота (вік, стаж льотної роботи, класність, загальна кількість годин нальоту на цьому типі літака, перерви у польотах);

стан здоров'я, індивідуальні психологічні, фізичні та фізіологічні особливості пілота, його самопочуття перед польотом і у польоті;

характер і наслідки помилки, її прецеденти у даного члена екіпажу;

психологічні особливості діяльності у польоті та недоліки в організації робочого місця, що могли сприяти виникненню помилкових дій.

У необхідних випадках проводиться клінічне або експериментально-психологічне обстеження пілота в стаціонарі ДМСЦ ЦА України для виявлення відхилень у стані здоров'я та індивідуально-психологічних особливостях, що могли сприяти виникненню помилки. З цією ж метою необхідно вивчити психофізіологічний стан пілота під час виконання ним завдань на тренажері у сертифікаційному центрі ЦА України, який устаткований приладами для реєстрації основних фізіологічних функцій та рухових реакцій. На тренажері обов'язково імітуються такі ж умови, за яких пілот допустив помилкові дії.

Матеріали медичного вивчення передумов до авіаційних подій та помилкових дій пілотів, аналіз і пропозиції щодо запобігання їх виникненню доповідаються адміністрації авіапідприємства, начальнику ВАМ Державіаслужби для узагальнення й прийняття рішення керівництвом. На кожну передумову і помилкову дію лікар авіаційної компанії заводить медичну карту обліку авіаційних подій та їх передумов.

Медичне керівництво роботою лікарів авіаційних компаній щодо виявлення передумов авіаційних подій та помилкових дій, а також узагальнення цієї роботи здійснює ВАМ Державіаслужби, який на основі аналізу систематизованих матеріалів розробляє рекомендації для лікарів авіаційних компаній щодо запобігання передумовам помилкових дій.

5.7. Медичні вимоги й аналіз діяльності членів екіпажу в польоті

5.7.1. В основі авіаційної події або її передумови лежать три головних фактори: людина, авіаційна техніка та навколишнє середовище.

Із точки зору оцінки нервово-емоційного стану особистий характер - це сукупність усіх природжених і набутих фізичних, психічних властивостей особи, що можуть бути пов'язані з подією. Особистий фактор обіймає сферу емоційних і вольових якостей, риси характеру та темпераменту, задатки та здібності, схильності та інтереси, схильності та навички, моральні риси, фізичний розвиток, загальну та спеціальну підготовку.

Під час аналізу діяльності членів екіпажу в аварійній ситуації в польоті спеціалістами ВАМ і лікарями авіаційних компаній необхідно враховувати, крім результатів основних клінічних обстежень, такі льотні здібності членів екіпажу як:

інтенсивність, рухомість, урівноваженість нервових процесів;

інтерес до льотної діяльності, прагнення до удосконалення льотної майстерності - риси, що характеризують направленість пілота;

емоційна стійкість, зокрема емоційно-моторна та емоційно-сенсорна стійкість;

наполегливість, рішучість, ініціативність, кмітливість;

широке розподілення, швидке переключення і стійка увага;

швидкість і точність складних видів рухових реакцій, спритність, хороша координація рухів, легкість утворення і переробок рухових стереотипів;

негативні індивідуально-психологічні особливості, психологічна несумісність членів екіпажу, неправильно вироблений стереотип діяльності.

Під час всебічного вивчення індивідуально-психологічних особливостей нервово-емоційного стану пілотів, які є учасниками передумов події, необхідно звернути увагу на наявність таких особливостей:

недостатньо розвинуте почуття відповідальності за безпеку польотів;

переоцінка своїх професійних можливостей командиром повітряного судна та іншими членами екіпажу;

відсутність достатнього контролю за діяльністю підлеглих;

неврівноваженість характеру командира повітряного судна, що ускладнює взаємодію членів екіпажу;

поспішне або запізніле прийняття рішення в ускладнених умовах польоту;

некритичне ставлення до своїх помилок.

5.7.2. Оцінка функції органів і систем.

До причин авіаційних подій та їх передумов, пов'язаних із фізіологічними функціями органів і систем людини, необхідно віднести ряд зрушень у фізіологічних функціях, що можуть виникнути під впливом різних несприятливих фізичних факторів польоту, і насамперед таких:

тривале спостерігання за навколишнім середовищем і показаннями багаточисельних приладів;

тривале перебування у вимушеній позі при незначній кількості робочих рухів і обмеженій можливості змінити положення тіла;

одноманітність навколишнього простору і монотонний шум двигунів;

вібрація та загойдування;

зниження парціального тиску кисню та загального барометричного тиску;

порушення звичайного ритму життєдіяльності.

Дія деяких факторів може призвести до недостатнього забезпечення пілота киснем для дихання, що може спостерігатись під час польоту у зв'язку з несправністю кисневого устаткування і, як наслідок, може призвести до виникнення різних ступенів гіпоксії та втрати свідомості пілотом. У разі розвитку легких ступенів гіпоксії під час тривалих польотів виникає гіпервентиляція з наступним розвитком гіпокапнії, зміна дисоціації гемоглобіну і порушення засвоєння кисню тканинами, що також сприяє втраті свідомості пілотом.

З інших біохімічних зрушень, які можуть негативно впливати на безпеку польоту, необхідно відзначити недостатній вміст цукру у крові пілота. Явище гіпоглікемії, як правило, спостерігається у тих випадках, коли пілот виконує політ натщесерце або після недостатнього сніданку. У польоті в пілота з'являється невпевненість у собі аж до почуття страху, що в поєднанні з великою нервово-емоційною напругою може призвести до різних порушень діяльності центральної нервової системи (загальна слабкість, пітливість, тремор пальців рук, сплутаність свідомості, знепритомленість).

Порушення просторового орієнтування у польоті за приладами є причиною подій або передумовою до них, що не пов'язане безпосередньо з відмовою техніки.

Самолікування та прийом медикаментів без відома лікаря може призвести до погіршення стану здоров'я пілота в польоті. Лікар авіаційної компанії повинен приділяти значну увагу роз'ясненням авіаційному персоналу про недопустимість вживання лікарських речовин перед польотом, тому що в протилежному випадку це створює пряму загрозу безпеці польотів.

5.7.3. Психофізіологічна підготовка авіаційного персоналу - це комплекс заходів, направлених на ознайомлення пілота з тими факторами, які можуть діяти на нього у польоті, а також система профілактичних заходів, що сприяють зниженню дії цих факторів і підвищенню працездатності в польоті.

Психофізіологічна підготовка льотного складу - це обов'язкова підготовка пілотів до польотів у наземних умовах у вигляді моделювання всіх елементів польоту для вироблення необхідних професійних навиків із пілотування повітряного судна. Вона повинна охоплювати всі види льотних тренувань: тренування на тренажерах, навчання вести розмову в умовах надзвичайного тиску під маскою, імітацію різних аварійних ситуацій, які можуть виникнути під час реального польоту (пожежа на літаку, відмова двигуна, відмова пілотажних приладів).

У цих тренуваннях найактивнішу участь повинні брати лікарі авіаційних компаній і АМЕ, які при проведенні імітуючих ситуацій реєструють фізіологічні функції пілота: частоту серцевих скорочень, дихання, ЕКГ, стан нервової системи тощо.

Пілоти та лікарі повинні знати, чим складніші навички, які відпрацьовуються під час тренування, тим важче вони закріплюються та зберігаються. Складні навички в умовах високих напружень функціональних систем організму менш стійкі і схильні до руйнування. Тому для вироблення у пілотів стійких навичок у різних екстремальних умовах польоту та наземних підготовках необхідно широко застосовувати перешкоди, які ускладнюють пілотування (вібрація, шум, засвітлювання приладної дошки, перешкоди у радіозв'язку, вирішення додаткових задач тощо).

5.7.4. Лікар авіаційної компанії перед польотами повинен брати активну участь у психологічній підготовці для вирішення таких питань:

допомогти пілотам внутрішньо зібратись, зосередитись, продумати план польоту;

сприяти застосуванню системи навичок та умінь, що забезпечать безпомилкове виконання всіх необхідних операцій у відповідній послідовності та звичайному темпі;

контролювати чітке виконання розпорядку дня, не допускати перестановок у плановій таблиці, неорганізованості під час польотів;

проводити відповідну роботу з командирами підрозділів і повітряних суден про значення та роль психологічного стану льотного складу перед польотом;

брати активну участь у недопущенні вирішення конфліктних службових питань перед польотом і тим більше накладання стягнень на льотний склад.

5.7.5. Значна роль належить лікарю авіаційної компанії під час розбору польотів, де він повинен:

створювати обстановку довіри та відвертості, відмови керівників від нарікань і покарання за випадкові та ненавмисні помилкові дії, про які пілот своєчасно і правдиво проінформував командира;

звертати особливу увагу на те, щоб розбір польотів проводився психологічно правильно, ґрунтовно й не обмежувався лише перерахуванням помилок і недоліків, які пояснюються недисциплінованістю, халатністю та самовпевненістю; слідкувати за тим, щоб була знайдена справжня причина помилок, дати поради щодо їх запобігання, оскільки поверховий розбір польотів може тільки зашкодити;

уміло закцентувати увагу на особливостях сприйняття значною частиною пілотів труднощів із техніки пілотування, які мали місце в польоті, в результаті чого погіршується настрій і знижується віра в свої сили; необхідно уникати образливої форми констатування помилок, оскільки вона негативно впливає на психологічний стан пілотів, особливо молодих, а також захвалювання командуванням молодих пілотів, бо у них з'являються такі негативні риси, як самовпевненість, зазнайство, перебільшування своїх здібностей, і, як наслідок, послаблюється робота над підготовкою до польотів, порушується режим праці та відпочинку;

роз'яснювати командуванню та льотному складу, що запобігання повторенню помилкових дій ускладнюється неправильним трактуванням їх причин. Окремі психологічно зумовлені помилки трактуються командирами як халатність і недисциплінованість, але їх причиною були відповідні психологічні фактори, над якими необхідно працювати.

5.7.6. Командири, вивчаючи причини помилкових дій пілотів, пов'язаних із психофізіологічними факторами, повинні отримати допомогу від лікаря авіаційної компанії та розібратись у суті цих помилок.

6. Медична оцінка раптової втрати працездатності членами екіпажу в польоті

6.1. Втрата пілотом працездатності у польоті (відповідно до визначення ІКАО) - це такий стан здоров'я пілота, внаслідок виникнення якого пілот втрачає здатність здійснювати свої обов'язки, що визначені відповідними правилами льотного сертифіката.

Це фізіологічний або психологічний стан чи ситуація, які несприятливо діють на виконання пілотом своїх обов'язків.

Оптимальний контроль за наслідками втрати працездатності покладений як функція на авіаційну медицину, як безпосереднє завдання - на систему підготовки пілотів.

6.2. Усі випадки втрати пілотом працездатності з точки зору експлуатації повітряного судна поділяються на дві категорії: явні та приховані.

6.2.1. До явної втрати працездатності належать ті, які відразу виявляються іншими членами екіпажу. Такі випадки виникають раптово, вони бувають тривалими і можуть призвести до повної втрати функціональних можливостей. Як правило, початок втрати працездатності можна передбачити завчасно. На жаль, появі симптомів втрати працездатності не приділяють належної уваги.

6.2.2. Випадки прихованої втрати працездатності більше поширені, ніж явні. Вони часто не реєструються, тому що не проявляються в усіх системах організму та, як правило, короткочасні, тривалістю від декількох секунд до декількох хвилин. Ці випадки приховані, тому пілот, який втратив працездатність, часто виглядає нормально і продовжує пілотувати повітряне судно, хоча функції його мозку частково порушені. Пілот навіть не усвідомлює свого стану та не оцінює його об'єктивно. Прихована втрата пілотом працездатності може викликати непередбачені експлуатаційні проблеми.

6.3. У разі прихованої або явної втрати працездатності пілоти потребують допомоги в двох напрямах. По-перше, необхідно мати метод, який дозволяє виявити приховану втрату до того, як оперативна обстановка стане критичною. По-друге, необхідна упорядкована методика оперативного реагування з моменту появи втрати працездатності.

6.3.1. У разі втрати пілотом працездатності в польоті у інших членів екіпажу виникають три проблеми, для розв'язання яких вони повинні дотримуватись таких правил:

продовжити управління польотом;

доглядати за пілотом, який втратив працездатність. Якщо його залишити без догляду, він стає загрозою безпеки польоту і відволікатиме членів екіпажу від виконання своїх обов'язків;

перерозподілити обов'язки серед членів екіпажу та провести посадку.

Ці три правила повинні виконуватись окремо та послідовно.

6.4. Для виявлення прихованої втрати працездатності застосовується "правило двох звернень". Воно декларує: "Члени екіпажу зобов'язані припускати високу ймовірність наступу прихованої втрати працездатності в усіх випадках, коли член екіпажу не реагує певним чином на два усних звернення або коли член екіпажу не реагує певним чином на будь-яке усне звернення, пов'язане із значним відхиленням від стандартної схеми польоту або стандартного профілю польоту".

6.4.1. Існує ще один варіант втрати працездатності - когнітивний. Він пов'язаний із заходами, які необхідно застосовувати у польоті до пілота з розладнаною психікою, психічно неврівноваженого або який не реагує на звернення, але зберігає здатність говорити. Основні причини таких розладнань пов'язані з порушенням стану здоров'я. Наприклад, функціональна гіпоглікемія супроводжується неадекватною поведінкою. Якщо проаналізувати розвиток цього захворювання, то симптоми його можна було б розпізнати значно раніше.

6.4.2. У разі когнітивного варіанта втрати працездатності має місце неадекватна поведінка у вигляді дії або бездіяльності, і ця неадекватна поведінка пов'язана із значними порушеннями здібностей розуміння, сприймання, а також прийняття правильного рішення.

Причина таких порушень, як правило, ретельно приховується. Це створює значні труднощі, тому що до авіації йдуть працювати цілеспрямовані, вольові, ексцентричні натури і тільки завдяки таким натурам авіація досягла значних успіхів. Психологам, спеціалістам АМЦ, лікарям авіаційних компаній буває дуже важко провести межу між нормальною поведінкою, ексцентричністю та психічними порушеннями.

Якщо така поведінка повторюється в аналогічних ситуаціях, член екіпажу обов'язково підлягає обстеженню у стаціонарі ДМСЦ ЦА.

6.5. Зведення до мінімуму можливості втрати працездатності залежить від ефективності контролю за умовами експлуатації повітряного судна, який полягає в тому, що всі члени екіпажу повинні знати, що може трапитись із літаком у будь-який момент польоту.

Дуже важливим є те, щоб у процесі навчання, практичної підготовки та перепідготовки льотного складу, питанням втрати пілотами працездатності у польоті приділялось відповідне значення у контексті визначення практично досягнутого рівня безпеки польотів. Тільки таким шляхом можна ефективно запобігти втраті працездатності у польоті.

6.5.1. Практично вирішення цієї проблеми полягає у впровадженні концепції безпечного екіпажу. Основним елементом цієї концепції є те, що кожен член екіпажу в разі невпевненості, незадоволення або в іншому разі повинен звертатись до командира екіпажу та з'ясовувати у нього причину тих дій, які викликали у нього неспокій під час виконання службових обов'язків у польоті. Якщо командир повітряного судна створює атмосферу, в якій член екіпажу не може наважитись висловлювати свої міркування з приводу певної дії, то командир не справляється із своїми обов'язками і такий екіпаж є небезпечним.

6.5.2. Головною умовою успішного виконання командиром повітряного судна своїх обов'язків є створення безпечного екіпажу. Для цього необхідно проводити спеціальні заняття на тренажері, відповідну теоретичну підготовку. На практиці процедура, яка спрямована на відновлення працездатності, а не на формальне відсторонення від льотної роботи члена екіпажу, який відчуває вищезазначені труднощі у польоті, відсутня.

Кінцевою метою концепції безпечного екіпажу є:

наявність достатньої кількості членів екіпажу, які можуть успішно справитись із навантаженнями у кабіні;

об'єднання членів льотного екіпажу в колектив, у складі якого повинен бути, як мінімум, один досвідчений та компетентний пілот, який постійно здійснює управління повітряним судном;

кожен член екіпажу зобов'язаний постійно спостерігати за діями інших членів екіпажу;

безпечним екіпаж можна назвати тільки той, який повністю забезпечує безпеку польотів, у якого рівномірно розподілені робочі навантаження у кабіні, створені умови, що гарантують виконання екіпажем усіх вимог, включаючи вимоги, які виникають за несприятливих погодних або аварійних умов, а також у разі втрати працездатності одним із членів екіпажу в польоті.