Про затвердження Положення про порядок визначення справедливої вартості та зменшення корисності цінних паперів

Відповідно до статті 36 Закону України "Про банки і банківську діяльність" і статті 59 Закону України "Про Національний банк України" та з метою вдосконалення нормативно-правових актів Національного банку України Правління Національного банку України

1. Затвердити Положення про порядок визначення справедливої вартості та зменшення корисності цінних паперів, що додається.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Правління Національного банку України від 30.12.99 N 629, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 26.01.2000 за N 45/4266;

постанову Правління Національного банку України від 13.11.2000 N 446, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 30.11.2000 за N 883/5104;

пункт 1 постанови Правління Національного банку України від 05.04.2001 N 151, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.04.2001 за N 3354/5545;

підпункт 1.7 пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 04.12.2001 N 495, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.12.2001 за N 1022/6213;

пункт 1 постанови Правління Національного банку України від 07.12.2001 N 502, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.12.2001 за N 1077/6268;

пункт 7 постанови Правління Національного банку України від 28.02.2002 N 81, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.03.2002 за N 272/6560.

3. Зобов'язати банки сформувати в повному обсязі резерв під активи у вигляді цінних паперів до 1 квітня 2004 року.

4. Генеральному департаменту банківського нагляду (В.В.Пушкарьов) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України довести зміст цієї постанови до відома самостійних структурних підрозділів, територіальних управлінь Національного банку України, а також банків для керівництва в роботі.

5. Постанова набирає чинності через 10 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

6. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови О.В.Шлапака, Генеральний департамент банківського нагляду (В.В.Пушкарьов) та начальників територіальних управлінь Національного банку України.

1.1. Це Положення регулює порядок визначення банками України справедливої вартості цінних паперів і визнання зменшення корисності цінних паперів та інших вкладень банку в статутні фонди підприємств незалежно від форми власності, що не оформлені у вигляді цінних паперів, і відповідно формування резервів.

1.2. Це Положення розроблено відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про господарські товариства", Уніфікованого закону про переказні векселі і прості векселі, основних вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 N 91 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.05.2000 за N 284/4505 (зі змінами), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 N 559 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за N 1050/6241 (зі змінами).

Бухгалтерський облік цінних паперів, визнання зменшення їх корисності та формування резервів здійснюються відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 20.08.2003 N 355 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.08.2003 за N 801/8122.

1.3. Банки зобов'язані розробити та затвердити рішенням уповноваженого органу банку внутрішньобанківське положення про методику оцінки справедливої вартості цінних паперів (з урахуванням подібних фінансових інструментів), порядок їх класифікації, розрахунку суми очікуваного відшкодування за вкладеннями в цінні папери та визнання зменшення корисності цінних паперів з урахуванням фінансового стану емітента (для векселів - визначеної банком особи з числа зобов'язаних за векселем осіб, яка визначається за рішенням уповноваженого органу банку) (далі в тексті цього Положення - емітент).

1.4. Банки зобов'язані визнавати зменшення корисності та відповідно формувати резерв у сумі перевищення балансової вартості придбаних цінних паперів над сумою очікуваного відшкодування.

Активи у вигляді цінних паперів, за якими банк визнає зменшення корисності, уважаються нестандартними.

1.5. Банки зобов'язані здійснювати щомісячне (за станом на перше число місяця, наступного за звітним, до встановленого строку подання оборотно-сальдового балансу) формування та коригування резерву під активи у вигляді цінних паперів (далі - резерви під цінні папери), що визнані нестандартними.

1.6. Резерв під цінні папери формується у валюті номіналу цінних паперів.

У цьому Положенні зазначені нижче терміни вживаються в такому значенні:

котирування - ціна, за якою укладаються цивільно-правові договори щодо купівлі-продажу цінних паперів на організаційно оформленому ринку цінних паперів;

сума очікуваного відшкодування за вкладеннями в цінні папери (далі - сума очікуваного відшкодування) - вартість цінних паперів, яка визначена шляхом розрахунку відповідно до вимог цього Положення;

регулярна фінансова звітність - бухгалтерська звітність (проміжна та річна), що складається емітентом у порядку та строки, що визначені чинним законодавством України;

резерв - кошти, що формуються банком з метою компенсування можливих збитків за вкладеннями в активи у вигляді цінних паперів (далі - цінні папери), що виникають унаслідок зниження суми очікуваного відшкодування порівняно з балансовою вартістю цих цінних паперів;

ставка KIBOR (Kyiv Interbank Offer Rate) - середньозважена ставка міжбанківського кредитування, що розраховується незалежним аналітичним агентством, має різні значення для кількох строків і доводиться до відома банків Національним банком України як норма альтернативної дохідності інвестицій для розрахунку суми очікуваного відшкодування. Розмір ставки KIBOR доводиться до відома банківської системи Генеральним департаментом банківського нагляду щомісяця не пізніше 20-го числа.

3.1. Вкладення банку в цінні папери класифікуються таким чином:

торговий портфель цінних паперів;

портфель цінних паперів на продаж;

портфель цінних паперів, що утримуються до погашення;

інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.

3.2. Банк здійснює перегляд на зменшення корисності цінних паперів, що віднесені до портфеля на продаж, портфеля до погашення та інвестицій в асоційовані компанії (крім акцій бірж та депозитаріїв).

Зменшення корисності цінних паперів банки визнають у разі втрати економічної вигоди в сумі перевищення балансової вартості цінних паперів над сумою очікуваного відшкодування. Зменшення суми очікуваного відшкодування цінного папера може бути спричинено погіршенням фінансового стану емітента цінних паперів та/або зміною ринкової ставки дохідності.

Оцінка фінансового стану емітентів цінних паперів та їх класифікація здійснюються відповідно до вимог глави 7 цього Положення.

3.3. Банки повинні створювати резерви під цінні папери, що обліковуються в портфелях банку 15 і більше робочих днів, у сумі перевищення їх балансової вартості над сумою очікуваного відшкодування, що коригується на фактор ризику емітента.

3.4. Цінні папери, що віднесені до торгового портфеля і обліковуються лише за справедливою вартістю, не підлягають перегляду на зменшення корисності та відповідно резервуванню.

3.5. Цінні папери, у тому числі пайові цінні папери, що віднесені до портфеля на продаж і обліковуються за справедливою вартістю, не підлягають перегляду на зменшення корисності та відповідно резервуванню.

Цінні папери, що віднесені до портфеля на продаж і обліковуються за собівартістю (пайові цінні папери) або амортизованою собівартістю (боргові цінні папери), підлягають перегляду на зменшення корисності та відповідно резервуванню.

Резерв формується в сумі перевищення собівартості або амортизованої собівартості над сумою очікуваного відшкодування, яка обчислюється на підставі ринкової ставки дохідності та реальних строків отримання грошових платежів за такими цінними паперами. Реальні строки отримання грошових платежів можуть відрізнятися від контрактних у разі погіршення фінансового стану емітента. Сума очікуваного відшкодування також коригується на фактор ризику емітента.

3.6. Боргові цінні папери, що утримуються в портфелі банку до погашення, обліковуються за амортизованою собівартістю і підлягають перегляду на зменшення корисності та відповідно резервуванню.

Резерв формується в сумі перевищення амортизованої собівартості над сумою очікуваного відшкодування, яка обчислюється на підставі ставки дохідності цих цінних паперів та реальних строків отримання грошових платежів за цими цінними паперами. Реальні строки отримання грошових платежів можуть відрізнятися від контрактних у разі погіршення фінансового стану емітента. Сума очікуваного відшкодування також коригується на фактор ризику емітента.

3.7. Пайові цінні папери, що обліковуються в портфелі інвестицій в асоційовані та дочірні компанії, обліковуються за методом участі в капіталі.

Інвестиції в дочірні компанії не підлягають перегляду на зменшення корисності та відповідно резервуванню.

Інвестиції в асоційовані компанії підлягають перегляду на зменшення корисності один раз на рік за результатами оцінки річної фінансової звітності емітента та не підлягають резервуванню. Зменшення корисності за інвестиціями в асоційовані компанії банки визнають шляхом коригування балансової вартості цінних паперів.

4.1. Для цінного папера справедливою вартістю є одне з таких значень на активному ринку цього цінного папера (подібного фінансового інструменту):

середньозважене котирування цінного папера за останні п'ять робочих днів місяця на організаційно оформленому біржовому ринку;

найменше з котирувань цінного папера на кількох біржах за останні п'ять робочих днів місяця;

середньозважене котирування цінного папера на організаційно оформленому позабіржовому ринку цінних паперів за останні п'ять робочих днів місяця.

4.2. У разі неможливості використання для визначення справедливої вартості цінних паперів жодної з наведених у цьому розділі процедур банки можуть застосовувати інші методики визначення справедливої вартості, що зазначені у внутрішньобанківському положенні.

4.3. Документи, на підставі яких банки визначають справедливу вартість цінних паперів, мають подаватися на першу вимогу Національного банку України. Якщо таких документів немає, то банк має обчислити суму очікуваного відшкодування.

5.1. Сума очікуваного відшкодування за вкладеннями в цінні папери обчислюється для пайових цінних паперів з нефіксованим доходом за формулою (1), а для всіх інших цінних паперів - за формулою (2).

5.2. Для пайових цінних паперів з нефіксованим доходом береться до розрахунку менша із сум - оцінна сума доходу інвестора від цінного папера, дисконтована на сім років з періодом дисконту один рік під поточну ставку KIBOR найтривалішого строку, або пропорційна частка участі інвестора в капіталі емітента:

де ОВ - сума очікуваного відшкодування;

S - знак суми;

Д - оцінна сума доходу за цінним папером за відповідний період (місяць, квартал, рік);

d - ставка KIBOR;

t - кількість періодів сплати доходу (місяць, квартал, рік);

К - капітал емітента;

r - пропорційна частка участі в капіталі емітента.

До розрахунку береться середньозважена ставка міжбанківського кредитування (KIBOR) за відповідний період.

Крім того, потрібно враховувати таке:

а) величиною оцінної суми доходу вважається частка в середньому чистому прибутку після оподаткування емітента за останні п'ять років (або за меншу кількість років, якщо з часу заснування емітента минуло менше ніж п'ять років або банк не має інформації про отриманий емітентом дохід у відповідному році), що пропорційна частці участі банку в статутному капіталі емітента;

б) сума капіталу емітента розраховується таким чином:

для підприємств (небанківських установ) - відповідно до додатка (форми N 4 "Звіт про власний капітал") до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87 (зі змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.99 за N 399/3692;

для банків - згідно з розрахунком нормативу регулятивного капіталу (Н1), що визначений Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку від 28.08.2001 N 368 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.09.2001 за N 841/6032 (зі змінами);

в) якщо немає інформації про емітента, то сумою очікуваного відшкодування вважається нуль.

5.3. Для всіх інших цінних паперів береться до розрахунку оцінна сума доходу (фіксованого або нефіксованого), дисконтована за кожний період сплати такого доходу на відповідну за строком ставку KIBOR, плюс номінальна вартість цінного папера, дисконтована на відповідну за строком ставку KIBOR:

де ОВ - сума очікуваного відшкодування;

S - знак суми;

Д - оцінна сума доходу за цінним папером за відповідний період (місяць, квартал, рік);

d - ставка KIBOR;

НВ - номінальна вартість цінного папера;

t - кількість періодів сплати доходу (місяць, квартал, рік);

n - кількість періодів (місяць, квартал, рік), що залишилися до погашення цінного папера.

Крім того, слід ураховувати таке:

а) якщо період виникнення грошового потоку перевищує 90 днів, то до розрахунку береться ставка KIBOR, що відповідає строку 90 днів;

б) наявність неамортизованої частини дисконту або премії за цінними паперами, що придбані з дисконтом або премією, під час визначення суми очікуваного відшкодування до уваги не береться;

в) до величини оцінного доходу безстрокових цінних паперів з нефіксованим доходом уключається нарахований за минулі 12 календарних місяців дохід, про що банк має документальне підтвердження (повідомлення емітента), незалежно від того, був цей дохід одержаний чи ні. Однак не включається дохід, одержаний протягом останніх 12 місяців, який належить до попередніх звітних періодів;

г) оскільки проміжні виплати доходу від дисконтних цінних паперів не допускаються, то для дисконтних цінних паперів має використовуватися лише друга частина формули (2) - дисконт номіналу;

ґ) банк має право самостійно обирати фактор дисконту для цінних паперів, номінал яких виражено в іноземній валюті. Рекомендується фактором дисконту вважати середньозважену ставку міжбанківського ринку валютних кредитів, постійним учасником якого є банк;

д) у разі неотримання банком доходу від цінного папера за будь-який з періодів або часткового чи повного непогашення його номіналу банк має самостійно визначити реальну можливість одержання такого доходу в майбутньому та віднести відповідний грошовий потік до відповідного періоду дисконтування;

е) у разі прийняття Господарським судом рішення про визнання емітента банкрутом або рішення уповноваженого органу про ліквідацію емітента, а також за борговими цінними паперами, за якими платежі прострочені більше ніж 90 днів, сумою очікуваного відшкодування вважається нуль.

6.1. Сума очікуваного відшкодування за борговими цінними паперами визначається як величина доходу, дисконтована за кожний період сплати такого доходу на ставку дохідності відповідного боргового цінного папера, плюс номінальна вартість цінного папера, дисконтована на ставку дохідності відповідного боргового цінного папера:

де ОВ - сума очікуваного відшкодування;

S - знак суми;

Д - оцінна сума доходу за цінним папером за відповідний період (місяць, квартал, рік);

d - ставка дохідності за відповідним борговим цінним папером;

НВ - номінальна вартість цінного папера;

t - кількість періодів сплати доходу (місяць, квартал, рік);

n - період погашення цінного папера (місяць, квартал, рік).

6.2. Крім того, слід ураховувати таке:

а) оскільки проміжні виплати доходу за дисконтними цінними паперами не допускаються, то для них має використовуватися лише друга частина формули - дисконт номіналу;

б) у разі неотримання банком доходу за цінним папером за будь-який з періодів або часткового чи повного непогашення його номіналу банк має самостійно визначити реальну можливість отримання такого доходу в майбутньому та віднести відповідний грошовий потік до відповідного періоду дисконтування;

в) у разі прийняття Господарським судом рішення про визнання емітента банкрутом або рішення уповноваженого органу про ліквідацію емітента, а також за борговими цінними паперами, за якими платежі прострочені більше ніж 90 днів, сумою очікуваного відшкодування вважається нуль.

7.1. Оцінка фінансового стану емітента (банків та інших юридичних осіб) здійснюється аналогічно до оцінки фінансового стану позичальника відповідно до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2000 за 474/4695 (зі змінами).

Якщо емітент цінних паперів є одночасно і позичальником банку, то за результатами класифікації клас емітента та клас позичальника мають збігатися.

7.2. Під час визначення зменшення корисності цінних паперів органів державної влади сума очікуваного відшкодування визначається без урахування фактора ризику емітента.

Цінні папери органів державної влади вважаються такими, що не мають ризику погіршення фінансового стану емітента, проте можуть знецінюватися внаслідок зміни ринкової ставки дохідності і тому банк має право створювати резерв у сумі перевищення балансової вартості таких цінних паперів над сумою очікуваного відшкодування.

Під час визначення зменшення корисності цінних паперів органів місцевого самоврядування, які мають офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж "інвестиційний клас", сума очікуваного відшкодування не коригується на фактор ризику емітента.

Під час визначення зменшення корисності цінних паперів органів місцевого самоврядування, які мають офіційний кредитній рейтинг нижчий, ніж "інвестиційний клас", сума очікуваного відшкодування коригується на 20% (тобто емітента цих цінних паперів банки мають відносити до класу В).

7.3. Суму очікуваного відшкодування слід також відкоригувати (скоротити) на фактор ризику емітента (згідно із нижчезазначеною таблицею):

7.4. Клас емітента визначається на підставі оцінки фінансового стану емітента, що можливо лише за наявності в банку регулярної фінансової звітності емітента.

Якщо такої звітності немає, то банк не може достовірно оцінити фінансовий стан емітента, і це є підставою для автоматичного віднесення такого емітента до класу Д.

Емітент не може бути віднесений до будь-якого класу, якщо показники його діяльності не відповідають принаймні половині перелічених показників відповідного класу.

7.5. Класи емітентів цінних паперів визначаються за результатами оцінки фінансового стану емітента та з урахуванням таких факторів:

До цього класу належать емітенти, щодо яких немає жодних сумнівів, пов'язаних із своєчасністю та повнотою погашення боргових цінних паперів і сплатою процентів за ними, а також із стабільністю дохідності пайових цінних паперів.

До цього класу належать емітенти, щодо спроможності яких своєчасно та повністю погашати боргові цінні папери, сплачувати проценти, а також отримувати стабільні доходи за пайовими цінними паперами на час їх класифікації офіційних претензій немає, однак певні внутрішні (передбачена реорганізація, зміна профілю діяльності, регіону роботи тощо) або зовнішні фактори (загальний стан сфери основної діяльності тощо) не дають змоги віднести їх до вищого класу.

До цього класу належать емітенти, до яких є претензії щодо своєчасного та повного погашення боргових і пайових цінних паперів, затримки сплати процентів, а також значного скорочення рівня дохідності за пайовими цінними паперами.

До цього класу належать емітенти, які не зможуть у строк погасити боргові цінні папери, а також емітенти, щодо яких банк не може розраховувати на повернення суми внеску до статутного капіталу в разі їх реорганізації.

До цього класу належать емітенти, інвестування яких надалі є неприпустимим, а придбані боргові цінні папери практично неможливо погасити на час проведення їх класифікації (однак можна буде погасити за рішенням Господарського суду або після санації), а також ті емітенти пайових цінних паперів, за якими банк може не лише не повернути свою частку в статутному капіталі, але й бути правонаступником деяких боргових зобов'язань.