ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
| 18.09.2009 N 11275/5/15-0716 |
Державна податкова адміністрація України розглянула лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.08.2009 N 9727 щодо деяких питань оподаткування і повідомляє наступне.
Статтею 15 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 N 1251-XII (у редакції Закону України від 18.02.97 N 77/97-ВР, із змінами та доповненнями, далі - Закон N 1251-XII) до місцевих податків і зборів віднесено збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг. При цьому цей збір є обов'язковим для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане його запровадження.
Загальні норми щодо оподаткування збором встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.93 N 56-93 "Про місцеві податки і збори" (далі Декрет), положеннями якого визначено об'єкт оподаткування, платників збору, граничні розміри ставок.
Відповідно до статті 1 Закону N 1251-XII ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) а також пільги щодо оподаткування не можуть установлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Згідно зі статтею 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Законом України від 18.11.92 N 2796-XII "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання" Верховна Рада України надала Кабінету Міністрів України повноваження видавати декрети, зокрема, в сфері законодавчого регулювання з питань оподаткування.
Отже, Декрет діє на правах Закону України про оподаткування і жоден нормативно-правовий документ не відміняє його положень про обов'язковість справляння збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, за умов прийняття сільською, селищною або міською радою рішення про його запровадження на відповідній території.
Слід звернути увагу на те, що відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Згідно зі статтею 73 Закону України від 21.05.97 N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (із змінами та доповненнями) акти ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на цій території. Відповідно до пункту 10 статті 59 цього Закону акти органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Статтею 18 Декрету органам місцевого самоврядування в межах своєї компетенції надано право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників.
Слід зазначити, що відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Власники земельних ділянок та землекористувачі, як визначено статтями 91 та 96 цього Кодексу, зобов'язані забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням.
Отже, при видачі дозволу на встановлення об'єкта торгівлі на земельній ділянці з врахуванням її цільового призначення, відповідні уповноважені на це органи враховують умови розміщення цих об'єктів, зокрема, наявність безпеки транспортного і пішохідного руху, розташування існуючої та перспективної забудови населеного пункту, інженерних мереж та комунікацій і безперешкодний доступ до них аварійних служб, підрозділів протипожежної безпеки тощо.
Пунктом 5 частини першої статті 16 Закону України від 06.09.2005 N 2807-IV "Про благоустрій населених пунктів" (далі Закон N 2807-IV) заборонено самовільне встановлення об'єктів зовнішньої реклами, торговельних лотків, павільйонів, кіосків тощо.
Відповідно до пункту 10 статті 10 Закону N 2807-IV до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, надання на території об'єктів благоустрою дозволу на розміщення будівель і споруд торговельного та іншого призначення. Отже, цим Законом передбачена необхідність отримання відповідного дозвільного документа.
Таким чином, обов'язок сплати збору за видачу дозволу на розміщення об'єкта торгівлі виникає при отриманні такого дозволу відповідно до рішень органів місцевого самоврядування.
Водночас повідомляємо, що Прикінцевими положеннями Закону України від 06.09.2005 N 2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (п. 3 ст. 11) внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: ст. 164 цього Кодексу передбачає відповідальність суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності, зокрема, без одержання дозволу або іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачено законом. Разом з тим ст. 255 Кодексу уповноваженим посадовим особам органів державної податкової служби надано право складати протоколи за порушення порядку ведення господарської діяльності господарюючими суб'єктами.
Статтею 14 Закону N 1251-XII до загальнодержавних податків і зборів віднесено плату за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
Отже, у листах ДПА України від 06.07.2007 N 13508/7/15-0717 і від 22.01.2008 N 650/5/15-0416 йдеться про різні види податків і зборів (обов'язкових платежів), різні механізми їх адміністрування та різні об'єкти оподаткування.
При цьому, у першому листі йдеться тільки про законодавчі підстави для отримання дозвільного документа для встановлення на відведеній земельній ділянці безпосередньо об'єкта торгівлі (сфери послуг).
Що стосується умов здійснення суб'єктом господарювання торгівельної діяльності на цьому об'єкті і отримання для такої діяльності торгового патенту, то необхідно враховувати вимоги листа ДПА України від 22.01.2008 N 650/5/15-0416.
Також доводимо до вашого відома, що збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 N 604 (із змінами та доповненнями) присвоєно код бюджетної класифікації 16011500, та надходження цього збору враховуються в дохідній частині відповідних місцевих бюджетів.
Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) (далі - Порядок) , затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 N 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.02.2001 за N 107/5298, реєстрація РРО здійснюється на підставі письмової заяви СГ довільної форми, у якій зазначені сфера застосування та реквізити РРО (модифікація, заводський номер, версія програмного забезпечення, виробник або постачальник, дата виготовлення), а також надання ним таких документів та їх копій, завірених підписом керівника і печаткою СГ - юридичної особи або особистим підписом СГ - фізичної особи:
копії свідоцтва про державну реєстрацію СПД (якщо СПД має зареєстровані в даному органі ДПС РРО чи книги обліку розрахункових операцій, то копію свідоцтва надавати не треба);
документа, що підтверджує факт купівлі або безоплатного отримання РРО у власність, іншого документа, що підтверджує право власності або користування РРО;
паспорта (формуляра) на РРО;
дозволу місцевого органу виконавчої влади на розміщення господарської одиниці (договору оренди, іншого документа на право власності або користування господарською одиницею); для реєстрації резервного РРО слід надати такі документи на кожну господарську одиницю, де буде використовуватися РРО;
для СПД, що надають послуги з перевезень пасажирів і багажу - ліцензії на право здійснення зазначеного виду діяльності;
у разі реєстрації РРО, що був раніше зареєстрований іншим СПД, - довідки про скасування реєстрації.
Оригінали документів повертаються СПД, копії залишаються в органі ДПС.
Згідно підпункту 2.14 пункту 2 Порядку, у разі прийняття органом ДПС рішення про відмову в реєстрації (перереєстрації) РРО необхідно повідомити про це СГ не пізніше двох робочих днів з моменту подання ним необхідних документів.
Підставою для відмови в реєстрації (перереєстрації) може бути відсутність модифікації РРО в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій або її невідповідність сфері застосування, зазначеній у заяві СГ, вичерпання терміну служби РРО або невиконання вимог цього розділу Порядку, щодо подання необхідних документів.
Отже, для реєстрації реєстратора розрахункових операцій суб'єкт господарювання зобов'язаний, надати до органу державної податкової служби документи та їх копії, щодо договору оренди, іншого документа на право власності, або користування господарською одиницею.
| Заступник Голови | О.М.Любченко |
