Про судову практику застосування статей 400-11 - 400-18 Кримінально-процесуального кодексу України

Главою 32-1 розділу четвертого Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК) у редакції Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", зі змінами, внесеними Законом України від 20 жовтня 2011 року N 3932-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України", встановлено порядок перегляду судових рішень у кримінальних справах Верховним Судом України і врегульовано допуск Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справи до провадження.

З метою забезпечення однакового і правильного застосування статей 400-11 - 400-18 КПК, відповідно до пункту 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

1. Право на звернення про перегляд Верховним Судом України судових рішень у кримінальних справах із підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень, мають особи, коло яких визначено статтею 384 КПК.

У випадках, встановлених законом, із заявою про перегляд судових рішень можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси і брати участь у цих справах. Наприклад, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини відповідно до статті 13 Закону України від 23 грудня 1997 року N 776/97-ВР "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини".

Із заявою про перегляд рішення, відповідно до частини четвертої статті 400-14 КПК, можуть звертатися близькі родичі померлого засудженого в інтересах його реабілітації. До їх числа, згідно з пунктом 11 частини першої статті 32 КПК, слід відносити батьків, чоловіка, дружину, дітей, рідних братів і сестер, діда, бабу, онуків.

Оскільки перелік осіб, яким надано право на подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, визначається законом, не мають права на подання заяви про такий перегляд особи, які не брали участі у справі, але вважають, що суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

2. Заяву про перегляд судового рішення у кримінальних справах із підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом може бути подано особою, на користь якої ухвалено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, або близькі родичі померлої особи, щодо якої ухвалено таке рішення.

3. У разі надходження заяви про перегляд судового рішення, поданої особою, яка не має права на звернення із такою заявою, суддя-доповідач повертає її заявникові як таку, що не підлягає розгляду, на підставі пункту 2 частини четвертої статті 400-17 КПК.

Разом із тим, якщо заяву про перегляд судового рішення від імені особи, яка брала участь у справі, подано іншою особою без додання належного документа на підтвердження права на звернення із такою заявою, суддя-доповідач письмово повідомляє особу, яка брала участь у справі, та особу, яка подала заяву про перегляд судового рішення, про наявні недоліки заяви та строк, протягом якого вона зобов'язана їх усунути.

У разі подання заяви від імені особи, яка не має повноважень на ведення справи, така заява повертається з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 400-17 КПК.

4. Встановлений статтею 400-12 КПК перелік підстав для подання заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень у кримінальних справах є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Заява про перегляд судових рішень у кримінальних справах із підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, подається до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ після їх перегляду в касаційному порядку, тобто:

- після ухвалення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ судового рішення за наслідками розгляду касаційної скарги;

- після ухвалення Верховним Судом України як судом касаційної інстанції судового рішення за наслідками розгляду касаційної скарги, яка подана до 15 жовтня 2010 року.

Неоднакове застосування норм процесуального права не може бути підставою для подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України згідно з пунктом 1 частини першої статті 400-12 КПК.

Водночас при перегляді судового рішення у кримінальних справах із підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом касаційний розгляд рішення суду, про перегляд якого подається заява, не є обов'язковою умовою. Такі заяви можуть бути подані на будь-які рішення у кримінальних справах, у тому числі із підстав порушення норм процесуального права.

5. Заява про перегляд судового рішення у кримінальних справах із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 400-12 КПК, може бути подана за сукупності таких умов:

- наявності такого, що набрало законної сили, судового рішення (вироку, постанови, ухвали), крім ухвал суду касаційної інстанції, які не перешкоджають провадженню у справі;

- судом (судами) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ неоднаково застосовано одні й ті самі норми кримінального закону;

- справи стосуються подібних суспільно небезпечних діянь;

- ухвалено різні за змістом судові рішення судом (судами) касаційної інстанції.

Неоднакове застосування одних і тих самих норм кримінального закону полягає, зокрема:

- у різному тлумаченні судом (судами) касаційної інстанції змісту і сутності норм кримінального закону, що призвело до різних висновків про кваліфікацію суспільно небезпечного діяння, про наявність чи відсутність складу злочину;

- у різному застосуванні правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням юридичної сили цих правових норм, а також їх дії у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування кримінального закону, який підлягав застосуванню;

- у різному визначенні предмета регулювання правових норм, зокрема, застосуванні різних правових норм для регулювання одних і тих самих правовідносин або поширенні дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосуванні цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування кримінального закону, який не підлягав застосуванню.

Під подібними суспільно небезпечними діяннями слід розуміти діяння, у яких ознаки складу злочину є тотожними (ідентичними). Втім, не є подібними суспільно небезпечні діяння, якщо, наприклад, у одному випадку між співучасниками мала місце попередня змова на вчинення умисного вбивства потерпілого, а в іншому випадку такої змови не було, і дії особи щодо позбавлення життя потерпілого мали характер ексцесу виконавця, оскільки виходили за межі домовленості з іншим співучасником та не охоплювалися його умислом.

Під ухваленням різних за змістом судових рішень слід розуміти неоднакові за правовими висновками рішення касаційного суду в двох або більше кримінальних справах, предметом розгляду яких були подібні суспільно небезпечні діяння за конкретно визначеними нормами кримінального закону.

Не може бути підставою для перегляду Верховним Судом України судових рішень, що набрали законної сили, неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень, якщо у заяві про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 400-12 КПК, йдеться про питання призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності.

При цьому питання призначення покарання пов'язані із застосуванням норм Кримінального кодексу України (далі - КК), що регламентують цілі, систему покарань, види, підстави, порядок та межі призначення покарання особі, яка вчинила злочин.

Питання звільнення від кримінальної відповідальності пов'язані із застосуванням норм Загальної та Особливої частин КК, що регулюють матеріально-правові підстави, порядок та види звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Питання звільнення від покарання пов'язані із застосуванням норм Загальної частини КК, що регламентують підстави звільнення від покарання особи, засудженої за діяння, караність якого законом усунено (частина друга статті 74), внаслідок втрати особою суспільної небезпечності (частина четверта статті 74), у зв'язку із закінченням строків давності (частина п'ята статті 74), у зв'язку з хворобою (стаття 80), на підставі закону України про амністію чи акту про помилування (стаття 85).

Крім того, не може визнаватися неоднаковим застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, якщо у заяві фактично оскаржуються вимоги, передбачені частиною першою статті 22 КПК.

6. Постановлення касаційною інстанцією ухвали про скасування рішення судів нижчих інстанцій із передачею справи на новий розгляд не означає розгляду кримінальної справи по суті, а тому відповідні ухвали не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому главою 32-1 розділу четвертого КПК, на них не може здійснюватися посилання як на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 400-12 КПК.

7. На підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 400-12 КПК, заявник може посилатися на такі судові рішення:

- ухвали судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ;

- ухвали Судової палати у кримінальних справах та військової колегії Верховного Суду України, ухвалені ним як судом касаційної інстанції.

Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним. При цьому обов'язковими є наступні умови:

- за цими рішеннями, які набрали законної сили, справи мають були розглянуті по суті;

- судом (судами) касаційної інстанції у таких справах при подібних суспільно небезпечних діяннях неоднаково застосовано одні й ті самі норми кримінального закону.

8. Частиною першою статті 400-14 КПК встановлено, що заява про перегляд судового рішення підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 400-12 КПК, подається протягом трьох місяців із дня:

- ухвалення судового рішення, відносно якого заявлено клопотання про перегляд;

- ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 400-12 КПК, якщо воно ухвалено пізніше.

Законом не встановлено будь-яких часових обмежень щодо постановленого судового рішення, прийнятого до ухвалення рішення, про перегляд якого подається заява і на яке посилається заявник на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 400-12 КПК. Відтак, зазначеним судовим рішенням, що набрало законної сили, може бути рішення суду касаційної інстанції, який, відповідно до чинного на той час законодавства, здійснював перегляд судових рішень у касаційному порядку.

9. Перегляд виправдувального вироку, ухвали чи постанови про закриття справи, інших судових рішень, якщо внаслідок такого перегляду може бути погіршено становище засудженого, з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 400-12 КПК, допускається лише за сукупності таких умов:

- заява про перегляд таких судових рішень надійшла протягом установлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності;

- не пізніше одного року з дня постановлення такого судового рішення.

10. Строк для подання заяви про перегляд судових рішень, встановлений частинами першою - третьою статті 400-14 КПК, є процесуальним і за наявності поважних причин його пропуску може бути поновлений відповідно до частини п'ятої цієї статті. Про поновлення пропущеного строку зазначається в ухвалі про допуск справи до провадження, постановленій колегією суддів.

Відсутність клопотання про поновлення пропущеного строку або відмова у його поновленні, відповідно до частини п'ятої статті 400-14 КПК, тягне за собою залишення заяви без розгляду, про що колегія суддів постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до закону строк не вважається пропущеним, якщо заяву до закінчення терміну здано на пошту, передано особі, уповноваженій її прийняти, а у разі, коли заявником є особа, яка тримається під вартою або знаходяться в медичному чи психіатричному стаціонарі, - якщо заяву до закінчення терміну здано адміністрації місця попереднього ув'язнення, медичного або психіатричного стаціонару.

Відповідно до пункту 1 Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ розпочав свою діяльність із 1 листопада 2010 року. Таким чином, з'ясовуючи чи дотримався заявник встановленого частиною першою статті 400-14 КПК тримісячного строку на подання заяви про перегляд судового рішення в порядку статті 400-12 КПК, слід зважати на час, коли особа отримала передбачене законом право на таке звернення.

Подання заяви про перегляд судових рішень з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 400-12 КПК, пізніше одного місяця з дня, коли особі, на користь якої ухвалено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, стало відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного, виключає допуск справи до провадження. Цей строк обчислюється із дня, наступного за тим, коли особі стало достовірно відомо про набуття зазначеним рішенням статусу остаточного згідно із нормами міжнародного та національного законодавства.

Сповіщення про прийняття рішення Європейським судом з прав людини, його переклад, оприлюднення та засвідчення автентичності перекладу, а також надсилання стислого викладу рішення і повідомлення про набуття ним статусу остаточного здійснюється органом представництва, відповідно до статей 5, 6, 7, 11 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Саме дата отримання цією особою повідомлення є часом, із якого особі стало достовірно відомо про набуття рішенням, постановленим на її користь міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, статусу остаточного.

При цьому відповідно до абзацу 9 частини першої статті 1 зазначеного Закону органом представництва є орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень. Таким органом, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 31 травня 2006 року N 784, є Міністерство юстиції України через Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

Видання, яке здійснює переклад та опублікування повних текстів рішень Європейського суду з прав людини, відповідно до частини третьої статті 6 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", визначається органом представництва. Таким виданням є журнал "Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі".

11. Заява про перегляд судового рішення подається до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ і має бути викладена у письмовій формі, підписана особою, яка її подає, із зазначенням дати подачі заяви, та відповідати іншим вимогам, передбаченим статтею 400-15 КПК.

У заяві має бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) прізвище, ім'я, по батькові особи, яка подає заяву, а також її поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) конкретні різні за змістом судові рішення, постановлені іменем України, в яких має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, якщо заяву подано з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 400-12 КПК;

4) обґрунтування необхідності перегляду судових рішень у зв'язку з ухваленням рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, якщо заяву подано з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 400-12 КПК; посилання на конкретні порушення, допущені національними судами при вирішенні кримінальної справи, що призвели до порушення Україною міжнародних зобов'язань, дату набрання рішенням міжнародної судової установи статусу остаточного і докази, що підтверджують дату та обставини, за яких заявник дізнався про набрання рішенням статусу остаточного. Підставами для перегляду Верховним Судом України судових рішень, що набрали законної сили, за частиною другою статті 400-12 КПК є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Таким чином, якщо, наприклад, Європейський суд з прав людини при ухваленні рішення про порушення Україною положень Конвенції про захист прав людини та основних свобод не встановив жодних порушень судами України вимог закону, які б ставили під сумнів законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, то у такому разі заявникові має бути відмовлено у допуску справи до провадження у Верховному Суді України для перегляду судового рішення;

5) вимоги особи, яка подає заяву;

6) у разі необхідності - відповідне клопотання (наприклад, про поновлення пропущеного строку з обґрунтуванням поважності причин та доказів на їх підтвердження). При цьому клопотання може міститись як у самій заяві, так і бути викладеним в окремому документі;

7) перелік матеріалів, які додаються до заяви.

До заяви, відповідно до частини третьої статті 400-15 та статті 400-16 КПК, обов'язково має бути додано:

1) матеріали, перелічені в додатку до заяви;

2) оформлені належним чином документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає заяву. Зокрема, засуджений подає копію паспорта громадянина України або інший документ, який посвідчує його особу, чи довідку від установи виконання покарань, якщо особа перебуває в місцях позбавлення волі; захисник - копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю в Україні та ордер відповідного адвокатського об'єднання чи угоду; близькі родичі, опікуни та піклувальники - документи, що посвідчують їх особу та факт спорідненості із засудженим; прокурор на бланку відповідної прокуратури подає заяву установленого зразка із зазначенням вихідного номеру та дати; потерпілий подає копію паспорта громадянина України або інший документ, який посвідчує його особу; близькі родичі в інтересах реабілітації померлого засудженого - належним чином завірені документи, які підтверджують факт смерті особи, щодо якої подано заяву із метою реабілітації, та документ, що підтверджує ступінь родинних зв'язків заявника з померлою особою.

3) копії заяви відповідно до кількості учасників процесу (за винятком випадку, коли заява подається особою, яка тримається під вартою);

4) копію судового рішення, про перегляд якого подано заяву, що має бути підписано та скріплено гербовою печаткою суду згідно з Інструкцією з діловодства в місцевому суді, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року N 68, якщо заяву подано з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 400-12 КПК. Вказана вимога не є обов'язковою при поданні копій судових рішень, на які робиться посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 400-12 КПК, але заявник має вказати джерело їх отримання (наприклад, Єдиний реєстр судових рішень, офіційний веб-сайт суду касаційної інстанції чи інші джерела);

5) копія рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, письмове повідомлення цієї судової установи про набуття зазначеним рішенням статусу остаточного разом із підтвердженням дати його отримання, якщо заяву подано з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 400-12 КПК.

Якщо заява не відповідає вимогам статей 400-15 і 400-16 КПК, суддя-доповідач приймає постанову про залишення її без руху, в якій чітко зазначає недоліки заяви та повідомляє заявника про строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.

Строк, протягом якого заявник зобов'язаний усунути недоліки заяви, має бути достатнім і в кожному конкретному випадку визначається з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії постанови, яка повинна бути надіслана заявникові негайно, а також можливості виправлення таких недоліків.

12. Повернення заяви з підстав, передбачених частиною четвертою статті 400-17 КПК, здійснюється шляхом винесення відповідної постанови суддею-доповідачем одноособово.

Проте частиною п'ятою статті 400-17 КПК передбачено можливість повторного звернення із заявою про перегляд судових рішень у кримінальних справах після повернення такої заяви у разі її належного оформлення або з інших підстав, ніж ті, які вже були предметом розгляду Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Повторне звернення із заявою має здійснюватися в межах строку, визначеного частинами першою - третьою статті 400-14 КПК. При цьому заявник не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про поновлення строку в разі його пропущення з поважних причин.

13. Якщо після розгляду заяви про перегляд судового рішення у кримінальній справі однієї зі сторін аналогічну заяву подано іншою особою, яка має таке право, то питання про допуск справи до провадження або відмову в допуску за такою заявою вирішується на загальних підставах, визначених статтями 400-11 - 400-18 КПК. Якщо питання про допуск першої заяви ще не вирішено, то ці заяви, у разі їх подання з аналогічних підстав, належить об'єднати в одне провадження.

14. Вирішення питання про допуск справи до провадження здійснюється колегією у складі п'яти суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ без витребування справи і без виклику осіб, які беруть участь у справі, шляхом постановлення мотивованої ухвали про допуск справи до провадження або відмову в такому допуску.

Попередня участь суддів у постановленні ухвали про відмову в допуску не є перешкодою для їх участі у розгляді повторного звернення заявника. Разом із тим участь суддів, які ухвалили судове рішення, про перегляд якого порушує питання заявник (частина перша статті 400-18 КПК) , є недопустимою. Такої заборони немає щодо судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 400-12 КПК.

15. Визначений частиною другою статті 400-18 КПК п'ятнадцятиденний строк для постановлення ухвали про допуск справи до провадження чи відмову в такому допуску обчислюється із дня надходження до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяви, яка відповідає вимогам статей 400-15 і 400-16 КПК.

Якщо заяву було подано без додержання вказаних вимог закону та заявника повідомлено про недоліки заяви, то п'ятнадцятиденний строк для постановлення ухвали про допуск справи до провадження або відмову в такому допуску обчислюється відповідно із дня усунення недоліків або із дати закінчення строку, який встановлювався для їх усунення. При цьому днем усунення недоліків вважається дата надходження до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ належним чином оформлених матеріалів зазначеної заяви.

При обчисленні строків, передбачених главою 32-1 КПК, необхідно враховувати вимоги статті 89 КПК, а при обчисленні строків поштових відправлень - зміст наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 року за N 1383/14650.

Якщо до вирішення питання про допуск справи до провадження у Верховному Суді України заяву про перегляд судового рішення з підстав, передбачених частиною першою статті 400-12 КПК, було відкликано, то, обговоривши клопотання про відкликання заяви та перевіривши матеріали справи, а також встановивши, що інші особи, коло яких визначено у статті 384 КПК, заяви про перегляд даного судового рішення не подавали, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ має право задовольнити таке клопотання, а провадження за заявою закрити.

16. Якщо за результатами розгляду питання про допуск справи до провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 400-12 КПК, буде встановлено, що порушення Україною міжнародних зобов'язань є наслідком недотримання норм процесуального права, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зобов'язаний:

- постановити ухвалу про відкриття провадження у справі;

- вирішити питання про необхідність витребування справи.

При цьому слід мати на увазі, що норми процесуального права - це встановлені державою правила, що визначають загальні положення та порядок провадження у кримінальних справах, а також права та обов'язки суб'єктів кримінального процесу, забезпечуються системою державного примусу, мають своїм завданням ефективне здійснення кримінального судочинства.

Така справа розглядається колегією у складі п'яти суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за правилами, встановленими для перегляду справ у касаційному порядку.

17. Оригінал ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про допуск справи до провадження протягом п'яти днів із дня її постановлення разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами надсилається до Верховного Суду України.

Копія ухвали про допуск справи разом із копією заяви у цей же строк надсилається особам, які беруть участь у справі, а в разі відмови в допуску копія цієї ухвали надсилається особі, яка подала заяву.

Крім того, копія ухвали про допуск справи залишається у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ для відповідного обліку з метою використання під час вирішення питання про допуск заяв, поданих іншими особами в цій справі, а також для проведення узагальнення судової практики.

У разі відмови в допуску копії ухвали, заяви та доданих документів мають зберігатися у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ для відповідного обліку з метою використання при прийнятті рішень відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 400-17 КПК, згідно з яким заява повертається заявникові, якщо є ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про відмову в допуску справи до провадження за наслідками її розгляду, постановлена з аналогічних підстав.

Оригінали ухвал про відмову у допуску, а також постанов про повернення заяви разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами надсилаються тим судам, де знаходяться матеріали справ, про перегляд рішень у яких ставилось питання, для приєднання до матеріалів таких справ.