Щодо ідентифікації клієнтів - юридичних осіб

У зв'язку з численними зверненнями банків щодо роз'яснення Національним банком окремих норм законодавства щодо ідентифікації юридичних осіб, які є клієнтами банку, Національний банк України повідомляє наступне.

Статтею 150 Конституції України та статтею 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено, що офіційне тлумачення законів України належить до повноважень Конституційного Суду України.

Водночас, використовуючи закріплені у пункті I статті 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" повноваження Національного банку щодо адміністративного регулювання діяльності банків, вважаємо за необхідне висловити наступні рекомендації стосовно діяльності банків по ідентифікації клієнтів - юридичних осіб.

Нормами статей 5, 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" встановлено обов'язок суб'єкта первинного фінансового моніторингу (банку) ідентифікувати особу, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, або відкриває рахунок (в тому числі депозитний). При цьому для ідентифікації юридичної особи банк на підставі наданих оригіналів або належним чином завірених копій документів має визначити: найменування, юридичну адресу, документи про підтвердження державної реєстрації (включаючи установчі документи, інформацію щодо посадових осіб та їх повноважень тощо), ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, реквізити банку, в якому відкрито рахунок, та номер банківського рахунку.

Частиною 3 статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон) на банки покладено обов'язок ідентифікувати:

клієнтів, що відкривають рахунки в банку;

клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу;

клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує еквівалент 50000 гривень;

осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів.

Крім того, частиною 6 цієї статті встановлено обов'язок банків ідентифікувати фізичних осіб, які є власниками юридичної особи - клієнта банку, мають прямий або опосередкований вплив на цю юридичну особу та отримують економічну вигоду від її діяльності. Водночас, якщо юридична особа є господарським товариством, банк має ідентифікувати фізичних осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі.

Виходячи з викладеного, вважаємо за необхідне зазначити наступне.

Банк зобов'язаний на підставі наданих оригіналів або належним чином завірених копій документів встановити наступні дані про клієнта - юридичну особу (резидента):

- найменування;

- юридичну адресу;

- посадових осіб (керівників) цієї юридичної особи та їх повноваження;

- ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;

- реквізити банків, у яких відкрито поточні рахунки та номери цих рахунків.

Крім того, банк має володіти належним чином завіреними копіями установчих документів такого клієнта та документів, що підтверджують його державну реєстрацію.

Водночас, у разі якщо юридична особа - клієнт банку є господарським товариством, банк при ідентифікації такого клієнта має ідентифікувати:

керівників цієї юридичної особи та їх повноваження; фізичних осіб, які мають істотну участь (10 і більше % статутного фонду) у цій юридичній особі;

фізичних осіб, які мають прямий або опосередкований вплив на цю юридичну особу;

осіб, уповноважених діяти від імені цієї юридичної особи.

При цьому, відповідно до пункту 3.1 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 р. N 189 (далі - Положення), банк має забезпечити документальне фіксування інформації про клієнта. Надані клієнтом належним чином засвідчені копії документів, копії представлених ним оригіналів документів та інші документи, що є підставою для ідентифікації юридичної або фізичної особи, мають міститися у справі клієнта і зберігатися протягом термінів, визначених законодавством України (пункт 3.4 Положення).

Для проведення заходів з ідентифікації своїх клієнтів банки наділені широкими повноваженнями. Так, частиною 5 статті 64 Закону передбачено, що для ідентифікації клієнта - юридичної особи банк має право витребувати, а клієнт зобов'язаний надати документи і відомості, необхідні для з'ясування особи клієнта, суті його діяльності, фінансового стану.

Виходячи з цього, для виконання норм цієї статті банк має право вимагати у клієнта надання як документів, так і відомостей, необхідних для встановлення особи клієнта, визначення його суті діяльності і фінансового стану, ідентифікації фізичних осіб, які:

мають істотну участь у цій юридичній особі;

мають прямий або опосередкований вплив на цю юридичну особу та отримують економічну вигоду від її діяльності.

У разі ненадання клієнтом таких відомостей або умисного подання неправдивих відомостей банк зобов'язаний відмовити клієнту у обслуговуванні в порядку, передбаченому постановами Правління Національного банку України від 04.06.2003 р. N 225, 226, 227, 234. У разі ненадання клієнтом таких відомостей при відкритті ним рахунку у банку, рахунок йому не відкривається.

Водночас, для уникнення непорозумінь при відмові клієнту в обслуговуванні, у порядку, визначеному вказаними вище нормативно-правовими актами Національного банку України, рекомендуємо витребувати від клієнтів необхідну інформацію письмово із зазначення конкретної дати, починаючи з якої, у разі ненадання клієнтом відомостей, які витребовує банк, йому буде відмовлено в обслуговувані.

Крім того, для клієнтів, щодо яких законом вимагається проведення їх ідентифікації (за винятком тих, які одноразово протягом значного періоду часу здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку), рекомендуємо розробити опитувальник, який би містив реквізити, заповнення яких клієнтом надасть банку інформацію, встановлення якої вимагається законом.

Принагідно зауважити, що рахунок клієнту може бути відкритий, а операції, які підлягають фінансовому моніторингу, або операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує 50000 грн. або еквівалент цієї суми в іноземній валюті, проведені лише після здійснення ідентифікації особи клієнта та вжиття заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом (частина 4 статті 64 Закону).

При цьому, відповідно до підпункту "д" пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", відмова клієнта у наданні передбачених законодавством та відповідними внутрішніми документами суб'єкта первинного фінансового моніторингу (банку), необхідних банку для виконання вимог законодавства з питань запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, тягне за собою віднесення операцій цього клієнта до таких, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу.

Крім того, з метою ідентифікації клієнта - юридичної особи і вжиття заходів, достатніх, на думку банку, для підтвердження особи клієнта та для забезпечення спроможності банку виконувати правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення, банк має право витребувати передбачену законодавством інформацію, яка стосується ідентифікації цієї особи (інформація щодо особи клієнта, його діяльності та фінансового стану, фізичних осіб, які мають прямий або опосередкований вплив на цю юридичну особу) та її керівників у органів державної влади, які здійснюють нагляд та/або контроль за діяльністю цієї юридичної особи, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати передбачені законодавством заходи щодо збору такої інформації з інших джерел. Вказані органи державної влади, банки, інші юридичні особи зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту безоплатно надати банку таку інформацію (частина 6 статті 64 Закону.

Виходячи з викладеного, варто зауважити наступне.

1. З метою отримання інформації, необхідної для ідентифікації клієнта - юридичної особи, банк має право витребувати необхідну інформацію у зазначених вище суб'єктів, а ті протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту зобов'язані її надати.

При цьому, слід звернути увагу, що Закон прямо встановлює обов'язок визначених суб'єктів надати таку інформацію, тому:

- у разі ненадання іншою юридичною особою за запитом банку відповідної інформації, вона несе відповідальність згідно статті 47 Закону України "Про інформацію" (у випадку, якщо це фінансова установа - відповідно до статті 40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг";

- у разі ненадання банком іншому банку за його запитом інформації, необхідної для ідентифікації ним клієнта - юридичної особи, до банку можуть бути застосовані заходи впливу, визначені статтею 73 Закону;

- у разі ненадання державним органом за запитом банку відповідної інформації, відповідна посадова особа цього органу несе відповідальність за статтею 212-3 (Порушення права на інформацію) Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З метою ідентифікації фізичних осіб - власників істотної участі акціонерного товариства - клієнта банку та/або осіб, які мають прямий чи опосередкований вплив на цю юридичну особу, банк має право витребувати відповідну інформацію у юридичної особи, яка здійснює депозитарну діяльність, веде реєстр іменних цінних паперів або являється їх зберігачем.

Водночас, якщо ніхто з фізичних осіб - акціонерів товариства або учасників іншого господарського товариства прямо чи опосередковано (через володіння контрольним пакетом акцій (часток, паїв) чи прав голосу юридичних осіб - власників юридичної особи - клієнта, на підставі договору про спільну діяльність, родинних стосунків тощо) не володіє або не здійснює контролю (незалежно від формального володіння) над контрольним пакетом акцій (часток, паїв) юридичної особи, проведення їх ідентифікації не вимагається, оскільки такі особи не мають можливості здійснювати реальний вплив на діяльність юридичної особи - клієнта банку.

У разі якщо ніхто з фізичних осіб - власників юридичної особи - клієнта банку прямо чи опосередковано не володіє контрольним пакетом акцій (паїв, часток) чи прав голосу, банку необхідно з'ясувати наявність/відсутність зв'язку між власниками юридичних осіб, які володіють істотною участю у цій юридичній особі. При встановленні такого зв'язку необхідно продовжити заходи щодо встановлення фізичної особи, яка має вирішальний вплив на діяльність юридичних осіб, які у сукупності володіють контрольним пакетом акцій (часток, паїв) або прав голосу юридичної особи клієнта банку.

При цьому банк повинен мати документальне підтвердження проведених ним заходів по ідентифікації фізичних осіб, власників істотної участі у юридичній особі - клієнті та фізичних осіб, які мають прямий або опосередкований вплив на цю юридичну особу. Таким підтвердженням, зокрема, може бути наступне:

інформація надана клієнтом банку письмово за підписом керівника або його заступника, скріплена печаткою юридичної особи;

інформація, отримана від державних органів, банків, інших юридичних осіб за підписом їх керівників;

документовані дані, що стосуються ідентифікації клієнта (у тому числі і фізичних осіб, які мають прямий або опосередкований вплив на цю юридичну особу), отримані за результатами проведення заходів по збору інформації з інших джерел.

Разом з тим, для визначення та мінімізації ризику в роботі з клієнтами - юридичними особами при встановленні фізичних осіб, які володіють істотною участю у цій юридичній особі, мають прямий чи опосередкований вплив на неї, рекомендуємо проводити аналіз щодо наявності істотної участі або впливу цієї фізичної особи на інших клієнтів банку - юридичних осіб. При цьому для проведення такої роботи рекомендуємо створювати централізовані бази даних щодо таких осіб на рівні центрального апарату банку. Це пов'язано з можливістю окремої фізичної особи створювати або придбавати юридичні особи або частку в них та координувати їх діяльність шляхом здійснення цілеспрямованого впливу на їх господарську діяльність.