Таким чином, запит підрозділу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, має містити посилання на номер оперативно-розшукової справи, у зв'язку з провадженням якої зроблено запит.
5. Частиною другою статті 5 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" (далі - Закон) встановлено, що до державних органів, спеціально створених для боротьби з організованою злочинністю, належать:
- спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України;
- спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України.
Відповідно до статті 12 Закону при здійсненні заходів боротьби з організованою злочинністю спеціальним підрозділам по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки України надаються повноваження на письмову вимогу керівників відповідних спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю одержувати від установ, підприємств, організацій (незалежно від форм власності) інформацію і документи про операції, внутрішні та зовнішні економічні угоди фізичних і юридичних осіб. Документи та інформація повинні бути подані негайно, а якщо це неможливо - не пізніш як протягом 10 діб.
Окремо слід зазначити, що вказані підрозділи одночасно є органами дізнання та підрозділами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.
У зв'язку з викладеним, запит спеціального підрозділу по боротьбі з організованою злочинністю має містити посилання на номер реєстрації заяви, звернення або повідомлення в Журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, Журналі реєстрації, обліку та розгляду заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, або на номер оперативно-розшукової справи, у зв'язку з провадженням якої зроблено запит, та підписаний керівником спеціального підрозділу.
6. Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію, письмово вимагати подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, в тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою.
У зв'язку з цим, у запиті прокурора має бути зазначено, що запитувана інформація необхідна для здійснення прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів.
7. Пунктом 17 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію" встановлено, що міліція має право одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об'єднань громадян на письмовий запит відомості (в тому числі й ті, що становлять комерційну та банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції.
Таким чином, вимоги до запиту органів внутрішніх справ співпадають із вимогами до запитів органів дізнання та досудового слідства, підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.
8. Статтею 22 Закону України "Про державну податкову службу України" встановлено, що посадовим особам податкової міліції для виконання покладених на них обов'язків надаються права, передбачені, зокрема пунктом 17 статті 11 Закону України "Про міліцію".
Необхідно враховувати те, що податкова міліція є одночасно органом дізнання та досудового слідства та має право здійснення оперативно-розшукової діяльності.
У зв'язку з цим, вимоги до запиту підрозділів податкової міліції співпадають із вимогами до запитів органів дізнання та досудового слідства, підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.
9. Відповідно до статті 6 Закону України "Про розвідувальні органи України" (далі - Закон) розвідувальними органами України є:
- Служба зовнішньої розвідки України;
- розвідувальний орган Міністерства оборони;
- розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
Згідно зі статтею 5 Закону для виконання своїх завдань розвідувальні органи застосовують методи і засоби оперативно-розшукової діяльності у порядку, визначеному в Законі України "Про оперативно-розшукову діяльність".
Статтею 9 Закону надано право розвідувальним органам отримувати для розвідувальних цілей необхідну інформацію від усіх органів державної влади, підприємств, організацій і установ, включаючи банки, незалежно від форми власності, в тому числі інформацію з автоматизованих інформаційних та довідкових систем, банків даних тощо у порядку, визначеному законом.
У зв'язку з цим, у запиті розвідувального органу має бути зазначено, що запитувана інформація необхідна для розвідувальних цілей.
10. Відповідно до статті 5 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність" (далі - Закон) спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері контррозвідувальної діяльності є Служба безпеки України.
Окремі контррозвідувальні заходи виключно в інтересах забезпечення охорони державного кордону України, посадових осіб, стосовно яких здійснюється державна охорона, а також забезпечення безпеки своїх сил і засобів, інформаційних систем та оперативних обліків можуть проводити розвідувальні органи України та Управління державної охорони України, яким законами України "Про оперативно-розшукову діяльність" та "Про розвідувальні органи України" надано право здійснювати оперативно-розшукову чи розвідувальну діяльність.
Стаття 7 Закону надає для виконання визначених законом завдань органам, підрозділам та співробітникам Служби безпеки України право витребовувати, збирати і вивчати, за наявності визначених законом підстав, документи та відомості, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, джерела і розміри їх доходів для попередження і припинення розвідувальних, терористичних та інших протиправних посягань на державну безпеку України.
Пункт 3 частини першої статті 25 Закону України "Про Службу безпеки України" надає право органам і співробітникам Служби безпеки України для виконання покладених на них обов'язків одержувати на письмовий запит керівника відповідного органу Служби безпеки України від міністерств, державних комітетів, інших відомств, підприємств, установ, організацій, військових частин, громадян та їх об'єднань дані і відомості, необхідні для забезпечення державної безпеки України, а також користуватись з цією метою службовою документацією і звітністю.
У зв'язку з цим, у запиті контррозвідувального підрозділу Служби безпеки України має бути посилання на номер контррозвідувальної справи.
Слід також враховувати те, що підрозділи Служби безпеки України одночасно є підрозділами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, або органами дізнання та досудового слідства.
Таким чином, вимоги до запиту таких підрозділів Служби безпеки України співпадають із вимогами до запитів органів дізнання та досудового слідства, підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.
11. Стаття 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" надає органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань, право одержувати в установленому законом порядку за письмовими запитами керівників підрозділів з оперативно-розшукової роботи чи розвідувального органу відомості з автоматизованих інформаційних і довідкових систем та банків даних, створюваних Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Національним банком України, Антимонопольним комітетом України, Фондом державного майна України, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування України.
У зв'язку з викладеним, запит на отримання такої інформації має бути підписаний лише керівниками підрозділів з оперативно-розшукової роботи чи розвідувального органу.
12. Стаття 13 Закону України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб" встановлює, що для здійснення покладених завдань Управління державної охорони України уповноважене, зокрема одержувати в установленому порядку від керівників органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності за письмовим запитом начальника Управління або його заступників відомості, необхідні для здійснення державної охорони.
У зв'язку з викладеним, запит на отримання такої інформації має містити посилання, що вказана інформація необхідна для здійснення державної охорони.
13. За Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, зокрема одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію (частина третя статті 5).
Державному виконавцю у встановлений ним строк повинні бути надані безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень (частина друга статті 6 Закону) .
Слід відмітити, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, перелік яких встановлено статтею 3 Закону. Так, до таких документів віднесено, зокрема виконавчі листи, що видаються судами, накази господарських судів, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, судові накази, виконавчі написи нотаріусів тощо.
Виходячи з наведеного, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження відповідно до Закону має право на отримання інформації з Реєстру прав у формі інформаційної довідки. При цьому, документ, на підставі якого здійснюється надання такої інформації має відповідати вимогам вмотивованості (з обов'язковим зазначенням виконавчого документу, на підставі якого здійснюється виконавче провадження) та відповідності оформлення (які зазначалися у пункті 1 розділу V цих Методичних рекомендацій).
14. Відповідно до Закону України "Про нотаріат" (далі - Закон) нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (стаття 46).
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси), на уповноважених на це посадових осіб органів місцевого самоврядування та на консульські установи України.
Враховуючи повноваження щодо вчинення нотаріальних дій, визначених у Законі, нотаріальні дії, пов'язані із об'єктами нерухомого майна, вправі вчиняти лише державні нотаріуси державних нотаріальних контор, приватні нотаріуси та консульські установи.
Виходячи з наведеного, державні нотаріуси державних нотаріальних контор, приватні нотаріуси та консульські установи у разі вчинення нотаріальних дій, пов'язаних з об'єктами нерухомого майна мають право на отримання інформації з Реєстру прав у формі інформаційної довідки. При цьому, документ, на підставі якого здійснюється надання такої інформації, має відповідати вимогам вмотивованості та відповідності (які зазначалися у пункті 1 розділу V цих Методичних рекомендацій).
15. Відповідно Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон) основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема в частині контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання.
Органи Антимонопольного комітету України при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках, мають право, зокрема вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом (статті 7, 14 та 16 Закону) .
Відповідно до статті 22-1 Закону суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Ураховуючи викладене, Антимонопольний комітет України та його територіальні органи при розгляді справ про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі про недобросовісну конкуренцію, мають право на отримання інформації з Реєстру прав у формі інформаційної довідки. При цьому, документ, на підставі якого має здійснюватися надання такої інформації, має відповідати вимогам вмотивованості та відповідності оформлення (які зазначалися у пункті 1 розділу V цих Методичних рекомендацій) з урахуванням вимог спеціальних законодавчих актів, якими у своїй діяльності керуються органи Антимонопольного комітету України.
16. Відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" (далі - Закон) обов'язковий фінансовий моніторинг - це сукупність заходів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу (яким є Державний комітет фінансового моніторингу) з аналізу інформації щодо фінансових операцій, що надається суб'єктами первинного фінансового моніторингу, а також заходів з перевірки такої інформації відповідно до законодавства України (стаття 1).
Одним із основних завдань Державного комітету фінансового моніторингу є збір, обробка і аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу.
Тобто, відповідно до Закону Державний комітет фінансового моніторингу наділений повноваженнями по отриманню інформації про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, від суб'єктів первинного фінансового моніторингу.
При цьому, слід наголосити, що у статті 1 Закону міститься поняття "фінансова операція" - це будь-яка операція, пов'язана із здійсненням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою суб'єкта первинного фінансового моніторингу.
Закон містить перелік органів, які є суб'єктами первинного фінансового моніторингу (стаття 4), аналіз якого дає підстави стверджувати, що такими суб'єктами можуть бути лише особи, які відповідно до законодавства здійснюють фінансові операції.
Ураховуючи викладене, Державний комітет фінансового моніторингу має право на отримання інформації про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу. Проте, обов'язок по наданню такої інформації Законом покладено на суб'єктів первинного фінансового моніторингу, серед яких відсутні бюро технічної інвентаризації.
17. Згідно з Законом України "Про статус народного депутата України" (далі - Закон) народний депутат України має право, зокрема одержати інформацію з питань, пов'язаних із здійсненням ним депутатських повноважень, від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, які зобов'язані надати йому таку інформацію в порядку та строки, визначені Законом (частина дев'ята статті 17).
Так, народний депутат України має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності (частина перша статті 15 Закону) .
Ураховуючи викладене, народний депутат України має право на отримання інформації з Реєстру прав у формі інформаційної довідки у разі звернення із запитом, який здійснений відповідно до вимог статті 15 Закону.
18. Окремо слід звернути увагу на можливість надання інформації про відсутність або наявність раніше належних особі на праві власності об'єктів нерухомого майна при взятті на облік такої особи, як потребуючої поліпшення житлових умов.
Розділом III Житлового кодексу Української РСР (далі - Кодекс) врегульовано відносини, пов'язані з наданням жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, та здійсненням обліку таких громадян.
Відповідно до статей 36, 37 та 39 Кодексу облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, може здійснюватися, як за місцем роботи, так і за місцем проживання.
Статтею 35 Кодексу встановлено, що громадяни, які штучно погіршили житлові умови шляхом обміну займаного приміщення, його псування або руйнування, відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання жилого будинку (частини будинку), а також громадяни, у яких потреба в поліпшенні житлових умов виникла внаслідок вилучення жилого приміщення, використовуваного для одержання нетрудових доходів (стаття 96), не беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов протягом п'яти років з моменту погіршення житлових умов.
Таким чином, необхідною умовою при взятті на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, є надання органам, які здійснюють взяття на такий облік (виконавчий комітет місцевої ради або адміністрація підприємства, установи, організації) інформації про наявність або відсутність житла, яке належало на праві власності громадянам.
Як зазначалося вище, інформація про зареєстроване право власності на об'єкт нерухомого майна надається у формі витягів та інформаційних довідок та на підставі відомостей, які містяться у Реєстрі прав.
При цьому виходячи зі змісту положень Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 28.01.2003 N 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 28.01.2003 за N 67/7388 (далі - Порядок), інформаційна довідка, що формується в Реєстрі прав за адресою об'єкта нерухомого майна, містить відомості про перехід прав власності на даний об'єкт нерухомого майна.
Програмне забезпечення Реєстру прав побудоване таким чином, що не містить записи про об'єкти нерухомого майна, що були відчужені особою щодо якої запитується інформація.
Враховуючи наведене, довідка про наявність або відсутність житла, яке належало на праві власності громадянам, за своїм змістом не є витягом з Реєстру прав або інформаційною довідкою з Реєстру прав, а тому не може видаватися за правилами, встановленими Тимчасовим положенням та Порядком.
На нашу думку, бюро технічної інвентаризації мають можливість надавати інформацію про наявність або відсутність житла, яке належало на праві власності громадянам, як за зверненням самих громадян, так і за запитом органів, які здійснюють взяття на облік. Така інформація надається з використанням даних, що містяться у Реєстрі прав, але з урахуванням того, що Реєстр прав ведеться лише з 2002 року, та, у разі їх відсутності, з використанням паперових носіїв, які є наявними.
У разі виникнення об'єктивних обставин (відсутність державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в Реєстрі прав тощо), за наявності яких інформація про відсутність або наявність раніше належних особі на праві власності об'єктів нерухомого майна може бути невичерпною, бюро технічної інвентаризації мають зазначати про це при наданні інформації.
Принагідно зазначаємо, що інформація про відчуження об'єктів нерухомого майна міститься також і у Державному реєстрі правочинів (який ведеться з 2 серпня 2004 року). Тобто, в разі необхідності, слід рекомендувати суб'єктам, які звернулися за отриманням інформації про наявність або відсутність житла, яке належало на праві власності громадянам, звернутися до реєстраторів вказаного реєстру (державних нотаріальних контор або приватних нотаріусів). Так, згідно з Тимчасовим порядком державної реєстрації правочинів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 671, витяг з Державного реєстру правочинів - це документ, який свідчить про внесення запису до Реєстру або про відсутність такого запису.
Слід наголосити, що оскільки для взяття на облік потребуючих поліпшення житлових умов необхідно надати інформацію про відсутність або наявність раніше належних особі на праві власності об'єктів нерухомого майна протягом останніх п'яти років, то починаючи з 2 серпня 2009 року, при зверненні відповідних суб'єктів до бюро технічної інвентаризації з метою отримання такої інформації, на нашу думку, таким особам необхідно рекомендувати звертатись до реєстраторів Державного реєстру правочинів.
Насамкінець необхідно наголосити, що в більшості випадків нормативно-правовими актами, які регламентують діяльність того, чи іншого орану, передбачається, що орган, при виконанні покладених на нього завдань, має право на ознайомлення та отримання відповідної інформації. Проте, з метою уникнення порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, слід уважно досліджувати завдання, які покладаються на відповідний орган, та співставляти їх з необхідністю отримання інформації з Реєстру прав.
Інформація з Реєстру прав надається на підставі відомостей, які містяться у вказаному Реєстрі. Формування такої інформації здійснюється лише за ідентифікаційними ознаками власника об'єкта нерухомого майна (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи та/або ідентифікаційний номером або найменування юридичної особи та/або код ЄДРПОУ) або за адресою об'єкта нерухомого майна.
Надання статистичної інформації, якою б охоплювалися відомості про зареєстровані права власності на об'єкти нерухомого майна, бюро технічної інвентаризації не здійснюється.
| Директор департаменту цивільного законодавства та підприємництва | І.І.Завальна |
