Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР

1) наказ керівника установи, підприємства або організації про створення житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників;

2) рішення виконавчого комітету обласної, міської, районної, селищної Ради депутатів трудящих про відведення земельної ділянки житлово-будівельному колективу індивідуальних забудовників.

Житлово-будівельні колективи утворюються установами, підприємствами, організаціями із складу їх робітників та службовців або виконавчими комітетами міських (районних) Рад депутатів трудящих.

Сторонами за договором про надання житлово-будівельному колективу в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку є виконавчий комітет відповідної Ради депутатів трудящих і колектив забудовників, всі члени якого підписують такий договір.

45. Площі земельних ділянок, які відводяться житлово-будівельним колективам індивідуальних забудовників для будівництва жилих будинків, встановлюються в таких розмірах:

1) для одно- і двоповерхових 2-квартирних жилих будинків - у містах - 600-800 кв.метрів, в селищах міського типу - 800-900 кв.метрів на будинок;

2) для одно- і двоповерхових 4-квартирних жилих будинків - у містах 1000-1200 кв.метрів, в селищах міського типу - 1200-1400 кв.метрів на будинок;

3) для 8-квартирних жилих будинків - у містах і селищах міського типу - 1200-1600 кв.метрів на будинок.

Площа земельної ділянки, що відводиться для блокованого будинку, збільшується зверх розміру, встановленого для 8-квартирного будинку, з розрахунку 150 кв.метрів на кожну додаткову квартиру понад 8 квартир(1).

(1) Див. Положення про житлово-будівельні колективи та індивідуальних забудовників у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1958 р. N 514 (ЗП УРСР, 1958 р., N 4, ст.83).

46. За бажанням забудовників, яким за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради депутатів трудящих надані суміжні земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва, їх жилі будинки можуть бути збудовані впритул один до одного, як спарені будинки. У таких випадках з кожним з забудовників укладається і нотаріально посвідчується договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності, в тексті яких обов'язково зазначається, що будуються спарені будинки.

Для спарених будинків земельні ділянки відводяться в таких розмірах: у містах - 600-800 кв.метрів, у селищах - 800-900 кв.метрів.

47. Посвідчення договорів про відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників провадиться за місцем знаходження жилого будинку.

48. При нотаріальному посвідченні договорів про відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників державні нотаріуси вимагають подання документів, які підтверджують право власності на них у осіб, що відчужують.

Право особистої власності громадян на жилий будинок (частину будинку), квартиру в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників, що відчужується, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів:

нотаріально посвідченим договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності (договором про право забудови, укладеним до 26 серпня 1948 року), договором (випискою з нього) про надання житлово-будівельному колективу індивідуальних забудовників земельної ділянки для будівництва жилого будинку;

нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни;

виданим державною нотаріальною конторою свідоцтвом про придбання жилого будинку (частини будинку) або квартири з прилюдних торгів;

свідоцтвом про право особистої власності на будинок (частину будинку);

актом про денаціоналізацію (демуніципалізацію) будинку;

свідоцтвом про право на спадщину;

свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя, виданим державною нотаріальною конторою;

копією рішення народного суду, що вступило в законну силу, яке підтверджує право власності на будинок;

договором про поділ майна;

рішення товариського суду про поділ будинку між подружжям.

На підтвердження права особистої власності на жилий будинок (частину будинку), квартиру в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників можуть бути подані інші документи, які ввійшли до "Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР", доданого до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженої з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року.

Перелічені документи приймаються державним нотаріусом при наявності відмітки про реєстрацію їх в бюро технічної інвентаризації виконавчого комітету відповідної Ради депутатів трудящих або реєстраційного посвідчення, яке є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа.

Крім правовстановлюючих документів на будинок (частину будинку), квартиру в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників, що відчужується, державний нотаріус вимагає довідку-характеристику бюро технічної інвентаризації, оформлену у відповідності з Інструкцією про порядок заповнення довідок-характеристик, що видаються бюро технічної інвентаризації власникам індивідуальних жилих будинків (частин будинків) для подання у державні нотаріальні контори при оформленні угод, затвердженою Міністерством комунального господарства УРСР 17 березня 1966 року.

Строк дії довідки-характеристики 3 місяці.

Якщо фактичний розмір земельної ділянки, вказаний у довідці-характеристиці бюро технічної інвентаризації, більший, ніж вказано у правовстановлюючому документі, а також у випадках, коли з довідки-характеристики видно, що власником зроблено до будинку добудови (надбудови) або переобладнання нежилого приміщення в жиле без встановленого дозволу, державний нотаріус вимагає подання рішення виконавчого комітету відповідної Ради депутатів трудящих про зміну розміру земельної ділянки (в межах норм, встановлених для даної місцевості) або про дозвіл зробити добудову (надбудову) або переобладнання. При відсутності рішення виконавчого комітету про зміну розміру земельної ділянки в договорі про відчуження розмір її зазначається за правовстановлюючим документом. При відсутності рішення виконавчого комітету про дозвіл зробити добудову (надбудову) або переобладнання державний нотаріус відмовляє в посвідченні договору відчуження будинку або частини цього будинку, до якої власником її зроблено таку добудову (надбудову) або переобладнання.

Якщо фактичний розмір земельної ділянки, зазначений в довідці бюро технічної інвентаризації, виявиться меншим, ніж у правовстановлюючому документі, в договорі про відчуження зазначається розмір за довідкою-характеристикою бюро технічної інвентаризації.

49. Договір про відчуження жилого будинку (частини будинку), квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників може бути посвідчений при умові, щоб внаслідок купівлі-продажу, дарування або міни жилого будинку (частини будинку), квартири у набувача та його чоловіка або дружини, що проживає з ним спільно, і їх неповнолітніх дітей, не виявилось більше одного будинку (частини будинку), квартири. Проте наявність на праві особистої власності у одного або кількох з числа зазначених вище громадян частини жилого будинку не позбавляє права інших з цих громадян набути другу частину цього ж будинку. В будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників подружжя, що проживає спільно, їх неповнолітні діти можуть мати лише одну квартиру (стаття 101 Цивільного кодексу УРСР.

Договір купівлі-продажу жилого будинку (частини будинку), квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників на ім'я громадянина або його дружини (чоловіка), що разом з ним проживає, чи їх неповнолітніх дітей, при умові, що в одного з них є в особистій власності жилий будинок (частина будинку), квартира, може бути посвідчений державним нотаріусом, коли це необхідно для задоволення потреб сім'ї громадянина в житлі, за рішенням виконавчого комітету районної, міської Ради депутатів трудящих (стаття 226 Цивільного кодексу УРСР).

У договорі купівлі-продажу такого жилого будинку (частини будинку), квартири повинно бути зазначено, що набувач зобов'язаний протягом року провести відчуження першого жилого будинку (частини будинку), квартири. Річний строк рахується з дня посвідчення договору про відчуження.

Граничний розмір жилої площі будинку (частини будинку), квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників, що набувається, не повинен перевищувати 60 кв.метрів (стаття 102 Цивільного кодексу УРСР).

Договір купівлі-продажу жилого будинку (частини будинку), квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників розміром жилої площі більше 60 кв.метрів може бути посвідчений лише при наявності рішення виконавчого комітету районної, міської Ради депутатів трудящих, яким набувачу, що має велику сім'ю або має право на додаткову жилу площу, дозволяється придбати цей будинок (частину будинку), квартиру. У цьому випадку жила площа будинку (частини будинку), квартири не повинна перевищувати розміру, визначеного для даної сім'ї за нормами, встановленими для громадян, що проживають у будинках місцевих Рад депутатів трудящих, включаючи у відповідних випадках і додаткову жилу площу (частина п'ята статті 300 Цивільного кодексу УРСР.

При посвідченні договору купівлі-продажу жилого будинку (частини будинку), квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників слід дотримуватись правила, згідно з яким від імені продавця, його дружини (чоловіка), що проживають спільно з ним, або їх неповнолітніх дітей, не може провадитись продаж більш як одного будинку (частини будинку), квартири протягом трьох років, за винятком продажу будинків, придбаних через шлюб або спадкування. Продаж громадянином жилого будинку більше одного разу на протязі трьох років допускається також при наявності поважної причини з особливого в кожному разі дозволу виконавчого комітету районної, міської Ради депутатів трудящих (стаття 226 Цивільного кодексу УРСР).

На підтвердження дозволу про відчуження жилого будинку (частини будинку), квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників до спливу трирічного строку відчужувач повинен подати державному нотаріусу рішення виконавчого комітету районної, міської Ради депутатів трудящих.

Відчуження одного жилого будинку (частини будинку) по частинах на протязі трирічного строку не виключається.

Продавцю і покупцю жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників роз'яснюється зміст статей 101, 226 Цивільного кодексу УРСР, про що зазначається в текстах договорів.

50. При посвідченні договорів про відчуження жилого будинку (частини будинку), квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників державні нотаріуси перевіряють відсутність заборони відчуження або арешту.

При наявності заборони договір про відчуження жилого будинку (частини будинку), квартири, обтяжених боргом, може бути посвідчений лише при згоді кредитора і набувача на перевід боргу на набувача.

У випадку переводу боргу на набувача державний нотаріус вимагає подання довідки, виданої кредитором.

Про відсутність заборони або арешту державний нотаріус повинен зробити відмітку на примірнику договору відчуження, що залишається в державній нотаріальній конторі.

У населених пунктах, де є кілька державних нотаріальних контор, відсутність заборони або арешту перевіряється державним нотаріусом на підставі довідки, яку видає та з державних нотаріальних контор, в обов'язок якої входить накладення заборон відчуження жилих будинків по всьому населеному пункту.

Строк дії кожної з зазначених довідок 3 місяці з дня видачі.

51. При посвідченні угоди про відчуження жилого будинку (частини будинку), квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників, належного неповнолітньому, а також особам, визнаним недієздатними або обмежено дієздатними, державний нотаріус керується пунктом 35 цієї Інструкції.

Якщо органи опіки і піклування зобов'язують батьків, опікунів або піклувальників внести в ощадну касу на ім'я неповнолітніх чи інших недієздатних осіб суми за проданий будинок (частину будинку) або квартиру, то державний нотаріус повинен перевірити виконання цієї вимоги і вказати про це в тексті договору.

52. Договори про відчуження будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників, які набуто після реєстрації шлюбу і є спільною (сумісною) власністю подружжя, можуть бути посвідчені лише при наявності письмової згоди другого з подружжя на відчуження будинку (частини будинку), квартири.

Справжність підпису на заяві другого з подружжя про згоду на відчуження жилого будинку (частини будинку), квартири повинна бути засвідчена нотаріальним органом або організацією, в якій він працює чи навчається, житлово-експлуатаційною конторою (управлінням будинками), правлінням житлово-будівельного кооперативу за місцем його проживання або адміністрацією стаціонарного лікувального закладу, в якому він перебуває на лікуванні. Засвідчувати справжність підпису не потрібно, якщо чоловік або дружина відчужувача прийде до державної нотаріальної контори і особисто подасть державному нотаріусу заяву про згоду на відчуження. У цьому випадку державний нотаріус установлює особу заявника, перевіряє справжність його підпису, про що робить відмітку на заяві і вказує назву документа, який посвідчує особу, номер, дату видачі і назву установи, що його видала.

Якщо в заяві другого з подружжя про згоду на відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири вказано, кому персонально (прізвище, ім'я, по батькові громадянина, назва організації) він погоджується продати чи подарувати спільно набутий будинок (частину будинку), квартиру, чи вказано ціну та інші умови продажу, державний нотаріус при посвідченні договору відчуження обов'язково перевіряє, як додержано умов, вказаних у такій заяві.

У тому випадку, коли з правовстановлюючого документа на жилий будинок (частину будинку), квартиру неможливо встановити час і підстави їх набуття, а чоловік чи дружина особи, на ім'я якої зареєстрований жилий будинок (частина будинку), квартира, ухиляється від дачі письмової згоди на відчуження такого майна, то особа, на ім'я якої зареєстрований жилий будинок (частина будинку), квартира, може в порядку статті 66 Закону Української РСР "Про державний нотаріат" передати заяву своєму чоловікові чи дружині з пропозицією з'явитися до державної нотаріальної контори для визначення його (її) частки в жилому будинку (частині будинку), квартирі. Якщо він (вона) не з'явиться до державної нотаріальної контори у визначений строк і на протязі місяця після одержання заяви не надішле своїх заперечень, державний нотаріус може посвідчити від імені чоловіка чи дружини, за ким по правовстановлюючому документу рахується жилий будинок (частина будинку), квартира, договір про відчуження цього будинку (частини будинку), квартири.

53. Договір про відчуження жилого будинку (частини будинку), квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників може бути посвідчений без згоди другого з подружжя, якщо з правовстановлюючого документа, свідоцтва про шлюб або інших документів видно, що зазначене майно є не спільною, а особистою власністю одного з подружжя (набуте до реєстрації шлюбу, одержане під час перебування в шлюбі через спадщину або дарування, зроблено поділ майна, набутого під час знаходження в зареєстрованому шлюбі). Про перевірку цієї обставини державний нотаріус робить відмітку на примірнику договору, що залишається в державній нотаріальній конторі, з посиланням на реквізити відповідного документа, якщо останній не приєднується до договору.

При посвідченні договору про відчуження жилого будинку (частини будинку), квартири від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (неодружена, вдова, вдівець), в державну нотаріальну контору подається письмова заява про це відчужувача. Державний нотаріус доводить зміст такої заяви до відома другого учасника угоди, який на підтвердження того, що ця обставина йому відома, підписується на заяві. Вказана заява повинна виходити особисто від відчужувача, а у випадку вчинення угоди через представника - від представника, якщо відчужувач надав йому право при оформленні угоди подавати від його імені різні заяви.

Договір про відчуження жилого будинку (частини будинку), квартири може бути посвідчений без згоди другого з подружжя також у випадках, коли останній не проживає за місцем знаходження жилого будинку і місце проживання його невідоме. На підтвердження цієї обставини повинна бути подана копія рішення суду, яке вступило в законну силу, про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім.

54. У тих випадках, коли один з учасників спільної часткової власності продає належну йому частку в жилому будинку сторонній особі, державний нотаріус повинен упевнитись у тому, що продавець у письмовій формі повідомив усіх інших учасників спільної часткової власності (в тому числі громадян, які мають жилу площу розміром 60 кв.метрів і більше або володіють на праві особистої власності іншим жилим будинком (частиною іншого будинку), який разом з тим, що продається, знаходиться на одній земельній ділянці (домоволодіння), а також установи, підприємства, організації про свій намір продати свою частку сторонній особі з вказівкою ціни та інших умов, на яких продається частка будинку (стаття 114 Цивільного кодексу УРСР.

Доказом повідомлення учасників спільної часткової власності про наступний продаж частки в спільному будинку може служити свідоцтво, видане державною нотаріальною конторою, про передачу їм заяви продавця в порядку статті 66 Закону Української РСР "Про державний нотаріат" або заява учасників спільної часткової власності про відмову від здійснення права привілеєвої купівлі частки будинку, що продається (з зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка).

Справжність підпису на заяві учасників спільної часткової власності повинна бути засвідчена органом, який вчиняє нотаріальні дії, або організацією, в якій вони працюють чи навчаються, житлово-експлуатаційною конторою (управлінням будинками), правлінням житлово-будівельного кооперативу за місцем їх проживання або адміністрацією стаціонарного лікувального закладу, в якому вони перебувають на лікуванні.

Засвідчення справжності підпису не вимагається, якщо учасники спільної часткової власності особисто з'являться до державної нотаріальної контори і подадуть заяву про відмову від права привілеєвої купівлі. У цьому випадку державний нотаріус встановлює особу, перевіряє справжність підпису заявників і робить про це відмітку на заяві, вказуючи найменування документа, його номер, дату видачі та найменування установи, яка видала документ, що посвідчує особу заявника. Заява учасника спільної часткової власності про відмову від права привілеєвої купівлі може бути викладена на звороті примірника договору купівлі-продажу, що залишається в справах державної нотаріальної контори, або на окремому аркуші.

Якщо вказана заява передана особисто учаснику спільної часткової власності державною нотаріальною конторою, що посвідчує договір, то свідоцтво про передачу заяви не видається, але примірник заяви з написом державного нотаріуса про її вручення повинен бути доданий до примірника договору купівлі-продажу частки будинку, який залишається в державній нотаріальній конторі.

При одержанні від учасників спільної часткової власності відповіді остання також додається до зазначеного примірника договору.

При посвідченні договорів довічного утримання, дарування і міни частки жилого будинку правила цього пункту не застосовуються.

55. Якщо решта учасників спільної часткової власності відмовиться від здійснення права привілеєвої купівлі або не здійснить цього права протягом одного місяця з дня одержання повідомлення про намір і умови продажу, державний нотаріус після одержання заяви про відмову або після спливу місячного строку може посвідчити договір купівлі-продажу частки будинку сторонній особі.

Договір купівлі-продажу частки будинку сторонній особі може бути посвідчений державним нотаріусом при наявності відомостей про те, що інші учасники спільної часткової власності відмовились одержати надіслані на їх адреси заяви продавця про його намір продати свою частку. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на зворотному повідомленні відмітка органу зв'язку.

Договір купівлі-продажу частки будинку сторонній особі може бути посвідчений також у випадку, якщо інші учасники спільної часткової власності не проживають у місці знаходження будинку і адреса їх невідома. На ствердження цього повинен бути поданий відповідний документ довідкового бюро (адресного столу) або виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих.

Заява учасника спільної часткової власності про відмову від права привілеєвої купівлі або фактична відмова учасника спільної часткової власності, який на протязі одного місяця з дня одержання повідомлення про намір і умови продажу іншим учасником спільної часткової власності належної йому частки будинку не здійснив свого права на привілеєву купівлю, дійсна протягом трьох місяців. Строк цей рахується з дня подачі заяви про відмову або з дня наступного за останнім днем зазначеного місячного строку.

56. Договір про відчуження одного з кількох жилих будинків, належних одній особі на праві особистої власності або кільком особам на праві спільної часткової власності, які знаходяться на одній земельній ділянці, може бути посвідчений лише після виділу виконавчим комітетом відповідної Ради депутатів трудящих частини земельної ділянки в натурі з відчужуваним жилим будинком, що знаходиться на ній, під окремим номером по вулиці, провулку та ін. Виділ оформляється шляхом винесення про це відповідного рішення. Якщо такий виділ неможливий, то державний нотаріус посвідчує договір про відчуження певної частки в праві спільної власності на жилий будинок в цілому.

57. Про відчуження частки жилого будинку державний нотаріус робить відмітку на правовстановлюючому документі.

58. В тексті договору про відчуження частки жилого будинку вказуються арифметичні (в простих дробах), а не конкретні частини будинку.

59. В договорі про відчуження власником частки будинку за бажанням сторін може бути вказаний і порядок користування конкретними його частинами, а також порядок користування земельною ділянкою.

В договорі про відчуження одним з учасників спільної часткової власності належної йому частки будинку порядок користування конкретними частинами будинку може бути вказаний лише при наявності відповідної угоди між учасниками спільної часткової власності про порядок користування будинком або за їх письмовою згодою чи при наявності судового рішення про порядок користування конкретними частинами будинку.

Угода про порядок користування спільним жилим будинком між учасниками спільної часткової власності з зазначенням конкретних частин будинку (квартири, кімнат, поверхів та ін.), а також про порядок користування земельною ділянкою, крім того, може бути оформлена шляхом складання самостійного документа, який є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа.

Угода може бути укладена між усіма учасниками спільної часткової власності або між кількома з них. В останньому випадку необхідна письмова згода всіх учасників спільної часткової власності на порядок користування конкретними частинами.

При посвідченні таких угод вимагається правовстановлюючий документ і довідка-характеристика бюро технічної інвентаризації, якщо угоди посвідчуються самостійно, без посвідчення договору про відчуження частки будинку. Після огляду правовстановлюючого документа він повертається власникові, а в тексті угоди зазначаються найменування документа, номер та дата його видачі, а також найменування установи, що його видала.

60. При посвідченні договору про відчуження частки в спільній власності на будинок державний нотаріус роз'яснює особі, яка набуває частку, що, коли учасники спільної часткової власності на цей будинок за згодою між собою встановили порядок користування відособленими приміщеннями будинку відповідно до частки кожного і така угода нотаріально посвідчена і зареєстрована у виконавчому комітеті місцевої Ради депутатів трудящих, то вона обов'язкова і для особи, яка згодом придбає частку в спільній власності на цей будинок (стаття 118 Цивільного кодексу УРСР).

61. Угода учасників спільної часткової власності про встановлення розміру часток або про зміну розміру часток, якщо в правовстановлюючому документі на жилий будинок розмір часток не вказаний або вказаний неправильно (ідеальні частки не відповідають реальним частинам або сума ідеальних часток жилого будинку, зазначених у правовстановлюючому документі, складає величину більшу чи меншу одиниці), може бути оформлена як шляхом складання самостійного документа, так і викладена на правовстановлюючому документі.

Угода про уточнення ідеальних часток жилого будинку, належних кожному учаснику спільної часткової власності, подається для реєстрації до виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих і є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа.

Якщо зміна розміру часток, належних учасникам спільної часткової власності, відбулася в зв'язку з додатковим будівництвом (прибудова, надбудова та ін.), яке було проведено одним з учасників спільної часткової власності, або зі зносом частини будинку, проведеними на підставі рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих на додаткове будівництво або на знос частини будинку, зміна ідеальних часток, при згоді всіх учасників спільної часткової власності, оформляється виконавчим комітетом місцевої Ради депутатів трудящих шляхом видачі всім учасникам спільної часткової власності взамін наявних правовстановлюючих документів свідоцтв про право власності на відповідну частку жилого будинку.

Аналогічно вирішується питання і при виділі одного з кількох жилих будинків, належних одній особі на праві особистої власності або кільком особам на праві спільної власності, які знаходяться на одній земельній ділянці (домоволодіння).

При наявності спору між учасниками спільної часткової власності питання про зміну розміру часток жилого будинку, належних кожному з них, вирішується в судовому порядку.

62. При посвідченні договорів про відчуження жилих будинків (частин будинків), розташованих в сільських населених пунктах, додержуються загальних правил посвідчення угод.

Крім того, при посвідченні вказаних договорів вимагаються:

письмова згода на відчуження жилого будинку всіх членів колгоспного (одноосібного селянського) двору, які досягли 16 років, а при наявності в складі двору осіб віком від 15 до 16 років та осіб, визнаних у судовому порядку обмежено дієздатними, крім того,- згода їх батьків (усиновителів) або піклувальників(1). За неповнолітніх, які не досягли 15 років, а також осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними, діють їх батьки (усиновителі) або опікун. Органи опіки і піклування питання про свою згоду на відчуження жилого будинку, належного колгоспному (одноосібному селянському) двору, до складу якого входять особи віком до 16 років, а також недієздатні та обмежено дієздатні, вирішують шляхом прийняття відповідного рішення;

(1) Питання вирішується стосовно до статті 124 Цивільного кодексу УРСР.

рішення загальних зборів членів колгоспу (зборів уповноважених), письмова згода адміністрації радгоспу або іншого сільськогосподарського підприємства, організації і установи (у випадку відчуження жилого будинку, розташованого на землі, закріпленій за колгоспом, радгоспом або іншим сільськогосподарським підприємством, організацією, установою) про збереження повністю або частково присадибної ділянки за набувачем будинку з визначенням її розміру. Якщо земельні ділянки надаються робітникам, службовцям, пенсіонерам та інвалідам, які проживають у сільській місцевості, таке рішення чи згода затверджується виконавчим комітетом сільської Ради депутатів трудящих (стаття 77 Земельного кодексу УРСР).

При посвідченні договорів про відчуження жилих будинків (частин будинків), розташованих у межах міста на землі, закріпленій за колгоспом, радгоспом або іншим сільськогосподарським підприємством, організацією і установою, також вимагається рішення загальних зборів членів колгоспу (зборів уповноважених) чи письмова згода зазначених підприємств, установ, організацій.

На виняток з правил, зазначених у пунктах 33, 48, 50 цієї Інструкції, підтвердженням належності будинку, розміру земельної ділянки, на якому він розташований, страхової оцінки будинку, відсутності заборгованості по податках та страхових платежах, а також відсутності заборони відчуження будинку можуть служити відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих. Всі ці дані можуть бути зазначені в одній загальній довідці.

Доказом відсутності заборгованості по податках може служити довідка фінансового органу. На підтвердження страхової оцінки будинку може бути подане страхове свідоцтво.

63. При посвідченні договорів про відчуження жилих будинків (частин будинків), розташованих у сільських населених пунктах і належних робітникам або службовцям, застосовуються правила, встановлені для відчуження жилих будинків, розташованих у містах і селищах міського типу, з дотриманням вимоги, передбаченої абзацом четвертим пункту 62 цієї Інструкції.

64. При посвідченні договору про відчуження жилого будинку, що раніше належав колгоспному двору, який перестав існувати в зв'язку з перетворенням колгоспу в радгосп, державний нотаріус вимагає письмову згоду на відчуження всіх інших членів колишнього колгоспного двору. Це правило діє протягом трьох років з дня перетворення колгоспу в радгосп(1).

(1) Питання про трирічний строк вирішено стосовно до статті 126 Цивільного кодексу УРСР.

65. Якщо на жилий будинок, що раніше належав колгоспному двору, який перестав існувати в зв'язку з перетворенням колгоспу в радгосп, свідоцтво про право власності видано на всіх членів колишнього колгоспного двору, посвідчення договору відчуження такого будинку провадиться за правилами, встановленими для відчуження будинків, що знаходяться в містах і селищах міського типу, з дотриманням вимоги, передбаченої абзацом четвертим пункту 62 цієї Інструкції.

66. Угода про відчуження жилого будинку (частини будинку), будівництво якого не закінчено, посвідчується при наявності рішення виконавчого комітету районної, міської, селищної Ради депутатів трудящих про згоду на таке відчуження.

При посвідченні договору про відчуження жилого будинку (частини будинку), не закінченого будівництвом, державний нотаріус перевіряє ті ж обставини і вимагає ті ж документи, що й при відчуженні жилих будинків, закінчених будівництвом, крім довідки-характеристики бюро технічної інвентаризації. Відомості про вартість будівельних робіт і матеріалів, а також про процент готовності незакінченого будинку містяться в довідці комунального органу, яка обов'язково подається при посвідченні договору відчуження жилого будинку (частини будинку), не закінченого будівництвом.

В тексті такого договору окремим пунктом зазначається, що всі обов'язки, передбачені договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку, складеним між відділом комунального господарства і відчужувачем, приймає на себе набувач жилого будинку, не закінченого будівництвом.

Примірник договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку, який при посвідченні договору про відчуження жилого будинку (частини будинку), не закінченого будівництвом, подається як правовстановлюючий документ, приєднується до примірника договору відчуження, що видається набувачу незакінченого будинку.

67. При посвідченні, за бажанням сторін, договору про відчуження жилого будинку на знос, державний нотаріус вимагає, крім документів, які подаються при посвідченні договору відчуження жилого будинку не на знос (з залишенням на місці), рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про дозвіл на знос будинку.

При посвідченні договору про відчуження на знос жилого будинку, розташованого в сільському населеному пункті, рішення загальних зборів членів колгоспу (зборів уповноважених), письмова згода адміністрації радгоспу або іншого сільськогосподарського підприємства, організації, установи про збереження за набувачем будинку присадибної земельної ділянки не вимагається.

68. Договори довічного утримання посвідчуються з дотриманням загальних правил посвідчення договорів купівлі-продажу жилих будинків (частин будинків), квартир в будинках житлово-будівельних колективів індивідуальних забудовників.

При посвідченні договорів довічного утримання не застосовуються правила, викладені в пункті 54 цієї Інструкції.

При посвідченні таких договорів державний нотаріус перевіряє, чи є відчужувач будинку непрацездатним (за віком або станом здоров'я), про що зазначає в тексті договору.

На примірнику договору довічного утримання, що залишається в справах державної нотаріальної контори, робиться відмітка, в якій зазначаються реквізити документа, що підтверджує непрацездатність відчужувача.

Відчужувачем жилого будинку (частини будинку), квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників за договором довічного утримання не може бути неповнолітня особа.

69. В тексті договору довічного утримання обов'язково зазначається, що набувач жилого будинку (частини будинку), квартири зобов'язаний надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги, та визначається грошова оцінка матеріального забезпечення, яка встановлюється за згодою сторін.

70. При посвідченні договору довічного утримання державний нотаріус накладає заборону відчуження жилого будинку (частини будинку), квартири, про що робить напис на договорі.

71. У разі смерті набувача будинку за договором довічного утримання, при відсутності у нього спадкоємців або при відмові їх від договору довічного утримання, державний нотаріус за письмовою заявою відчужувача анулює цей договір, про що на всіх примірниках його робиться відповідний напис з посиланням на статтю 429 Цивільного кодексу УРСР. Факт смерті набувача підтверджується свідоцтвом органу загсу про смерть.

Відчужувачу жилого будинку повертається приєднаний до примірника договору довічного утримання первинний документ про право власності на будинок (або його дублікат), який знаходиться в справах державної нотаріальної контори. Разом з листом державного нотаріуса про анулювання договору довічного утримання цей правовстановлюючий документ (або дублікат) подається для перереєстрації його у відповідному виконавчому комітеті місцевої Ради депутатів трудящих.

Розірвання договору довічного утримання за згодою сторін оформляється державним нотаріусом за правилами, викладеними в пункті 38 цієї Інструкції.

72. Договори купівлі-продажу жилих будинків (частин будинків), належних громадянам на праві особистої власності, при купівлі їх державними установами, підприємствами і організаціями посвідчуються при умові, якщо жилий будинок купується за рахунок капіталовкладень, які виділяються їм на набуття будівель, за ціну, що не перевищує оцінки для обов'язкового окладного страхування, і при наявності відповідного дозволу на таку купівлю будинку(1).

(1) Постановою Ради Міністрів СРСР від 4 травня 1955 року "Про зміну порядку державного планування і фінансування господарства союзних республік" N 861 (п.26 додатку N 1) і постановою Ради Міністрів УРСР від 17 червня 1955 р. N 766 (ЗП УРСР, 1955 р., N 11-12, ст.57) встановлено, що дозвіл на набуття державними установами і підприємствами жилих будинків, належних громадянам, повинен виходити від республіканських і союзно-республіканських міністерств або відомств союзних республік, а також облвиконкомів.

73. При купівлі зазначених будинків кооперативними (крім колгоспів) та громадськими організаціями договори купівлі-продажу жилих будинків посвідчуються, якщо вони набуваються за ціну, що не перевищує інвентаризаційної оцінки будинку, а в місцевостях, де інвентаризація не проведена,- страхової оцінки.

74. При посвідченні договорів про набуття державними установами і підприємствами, кооперативними і громадськими організаціями часток жилих будинків, належних громадянам на праві особистої власності, представникам зазначених установ, підприємств і організацій роз'яснюється зміст статті 117 Цивільного кодексу УРСР, про що зазначається в тексті таких договорів.

75. Договори купівлі-продажу громадянам жилих будинків (частин будинків), належних державним установам і підприємствам, місцевим Радам депутатів трудящих, кооперативним і громадським організаціям, підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

76. При посвідченні договорів купівлі-продажу громадянам жилих будинків, належних державним установам і підприємствам(1), місцевим Радам депутатів трудящих, повинні бути витребувані: дозвіл на продаж або список будинків, намічених для продажу, затверджений відповідно виконавчим комітетом обласної Ради депутатів трудящих - щодо будинків, належних місцевим Радам, та міністерством або відомством - щодо будинків, належних їх підприємствам і установам; довідка-характеристика бюро технічної інвентаризації; акт оцінки будинку, що продається; довідка фінансового органу про прийняття будинку на облік; доказ того, що покупець є наймачем будинку, що продається (якщо будинок продається місцевою Радою), або працівником підприємства, установи, що продає будинок (паспорт, виписка з будинкової книги, довідка з місця роботи та ін.).

(1) Постанова Ради Міністрів СРСР від 20 жовтня 1948 р. N 3905 "Про будівництво індивідуальних жилих будинків для продажу робітникам, інженерно-технічним працівникам і службовцям підприємств, будов і установ" та Інструкція Міністерства фінансів СРСР від 10 січня 1949 р. N 40 "Про порядок продажу громадянам одно- і двоповерхових жилих будинків з числом кімнат від 1 до 5 включно" зі змінами, внесеними наказом Міністра фінансів СРСР від 24 листопада 1951 р. N 1889.

При відчуженні виконавчим комітетом місцевої Ради депутатів трудящих належної йому частки спільного будинку (в порядку ліквідації спільної часткової власності на майно держави і громадянина) затвердження виконавчим комітетом обласної Ради депутатів трудящих рішення виконавчого комітету нижчестоящої Ради депутатів трудящих про продаж частки будинку не потрібно.

Якщо в рішенні виконавчого комітету районної, міської Ради депутатів трудящих або в наказі, розпорядженні міністерства (відомства) про затвердження акта оціночної комісії є відомості про вартість будинку, розмір жилої площі, про те, що покупець є квартиронаймачем або працівником підприємства (установи), яка продає будинок, державний нотаріус може обмежитись поданим рішенням виконавчого комітету, наказом або розпорядженням міністерства (відомства) без витребування акта оціночної комісії і документів, які підтверджують, що покупець є квартиронаймачем або працівником підприємства, установи.

77. Продажна вартість жилих будинків, належних місцевим Радам депутатів трудящих, встановлюється оціночною комісією в складі: заступника голови виконавчого комітету міської або районної Ради депутатів трудящих (голова комісії) і представника міського або районного фінансового відділу, міського або районного відділу комунального господарства.

Продажна вартість жилих будинків, належних підприємствам, будовам, установам, встановлюється оціночною комісією в складі: керівника (або його заступника) підприємства, будови або установи (голова комісії), головного бухгалтера підприємства, будови або установи і представника місцевого фінансового відділу(1).

(1) Пункт 10 Інструкції Міністерства фінансів СРСР від 10 січня 1949 р. N 40 зі змінами, внесеними наказом Міністра фінансів СРСР від 24 листопада 1951 р. N 1889.

78. Договори продажу окремим громадянам жилих будинків, належних кооперативним організаціям, посвідчуються при умові, якщо статутом (положенням) відповідної організації передбачено право продажу жилих будинків. При цьому державний нотаріус вимагає документ про належність жилого будинку даній організації, довідку-характеристику бюро технічної інвентаризації (в місцевості, де інвентаризація не проведена,- довідку про балансову вартість), рішення загальних зборів членів кооперативної організації (або її керівного органу, якщо йому статутом чи положенням надано право вирішувати ці питання) про продаж будинку.

Договір продажу колгоспом належного йому жилого будинку посвідчується при наявності довідки правління колгоспу про балансову вартість жилого будинку і рішення загальних зборів членів колгоспу або уповноваженого на це органу колгоспу про продаж будинку та ціну, за яку будинок може бути проданий.

79. При посвідченні договорів купівлі-продажу громадянам належних державі (місцевим Радам депутатів трудящих, державним підприємствам, установам), кооперативним і громадським організаціям часток жилих будинків з метою припинення спільної часткової власності (стаття 117 Цивільного кодексу УРСР вимагаються: довідка-характеристика бюро технічної інвентаризації, акт оцінки частки, що продається, і доказ того, що покупець проживає на правах наймача в частині будинку, що продається. При продажу громадянам часток жилих будинків, належних державі, вимагається також довідка фінансового органу про прийняття на облік частини будинку, що продається.

Якщо громадяни, що проживають в частині будинку, що продається, відмовляються від здійснення права привілеєвої купівлі частки будинку або не здійснять його на протязі місяця, державний нотаріус може посвідчити договір продажу частки учасникам спільної часткової власності на цей будинок, а у випадку відмови останніх від купівлі частки, може бути посвідчений договір купівлі-продажу стороннім особам.

80. Договір про заставу жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників посвідчується державною нотаріальною конторою за місцем знаходження будинку.

81. При нотаріальному посвідченні такого договору державний нотаріус перевіряє належність будинку (частини будинку), квартири заставодавцю, відсутність заборони відчуження або арешту і вимагає довідку-характеристику бюро технічної інвентаризації, а також документи, що підтверджують відсутність заборгованості по податках та страхових платежах. Згода другого з подружжя на заставу вимагається, коли будинок (частина будинку), квартира придбані заставодавцем під час перебування в зареєстрованому шлюбі (за винятком одержання їх по праву спадкоємства або за даруванням).

Якщо договір про заставу складається у зв'язку з посвідченням договору купівлі-продажу жилого будинку з розстрочкою платежу і у державного нотаріуса є зазначені документи, другий раз ці документи не подаються.

82. При посвідченні договорів про заставу жилого будинку державний нотаріус накладає заборону відчуження будинку, що заставляється, за правилами, викладеними в пунктах 149-151 цієї Інструкції.

83. При посвідченні, за бажанням сторін, договору найму жилих приміщень у будинках, належних громадянам на праві особистої власності, державний нотаріус вимагає довідку-характеристику бюро технічної інвентаризації і для огляду правовстановлюючий документ про належність наймодавцю жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників. Державний нотаріус зобов'язаний слідкувати за тим, щоб плата за користування жилим приміщенням за договором найму, яка визначається за погодженням сторін, не перевищувала більш ніж на 20 процентів встановлених законом розмірів квартирної плати(1).

(1) Постанова ЦВК і РНК УРСР від 29 лютого 1928 р. "Про квартирну плату і заходи по врегулюванню користуванням житлом у містах і селищах міського типу" (33 УРСР, 1928 р., N 4, ст.54); Інструкція про умови і порядок оплати жилих приміщень у містах та інших населених пунктах міського типу Української РСР, затверджена Міністерством комунального господарства УРСР 23 лютого 1955 року (з наступними змінами і доповненнями).

84. При посвідченні від імені члена житлово-будівельного кооперативу договору найму жилого приміщення, наданого йому в будинку кооперативу, державний нотаріус вимагає письмову згоду на це правління кооперативу і повнолітніх членів сім'ї наймодавця (статті 280, 304 Цивільного кодексу УРСР).

Сума договору (для вирахування державної пошлини) складається з суми експлуатаційних витрат, що припадають на приміщення, яке здається в найом (стаття 287 Цивільного кодексу УРСР).

85. При посвідченні договорів піднайму жилої площі, заброньованої за наймачем у встановленому порядку (стаття 292 Цивільного кодексу УРСР), державний нотаріус повинен перевірити, чи не перевищує плата за користування приміщенням за цим договором квартирної плати, яку сплачує за це приміщення наймач (стаття 305 Цивільного кодексу УРСР).

При посвідченні зазначених договорів державний нотаріус вимагає:

охоронне свідоцтво (броню), видане виконавчим комітетом місцевої Ради депутатів трудящих;

письмову згоду наймодавця про здачу приміщення в піднайом;

письмову згоду повнолітніх членів сім'ї наймача про здачу приміщення;

виписку з розрахункової книжки або повідомлення домоуправління про розмір квартирної плати і експлуатаційних витрат, які належать з наймача.

Сума договору складається з суми квартирної плати і плати за центральне опалення (без урахування витрат по водопостачанню, каналізації та інших експлуатаційних витрат).

Строк договору визначається сторонами, але не може перевищувати строку, на який видане охоронне свідоцтво (броня).

86. При посвідченні договорів про здачу житловим відділом міської чи районної Ради депутатів трудящих в оренду окремим громадянам будинків розміром не більше 60 кв.метрів жилої площі(1) державний нотаріус вимагає рішення виконавчого комітету відповідної Ради депутатів трудящих про здачу в оренду даного будинку.

Орендарю роз'яснюється, що він може орендувати не більше одного жилого будинку(2).

(1) Пункт 17 постанови ЦВК і РНК СРСР від 17 жовтня 1937 року "Про збереження житлового фонду і покращання житлового господарства в містах" (33 СРСР, 1937 р., N 69, ст.314).

(2) Пункт 2 постанови РНК СРСР від 25 листопада 1937 р. "Про затвердження типового договору на здачу в орендне користування жилих будинків розміром не більше 60 кв.метрів жилої площі" (33 СРСР, 1937 р., N 74, ст.361).

87. Посвідчення в нотаріальному порядку договорів купівлі-продажу та міни легкових автомобілів і мотоциклів з колясками не допускається.

88. При посвідченні договорів дарування легкових автомобілів і мотоциклів з колясками державний нотаріус з'ясовує, чи не спрямоване дарування в обхід закону і встановленого порядку купівлі-продажу зазначених автомототранспортних засобів.

89. Договори дарування легкових автомобілів з ручним управлінням, які набуті інвалідами на пільгових умовах, можуть бути нотаріально посвідчені лише при наявності дозволу обласного відділу соціального забезпечення.

90. При посвідченні договорів дарування легкових автомобілів і мотоциклів з колясками, договорів про відчуження (купівлі-продажу, міни, дарування) мотоциклів без колясок, а також катерів, моторних човнів перевіряється належність їх відчужувачеві відповідно по технічному паспорту, судновому свідоцтву, судновому білету, відсутність заборгованості по транспортному збору та вимагається згода другого з подружжя з дотриманням вимог, викладених у пунктах 33, 34, 52-53 цієї Інструкції.

91. Державні нотаріуси посвідчують довіреності, складені від імені однієї або кількох осіб, на ім'я однієї особи або на ім'я кількох осіб.

В тексті довіреності повинні бути зазначені місце і дата її складання (підписання), прізвища, імена та по батькові (повне найменування юридичної особи) і місце проживання (місце знаходження юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в належних випадках і посаду, яку вони займають. В довіреностях на ім'я адвокатів зазначається місце роботи адвокатів (юридична консультація).

Строк дії довіреності зазначається прописом і не може перевищувати трьох років, за винятком випадків, вказаних у частині другій статті 81 Закону Української РСР "Про державний нотаріат".

Якщо строк в довіреності не вказаний, вона зберігає силу протягом одного року з дня її посвідчення.

Довіреність, в якій не зазначена дата її посвідчення, недійсна.

92. При посвідченні довіреності від імені юридичної особи державний нотаріус дотримується правил, викладених у пунктах 36-37 цієї Інструкції.

93. Довіреність від імені неповнолітніх, а також осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними або обмежено дієздатними, державний нотаріус посвідчує, дотримуючись вимог пункту 35 цієї Інструкції.

94. При посвідченні довіреності на ведення справи в суді державний нотаріус роз'яснює, що уповноважена особа буде вправі вчиняти дії, перелічені в ст. 115 Цивільного процесуального кодексу УРСР, якщо вони спеціально обумовлені в цій довіреності.