Про надання індивідуальної податкової консультації з питань оподаткування діяльності та порядку проведення перевірок субєктів підприємницької діяльності, які займаються лісопильним та стругальним виробництвом, надають послуги у лісовому господарстві та оптовій торгівлі деревиною

Державна фіскальна служба України розглянула звернення організації та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), надає індивідуальну податкову консультацію з питань оподаткування діяльності та порядку проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються лісопильним та стругальним виробництвом, надають послуги у лісовому господарстві та оптовій торгівлі деревиною (далі - деревообробна галузь).

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 131 Кодексу платниками податку на прибуток підприємств - резидентами є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім неприбуткових підприємств, установ та організацій (визначені пунктом 133.4 статті 133 Кодексу) та суб'єктів господарювання, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (визначені главою 1 розділу XIV Кодексу).

Підприємства деревообробної галузі оподатковуються податком на прибуток підприємств на загальних підставах.

Так, відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

При цьому, положеннями Кодексу не передбачено різниць по господарських операціях з розпилювання деревини для власних потреб, без мети отримання прибутку. Такі операції відображаються у складі фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 Кодексу).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Відповідно до пункту 137.4 статті 137 Кодексу податковими (звітними) періодами для податку на прибуток є календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація з податку на прибуток підприємств розраховується наростаючим підсумком.

Порядок заповнення декларації з податку на прибуток підприємств, за формою, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. N 897 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 р. за N 1415/27860 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017 р. N 467).

Згідно з пунктом 46.2 статті 46 Кодексу платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 Кодексу. Фінансова звітність є додатком до декларації та її невід'ємною частиною.

Загальні вимоги до фінансової звітності визначено статтею 11 Закону України від 16 липня 1999 року N 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами, внесеними Законом України від 5 жовтня 2017 року N 2164-VIII.

Підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 Кодексу встановлено, що податок на додану вартість становить 20 відс., 7 відс. бази оподаткування ПДВ та додається до ціни товарів/послуг.

Згідно з підпунктами "а" - "е" пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України;

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Під ввезенням товарів на митну територію України і вивезенням товарів за межі митної території України розуміється сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку, відповідно до Митного кодексу України (підпункт 14.1.21-1 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Правила формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ регулюються статтями 187, 198 і 201 Кодексу.

Згідно з пунктами 201.1, 201.7 і 201.10 статті 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Порядок заповнення податкової накладної, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. N 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 р. за N 137/28267.

Відповідно до пунктів 203.1 і 203.2 статті 203 Кодексу податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 статті 203 Кодексу для подання податкової декларації з ПДВ.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. N 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 р. за N 159/28289.

Крім цього слід зазначити, що згідно з пунктом 58 підрозділу 2 Кодексу контролюючий орган за заявою платника податку надає розстрочення (рівними частинами) сплати ПДВ на термін до 36 календарних місяців без нарахування процентів та пені, визначених пунктом 129.5 статті 129 Кодексу, при ввезенні на митну територію України у митному режимі імпорту тільки верстатів для обробки дерева, що класифікуються за кодами товарної позиції 8465 згідно з УКТ ЗЕД; сушарок для деревини, що класифікуються у товарній підкатегорїї 8419 32 00 00 згідно з УКТ ЗЕД; пресів для виробництва деревностружкових або деревноволокнистих плит, що класифікуються у товарній підпозиції 8479 30 згідно з УКТ ЗЕД, які ввозяться для використання у деревообробному виробництві.

Порядок надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устаткування та обладнання за переліком, визначеним пунктами 58 і 59 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2017 року N 775.

У разі нецільового використання устаткування та обладнання, ввезених на митну територію України у порядку, визначеному пунктом 58 підрозділу 2 Кодексу, платник податку зобов'язаний сплатити податкові зобов'язання за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, у сумі, розрахованій як позитивна різниця між сумою податку на додану вартість, що мала бути сплачена із зазначених операцій у момент ввезення таких товарів та фактично сплаченою сумою, а також сплатити пеню, нараховану на таку суму податку, виходячи із 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день сплати податкового зобов'язання, за період з дня ввезення таких товарів до дня збільшення податкового зобов'язання.

Фізична особа, яка має намір здійснювати підприємницьку діяльність повинна зареєструватися як підприємець в органах державної реєстрації згідно з вимогами Закону України від 15 березня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та стати на податковий облік у контролюючих органах відповідно до вимог Кодексу.

В подальшому фізична особа - підприємець обирає систему оподаткування за якою буде здійснювати діяльність.

Кодексом не встановлено особливостей оподаткування доходів, отриманих фізичними особами - підприємцями, які працюють у деревообробній галузі.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування (загальна система) встановлений статтею 177 Кодексу.

Одночасно, за результатами звітного податкового року такі фізичні особи - підприємці самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відс. чистого оподатковуваного доходу та відображають в річній податковій декларації.

Ставка збору складає 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (підпункту 1.3 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною в пункту 167.1 статті 167 Кодексу (18 відс.) (пункту 177.1 статті 177 Кодексу).

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Кодексу об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пунктом 177.5 статті 177 Кодексу фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Тобто, звітність подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем звітного (податкового) періоду (підпункт 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Кодексу).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 291.4 статті 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до першої групи, належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300 000 гривень.

До платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, згідно з підпунктом 2 пунктом 291.4 статті 291 Кодексу належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1 500 000 гривень.

До платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень (підпункт 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу).

Умови, відповідно до яких суб'єкт господарювання не може бути платником єдиного податку, зазначені у пункті 291.5 статті 291 Кодексу.

Підпунктами 293.1 та 293.2 статті 293 Кодексу визначено, що ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки): 5 відс. не платник ПДВ, 3 відс. платник ПДВ).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць.

Слід зазначити, що доходи, отримані фізичною особою - підприємцем від здійснення підприємницької діяльності підлягають оподаткуванню безпосередньо фізичною особою - підприємцем в залежності від обрання системи оподаткування.

За результатами звітного року особи, які здійснюють підприємницьку діяльність, подають:

податкову декларацію про майновий стан і доходи (до 1 травня року, що настає за звітним),

декларацію платника єдиного податку.

Форму податкової декларації про майновий стан і доходи та інструкцію щодо її заповнення затверджено наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 р. N 859, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 р. за N 1298/27743.

Форму декларації платника єдиного податку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 р. N 578, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.07.2015 р. N 799/27244.

Для суб'єктів підприємницької діяльності, які працюють у деревообробній галузі Кодексом не встановлено окремого порядку та підстав для проведення контролюючими органами документальних (планових/позапланових, виїзних/невиїзних) та фактичних перевірок.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Кодексу контролюючі органи (визначення згідно з пунктом 41.1 статті 41 Кодексу) мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи (пункт 77.2 статті 77 Кодексу).

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік (пункт 77.2 статті 77 Кодексу).

Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (пункт 77.3 статті 77 Кодексу).

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається контролюючому органу лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки (пункт 77.4 статті 77 Кодексу).

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Кодексом.

Підстави, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка, визначені у пункті 78.1 статті 78 Кодексу.

Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження (пункт 78.2 статті 78 Кодексу).

Контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (пункт 78.4 статті 78 Кодексу). Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу. Право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки надається контролюючому органу за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (пункт 79.2 статті 79 Кодексу).

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Кодексу).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 Кодексу).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки за наявності підстав, визначених у пункті 80.2 статті 80 Кодексу.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені статтею 81 Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Кодексу посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених Кодексом:

направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (за наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт (пункт 86.1 статті 86 Кодексу).

Відповідно до пункту 86.6 статті 86 Кодексу відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання.

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом 10 робочих днів з дня отримання акта (довідки) (пункт 86.7 статті 86 Кодексу).

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у передбаченому статтею 58 Кодексу порядку для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (пункт 86.8 статті 86 Кодексу).

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Кодексу рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.