Щодо застосування Типової інструкції про порядок списання непридатних будинків, споруд, машин, устаткування, транспортних засобів та іншого майна, що відноситься до основних засобів (фондів)

(1.) Міністерство фінансів розглянуло Ваш запит щодо застосування Типової інструкції про порядок списання непридатних будинків, споруд, машин, устаткування, транспортних засобів та іншого майна, що відноситься до основних засобів (фондів) (затверджена листом Мінфіну СРСР та Держплану СРСР від 01.07.85 N 100) і повідомляє.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 N 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР" вказана Інструкція не застосовується, оскільки всі питання, що нею регулювались, розв'язані законодавством і нормативно-методичними документами відповідних органів виконавчої влади України.

Зокрема, Законом України "Про підприємства в Україні" визначені права підприємств щодо списання основних засобів. Наказом Фонду держмайна України від 2 грудня 1992 року N 530 затверджено Положення про порядок відчуження (включаючи списання) основних засобів. Типові форми первинної облікової документації з оформлення фактів списання непридатних основних засобів - N ОЗ-3 "Акт на списання основних засобів" і N ОЗ-4 "Акт на списання автотранспортних засобів" і вказівки щодо їх складання затверджені наказом Міністерства статистики України від 29.12.95 N 352, які передбачають наведення відомостей про одержання від списання об'єктів придатних вузлів, агрегатів, матеріалів, дорогоцінних металів і вторсировини.

Положення про порядок приймання і здавання відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння затверджено наказом Мінфіну, Мінекономіки, Держкомресурсів та Нацбанком України (,а також Держкомітету України по рідкісних, дорогоцінних металах та дорогоцінному камінню) від 23 червня 1994 року N 54/11/161/91/15.

Вартість цінностей і вторсировини, одержаної від списання основних засобів, зараховується до активів і доходів підприємства з відображенням в порядку, визначеному Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92, та Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 N 291.

(2.) Щодо застосування норм Інструкції про службові відрядження в межах України і за кордон до громадян - приватних підприємців, то Кодексом законів про працю (України) (стаття 3) зазначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності (і галузевої належності), а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі статтею 121 зазначеного Кодексу працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. При цьому зазначені витрати та компенсації виплачуються в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про оплату праці" гарантії і компенсації працівникам у разі службових відряджень, що встановлені Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Крім того, згідно зі статтею 9 Закону України "Про підприємництво" укладання з громадянином трудового договору на використання його праці зобов'язує підприємця забезпечувати умови та охорону праці, її оплату, а також інші соціальні гарантії відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи зазначене при направленні працівників у службові відрядження суб'єкти підприємницької діяльності повинні дотримуватися норм чинного законодавства з питань службових відряджень, зокрема Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 10.06.99 N 146.