• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон

Міністерство фінансів України  | Наказ, Інструкція від 13.03.1998 № 59
Міністерство фінансів України
НАКАЗ
13 березня 1998 року № 59
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
31 березня 1998 р. за № 218/2658
Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон
( Із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 13 серпня 1998 року № 165, від 10 червня 1999 року № 146,  від 11 лютого 2003 року № 118,  від 4 березня 2003 року № 179,  від 27 грудня 2004 року № 827,  від 5 липня 2007 року № 791,  від 17 березня 2011 року № 362,  від 7 липня 2012 року № 807,  від 19 липня 2013 року № 667,  від 4 серпня 2015 року № 694, від 28 липня 2017 року № 669, від 13 квітня 2020 року № 155, від 17 жовтня 2023 року № 560 ( враховуючи зміни, внесені наказом Міністерства  фінансів України від 31 жовтня 2023 року № 608 )
На виконання пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 05.01.98 № 10 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Інструкцію про службові відрядження в межах України та за кордон, що додається.
2. Вважати такою, що втратила чинність, Інструкцію про службові відрядження в межах України та на територію держав - учасниць СНД, затверджену наказом Міністерства фінансів від 15.05.95 № 80, з урахуванням змін до неї, внесених відповідно до наказу Міністерства фінансів від 31.01.96 № 16.
   
Міністр І. О. Мітюков
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства фінансів України
від 13 березня 1998 р. № 59
(у редакції наказу Міністерства фінансів України
від 17 березня 2011 р. № 362) 
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
31 березня 1998 р. № 218/2658 
ІНСТРУКЦІЯ
про службові відрядження в межах України та за кордон
( У тексті Інструкції: слова та цифри "постанова Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98" у всіх відмінках замінено словом та цифрами "постанова № 98" у відповідних відмінках; слова "за потреби" та "При потребі" замінено словами "у разі потреби" та "У разі потреби" відповідно; слова "оригіналами підтвердних документів", "документи в оригіналі" та "документів в оригіналі" замінено словами "підтвердними документами", "підтвердні документи" та "підтвердних документів" відповідно; слово "оригінал" у всіх відмінках та числах виключено; слова "його оригіналу з відміткою про сплату страхового платежу" замінено словами "страхового поліса та підтвердного документа про сплату страхового платежу" згідно з наказом Міністерства фінансів України від 17 жовтня 2023 року № 560, враховуючи зміни, внесені наказом Міністерства  фінансів України від 31 жовтня 2023 року № 608 )
I. Загальні положення
1. Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).
( абзац перший пункту 1 розділу І із змінами, внесеними згідно з  наказами Міністерства фінансів України від 28.07.2017 р. № 669, від 13.04.2020 р. № 155 )
Документами, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.
2. У випадках, коли філії, дільниці та інші підрозділи підприємства знаходяться в іншій місцевості, місцем постійної роботи вважається той підрозділ, робота в якому обумовлена трудовим договором (контрактом). Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником).
3. Службові поїздки тривалістю менше доби працівників дипломатичної служби України, які направлені у довготермінове відрядження, що пов'язані із супроводженням українських делегацій та посадових осіб, отриманням та відправкою багажів, кур'єрської та командирської пошти в аеропортах, морських та річкових портах, на вокзалах, не вважаються відрядженнями.
( пункт 3 розділу I із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 19.07.2013 р. № 667 )
4. Пункт 4 розділу І виключено
( згідно з наказом Міністерства  фінансів України від 04.08.2015 р. № 694,  у зв'язку з цим пункти 5 - 16  вважати відповідно пунктами 4 - 15 )
4. Підприємство, що відряджає працівника, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом). Аванс перераховується на поточний рахунок працівника, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжних карток, або рахунок підприємства, що направляє працівника у відрядження, операції за яким можуть здійснюватися з використанням корпоративних платіжних карток.
Аванс може видаватися готівкою:
( абзац другий пункту 4 розділу І у редакції наказу  Міністерства фінансів України від 17.10.2023 р. № 560, враховуючи зміни, внесені наказом  Міністерства фінансів України від 31.10.2023 р. № 608 )
державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження Офісом Президента України, Апаратом Верховної Ради України, Секретаріатом Кабінету Міністрів України, Міністерством економіки України у складі закордонних делегацій на чолі з Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем'єр-міністром України, віце-прем'єр-міністрами, міністрами та заступниками міністрів, а також у складі передових груп, що забезпечують підготовку закордонних візитів зазначених посадових осіб;
( пункт 4 розділу І доповнено новим абзацом третім згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 17.10.2023 р. № 560, враховуючи зміни, внесені наказом  Міністерства фінансів України від 31.10.2023 р. № 608 )
працівникам, яких у відрядження направляють державні органи і військові формування, утворені ними в установленому порядку установи та організації, на які законодавством покладено завдання і повноваження з розвідувальної, контррозвідувальної та оперативно-розшукової діяльності.
( пункт 4 розділу І доповнено новим абзацом четвертим згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 17.10.2023 р. № 560, враховуючи зміни, внесені наказом  Міністерства фінансів України від 31.10.2023 р. № 608, у зв'язку з цим абзац третій вважати абзацом п'ятим )
Працівнику відшкодовуються (за наявності документального підтвердження оплати) понесені у зв'язку зі службовим відрядженням комісійні витрати у разі обміну валюти, суми комісійної винагороди за надані банком послуги, пов'язані з використанням платіжних карток та готівки (з урахуванням особливостей системи фінансових розрахунків у державі відрядження), зокрема відшкодовуються витрати, пов'язані з перерахуванням авансу на поточний рахунок працівника; поверненням коштів з рахунку працівника на відповідний рахунок підприємства; переказом грошових коштів електронними засобами - у безготівковій формі; проведенням безготівкових розрахунків у валюті, відмінній від валюти рахунку платіжної картки; отриманням готівки із застосуванням платіжної картки; конвертацією готівкової іноземної валюти у національну валюту держави відрядження; отриманням виписки банку-емітента платіжної картки.
( абзац п'ятий пункту 4 розділу І із змінами, внесеними згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 17.10.2023 р. № 560, враховуючи зміни, внесені наказом  Міністерства фінансів України від 31.10.2023 р. № 608 )( пункт 4 розділу І із змінами, внесеними згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2017 р. № 669, у редакції наказу Міністерства  фінансів України від 13.04.2020 р. № 155 )
5. Керівник підприємства може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження: витрат на найм житлового приміщення, на побутові послуги, транспортні та інші витрати (у тому числі на оплату вартості послуг із здійснення Інтернет-замовлення та придбання електронних проїзних документів на транспортні засоби). Указані в цьому абзаці обмеження запроваджуються наказом (розпорядженням) керівника підприємства.
( пункт 5 розділу І із змінами, внесеними згідно з наказом  Міністерства фінансів України від 28.07.2017 р. № 669 )
6. Підприємство, що відряджає працівника, зобов'язане ознайомити його з кошторисом витрат (або з довідкою-розрахунком на виданий/перерахований аванс, складеною за довільною формою), а також з вимогами нормативно-правових актів стосовно звітування про використання коштів, виданих на відрядження. Підприємство самостійно встановлює порядок ознайомлення працівника, який направляється у відрядження за кордон, з його фінансовими зобов'язаннями, що регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" (далі - постанова № 98) та цією Інструкцією.
( пункт 6 розділу І із змінами, внесеними згідно з наказами  Міністерства фінансів України від 13.04.2020 р. № 155, від 17.10.2023 р. № 560, враховуючи зміни, внесені наказом  Міністерства фінансів України від 31.10.2023 р. № 608 )
7. Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0 години і пізніше - наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де працює відряджений працівник, у строк відрядження зараховується час, який потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи.
Дата на транспортному квитку (вибуття транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою вибуття працівника у відрядження згідно з наказом про відрядження. Дата на транспортному квитку (прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження.
( пункт 7 розділу І доповнено абзацом другим згідно з наказом  Міністерства фінансів України від 07.07.2012 р. № 807 )
Якщо дата на транспортному квитку не збігається з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження, з дозволу керівника підприємства береться до уваги затримка у відрядженні на вихідні або святкові й неробочі дні у разі, якщо строк перебування працівника поза місцем його постійної роботи не перевищуватиме строку відрядження, передбаченого постановою № 98.
( пункт 7 розділу І доповнено абзацом третім згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 04.08.2015 р. № 694 )
За ці дні працівникові не відшкодовуються добові витрати, витрати на найм житлового приміщення та інші витрати (крім витрат на проїзд з місця відрядження до місця постійної роботи).
( пункт 7 розділу І доповнено абзацом четвертим згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 04.08.2015 р. № 694 )
8. На працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються.
9. Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства.
10. Якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку.
11. Якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівникові може надаватися інший день відпочинку відповідно до законодавства у сфері регулювання трудових відносин.
12. Питання виходу працівника на роботу в день вибуття у відрядження та в день прибуття з відрядження регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
13. За відрядженим працівником зберігається місце роботи (посада) протягом усього часу відрядження, в тому числі й часу перебування в дорозі.
Працівнику, який направлений у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється за всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи, та відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.
Державному службовцю, який направлений у службове відрядження, заробітна плата за весь період відрядження виплачується відповідно до Закону України "Про державну службу".
( пункт 13 розділу І доповнено новим абзацом третім згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2017 р. № 669, у зв'язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим )
На час відрядження особи, яка працює за сумісництвом, оплата праці здійснюється підприємством, що її відрядило. У разі направлення працівника у відрядження одночасно з основної роботи й роботи за сумісництвом оплата праці здійснюється підприємствами, що направляли працівника у відрядження, а видатки для відшкодування витрат на відрядження розподіляються між цими підприємствами за згодою між ними.
( пункт 13 розділу І у редакції наказу Міністерства фінансів України від 07.07.2012 р. № 807 )
14. Підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а також документи, визначені Податковим кодексом України та цією Інструкцією. У разі відрядження за кордон підтвердні документи, що засвідчують вартість понесених за кордоном у зв'язку з таким відрядженням витрат, оформлюються згідно із законодавством відповідної держави.
( абзац перший пункту 14 розділу І із змінами, внесеними згідно з  наказами Міністерства фінансів України від 13.04.2020 р. № 155, від 17.10.2023 р. № 560, враховуючи зміни, внесені наказом  Міністерства фінансів України від 31.10.2023 р. № 608 )
У разі якщо під час службових відряджень відряджений працівник застосував платіжну картку чи її реквізити, вартість витрат засвідчується документом (випискою банку-емітента платіжної картки та/або відомостями з рахунку) в електронній або паперовій формі, що містить визначену законом інформацію про виконані платіжні операції.
( пункт 14 розділу І доповнено абзацом другим згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 17.10.2023 р. № 560, враховуючи зміни, внесені наказом  Міністерства фінансів України від 31.10.2023 р. № 608 )
Підтвердні документи можуть бути у паперовій та/або електронній формі.
( пункт 14 розділу І доповнено абзацом третім згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 17.10.2023 р. № 560, враховуючи зміни, внесені наказом  Міністерства фінансів України від 31.10.2023 р. № 608 )
Електронний документ, пред'явлений у візуальній формі відображення на папері, складений з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг, вважається підтвердним документом.
( пункт 14 розділу І доповнено абзацом четвертим згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 17.10.2023 р. № 560, враховуючи зміни, внесені наказом  Міністерства фінансів України від 31.10.2023 р. № 608 )
15. Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв'язку з таким відрядженням). Суми добових витрат для працівників підприємств затверджені постановою № 98.
Добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту.
У разі коли працівники дипломатичної служби України, направлені у довготермінове відрядження, або працівники, які виконують функції з обслуговування, з числа осіб, які мають дозвіл на постійне проживання та/або працевлаштування в державі розміщення закордонної дипломатичної установи України, або іноземці, призначені за контрактами на посади закордонної дипломатичної установи України, направляються у відрядження, відшкодування добових витрат, зазначених у додатку 1 до постанови № 98, для відповідної держави не здійснюється.
( пункт 15 доповнено абзацом третім згідно з наказом  Міністерства фінансів України від 13.04.2020 р. № 155 )
16. Членам офіційних делегацій на чолі з Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем'єр-міністром України під час здійснення офіційних і робочих візитів за кордон та робочих поїздок у межах України та передових груп, що забезпечують підготовку таких візитів, та співробітникам Управління державної охорони, які їх супроводжують, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати на обслуговування в залах офіційних делегацій в аеропортах.
( розділ І доповнено пунктом 16 згідно з наказом  Міністерства фінансів України від 13.04.2020 р. № 155 )
17. Звіт про використання коштів / електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт (далі - звіт про використання коштів, виданих на відрядження), складається і подається працівником (в усіх без винятків випадках) у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" за формою Звіту про використання коштів / електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28 вересня 2015 року № 841, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2015 року за № 1248/27693 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 09 травня 2023 року № 239) разом з підтвердними документами для розгляду і прийняття рішення про відшкодування вартості витрат.
Для відшкодування добових витрат їх сума (вартість) не потребує документального підтвердження (відповідно до абзацу першого пункту 15 цього розділу), водночас необхідна наявність одного чи декількох документальних доказів перебування працівника у відрядженні у разі, якщо з не залежних від відрядженого працівника причин відсутні підтвердні документи, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.
( розділ І доповнено пунктом 17 згідно з наказом  Міністерства фінансів України від 17.10.2023 р. № 560, враховуючи зміни, внесені наказом  Міністерства фінансів України від 31.10.2023 р. № 608 )
II. Порядок відрядження в межах України
1. Направлення працівника підприємства у відрядження здійснює керівник цього підприємства або його заступник (направлення у відрядження державного службовця здійснює керівник державної служби) і оформлює наказом (розпорядженням), у якому зазначаються мета виїзду, завдання (у разі потреби), пункт призначення (місто або міста призначення, інші населені пункти, найменування підприємства, установи або організації, куди відряджається працівник), строк (дата вибуття у відрядження та дата прибуття з відрядження), джерело фінансового забезпечення витрат на відрядження, а також у разі потреби інші ключові моменти (вид транспорту, інформація про додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження, у разі їх встановлення керівником тощо), після затвердження кошторису витрат. У разі направлення працівника підприємства у службове відрядження за запрошенням подається його копія та за наявності програма заходів.
( абзац перший пункту 1 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2017 р. № 669, у редакції наказу Міністерства  фінансів України від 13.04.2020 р. № 155, із змінами, внесеними згідно з наказом  Міністерства фінансів України від 17.10.2023 р. № 560, враховуючи зміни, внесені наказом  Міністерства фінансів України від 31.10.2023 р. № 608 )
Строк відрядження визначається керівником або його заступником (строк відрядження державного службовця визначається керівником державної служби), але не може перевищувати 30 календарних днів, за винятком випадків, передбачених постановою № 98.
( абзац другий пункту 1 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства фінансів України від 07.07.2012 р. № 807, від 28.07.2017 р. № 669 )
Абзац третій пункту 1 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства  фінансів України від 07.07.2012 р. № 807 )
Абзац четвертий пункту 1 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства  фінансів України від 07.07.2012 р. № 807 )
Абзац п'ятий пункту 1 розділу ІІ виключено
( згідно з наказом Міністерства  фінансів України від 07.07.2012 р. № 807 )
Строк відрядження державного службовця протягом одного календарного року не може перевищувати 60 календарних днів, крім випадків, визначених законодавством.
( пункт 1 розділу ІІ доповнено абзацом згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2017 р. № 669 )
2. Рішення про службове відрядження посадових осіб та державних службовців (у тому числі керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади та Секретаріату Кабінету Міністрів України) приймають особи, визначені згідно із законодавством відповідним нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України.
( пункт 2 розділу ІІ у редакції наказу  Міністерства фінансів України від 13.04.2020 р. № 155 )
3. Заробітна плата перераховується відрядженому працівнику на його поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжних карток, або у визначених законодавством випадках переказується поштою на прохання працівника за рахунок підприємства, що його відрядило.
( пункт 3 розділу ІІ у редакції наказу  Міністерства фінансів України від 13.04.2020 р. № 155 )
4. За кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою № 98.
Фактична кількість днів перебування працівника у відрядженні визначається згідно з наказом про відрядження за наявності одного чи декількох документальних доказів перебування працівника у відрядженні (проїзних документів, рахунків на проживання, довідки підприємства, установи або організації, куди відряджався працівник, про перебування його за місцем відрядження, службової записки у довільній формі про виконання працівником службового доручення поза місцем постійної роботи під час відрядження, погодженої безпосереднім керівником, та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування працівника у відрядженні).
( пункт 4 розділу II доповнено новим абзацом другим згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 17.10.2023 р. № 560, враховуючи зміни, внесені наказом  Міністерства фінансів України від 31.10.2023 р. № 608, у зв'язку з цим абзаци другий - п'ятий вважати абзацами третім - шостим )
Визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця постійної роботи, що зараховуються як два дні.
У разі відрядження працівника строком на один день або в таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу.
( абзац четвертий пункту 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 17.10.2023 р. № 560, враховуючи зміни, внесені наказом  Міністерства фінансів України від 31.10.2023 р. № 608 )
Сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами.
Відшкодування суми добових витрат здійснюється згідно з наказом (розпорядженням) про відрядження, звітом про використання коштів, виданих на відрядження, та згідно з одним чи декількома документальними доказами, які підтверджують перебування працівника у відрядженні.
( пункт 4 розділу II доповнено новим абзацом шостим згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 17.10.2023 р. № 560, враховуючи зміни, внесені наказом  Міністерства фінансів України від 31.10.2023 р. № 608, у зв'язку з цим абзац шостий вважати абзацом сьомим )
У разі відсутності зазначених в абзаці шостому цього пункту документів добові витрати відрядженому працівникові не відшкодовуються.
( абзац сьомий пункту 4 розділу II у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.10.2023 р. № 560, враховуючи зміни, внесені наказом  Міністерства фінансів України від 31.10.2023 р. № 608 )
5. Підприємство за наявності підтвердних документів відшкодовує в межах граничних сум витрат на найм житлового приміщення, затверджених постановою № 98, витрати відрядженим працівникам на найм житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця у готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (крім витрат на службові телефонні розмови), холодильником, телевізором та інших витрат.
( абзац перший пункту 5 розділу II із змінами, внесеними згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 17.10.2023 р. № 560, враховуючи зміни, внесені наказом  Міністерства фінансів України від 31.10.2023 р. № 608 )
Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у місцях проживання (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків сум добових витрат за всі дні проживання.
Відшкодування витрат на службові телефонні розмови проводяться в розмірах за погодженням з керівником.
Витрати на харчування, вартість якого включена до рахунків на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях або до проїзних документів, оплачуються відрядженим працівником за рахунок добових витрат.
Якщо працівник, відряджений для участі у переговорах, конференціях, симпозіумах з питань, що стосуються основної діяльності підприємства, за умовами запрошення безоплатно забезпечується харчуванням організаторами таких заходів або якщо вартість харчування включається до рахунків на найм житлового приміщення, проїзних документів без визначення конкретної суми, добові витрати відшкодовуються в розмірах, що визначаються у відсотках сум добових витрат для України згідно з додатком 1 до постанови № 98, зокрема 80 відсотків - при одноразовому, 55 відсотків - дворазовому, 35 відсотків - триразовому харчуванні.
( пункт 5 розділу ІІ доповнено новим абзацом п'ятим згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 07.07.2012 р. № 807, у зв'язку з цим абзаци п'ятий - сьомий  вважати відповідно абзацами шостим - восьмим )
Працівникові, відрядженому в межах України, відшкодовується плата за бронювання місця у готелі (мотелі) у розмірі не більш як 50 відсотків вартості такого місця за одну добу згідно з поданими підтвердними документами в оригіналі.
Витрати на найм житлового приміщення за час вимушеної зупинки в дорозі, що підтверджуються відповідними документами, відшкодовуються в порядку й розмірах, передбачених цим пунктом.
Витрати, що перевищують граничні суми витрат на найм житлового приміщення, відшкодовуються з дозволу керівника згідно з підтвердними документами. Зазначені витрати не є надміру витраченими коштами.
6. Витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.
Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де постійно працює відряджений працівник, або до місцеперебування у відрядженні.
За наявності декількох видів транспорту, що зв'язує місце постійної роботи з місцем відрядження, адміністрація підприємства може запропонувати відрядженому працівникові вид транспорту, яким йому слід користуватися. У разі відсутності такої пропозиції працівник самостійно вирішує питання про вибір виду транспорту.
Відрядженому працівникові відшкодовуються також витрати на проїзд міським транспортом загального користування (крім таксі) відповідно до маршруту, погодженого керівником, та на орендованому транспорті за місцем відрядження (згідно з підтвердними документами).
Витрати на проїзд відрядженого працівника в м'якому вагоні, суднами морського та річкового транспорту, повітряним транспортом за квитками 1-го класу та бізнес-класу відшкодовуються в кожному випадку з дозволу керівника згідно з підтвердними документами. Зазначені витрати не є надміру витраченими коштами.
Витрати на перевезення багажу понад вагу, вартість перевезення якого входить до вартості квитка того виду транспорту, яким користується працівник, відшкодовуються з дозволу керівника згідно з підтвердними документами. Зазначені витрати не є надміру витраченими коштами.
7. Керівники підприємств (крім міністрів та керівників інших центральних органів виконавчої влади) особисто вирішують питання відшкодування своїх витрат на найм житлових приміщень, що перевищують граничні суми, затверджені постановою № 98, на проїзд у м'якому вагоні, суднами морського та річкового транспорту, повітряним транспортом за квитками 1-го класу та бізнес-класу, а також витрат на перевезення багажу понад вагу, вартість перевезення якої входить до вартості квитка.
Дозволи міністрам та керівникам інших центральних органів виконавчої влади на відшкодування зазначених витрат надаються Першим віце-прем'єр-міністром, а також віце-прем'єр-міністрами згідно з розподілом функціональних повноважень.
( пункт 7 розділу ІІ у редакції наказу Міністерства  фінансів України від 04.08.2015 р. № 694 )
У разі якщо у листі (зверненні) до Кабінету Міністрів України для оформлення службового відрядження міністру або керівнику іншого центрального органу виконавчої влади надавалося (на підставі наявних відомостей) обґрунтування необхідності здійснення зазначених в абзаці першому цього пункту витрат (із визначенням потреби у додаткових коштах) і дозвіл на це був отриманий до вибуття у відрядження, такі витрати відшкодовуються згідно з підтвердними документами (без повторного звернення до Першого віце-прем'єр-міністра або віце-прем'єр-міністра).
( пункт 7 розділу ІІ доповнено абзацом третім згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2017 р. № 669 )
8. Відрядженому працівникові понад установлені суми компенсації витрат у зв'язку з відрядженням відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за придбані проїзні документи, користування в поїздах постільними речами та найм житлового приміщення згідно з підтвердними документами в оригіналі.
9. У разі тимчасової непрацездатності відрядженого працівника йому на загальних підставах відшкодовуються витрати на найм житлового приміщення (крім випадків, коли відряджений працівник перебуває на стаціонарному лікуванні) і виплачуються добові протягом усього часу, поки він не може за станом здоров'я приступити до виконання покладеного на нього службового доручення або повернутися до місця свого постійного проживання, але на строк не більше двох місяців.
Тимчасова непрацездатність відрядженого працівника, а також неможливість за станом здоров'я повернутися до місця постійного проживання повинні бути засвідчені в установленому порядку.
За період тимчасової непрацездатності відрядженому працівникові на загальних підставах виплачується допомога з тимчасової непрацездатності. Дні тимчасової непрацездатності не включаються до строку відрядження.
10. З дозволу керівника може братися до уваги вимушена затримка у відрядженні з не залежних від працівника причин за наявності підтвердних підтвердних документів.
Рішення про продовження терміну відрядження керівник приймає після прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи на підставі його доповідної записки, яке оформляється відповідним наказом (розпорядженням) керівника підприємства.
За час затримки в місцеперебуванні у відрядженні без поважних причин працівникові не виплачується заробітна плата, не відшкодовуються добові витрати, витрати на найм житлового приміщення та інші витрати.
11. Відряджений працівник перед від'їздом у відрядження забезпечується авансом у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, виданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, виданих на відрядження) підлягає поверненню працівником на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку, а у разі отримання авансу готівкою сума надміру витрачених коштів підлягає поверненню працівником до каси відповідного державного органу, військового формування, відповідної установи чи організації.
( абзац перший пункту 11 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з  наказами Міністерства фінансів України від 13.04.2020 р. № 155, від 17.10.2023 р. № 560, враховуючи зміни, внесені наказом  Міністерства фінансів України від 31.10.2023 р. № 608 )
У разі якщо відряджений працівник отримав аванс на службове відрядження готівкою, він подає звіт про використання коштів, виданих на відрядження, і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи.
( абзац другий пункту 11 розділу II у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.10.2023 р. № 560, враховуючи зміни, внесені наказом  Міністерства фінансів України від 31.10.2023 р. № 608 )
У разі якщо під час службового відрядження відряджений працівник застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, за наявності поважних причин керівник може продовжити строк подання звіту про використання коштів, виданих на відрядження, до 20 банківських днів (до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).
( абзац третій пункту 11 розділу II у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.10.2023 р. № 560, враховуючи зміни, внесені наказом  Міністерства фінансів України від 31.10.2023 р. № 608 )
Разом із звітом подаються підтвердні документи, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.
Якщо працівник отримав аванс на відрядження і не виїхав, то він повинен протягом трьох банківських днів з дня прийняття рішення про відміну поїздки повернути зазначені кошти у встановленому законодавством порядку на відповідний рахунок підприємства (або до каси підприємства у разі отримання авансу готівкою).
( абзац п'ятий пункту 11 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 13.04.2020 р. № 155 )
Якщо для остаточного розрахунку за відрядження необхідно виплатити додаткові кошти, виплата (перерахування) зазначених коштів має здійснюватися до закінчення третього банківського дня після затвердження керівником звіту про використання коштів, виданих на відрядження.
( абзац шостий пункту 11 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 13.04.2020 р. № 155 )
12. Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов'язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів або документів, що підтверджують здійснення платіжної операції з їх придбання у готівковій чи безготівковій формі за всіма видами транспорту, в тому числі на чартерні рейси; рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання; страхових полісів тощо.
( абзац перший пункту 12 розділу ІІ у редакції наказу  Міністерства фінансів України від 28.07.2017 р. № 669, із змінами, внесеними згідно з наказом  Міністерства фінансів України від 17.10.2023 р. № 560, враховуючи зміни, внесені наказом  Міністерства фінансів України від 31.10.2023 р. № 608 )
У разі використання електронного авіаквитка підставою для відшкодування витрат на його придбання є такий пакет документів: розрахунковий документ або документ, що підтверджує здійснення платіжної операції у готівковій чи безготівковій формі (платіжна інструкція, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка банку-емітента платіжної картки, квитанція до прибуткового касового ордера); роздрук на папері частини електронного авіаквитка із вказаним маршрутом (маршрут/квитанція); відривної частини посадкових талонів пасажира або роздрукований на паперовому носії електронний посадковий талон, отриманий у разі онлайн-реєстрації на авіарейс.
( абзац другий пункту 12 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з  наказами Міністерства фінансів України від 28.07.2017 р. № 669, від 17.10.2023 р. № 560, враховуючи зміни, внесені наказом  Міністерства фінансів України від 31.10.2023 р. № 608 )
У разі втрати, знищення або зіпсуття відривної частини посадкового талона пасажира відрядженому працівникові з дозволу керівника (або особи, з якою відрядження було погоджено) можуть бути відшкодовані витрати на придбання електронного авіаквитка за умови надання довідки авіаперевізника, якою засвідчено стан замовлення та статус електронного квитка, придбаного для окремого пасажира, факт використання електронного квитка повністю за визначеним маршрутом.
( пункт 12 розділу ІІ доповнено новим абзацом третім згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2017 р. № 669, у зв'язку з цим абзаци третій - дев'ятий  вважати відповідно абзацами четвертим - десятим, абзац третій пункту 12 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 13.04.2020 р. № 155 )
У разі коли електронний авіаквиток є частково використаним, до звіту також додається лист (акт, довідка) про повернення авіаквитка, складений компанією-продавцем, у якому зазначаються прізвище та ініціали відрядженого працівника, вартість здійсненого перельоту, сума повернутих коштів, комісійні та/або інші збори, пов'язані з поверненням частково використаного квитка.
У разі використання електронного проїзного/перевізного документа на поїзд підставою для відшкодування витрат на його придбання є роздрукований на паперовому носії посадочний документ (у разі перевезення багажу - роздрукований на паперовому носії перевізний документ; у разі окремого замовлення послуги (зокрема, послуги з користування комплектом постільних речей, резервування місць) - роздрукований на паперовому носії документ на послуги).
( пункт 12 розділу II доповнено новим абзацом п'ятим згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 19.07.2013 р. № 667 )
У разі повернення електронного проїзного/перевізного документа на поїзд до звіту додається роздрукований на паперовому носії документ на повернення.
( пункт 12 розділу II доповнено новим абзацом шостим згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 19.07.2013 р. № 667 )
Інформацію про наявність та статус електронного проїзного документа можна перевірити на офіційному веб-сайті Державної адміністрації залізничного транспорту України.
( пункт 12 розділу II доповнено новим абзацом сьомим згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 19.07.2013 р. № 667, у зв'язку з цим абзаци п'ятий - сьомий вважати відповідно абзацами восьмим - десятим )
У разі здійснення Інтернет-замовлення проїзних документів на автобусні пасажирські перевезення підставою для відшкодування витрат на придбання електронного квитка є роздрукований на паперовому носії проїзний документ.
( пункт 12 розділу ІІ доповнено новим абзацом восьмим згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2017 р. № 669 )
У разі повернення проїзного документа на автобусні пасажирські перевезення до звіту додаються роздруковані на паперовому носії документи на повернення або лист (акт, довідка) про повернення проїзного документа, складений компанією-продавцем, у якому зазначаються сума повернутих коштів, комісійні та/або інші збори, пов'язані з його поверненням.
( пункт 12 розділу ІІ доповнено новим абзацом дев'ятим згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2017 р. № 669, у зв'язку з цим абзаци восьмий - десятий  вважати відповідно абзацами десятим - дванадцятим )
Витрати, понесені у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.
Витрати, понесені у зв'язку з поверненням відрядженим працівником квитка на поїзд, літак або інший транспортний засіб, можуть бути відшкодовані з дозволу керівника підприємства лише, якщо на те були поважні причини (рішення про відміну відрядження, відкликання з відрядження тощо), за наявності документа, що засвідчує вартість цих витрат.
( абзац одинадцятий пункту 12 розділу II із змінами, внесеними згідно з  наказом Міністерства фінансів України від 19.07.2013 р. № 667 )
У разі коли авіаквиток (оформлений на паперовому бланку) є нероздільним і частково використаним, до звіту додається лист (акт, довідка) про повернення авіаквитка, складений компанією-продавцем, у якому зазначаються прізвище та ініціали відрядженого працівника, вартість здійсненого перельоту, сума повернутих коштів, комісійні та/або інші збори, пов'язані з поверненням частково використаного квитка, а також копія авіаквитка, завірена головним бухгалтером підприємства або уповноваженою на це особою.
За наявності непередбачуваних до відрядження обставин (рішення про відміну відрядження, відкликання з відрядження, відміна авіарейсу, вимушена зміна маршруту поїздки тощо) та неможливості з не залежних від відрядженого працівника причин повернути квиток на літак або інший транспортний засіб витрати, понесені працівником на оплату вартості квитка, можуть бути відшкодовані за рішенням керівника (на підставі підтверджених відомостей та за наявності підтвердних документів).
( пункт 12 розділу ІІ доповнено новим абзацом тринадцятим  згідно з наказом Міністерства фінансів України від 17.10.2023 р. № 560, враховуючи зміни, внесені наказом  Міністерства фінансів України від 31.10.2023 р. № 608 )
Керівники підприємств особисто вирішують питання відшкодування своїх витрат, понесених на оплату вартості такого квитка (відповідно до абзацу тринадцятого цього пункту), за наявності підтвердних документів та підтверджених відомостей.
( пункт 12 розділу ІІ доповнено новим абзацом чотирнадцятим  згідно з наказом Міністерства фінансів України від 17.10.2023 р. № 560, враховуючи зміни, внесені наказом  Міністерства фінансів України від 31.10.2023 р. № 608 )
Міністри та керівники інших центральних органів виконавчої влади приймають рішення щодо відшкодування своїх витрат, визначених в абзаці тринадцятому цього пункту, без звернення за відповідним дозволом до Першого віце-прем'єр-міністра або віце-прем'єр-міністра у разі, якщо відрядження здійснювалося за рахунок міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади.
( пункт 12 розділу ІІ доповнено новим абзацом п'ятнадцятим  згідно з наказом Міністерства фінансів України від 17.10.2023 р. № 560, враховуючи зміни, внесені наказом  Міністерства фінансів України від 31.10.2023 р. № 608 )
13. Документально підтверджені витрати та добові витрати відшкодовуються також супроводжуючому (не більше ніж одному) відрядженого працівника у разі, якщо він має інвалідність I групи внаслідок порушення опорно-рухового апарату та зору.
( розділ ІІ доповнено пунктом 13 згідно з наказом  Міністерства фінансів України від 13.04.2020 р. № 155 )
III. Порядок відрядження за кордон
1. Відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства (у разі відрядження державного службовця - відповідно до наказу керівника державної служби), у якому зазначаються мета виїзду, завдання (у разі потреби), пункт призначення (держава або держави, місто або міста призначення, інші населені пункти, найменування підприємства, установи або організації, куди відряджається працівник), строк (дата вибуття у відрядження та дата прибуття з відрядження), джерело фінансового забезпечення витрат на відрядження, а також у разі потреби інші ключові моменти (вид транспорту, маршрут поїздки у разі відрядження на службовому автомобілі або за наявності пересадок на території України та/або інших іноземних держав з одного на інший транспортний засіб під час перебування в дорозі до відповідної держави відрядження та/або повернення до місця постійної роботи, інформація про додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження, у разі їх встановлення керівником тощо), після затвердження технічного завдання (у разі потреби) і кошторису витрат. У разі направлення працівника підприємства у службове відрядження за кордон за запрошенням подається його копія з перекладом та за наявності програма заходів. Строк відрядження визначається керівником, але не може перевищувати 60 календарних днів, за винятком випадків, передбачених постановою № 98 (строк відрядження державного службовця протягом одного календарного року не може перевищувати 60 календарних днів, крім випадків, визначених законодавством).