Щодо визнання нечинними наказів N 12 від 26.01.2007 "Про реорганізацію Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" та Державного підприємства "Дослідне конструкторсько-технологічне бюро "Фотон" та N 21 від 02.02.2007 "Про заходи щодо реорганізації Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм"

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Орендне підприємство "Укртелефільм" 3-і особи

Українська студія телевізійних фільмів (студія

Укртелефільм) Державне підприємство "Дослідне

конструкторсько-технологічне бюро "Фотон"

до Державного комітету телебачення і радіомовлення

України

про визнання наказів нечинними

Головуючий Суддя Бачун О.В.

Судді: Ковзель П.О., Кротюк О.В.

Секретар С.В.І.

Представники:

Від позивача: А.Ю.В. - [...], А.В.П. - директор

Від відповідача: Ш.О.М. - [...]

Від 3-ї особи-1: М.Р.С. - [...]

Від 3-ї особи-2: С.О.В. - [...]

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання нечинними наказів Державного комітету телебачення і радіомовлення України N 12 від 26.01.2007 р. "Про реорганізацію Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" та Державного підприємства "Дослідне конструкторсько-технологічне бюро "Фотон", N 21 від 02.02.2007 р. "Про заходи щодо реорганізації Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм".

Ухвалою суду від 07.08.2007 р. позов залишено без руху; позивачу надано строк до 16.08.2007 р. для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 17.08.2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 20.08.2007 р. о 11.00.

Також ухвалою суду від 17.08.2007 р. до участі по справі в якості 3-х осіб на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору залучено Українську студію телевізійних фільмів (студія Укртелефільм) та Державне підприємство "Дослідне конструкторсько-технологічне бюро "Фотон".

В попередньому судовому засіданні 20.08.2007 р. суд перевірив повноваження представників сторін, а також виконання вимог ухвали від 17.08.2007 р.

В судовому засіданні 20.08.2007 р. відмовлено в задоволенні заяви відповідача про відвід складу суду.

Ухвалою суду від 20.08.2007 р. закінчено підготовче провадження з розгляду справи та призначено справу до розгляду на 10.09.2007 р. о 16:00 у складі колегії суддів.

В судовому засіданні 10.09.2007 р. оголошено перерву до 13.09.2007 р. о 16:00 у зв'язку з необхідністю виклику до судового засідання державного реєстратора.

До судового засідання 13.09.2007 р. державний реєстратор не з'явився, у зв'язку з чим у справі оголошено перерву до 25.09.2007 р. о 17:30.

В судовому засіданні 25.09.2007 р. оголошено перерву у судових дебатах до 09.10.2007 р. о 09:00.

В судовому засіданні 09.10.2007 р. оголошено резолютивну частину постанови про задоволення позовних вимог.

26.01.2007 р. Державний комітет телебачення і радіомовлення України (Держтелерадіо) видав наказ N 12 "Про реорганізацію Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" та Державного підприємства "Дослідне конструкторсько-технологічне бюро "Фотон", відповідно до якого студія Укртелефільм та ДП "Дослідне конструкторсько-технологічне бюро "Фотон" реорганізуються шляхом злиття у Державне спеціалізоване підприємство "Укртелефільм".

Наказом Держкомтелерадіо N 21 від 02.02.2007 р. "Про заходи щодо реорганізації Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" створено комісію з реорганізації Студії.

18.06.2007 р. державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації внесено запис до ЄДРПОУ про рішення засновників юридичної особи Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" щодо припинення в результаті злиття.

Позивач вважає, що наказ Держкомтелерадіо N 12 від 26.01.2007 р. "Про реорганізацію Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" та Державного підприємства "Дослідне конструкторсько-технологічне бюро "Фотон" та наказ Держкомтелерадіо N 21 від 02.02.2007 р. з питань реорганізації Студії видані з грубими порушеннями чинного законодавства та положень Статуту студії "Укртелефільм" з таких підстав.

Відповідно до п. 8.1 Статуту Студії "Укртелефільм" припинення діяльності підприємства відбувається у формі реорганізації або ліквідації відповідно до чинного законодавства України на підставі рішення Держкомінформу України за участю трудового колективу або на інших встановлених чинним законодавством підставах. Діяльність Укртелефільму здійснюється за участю трудового колективу, повноваження якого реалізуються загальними зборами (конференцією) через їх виборчий орган (п. 5.3 Статуту Укртелефільму).

Аналогічна норма про участь трудового колективу у реорганізації підприємства вміщена в Типовому статуті державного підприємства, підпорядкованого Державному комітету телебачення і радіомовлення України, затвердженого наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України від 16.12.2003 р. N 314.

Відповідно до п. 8.1 Типового статуту "ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) Підприємства здійснюється за рішенням Органу управління майном та за участю трудового колективу або арбітражного суду згідно з чинним законодавством". Типовий Статут є обов'язковим до застосування підприємствами, установами, організаціями, що належать до сфери управління Державного комітету телебачення і радіомовлення України.

Положення Статуту студії "Укртелефільм" про право трудового колективу на участь у прийнятті рішення про реорганізацію Студії кореспондує вимогам ч. 8 ст. 65 ГКУ, згідно якої повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами відповідно до вимог цього кодексу, законодавства про окремі види підприємств, закону про трудові колективи.

Поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна та участі в управлінні трудового колективу закріплено ч. 1 ст. 65 ГКУ, ст. ст. 4, 5 Закону СРСР "Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями" як принцип управління підприємствами.

Крім того, трудові колективи державних підприємств на момент видачі оспорюваних наказів були наділені додатковими правами з питань реорганізації, зокрема, трудовий колектив мав право вимагати передачі підприємства в оренду або перетворення його в інше підприємство, засноване на колективній власності (ст. 37 Закону України "Про власність") .

Наказ N 12 від 26.01.2007 р. не містить відомостей про те, що колектив студії "Укртелефільм" відмовився від свого права на оренду підприємства або його перетворення в інше підприємство.

Більше того, в 2004 році було прийнято рішення загальних зборів трудового колективу про отримання трудовим колективом майна студії в оренду, підтримане рішенням загальних зборів трудового колективу від 29.01.2007 року.

Отже, при прийнятті оскаржуваних наказів трудовий колектив студії "Укртелефільм", члени якого об'єдналися в Орендне підприємство "Укртелефільм", був позбавлений можливості брати участь в реорганізації підприємства, чим порушено п. 8.1 Статуту Студії "Укртелефільм", ст. 65 ГКУ, ст. 37 Закону України "Про власність", чинного на момент прийняття наказу.

Крім цього, позивач зазначає, що Студія "Укртелефільм" і ДП "ДКТБ "Фотон" займаються різними видами господарської діяльності, які не перетинаються і технологічно жодним чином не пов'язані між собою. Так, між цими підприємствами відсутні як безпосередні, так і непрямі господарські зв'язки, Студія Укртелефільм не є споживачем чи замовником продукції, яка має вироблятися ДКТБ "Фотон".

На даний час ДП "ДКТБ "Фотон" майже не функціонує і має заборгованість по заробітній платі перед своїми працівниками. Оскільки при злитті підприємств всі зобов'язання переходять до створеного підприємства-правонаступника, реорганізація може стати для Студії початком її фінансово-господарської руйнації, що практично призведе до знищення студії як учасника стратегічного розвитку виробника національного телевізійного продукту.

Приміщення, в яких розташоване ДП "ДКТБ "Фотон", не пристосовані для специфіки діяльності телевізійної студії, відсутні знімальні павільйони, фільмосховища, інші технологічні цехи і приміщення, необхідні для виробництва кіно-телепродукції.

Порушення, виявлені під час ревізії Голов КРУ, були повністю усунуті під час цієї ревізії. Отже, виявлення суттєвих недоліків у фінансово-господарській діяльності Студії не може вважатися правомірною підставою для її реорганізації шляхом злиття.

Відповідно до ч. 4, 5, 7 п. 5 Загального положення про колегію центрального органу виконавчої влади і місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2003 р. N 1569, розгляд питань про стан дотримання фінансової, бюджетної дисципліни, збереження та використання державного майна, здійснення внутрішнього фінансового контролю та усунення виявлених недоліків віднесений до компетенції колегії центрального органу виконавчої влади. Колегія утворюється для погодженого вирішення питань, що належать до повноважень Держкомтелерадіо України, обговорення напрямів його діяльності, у складі Голови Держкомтелерадіо України (голова колегії), заступників Голови за посадою та інших керівних працівників Комітету (п. 9 Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України, затвердженого Указом Президента України від 27.08.2003 р. N 920/2003) .

Всупереч цим вимогам оскаржувані накази видано виконуючим обов'язки голови комітету, який одноособово наказав провести реорганізацію двох підприємств без погодження з колегією комітету, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 89 ЦК України зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для 3-х осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з момент повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію.

Статут 3-ї особи - Студії "Укртелефільм" від 2001 р. не містить відповідної відмітки державного реєстратора і не був зареєстрований в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

У зв'язку з цим відповідач вважає, що статут в редакції 2001 р. не має будь-якої юридичної сили.

За твердженням відповідача, наразі є чинним статут 1996 р., який не містить зазначених позивачем положень про право трудового колективу на участь у прийнятті рішення про реорганізацію підприємства.

Наказ N 314 від 16.12.2003 р. "Про затвердження Типових статутів підприємств, установ, організацій, підпорядкованих Комітету, та приведення їх статутів у відповідність із Типовими статутами" також не може прийматися до уваги, оскільки відповідно до п. 7 Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України, затвердженого Указом Президента України N 920/2003 від 27.08.2003 р., п. 1 та п. 3 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.92 р. N 493/92, Указу Президента України "Про єдиний державний реєстр нормативний актів" від 27.06.96 р. N 468/96, постанови КМУ від 28.12.92 р. N 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" даний наказ підлягав державній реєстрації, але не був поданий на неї і тому в силу положень законодавства не набув чинності.

Стосовно ст. ст. 4, 5 Закону СРСР "Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями", то, на думку відповідача, зазначені норми також не можуть прийматися до уваги в силу Постанови ВРУ від 12.09.91 р. N 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР", згідно якої акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, застосовуються за умови, що вони не суперечать Конституції України та законам України і лише до прийняття відповідних актів законодавства України.

В даному випадку питання участі трудового колективу в управлінні державним підприємством врегульовано українським законодавством, а саме: ст. ст. 65, 73, 74, 75 ГК України, тому положення Закону СРСР "Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями" не можуть застосовуватися до правовідносин сторін.

А саме: згідно ст. 65 ГК України повноваження трудового колективу та його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами, якими в даному випадку не передбачено надання трудовим колективом підприємства погодження на проведення реорганізації.

Спеціальні норми законодавства щодо державних підприємств (ст. 73 - 75 ГК України, Закон України "Про управління об'єктами державної власності") взагалі не містять положення про участь трудового колективу в управлінні підприємством.

Органом управління державного унітарного підприємства є керівник підприємства, який призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові, а орган державної влади, до сфери якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених ГК України та іншими законодавчими актами (ст. 73 ГК України) .

На думку відповідача, не можуть бути взяті до уваги і посилання позивача на той факт, що він мав намір взяти в оренду цілісний майновий комплекс Українську студію телевізійних фільмів, тоді як початок реорганізації позбавив його цієї можливості, так як про намір взяти майно в оренду позивач заявив лише через три роки свого існування і майже через півроку після видачі оскаржуваних наказів.

У розгляді заяви ФДМУ відмовлено, тобто, позивач реалізував свій намір взяти майно в оренду, так як звернувся з відповідною заявою.

Попереднє проведення реорганізації до позбавлення його цього права не має відношення.

З огляду на неодноразові попередні звернення позивача з аналогічними позовними вимогами до районних судів відповідач вважає факт звернення позивача до Окружного адміністративного суду м. Києва зловживанням правом.

Не відповідають дійсності і не ґрунтуються на нормах законодавства і посилання позивача на Загальне положення про колегію центрального органу виконавчої влади і місцевої державної адміністрації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2003 р. N 1569.

Відповідно до п. 5 зазначеного Положення встановлено вичерпний перелік питань, що відносяться до функцій колегії; в цьому переліку відсутнє питання щодо здійснення відповідним центральним органом виконавчої влади функцій з управління об'єктами державної власності, в тому числі, питання проведення реорганізації та ліквідації.

Аналогічні приписи містить і відповідне положення відповідача про колегію Державного комітету телебачення і радіомовлення України, затверджене наказом Держтелерадіо N 46 від 27.02.2006 р., яке є чинним.

Відповідач посилається на те, що 02.02.2007 р. Оболонський районний суд м. Києва при розгляді справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача та ОСОБА_2 визнав оскаржувані накази дійсними та такими, що відповідають вимогам законодавства України і встановив, що повноваження щодо видання наказу про реорганізацію студії Укртелефільм здійснені Головою Держкомтелерадіо на підставі п. 8 Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України, а також Регламенту роботи Державного комітету телебачення і радіомовлення, затвердженим наказом Голови Держкомтелерадіо N 80 від 18.03.2004 р.

Отже, обставини щодо правомірності видачі спірних наказів відповідачем та їх відповідність законодавству вже встановлена судом і, таким чином, в силу ст. 72 КАС України не потребує повторного доведення.

Також відповідач посилається на той факт, що позивач не надав належні докази сплати судового збору за розгляд справи в окружному адміністративному суді м. Києва, так як наданий меморіальний ордер N 7 від 03.08.2007 р. неналежним чином оформлений і свідчить про сплату судового збору не позивачем, а іншою особою.

3-я особа - Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" - надала пояснення, в яких проти задоволення позовних вимог заперечила з таких підстав.

3-я особа стверджує, що наразі є чинною редакція статуту від 1996 р., так як статут в редакції 2001 р. не пройшов державну реєстрацію згідно вимог п. 23 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою КМУ від 25.05.98 р. N 740 зміни (доповнення) в установчих документах суб'єкта підприємницької діяльності підлягають державній реєстрації у 5-денний термін з дня надходження відповідної інформації до органу державної реєстрації.

На самому статуті від 2001 р. відсутні будь-які відмітки щодо проведення державної реєстрації змін.

За таких обставин згідно ст. 65 ГК України підстави для висновку про участь трудового колективу підприємства у вирішенні питання про реорганізацію підприємства відсутні.

Наказ N 314 від 16.12.2003 р. "Про затвердження Типових статутів підприємств, установ, організацій, підпорядкованих Комітету, та приведення їх статутів у відповідність із Типовими статутами" не пройшов реєстрації в Міністерстві юстиції України, тому не може братися до уваги, оскільки не набув чинності.

3-я особа заперечує проти порушення в даному випадку права позивача на укладення договору оренди майна, так як звернення позивача розглянуте у Регіональному відділенні ФДМУ у м. Києві і йому відмовлено в задоволенні заяви.

Не відповідають дійсності і не ґрунтуються на нормах законодавства посилання позивача на Загальне положення про колегію центрального органу виконавчої влади і місцевої державної адміністрації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2003 р. N 1569.

Відповідно до п. 5 зазначеного Положення встановлено вичерпний перелік питань, що відносяться до функцій колегії; в цьому переліку відсутнє питання щодо здійснення відповідним центральним органом виконавчої влади функцій з управління об'єктами державної власності, в тому числі, питання проведення реорганізації та ліквідації.

3-я особа - ДП "Дослідне конструкторсько-технологічне бюро "Фотон" - надала пояснення, в яких проти задоволення позовних вимог заперечила з тих підстав, що оскаржувані накази прийняті відповідачем в межах його повноважень відповідно до ст. 4, 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", п. 4 Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін та 3-х осіб, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Суд відзначає, що в аналізованих правовідносинах має місце порушення права позивача як потенційного орендаря цілісного майнового комплексу при прийнятті оскаржуваних наказів.

Відповідно до ст. 115 ГК України передбачено наявність у організації членів трудового колективу, зареєстрованої в якості юридичної особи, переважного права на укладення договору оренди майна підприємства, де створено цю організацію.

Згідно статуту позивача, затвердженого зборами засновників ТОВ "ОП "Укртелефільм" від 14.07.2004 р., передбачено, що товариство створюється з метою отримання в оренду цілісного майнового комплексу Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" (п. 4).

Згідно протоколу N 1 зборів засновників ТОВ "ОП "Укртелефільм" прийнято рішення про взяття в оренду майна цілісного майнового комплексу Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм".

Таким чином, позивач як юридична особа, заснована членами трудового колективу підприємства, має право вживати всі передбачені законом заходи для реалізації права на отримання цілісного майнового комплексу в оренду.

Той факт, що станом на дату подачі позову до суду позивач не отримав дозволу на оренду майна, не означає, що він позбавлений права захищати свої права та інтереси щодо реалізації зазначеного права будь-яким способом, передбаченим законодавством.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України одним з таких способів є визнання незаконними рішень органів державної влади.

В даному випадку реорганізація підприємства позбавляє позивача в будь-якому випадку права на оренду майна, тому він має право на оскарження таких рішень.

Крім того, трудові колективи державних підприємств на момент видачі оспорюваних наказів були наділені додатковими правами з питань реорганізації, зокрема, трудовий колектив мав право вимагати передачі підприємства в оренду або перетворення його в інше підприємство, засноване на колективній власності згідно ст. 37 Закону України "Про власність", чинного на момент видачі оскаржуваних наказів.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що в даному випадку позов подано особою, що вважає свої права порушеними рішенням суб'єкта владних повноважень, тобто, суд розглядає справу відповідно до ст. 2 КАС України.

Стосовно задоволення позовних вимог по суті суд зазначає наступне.

Суд не може погодитися з твердженням відповідача та 3-х осіб, які вважають, що положення статуту Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм"в редакції 2001 р. є нечинними, тому не підлягають до застосування.

Згідно матеріалів справи нова редакція статуту Студії Укртелефільм затверджена Головою Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення згідно наказу від 23.05.2001 р. N 124.

Доказів державної реєстрації зазначеного статуту на виконання вимог законодавства - чинного на той час Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою КМУ від 25.05.98 р. N 740 та чинного Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" суду не надано. Зазначений факт підтверджено і викликаним до судового засідання державним реєстратором ОСОБА_3, яка дала суду пояснення щодо реєстраційної справи Студії "Укртелефільм".

Проте, суд не може вважати встановленим факт відсутності державної реєстрації змін у 2001 р., так як у матеріалах справи є копія довідки ЄДРПОУ від 05.11.2001 р. N 13619, згідно якої 05.11.2001 р. до державного реєстру внесено зміни 05.11.2001 р.

Положення чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що навіть за відсутності державної реєстрації зазначених змін вони були обов'язковими для самої юридичної особи, а також інших осіб, що були обізнані про їх існування, включаючи позивача та відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 89 ЦК України зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності з дня їх державної реєстрації тільки для третіх осіб.

Суд погоджується з тим, що Держкомтелерадіо, який здійснює управління підвідомчим йому державним підприємством Студія Укртелефільм, не може розглядатися як третя особа в розумінні ст. 89 ЦК України, так як статут Студії затверджений Головою Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України наказом від 23.05.2001 року N 124.

Таким чином, положення статуту в редакції 2001 р. є чинними як для самого підприємства - Студії Укртелефільм - так і для органу, що затвердив статут у новій редакції.

Відповідно до ч. 5 ст. 89 ЦК України юридичні особи та їх учасники не мають право посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах з третіми особами, які діяли з врахуванням таких змін.

Згідно матеріалів справи позивач знав про існування таких змін і діяв з їх врахуванням, тому юридична особа - Студія Укртелефільм - не може посилатися на відсутність їх реєстрації.

Крім цього, в справі наявні докази того, що статут у редакції 2001 р. застосовувався Студією, відповідачем, іншими державними органами, що підтверджується: актом ревізії фінансово- господарської діяльності Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм", складеним Головним контрольно-ревізійним управлінням Державної контрольно-ревізійної служби в Україні N 03- 22/34 від 30.11.2006 р., постановою Оболонського районного суду м. Києва від 02.03.2007 р. по справі N 2-А-192 2007 р., довідкою ЄДРПОУ від 05.11.2001 р.

Відповідно до п. 8.1 Статуту Студії "Укртелефільм" припинення діяльності підприємства відбувається у формі реорганізації або ліквідації відповідно до чинного законодавства України на підставі рішення Держкомінформу України за участю трудового колективу або на інших встановлених чинним законодавством підставах. Діяльність Укртелефільму здійснюється за участю трудового колективу, повноваження якого реалізуються загальними зборами (конференцією) через їх виборчий орган (п. 5.3 Статуту Укртелефільму).

Таким чином, при прийнятті рішення про реорганізацію Студії уповноважений орган (державний орган, до сфери управління якого відноситься підприємство), враховуючи загальні положення ст. 74 ГК України, мав діяти з врахуванням статуту підприємства, що в даному випадку зроблено не було.

Стосовно можливості застосування в даному випадку наказу Держкомтелерадіо N 314 від 16.12.2003 р. "Про затвердження Типових статутів підприємств, установ, організацій, підпорядкованих Комітету, та приведення їх статутів у відповідність із Типовими статутами" суд зазначає наступне.

На думку суду, зазначений наказ не був зареєстрований в Міністерстві юстиції України на дотримання вимог чинного законодавства, а саме.

Відповідно до п. 1 Указу Президента "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.92 р. N 493/92 державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

П. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 р. N 731, передбачено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Наказом Держкомтелерадіо N 314 від 16.12.2003 р. визначено його сферу дії -він поширюється виключно на підприємства, що входять до сфер управління зазначеного комітету.

Таким чином, типовий статут підприємства, підпорядкованого Держкомтелерадіо, не може вважатися нормативно-правовим актом, який підлягає державній реєстрації, оскільки за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, поширюється на обмежене коло суб'єктів -підпорядковані Комітету підприємства, і породжує відповідні права і обов'язки виключно для Комітету і підприємств, які перебувають у сфері його управління.

Відповідно до п. 8.1 Типового статуту ліквідація та реорганізація підприємства здійснюється за рішенням органу управління майном та за участю трудового колективу або арбітражного суду згідно з чинним законодавством.

Згідно наказу від 16.12.2003 р. N 314 (п. 4) підприємства, установи, організації, що належать до сфери управління Держкомтелерадіо, зобов'язані привести власні статути у відповідність із Типовими статутами.

За таких обставин статут Студії Укртелефільм в редакції від 2001 р. відповідає вимогам законодавства, зокрема, вимогам п. 8 Типового статуту.

Стосовно порушення вимог ч. 4, 5, 7 п. 5 Загального положення про колегію центрального органу виконавчої влади і місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2003 р. N 1569, суд зазначає наступне.

Зазначеними положеннями передбачено, що розгляд питань про стан дотримання фінансової, бюджетної дисципліни, збереження та використання державного майна, здійснення внутрішнього фінансового контролю та усунення виявлених недоліків віднесений до компетенції колегії центрального органу виконавчої влади.

Колегія утворюється для погодженого вирішення питань, що належать до повноважень Держкомтелерадіо України, обговорення напрямів його діяльності, у складі Голови Держкомтелерадіо України (голова колегії), заступників Голови за посадою та інших керівних працівників Комітету (п. 9 Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України, затвердженого Указом Президента України від 27.08.2003 р. N 920/2003) .

В даному випадку згідно преамбули оскаржуваного наказу Держтелерадіо від 26.01.2007 р. N 12 рішення про реорганізацію Студії Укртелефільм прийняте з урахуванням ревізії Голов КРУ і виявлених суттєвих недоліків у її фінансово-господарській діяльності за 2004-2006 р. Наказ Держкомтелерадіо від 02.02.2007 р. N 21 згідно його змісту прийнятий на виконання попередньо виданого наказу N 12 від 02.02.2007 р., тому підставою для його прийняття також є виявлені суттєві недоліки у фінансово-господарській діяльності підприємства за 2004-2006 р.

Тобто, Держкомтелерадіо не просто провело реорганізацію підприємства в межах своєї компетенції, а прийняло відповідне рішення в якості реагування на виявлені порушення, в тому числі, фінансового характеру.

Таким чином, зазначене питання підпадає під поняття "розгляд питань про стан дотримання фінансової, бюджетної дисципліни, збереження та використання державного майна"і, відповідно, для прийняття рішення необхідно було дотримання вимог як Загального положення про колегію центрального органу виконавчої влади і місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2003 р. N 1569.

Аналогічне положення передбачене і у Положенні про колегію Державного комітету телебачення і радіомовлення України, затвердженого наказом Держтелерадіо України від 27.02.2006 р. N 46.

За таких обставин у суду є всі підстави для висновку про те, що оскаржувані рішення прийняті на порушення встановленого порядку, так як оскаржувані накази підписано виконуючим обов'язки голови комітету.

Колегія комітету з цього питання не збиралася, його не обговорювала і відповідного рішення, яке було би підставою для підписання оскаржуваних наказів, не приймала.

Крім того, згідно акту ревізії фінансово-господарської діяльності Української студії телевізійних фільмів від 30.11.2006 р. Голов КРУ за період з 01.01.2004 р. по 01.10.2006 р. порушення, виявлені під час ревізії Голов КРУ, були повністю усунуті під час цієї ревізії, що свідчить про неможливість використання результатів зазначеної ревізії для висновку про наявність суттєвих порушень у фінансово-господарській діяльності Студії Укртелефільм.

Слід зазначити, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29.05.2007 р. відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом зловживання службовим становищем службовими особами "Укртелефільм" за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 ч. 2 КК України.

Стосовно твердження відповідача про те, що питання щодо правомірності видачі спірних наказів відповідачем та їх відповідність законодавству вже встановлена судом і, таким чином, в силу ст. 72 КАС України не потребує повторного доведення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, що встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ознайомившись з постановою Оболонського районного суду м. Києва від 02.03.2007 р. за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держкомтелерадіо та ОСОБА_2, яким визнано оскаржувані накази дійсними та такими, що відповідають вимогам законодавства України, суд зазначає, що при розгляді зазначеної справи судом не досліджувалися і не встановлювалися обставини, що досліджуються і встановлюються при розгляді справи N 1/37, тому висновок відповідача про повторний розгляд тих самих питань не відповідає дійсності.

А саме: при розгляді справи N 2-А-192 2007 суд встановив, що повноваження щодо видання наказу про реорганізацію студії Укртелефільм здійснені Головою Держкомтелерадіо на підставі п. 8 Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України, а також Регламенту роботи Державного комітету телебачення і радіомовлення, затвердженим наказом Голови Держкомтелерадіо N 80 від 18.03.2004 р., згідно ст. 106 ЦК України, ст. ст. 4, 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", ст. ст. 59, 73 ГК України.

Дотримання Держкомтелерадіо зазначених норм законодавства і наявність права управляти державними підприємствами, що входять до його підпорядкування, не є предметом дослідження по справі N 1/37 і не оспорюється позивачем.

Предметом розгляду по справі є недотримання Держкомтелерадіо інших вищеперерахованих норм законодавства, які не досліджувалися під час розгляду справи в Оболонському районному суді м. Києва.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

З огляду на вищенаведене судом встановлено порушення зазначених вимог Держкомтелерадіо при прийнятті оскаржуваних рішень, а саме:

рішення прийняті не у той спосіб, що передбачений законодавством, а саме: накази підписані керівником Держкомтелерадіо без попереднього проведення засідання колегії; при прийнятті рішень не дотримано вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З врахуванням того, що відповідач готує звільнення працівників Студії "Укртелефільм" (засновників позивача), суд вважає за можливе вжити заходи до забезпечення позову згідно клопотання позивача, що заявлене під час слухання справи.

Крім того, вищевказані порушення законодавства, допущені відповідачем при видачі оскаржених наказів, свідчать про наявність очевидної небезпеки заподіяння школи правам та інтересам позивача, а також про те, що захист цих прав та інтересів стане неможливим або ускладненим без вжиття таких заходів.

На підставі вищенаведеного, ст. 117, 118, 160 - 163, 186 КАС України, ст. 89 ЦК України, суд

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати нечинним наказ Державного комітету телебачення і радіомовлення України N 12 від 26.01.2007 року "Про реорганізацію Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" та Державного підприємства "Дослідне конструкторсько-технологічне бюро "Фотон".

3. Визнати нечинним наказ Державного комітету телебачення і радіомовлення України N 21 від 02.02.2007 року "Про заходи щодо реорганізації Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм".

4. Задовольнити клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та зупинити дії наказів Державного комітету телебачення і радіомовлення України N 12 від 26.01.2007 року "Про реорганізацію Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" та Державного підприємства "Дослідне конструкторсько-технологічне бюро "Фотон" N 21 від 02.02.2007 року "Про заходи щодо реорганізації Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм".

5. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.