Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при цукровому діабеті 2 типу

А.4.10 Схема коригування артеріального тиску у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу

А.4.11 Лікування діабетичної больової нейропатії

А.4.12 Алгоритм діагностики ішемічної хвороби серця у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу

А.4.13 Алгоритм виявлення і лікування уражень нижніх кінцівок

А.4.14. Діагностика діабетичного кетоацидозу

А.4.14.1. Варіант клінічного перебігу

А.4.14.2. Лабораторні зміни: діагностика та диференціальна діагностика

А.4.14.3 Класифікація ДКА за ступенем тяжкості

2 (Na-+ ммоль/л + K-+ ммоль/л) + глюкоза (ммоль/л)

-**Аніонна різниця = (Na-+) - (Cl-- + HCO3--) (ммоль/л)

А.4.15. Діагностика гіперосмолярного гіперглікемічного синдрому

Особливість клініки ГГС - поліморфна неврологічна симптоматика (судоми, дизартрія, двосторонній спонтанний ністагм, гіпер- або гіпотонус м'язів, парези та паралічі; геміанопсія, вестибулярні порушення та ін.), що не вкладається у будь-який чіткий синдром, мінлива та зникає при нормалізації осмолярності.

Надзвичайно важливий диференційований діагноз з набряком мозку з метою уникнення ПОМИЛКОВОГО призначення сечогінних ЗАМІСТЬ РЕГІДРАТАЦІЇ.

А.4.15.1 Лабораторні зміни: діагностика та диференціальна діагностика

Розрахунок осмолярності плазми (норма 285 - 295 мосмоль/л):

2 (Na-+ ммоль/л + K-+ ммоль/л) + глюкоза (ммоль/л)

А.4.16. Діагностика молочнокислого ацидозу

Лабораторні зміни: діагностика та диференційна діагностика

А.4.17 Діагностика гіпоглікемії та гіпоглікемічної коми

Лабораторні зміни: діагностика та диференціальна діагностика

Гіпоглікемія: глюкоза плазми <2,8 ммоль/л

Гіпоглікемічна кома - як правило, <2,2 ммоль/л

А.4.18 Терапевтичні заходи при гострих ускладненнях ЦД 2 типу

А.4.18.1. Діабетичний кетоацидоз

1. Інсулінотерапія - режим малих доз (краще керування глікемією та менший ризик гіпоглікемії та гіпокаліємії, ніж режим великих доз). Виконується методом малих доз інсуліну короткої дії (ІКД) струминно в/в, а потім в/в краплинно, враховуючи рівень глюкози крові:

- при глікемії 17 - 39 і вище - 0,1 ОД/кг/год;

- при глікемії від 11 до 17 - 0,05 ОД/кг/год;

- при глікемії менше 11 - переходять на 4 - 6 ОД п/ш кожні 3 - 4 години з приєднанням ЛЗ 5% розчину глюкози.

Приготування розчину інсуліну: 50 ОД інсуліну короткої дії + 2 мл 20% розчину альбуміну (для уникнення адсорбації молекул інсуліну) на кожні 100 мл довести до 500 мл 0,9% натрію хлориду, отримаємо концентрацію інсулінового розчину 1 ОД в 10 мл.

Проведення заходів, спрямованих на відновлення та підтримку функцій внутрішніх органів (серця, нирок, легенів та ін.).

Швидкість зниження глікемії - не більше 4 ммоль/л/год. (небезпека зворотнього осмотичного градієнту між внутрішньо- та позаклітинним простором та набряку мозку); у першу добу не потрібно знижувати рівень глюкози плазми менше 13 - 15 ммоль/л.

2. Регідратація

Розчини:

- 0,9% натрію хлориду (рівень скорегованого Na-+ плазми <145 ммоль/л; якщо рівень Na-+ вищий - див. А.4.18.2. Гіперосмолярний гіперглікемічний синдром);

- Якщо рівень глюкози плазми Ј13 ммоль/л: 5% або 10% глюкози (+ 3 - 4 ОД ІКД на кожні 20 г глюкози);

- Колоїдні плазмозамінники (при гіповолемії - систоличний АТ нижче 80 мм рт.ст. або ЦВТ нижчий за 4 мм водн.ст.);

- Переваги кристалоїдних розчинів (Рінгера, Рінгера-Локка та ін.) над ЛЗ розчин 0,9% натрію хлориду, при ДКА не доведені.

Швидкість регідратації: 1 л у першу годину (з урахуванням рідини, що було введено на догоспітальному етапі), по 0,5 л - протягом 2-ї та 3-ї години, по 0,25 л протягом наступних годин. Загальний об'єм інфузії протягом перших 12 годин терапії - не більше 10% маси тіла. Якщо регідратація при ДКА починається з 0,45% розчину натрію хлориду (поодинокі випадки справжньої гіпернатріємії), швидкість інфузії зменшують до 4 - 14 мл/кг на годину.

Швидкість регідратації корегують залежно від ЦВТ: якщо ЦВТ < 4 мм вод.ст. - 1 л / год., 5 - 12 - 0,5 л/год, >12 - 250 - 300 мл / год. або за правилом: об'єм рідини, що вводиться протягом години, не повинен перевищувати годинний діурез більш ніж на 0,5 - 1 л.

3. Відновлення електролітних порушень

При відомій концентрації К-+ та відсутності порушення функції нирок в/в інфузію розчину, що містіть калій, починають одночасно з введенням інсуліну із розрахунку:

Якщо рівень К-+ невідомий, в/в інфузію калію починають не раніше, ніж за годину після початку інсулінотерапії, під контролем ЕКГ та діурезу.

4. Корекція метаболічного ацидозу

Етіологічне лікування метаболічного ацидозу при ДКА - інсулін.

Показання для введення ЛЗ натрію гідрокарбонат:

- pH крові < 7,0 або рівень стандартного натрію гідрокарбонату < 5 ммоль/л.

- при pH 6.9 - 7,0 вводять 4 г натрію гідрокарбонату (200 мл 2% розчину натрію гідрокарбонату в/в повільно протягом 1 год.),

- при більш низькому pH - 8 г натрію гідрокарбонату (400 мл 2% розчину натрію гідрокарбонату протягом 2 год.).

Без визначення рН/КЛС введення ЛЗ натрію гідрокарбонату протипоказане!

Критерії розрішення ДКА: рівень глюкози плазми < 11 ммоль/л та як мінімум два з трьох показників КЛС: натрію гідрокарбонат більше або дорівнює 18 ммоль/л, венозний рН більше або дорівнює 7,3, аніонна різниця меньше або дорівнює 12 ммоль/л. Невелика кетонурія може деякий час зберігатись.

5. Найчастіша супутня терапія

Антибіотики широкого спектру дії (висока ймовірність інфекцій як причини ДКА).

6. Харчування

Після повного відновлення свідомості, здатності ковтати, за відсутності нудоти та блювоти - харчування невеликими порціями з достатньою кількістю вуглеводів та помірною кількістю білка (каші, картопляне пюре, хліб, бульйон, омлет, розведені соки без додавання цукру), з додатковим п/ш введенням ІКД по 1 - 2 ОД. на 1 ХО. Через 1 - 2 доби від початку прийому їжі, за відсутності патології ШКТ, - перехід на звичайне харчування.

А.4.18.2. Гіперосмолярний гіперглікемічний синдром

1. Регідратація

Як при ДКА, з наступними особливостями:

- у першу годину - 1 л розчину 0,9% натрію хлориду, потім - залежно від рівня Na-+.

- при скоригованому Na-+ > 165 ммоль/л сольові розчини протипоказані. Регідратацію починають з розчину 2% глюкози;

- при скоригованому Na-+ 145 - 165 ммоль/л: регідратацію проводять гіпотонічним розчином 0,45% натрію хлориду;

- при зниженні скоригованого Na-+ до <145 ммоль/л переходять на ЛЗ розчин 0.9% натрію хлориду;

- у випадку гіповолемічного шока (АТ < 80/50 мм рт.ст.) спочатку в/в дуже швидко вводять 1 л розчину 0,9% натрію хлориду або колоїдні розчини.

Швидкість регідратації: 1-а година - 1 - 1,5 л рідини, 2-а та 3-я год. - по 0,5 - 1 л, потім по 0,25 - 0,5 л (під контролем ЦВТ; об'єм рідини, що вводиться протягом години, не повинен перевищувати годинний діурез більше, ніж на 0,5 - 1 л).

2. Особливості інсулінотерапії

З урахуванням високої чутливості до інсуліну при ГГС, на початку інфузійної терапії інсулін не вводять або вводять у дуже малих дозах - 0,5 - 2 од./год., максимум 4 од./год. в/в.

Якщо за 4 - 5 годин від початку інфузії, після часткової регідратації та зниження рівня Na-+ зберігається виражена гіперглікемія, переходять на режим дозування інсуліну, рекомендований для лікування ДКА.

Якщо одночасно з початком регідратаці гіпотонічним розчином 0,45% натрію хлориду помилково вводять більш високі дози ІКД (більше або дорівнює 6 - 8 од./год.), можливе швидке зниження осмолярності з розвитком набряку легень та набряку мозку.

Рівень глюкози плазми не слід знижувати швидше, ніж на 4 ммоль/л/год., а осмолярність сироватки - не більше, ніж на 3 ммоль/л/год.

3. Відновлення дефіциту калію

Проводиться за тими ж принципами, що й при ДКА. Звичайно дефіцит калію більш виражений, ніж при ДКА.

4. Найчастіша супутня терапія

Як при ДКА, плюс часто - прямі антикоагулянти (нефракційований або низькомолекулярний гепарин) через високу ймовірність тромбозів та тромбоемболій.

А.4.18.3. Молочнокислий ацидоз

1. Зменшення продукування лактату

ІКД по 2 - 5 ОД./год. в/в (техніка в/в - див.розд. А.4.18.1), 5% розчин глюкози по 100 - 125 мл/год.

2. Видалення надлишку лактату та бігуанідів (якщо застосовувались)

Єдиний ефективний засіб - гемодіаліз з безлактатним буфером. При гострому передозуванні метформіну - активоване вугілля або інший сорбент внутрішньо.

3. Відновлення кислотно-лужного стану

ШВЛ в режимі гіпервентиляції для усунення надлишку CO2 (мета: pCO2 25 - 30 мм рт.ст.).

Введення натрію гідрокарбонату - лише при pH < 7,0, надзвичайно обережно (безпека парадоксального посилення внутрішньоклітинного ацидозу та продукування лактату), не більше 100 мл 4% розчину одноразово, в/в повільно, з наступним збільшенням вентиляції легень для виведення надлишку CO2, що утворюється при введенні натрію гідрокарбонату.

4. Боротьба з шоком та гіповолемією

За загальними принципами інтенсивної терапії.

А.4.18.4. Гіпоглікемія та гіпоглікемічна кома

При рівні глюкози плазми <3,9 ммоль/л. (гіпоглікемія) у пацієнтів з ЦД 2 типу, які отримують цукрознижуючу терапію і у яких тяжка гіпоглікемія (пацієнт потребує допомоги іншої особи, з втратою свідомості або без неї), провести такі заходи:

а) пацієнта покласти на бік, звільнити ротову порожнину від залишків їжі. При втраті свідомості не дозволяється вливати в ротову порожнину солодкі розчини (небезпека асфіксії!);

б) в/в струйно ввести 40 - 100 мл 40% розчину глюкози, до повного відновлення свідомості. Як альтернатива - 1 мл глюкагону п/ш або в/м;

в) якщо свідомість не відновлюється після в/в введення 100 мл 40% розчину глюкози, почати в/в крапельне введення 5%, 10% розчину глюкози та якнайшвидше госпіталізувати;

г) якщо причиною виявиться передозування пероральних цукрознижуючих ЛЗ з великою тривалістю дії, в/в крапельне введення 5%, 10% розчину глюкози продовжувати до нормалізації глікемії та повного виведення ЛЗ з організму.

Перелік всіх індикаторів

5.1. Наявність у лікаря загальної практики - сімейного лікаря локального протоколу ведення пацієнта з ЦД 2 типу.

5.2. Відсоток пацієнтів, для яких отримано інформацію про медичний стан протягом звітного періоду

5.3. Відсоток пацієнтів, які були госпіталізовані до стаціонару з приводу ускладнень ЦД 2 типу протягом звітного періоду

5.4. Відсоток пацієнтів, яким було визначено рівень глікозильованого гемоглобіну протягом звітного періоду

5.1. Назва індикатора

Наявність у лікаря загальної практики - сімейного лікаря локального протоколу ведення пацієнта з ЦД 2 типу.

5.1.1. Зв'язок індикатора із затвердженими настановами, стандартами та протоколами медичної допомоги

Індикатор ґрунтується на положеннях Уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги: Ведення пацієнта з ЦД 2 типу.

5.1.2. Організація (заклад охорони здоров'я), яка має обчислювати індикатор

Структурні підрозділи з питань охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.

5.1.3. Організація (заклад охорони здоров'я), яка надає необхідні вихідні дані

Дані надаються лікарями загальної практики - сімейними лікарями (амбулаторіями сімейної медицини, центрами первинної медичної допомоги), розташованими в районі обслуговування, до структурного підрозділу з питань охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.

5.1.4. Характеристики знаменника індикатора

А) Джерело (первинний документ)

Звіт структурного підрозділу з питань охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій, який містить інформацію про кількість лікарів загальної практики - сімейних лікарів (амбулаторій сімейної медицини, центрів первинної медичної допомоги), зареєстрованих в районі обслуговування

Б)Опис знаменника

Знаменник індикатора складає загальна кількість лікарів загальної практики - сімейних лікарів (амбулаторій сімейної медицини, центрів первинної медичної допомоги), зареєстрованих в районі обслуговування.

5.1.5 Характеристики чисельника індикатора

А) Джерело (первинний документ)

ЛПМД, наданий лікарем загальної практики - сімейним лікарем (амбулаторією сімейної медицини, центром первинної медичної допомоги).

Б) Опис чисельника

Чисельник індикатора складає загальна кількість лікарів загальної практики - сімейних лікарів (амбулаторій сімейної медицини, центрів первинної медичної допомоги), зареєстрованих в районі обслуговування, для яких задокументований факт наявності локального протоколу медичної допомоги пацієнтам з ЦД 2 типу (наданий екземпляр ЛПМД).

5.1.6. Алгоритм обчислення індикатора

А) Тип підрахунку

Ручне обчислення

Б) Детальний опис алгоритму

Індикатор обчислюється структурними підрозділами з питань охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій після надходження інформації від всіх лікарів загальної практики - сімейних лікарів (амбулаторій сімейної медицини, центрів первинної медичної допомоги), зареєстрованих в районі обслуговування. Значення індикатора обчислюється як відношення чисельника до знаменника та наводиться у відсотках.

5.1.7. Зауваження щодо інтерпретації та аналізу індикатора

Даний індикатор характеризує організаційний аспект запровадження сучасних медико-технологічних документів (ЛПМД) у закладах, що надають первинну медичну допомогу в регіоні. Якість медичної допомоги пацієнтам, відповідність надання медичної допомоги вимогам ЛПМД, відповідність ЛПМД чинним УКПМД даним індикатором висвітлюватися не може, але для аналізу цих аспектів необхідне обов'язкове запровадження ЛПМД в закладах охорони здоров'я.

Бажаний рівень значення індикатора:

2012 рік - 50%

2013 рік - 90%

2014 рік та подальший період - 100%.

5.2. Назва індикатора

Відсоток пацієнтів, для яких отримано інформацію про медичний стан протягом звітного періоду.

5.2.1. Зв'язок індикатора із затвердженими настановами, стандартами та протоколами медичної допомоги

Індикатор ґрунтується на положеннях Уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги: Ведення пацієнтів з ЦД 2 типу.

5.2.2. Організація (заклад охорони здоров'я), яка має обчислювати індикатор

Лікар загальної практики - сімейний лікар (амбулаторія сімейної медицини, центр первинної медичної допомоги). Структурні підрозділи з питань охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.

5.2.3. Організація (заклад охорони здоров'я), яка надає необхідні вихідні дані

Дані про кількість пацієнтів, які складають чисельник та знаменник індикатора, надаються лікарями загальної практики - сімейними лікарями (амбулаторіями сімейної медицини, центрами первинної медичної допомоги), розташованими в районі обслуговування, до структурного підрозділу з питань охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.

5.2.4. Характеристики знаменника індикатора

А) Джерело (первинний документ)

Медична карта амбулаторного хворого (форма 025/о) . Контрольна карта диспансерного нагляду (форма 030/о) .

Б) Опис знаменника

Знаменник індикатора складає загальна кількість пацієнтів на ЦД 2 типу, які перебувають під диспансерним наглядом у лікаря загальної практики - сімейного лікаря (амбулаторії сімейної медицини, центру первинної медичної допомоги).

5.2.5. Характеристики чисельника індикатора

А) Джерело (первинний документ)

Медична карта амбулаторного хворого (форма 025/о) (вкладний листок № 2 "Щорічний епікриз на диспансерного хворого")

Контрольна карта диспансерного нагляду (форма 030/о) (пункт "7. Контроль відвідувань")

Б) Опис чисельника

Чисельник індикатора складає загальну кількість пацієнтів лікаря загальної практики - сімейного лікаря (амбулаторії сімейної медицини, центру первинної медичної допомоги), пацієнтів з ЦД 2 типу, для яких наявні записи про медичний огляд протягом звітного періоду та наведена інформація про медичний стан пацієнта із зазначенням деталей медичного огляду.

5.2.6. Алгоритм обчислення індикатора

А) Тип підрахунку

Ручне обчислення

При наявності автоматизованої технології ЗОЗ, в якій обробляються формалізовані дані щодо медичної допомоги в обсязі, що відповідає Медичній карті амбулаторного хворого (форма 025/о) або Контрольній карті диспансерного нагляду (форма 030/о) - автоматизована обробка.

Б) Детальний опис алгоритму

Індикатор обчислюється лікарем загальної практики - сімейним лікарем (амбулаторією сімейної медицини, центром первинної медичної допомоги) шляхом ручного або автоматизованого аналізу інформації Медичних карт амбулаторного хворого (форма 025/о) або Контрольних карт диспансерного нагляду (форма 030/о).

Індикатор обчислюється структурними підрозділами з питань охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій після надходження від всіх лікарів загальної практики - сімейних лікарів (амбулаторій сімейної медицини, центрів первинної медичної допомоги), зареєстрованих в регіоні обслуговування, інформації щодо загальної кількості пацієнтів лікаря загальної практики - сімейного лікаря (амбулаторії сімейної медицини), пацієнтів з ЦД 2 типу, а також тих з них, для яких наведена інформація про медичний стан пацієнта протягом звітного періоду.

Значення індикатора обчислюється як відношення чисельника до знаменника та наводиться у відсотках.

5.2.7. Зауваження щодо інтерпретації та аналізу індикатора

При аналізі індикатора слід враховувати неприпустимість формального та необґрунтованого віднесення до чисельника індикатора тих пацієнтів, для яких не проводилося медичного огляду лікарем загальної практики - сімейним лікарем (амбулаторією сімейної медицини, центром первинної медичної допомоги) протягом звітного періоду. В первинній медичній документації мають бути задокументовані факти медичного огляду пацієнта, виконання обов'язкових діагностичних процедур, визначених в Уніфікованому протоколі, а також наявність або відсутність ускладнень захворювання.

Пацієнти, для яких записи обов'язкових діагностичних процедур в медичній документації відсутні, не включаються до чисельника індикатора.

Цільовий (бажаний) рівень значення індикатора на етапі запровадження УКПМД не визначається заради запобігання викривленню реальної ситуації внаслідок адміністративного тиску.

5.3. Назва індикатора

Відсоток пацієнтів, які були госпіталізовані до стаціонару з приводу ускладнень цукрового діабету протягом звітного періоду.

5.3.1. Зв'язок індикатора із затвердженими настановами, стандартами та протоколами медичної допомоги

Індикатор ґрунтується на положеннях Уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги: Ведення пацієнтів з ЦД 2 типу.

5.3.2. Організація (заклад охорони здоров'я), яка має обчислювати індикатор

Лікарів загальної практики - сімейний лікар (амбулаторія сімейної медицини, центр первинної медичної допомоги). Структурний підрозділ з питань охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.

5.3.3. Організація (заклад охорони здоров'я), яка надає необхідні вихідні дані

Дані про кількість пацієнтів з ЦД 2 типу, які складають чисельник та знаменник індикатора, надаються лікарем загальної практики - сімейним лікарем (амбулаторіями сімейної медицини, центрами первинної медичної допомоги), розташованими в районі обслуговування, до структурного підрозділу з питань охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.

5.3.4. Характеристики знаменника індикатора

А) Джерело (первинний документ).

Медична карта амбулаторного хворого (форма 025/о) . Контрольна карта диспансерного нагляду (форма 030/о) .

Б) Опис знаменника

Знаменник індикатора складає загальна кількість пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, які перебували на обліку у лікаря загальної практики - сімейного лікаря (амбулаторії сімейної медицини, центру первинної медичної допомоги) на початку звітного періоду.

5.3.5. Характеристики чисельника індикатора

А) Джерело (первинний документ)

Медична карта амбулаторного хворого (форма 025/о). Контрольна карта диспансерного нагляду (форма 030/о). Виписка із медичної карти стаціонарного хворого (форма 027/о) .

Б) Опис чисельника

Чисельник індикатора складає загальна кількість пацієнтів на ЦД 2 типу, які перебували на обліку у лікаря загальної практики - сімейного лікаря (амбулаторії сімейної медицини, центру первинної медичної допомоги), для яких наявні записи про лікування протягом звітного періоду у стаціонарі з приводу ускладнень цукрового діабету.

5.3.6. Алгоритм обчислення індикатора

А) Тип підрахунку

Ручне обчислення.

При наявності автоматизованої технології ЗОЗ, в якій обробляються формалізовані дані щодо медичної допомоги в обсязі, що відповідає Медичній карті амбулаторного хворого (форма 025/о) або Контрольній карті диспансерного нагляду (форма 030/о) - автоматизована обробка.

Б) Детальний опис алгоритму

Індикатор обчислюється лікарем загальної практики - сімейним лікарем (амбулаторією сімейної медицини, центром первинної медичної допомоги) шляхом ручного або автоматизованого аналізу інформації Медичних карт амбулаторного хворого (форма 025/о) або Контрольних карт диспансерного нагляду (форма 030/о).

Індикатор обчислюється структурними підрозділами з питань охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій після надходження від всіх лікарів загальної практики - сімейних лікарів (амбулаторій сімейної медицини, центрів первинної медичної допомоги), зареєстрованих в регіоні обслуговування, інформації щодо загальної кількості пацієнтів лікаря загальної практики - сімейного лікаря (амбулаторії сімейної медицини), пацієнтів з ЦД 2 типу, а також тих з них, для яких наведена інформація про лікування пацієнта протягом звітного періоду в стаціонарі з приводу наступних патологічних станів (згідно коду МКХ-10, вказаного при вибутті пацієнта зі стаціонару):

- E10-E14 - Цукровий діабет (всі рубрики, з урахуванням можливості неточного кодування МКХ в закладах охорони здоров'я)

- I00-I99 - Хвороби системи кровообігу (всі рубрики)

- H36.0 - діабетична ретинопатія

- M14.2 - діабетична артропатія

- N08.3 - гломерулярні ураження при цукровому діабеті

- T38.3, Y42.3 - отруєння інсуліном та пероральними гіпоглікемічними (протидіабетичними) ЛЗ

Значення індикатора обчислюється як відношення чисельника до знаменника та наводиться у відсотках.

5.3.7. Зауваження щодо інтерпретації та аналізу індикатора

Інформація про рекомендацію лікаря загальної практики - сімейного лікаря щодо необхідності направлення пацієнта до стаціонару є недостатньою для включення такого пацієнта до чисельника індикатора. Має бути отримане підтвердження факту, що пацієнт дійсно потрапив до стаціонару та пройшов там лікування. Джерелом такої інформації має бути Виписка із медичної карти стаціонарного хворого (форма 027/о) або відповідні записи в первинній медичній документації. Цільовий (бажаний) рівень значення індикатора на етапі запровадження УКПМД не визначається заради запобігання викривленню реальної ситуації внаслідок адміністративного тиску.

5.4. Назва індикатора

Відсоток пацієнтів, яким було визначено рівень глікозильованого гемоглобіну протягом звітного періоду

5.4.1. Зв'язок індикатора із затвердженими настановами, стандартами та протоколами медичної допомоги

Індикатор ґрунтується на положеннях Уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги: Ведення пацієнтів з ЦД 2 типу.

5.4.2. Організація (заклад охорони здоров'я), яка має обчислювати індикатор

Лікар загальної практики - сімейний лікар (амбулаторія сімейної медицини, центр первинної медичної допомоги).

Структурний підрозділ з питань охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.

5.4.3. Організація (заклад охорони здоров'я), яка надає необхідні вихідні дані

Дані про кількість пацієнтів, які складають чисельник та знаменник індикатора, надаються лікарями загальної практики - сімейними лікарями (амбулаторіями сімейної медицини, центрами первинної медичної допомоги), розташованими в районі обслуговування, до структурного підрозділу з питань охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.

5.4.4. Характеристики знаменника індикатора

А) Джерело (первинний документ)

Медична карта амбулаторного хворого (форма 025/о) . Контрольна карта диспансерного нагляду (форма 030/о) .

Б) Опис знаменника

Знаменник індикатора складає загальна кількість пацієнтів, які перебувають під наглядом лікаря загальної практики - сімейного лікаря (амбулаторії сімейної медицини, центру первинної медичної допомоги) наприкінці звітного періоду.

5.4.5. Характеристики чисельника індикатора

А) Джерело (первинний документ)

Медична карта амбулаторного хворого (форма 025/о), вкладний листок № 2 "Щорічний епікриз на диспансерного хворого"). Контрольна карта диспансерного нагляду (форма 030/о).

Б) Опис чисельника

Чисельник індикатора складає загальна кількість пацієнтів з ЦД 2 типу, що перебувають на обліку у лікаря загальної практики - сімейного лікаря (амбулаторії сімейної медицини, центру первинної медичної допомоги) наприкінці звітного періоду, для яких наявні записи про медичний огляд з датою в межах звітного періоду, та наведена інформація про визначення рівня глікозильованого гемоглобіну.

5.4.6. Алгоритм обчислення індикатора

А) Тип підрахунку

Ручне обчислення

При наявності автоматизованої технології ЗОЗ, в якій обробляються формалізовані дані щодо медичної допомоги в обсязі, що відповідає Медичній карті амбулаторного хворого (форма 025/о) або Контрольній карті диспансерного нагляду (форма 030/о) - автоматизована обробка.

Б) Детальний опис алгоритму

Індикатор обчислюється лікарем загальної практики - сімейним лікарем (амбулаторією сімейної медицини, центром первинної медичної допомоги) шляхом ручного або автоматизованого аналізу інформації Медичних карт амбулаторного хворого (форма 025/о) або Контрольних карт диспансерного нагляду (форма 030/о).

До чисельника індикатора відносяться ті пацієнти, для яких задокументований в первинній медичній документації рівень глікозильованого гемоглобіну, визначений в спеціалізованій лабораторії протягом звітного періоду, незалежно від місця визначення. Пацієнти, які були направлені лікарем загальної практики - сімейним лікарем для проведення відповідних лабораторних аналізів, але інформація про результат аналізу відсутня, до чисельника індикатора не включаються.

Індикатор обчислюється структурними підрозділами з питань охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій після надходження від всіх лікарів загальної практики - сімейних лікарів (амбулаторій сімейної медицини, центрів первинної медичної допомоги), зареєстрованих в регіоні обслуговування, інформації щодо загальної кількості пацієнтів лікаря загальної практики - сімейного лікаря (амбулаторії сімейної медицини) з діагнозом "Цукровий діабет, тип 2", а також тих з них, для яких наведена інформація про визначення рівня глікозильованого гемоглобіну протягом звітного періоду.

Значення індикатора обчислюється як відношення чисельника до знаменника та наводиться у відсотках.

5.4.7. Зауваження щодо інтерпретації та аналізу індикатора

Згідно положень УКПМД, визначення рівня глікозильованого гемоглобіну має проводитися пацієнтом не менше ніж раз в півроку (у деяких випадках частіше).

Цільовий (бажаний) рівень значення індикатора на етапі запровадження УКПМД не визначається заради запобігання викривленню реальної ситуації внаслідок адміністративного тиску.

А.6.1. Вимоги для установ, які надають первинну медичну допомогу

А.6.1.1. Кадрові ресурси

Лікар загальної практики - сімейний лікар, який має сертифікат, пройшов післядипломну підготовку в дворічній інтернатурі або на 6-місячному циклі спеціалізації; медична сестра загальної практики.

А.6.1.2. Матеріально-технічне забезпечення

Амбулаторія загальної практики - сімейної медицини для забезпечення виконання протоколу повинна мати:

Лікарські засоби, що використовуються при гострих ускладненнях на догоспітальному етапі:

Лабораторна діагностика:

Бажано:

1. Наявність комп'ютерної системи для створення бази даних (пацієнтів з ЦД 2 типу та супутньою патологією), проведення оцінки ризиків ЦД 2 типу, проведення постійного моніторингу пацієнтів з ускладненнями ЦД 2 типу.

2. Можливість надання усім пацієнтам з ЦД 2 типу інформаційних матеріалів (друкованих, аудіо, відео, Інтернет-технологій тощо) щодо захворювання, його ускладнень, тактики поведінки при раптовому погіршенні перебігу.

А.6.2. Вимоги для установ, які надають вторинну медичну допомогу

А.6.2.1. Кадрові ресурси

Лікарі-спеціалісти з внутрішніх хвороб, кардіології, ендокринології, офтальмології, нефрології, неврології, хірургії серця та магістральних судин, які мають відповідний сертифікат, пройшли післядипломну підготовку в дворічній інтернатурі та на 3 - 6 місячному циклі спеціалізації; медична сестра загальної практики.

А.6.2.2. Матеріально-технічне забезпечення

Обов'язково:

1. Наявність локального протоколу медичної допомоги та клінічного маршруту пацієнта з ЦД 2 типу.

2. Наявність клінічної біохімічної лабораторії та проведення досліджень у цілодобовому режимі.

3. Можливість проведення функціональних, інструментальних досліджень в повному обсязі.

4. Наявність палат (відділень) інтенсивної терапії і реанімації.

Бажано:

5. Наявність можливості проведення досліджень глікозильованого гемоглобіну (HbA1c)

6. Наявність можливості проведення КТ і МРТ досліджень.

7. Наявність комп'ютерної системи для створення бази даних (пацієнтів з ЦД 2 типу та супутньою патологією), проведення оцінки ризиків ЦД 2 типу, проведення постійного моніторингу пацієнтів з ускладненнями ЦД 2 типу.

8. Можливість надання усім пацієнтам з ЦД 2 типу інформаційних матеріалів (друкованих, аудіо, відео, Інтернет-технологій тощо) щодо захворювання, його ускладнень, тактики поведінки при раптовому погіршенні перебігу.

9. Створення Школи діабету для проведення групових навчань самоконтролю захворювання.