МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
НАКАЗ
Про затвердження протоколу "Надання медичної допомоги для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)"
Відповідно до
статті 14-1 Основ законодавства України про охорону здоров'я, Закону України від 30 березня 2020 року № 539-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), на підставі протоколу засідання робочої групи з розробки протоколів надання медичної допомоги хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19) від 01 квітня 2020 року № 1 НАКАЗУЮ:
1. Затвердити протокол "Надання медичної допомоги для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)", що додається.
2. Державному підприємству "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" (Думенко Т.) забезпечити внесення документа, затвердженого пунктом 1 цього наказу, до реєстру медико-технологічних документів.
3. Міністерству охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, керівникам структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій забезпечити виконання цього наказу.
Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
охорони здоров'я України
02 квітня 2020 року № 762
(у редакції наказу Міністерства
охорони здоров'я України
від 22 лютого 2022 року
№ 358)
ПРОТОКОЛ
"НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ КОРОНАВІРУСНОЇ ХВОРОБИ (COVID-19)"
I. Паспортна частина
1. Діагноз. Коронавірусна хвороба (COVID-19).
2. Коди стану або захворювання. НК 025:2021 "Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я":
U07.1 COVID-19 підтверджений лабораторним тестуванням незалежно від тяжкості клінічних ознак або симптомів (вірус ідентифікований);
U07.2 COVID-19 діагностовано клінічно або епідеміологічно, але лабораторне тестування непереконливе чи недоступне (вірус не ідентифікований).
3. Протокол, призначений для всіх медичних працівників, які надають медичну допомогу пацієнтам з коронавірусною хворобою (COVID-19).
4. Мета протоколу: реалізація порядку призначення та застосування лікарських засобів для лікування груп пацієнтів із підтвердженою коронавірусною хворобою (COVID-19).
5. Дата складання протоколу: 01.04.2020 р.
6. Дата оновлення протоколу: 17.02.2022 р.
7. Дата перегляду протоколу: за потреби.
8. Список осіб, які брали участь в розробці протоколу:
|
Комаріда
Олександр Олегович |
перший заступник Міністра охорони здоров'я, голова робочої групи; |
|
Микичак
Ірина Володимирівна |
заступник Міністра охорони здоров'я, заступник голови робочої групи; |
|
Гаврилюк
Андрій Олександрович |
керівник експертної групи з розвитку медичних послуг Директорату медичних послуг; |
|
Лясковський
Тарас Михайлович |
керівник експертної групи з питань реєстрації лікарських засобів та дезінфікуючих засобів Директорату фармацевтичного забезпечення; |
|
Радкевич
Ганна Сергіївна |
державний експерт експертної групи з питань якості та доступності лікарських засобів Директорату фармацевтичного забезпечення; |
|
Чарухов
Асан Сеітваапович |
керівник експертної групи формування політики закупівель медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів Директорату медичних послуг; |
|
Георгіянц
Марінє Акопівна |
завідувач кафедри дитячої анестезіології та інтенсивної терапії Харківської медичної академії післядипломної освіти; |
|
Голубовська
Ольга Анатоліївна |
завідувач кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця; |
|
Дубров
Сергій Олександрович |
завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця; |
|
Дудар
Ірина Олексіївна |
завідувач відділу еферентних технологій Державної установи "Інститут нефрології НАМН України" (за згодою); |
|
Колесник
Роман Олександрович |
завідувач відділу антимікробної резистентності та інфекційного контролю Державної установи "Центр громадського здоров'я Міністерства охорони здоров'я України"; |
|
Камінський
В'ячеслав Володимирович |
завідувач кафедри акушерства, гінекології та репродуктології Національного університету охорони здоров'я України імені П.Л. Шупика; |
|
Крамарев
Сергій Олександрович |
завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця; |
|
Ліщишина
Олена Михайлівна |
провідний науковий співробітник наукового відділу організації медичної допомоги Державної наукової установи "Науково-практичний центр профілактичної і клінічної медицини" Державного управління справами (за згодою); |
|
Мороз
Лариса Василівна |
завідувач кафедри інфекційних хвороб Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова; |
|
Нетяженко
Василь Захарович |
завідувач кафедри пропедевтики внутрішньої медицини № 1 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця; |
|
Пархоменко
Олександр Миколайович |
завідувач відділу реанімації та інтенсивної терапії Державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" НАМН України" (за згодою); |
|
Піняжко
Ореста Богданівна |
директор Департаменту з оцінки медичних технологій Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України"; |
|
Ткаченко
Руслан Опанасович |
професор кафедри акушерства, гінекології та репродуктології, завідувач циклу з акушерської реанімації Національного університету охорони здоров'я України імені П.Л. Шупика; |
|
Товкай
Олександр Андрійович |
директор Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України; |
|
Чабан
Тетяна Володимирівна |
завідувач кафедри інфекційних хвороб Одеського національного медичного університету; |
|
Чоп'як
Валентина Володимирівна |
завідувач кафедри клінічної імунології та алергології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького; |
|
Шостакович-Корецька
Людмила Романівна |
професор кафедри інфекційних хвороб Дніпровського державного медичного університету; |
|
Юрко
Катерина Володимирівна |
завідувач кафедри інфекційних хвороб Харківського національного медичного університету; |
|
Гуленко
Оксана Іванівна |
начальник відділу стандартизації медичної допомоги Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України", секретар робочої групи. |
II. Загальна частина
Протокол "Надання медичної допомоги для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Протокол) розроблено відповідно до Закону України від 30 березня 2020 року
№ 539-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)" (зі змінами, внесеними Законом України від 04 грудня 2020 року № 1075-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення профілактики коронавірусної хвороби (COVID-19)") та
Порядку призначення та застосування лікарських засобів для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19), затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30 червня 2020 року № 1482, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2020 року за № 641/34924 (далі - Порядок).
Цей Протокол є частиною нормативно-правових актів МОЗ, розроблених з метою забезпечення протистояння коронавірусній хворобі (COVID-19).
Організаційні заходи, більшість клінічних аспектів, зокрема визначення випадку, госпіталізації за клінічними критеріями, групи ризику розвитку ускладнень захворювання, надання неспецифічного лікування тощо врегульовані стандартами медичної та фармацевтичної допомоги, затвердженими МОЗ (https://www.dec.gov.ua/mtd/koronavirusna-hvoroba-2019-covid-19/), та впроваджуються в закладах охорони здоров'я шляхом розробки клінічних маршрутів пацієнтів.
Протокол оновлюється відповідно до накопичення нових даних. Дотепер продовжуються клінічні дослідження медичних технологій для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19), і на момент актуалізації Протоколу в березні 2021 року в світі проводиться понад 2800 клінічних випробувань.
Згідно з
Порядком Протокол застосовується після отримання інформованої згоди пацієнта (його законного представника) на медичну допомогу згідно із протоколом "Надання медичної допомоги для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)", наведеною у
додатку 1 до зазначеного Порядку.
Згідно з
Порядком, з метою забезпечення моніторингу результатів надання медичної допомоги пацієнтам з коронавірусною хворобою (COVID-19) заповнюється та направляється у встановленому порядку Індивідуальна реєстраційна картка пацієнта, який отримував медичну допомогу згідно з Протоколом "Надання медичної допомоги для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)" за формою, наведеною в
додатку 2 до Порядку. Крім того, відсутність ефективності або побічні реакції застосованих лікарських засобів підлягають інформуванню за
формою № 137/о "Карта-повідомлення про побічну реакцію лікарського засобу, вакцини, туберкуліну, та/або відсутність ефективності лікарського засобу, та/або несприятливу подію після імунізації/туберкулінодіагностики (НППІ)", затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27 грудня 2006 року № 898 "Про затвердження Порядку здійснення фармаконагляду", зареєстрованим Міністерством юстиції України 29 січня 2007 року за № 73/13340.
Відповідно до накопичених даних в Протоколі наведено окремо для пацієнтів дитячого та дорослого віку інформацію стосовно призначення противірусної/імуномодулюючої та підтримуючої терапії у дорослих та пацієнтів дитячого віку (пункт 1 частини III), моноклональних антитіл (пункт 2), антикоагулянтної терапії (пункт 3), ранньої підтримуючої терапії за наявності тяжкої гострої респіраторної інфекції (пункт 4), антибактеріальної терапії бактеріальної ко-інфекції у пацієнтів з COVID-19 (пункт 5), гострого респіраторного дистрес-синдрому і гіпоксемічної дихальної недостатності (пункт 6), сепсису та септичного шоку (пункт 7), використання реконвалесцентної плазми, яка містить нейтралізуючі антитіла класу IgG проти SARS-CoV-2 у високих титрах (пункт 8), мультисистемного запального синдрому при COVID-19 у дітей та підлітків (пункт 9).
III. Основна частина
1. Противірусна/імуномодулююча та підтримуюча терапія у дорослих та пацієнтів дитячого віку із підозрою або підтвердженим COVID-19
При госпіталізації обстеження здійснюються для оцінки клінічного стану пацієнта та визначення можливості застосування зазначених в протоколі лікарських засобів з огляду на наявність протипоказань та взаємодію лікарських засобів.
Перелік обстежень при госпіталізації:
ЕКГ;
загальний клінічний аналіз крові з підрахунком форменних елементів, гематокриту;
загальний клінічний аналіз сечі;
біохімічний аналіз крові;
визначення рівня глюкози крові.
Таблиця 1. Лікування дорослих пацієнтів
| Ступінь тяжкості | Лікування |
COVID-19:
легкий ступінь тяжкості (відсутність утруднень дихання) | Амбулаторне лікування:
1) надати пацієнту інформацію щодо повноцінного харчування та відповідної регідратації;
2) симптоматичне лікування із застосуванням жарознижуючих засобів (парацетамол, ібупрофен тощо) при лихоманці та болю.
Застереження: парацетамол приймати не більше 1 г на прийом і не більше 3 г на добу. Уникати використання високих доз ібупрофену (більше або дорівнює 2400 мг на добу) в пацієнтів із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (II - III функціональний клас за критеріями NYHA), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями, хронічною хворобою нирок III - V стадій. При застосуванні ібупрофену в низьких дозах (до 1200 мг на добу) не спостерігається збільшення ризику серцево-судинних тромботичних подій.
3) розгляньте при легкому та середньому перебігу захворювання призначення противірусних препаратів прямої дії для груп ризику. |
| середній ступінь тяжкості | Амбулаторне лікування:
1) надати пацієнту інформацію щодо повноцінного харчування та відповідної регідратації;
2) симптоматичне лікування із застосуванням жарознижуючих засобів (парацетамол, ібупрофен тощо) при лихоманці та болю.
Застереження: парацетамол приймати не більше 1 г на прийом і не більше 3 г на добу. Уникати використання високих доз ібупрофену (більше або дорівнює 2400 мг на добу) у пацієнтів із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (II - III функціональний клас за критеріями NYHA), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями, хронічною хворобою нирок III - V стадій. При застосуванні ібупрофену в низьких дозах (до 1200 мг на добу) не спостерігається збільшення ризику серцево-судинних тромботичних подій;
3) не використовуйте кортикостероїди для лікування COVID-19 у пацієнтів, які не потребують кисневої підтримки;
4) антибактеріальні засоби протипоказані та призначаються виключно за наявності лабораторно підтвердженої супутньої бактеріальної інфекції або при обґрунтованій підозрі на неї;
5) при утрудненні дихання рекомендовано перебувати в положенні "лежачи на животі", оскільки це допомагає розкрити альвеоли, що спалися, та підвищити рівень кисню в крові.
6) розгляньте фавіпіравір
у перший день - навантажувальна доза по 1600 мг 2 рази на добу, надалі - по 600 мг 2 рази на добу.
Фавіпіравір рекомендовано призначати у перші 5 днів від появи перших симптомів захворювання за даними епідеміологічного спостереження.
Тривалість лікування 5 - 14 днів.
Застереження: Фавіпіравір має тератогенну дію на плід, тому він протипоказаний при вагітності. Його не можна використовувати також при лактації та гіперчутливості до компонентів, які входять до складу даного лікарського засобу. Препарат заборонений для застосування жінкам і чоловіками без застосування засобів контрацепції.
Рекомендується застосовувати надійні засоби контрацепції мінімум 7 днів після останнього прийому препарату.
7) розгляньте при легкому та середньому перебігу захворювання призначення противірусних препаратів прямої дії для груп ризику.
Стаціонарне лікування:
Призначення низькомолекулярних гепаринів (НМГ), якщо це не протипоказано (детальніше - див. пункт 3 частини III).
Варіанти додаткової терапії (за клінічними показаннями):
1) розгляньте ремдесивір для пацієнтів, що належать до груп ризику прогресування до тяжкого або критичного перебігу захворювання та мають ознаки пневмонії.
Ризик прогресування до тяжкого або критичного перебігу захворювання мають пацієнти, що належать до групи ризику: вік >65 років та наявність тяжких супутніх патологій в стадії декомпенсації - декомпенсований цукровий діабет, тяжка хронічна патологія дихальної та серцево-судинної систем, імуносупресивні стани, ниркова недостатність.
Ремдесивір найкраще призначати у перші 5 днів від появи перших симптомів захворювання, але можливо у будь-якій термін за наявності клінічних показань.
У перший день - навантажувальна доза 200 мг один раз на добу (в/в протягом 30 - 120 хв), з другого дня - підтримуюча доза 100 мг один раз на добу (в/в протягом 30 - 120 хв).
Тривалість лікування 5 днів.
Застереження: Рекомендовано ретельний моніторинг токсичності ремдесивіру або зменшеної ефективності супутнього препарату.
Перед початком та щодня протягом застосування ремдесивіру у дорослих пацієнтів рекомендовано визначати розрахункову швидкість клубочкової фільтрації (eGFR). Ремдесивір не слід застосовувати пацієнтам із розрахунковою швидкістю клубочкової фільтрації (eGFR) < 30 мл/хв / 1,73 м-2.
Перед початком та щодня протягом застосування ремдесивіру у дорослих пацієнтів рекомендовано визначати розрахункову швидкість клубочкової фільтрації (eGFR).
До початку прийому ремдесивіру кожному пацієнту необхідно провести дослідження функціонального стану печінки та відстежувати його протягом всього періоду лікування. Ремдесивір слід застосовувати пацієнтам із порушеннями функцій печінки лише в тих випадках, коли потенційна користь перевищує потенційний ризик.
Ремдесивір не слід застосовувати пацієнтам, у яких рівень аланінамінотрансферази (АЛТ) у крові більше, ніж у 5 разів перевищує верхню межу норми.
Слід припинити застосування ремдесивіру пацієнтами, у яких:
АЛТ більше, ніж у 5 разів перевищує верхню межу норми внаслідок лікування ремдесивіром. Прийом можна відновити, коли АЛТ менше, ніж 5 разів перевищує верхню межу норми.
АБО
підвищення рівня АЛТ супроводжується ознаками або симптомами запалення печінки або підвищенням кон'югованого білірубіну, лужної фосфатази або міжнародного нормалізованого відношення (МНВ).
Не дозволено застосування ремдесивіру поза межами стаціонару.
2) розгляньте фавіпіравір у перший день - навантажувальна доза по 1600 мг 2 рази на добу, надалі - по 600 мг 2 рази на добу.
Фавіпіравір рекомендовано призначати у перші 5 днів від появи перших симптомів захворювання за даними епідеміологічного спостереження.
Тривалість лікування 5 - 14 днів.
Застереження: Фавіпіравір має тератогенну дію на плід, тому він протипоказаний при вагітності. Його не можна використовувати також при лактації та гіперчутливості до компонентів, які входять до складу даного лікарського засобу. Препарат заборонений для застосування жінкам і чоловіками без застосування засобів контрацепції.
Рекомендується застосовувати надійні засоби контрацепції мінімум 7 днів після останнього прийому препарату. |
тяжкий перебіг захворювання більше або дорівнює 1 з наступного: частота дихання більше або дорівнює 30/хв (дорослі);
більше або дорівнює 40/хв
(діти<5).
Насичення киснем крові <93 %;
співвідношення PaO2 / FiO2 <300.
Інфільтрати в легенях >50 % легеневого поля | 1) оптимальна підтримуюча терапія в лікарняній палаті (або відділенні/палаті інтенсивної терапії);
2) киснева підтримка;
3) системні кортикостероїди перорально або внутрішньовенно.
Може застосовуватися дексаметазон або інші кортикостероїди, такі як гідрокортизон, метилпреднізолон.
Доза дексаметазону 6 мг один раз/добу є еквівалентною (з точки зору глюкокортикоїдного ефекту) 32 мг метилпреднізолону (8 мг кожні 6 годин або 16 мг кожні 12 годин) або 150 мг гідрокортизону (50 мг кожні 8 годин).
Тривалість лікування до 7 - 10 днів (або до виписки із закладу охорони здоров'я, якщо це відбудеться раніше).
У разі прогресування дихальної недостатності та лабораторних ознак запалення можуть бути розглянуті вищі дози системних кортикостероїдів відповідно до інструкції для медичного застосування.
Застереження: контролюйте рівень глюкози, незалежно від того, чи відомо, що у пацієнта цукровий діабет;
4) призначення низькомолекулярних гепаринів (НМГ), якщо це не протипоказано (детальніше - див. пункт 3 частини III);
5) за умови приєднання бактеріальної флори ретельно розгляньте застосування антибактеріальних або протигрибкових засобів відповідно до локальної епідеміології (детальніше - див. пункт 5 частини III).
Варіанти додаткової терапії (за клінічними показаннями):
1) розгляньте ремдесивір
Ремдесивір найкраще призначати у перші 5 днів від появи перших симптомів захворювання, але можливо у будь-якій термін за наявності клінічних показань.
У перший день - навантажувальна доза 200 мг один раз на добу (в/в протягом 30 - 120 хв), з другого дня - підтримуюча доза 100 мг один раз на добу (в/в протягом 30 - 120 хв).
Тривалість лікування: 5 днів для пацієнтів, які не потребують штучної вентиляції легень (ШВЛ) або екстракорпоральної мембранної оксигенації (ЕКМО).
При відсутності ефекту або якщо пацієнт перебуває на штучній вентиляції легень (ШВЛ) або екстракорпоральній мембранній оксигенації (ЕКМО) - курс лікування складає 10 днів.
Застереження: рекомендовано ретельний моніторинг токсичності ремдесивіру або зменшеної ефективності супутнього препарату.
Перед початком та щодня протягом застосування ремдесивіру у дорослих пацієнтів рекомендовано визначати розрахункову швидкість клубочкової фільтрації (eGFR). Ремдесивір не слід застосовувати пацієнтам із розрахунковою швидкістю клубочкової фільтрації (eGFR) <30 мл/хв / 1,73 м-2.
До початку прийому ремдесивіру кожному пацієнту необхідно провести дослідження функціонального стану печінки та відстежувати його протягом всього періоду лікування. Ремдесивір слід застосовувати пацієнтам із порушеннями функцій печінки лише в тих випадках, коли потенційна користь перевищує потенційний ризик.
Ремдесивір не слід застосовувати пацієнтам, у яких рівень аланінамінотрансферази (АЛТ) у крові більше, ніж у 5 разів перевищує верхню межу норми.
Слід припинити застосування ремдисивіру пацієнтами, у яких:
АЛТ більше, ніж у 5 разів перевищує верхню межу норми внаслідок лікування ремдесивіром. Прийом можна відновити, коли АЛТ менше, ніж 5 разів перевищує верхню межу норми.
АБО
підвищення рівня АЛТ супроводжується ознаками або симптомами запалення печінки або підвищенням кон'югованого білірубіну, лужної фосфатази або міжнародного нормалізованого відношення (МНВ).
2) розгляньте 10 % імуноглобулін людини нормальний для внутрішньовенного введення у складі комплексної терапії дорослих пацієнтів з тяжкою пневмонією, яка викликана коронавірусною інфекцією SARS-CoV-2/COVID-19.
У хворих з тяжким перебігом захворювання, що супроводжується наростаючими явищами інтоксикаційного синдрому та дихальної недостатності, негативною лабораторною динамікою, а саме: прогресуючим підвищенням рівня C-реактивного білка понад 50 Од, прогресуючою абсолютною лімфопенією, підвищенням рівня ферритину та ІЛ-6 (якщо доступне визначення) розглянути можливість застосування 10 % імуноглобуліну людини нормального для внутрішньовенного введення в дозі 0,8 - 1,0 г/кг один раз на добу протягом 2 діб від початку погіршення стану (курсова доза 1,6 - 2,0 г/кг ідеальної маси тіла).
Кратність інфузій та швидкість введення визначаються лікарем залежно від стану пацієнта. Добова доза може бути скоригована з міркувань неперевищення максимального добового об'єму інфузійної терапії.
Обов'язковим є контроль стану системи згортання крові та діурезу, особливо у пацієнтів з надлишковою масою тіла.
Застереження: внаслідок лікування препаратами імуноглобуліну може виникнути тромбоз. Фактори ризику: ожиріння, атеросклероз в анамнезі, порушення серцевого викиду, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет з наявністю в анамнезі захворювання судин і випадків тромбозу, пацієнти з набутою або спадковою тромбофілією, пацієнти з тяжкою гіповолемією, пацієнти із захворюваннями, які підвищують в'язкість крові, літній вік, тривала іммобілізація, стани гіперкоагуляції, венозний або артеріальний тромбоз в анамнезі, застосування естрогенів, використання постійних центральних катетерів у судинах, підвищена в'язкість крові та ризик серцево-судинних захворювань. Тромбоз також може виникнути навіть у разі відсутності відомих факторів ризику.
Слід здійснити загальну оцінку в'язкості крові у пацієнтів з ризиком підвищеної в'язкості, включаючи пов'язану з кріоглобулінами, хіломікронемією голодування/помітно високим рівнем тригліцеролів (тригліцеридів) або моноклональною гамопатією.
Для пацієнтів з ризиком виникнення тромбозу практикується введення препаратів імуноглобуліну у мінімальних дозах та з мінімальною швидкістю інфузії. Перед застосуванням препарату слід переконатися у належному рівні гідратації пацієнта. У пацієнтів з ризиком виникнення підвищеної в'язкості слід здійснювати контроль симптомів тромбозу та оцінку в'язкості крові;
3) розгляньте тоцилізумаб
Показання до призначення тоцилізумабу:
інтерстиціальна пневмонія з гострою дихальною недостатністю, прогресуюча дихальна недостатність, потреба підключення до неінвазивної або інвазивної вентиляції, наявність позалегеневих уражень органів.
Підвищення рівня C-реактивного білка, D-димеру та феритину корелює з підвищенням рівня IL-6 та поганим результатом у пацієнтів з тяжкою інфекцією COVID-19.
Якщо визначити рівні IL-6 неможливо, розглянути введення тоцилізумабу у хворих із прогресуючим тяжким перебігом захворювання та зростаючими показниками C-реактивного білку.
Тоцилізумаб рекомендовано застосовувати як додаток до терапії кортикостероїдами у пацієнтів, у яких спостерігається швидка декомпенсація дихання:
пацієнти, що перебувають на інвазивній механічній вентиляції легень протягом не більше 24 годин;
пацієнти із швидко зростаючими потребами в кисні, що потребують неінвазивної механічної вентиляції легень або кисню через носові канюлі з високим потоком, та у яких підвищений рівень C-реактивного білку в 5 разів вище від верхнього референтного значення.
При прогресуванні захворювання тоцилізумаб призначають не раніше 7-го дня від початку клінічних симптомів або з урахуванням рентгенологічних змін (у деяких хворих клінічні ознаки початкового періоду відсутні).
Рекомендована доза тоцилізумабу становить 8 мг/кг для внутрішньовенної інфузії однократно. Загальна доза не повинна перевищувати 800 мг. Тоцилізумаб слід розводити у 100 мл 0,9 % натрію хлориду і вводити впродовж 1 години. Друга доза не повинна розглядатися, враховуючи невизначеність щодо доказів додаткової користі.
Оскільки тоцилізумаб пригнічує вироблення C-реактивного білку, зменшення його рівня не слід використовувати як ознаку клінічного поліпшення.
Протипоказання до призначення тоцилізумабу:
АСТ/АЛТ >5 раз вище норми;
кількість нейтрофілів <500
кількість тромбоцитів <50000;
сепсис не спричинений SARS-CoV-2;
підвищений рівень прокальцитоніну більш, ніж в 2 рази;
наявність коморбідних станів, що можуть призвести до негативного прогнозу, ускладнений дивертикуліт, піодерміт, негативна відповідь на імуносупресивну терапію.
Не дозволено застосування тоцилізумабу поза межами стаціонару.
4) розгляньте тофацитиніб
У хворих з прогресуючим перебігом захворювання і неефективністю ГКС, розглянути можливість додатково призначення інгібітору янус-кіназ Тофацитинібу - 10 мг двічі на день протягом 14 днів з продовженням терапії ГКС. Застереження: даних щодо застосування тофацитинібу під час вагітності недостатньо. Препарат може проходити через плаценту, і тому не можна виключати ризик для плода. Рішення щодо введення тофацитинібу повинно враховувати потенційну користь для матері та ризики для плода. |
критичний перебіг захворювання
більше або дорівнює 1 з наступного: гострий респіраторний дистрес синдром;
сепсис;
змінена свідомість;
поліорганна недостатність. | 1) оптимальна підтримуюча терапія у відділенні/палаті інтенсивної терапії;
2) механічна вентиляція легень;
3) призначення низькомолекулярних гепаринів (НМГ), якщо це не протипоказано (детальніше - див. пункт 3 частини III);
4) системні кортикостероїди внутрішньовенно. Може застосовуватися дексаметазон або інші кортикостероїди, такі як гідрокортизон, метилпреднізолон;
Доза дексаметазону 6 мг один раз/добу є еквівалентною (з точки зору глюкокортикоїдного ефекту) 32 мг метилпреднізолону (8 мг кожні 6 годин або 16 мг кожні 12 годин) або 150 мг гідрокортизону (50 мг кожні 8 годин).
Тривалість лікування до 7 - 10 днів.
У разі прогресування дихальної недостатності та лабораторних ознак запалення можуть бути розглянуті вищі дози системних кортикостероїдів відповідно до інструкції для медичного застосування.
Застереження: контролюйте рівень глюкози, незалежно від того, чи відомо, що у пацієнта цукровий діабет;
5) спеціальна профілактика та лікування гострого респіраторного дистрес-синдрому (детальніше - див. пункт 6 частини III);
6) запобігання подальшому фіброзу легень;
7) за умови приєднання бактеріальної флори ретельно розгляньте застосування антибактеріальних або протигрибкових засобів відповідно до локальної епідеміології (детальніше - див. пункт 5 частини III).
Відстеження вторинних бактеріальних та опортуністичних інфекцій (Aspergillus).
Варіанти додаткової терапії (за клінічними показаннями):
1) розгляньте тоцилізумаб
Показання до призначення тоцилізумабу:
інтерстиціальна пневмонія з гострою дихальною недостатністю, прогресуюча дихальна недостатність, потреба підключення до неінвазивної або інвазивної вентиляції, наявність позалегеневих уражень органів.
Підвищення рівня C-реактивного білка, D-димеру та феритину корелює з підвищенням рівня IL-6 та поганим результатом у пацієнтів з тяжкою інфекцією COVID-19.
Якщо визначити рівні IL-6 неможливо, розглянути введення тоцилізумабу у хворих із прогресуючим тяжким перебігом захворювання та зростаючими показниками C-реактивного білку.
Тоцилізумаб рекомендовано застосовувати як додаток до терапії кортикостероїдами у пацієнтів, у яких спостерігається швидка декомпенсація дихання:
пацієнти, що перебувають на інвазивній механічній вентиляції легень протягом не більше 24 годин;
пацієнти із швидко зростаючими потребами в кисні, що потребують неінвазивної механічної вентиляції легень або кисню через носові канюлі з високим потоком, та у яких підвищений рівень C-реактивного білку в 5 разів вище від верхнього референтного значення.
При прогресуванні захворювання тоцилізумаб призначають не раніше 7-го дня від початку клінічних симптомів або з урахуванням рентгенологічних змін (у деяких хворих клінічні ознаки початкового періоду відсутні).
Рекомендована доза тоцилізумабу становить 8 мг/кг для внутрішньовенної інфузії однократно. Загальна доза не повинна перевищувати 800 мг. Тоцилізумаб слід розводити у 100 мл 0,9 % натрію хлориду і вводити впродовж 1 години. Друга доза не повинна розглядатися, враховуючи невизначеність щодо доказів додаткової користі.
Оскільки тоцилізумаб пригнічує вироблення C-реактивного білку, зменшення його рівня не слід використовувати як ознаку клінічного поліпшення.
Протипоказання до призначення тоцилізумабу:
АСТ/АЛТ >5 раз вище норми;
кількість нейтрофілів <500
кількість тромбоцитів <50000;
сепсис не спричинений SARS-CoV-2;
підвищений рівень прокальцитоніну більш, ніж в 2 рази;
наявність коморбідних станів, що можуть призвести до негативного прогнозу, ускладнений дивертикуліт, піодерміт, негативна відповідь на імуносупресивну терапію.
Не дозволено застосування тоцилізумабу поза межами стаціонару.
2) Розгляньте 10 % імуноглобулін людини нормальний для внутрішньовенного введення у складі комплексної терапії дорослих пацієнтів з тяжкою пневмонією, яка викликана коронавірусною інфекцією SARS-CoV-2/COVID-19.
У хворих з критичним перебігом захворювання, що супроводжується наростаючими явищами інтоксикаційного синдрому та дихальної недостатності, негативною лабораторною динамікою, а саме: прогресуючим підвищенням рівня C-реактивного білка понад 50 Од, прогресуючою абсолютною лімфопенією, підвищенням рівня ферритину та ІЛ-6 (якщо доступне визначення) розглянути можливість застосування 10 % імуноглобуліну людини нормального для внутрішньовенного введення в дозі 0,8 - 1,0 г/кг один раз на добу протягом 2 діб від початку погіршення стану (курсова доза 1,6 - 2,0 г/кг ідеальної маси тіла).
Кратність інфузій та швидкість введення визначаються лікарем залежно від стану пацієнта. Добова доза може бути скоригована з міркувань неперевищення максимального добового об'єму інфузійної терапії.
Обов'язковим є контроль стану системи згортання крові та діурезу, особливо у пацієнтів з надлишкою масою тіла.
Застереження: Внаслідок лікування препаратами імуноглобуліну може виникнути тромбоз. Фактори ризику: ожиріння, атеросклероз в анамнезі, порушення серцевого викиду, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет з наявністю в анамнезі захворювання судин і випадків тромбозу, пацієнти з набутою або спадковою тромбофілією, пацієнти з тяжкою гіповолемією, пацієнти із захворюваннями, які підвищують в'язкість крові, літній вік, тривала іммобілізація, стани гіперкоагуляції, венозний або артеріальний тромбоз в анамнезі, застосування естрогенів, використання постійних центральних катетерів у судинах, підвищена в'язкість крові та ризик серцево-судинних захворювань. Тромбоз також може виникнути навіть у разі відсутності відомих факторів ризику.
Слід здійснити загальну оцінку в'язкості крові у пацієнтів з ризиком підвищеної в'язкості, включаючи пов'язану з кріоглобулінами, хіломікронемією голодування/помітно високим рівнем тригліцеролів (тригліцеридів) або моноклональною гамопатією.
Для пацієнтів з ризиком виникнення тромбозу практикується введення препаратів імуноглобуліну у мінімальних дозах та з мінімальною швидкістю інфузії. Перед застосуванням препарату слід переконатися у належному рівні гідратації пацієнта. У пацієнтів з ризиком виникнення підвищеної в'язкості слід здійснювати контроль симптомів тромбозу та оцінку в'язкості крові. |
Таблиця 2. Рекомендації для лікування пацієнтів дитячого віку підозрою або лабораторно підтвердженим COVID-19, госпіталізованих із тяжким перебігом захворювання
| Лікарський засіб | Особливості застосування |
Ремдесивір
для лікування дітей з підозрюваним або лабораторно підтвердженим COVID-19, госпіталізованих із тяжким перебігом захворювання.
Тяжке захворювання визначається якщо SpO2 <94 %, виникає потреба у додатковому кисні, ШВЛ або ЕКМО.
Ремдесивір можна розглянути для дітей із середнім ступенем тяжкості захворювання, що належать до груп ризику прогресування до тяжкого або критичного перебігу захворювання та мають ознаки пневмонії.
Ремдесивір не рекомендується для лікування легкої форми COVID-19. | Ремдесивір найкраще призначати у перші 5 днів від появи перших симптомів захворювання, але можливо у будь-якій термін за наявності клінічних показань.
діти з масою тіла більше або дорівнює 3,5 кг до <40 кг:
у перший день - навантажувальна доза 5 мг/кг один раз на добу (в/в протягом 30 - 120 хв), з другого дня - підтримуюча доза 2,5 мг/кг один раз на добу (в/в протягом 30 - 120 хв).
Для дітей вагою від 3,5 до 40 кг застосовують ремедесивір лише у вигляді ліофілізованого порошку.
У складі лікарських форм для парентерального введення ремдесивіру є допоміжна речовина натрієва сіль сульфобутилового ефіру-в-циклодекстрину (SBECD). SBECD виводиться нирками і може затримуватися у пацієнтів з порушеною функцієюнирок. Ліофілізований порошок ремдесивіру містить 3 г SBECD на 100 мг ремдесивіру, тоді як розчин для ін'єкцій 5 мг/мл містить 6 г SBECD на 100 мг ремдесивіру. Виходячи з більш низького вмісту SBECD, виробник рекомендує застосовувати у педіатричних пацієнтів з масою тіла <40 кг тільки ліофілізований порошок.
діти з масою тіла більше або дорівнює 40 кг:
у перший день - навантажувальна доза 200 мг один раз на добу (в/в протягом 30 - 120 хв), з другого дня - підтримуюча доза 100 мг один раз на добу (в/в протягом 30 - 120 хв).
Тривалість лікування: 5 днів для пацієнтів, які не потребують ШВЛ або ЕКМО.
При відсутності ефекту або якщо пацієнт перебуває на ШВЛ або ЕКМО - курс лікування складає 10 днів.
Безпека та ефективність ремедесивіру у дітей віком до 12 років та вагою <40 кг не встановлені.
Запропонована схема лікування для дітей до 12 років може бути оновлена, коли дані клінічних досліджень стануть доступними.
Перед початком та щодня протягом застосування ремдесивіру у дорослих пацієнтів та дітей старше 28 днів рекомендовано визначати розрахункову швидкість клубочкової фільтрації (eGFR), а новонародженим (від 7 днів до 28 днів включно) рекомендовано визначати креатинін сироватки крові.
Ремдесивір не слід застосовувати пацієнтам із розрахунковою швидкістю клубочкової фільтрації (eGFR) <30 мл/хв / 1,73 м-2.
Розгляньте ремдесивір для пацієнтів дитячого віку, госпіталізованих із середньо тяжким перебігом захворювання, що належать до груп ризику прогресування до тяжкого або критичного перебігу захворювання та мають ознаки пневмонії.
Ризик прогресування до тяжкого або критичного перебігу захворювання мають діти що належать до групи ризику:
1) довгострокові захворювання органів дихання:
а) хронічні захворювання легень, що потребують кисневої підтримки;
б) муковісцидоз зі значними респіраторним дефіцитом;
в) інтерстиціальні хвороби легень у дітей;
г) астма тяжкого ступеню;
д) нейрогенні респіраторні ускладнення.
2) імуноскомпроментовані стани (захворювання або лікування):
а) лікування злоякісного новоутворення;
б) первинний імунодефіцит*;
в) прийом імуносупресивних препаратів, включаючи тривалий (>28 днів поспіль) щоденний прийом системних кортикостероїдів**;
г) пацієнти після трансплантації (органів або стовбурових клітин)***;
д) аспленія (функціональна або хірургічна, включає серпоподібні клітинні захворювання);
3) гемодинамічно значущі вади та/або вади серця за ціанотичним типом;
4) діти до 1 року життя.
__________
* Первинний імунодефіцит
комбінований імунодефіцит;
CD4-лімфопенія (кількість CD4 <200 х 106/л) в контексті будь-якого іншого імунодефіциту, включаючи ВІЛ;
будь-який первинний імунодефіцит, що потребує лікування профілактичними антибіотиками або імуноглобуліном, та прийом імунодепресивних препаратів.
** До імуносупресивних препаратів належать: азатіоприн, лефлуномід, метотрексат, мікофенолат (мікофенолат мофетил або мікофенолова кислота), циклоспорин, циклофосфамід, такролімус, сиролімус. Вони НЕ включають гідроксихлорохін або сульфасалазин окремо або в комбінації. Біологічні/моноколональні препарати включають - ритуксимаб протягом останніх 12 місяців; інгібітори фактору некрозу пухлин (етанерцепт, адалімумаб, інфліксимаб, голімумаб, цертолізумаб та біосиміляри зазначених засобів); тоцилізумаб; абатацепт; белімумаб; анакінра; сейкінумаб;
іксекізумаб; устекінумаб; сарилумумаб; канакінумаб; інгібітори кінази Януса (JAK) (барацитиніб, тофацитиніб).
*** Для пацієнтів, що перенесли трансплантацію:
менше ніж 1 рік після пересадки; які досі приймають препарати, що пригнічують імунітет; які знаходяться на замісній терапії імуноглобуліном; мають тяжкі захворювання легень; мають реакцію "трансплантат проти господаря" |
Системні кортикостероїди
для лікування дітей з підозрюваним або лабораторно підтвердженим COVID-19, що потребують додаткового кисню, госпіталізованих із тяжким або критичним перебігом захворювання. | Дексаметазон 0,15 мг/кг перорально, або внутрішньовенно один раз на добу (максимальна доза 6 мг); преднізолон 1 мг/кг перорально, або через назогастральний зонд один раз на добу (максимальна доза 40 мг); метилпреднізолон 0,8 мг/кг внутрішньовенно один раз на добу (максимальна доза 32 мг).
Тривалість лікування до 7 - 10 днів.
Моніторинг: контролюйте рівень глюкози, незалежно від того, чи відомо, що у пацієнта цукровий діабет. |
| При ко-інфекції вірусу грипу | |
| Озельтамівір | Озельтамівір ефективний тільки проти захворювань, спричинених вірусами грипу. Даних щодо ефективності озельтамівіру при будь-яких захворюваннях, спричинених іншими збудниками, крім вірусів грипу, немає.
Озельтамівір не можна призначати пацієнтам з COVID-19 за відсутності встановленої супутньої інфекції вірусу грипу.
У сезон грипу озельтамівір призначають при підозрі на ко-інфекцію до виключення діагнозу грипу (2 - 3 дні).
Схема дозування для дітей:
Вік 0 - 12 місяців - 3 мг/кг двічі на добу
Від 10 кг до 15 кг - 30 мг 2 рази на добу
>15 кг до 23 кг - 45 мг 2 рази на добу
>23 кг до 40 кг - 60 мг 2 рази на добу
>40 кг - 75 мг 2 рази на добу
Тривалість лікування 5 днів |
2. Терапія моноклональними антитілами у пацієнтів від 18 років з COVID-19
Терапія моноклональними антитілами проводиться в амбулаторному режимі в умовах ЗОЗ, які надають стаціонарну медичну допомогу хворим на гостру респіраторну хворобу COVID-19, за направленням лікаря загальної практики-сімейного лікаря та лікаря - терапевта.
Моноклональні антитіла можуть призначатися пацієнтам із COVID-19 з легким або середнім ступенем захворювання, але з високим ризиком прогресування до тяжкого захворювання.
1) Комбінація препаратів бамланівімаб та етесевімаб:
Показання для застосування:
Комбінацію препаратів бамланівімаб та етесевімаб слід вводити разом якомога швидше протягом до 5 днів від початку симптомів у пацієнтів, які мають високий ризик прогресування до тяжкого перебігу COVID-19.
Комбінація моноклональних антитіл бамланівімаб та етесевімаб не призначається пацієнтам, які потребують госпіталізації, або знаходяться на лікуванні у стаціонарі.
Медичні працівники повинні враховувати співвідношення "користь-ризик" для кожного окремого пацієнта.
Фактори підвищеного ризику прогресування до тяжкого COVID-19:
старший вік (вік більше або дорівнює 65 років);
надмірна вага (дорослі з ІМТ >25 кг/м-2);
вагітність;
хронічна хвороба нирок;
цукровий діабет;
вторинний імунодефіцит уточнений (імуносупресивна терапія); первинні імунодефіцити;
серцево-судинні захворювання (включаючи вроджені вади серця) або гіпертонію;
хронічні захворювання легень (наприклад, хронічна обструктивна хвороба легень, астма (від середньої до тяжкої), інтерстиціальна хвороба легень, муковісцидоз та легенева гіпертензія);
серповидноклітинна анемія;
стани, обумовлені порушенням розвитку нервової системи (наприклад, церебральний параліч) або інші стани, що вважаються складними (наприклад, генетичні або метаболічні синдроми та тяжкі вроджені аномалії);
наявність медичної технологічної залежності (наприклад, трахеостомія, гастростомія або вентиляція з позитивним тиском (не пов'язана з COVID-19)).
Дозування
Доза бамланівімабу та етесевімабу для лікування легкого та помірного COVID-19 у дорослих становить:
бамланівімаб 700 мг;
етесевімаб 1400 мг.
Бамланівімаб та етесевімаб необхідно розводити та вводити разом у вигляді одноразової внутрішньовенної інфузії.
Корекція дози для специфічних груп населення
Вагітність або лактація:
Не рекомендується коригувати дозування для вагітних або годуючих жінок
Геріатричне використання (використання у людей похилого віку):
Не рекомендується коригувати дозування для геріатричних пацієнтів (пацієнтів похилого віку)
Порушення функції нирок:
Пацієнтам з нирковою недостатністю не рекомендується коригувати дозу
Печінкова недостатність:
Не рекомендується коригувати дозу пацієнтам з легкою печінковою недостатністю. Застосування бамланівімабу та етесевімабу не досліджувались у пацієнтів з помірною або тяжкою печінковою недостатністю.
Організація проведення і підготовка до проведення інфузії
Процедура введення бамланівімабу та етесевімабу повинна проводитись у спеціально обладнаному приміщенні. Розчин для інфузії бамланівімабу та етесевімабу повинен готувати кваліфікований медичний працівник, використовуючи асептичну техніку. Інфузія повинна проводитись згідно інструкції, з регламентованою швидкістю і часом (див. Таблиця 1, 2).
Таблиця 1: Рекомендовані інструкції з розведення та введення бамланівімабу та етесевімабу для внутрішньовенної інфузії у пацієнтів з масою тіла 50 кг або більше
| Додайте 20 мл бамланівімабу (1 флакон) та 40 мл етесевімабу (2 флакони) загальною кількістю 60 мл у попередньо наповнений мішок для інфузій та введіть, як зазначено нижче |
| Розмір мішка для інфузій, попередньо заповненого розчином натрію хлориду 0,9 % | Максимальна швидкість інфузії | Мінімальний час інфузії |
| 50 мл | 310 мл/год | 21 хвилина |
| 100 мл | 310 мл/год | 31 хвилина |
| 150 мл | 310 мл/год | 41 хвилина |
| 250 мл | 310 мл/год | 60 хвилин |
Таблиця 2: Рекомендовані інструкції з розведення та введення бамланівімабу та етесевімабу для внутрішньовенної інфузії у пацієнтів з масою тіла менше 50 кг
| Розмір мішка для інфузій, попередньо заповненого розчином натрію хлориду 0,9 % | Максимальна швидкість інфузії | Мінімальний час інфузії |
| 50 мл | 310 мл/год | 21 хвилина |
| 100 мл | 310 мл/год | 31 хвилина |
| 150 мл | 310 мл/год | 41 хвилина |
| 250 мл | 266 мл/год | 70 хвилин |
Протипоказання для введення комбінації бамланівімабу та етесевімабу відсутні, але можливі реакції гіперчутливості, що можуть потребувати невідкладної допомоги.
Ці реакції можуть спостерігатися під час інфузії та до 24 годин, після закінчення інфузії.
Ознаки та симптоми реакцій, пов'язаних з інфузією, можуть включати наступне:
лихоманка, утруднене дихання, зниження насичення киснем, озноб, втома, аритмія (наприклад, фібриляція передсердь, синусова тахікардія, брадикардія), біль або дискомфорт у грудях, слабкість, зміна психічного стану, нудота, головний біль, бронхоспазм, гіпотензія, гіпертонія, ангіоневротичний набряк, подразнення горла, висип, включаючи кропив'янку, свербіж, міалгію, вазовагальні реакції (наприклад, пресинкопальний стан, непритомність), запаморочення та потовиділення.
Моніторинг пацієнтів
Необхідно клінічно слідкувати за пацієнтами під час введення препаратів та спостерігати за пацієнтами протягом щонайменше 1 години після завершення інфузії.
2) Комбінація препаратів казиривімаб та імдевімаб
Показання для застосування:
Комбінацію препаратів казиривімаб 600 мг та імдевімаб 600 мг слід вводити разом якомога швидше протягом до 5 - 7 днів від початку симптомів дорослим пацієнтам із легкою та середньою тяжкістю COVID-19, які мають високий ризик прогресування до тяжкого перебігу COVID-19, а також, які госпіталізовані, з причини, відмінної від COVID-19, якщо вони в іншому випадку відповідають критеріям для амбулаторного лікування.
Профілактика
Комбінація казиривімаб та імдевімаб також застосовується для постконтактної профілактики COVID-19 у дорослих:
- які мають високий ризик прогресування COVID-19 до тяжкого перебігу;
- які не повністю вакциновані або коли не очікується адекватної імунної відповіді;
- які мають частий контакт з інфікованими SARS-CoV-2 пацієнтами;
Не дозволено проводити попередню профілактику препаратами казиривімаб та імдевімаб для запобігання COVID-19 до контакту з вірусом SARS-CoV-2 - лише післяконтактне застосування.
Фактори підвищеного ризику прогресування до тяжкого COVID-19:
старший вік (вік більше або дорівнює 65 років);
надмірна вага (дорослі з ІМТ >25 кг/м-2);
вагітність;
хронічна хвороба нирок;
цукровий діабет;
вторинний імунодефіцит уточнений (імуносупресивна терапія); первинні імунодефіцити;
серцево-судинні захворювання (включаючи вроджені вади серця) або гіпертонію;
хронічні захворювання легень (наприклад, хронічна обструктивна хвороба легень, астма (від середньої до тяжкої), інтерстиціальна хвороба легень, муковісцидоз та легенева гіпертензія);
серповидноклітинна анемія;
стани, обумовлені порушенням розвитку нервової системи (наприклад, церебральний параліч) або інші стани, що вважаються складними (наприклад, генетичні або метаболічні синдроми та тяжкі вроджені аномалії);
наявність медичної технологічної залежності (наприклад, трахеостомія, гастростомія або вентиляція з позитивним тиском (не пов'язана з COVID-19)).
Комбінацію препаратів казиривімаб та імдевімаб не слід використовувати для лікування хворих, які потребують кисневої терапії.
Рекомендовані дози становять:
600 мг казиривімаб та 600 мг імдевімабу, або
