• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про внесення змін до протоколу "Надання медичної допомоги для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)"

Міністерство охорони здоровя України  | Наказ від 17.09.2020 № 2116
Реквізити
  • Видавник: Міністерство охорони здоровя України
  • Тип: Наказ
  • Дата: 17.09.2020
  • Номер: 2116
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Міністерство охорони здоровя України
  • Тип: Наказ
  • Дата: 17.09.2020
  • Номер: 2116
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
НАКАЗ
17.09.2020 № 2116
Про внесення змін до протоколу "Надання медичної допомоги для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)"
Відповідно до статті 14-1 Основ законодавства України про охорону здоров'я , Закону України від 30 березня 2020 року № 539-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)" (зі змінами, внесеними Законом України від 19 червня 2020 року № 737-IX "Про внесення зміни до розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)" щодо продовження строку дії у зв'язку із загрозою зростання захворюваності населення на коронавірусну хворобу (COVID-19)"), пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), на підставі протоколу засідання робочої групи з розробки протоколів надання медичної допомоги хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19) від 08 вересня 2020 року № 12
НАКАЗУЮ:
1. Унести зміни до протоколу "Надання медичної допомоги для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)", затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02 квітня 2020 року № 762 (в редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 21 липня 2020 року № 1653), виклавши його в новій редакції, що додається.
2. Державному підприємству "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" (Думенко Т.) забезпечити внесення змін, затверджених пунктом 1 цього наказу, до реєстру медико-технологічних документів.
3. Міністерству охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, керівникам структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій забезпечити виконання цього наказу.
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра І. Садов'як
МіністрМ. Степанов
ЗАТВЕРДЖЕНО
Нказ Міністерства охорони
здоров'я України
02.04.2020 № 762
(у редакції наказу Міністерства
охорони здоров'я України
від 17.09.2020 № 2116)
ПРОТОКОЛ
"Надання медичної допомоги для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)"
Протокол розроблено відповідно до Закону України від 30 березня 2020 року № 539-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)" (зі змінами, внесеними Законом України від 19 червня 2020 року № 737-IX "Про внесення зміни до розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)" щодо продовження строку дії у зв'язку із загрозою зростання захворюваності населення на коронавірусну хворобу (COVID-19)"), а також відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 30 червня 2020 року № 1482 "Про затвердження Порядку призначення та застосування лікарських засобів для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2020 року за № 641/34924.
I. Паспортна частина
1.Діагноз. Коронавірусна хвороба (COVID-19).
2.Коди стану або захворювання (МКХ-10 та інших класифікацій) шифр за МКХ-10:
U07.1 - COVID-19 підтверджений лабораторним тестуванням незалежно від тяжкості клінічних ознак або симптомів (вірус ідентифікований);
U07.2 - COVID-19 діагностовано клінічно або епідеміологічно, але лабораторне тестування непереконливе чи недоступне (вірус не ідентифікований).
3.Протокол, призначений для всіх медичних працівників, які надають медичну допомогу пацієнтам з коронавірусною хворобою (COVID-19).
4.Мета протоколу: реалізація порядку призначення та застосування лікарських засобів для лікування груп пацієнтів із коронавірусною хворобою (COVID-19).
5.Дата складання протоколу: 01.04.2020 р.
6.Дата оновлення протоколу: 16.09.2020 р.
7.Дата перегляду протоколу: за потреби.
8.Список осіб, які брали участь в розробці протоколу:
Садов'як
Ірина Дмитрівна
- перший заступник Міністра охорони здоров'я, голова робочої групи;
Микичак
Ірина Володимирівна
- заступник Міністра охорони здоров'я, заступник голови робочої групи;
Гаврилюк
Андрій Олександрович
- Генеральний директор Директорату якості життя;
Ганжа
Ірина Миколаївна
- керівник експертної групи з питань розвитку служби крові, біобезпеки та оперативного реагування на події, що мають міжнародне значення Директорату громадського здоров'я та профілактики захворюваності;
Комаріда
Олександр Олегович
- Генеральний директор Директорату фармацевтичного забезпечення;
Лясковський
Тарас Михайлович
- керівник експертної групи з питань реєстрації лікарських засобів та дезінфікуючих засобів Директорату фармацевтичного забезпечення;
Орабіна
Тетяна Миколаївна
- в.о. Генерального директора Директорату медичних кадрів, освіти і науки;
Острополець
Наталія Андріївна
- заступник директора Департаменту - начальник відділу з питань надання медичних послуг населенню;
Слонецький
Ігор Іванович
- директор Департаменту контролю якості надання медичної допомоги;
Радкевич
Ганна Сергіївна
- державний експерт експертної групи з питань якості та доступності лікарських засобів Директорату фармацевтичного забезпечення;
Голубовська
Ольга Анатоліївна
- завідувач кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця;
Дубров
Сергій Олександрович
- професор кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця;
Дудар
Ірина Олексіївна
- завідувач відділу еферентних технологій ДУ "Інститут нефрології НАМН України" (за згодою);
Жовнір
Володимир Аполінарійович
- головний лікар ДУ "Науково-практичний центр дитячої кардіохірургії МОЗ України";
Камінський
В'ячеслав Володимирович
- завідувач кафедри акушерства, гінекології та репродуктології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика;
Крамарев
Сергій Олександрович
- завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця;
Ліщишина
Олена Михайлівна
- провідний науковий співробітник наукового відділу організації медичної допомоги Державної наукової установи "Науково-практичний центр профілактичної і клінічної медицини" Державного управління справами (за згодою);
Матюха
Лариса Федорівна
- завідувач кафедри сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика;
Мацьков
Олександр Григорович
- завідувач відділу антибіотикорезистентності та інфекційного контролю Державної установи "Центр громадського здоров'я МОЗ України";
Мороз
Лариса Василівна
- завідувач кафедри інфекційних хвороб Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова;
Пархоменко
Олександр Миколайович
- завідувач відділу реанімації та інтенсивної терапії ДУ "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" НАМН України" (за згодою);
Піняжко
Ореста Богданівна
- директор Департаменту з оцінки медичних технологій Державного підприємства "Державний експертний центр МОЗ України";
Пришляк
Олександра Ярославівна
- завідувач кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Івано-Франківського національного медичного університету;
Тарабрін
Олег Олександрович
- завідувач кафедри анестезіології, інтенсивної терапії та медицини невідкладних станів Одеського національного медичного університету;
Ткаченко
Руслан Опанасович
- професор кафедри акушерства, гінекології та репродуктології, завідувач циклу з акушерської реанімації Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика;
Товкай
Олександр Андрійович
- директор Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України;
Чабан
Тетяна Володимирівна
- завідувач кафедри інфекційних хвороб Одеського національного медичного університету;
Шостакович-Корецька
Людмила Романівна
- професор кафедри інфекційних хвороб ДЗ "Дніпропетровська медична академія МОЗ України";
Юрко
Катерина Володимирівна
- завідувач кафедри інфекційних хвороб Харківського національного медичного університету;
Ященко
Юрій Борисович
- завідувач кафедри неонатології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика;
Машейко
Альона Миколаївна
- начальник відділу оцінки економічної ефективності лікарських засобів департаменту оцінки медичних технологій Державного підприємства "Державний експертний центр МОЗ України", секретар робочої групи.
9.Коротка епідеміологічна інформація. Поширеність коронавірусної хвороби (COVID-19) в Україні в березні - вересні 2020 року характеризується стрімким зростанням. За прогнозними оцінками госпіталізації потребуватиме до 15 % пацієнтів, у тому числі тяжкий і критичний перебіг очікується до 5 % випадків.
II. Загальна частина
Цей протокол є частиною нормативно-правових актів, затверджених МОЗ з метою забезпечення протистояння коронавірусній хворобі (COVID-19). Організаційні заходи, більшість клінічних аспектів, зокрема визначення випадку, госпіталізації за клінічними критеріями, групи ризику розвитку ускладнень захворювання, надання неспецифічного лікування тощо врегульовані наказом МОЗ та впроваджуються в закладах охорони здоров'я шляхом розробки клінічних маршрутів пацієнтів та локальних протоколів.
На момент оновлення протоколу продовжуються клінічні дослідження специфічного противірусного лікування коронавірусної хвороби (COVID-19), у світі проводиться понад 2000 клінічних досліджень.
III. Основна частина
1. Противірусна/імуномодулююча та підтримуюча терапія у госпіталізованих пацієнтів із підозрою або підтвердженим COVID-19
При госпіталізації обстеження здійснюються для оцінки клінічного стану пацієнта та визначення можливості застосування зазначених у протоколі лікарських засобів, з огляду на наявність протипоказань та взаємодію лікарських засобів.
Перелік обстежень при госпіталізації:
ЕКГ з метою виключення подовження інтервалу QT;
загальний клінічний аналіз крові з підрахунком форменних елементів;
загальний клінічний аналіз сечі;
біохімічний аналіз крові;
визначення рівня глюкози крові.
У процесі лікування лікарськими засобами гідроксихлорохін повторно оцінюється інтервал QT пацієнта з метою контролю виникнення протипоказань.
Призначення лікарських засобів здійснюється з урахуванням індивідуального перебігу захворювання, супутньої патології та наявності протипоказань (таблиці 1, 2) та за умови отримання інформованої згоди пацієнта, що додається.
У випадку виникнення несприятливих наслідків застосування лікарських засобів незалежно від статусу реєстрації в Україні, а саме побічної реакції та/або відсутності ефективності лікарського засобу, повідомте про це, заповнивши Карту-повідомлення про побічну реакцію лікарського засобу, вакцини, туберкуліну, та/або відсутність ефективності лікарського засобу, та/або несприятливу подію після імунізації'/туберкулінодіагностики (НППІ) (Форма № 137/о), затверджену наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27 грудня 2006 року № 898 "Про затвердження Порядку здійснення фармаконагляду", зареєстрованим Міністерством юстиції України 29 січня 2007 року за № 73/13340, та направивши її у встановленому Міністерством охорони здоров'я України Порядку здійснення фармаконагляду.
Таблиця 1. Лікування пацієнтів дорослого віку
Ступінь тяжкостіПідтримуюча терапіяДодаткова терапія
Підтверджений COVID-19
від легкого до помірного перебігу (відсутність утруднень дихання)
Симптоматичне лікування із застосуванням жарознижуючих засобів (парацетамол, ібупрофен тощо) при лихоманці та болю, адекватне харчування та відповідна регідратація.
Застереження:
парацетамол приймати не більше 1 г на прийом і не більше 3 г на добу.
Уникати використання високих доз ібупрофену ( більше або дорівнює 2400 мг на добу) у пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (II - III функціональний клас за критеріями NYHA), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями.
При застосуванні ібупрофену в низьких дозах (до 1200 мг на добу) не спостерігається збільшення ризику серцево-судинних тромботичних подій.
Не потрібна
Підтверджений COVID-19:
захворювання середнього ступеню тяжкості.
Пацієнт належить до груп ризику (вік > 65 років та/або супутні дисфункції органів (легені, серце, печінка тощо), діабет, коронаропатія, хронічна обструктивна хвороба легень, артеріальна гіпертензія)
Симптоматичне лікування із застосуванням жарознижуючих засобів (парацетамол, ібупрофен тощо) при лихоманці та болю, адекватне харчування та відповідна регідратація.
Застереження:
парацетамол приймати не більше 1 г на прийом і не більше 3 г на добу.
Уникати використання високих доз ібупрофену ( більше або дорівнює 2400 мг на добу) у пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (II - III функціональний клас за критеріями NYHA), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями.
При застосуванні ібупрофену в низьких дозах (до 1200 мг на добу) не спостерігається збільшення ризику серцево-судинних тромботичних подій.
Розгляньте фавіпіравір
у перший день - навантажувальна доза по 1600 мг 2 рази на добу, надалі - по 600 мг 2 рази на добу протягом 5 - 14 днів.
Застереження
Фавіпіравір проявляє тератогенну дію на плід, тому він протипоказаний при вагітності. Його не можна використовувати також при лактації та гіперчутливості до компонентів, які входять до складу даного лікарського засобу.
Препарат заборонений для застосування жінкам і чоловіками без застосування засобів контрацепції.
Рекомендується застосовувати надійні засоби контрацепції мінімум 7 днів після останнього прийому препарату.
Розгляньте при необхідності можливість лікування гідроксихлорохіном, якщо немає протипоказань:
400 мг при підозрі/діагнозі;
400 мг через 12 годин;
надалі 200 мг двічі на день до 5 днів.
Зверніть увагу:
припиніть лікування гідроксихлорохіном, якщо спостереження за пацієнтом буде продовжуватися вдома.
Призначення низько молекулярних гепаринів (НМГ), якщо це не протипоказано (детальніше - див. пункт 2 частини III).Протипоказання при застосуванні гідроксихлорохіну:
відома алергічна реакція на лікарський засіб.
Застереження:
інтервал QTc > 500 мсек;
гіпокаліємія;
взаємодія лікарських засобів, відповідно до інструкції для медичного застосування.
Можлива взаємодія гідроксихлорохіну, ймовірно, така сама як у хлорохіну;
відома недостатність глюкозо-6-фосфат дегідрогенази;
важка міастенія;
порфірія;
патологія сітківки;
епілепсія;
неконтрольований діабет.
Зверніть увагу:
з обережністю використовуйте при ураженні нирок з урахуванням недостатності даних фармакокінетики;
зберігайте таку ж навантажувальну дозу як 1-го дня, але зменшіть дози на 2 - 5 днів до 50 %, якщо швидкість клубочкової фільтрації 10 - 30 мл/хв, і до 25 % - якщо швидкість клубочкової фільтрації < 10 мл/хв або застосовується діаліз (дуже слабкі докази).
Зверніть увагу:
Виконуйте ЕКГ щодня, якщо початковий QTc 450 - 500 мсек та біохімічний аналіз крові (включаючи рівень калію) відповідно до основного захворювання.
Якщо можливо, уникайте хінолонів та макролідів або ретельно контролюйте рівень QT, якщо ці антибіотики потрібні.
Підтверджений COVID-19.
Тяжкий перебіг
більше або дорівнює 1 з наступного:
частота дихання
більше або дорівнює 30/хв (дорослі);
більше або дорівнює 40/хв (діти < 5).
Насичення киснем крові менше або дорівнює 93 - 94 %;
співвідношення PaO2/FiO2 < 300.
Інфільтрати в легенях > 50 % легеневого поля
Оптимальна підтримуюча терапія в лікарняній палаті (або відділенні/палаті інтенсивної терапії).
Забезпечте O2.
Призначення низько молекулярних гепаринів (НМГ), якщо це не протипоказано (детальніше - див. пункт 2 частини III)
Ретельно розгляньте застосування протимікробних або протигрибкових засобів відповідно до локальної епідеміології за умови приєднання бактеріальної флори (детальніше - див. пункт 4 частини III)
Системні кортикостероїди перорально або внутрішньовенно
Може застосовуватися дексаметазон або інші кортикостероїди, такі як гідрокортизон, метилпреднізолон або преднізон.
Доза дексаметазону 6 мг один раз/добу є еквівалентною (з точки зору глюкокортикоїдного ефекту) 150 мг гідрокортизону (50 мг кожні 8 годин), 40 мг преднізону, 32 мг метилпреднізолону (8 мг кожні 6 годин або 16 мг кожні 12 годин).
Тривалість лікування: до 7 - 10 днів (або до виписки з лікарні, якщо це відбудеться раніше).
Застереження
Моніторинг: контролюйте рівень глюкози, незалежно від того, чи відомо, що у пацієнта діабет.
Все ще існує обмежена інформація щодо взаємодії лікарських засобів. Оцінку користь/ризик слід проводити індивідуально.
Розглянути ремдесивір
у перший день - навантажувальна доза 200 мг один раз на добу (в/в протягом 30 - 120 хв), з другого дня - підтримуюча доза 100 мг один раз на добу (в/в протягом 30 - 120 хв).
Тривалість лікування:
5 днів для пацієнтів, які не потребують штучної вентиляції легень (ШВЛ) або екстракорпоральної мембранної оксигенації (ЕКМО).
При відсутності ефекту або якщо пацієнт перебуває на штучній вентиляції легень (ШВЛ) або екстракорпоральній мембранній оксигенації (ЕКМО) - курс лікування складає 10 днів.
Застереження
Рекомендовано ретельний моніторинг токсичності ремдесивіру або зменшеної ефективності супутнього препарату. Перевірте взаємодію з іншими лікарськими засобами.
Зверніть увагу:
Перед початком та щодня протягом застосування ремдесивіру у дорослих пацієнтів рекомендовано визначати розрахункову швидкість клубочкової фільтрації (eGFR).
Ремдесивір не слід застосовувати пацієнтам із розрахунковою швидкістю клубочкової фільтрації (eGFR) < 30 мл/хв.
Розгляньте фавіпіравір у перший день - навантажувальна доза по 1600 мг 2 рази на добу, надалі - по 600 мг 2 рази на добу протягом 5 - 14 днів.
Застереження
Фавіпіравір проявляє тератогенну дію на плід, тому він протипоказаний при вагітності. Його не можна використовувати також при лактації та гіперчутливості до компонентів, які входять до складу даного лікарського засобу.
Препарат заборонений для застосування жінкам і чоловіками без застосування засобів контрацепції.
Рекомендується застосовувати надійні засоби контрацепції мінімум 7 днів після останнього прийому препарату.
При прогресуванні захворювання
тоцилізумаб призначають не раніше 7-го дня від початку клінічних симптомів або з урахуванням рентгенологічних змін (у деяких хворих клінічні ознаки початкового періоду відсутні).
Показання до призначення тоцилізумабу: інтерстеціальна пневмонія з гострою дихальною недостатністю, прогресуюча дихальна недостатність, потреба підключення до неінвазивної або інвазивної вентиляції, наявність позалегеневих уражень органів.
Підвищення рівня C-реактивного білка, D-димеру та феритину корелює з підвищенням рівня IL-6 та поганим результатом у пацієнтів з тяжкою інфекцією COVID-19.
Протипоказання до призначення тоцилізумабу:
АСТ/АЛТ > 5 раз більше норми
Кількість нейтрофілів < 500
Кількість тромбоцитів < 50000
Сепсис не спричинений SARS-CoV-2
Підвищений рівень прокальцитоніну більш, ніж в 2 рази.
Наявність коморбідних станів, що можуть призвести до негативного прогнозу, ускладнений дивертикуліт, піодерміт, негативна відповідь на імуносупресивну терапію.
Тоцилізумаб 4 - 6 мг/кг, рекомендована доза 400 мг, введення дози впродовж 1 години на 100 мл 0,9 % фізіологічного розчину. При потребі повторно через 12 год. Максимальна курсова доза - 3 введення (в середньому на пацієнта - 3 флакони по 400 мг/20 мл).
Протипоказання відповідно до інструкції для медичного застосування тоцилізумабу.
Підтверджений COVID-19.
Критичний перебіг захворювання
більше або дорівнює 1 з наступного:
гострий респіраторний дистрес синдром;
сепсис;
змінена свідомість;
поліорганна недостатність.
Оптимальна підтримуюча терапія у відділенні інтенсивної терапії.
Механічна вентиляція легень.
Призначення низько молекулярних гепаринів (НМГ), якщо це не протипоказано (детальніше - див. пункт 2 частини III)
Спеціальна профілактика та лікування гострого респіраторного дистрес-синдрому (детальніше - див. пункт 5 частини III)
Запобігання подальшому фіброзу легень.
Ретельно розгляньте застосування протимікробних або протигрибкових засобів відповідно до локальної епідеміології (детальніше - див. пункт 4 частини III)
Відстеження вторинних бактеріальних та опортуністичних інфекцій (Aspergillus).
Системні кортикостероїди перорально або внутрішньовенно.
Може застосовуватися дексаметазон або інші кортикостероїди, такі як гідрокортизон, метилпреднізолон або преднізон.
Доза дексаметазону 6 мг один раз/добу є еквівалентною (з точки зору глюкокортикоїдного ефекту) 150 мг гідрокортизону (50 мг кожні 8 годин), 40 мг преднізону, 32 мг метилпреднізолону (8 мг кожні 6 годин або 16 мг кожні 12 годин).
Тривалість лікування: до 7 - 10 днів.
Застереження
Моніторинг: контролюйте рівень глюкози, незалежно від того, чи відомо, що у пацієнта діабет.
Все ще існує обмежена інформація щодо взаємодії лікарських засобів. Оцінку користь/ризик слід проводити індивідуально.
Розгляньте ремдесивір
у перший день - навантажувальна доза 200 мг один раз на добу (в/в протягом 30 - 120 хв), з другого дня - підтримуюча доза 100 мг один раз на добу (в/в протягом 30 - 120 хв).
Тривалість лікування:
5 днів для пацієнтів, які не потребують штучної вентиляції легень (ШВЛ) або екстракорпоральної мембранної оксигенації (ЕКМО).
При відсутності ефекту або якщо пацієнт перебуває на штучній вентиляції легень (ШВЛ) або екстракорпоральній мембранній оксигенації (ЕКМО) - курс лікування складає 10 днів.
Застереження
Рекомендовано ретельний моніторинг токсичності ремдесивіру або зменшеної ефективності супутнього препарату. Перевірте взаємодію з іншими лікарськими засобами.
Зверніть увагу
Перед початком та щодня протягом застосування ремдесивіру у дорослих пацієнтів рекомендовано визначати розрахункову швидкість клубочкової фільтрації (eGFR).
Ремдесивір не слід застосовувати пацієнтам із розрахунковою швидкістю клубочкової фільтрації (eGFR) < 30 мл/хв.
Або у разі відсутності ремдесивіру розглянути:
фавіпіравір у перший день - навантажувальна доза по 1600 мг 2 рази на добу, надалі - по 600 мг 2 рази на добу протягом 5 - 14 днів.
Застереження
Фавіпіравір проявляє тератогенну дію на плід, тому він протипоказаний при вагітності. Його не можна використовувати також при лактації та гіперчутливості до компонентів, які входять до складу даного лікарського засобу.
Препарат заборонений для застосування жінкам і чоловіками без застосування засобів контрацепції.
Рекомендується застосовувати надійні засоби контрацепції мінімум 7 днів після останнього прийому препарату.
При прогресуванні захворювання тоцилізумаб призначають не раніше 7-го дня від початку клінічних симптомів або з урахуванням рентгенологічних змін (у деяких хворих клінічні ознаки початкового періоду відсутні).
Показання до призначення тоцилізумабу: інтерстеціальна пневмонія з гострою дихальною недостатністю, прогресуюча дихальна недостатність, потреба підключення до неінвазивної або інвазивної вентиляції, наявність позалегеневих уражень органів.
Підвищення рівня C-реактивного білка, D-димеру та феритину корелює з підвищенням рівня IL-6 та поганим результатом у пацієнтів з тяжкою інфекцією COVID-19.
Протипоказання до призначення тоцилізумабу:
АСТ/АЛТ > 5 раз більше норми
Кількість нейтрофілів < 500
Кількість тромбоцитів < 50000
Сепсис не спричинений SARS-CoV-2
Підвищений рівень прокальцитоніну більш, ніж в 2 рази.
Наявність коморбідних станів, що можуть призвести до негативного прогнозу, ускладнений дивертикуліт, піодерміт, негативна відповідь на імуносупресивну терапію.
Тоцилізумаб 4 - 6 мг/кг, рекомендована доза 400 мг, введення дози впродовж 1 години на 100 мл 0,9 % фізіологічного розчину. При потребі повторно через 12 год. Максимальна курсова доза - 3 введення (в середньому на пацієнта - 3 флакони по 400 мг/20 мл).
Протипоказання відповідно до інструкції для медичного застосування тоцилізумабу.
Таблиця 2. Рекомендації для лікування дітей з підозрою або лабораторно підтвердженим COVID-19, госпіталізованих із тяжким перебігом захворювання
Лікарський засібДозуванняТривалість курсу
Тяжкий перебіг захворювання
Ремдесивір
Рекомендовано для лікування дітей з підозрюваним або лабораторно підтвердженим COVID-19, госпіталізованих із тяжким перебігом захворювання.
Тяжке захворювання визначається якщо SpO2 менше або дорівнює 94 %, виникає потреба у додатковому кисні, ШВЛ або ЕКМО.
Ремдесивір не рекомендується для лікування легкої або середньотяжкої форми COVID-19 поза клінічними дослідженнями.
> 3,5 кг до <40 кг: у перший день - навантажувальна доза 5 мг/кг один раз на добу (в/в протягом 30 - 120 хв), з другого дня - підтримуюча доза 2,5 мг/кг один раз на добу (в/в протягом 30 - 120 хв).
Для дітей вагою від 3,5 до 40 кг застосовують ремедесивір лише у вигляді ліофілізованого порошку.
В складі лікарських форм для парентерального введення ремдесивіру є допоміжна речовина натрієва сіль сульфобутилового ефіру-b- циклодекстрину (SBECD). SBECD виводиться нирками і може затримуватися у пацієнтів з порушеною функцією нирок. Ліофілізований порошок ремдесивіру містить 3 г SBECD на 100 мг ремдесивіру, тоді як розчин для ін'єкцій 5 мг/мл містить 6 г SBECD на 100 мг ремдесивіру. Виходячи з більш низького вмісту SBECD, виробник рекомендує застосовувати у педіатричних пацієнтів з масою тіла < 40 кг тільки ліофілізований порошок.
більше або дорівнює 40 кг:
у перший день - навантажувальна доза 200 мг один раз на добу (в/в протягом 30 - 120 хв), з другого дня - підтримуюча доза 100 мг один раз на добу (в/в протягом 30 - 120 хв).
Безпека та ефективність ремедесивіру у дітей віком до 12 років та вагою < 40 кг не встановлені. Запропонована схема лікування для дітей до 12 років може бути оновлена, коли дані клінічних досліджень стануть доступними.
Перед початком та щодня протягом застосування ремдесивіру у дорослих пацієнтів та дітей старше 28 днів рекомендовано визначати розрахункову швидкість клубочкової фільтрації (eGFR), а новонародженим (від 7 днів до 28 днів включно) рекомендовано визначати креатинін сироватки крові.
Ремдесивір не слід застосовувати пацієнтам із розрахунковою швидкістю клубочкової фільтрації (eGFR) < 30 мл/хв.
Тривалість лікування:
5 днів для пацієнтів, які не потребують ШВЛ або ЕКМО.
При відсутності ефекту або якщо пацієнт перебуває на ШВЛ або ЕКМО - курс лікування складає 10 днів.
ГлюкортикоїдиДексаметазон 0,15 мг/кг перорально, або внутрішньовенно, або через назогастральний зонд один раз на добу (максимальна доза 6 мг); преднізолон 1 мг/кг перорально, або через назогастральний зонд один раз на добу (максимальна доза 40 мг); метилпреднізолон 0,8 мг/кг внутрішньовенно один раз на добу (максимальна доза 32 мг).
Моніторинг: контролюйте рівень глюкози, незалежно від того, чи відомо, що у пацієнта діабет.
Тривалість лікування:
до 7 - 10 днів.
При ко-інфекції вірусу грипу
ОзельтамівірОзельтамівір ефективний тільки проти захворювань, спричинених вірусами грипу. Даних щодо ефективності озельтамівіру при будь-яких захворюваннях, спричинених іншими збудниками, крім вірусів грипу, немає.
Озельтамівір не можна призначати пацієнтам з COVID-19 за відсутності встановленої супутньої інфекції вірусу грипу.
В сезон грипу озельтамівір призначають при підозрі на ко-інфекцію до виключення діагнозу грипу (2 - 3 дні).
Схема дозування для дітей:
Вік 0 - 12 місяців - 3 мг/кг двічі на добу
Від 10 кг до 15 кг - 30 мг 2 рази на добу
> 15 кг до 23 кг - 45 мг 2 рази на добу
> 23 кг до 40 кг - 60 мг 2 рази на добу
> 40 кг - 75 мг 2 рази на добу
5 днів
1. Антикоагулянтна терапія у пацієнтів з COVID-19
У пацієнтів, хворих на коронавірусну хворобу, часто виникають тромботичні ускладнення як венозного, так і артеріального кровообігу, що зумовлене надмірним запаленням, активацією тромбоцитів, ендотеліальною дисфункцією та застоєм крові.
Низькомолекулярні гепарини (НМГ) є препаратами вибору для фармакологічної тромбопрофілактики у хворих пацієнтів, які мають фактори високого ризику розвитку венозних тромботичних ускладнень, за винятком пацієнтів з вираженою дисфункцією нирок (для яких нефракціонований гепарин може розглядатися на основі ретельної оцінки ризик/користь) та у пацієнтів гепарин-індукованою тромбоцитопенією в анамнезі. У таких пацієнтів фондапаринукс (2,5 мг 1 раз підшкірно) розглядається як альтернативне лікування.
Рекомендовано використовувати два різні схематичні алгоритми:
1) Антикоагулянтна терапія госпіталізованих пацієнтів із COVID-19 та після виписки;
2) Антикоагулянтна терапія у негоспіталізованих пацієнтів із COVID- 19.
1) Антикоагулянтна терапія госпіталізованих пацієнтів із COVID-19 та після їх виписки
Дане призначення є корисним для більшості пацієнтів, проте у пацієнтів з високим ризиком кровотечі (наприклад, при низькому рівні тромбоцитів, недавніх великих кровотечах, діалізі тощо) ризики та переваги тромбопрофілактики слід зважувати в індивідуальному порядку.
При надходженні пацієнта до закладу охорони здоров'я:
• Наголошується на важливості врахування можливості венозних тромбоемболій при діагностиці та протягом усього періоду госпіталізації, а для пацієнтів з високим ризиком венозної тромбоемболії - протягом 4 - 6 тижнів.
• Пацієнтам з попереднім показанням до терапевтичної антикоагулянтної терапії слід продовжувати отримувати терапевтичну антикоагулянтну терапію. Перехід на терапевтичну дозу низькомолекулярних гепаринів замість пероральної антикоагулянтної терапії (антагоністи вітаміну K або прямі пероральні антикоагулянти) слід розглядати у таких випадках: для тяжкохворих пацієнтів, пацієнтів із шлунково-кишковими захворюваннями, для пацієнтів із запланованими інвазивними процедурами, пацієнтів із нестабільними міжнародними нормалізованими відношеннями (МНВ) та/або при наявності взаємодій між лікарськими засобами.
• Рекомендується призначати профілактичну антикоагулянтну терапію низькомолекулярними гепаринами пацієнтам, які не мають попередніх показань до антикоагулянтної терапії або мають ризик венозних тромбоемболій при діагностиці за шкалою Падуа більше або дорівнює 4.
Таблиця 3. Оцінка ризику розвитку венозної тромбоемболії за шкалою Падуа
Фактор ризикуБали
Активний перебіг онкологічних захворювань (локальні або віддалені метастази та/або хіміотерапія або радіотерапія впродовж останніх 6 міс)3
Венозна тромбоемболія в анамнезі (за винятком тромбозу поверхневих вен)3
Обмежена рухливість (ліжковий режим протягом і 3 діб з можливістю здійснювати гігієнічні процедури в туалетній кімнаті) через наявні у пацієнта обмеження або за приписом лікаря3
Відома тромбофілія (дефекти антитромбіну, протеїну C або S, фактора V Лейден, мутація протромбіну G20210A, антифосфоліпідний синдром)3
Травма та/або операція менше або дорівнює 1 міс назад2
Вік більше або дорівнює 70 років1
Серцева та/або дихальна недостатність1
Гострий інфаркт міокарда або ішемічний інсульт1
Гостре інфекційне та/або ревматологічне захворювання1
Ожиріння (індекс маси тіла більше або дорівнює 30 кг/м-2)1
Застосування гормональної терапії1
Загальна оцінка факторів ризику (сума балів)
Сума балів більше або дорівнює 4 вказує на високий ризик венозної тромбоемболії та необхідність призначення фармакологічної тромбопрофілактики
Режим антикоагулянтної терапії у пацієнтів з попереднім показанням до терапевтичної антикоагулянтної терапії:
Для пацієнтів з попереднім показанням до терапевтичної антикоагулянтної терапії (наприклад, фібриляція передсердь, венозна тромбоемболія, штучний клапан серця тощо) рекомендовано продовжити антикоагулянтну терапію в терапевтичній дозі. Якщо пероральна антикоагулянтна терапія переходить на парентеральну, рекомендовано терапевтична доза низькомолекулярних гепаринів 100 МО анти-Ха/кг двічі на добу у пацієнтів з високим ризиком тромботичного ускладнення (штучний клапан серця, недавні венозна тромбоемболія або тромбофілія високого ризику, фібриляція передсердь з попереднім інсультом або з високим балом за шкалою CHADS-VASc). У пацієнтів із меншим ризиком захворювання тромботичні ускладнення або терапевтичні дози, або високі проміжні дози низькомолекулярних гепаринів можна вважати виходячи з тяжкості захворювання та ризику кровотечі.
Антикоагулянтна терапія для тромбопрофілактики у госпіталізованих пацієнтів із COVID-19:
• Для пацієнтів, які не перебувають у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендується профілактична доза еноксапарину 4000 анти-Ха МО (40 мг; 0,4 мл) один раз на добу за умови кліренсу креатиніну > 30 мл/хв. При кліренсі креатиніну від 15 до 30 мл/хв дозу слід НМГ зменшити вдвічі - 2000 анти-Ха (20 мг; 0,2 мл) один раз на добу.
• Для пацієнтів, які перебувають у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендуються високі профілактичні дози НМГ - еноксапарин 4000 анти-Ха МО (40 мг; 0,4 мл) двічі на добу для пацієнтів з кліренсом креатиніну > 30 мл/хв. Для пацієнтів з кліренсом креатиніну від 15 до 30 мл/хв пропонується використовувати зменшену дозу НМГ - еноксапарин 4000 анти-Ха МО (40 мг; 0,4 мл) один раз на добу. У разі вираженої ниркової дисфункції (кліренс креатинину < 15 мл/хв) слід розглянути питання про застосування нефракціонованого гепарину (НФГ) 5000 ОД підшкірно 2 - 3 рази на добу.
Дозування інших низькомолекулярних гепаринів, які зареєстровані в Україні, а саме надропарину, далтепарину та беміпарину, слід визначати відповідно до інструкції для медичного застосування.
• Рекомендується обмежувати терапевтичну антикоагулянтну терапію пацієнтам із попереднім показанням до неї або пацієнтам із венозною тромбоемболією. Терапевтична антикоагулянтна терапія у пацієнтів із COVID-19 може бути пов'язана з покращенням результатів у окремих тяжкохворих пацієнтів, особливо у пацієнтів, що знаходяться на ШВЛ, але ця інформація повинна бути зважена із ризиками кровотечі. Тому рекомендується обмежити використання терапевтичної антикоагулянтної терапії у пацієнтів без чітких показань.
• У пацієнтів з високим ризиком кровотечі (наприклад, при низькому рівні тромбоцитів, недавніх великих кровотечах, діалізі тощо) ризики та переваги тромбопрофілактики слід зважувати в індивідуальному порядку.
Протипоказання до медикаментозної профілактики венозної тромбоемболії:
У випадку протипоказань до медикаментозної профілактики венозної тромбоемболії, слід застосовувати механічні заходи профілактики (переміжна пневматична компресія нижніх кінцівок)
• Кількість тромбоцитів < 50 х 109/л
• Високий ризик кровотечі
• Травма з високим ризиком кровотечі
• Активна кровотеча
• Гепарин-індукована тромбоцитопенія
• Геморагічний інсульт
• Гострий бактеріальний ендокардит
• Нестабільна артеріальна гіпертензія: систолічний тиск вище за 180 або діастолічний тиск вище 110 мм рт. ст.
• Печінкова недостатність
Режим антикоагулянтної терапії для лікування венозної тромбоемболії, пов'язаної з COVID-19:
Пацієнтам, у яких розвивається венозна тромбоемболія під час госпіталізації з діагнозом COVID-19, рекомендується лікування терапевтичними дозами низькомолекулярних гепаринів (100 МО анти-Ха/кг двічі на добу). У пацієнтів з кліренсом креатиніну (КК) < 30 мл/хв слід враховувати терапевтичну регульовану дозу низькомолекулярних гепаринів. Пацієнтам з кліренсом креатиніну (КК) < 15 мл/хв рекомендується використовувати нефракціонованого гепарину (НФГ), якщо є достатній досвід його застосування.
D-димер
Не рекомендується регулярно адаптувати режим антикоагулянтної терапії на основі рівнів D-димеру, оскільки результати можуть змінюватися залежно від використовуваного аналізу. Однак підвищення рівня D-димеру може вказувати на розвиток венозної тромбоемболії і може коригувати рішення стосовно проведення візуалізації венозної тромбоемболії.
Скринінг на венозну тромбоемболію
• Систематичний скринінг на венозні тромбоемболії у пацієнтів із COVID-19 не рекомендується, але слід підвищити рівень обізнаності щодо можливого розвитку венозної тромбоемболії під час госпіталізації (звертайте увагу на такі клінічні ознаки, як припухлість нижньої кінцівки, гіпоксемія, непропорційна дихальному стану, гостра правошлуночкова недостатність або розширення правого шлуночка за даними ультразвукового дослідження, проблеми з катетером тощо), судоми у нижніх кінцівках (особливо вночі можуть бути внаслідок тромбозу глибоких вен).
• Візуалізація повинна бути виконана у всіх випадках з підозрою на венозну тромбоемболію. У разі клінічно подібного, але непідтвердженого діагнозу, антикоагулянтна терапія може розглядатися, особливо в відділенні інтенсивної терапії.
Моніторинг анти-Ха
Не рекомендується проводити систематичний моніторинг антикоагулянтної терапії за допомогою визначення рівнів анти-Ха (окрім випадків застосування низькомолекулярних гепаринів в лікувальних дозах). Однак по можливості пропонується провести визначення анти-Ха при підозрі на накопичення низькомолекулярних гепаринів (і, відповідно, при підвищеному ризику виникнення кровотечі) за таких обставин: у пацієнтів з низькою або надмірною вагою тіла (індекс маси тіла < 18 або індекс маси тіла > 30 кг/м -2) або нирковою недостатністю або у пацієнтів з геморагічним діатезом.
Антикоагулянтна терапія після виписки з лікарні
Рекомендовано продовжувати антикоагулянтну терапію після виписки з лікарні:
• У пацієнтів з попередніми показаннями до терапевтичної антикоагулянтної терапії рекомендується повернутися до початкової пероральної антикоагулянтної терапії і режиму її застосування.
• Пацієнтам, у яких розвинулася венозна тромбоемболія в період госпіталізації, рекомендується продовжувати терапію низькомолекулярними гепаринами під амбулаторним контролем. Перехід на оральну терапію, наприклад прямі пероральні антикоагулянти (DOAC) можна розглядати тільки у окремих пацієнтів, які знаходяться в задовільному загальному стані і у яких більше немає симптомів COVID-19. Тривалість терапевтичної антикоагулянтної терапії повинна становити не менше трьох місяців (зазвичай).
• У пацієнтів без попередніх показань до терапевтичної антикоагулянтної терапії, які отримували тромбопрофілактику під час госпіталізації, пропонується продовжити тромбопрофілактику в дозі (для еноксапарину) 4000 анти-Ха МО один раз на добу протягом двох тижнів. Якщо присутні додаткові чинники ризику для венозних тромбозів та емболій (тобто перебування у відділенні інтенсивної терапії, тромбофілія в анамнезі, ожиріння, куріння, використання високих доз естрогену, іммобілізація, серцева недостатність, дихальна недостатність, вік > 70 років, активний перебіг раку, особистий або сімейний анамнез венозної тромбоемболії та/або серйозна операція за останні 3 місяці) пропонується розширена тромбопрофілактика протягом 4 - 6 тижнів після виписки. Це продовження тромбопрофілактики слід обговорювати відповідно до балансу ризик-користь (ризик кровотечі та інші фактори ризику). Щоб обмежити контакт з працівниками охорони здоров'я, коли пацієнти повертаються додому, можна розглянути можливість переходу з низькомолекулярних гепаринів на прямі пероральні антикоагулянти (DOAC), якщо пацієнт потребує терапевтичної антикоагулянтної терапії, пероральний прийом можливий і не має порушення функції нирок.
(1) Розгляньте можливість переходу на НМГ при таких умовах: тяжкохворий пацієнт, симптоми зі сторони ШКТ, заплановані інвазивні процедури, нестабільний МНВ та/або наявність взаємодії лікарських препаратів.
(2) перебування в стаціонарному відділенні, тромбофілія, ожиріння, іммобілізація, серцева недостатність, дихальна недостатність, вік > 70 років, особистий або сімейний анамнез венозної тромбоемболії, активний перебіг раку та/або велика хірургічна операція за останні 3 місяці
(3) Якщо можливо (прихильність, відповідальний прийом пероральних препаратів тощо), розгляньте лікування прямими пероральними антикоагулянтами або самостійне введення низькомолекулярних гепаринів.
Скорочення:
МА - миготлива аритмія (фібриляція передсердь);
ВТЕ - венозна тромбоемболія;
ВІТ - відділення інтенсивної терапії;
КК - кліренс креатиніну;
НМГ - низькомолекулярні гепарини;
ШКТ - шлунково-кишковий тракт;
МНВ - міжнародне нормалізоване відношення.
* Примітка: дозування інших НМГ надропарин, далтепарин та беміпарин, які зареєстровані в Україні, слід визначати відповідно до інструкції для медичного застосування.
2) Антикоагулянтна терапія у негоспіталізованих пацієнтів з COVID-19
Дане призначення є корисним для більшості пацієнтів, проте у пацієнтів з високим ризиком кровотечі (наприклад, при низькому рівні тромбоцитів, недавні великі кровотечі, діаліз тощо) ризики та переваги тромбопрофілактики слід зважувати в індивідуальному порядку.
Загальні положення
• Якщо стан пацієнта дозволяє, слід стимулювати розширення активності для зниження ризику венозної тромбоемболії.
• Знати про ознаки та симптоми венозної тромбоемболії.
• У разі підозри на венозну тромбоемболію пацієнт повинен бути направлений на відповідне діагностичне тестування. У період очікування результатів діагностичного тестування можна починати терапевтичну антикоагулянтну терапію, якщо клінічна підозра є великою, а ризик кровотечі - низьким.
• Якщо низькомолекулярні гепарини потрібно приймати вдома, слід заохочувати самостійне його застосування пацієнтами, щоб уникнути контакту з працівниками охорони здоров'я.
Пацієнти, які отримують постійну антикоагулянтну терапію:
• У всіх випадках антикоагулянтна терапія повинна бути продовжена (якщо це не протипоказано).
• У пацієнтів, що постійно приймають антагоністи вітаміну K, рекомендовано не змінювати стандарт медичної допомоги, за умови, що пацієнт може продовжувати пероральний прийом і має стабільне міжнародне нормалізоване відношення (МНВ).
• У пацієнтів, що постійно приймають прямі пероральні антикоагулянти або низькомолекулярні гепарини, слід розглядати контроль функції нирок у пацієнтів з супутньою нирковою недостатністю або у пацієнтів з високою температурою, шлунково-кишковими симптомами та/або зменшенням дози препарату.
Пацієнти з невстановленою венозною тромбоемболією або іншими показаннями для профілактичної антикоагулянтної терапії:
• У пацієнтів з підтвердженою інфекцією SARS-CoV-2, які не мають симптомів або мають незначні симптоми, рекомендовано не проводити профілактичну антикоагулянтну терапію.
• Тривалість профілактики у негоспіталізованих пацієнтів (якщо постійна антикоагулянтна терапія не потребується) рекомендується протягом 14 днів. Через 14 днів необхідність в пролонгації профілактичного лікування повинна бути переглянута.
Антикоагулянтна терапія під час вагітності та в післяпологовому періоді у жінок з COVID-19
Підкреслюється, що ці вказівки не змінюють стандартного антикоагулянтного режиму під час вагітності та після пологів. Вагітність не змінює загальних рекомендацій.
Негоспіталізовані жінки:
• У вагітних з підтвердженою інфекцією SARS-CoV-2 без важких симптомів не застосовувати тромбопрофілактику, якщо не призначено інше.
• Вагітним з вираженими симптомами COVID-19 (висока температура, іммобілізація тощо) призначається тромбопрофілактика.
Госпіталізовані жінки:
• Для госпіталізованих безсимптомних пацієнтів із COVID-19 проводиться стандартна оцінка ризику для тромбопрофілактики в акушерстві. Таку оцінку повторюють при необхідності.
• Для госпіталізованих, які мають симптоматичний перебіг COVID-19, проводиться тромбопрофілактика (якщо вона не протипоказана).
• Якщо підтверджено венозну тромбоемболію, лікування антикоагулянтами (НМГ під час вагітності) продовжують протягом 6 тижнів після пологів та протягом мінімум 3 місяці.
• Профілактику венозних тромбоемболій розглядають у породіль з COVID-19 на основі індивідуальної оцінки ризику.
• Якщо передпологова медикаментозна профілактика не проводилась, післяпологова профілактика не проводиться за відсутності або помірних симптомів, пологи неускладнені та відсутні акушерські показання для післяпологової профілактики венозних тромбоемболій.
• Якщо проводилась передпологова профілактика у зв'язку з COVID-19, продовжуйте профілактику протягом 14 днів. Через 14 днів потребу в антикоагулянтній терапії слід повторно оцінити відповідно до співвідношення ризик-користь (тяжкості зараження COVID-19 та інших факторів ризику).
Антикоагулянтна терапія при COVID-19 у дітей
Антикоагулянтна терапія у дітей при лікуванні COVID-19 має наступні особливості:
• Всі діти, які госпіталізовані для лікування інфекції SARS-CoV-2, проходять обстеження при поступленні, а потім щоденно на можливість ризику тромбозів.
• Рекомендується при госпіталізації з наступними моніторингом зробити загальний аналіз крові з підрахунком тромбоцитів, фибриногеном, протромбіновим часом, D-димером.
• Всім пацієнтам з інфекцією SARS-CoV-2, що мають ризик тромбозу, починати за необхідності профілактику.
• Рішення про початок тромболітичної терапії у дитини приймається комісійно за участі фахівців з інтенсивної терапії, гематологів та дитячих інфекціоністів.
• При наявності показань до тромболітичної терапії рекомендується низькомолекулярний гепарин або нефракційний гепарин, враховуючи наявний досвід по застосуванню препаратів гепарину у дітей.
• Не рекомендується застосування пероральних антикоагулянтів прямої дії із-за обмежених даних щодо їх застосування у дітей при COVID-19.
• Терапевтична антикоагулянтна терапія рекомендується пацієнтам, що отримували її перед госпіталізацією, гемодинамічно нестабільною тромбоемболією легеневої артерії або загрозою тромбозом глибоких вен кінцівок або пацієнтам з підозрою на венозну тромбоемболію
• Призначення антикоагулянтів дітям повинно бути персоніфіковане.
Фактори ризику тромбозу у дітей:
• Тромбофілія або венозна тромбоемболія в анамнезі
• Наявність венозної тромбоемболії у родичів першої лінії
• Пубертатний вік
• Опіки
• Активне онкогематологічне захворювання
• Ознаки венозного застою або серцевої недостатності
• Терапія естрогенами
• Активна системна інфекція
• Загострення хронічного захворювання
• Ожиріння
• Сильне зневоднення
• Нещодавня операція або травма
• Автоімунні захворювання
• Антифосфоліпідний синдром
• Тривала імобілізація пацієнта (проведення неінвазивної або інвазивної вентиляції легень)
• Наявність внутрішньовенних катетерів
2. Рання підтримуюча терапія за наявності тяжкої гострої респіраторної інфекції (ТГРІ)
Слід ініціювати кисневу терапію починаючи з 5 л/хв та регулювати швидкість потоку до досягнення цільового рівня SpO2 більше або дорівнює 93 % у невагітних дорослих та SpO2 більше або дорівнює 92 - 95 % у вагітних пацієнток. Діти з екстреними ознаками (утруднене чи відсутнє дихання, гострий респіраторний дистрес-синдром, центральний ціаноз, шок, кома або судоми) повинні отримувати кисневу терапію під час реанімаційних заходів до досягнення SpO2 більше або дорівнює 94 %; в іншому випадку цільовий SpO2 становить більше або дорівнює 90 %. Необхідно використовувати контактні заходи безпеки при роботі із забрудненими кисневими інтерфейсами пацієнтів із COVID-19.