Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги хворим з опіками та їх наслідками

4. Лабораторне обстеження:

- загальний аналіз крові;

- загальний аналіз сечі;

- глюкоза крові;

- біохімічне дослідження крові;

- коагулограма;

- визначення групи крові, та резус-фактору;

- реакція Вассермана.

5. Виявлення супутніх захворювань.

6. Рентгенологічне дослідження легень за показами.

7. ЕКГ для дорослих.

8. Дослідження периферичного кровообігу.

9. Неврологічне дослідження.

ЛІКУВАЛЬНА ПРОГРАМА:

Перелік і обсяг медичних послуг обов'язкового асортименту

Загальне лікування:

1. Знеболювання - ненаркотичні анальгетики.

2. Гормонотерапія - глюкокортикоїди.

3. Антибіотики-цефалоспорини I покоління.

4. Інфузійна детоксикаційна терапія.

5. Дегідратаційна терапія.

6. Протиправцеві щеплення.

7. Фізіотерапевтичне лікування (УВЧ, магнітотерапія, використання бактерицидних ламп тощо).

Місцеве лікування:

Обробка ураженої поверхні антисептиком, первинний туалет опікової рани (фурацилін, хлоргексидин біглюконат).

Перша допомога при хімічних опіках: рясне промивання опікових ран водою, хімічна нейтралізація.

Якщо хімічний агент є твердою або сипучою речовиною, перед промиванням водою його треба струсити чи зняти щіткою.

Особлива увага: деякі речовини при сполученні з водою вступають в хімічну реакцію з виділенням тепла, що спричиняє додатковий фактор ушкодження - термічний опік. Це стосується негашеного вапна, триетилалюмінію, діетилалюмінійгідрату, сірчаної кислоти. Тому треба особливо ретельно видалити ці речовини механічним шляхом, сірчану кислоту просушити сухою ганчіркою і тільки потім приступити до промивання водою.

Недоцільно втрачати час на пошук нейтралізатора. Реакції нейтралізації є екзотермічними (додатковий фактор пошкодження), ретельне промивання водою достатньо для повного видалення хімічної речовини.

Надання специфічної медичної допомоги при ушкодженні особливими речовинами:

При опіках фенолом (карболова кислота) або його похідними (крезол та ін.), які не розчиняються в воді:

- рясне промивання ушкодженої тканини водою, щоб розбавити сполуку,

- обробка поверхні етиловим спиртом або поліетиленгліколем (що підвищує розчинність фенолу) поперемінно з проточною водою.

При опіках плавиковою (фтористоводневою) кислотою:

- довготривале промивання поверхні великою кількістю проточної води,

- промивання водним розчином бензалконія (цефіран - чвертинна амонієва речовина) або розчином оксиду магнію, препаратів кальцію, які утворюють нерозчинні сполуки з іонами фтору,

- накладення мазі, яка містить гідроокис магнію і сульфат магнію, або компресу з 20% MgO в гліцерині.

При опіках фосфором відбувається самозаймання на повітрі і утворюється комбінований термохімічний опік, що обтяжується всмоктуванням в тканини окислів фосфору, який добре розчиняється в жирах і може проникати в глибокі тканини, тому доцільно:

- негайно погрузити ушкоджену частину у воду і видалити шматочки фосфору паличкою, пінцетом або ватою,

- при відсутності резервуару з водою, змити фосфор під сильним струменем води,

- обробити опік 5% розчином сульфату міді (мідний купорос) - утворюється фосфід міді темного кольору, який легко розпізнається і видаляється із ураженої поверхні,

- накласти на ушкоджену поверхню пов'язку, змочену 3% розчином бікарбонату натрію.

Розчин сульфату міді необхідно наносити на уражену ділянку і через декілька годин після промивання з метою виявлення невеликих часток фосфору в глибині тканин.

Опіки вологим цементом можуть клінічно проявлятися через декілька годин, тому:

- промивати уражені частини тіла протягом кількох годин, до повного видалення лугів.

Проводити декомпресивні втручання з розсіченням некрозу на внутрішніх поверхнях плеча та передпліччя показано через 6-8 годин після надходження хворого.

Для лікування використовується закритий метод:

- у фазі запалення використання мазей на гідрофільній гіперосмолярній основі, пов'язки з розчинами антисептиків;

- у фазі гранулювання - використовуються креми або мазі на гідрофільній основі;

- у фазі регенерації використовуються креми, мазі на водорозчинній основі зі зменшеною осмолярністю та регенеруючі мазі.

Оперативне лікування:

- некротомії за показаннями через 6-8 годин на плечі, передпліччі;

- відстрочені некротомії в фазі гранулювання;

- раннє хірургічне висічення некротичного струпу з одномоментною, або відстроченою аутодермопластикою; при субфасціальних опіках - проведення реваскулярізуючих операцій після висічення некротичних тканин на 2-3 добу після травми, з використанням шкірно-підшкірних, шкірно-фасціальних клаптів, або складних клаптів на судинних ніжках;

- як альтернативний метод - етапні некректомії в фазі демаркації з пересадкою шкіри після повного відторгнення некротичного струпу на гранулюючи рани.

Обов'язкове накладання лонгет чи пристроїв у всіх фазах перебігу хвороби у положеннях відведення плеча та розгинання в ліктьовому суглобах. Гранулюючи рани ділянок плечового та ліктьового суглобів закриваються в першу чергу суцільними неперфорованими трансплантатами. Рани плеча та передпліччя при дефіциті шкірних покривів можуть бути закриті перфорованими трансплантатами.

Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту:

- позіціонування кінцівки або накладання імобілізаційної пов'язки;

- електроміографія при ураженні периферичних нервів;

- допплерографія судин плеча та передпліччя при ураженні судин;

- реовазографія при ураженні судин;

- консультація невропатолога, судинного хірурга;

- рентгенографія сегментів кінцівки;

- лейкоцитарний індекс інтоксикації;

- імунологічні дослідження.

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування:

Очікуваний результат у стаціонарі - повне відновлення шкірного покриву до 35-40 діб - при глибоких термальних опіках, а при субфасціальних опіках відновлення покрову - до 60 діб. В подальшому можливе утворення рубців, рубцевих деформаций та дермато-десмогенних та артрогенних ускладнень.

В деяких випадках розвиваються гнійні тендовагініти, що потребує додаткових оперативних втручань і стане причиною деформіцій та контрактур.

Можливий розвиток деформацій і контрактур плечового, ліктьового, суглобів.

Тривалість лікування в стаціонарі: 35-60 діб.

Критерії якості лікування:

Повноцінне відновлення шкірного покриву за рахунок пересадок шкіри, нормалізація температури і лабораторних показників. Але на протязі декількох місяців зберігається гіперемія шкіри та пігментація. Пересаджені вільні шкірні трансплантати завтовшки менш ніж 1/2 дерми зморщуються і відрізняються за своїм кольором від оточуючих тканин. Глибокі опіки інколи ускладнюються розвитком гіпертрофічних або келоїдних рубців, які призводять до рубцівих контрактур плеча та ліктьового суглоба. При субфасціальних лоскутах повне приживлення складних клаптів з відновленням функції глибоких структур.

Ускладнення та можливі побічні дії:

Можливе нагноєння ран, алергічні реакції. Утворення гіпертрофічних та келоїдних рубців, рубцевих контрактур та деформацій плечового та(чи) ліктьового суглобів, дермато-десмогенних та артрогенних ускладнень при субфасціальних опіках. Глибокі опіки порівняно часто можуть супроводжуватися виникненням гострих тендовагінітів.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги:

Після загоєння опікових ран і відновлення шкірного покриву, хворі потребують консервативного лікування для попередження розвитку рубців. Амбулаторне спостереження протягом 1-2 років. Амбулаторно - попередження рубцеутворення, консервативна розсмоктуюча терапія з використанням контратубексу, коллафибрази, компресійного одягу, селікогелю, сірко-водневі та вуглекисло-родонові ванни, масаж, лікувальна фізкультура носіння лонгет в положенні розгинання в ліктьовому суглобі. Оперативне лікування контрактур, деформацій та гіпертрофічних рубців через 6-12 місяців після виписки із стаціонару. Хворі потребують психоневрологічної допомоги. Обов'язково потребують санаторно-курортного лікування.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень:

Повноцінне харчування з обмеження прийому солі, гострої та жирної їжі.

Вимоги до режиму роботи, відпочинку, реабілітації:

Хворі непрацездатні протягом 2-3 місяців. Після загоювання опіків зберігається почервоніння шкіри або гіперпігментація протягом декількох місяців. Пацієнт має потребу в реабілітаційному лікуванні, використанні компресійного одягу або еластичного бинтування. Можливий ріст рубців через 1-3 місяці, формування деформацій і контрактур. Повне відновлення працездатності через 3-4 місяці. У випадку утворення деформацій можливий тимчасовий переклад на III групу інвалідності.

Охоронний режим роботи протягом 2-3 місяців, що включає запобігання прямих сонячних променів, вітру і морозу, забрудненості, запиленості, а також роботи в приміщеннях з підвищеною або пониженою температурою.

Мета протоколу: поліпшення якості надання хірургічної допомоги хворим з опіками зап'ястка та кисті I ступеня та забезпечення її досяжності за допомогою стандартизації впровадження найбільш ефективних методів діагностики і лікування у клінічну практику.

Умови, в яких надається медична допомога

Госпіталізація в хірургічне або травматологічне відділення ЦРЛ, ЦМЛ, а також в будь-яке хірургічне відділенні в залежності від місця проживання, міжрайонне чи обласне опікове відділення. Через 3-4 доби постраждалий виписується на амбулаторне лікування. Можливе амбулаторне лікування.

Ознаки та критерії діагностики захворювання:

Скарги. Пацієнти скаржаться на печіння і біль в опікових ранах, виражену набряклість зап'ястка та кисті. Загальний стан хворого: не порушений. Помірні набряки ділянки опікових поверхонь. Температура тіла нормальна, артеріальний тиск не порушений, тахікардія, пульс - 76-80 ударів на хв.

Гемодинаміка стійка, діурез адекватний випитої рідині. Набряки зап'ястка та кисті викликають ускладнення при рухах.

Локальний статус: зап'ясток та кисть гіперемовані, набряклі, на тлі гіперемії маються міхури з прозорим вмістом. Формується поверхневий некротичний струп.

ДІАГНОСТИЧНА ПРОГРАМА:

1. Огляд хворого з визначенням локалізації, площі, глибини опіку.

2. Опис локального статусу.

3. Відзначення зони ураження за схемою Долініна.

4. Збір анамнезу набутої травми, встановлення етіологічного чинника, тривалість і ступінь надання першої медичної допомоги.

5. Збір анамнезу життя.

6. Загальний огляд хворого, вимірювання АТ, температури тіла.

7. Лабораторне обстеження:

- загальний аналіз крові;

- загальний аналіз сечі;

- глюкоза крові;

- біохімічне дослідження крові;

- коагулограма;

- визначення групи крові по системі АВО, резус-фактору;

- Реакція Вассермана;

- мікробіологічне дослідження вмісту рани з висівом мікрофлори та визначення чутливості до антибіотиків.

8. Інструментальні дослідження:

- Рентгенологічне дослідження легень за показаннями.

- Електрокардіографія.

ЛІКУВАЛЬНА ПРОГРАМА:

Перелік і обсяг медичних послуг обов'язкового асортименту

Загальне лікування:

- знеболювання - анальгетики.

Місцеве лікування: перев'язки через день протягом 4-7 діб,

- первинний туалет опікової рани за допомогою розчинів антисептиків.

Для опіків I ступеня необхідно використовувати закритий метод лікування.

- закритий метод: у фазі запалення використання мазей на гідрофільній гіперосмолярній основі, пов'язки з розчинами антисептиків. В фазі регенерації використовуються масла та регенеруючі мазі.

Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту:

При виразних болях - накладання імобілізації.

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування

Очікуваний результат у стаціонарі - повна самостійна епітелізація до 10-14 доби без утворення рубців та рубцевих деформацій.

Тривалість лікування в стаціонарі: 4-7 діб.

Критерії якості лікування

Самостійне повноцінне відновлення шкірного покриву, нормалізація температури і лабораторних показників. Але на протязі декількох тижнів зберігається гіперемія шкіри та пігментація.

Ускладнення та побічні дії

Можливе нагноєння ран, алергічні реакції.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Після загоювання опіків протягом декількох тижнів зберігається почервоніння шкіри або гіперпігментація без розвитку рубців. Хворі не підлягають диспансеризації.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Обмеження прийому солі, гострої та жирної їжі.

Вимоги до режиму роботи, відпочинку, реабілітації

Хворі непрацездатні протягом 2 тижнів.

Охоронний режим роботи протягом 1 місяця, що включає запобігання прямих сонячних променів, вітру і морозу, забрудненості та запиленості.

Мета протоколу: поліпшення якості надання хірургічної допомоги хворим з опіками зап'ястка та кисті II ступеня та забезпечення її досяжності за допомогою стандартизації впровадження найбільш ефективних методів діагностики і лікування у клінічну практику.

Умови, в яких надається медична допомога:

Госпіталізація в хірургічне або травматологічне відділення ЦРЛ, ЦМЛ, міжрайонне чи обласне опікове відділення, для проведення антибактеріальної та десенсибілізуючої терапії. Можливе амбулаторне лікування.

Ознаки та критерії діагностики захворювання:

Скарги. Пацієнти скаржаться на печіння і біль в опікових ранах, виражену набряклість зап'ястка та кисті.

Загальний стан хворого: не порушений. Температура тіла нормальна або субфібрильна, артеріальний тиск не порушений, пульс - 76-90 ударів на хв.

Гемодинаміка стійка, діурез адекватний рідині, що вводиться або переливається.

Локальний статус: зап'ясток та кисть гіперемовані, набряклі, присутні міхури з вмістом жовтого чи геморагичного кольору. Через декілька хвилин після травми з'являються пухирі, дном яких є ростковий шар епідермісу, і якщо цілісність шкіри зберігається, то пухирі збільшуються на протязі перших діб. В цей термін пухирі можуть з'являтися в тих місцях де їх первинно не було. В перший час пухирі містять прозору рідину, яка через 2-3 доби густіє й стає желеподібною. При нагноєнні вмісту пухиря рідина набуває жовто-зелений колір, виникає набряк та гіперемія опікової рани. Формується поверхневий некротичний струп. Порушуються деякі рухи у крайніх положеннях.

ДІАГНОСТИЧНА ПРОГРАМА:

1. Огляд хворого з визначенням локалізації, площі, глибини опіку.

2. Опис локального статусу.

3. Відзначення зони ураження за схемою Долініна.

4. Збір анамнезу набутої травми, встановлення етіологічного чинника, тривалість і ступінь надання першої медичної допомоги.

5. Збір анамнезу життя.

6. Загальний огляд хворого, вимірювання АТ, температури тіла.

7. Лабораторне обстеження:

- загальний аналіз крові;

- загальний аналіз сечі;

- глюкоза крові;

- біохімічне дослідження крові;

- коагулограма;

- визначення групи крові по системі АВО, резус-фактору;

- Реакція Вассермана;

- мікробіологічне дослідження вмісту рани з висівом мікрофлори та визначення чутливості до антибіотиків.

8. Інструментальні дослідження:

- Рентгенологічне дослідження легень за показаннями.

- Електрокардіографія.

ЛІКУВАЛЬНА ПРОГРАМА:

Лікування постраждалих при термічних опіках зап'ястка та кисті II ступеня консервативне.

Перелік і обсяг медичних послуг обов'язкового асортименту

Загальне лікування:

- знеболювання - анальгетики;

- дегідратаційна терапія:

- салуретики (за показаннями);

- антибіотики (за показаннями);

- протиправцеві щеплення

Місцеве лікування: щоденні перев'язки протягом 20 діб.

Первинна санація опікової рани.

Тампонами, змоченими антисептичними розчинами чи теплою мильною водою шкіра навкруги опіку очищується від забруднення, після чого її обробляють спиртом. З опікової поверхні видаляють інородні тіла та епідерміс, що відшарувався. Пухирі розсікають і видаляють епідерміс, що відшарувався. Забруднені ділянки опіку очищують марлевими кульками, змоченими у розчинах антисептиків. Після цього опікову поверхню висушують стерільними серветками і накладають стерільну пов'язку з мазями на гідрофільній основі чи розчином антисептиків.

Щоденний нагляд за опіковою раною із змінами пов'язок. У фазі запалення використання мазей на гідрофільній гіперосмолярній основі, пов'язки з розчинами антисептиків. У фазі гранулювання (відторгнення некротичного струпу) - використовується кремів або мазів на гідрофільній основі. В фазі регенерації використовуваються масла та регенеруючі мазі.

Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту:

Відновлення функції верхньої кінцівки (ЛФК, магнітотерапія, кінезітерапія тощо).

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування

Очікуваний результат у стаціонарі - повна самостійна епітелізація до 18-24 доби, в подальшому можливе утворення рубців та рубцевих деформацій кисті та пальців з наступною їх корекцією у відділеннях реконструтивно-відновної хірургії та опікових відділеннях.

Тривалість лікування в стаціонарі: 18-24 діб.

Критерії якості лікування

Самостійне повноцінне відновлення шкірного покриву, нормалізація температури і лабораторних показників. Але на протязі декількох тижнів зберігається гіперемія шкіри та пігментація. Дермальні опіки II ступеня у 10% випадків ускладнюються розвитком гіпертрофічних або келоїдних рубців, які призводять до рубцевих деформацій кисті та пальців.

Ускладнення та побічні дії

Можливе нагноєння ран, алергічні реакції. Утворення гіпертрофічних та келоїдних рубців, рубцевих контрактур та деформацій.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Після загоювання опіків протягом декілька тижнів зберігається почервоніння шкіри або гіперпігментація, в подальшому відбувається розвиток рубців. Хворі підлягають довготривалій диспансеризації і лікуванню.

Амбулаторне спостереження протягом 1 року. Амбулаторно - попередження рубцеутворення, консервативна розсмоктуюча терапія, носіння компресійного одягу, застосування силікогелю, силіконових пластин. Початок реконструктивних операцій через 4-8 місяців після травми.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Обмеження прийому солі, гострої та жирної їжі.

Вимоги до режиму роботи, відпочинку, реабілітації

Хворі непрацездатні протягом 3-4 тижнів.

Охоронний режим роботи протягом 3 місяців, що включає запобігання прямих сонячних променів, вітру і морозу, забрудненості та запиленості.

Мета протоколу: поліпшення якості надання хірургічної допомоги хворим з опіками зап'ястка та кисті III ступеня та забезпечення її досяжності за допомогою стандартизації впровадження найбільш ефективних методів діагностики і лікування у клінічну практику.

Умови, в яких надається медична допомога

Госпіталізація в хірургічне або травматологічне відділення ЦРЛ, ЦМЛ, а також в будь-яке хірургічне відділенні в залежності від місця проживання, міжрайонне чи обласне опікове відділення.

Ознаки та критерії діагностики захворювання:

Скарги на біль в кисті і пальцях, почуття розпирання. При ураженні судинно-нервових утворень - знеміння, почуття холоду у дистальних відділах сегмента, поява синюшного чи блідого забарвлення. Відсутність усіх видів чутливості в зоні ураження.

Загальний стан хворого легкого чи середнього ступеня важкості. Температура тіла нормальна або субфібрільна, артеріальний тиск не порушений, тахікардія, пульс - 86-94 ударів на хв.

Гемодинаміка стійка, діурез адекватний рідині, що вводиться. Якщо уражені обидва сегмента з виразним набряком тканин і порушенням мікроциркуляції проводиться інфузійна терапія.

Локальний статус: при коагуляційному некрозі струп щільний, сухий, темно-червоного, бурого чи чорного кольору. Зона гіперемії навкруги вогнища ураження вузька, виражений набряк. Часто в товщині струпу визначається малюнок підшкірних вен. При вологому некрозі ушкоджена шкіра тестоподібна, пастозна, біло-рожевого чи жовтого кольору. Набряк розповсюджується за межі глибокого опіку.

ДІАГНОСТИЧНА ПРОГРАМА:

1. Огляд хворого з визначенням локалізації, площі, глибини опіку.

2. Визначення ІТУ (індексу тяжкості ураження).

3. Опис локального статусу.

4. Відзначення зони ураження за схемою Долініна.

5. Збір анамнезу набутої травми, встановлення етіологічного чинника, тривалість і ступінь надання першої медичної допомоги.

6. Збір анамнезу життя.

7. Загальний огляд хворого, вимірювання АТ, температури тіла.

8. Лабораторне обстеження:

- загальний аналіз крові;

- загальний аналіз сечі;

- глюкоза крові;

- біохімічне дослідження крові;

- коагулограма;

- визначення групи крові за системі АВО, резус-фактору;

- Реакція Вассермана;

- мікробіологічне дослідження вмісту рани з висівом мікрофлори та визначення чутливості до антибіотиків.

9. Інструментальні дослідження:

- Рентгенологічне дослідження легень за показаннями.

- Неврологічні дослідження за показаннями.

- Дослідження периферичного кровообігу за показаннями.

- Електрокардіографія.

ЛІКУВАЛЬНА ПРОГРАМА:

Перелік і обсяг медичних послуг обов'язкового асортименту

Загальне лікування:

- знеболення - ненаркотичні анальгетики.

Інфузійна терапія (за показаннями) протягом перших 3-х діб

- гормонотерапія: - глюкокортикоїди - 3 доби;

- дегідратаційна терапія: - салуретики - 3 доби;

- антибіотики: цефалоспорини третього покоління 1 курс - 7 діб; або фторхінолони та аміногликозиди - 10 діб;

- протиправцеві щеплення.

Місцеве лікування: щоденні перев'язки протягом 30 діб,

- первинний туалет опікової рани (розчинені антисептики)

- закритий метод: у фазі запалення показане використання мазей на гідрофільній гіперосмолярній основі, пов'язки з розчинами антисептиків.

У фазі гранулювання (відторгнення некротичного струпу) - використовується мазі, креми, або волого- висихаючи пов'язки з антисептиками.

Оперативне лікування:

- некротомії за показаннями через 4-8 годин на тилі кисті та бічних поверхнях пальців;

- етапні некректомії в фазі демаркації під наркозом;

- пересадка шкіри після повного відторгнення некротичного струпу на гранулюючи рани.

Як альтернативний метод - раннє хірургічне висічення некрозу з одномоментною, або відстроченою аутодермопластикою.

Всього необхідно до 25 перев'язок, в тому числі 5-6 перев'язок під наркозом.

Операцій - 1-2.

Обов'язкове накладання лонгет чи пристроів у всіх фазах перебігу хвороби у фізіологічному положенні кисті та пальців.

Гранулюючи рани ділянок зап'ястка, кисті та пальців закриваються в першу чергу суцільними неперфорованими трансплантатами.

Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту:

- електроміографія при ураженні периферичних нервів;

- реовазографія при ураженні судин;

- консультація невропатолога.

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування

Очікуваний результат у стаціонарі - повне відновлення шкірного покриву 30-35 діб, в подальшому можливе утворення рубців та рубцевих деформацій.

Тривалість лікування в стаціонарі: 30-35 діб.

Критерії якості лікування

Повноцінне відновлення шкірного покриву за рахунок пересадок шкіри, нормалізація температури і лабораторних показників. Але на протязі декількох місяців зберігається гіперемія шкіри та пігментація. Пересаджені вільні шкірні трансплантати відрізняються за своїм кольором від оточуючих тканин. Глибокі опіки III ступеня у 8-12% випадків ускладнюються розвитком гіпертрофічних або келоїдних рубців, які призводять до рубцевих контрактур променево-зап'ясткового суглоба та пальців кисті.

Ускладнення та можливі побічні дії

Можливе нагноєння ран, алергічні реакції. Утворення гіпертрофічних та келоїдних рубців, рубцевих контрактур та деформацій променево-зап'ясткового суглоба та пальців кисті.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Після загоєння опікових ран і відновлення шкірного покриву, хворі потребують консервативного лікування для попередження розвитку рубців. Амбулаторне спостереження протягом 1 року. Амбулаторно - попередження рубцеутворення, консервативна розсмоктуюча терапія з використанням контрактубексу, келлофібрази, компресійного одягу, силікогелю, сірко-водневі та вуглекисло-родонові ванни, масаж, лікувальна фізкультура носіння лонгет в положенні розгинання кисті та пальців при долонному ураженні і у положенні згинання при тильному ураженні. Оперативне лікування контрактур, деформацій та гіпертрофічних рубців через 6-8 місяців після виписки із стаціонару. Хворі потребують психоневрологічної допомоги.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Обмеження прийому солі, гострої та жирної їжі.

Вимоги до режиму роботи, відпочинку, реабілітації.

Хворі непрацездатні протягом 6-8 тижнів.

Охоронний режим роботи протягом 4 місяців, що включає запобігання прямих сонячних променів, вітру і морозу, забрудненості та запиленості.

Мета протоколу: поліпшення якості надання хірургічної допомоги хворим з хімічними опіками зап'ястка та кисті I ступеня та забезпечення її досяжності за допомогою стандартизації впровадження найбільш ефективних методів діагностики і лікування у клінічну практику.

Умови, в яких надається медична допомога

Госпіталізація в хірургічне або травматологічне відділення ЦРЛ, ЦМЛ, а також в будь-яке хірургічне відділенні в залежності від місця проживання, міжрайонне чи обласне опікове відділення.

Ознаки та критерії діагностики захворювання

Скарги. Пацієнти скаржаться на печіння і біль в опікових ранах пекучого характеру, набряклість ділянок зап'ястка та кисті. Уражені ділянки гіперемовані, набряклі, на тлі гіперемії маються епідермальні міхури, виражені набряки.

Загальний стан хворого задовільний. Дихання не порушене. Температура тіла нормальна або субфібрильна, артеріальний тиск не підвищений, пульс - 70-90 ударів на хв.

Гемодинаміка стійка, діурез адекватний рідині, що вводиться.

Локальний статус: уражуються поверхневі шари епідермісу, на шкірі з'являються гіперемія, набряк, епідермальні міхури з прозорим вмістом. В перші 3-4 доби переважають ексудативні прояви запальної реакції.

ДІАГНОСТИЧНА ПРОГРАМА:

1. Огляд хворого з визначенням локалізації, площі, глибини опіку.

2. Опис локального статусу.

3. відзначення зони ураження за схемою Долініна.

4. Збір анамнезу набутої травми, встановлення етіологічного чинника, тривалість і ступінь надання першої медичної допомоги.

5. Збір анамнезу життя.

6. Загальний огляд хворого, вимірювання АТ, температури тіла.

7. Лабораторне обстеження:

- загальний аналіз крові;

- загальний аналіз сечі;

- глюкоза крові;

- біохімічне дослідження крові;

- коагулограма;

- визначення групи крові за системою АВО, резус-фактору;

- Реакція Вассермана;

- мікробіологічне дослідження вмісту рани з висівом мікрофлори та визначення чутливості до антибіотиків.

8. Інструментальні дослідження:

- Рентгенологічне дослідження легень за показаннями.

- Електрокардіографія.

ЛІКУВАЛЬНА ПРОГРАМА:

Перелік і обсяг медичних послуг обов'язкового асортименту

Загальне лікування

1. Знеболювання: - ненаркотичні анальгетики.

2. Антибіотики: цефалоспорини третього покоління на 1 курс - 7 діб;

3. Протиправцеві щеплення.

Місцеве лікування: щоденні перев'язки протягом 8 діб.

- Перша допомога при хімічних опіках: рясне промивання опікових ран водою, хімічна нейтралізація. Якщо хімічний агент є твердою або сипучою речовиною, перед промиванням водою його треба струсити чи зняти щіткою.

Особлива увага: деякі речовини при сполученні з водою вступають в хімічну реакцію з виділенням тепла, що спричиняє додатковий фактор ушкодження - термічний опік. Це стосується негашеного вапна, триетилалюмінію, діетилалюмінійгідрату, сірчаної кислоти. Тому треба особливо ретельно видалити ці речовини механічним шляхом, сірчану кислоту просушити сухою ганчіркою і тільки потім приступити до промивання водою.

- недоцільно втрачати час на пошук нейтралізатора. Доведено, що реакції нейтралізації екзотермічні (додатковий фактор пошкодження), а ретельне промивання водою достатньо для повного видалення хімічної речовини.

Надання специфічної допомоги при ушкодженні особливими речовинами:

При опіках фенолом (карболова кислота) або його похідними (крезол та ін.), які не розчиняються в воді:

- обробка поверхні етиловим спиртом або поліетиленгліколем поперемінно з проточною водою.

При опіках плавиковою (фтористоводневою) кислотою:

- довготривале промивання поверхні великою кількістю проточної води;

- промиванням водним розчином бензалконія (цефіран - чвертинна амонієва сполука) або розчином оксиду магнію, препаратів кальцію, які утворюють нерозчинні сполуки з іонами фтору;

- накладання мазі, яка містить гідроокис магнію і сульфат магнію, або компресу з 20% MgO в гліцерині.

При опіках фосфором відбувається самозаймання на повітрі, тому доцільно:

- негайно погрузити ушкоджену частину у воду і видалити шматочки фосфору паличкою, пінцетом або ватою;

- при відсутності резервуару з водою, змити фосфор під сильним струменем води;

- обробити опік 5% розчином сульфату міді (мідяний купорос);

- накласти на ушкоджену поверхню пов'язку, змочену 3% розчином бікарбонату натрію.

- При опіках вологим цементом опіки можуть клінічно виявлятися через декілька годин, тому промивати уражені частини тіла протягом кількох годин, до повного видалення лугів.

Первинний туалет опікової рани з видаленням рогового шару епідермісу, що відшаровується за допомогою розчинів антисептиків.

Відкритий метод лікування ран: щоденна обробка аерозолями чи розчинами антисептиків протягом всього періоду лікування, можлива обробка маслами.

Закритий метод лікування ран: в фазі запалення - використання мазей на гідрофільній гіперосмолярній основі чи інші. В фазі проліферації - мазі на жировій основі.

Використовується один із названих методів.

Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту:

Не потребується.

Характеристика очікуваного кінцевого результату лікування

Очікуваний кінцевий результат лікування у стаціонарі - повна самостійна епітелізація до 10-12 діб без утворення в подальшому рубців. Після загоєння ран працездатність відновлюється повністю.

Тривалість лікування в стаціонарі: 8-10 діб.

Критерії якості лікування

Самостійне повноцінне відновлення шкірного покриву, нормалізація температури і лабораторних показників, профілактика поглиблення опіків, профілактика нагноєння ран. Після повної епітелізації протягом декількох тижнів зберігається гіперемія шкіри або пігментація.

Ускладнення та можливі побічні дії

Можливе нагноєння ран, алергічні реакції.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Амбулаторне спостереження протягом одного місяця. Амбулаторно проводиться попередження рубцеутворення, консервативна розсмоктуюча терапія.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Обмеження прийому солі, гострої та жирної їжі.

Вимоги до режиму роботи, відпочинку, реабілітації

Хворі непрацездатні протягом двох тижнів.

Охоронний режим роботи протягом одного місяця, що включає запобігання прямих сонячних променів, вітру і морозу, забрудненості, запиленості.

Мета протоколу: поліпшення якості надання хірургічної допомоги хворим з хімічними опіками зап'ястка та кисті II ступеня та забезпечення її досяжності за допомогою стандартизації впровадження найбільш ефективних методів діагностики і лікування у клінічну практику.

Умови, в яких надається медична допомога

Госпіталізація в хірургічне або травматологічне відділення ЦРЛ, ЦМЛ, а також в будь-яке хірургічне відділенні в залежності від місця проживання, міжрайонне чи обласне опікове відділення.

Ознаки та критерії діагностики захворювання

Скарги. Пацієнти скаржаться на печіння і біль в опікових ранах пекучого характеру.

Загальний стан хворого задовільний чи помірно порушений. Дихання не порушено. Температура тіла нормальна або субфібрильна, артеріальний тиск не підвищений, пульс - 80-100 ударів на хв.

Гемодинаміка стійка, діурез адекватний рідині, що вводиться.

Локальний статус: зап'ясток та кисть гіпереміровані, набряклі, на тлі гіперемії маються напружені епідермальні міхури або частіше сухий чи вологий некротичний струп.

ДІАГНОСТИЧНА ПРОГРАМА:

1. Огляд хворого з визначенням локалізації, площі, глибини опіку.

2. Опис локального статусу.

3. Відзначення зони ураження за схемою Долініна.

4. Збір анамнезу набутої травми, встановлення етіологічного чинника, тривалість і ступінь надання першої медичної допомоги.

5. Збір анамнезу життя.

6. Загальний огляд хворого, вимірювання АТ, температури тіла.

7. Лабораторне обстеження:

- загальний аналіз крові;

- загальний аналіз сечі;

- глюкоза крові;

- біохімічне дослідження крові;

- коагулограма;

- визначення групи крові за системою АВО, резус-фактору;

- Реакція Вассермана;

- мікробіологічне дослідження вмісту рани з висівом мікрофлори та визначення чутливості до антибіотиків.

8. Інструментальні дослідження:

- Рентгенологічне дослідження легень за показаннями.

- Електрокардіографія.

ЛІКУВАЛЬНА ПРОГРАМА:

Перелік і обсяг медичних послуг обов'язкового асортименту

Загальне лікування

1. Знеболювання - ненаркотичні анальгетики.

2. Гормонотерапія - глюкокортикоїди.

3. Антибіотики: цефалоспорини третього покоління на один курс - 7 діб.

4. Інфузійна дезінтоксикаційна терапія.

5. Ентеросорбція (ентеросгель та ін.).

6. Протиправцеві щеплення.

7. Фізіотерапевтичне лікування (УВЧ, УФО, використання бактерицидних ламп тощо).

Місцеве лікування: щоденні перев'язки протягом 21 доби.

- Перша допомога при хімічних опіках: рясне промивання опікових ран водою, хімічна нейтралізація. Якщо хімічний агент є твердою або сипучою речовиною, перед промиванням водою його треба струсити чи зняти щіткою.

Особлива увага: деякі речовини при сполученні з водою вступають в хімічну реакцію з виділенням тепла, що спричиняє додатковий фактор ушкодження - термічний опік. Це стосується негашеного вапна, триетилалюмінію, діетилалюмінійгідрату, сірчаної кислоти. Тому треба особливо ретельно видалити ці речовини механічним шляхом, сірчану кислоту просушити сухою ганчіркою і тільки потім приступити до промивання водою.

- не доцільно втрачати час на пошук нейтралізатора. Доведено, що реакції нейтралізації екзотермічні (додатковий фактор пошкодження), а ретельне промивання водою достатньо для повного видалення хімічної речовини.

Надання специфічної допомоги при ушкодженні особливими речовинами:

При опіках фенолом (карболова кислота) або його похідними (крезол та ін.), які не розчиняються в воді:

- обробка поверхні етиловим спиртом або поліетиленгліколем поперемінно з проточною водою.

При опіках плавиковою (фтористоводневою) кислотою:

- довготривале промивання поверхні великою кількістю проточної води;

- промиванням водним розчином бензалконія (цефіран - чвертинна амонієва сполука) або розчином оксиду магнію, препаратів кальцію, які утворюють нерозчинні сполуки з іонами фтору;

- накладання мазі, яка містить гідроокис магнію і сульфат магнію, або компресу з 20% MgO в гліцерині.

При опіках фосфором відбувається самозаймання на повітрі, тому доцільно:

- негайно погрузити ушкоджену частину у воду і видалити шматочки фосфору паличкою, пінцетом або ватою;

- при відсутності резервуару з водою, змити фосфор під сильним струменем води;

- обробити опік 5% розчином сульфату міді (мідяний купорос);

- накласти на ушкоджену поверхню пов'язку, змочену 3% розчином бікарбонату натрію.

- При опіках вологим цементом опіки можуть клінічно виявлятися через декілька годин, тому промивати уражені частини тіла протягом кількох годин, до повного видалення лугів.

Первинний туалет опікової рани з видаленням рогового шару епідермісу, що відшаровується (розчини антисептиків). Декомпресуючі втручання з розсіченням некрозу на тилі кисті та бічних поверхнях пальців через 6-8 годин після надходження хворого.

Рекомендовано закритий метод лікування ран: в фазі запалення - використання мазей на гідрофільній гіперосмолярній основі або інші. У фазі гранулювання (відторгнення некротичного струпу) - використовуються креми, мазі на жировій основі чи пов'язки з антисептиками. У фазі регенерації використовуються мазі та масла.

Можливо використання дермообразії з закриттям ранових поверхонь ксеношкірою (до 1000 кв.см).

Використовується один з перелічених методів.

Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту

Консультація невропатолога при ураженні нервових утворень

Характеристика очікуваного кінцевого результату лікування

Очікуваний кінцевий результат лікування у стаціонарі - повна самостійна епітелізація до 21-25 доби, можливе утворення в подальшому рубців. Після загоєння ран працездатність відновлюється повністю.

Тривалість лікування: в стаціонарі 21-25 діб.

Критерії якості лікування

Самостійне повноцінне відновлення шкірного покриву, нормалізація температури і лабораторних показників, профілактика поглиблення опіків, профілактика нагноєння ран. Після повної епітелізації на протязі декількох тижнів зберігається гіперемія шкіри або пігментація, можливе утворення в подальшому рубців

Ускладнення та можливі побічні дії

Можливе нагноєння ран, алергічні реакції та ріст рубців.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Амбулаторне спостереження протягом одного місяця. Амбулаторно проводиться попередження рубцеутворення, консервативна розсмоктуюча терапія з використанням контрактубексу, келлафібрази, компресійного одягу, селикогелю. Після загоювання опіків зберігається почервоніння шкіри або гіперпігментація протягом декількох місяців. Пацієнт має потребу в реабілітаційному лікуванні, використанні компресійного одягу або еластичного бинтування. Можливий ріст рубців через 1-3 місяці. Повне відновлення працездатності через 1-2 місяці.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Обмеження прийому солі, гострої та жирної їжі.

Вимоги до режиму роботи, відпочинку, реабілітації

Хворі непрацездатні протягом чотирьох тижнів.

Охоронний режим роботи протягом одного місяця, що включає запобігання прямих сонячних променів, вітру і морозу, забрудненості, запиленості.

Мета протоколу: поліпшення якості надання хірургічної допомоги хворим з хімічними опіками зап'ястка та кисті III ступеня та забезпечення її досяжності за допомогою стандартизації впровадження найбільш ефективних методів діагностики і лікування у клінічну практику.

Умови, в яких надається медична допомога

Госпіталізація в хірургічне або травматологічне відділення ЦРЛ, ЦМЛ, а також в будь-яке хірургічне відділенні в залежності від місця проживання, міжрайонне чи обласне опікове відділення.

Ознаки та критерії діагностики захворювання

Скарги. Пацієнти скаржаться на біль в опікових ранах пекучого характеру, набряклість уражених ділянок.

Загальний стан хворого середнього ступеня важкості. Можлива спрага, озноб. Здорові шкірні покриви бліді. Дихання не порушено (ЧД до 18-20 на хвилину). Температура тіла нормальна або субфібрильна (до 37 град. C), артеріальний тиск не підвищений, пульс - 100-110 ударів на хв.

Гемодинаміка стійка, діурез адекватний рідині, що вводиться.

Локальний статус: зап'ясток та кисть пігментовані, залежно від хімічної речовини, що ушкодила. При ураженні кислотами частіше утворюється сухий, щільний струп, який не піднімається над шкірою, а навіть западає, або утворюється вологий некротичний струп, виражені набряки.

ДІАГНОСТИЧНА ПРОГРАМА:

1. Огляд хворого з визначенням локалізації, площі, глибини опіку.

2. Визначення ІТУ (індексу тяжкості ураження).