Порцеляновий посуд, а також гомогенізатори повинні бути попередньо оброблені хромпіком і простерилізовані. При гомогенізації декількох зразків необхідно після кожної проби протирати поверхню столу дезінфікуючим розчином, потім водою і 70% етанолом і міняти перед обробкою наступної проби рукавички.
4. Порядок забору, транспортування, зберігання та первинної обробки проб з об'єктів довкілля
4.1. Кліщі, комарі та ектопаразити (воші та блохи)
Після забору і доставки матеріалу до лабораторії комарів, кліщів, бліх і вошей необхідно знерухоміти шляхом нанесення краплі ефіру на ватно-марлеву пробку. Після визначення виду і статі матеріал може бути об'єднаний у пули в залежності від виду, статі, місця і дати збору і поміщений у сухі чисті пробірки об'ємом 1,5 - 2,0 мл. Число екземплярів у пулі не має перевищувати для комарів - 25, кліщів голодних - 5, ситих кліщів - 1, бліх і вошей - 30.
Умови зберігання і транспортування матеріалу і попередньо оброблених проб.
Матеріал після розбору і формування проб:
- при температурі -20 °C - впродовж 1 місяця;
- при температурі -70 °C - тривало.
Оброблений матеріал (після гомогенізації і освітлення) зберігається тривало при температурі -70 °C.
Допускається тільки однократне заморожування-розморожування матеріалу.
Живих членистоногих транспортують при температурі не нижче -10 °C у спеціальному термоконтейнері з охолоджуючими елементами, після заморожування - при температурі не вище -16 °C.
Матеріал потребує попередньої обробки.
Кліщів слід помістити в мікроцентрифужні пробірки об'ємом 1,5 - 2,0 мл, куди внести 1 мл 96% етанолу, струсити на вортексі і центрифугувати впродовж 3 - 5 с. при 2000 g (5000 об./хв.) для видалення крапель з кришки пробірки.
За допомогою вакуумного відсмоктувача окремими наконечниками для кожної проби видалити спирт з пробірки.
Внести в пробірку 1 мл 0,15 М розчину хлориду натрію, струсити пробірку і осадити краплі з кришки пробірки центрифугуванням впродовж 3 - 5 с. при 2000 g (5000 об./хв.).
За допомогою вакуумного відсмоктувача окремими наконечниками для кожної проби видалити розчин хлориду натрію з пробірки.
Перенести кліщів у стерильну порцелянову ступку, додати 0,7 мл 0,15 М розчину хлориду натрію і гомогенізувати пробу.
Наконечником з фільтром перенести пробу в мікроцентрифужну пробірку об'ємом 1,5 - 2,0 мл і центрифугувати при 3000 об./хв. впродовж 1 хв. для освітлення проби.
РНК і ДНК слід виділяти з 0,1 мл супернатанту.
При виділенні РНК і ДНК з комарів, бліх і вошей необхідно використовувати дану методику обробки проб за винятком етапів відмивання в 96% етанолі і 0,15 М розчині хлориду натрію. Комах і комарів слід відразу гомогенізувати у стерильній ступці у 0,15 М розчині хлориду натрію.
4.2. Харчові продукти для визначення бактеріальних та вірусних патогенів
Забір проб здійснюють відповідно до діючих нормативних документів з дотриманням правил асептики у стерильні широкогорлі банки за допомогою стерильної ложки, пінцета або ножа.
Умови зберігання і транспортування матеріалу:
- при температурі +2 - +8 °C - впродовж 1 доби;
- при температурі -20 °C - впродовж 1 місяця;
- при температурі -70 °C - тривало.
Допускається лише однократне заморожування-розморожування матеріалу.
Матеріал потребує попередньої обробки.
Для виявлення бактеріальних патогенів (Campilobacter, Salmonella, Shigella, діареєгенні E.coli тощо) проби харчових продуктів засівають на середовища попереднього збагачення відповідно до нормативних документів та інкубують в термостаті при відповідній температурі. Для виділення НК використовують 0,1 - 0,2 мл середовища попереднього збагачення.
Для виявлення НК вірусів тверді харчові продукти в кількості 1,0 - 10,0 г поміщають в стерильну ступку, додають 0,9%-й розчин натрію хлориду в співвідношенні 1:10 і розтирають до гомогенного стану. Відстоюють і через фільтрувальний папір відбирають супернатант, з якої виділяють НК. Рідкі харчові продукти в об'ємі 0,2 мл переносять у мікроцентрифужну пробірку об'ємом 1,5 мл або 2,0 мл для виділення НК.
4.3. Змиви з поверхонь
Змиви відбирають за допомогою тампонів із віскози або дакрону на пластиковій основі. Перед відбором змивів, тампони змочують стерильним фізіологічним розчином або ТЕ-буфером. Після забору змивів тампон поміщають у мікропробірку із 300 - 400 мкл ТЕ-буферу. Обертальними рухами змивають з тампону відібраний матеріал протягом 10 - 15 сек., уникаючи розбризкування розчину. Відтискають надлишок рідини з тампону об стінки пробірки і видаляють тампон.
Умови зберігання і транспортування матеріалу:
- при температурі +2 - +8 °C - впродовж 1 доби;
- при температурі -20 °C - впродовж 1 місяця;
- при температурі -70 °C - тривало.
Допускається лише однократне заморожування-розморожування матеріалу.
Матеріал потребує попередньої обробки. Одержану суспензію центрифугують при 8000 g (10000 - 12000 об./хв.) протягом 1 хв. Супернатант відбирають наконечником з фільтром в мікропробірку 1,5 мл. Для виділення НК використовують 0,1 - 0,2 мл супернатанту.
4.4. Ґрунт, фураж, трава, підстилка
Проби ґрунту з місць вірогідного обсіменіння патогенними мікроорганізмами (місць вимушеного забою худоби, стоянок і водопою тварин) беруть з квадратних ділянок, з сторонами не більше 4 м, в кількості 20,0 - 30,0 г на глибині до 15 см по кутах та в центрі ділянок, на території скотомогильників - на глибині до 2 м за допомогою ґрунтових бурів через кожні 25 см. При цьому верхній шар ґрунту (2 - 3 см) знімають.
Проби фуражу беруть як з поверхневого шару, так і з глибинних шарів фуражу рівномірно по всій площині - не менше 100,0 г на 4 м-2 поверхні при незатареному типі зберігання, але не менше 5 проб від кожної партії. З брикетованого корму зрізають верхній шар брикету. Забір проб проводять сухим стерильним пробним щупом. Проби грубих кормів (сіно, солома) беруть з різних місць скирти за допомогою ножиць і пінцета з розрахунку одна проба (40,0 г) на 4 м-2 площі скирти. Відібрані наважки сіна і соломи подрібнюють за допомогою ножиць і пінцета на аркуші паперу, потім поміщають в стерильні скляні банки, закривають стерильними кришками. Допускається використовувати поліетиленові пакети. Після взяття проб від кожного об'єкта (партії) щуп очищують та обпалюють.
Зелену масу беруть як і грубі корми, збільшивши масу первинної проби до 100,0 г. Зрізану ножицями масу поміщають пінцетом в пробірку або в банку.
Проби силосу, що зберігається в ямах (траншеях), беруть як і проби ґрунту, такий, що дістаний з траншеї - як проби зеленої маси.
Маса середньої проби, що доставляється до лабораторії, повинна бути не більше 500,0 г.
Умови зберігання і транспортування матеріалу:
- при температурі +2 - +8 °C - впродовж 1 доби;
- при температурі -20 °C - впродовж 1 місяця;
- при температурі -70 °C - тривало.
Допускається лише однократне заморожування-розморожування матеріалу.
Матеріал потребує попередньої обробки.
До досліджуваного матеріалу додають 0,9%-й розчин натрію хлориду 1:10, ретельно перемішують впродовж 15 хв., відстоюють 10 хвилин для осідання великих часточок. Супернатант дробно центрифугують: спочатку впродовж 2 - 3 хв. при 2000 g (50000 об./хв.), потім - центрифугують 15 хв. при 10000 g (12000 об./хв.). Осад ресуспендують у 0,2 - 0,5 мл дистильованої води.
4.5. Вода, стоки
Забір води здійснюють у відповідності до вимог методичних вказівок "Санітарно-вірусологічний контроль водних об'єктів" , затверджених наказом МОЗ України від 30.05.2007 № 284, "Санітарно-мікробіологічний контроль якості питної води" , затверджених наказом МОЗ України від 03.02.2005 № 60, ДСТУ ISO 5667-6-2001 "Настанови щодо відбирання проб води з річок та інших водотоків", ДСТУ ISO 5667-11-2005 "Настанови щодо відбирання проб підземних вод" тощо.
Умови зберігання і транспортування матеріалу:
- при температурі +2 - +8 °C - впродовж 1 доби;
- при температурі -20 °C - впродовж 1 місяця;
- при температурі -70 °C - тривало.
Допускається лише однократне заморожування-розморожування матеріалу.
Проби зберігають до дослідження при +4 °C не більше 24 год. При температурі -20 °C їх можна зберігати протягом 1 року. При необхідності багатократного дослідження пробу ділять на декілька порцій, щоб уникнути повторного заморожування.
Матеріал потребує попередньої обробки.
Для виявлення бактеріальних агентів і збудників мікозів підготовку проб здійснюють методом дробного центрифугування або вакуумної фільтрації на фільтри з розмірами пор 0,45 і 0,65; 0,8; 1,2 мкм, відповідно. Для виявлення вірусних агентів для підготовки проб використовують тільки вакуумну фільтрацію на фільтри з розмірами пор 0,2 мкм.
Дробне центрифугування. З відібраних зразків переносять по 125,0 мл в 4 центрифужні стакани об'ємом 250,0 мл з кришками (або по 80,0 мл в 6 центрифужних пробірок, або по 50,0 мл в 10 центрифужних пробірок), що загвинчуються, і центрифугують впродовж 15 хв. при 10000 g (12000 об./хв.). Потім осад в кожному стакані (пробірці) ресуспендують в 0,2 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Отримані суспензії переносять в мікроцентрифужні пробірки об'ємом 1,5 - 2,0 мл і центрифугують при 10000 g (12000 об./хв.) впродовж 1 хв. Супернатант відбирають наконечником з фільтром в мікропробірку об'ємом 1,5 мл. Для виділення ДНК використовують 0,1 - 0,2 мл надосадової фракції.
Можливе центрифугування однієї проби в одному центрифужному стакані (пробірці). Для цього в центрифужний стакан (пробірку) переносять пробу в об'ємі 50,0 - 125,0 мл і центрифугують 15 хв. при 10000 g, супернатант видаляють, і в стакан (пробірку) знову додають відповідний об'єм досліджуваної проби. Аналогічним чином центрифугують весь об'єм досліджуваної проби. Потім осад останнього центрифугування ресуспендують в 1 мл 0,9% розчину натрію хлориду і центрифугують при 10000 g (12000 об./хв.) впродовж 1 хв. Супернатант відбирають наконечником з фільтром в мікропробірку об'ємом 1,5 мл. Для виділення ДНК використовують 0,1 - 0,2 мл надосадової фракції.
Вакуумна фільтрація. Для дослідження використовують стерильні фільтри з відповідними розмірами пор. У разі значної забрудненості вихідного зразка води механічними або масляними домішками, які видно візуально, його заздалегідь фільтрують на скляній воронці через стерильний ватно-марлевий або паперовий фільтр. Підготовлену таким чином воду пропускають через мембранний фільтр. Після закінчення фільтрації мембранні фільтри переносять стерильним анатомічним пінцетом у стерильний флакон (чашку Петрі) або стерильний пластиковий пакет об'ємом 100,0 мл, що містять 10,0 мл 0,9% розчину натрію хлориду.
Для сорбції (елюції) бактерій і вірусів з фільтру, флакон струшують 10 хв. за допомогою шейкера, фільтр усередині пакета розтирають вручну впродовж 1 хв., фільтр, поміщений в чашку Петрі, розрізають на дрібні шматки стерильними ножицями, інкубують при погойдуванні впродовж 10 хв. Далі елюат з поверхні фільтру переносять в стерильну пробірку. Для дослідження відбирають 1,0 мл в мікроцентрифужні пробірки об'ємом 1,5 мл і центрифугують 10 хв. при 10000 g (12000 об./хв.). Для виявлення бактеріальних агентів залишають 0,1 мл супернатанту, в якому ресуспендують осад. З отриманої суспензії проводять виділення ДНК. Для виявлення вірусних агентів для виділення НК використовують 0,1 - 0,2 мл супернатанту.
З метою збільшення ефективності виявлення вірусів з проб води (виявлення РНК ентеровірусів) проводять додаткову концентрацію елюатів за допомогою ультрацентрифугування або обробляють елюати поліетиленгліколем 6000 (ПЕГ 6000).
Ультрацентрифугування елюату проводять при 40000 - 50000 g (42000 - 52000 об./хв.) протягом 2 год. з використанням кутових або бакет-роторів. В стерильну центрифужну пробірку наливають вірусвмістний елюат, а потім за допомогою шприца на дно пробірки нашаровують 10 - 20% розчин сахарози так, щоб вона займала 5 - 10% від об'єму пробірки. Після центрифугування супернатант видаляють. Осад ресуспендують в 0,5 мл стерильної дистильованої води для ПЛР-досліджень.
Обробка елюату поліетиленгліколем 6000 (ПЕГ 6000). До елюату додають ПЕГ 6000 і хлористий натрій, що знаходиться безпосередньо в пробірках для центрифугування, до кінцевих концентрацій 10% і 0,5 М відповідно. Суміш ретельно перемішують до розчинення ПЕГ і витримують протягом 10 - 12 год. при 4 °C. Суспензію, що утворилася, центрифугують при 10000 g (12000 об./хв.) протягом 1 год. або при 6000 g (8000 об./хв.) протягом 2 год. Супернатант видаляють, а осад ресуспендують в 0,5 мл стерильної дистильованої води для ПЛР-досліджень.
Обробка проб. Для видалення бактеріальної мікрофлори елюат піддають обробці одним з двох методів: хлороформом або фільтрацією через стерилізуючі насадки з фільтрами.
При використанні хлороформу його додають в елюат (1 мл на 10 мл елюату), інтенсивно струшують 10 хв. і центрифугують 10 хв. при 1000 g (2000 об./хв.) для розділення фаз. Водну фазу (верхню) акуратно відбирають піпеткою в стерильний флакон, додають 100 МЕ/мл пеніциліну і 10,0 мг/мл стрептоміцину.
При використанні стерилізуючих насадок з фільтрами 0,22 мкл елюату проби переносять в стерильний шприц об'ємом 5,0 - 20,0 мл зі встановленою фільтруючою насадкою і поршнем шприца продавлюють в стерильний флакон. Цей спосіб дозволяє уникнути використання антибіотиків, токсичного хлороформу і пов'язаних з цим заходів безпеки, не вимагає тривалого струшування і центрифугування.
5. Попередня обробка та знезараження матеріалу, підозрілого на вміст мікроорганізмів I - IV груп патогенності
Досліджуваний матеріал може бути представлений чистими культурами мікроорганізмів, біологічним або секційним матеріалом від людини і тварин, комахами, харчовими продуктами, змивами з поверхонь, фільтратами ґрунту і т.д.
Обробка досліджуваного матеріалу, інфікованого (підозрілого на інфікування) бактеріями I - II груп патогенності та збудниками глибоких мікозів.
Обробка досліджуваного матеріалу, інфікованого (підозрілого на інфікування) мікроорганізмами I-II груп патогенності (бактеріями, що не утворюють спори, хламідіями, рикетсіями та збудниками глибоких мікозів), проводиться наступним способом:
До досліджуваного зразка додають мертиолят натрію до кінцевої концентрації 1:10000 (0,01%) і прогрівають його при 56 °C протягом 30 хв. Потім, 100 мкл зразка переносять в мікроцентрифужні пробірки об'ємом 1,5 мл, додають лізуючий розчин, приготовлений на основі 6 М гуанідінізотіоцианату, в об'ємі, зазначеному в інструкції по застосуванню до набору реагентів та інкубують 15 хв. при 65 °C. Після виконання даних процедур матеріал вважається знезараженим.
Обробка досліджуваного матеріалу, інфікованого (підозрілого на інфікування) мікроорганізмами III - IV груп патогенності (вірусами, хламідіями, рикетсіями і бактеріями, що не утворюють спор) проводиться одним з таких способів:
Спосіб 1. Прогрівання досліджуваного зразка при 100 °C протягом 30 хв.
Спосіб 2. До 100 мкл досліджуваного зразка додають лізуючий розчин, приготовлений на основі 6 М гуанідінізотіоціаната в об'ємі, зазначеному в інструкції по застосуванню до набору реагентів (тест-системи) з подальшою його інкубацією протягом 15 хв. при 65 °C.
Після виконання процедури за вказаними способами матеріал вважається знезараженим.
Обробка досліджуваного матеріалу, інфікованого (підозрілого на інфікування) спороутворюючими бактеріями II - IV груп патогенності.
Досліджуваний матеріал в кількості 0,1 мл засівають у пробірки з 0,9 мл бульйону Хоттингера, pH 7,2 і інкубують з аерацією при 37 °C протягом 2,5 год. Додають пеніцилін до кінцевої концентрації 1000 од./мл і інкубують при 37 °C протягом 15 хв. Після інкубації з пеніциліном, досліджуваний матеріал прогрівають на водяній бані протягом 10 хв. при температурі 100 °C. Потім 100 мкл обробленого зразка переносять у пробірки об'ємом 1,5 мл і додають лізуючий розчин, приготовлений на основі 6 М гуанідінтіоізоціаната в об'ємі, зазначеному в інструкції по застосуванню до набору реагентів, і інкубують 15 хв. при 65 °C. Після виконання даних процедур матеріал вважається знезараженим.
Обробка досліджуваного матеріалу, інфікованого вірусами I - II груп патогенності (крім вірусу віспи), що містить інфекційну (позитивну) РНК.
Матеріал (100 мкл) поміщають в пробірку об'ємом 1,5 мл, додають 500 мкл лізуючого буфера на основі 6 М гуанідінізотіоціаната і фенолу (1:1), і інкубують 20 хв. при температурі 65 °C. Потім виділяють РНК, використовуючи метод нуклеосорбції на силікагелі, починаючи з етапу додавання сорбенту, або метод осадження РНК етанолом в присутності 0,3 М ацетату натрію. Зворотну транскрипцію виконують згідно з інструкцією із застосування до набору реагентів. Потім у зразки з кДНК додають РНКазу А до кінцевої концентрації 25 мкг/мл. Після виконання даних процедур матеріал вважається знезараженим.
Обробка досліджуваного матеріалу, інфікованого (підозрілого на інфікування) вірусами I - II груп патогенності, що містять неінфекційну (негативну) РНК або ДНК.
Матеріал (100 мкл) поміщають в пробірку об'ємом 1,5 мл, додають 500 мкл лізуючого буфера, на основі 6 М гуанідінізотіоціаната і фенолу (1:1) і інкубують 20 хв. при температурі 65 °C. Після виконання даних процедур матеріал вважається знезараженим.
Обробка досліджуваного матеріалу, підозрілого на інфікування високопатогенним невідомим збудником, проводиться відповідно до описаних способів обробки матеріалу, підозрюваного на вміст збудників (бактерій і вірусів) особливо небезпечних інфекцій. Робота з таким матеріалом, на всіх етапах дослідження, здійснюється із застосуванням спеціальних засобів індивідуального захисту.
Знезараження залишків досліджуваного матеріалу здійснюють відповідно до ДСП № 9.9.5.035-99 і ДСП № 9.9.5.080-02 .
6. Порядок знезараження та утилізації відпрацьованого досліджуваного матеріалу та відходів після проведення досліджень
Залишки інфікованого матеріалу (з підозрою на інфікування) мікроорганізмами I - IV груп патогенності, використаний посуд, після дезінфекції регламентованими дезінфікуючими засобами (якщо є необхідність) збирають в закриті ємкості (контейнери) та передають на автоклавування. Не допустимо зливати заражені рідини в каналізацію.
Дезінфікуючі розчини, після обробки ними досліджуваного матеріалу і закінчення часу їх експозиції, зливають в каналізацію, відкриту ємність з обробленим матеріалом поміщають в щільний термостійкий пакет (контейнер) для подальшого автоклавування під тиском 2,0 кгс/с-2 (0,2 МПа) при температурі (132 ± 2) °C протягом 60 хв.
Після автоклавування пакет з інактивованим матеріалом виносять у контейнер для сміття з подальшим вивезенням на полігон побутових відходів або на спалювання в спеціальних печах.
Знезараження пробірок з ампліконами, витратних матеріалів, рукавичок
Використані пробірки з ампліконами, наконечники, рукавички, ганчір'я для обробки поверхонь в боксі біологічного захисту або ПЛР-боксі збирають у пластикові ємкості, які закриваються, виносять до "брудної" зони ПЛР-лабораторії з метою подальшої інактивації.
При її відсутності відходи переносять у спеціально-призначене допоміжне приміщення, де проводять їх інактивацію.
Утилізацію залишків розчинів, що містять гуанідінізотіоціанат, здійснюють шляхом їх двадцятиразового розбавлення водою з наступним зливом рідини в каналізацію.
У "брудній" робочій зоні або при її відсутності у допоміжному приміщенні використані наконечники, пробірки з ампліконами (не відкривати), рукавички, ганчір'я після закінчення роботи поміщають в щільний термостійкий пакет (контейнер) для подальшого автоклавування при температурі (132 ± 2) °C протягом 60 хв.
Дезактивація буферів і гелів, що містять бромистий етидій
Перший спосіб: відпрацьовані гелі та буфер з камери поміщають у пластикову ємкість на 5 л з кришкою, що щільно загвинчується. Додають 1 об'єм 0,5 М розчину калію перманганату і потім 1 об'єм 2,5 М соляної кислоти. Акуратно перемішують і залишають при кімнатній температурі на 4 - 6 год. Додають 1 об'єм 2,5 М натрію гідроксиду, акуратно перемішують. Нейтралізовані таким чином реактиви скидають в каналізацію.
Необхідні реагенти для обробки 1 л буфера і гелів: 0,5 М перманганат калію - 1 л; 2,5 М соляна кислота - 1 л; 2,5 М NaOH - 1 л.
Другий спосіб: обробку розчинів (буферів), що містять бромистий етидій здійснюють шляхом додавання до них деконтамінуючого розчину до його кінцевої концентрації 25% (наприклад, 25 мл деконтамінуючого розчину додати до 75 мл розчину, що містить бромистий етидій), акуратно перемішують і залишають при кімнатній температурі протягом 20 год. Розчин нейтралізують (pH між 5 - 9) натрієм бікарбонатом. Нейтралізовані розчини зливають в каналізацію.
Обробку твердих матеріалів, які містять бромистий етидій (наконечники і гелі) здійснюють шляхом розміщення їх у пластмасову ємкість з деконтамінуючим розчином. Далі процедуру виконують як при деконтамінації розчинів (буферів), що містять бромистий етидій.
Приготування деконтамінуючого розчину: додати 20 мл 50% гіпофосфорної кислоти до розчину, що містить 4,2 г натрію нітриту в 300 мл дистильованої води, акуратно перемішати. Розчин використовують у день приготування.
Третій спосіб: заповнити колонку активованим вугіллям і пропускати відпрацьований буфер через неї невеликими порціями. Дезактивований розчин можна зливати в каналізацію. Гелі дезактивувати першим способом.
Необхідні реагенти: скляна колонка місткістю 1 - 2 л; активоване вугілля.
Нормативні посилання
Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"
Наказ МОЗ України від 04.01.2001 № 1 "Про затвердження форм медичної облікової документації, що використовується в лабораторіях"
ДСП № 9.9.5.035-99 "Безпека роботи з мікроорганізмами I - II груп небезпеки"
ДСП № 9.9.5.080-02 "Правила влаштування і безпеки роботи в лабораторіях (відділах, відділеннях) мікробіологічного профілю"
ДСанПіН 9.9.5-153-2008 "Організація роботи лабораторій при дослідженні матеріалу, що містить патогенні агенти молекулярно-генетичними методами"
Державні санітарні норми та правила ДСанПіН 2.2.4-171-10 "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною"
Методичні вказівки МВ 9.9.5.101-2003 "Застосування полімеразної ланцюгової реакції для виявлення збудників інфекційних захворювань людини"
Методичні вказівки "Санітарно-вірусологічний контроль водних об'єктів" , затверджені наказом МОЗ України від 30.05.2007 № 284
Методичні вказівки "Санітарно-мікробіологічний контроль якості питної води" , затверджені наказом МОЗ України від 03.02.2005 № 60
ДСТУ ISO 5667-6-2001 "Настанови щодо відбирання проб води з річок та інших водотоків"
ДСТУ ISO 5667-11-2005 "Настанови щодо відбирання проб підземних вод"
Інтернетресурс http://emergency.cdc.gov/urdo/pdf/SpecCollectionGuidelines.pdf
СПИСОК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ
| Начальник Управління громадського здоров'я | А.А. Григоренко |
Додаток 1
до Методичних рекомендацій
"Порядок забору, транспортування
та зберігання матеріалу
для дослідження методом
полімеразної ланцюгової реакції"
Вид матеріалу,
необхідний для виявлення збудників певних інфекцій, методом ПЛР
