Про затвердження методичних рекомендацій "Епідеміологічний нагляд і контроль за випадками сезонного та пташиного грипу у людей"

- залишити тампон після введення на декілька секунд;

- повільно, обертовими рухами, вийняти його;

- занурити тампон у флакон з середовищем для транспортування;

- для другої ніздрі необхідно використати новий тампон і нову пробірку. Це буде другим зразком, взятим у пацієнта.

Увага: одержання назофарингального зразка - це інвазивна процедура, що може викликати значний дискомфорт у пацієнта.

У немовлят та малих дітей цей зразок отримати значно легше, ніж мазок, при цьому використати аспіраційний сифон: увести силіконовий катетер у ніздрю у напрямку слухової ямки та обережно відкачуванням зібрати виділення.

При отриманні зразків крові та роботі з ними необхідно дотримуватись стандартних застережних заходів у зв'язку з тим, що пацієнт може бути інфікований патогенними мікроорганізмами, що переносяться з кров'ю (наприклад, ВІЛ, гепатитом B чи С).

Користування ЗІЗ.

Зніміть та залишіть для знищення ЗІЗ відразу ж після виконання завдання.

Після кожного зняття рукавичок їх необхідно обробити антисептиком та ретельно вимити руки.

Найкращий "багатосторонній" зразок для забору - це сироватка крові. Сироватка, отримана у гострий період захворювання, та сироватка реконвалесцентів придатні для виявлення змін у титрі антитіл, а також для виявлення вірусної РНК. Сироватку гострого періоду захворювання необхідно взяти якомога швидше після появи клінічних симптомів і не пізніше сьомого дня з часу їх появи. EDTA антикоагульована плазма крові також придатна для виявлення вірусної РНК у крові і може бути, для цих випадків, навіть придатнішою, ніж сироватка, тому що EDTA інактивує РНК, наявну у зразках. Гепарин у якості антикоагулянту для цих видів зразків непридатний у зв'язку з можливою затримкою ПЛР реакції. Зразки для виявлення вірусної РНК у крові необхідно збирати протягом першого тижня після появи симптомів. Для одержання достатньої кількості сироватки чи плазми для тестування необхідно відібрати не менше 1 мл цільної крові. Це максимальна кількість крові, яку можна взяти у новонароджених. Однак у дітей старшого віку та дорослих зазвичай беруть 3-5 мл крові, що дає можливість провести ширший діапазон досліджень чи повторити дослідження ще раз.

Зразки сироватки у періоді одужання повинні бути зібрані протягом 3-4 тижнів з часу появи симптомів. Коли пацієнт знаходиться в критичному стані, необхідно одержати другий зразок до настання смерті. Для забору крові використовують вакуумну венопункційну систему чи шприци з голками. Зразки необхідно зібрати або в пробірку для сепарування сироватки (ПСС), або в пробірку для згортання крові (для сироватки) та в пробірку з антикоагулянтом EDTA (для плазми).

Необхідно зробити написи на пробірці маркером з нерозчинними чорнилами, зазначивши єдиний реєстраційний номер пацієнта. Зав'язати джгут вище місця взяття крові, за допомогою пальпації знайти вену.

Ретельно обробити антисептиком, 70% спиртом місце ін'єкції (тампоном, змоченим у розчині), змастивши шкіру у центрі ін'єкції та навкруги неї. Почекати щоб антисептичний засіб випарувався. Вену повторно не пальпувати! Взяти кров.

При застосуванні одноразових шприців відбирати 3-5 мл крові дорослої особи чи дитини або 1 мл крові у немовляти. Перенести зразки крові у пробірку та щільно закрити кришечкою.

Якщо відбирається кров за допомогою вакуумної системи (наприклад, Vacutainer(R)), необхідно перенести необхідну кількість крові у кожну з пробірок для транспортування.

Зняти джгут. Щільно притиснути стерильним бавовняним тампоном місце венепункції до повної зупинки кровотечі після чого руку пацієнту зігнути.

Гострі інструменти повторно не використовуються. Вони збираються у спеціальні контейнери (у контейнер для знищення гострих інструментів у разі його наявності чи у металевий контейнер з під кави чи подібний; на такий контейнер перед використанням необхідно наклеїти відповідну етикетку).

Повторно перевірити пробірки, що використовуються для зразків, та написи на них.

Після забору всіх зразків, готуються відповідні документи - форми з дослідження випадку, тощо, а також форми, необхідні для лабораторних досліджень, застосовуючи для всіх документів ті ж ідентифікаційні номери, що знаходяться на пробірках.

Зразки крові необхідно центрифугувати не менше п'яти хвилин при 1500 g (3000 обертів за хвилину). Для цього потрібна електрична центрифуга (краще, щоб це була центрифуга з насадкою, що коливається, а не з кутовим ротором). Центрифуги, що приводяться в дію вручну, не використовуються для сепарації сироватки чи плазми з червоних кров'яних тілець.

Пробірки для сепарації сироватки (ПСС)

При використанні цих пробірок необхідно ретельно додержуватись інструкцій для того, щоб отримати бажаний результат.

В пробірках знаходиться гель (з середньою щільністю між клітинами крові та плазмою крові) і (зазвичай) активатор коагуляції.

Перенести зразки крові у пробірку; після цього необхідно діяти згідно з наявними інструкціями для змішування.

Центрифугувати пробірки згідно інструкції.

Коли заповнена пробірка ПСС пройшла відповідний процес центрифугування, зразок розділиться на три шари - верхній шар сироватки, яка буде відділена бар'єром гелю від самого згустку та активатора коагуляції.

При використанні звичайної пробірки без будь-яких домішок згусток формується за ніч, сироватку можна забрати одноразовою піпеткою наступного дня. Сироватку не слід залишати у контакті із згустком більше 12 годин, тому що після цього може розпочатись руйнування еритроцитів. При використанні будь-якого флакона, як тільки сироватка сформувалась, її необхідно відібрати піпеткою, не доторкуючись до бар'єру з гелю чи згустку. Перенести сироватку у флакон, наприклад у кріофлакон (без ВТС). В ідеальному варіанті флакони для транспортування сироватки повинні мати зовнішні кришечки та внутрішнє кільцеве ущільнення. При відсутності внутрішнього кільцевого ущільнення, перевірити, щоб кришечка була щільно закрита і запечатана інертним герметизатором, наприклад, Parafilm(R).

Центрифугувати пробірки з великою швидкістю (10000 обертів) для осаду клітинної фракції і обережно відібрати плазму піпеткою, не забираючи одночасно клітини крові.

Зразки крові чи сироватки можна пересилати у сухій формі на паперових дисках-фільтрах чи спеціальних паперових фільтрувальних смужках (смужки Nobuto). 0,1 мл крові чи сироватки наноситься на смужки і висушується повітряним струменем. Такі смужки можна зберігати місяцями при кімнатній температурі.

Як флакони, так і пробірки із зразками крові необхідно транспортувати у вертикальному положенні у спеціальних контейнерах з кришкою, що закручується, чи у спеціальних штативах у контейнерах. Навкруги пляшечок та пробірок необхідно покласти достатню кількість паперу, що поглинає вологу, в разі проливу рідини.

Якщо у трахею померлого вставлена ендотрахеальна трубка, можна отримати зразок глибокого ендотрахеального аспірату. Якщо дозволяють умови, взяти зразок тканини з ураженої легені за допомогою надрізу чи біопсії. Оператор може скористатися результатами рентгенографії для вибору напряму одержання зразків і націлити на ділянки, що знаходяться на кордоні з інтерстиціальними інфільтратами - найбільш вірогідними місцями репродукції вірусу, для одержання найкращих діагностичних результатів. Зразок легеневої тканини - це найкращий матеріал для різних лабораторних досліджень, включаючи РТ-ПЛР, ізоляцію вірусу, гістологічне дослідження, культуральне бактеріальне дослідження, пряме виявлення антигену чи імуногістохімії та цитокінохемокінічного аналізу. Аспіраційна біопсія дає достатньо матеріалу для мікробіологічного вивчення. Продезінфікувати маленьку ділянку на латеральній поверхні грудної клітки і зробити невеликий розріз стерильним скальпелем між двох ребер, що знаходяться над легенями. Вирізати зразок (зразки) клиновидної форми чи увести у тканину легені голку великого діаметру (наприклад, 18G) і здійснити аспірацію чи відібрати доступний матеріал в голку шприца. Помістити зразок у ВТС. Біопсію необхідно провести якомога скоріше після смерті хворого.

Якщо дозволяє час, необхідні матеріали та міркування з безпеки, можна взяти мазки з зіву, назофарінгальні аспірати чи зразки випорожнень, але цей процес не може викликати затримку взяття зразків глибокого ендотрахеального аспірату чи легеневого матеріалу.

Нижче наведена Таблиця 6 надає перелік можливих умов зберігання та транспортування зразків (на основі вірогідності одержання позитивного результату лабораторного аналізу на вірус грипу A(H5N1)).

н/в - не використовується.

Аліквотні частини зразків (коли один зразок розділяється на декілька пробірок) повинні забиратись до заморожування зразків.

Необхідно запобігати повторному заморожуванню та розморожуванню зразків.

Якщо зразки, розміщені у ВТС (чи сироватці крові, плазмі) для ізоляції вірусу, можуть бути доставлені у лабораторію протягом 4 днів, необхідно зберігати їх при +4 град.C, а якщо передбачається, що вони будуть зберігатись довший час, необхідно заморозити їх при -70 град.C до того, як їх доставлять у лабораторію. Заморожування при -20 град.C не рекомендовано, тому що вірус погано переносить повільне заморожування до такої температури, і як наслідок результат буде негативним.

При відсутності холодильника (чи ВТС) можливою альтернативою може бути зберігання мазків у етиловому спирті. Краще зберігати такі зразки при +4 град.C (у стандартних холодильниках), ніж при кімнатній температурі.

Зразки сироватки крові необхідно заморожувати до -70 град.C для ПЛР та до -20 град.C чи нижче для визначення антитіл, хоча їх можна зберігати при +4 град.C близько чотирьох днів.

При зборі та транспортуванні зразків необхідно використовувати відповідне середовище для транспортування та лід чи рідкий азот. Зразки для визначення вірусу грипу не рекомендується зберігати чи транспортувати у сухому льоді (твердому двоокисі вуглецю) за винятком тих випадків, коли вони запечатані у склі, або запечатані та перев'язані у подвійному пластиковому мішку. Двоокис вуглецю може швидко інактивувати віруси грипу якщо одержить можливість для проникнення в середині пробірки - це може статись у процесі стиснення пробірки у разі замерзання.

При транспортуванні всі зразки необхідно запакувати у тришарові пакети. Пакети мають бути достатньо міцними, щоб витримати поштовхи та струси, що трапляються під час транспортування.

Пакети мають бути складені та закриті, щоб запобігти будь-якій втраті матеріалу при транспортуванні (наприклад, при вібрації, зміні температури, вологості чи тиску).

Первинні ємності із зразками необхідно помістити в додатковий пакунок, щоб при звичайних умовах транспортування матеріал не розбився, не проколовся або не протік у додатковий пакунок. Цей вторинний пакунок розміщується у зовнішньому пакеті з відповідними пом'якшувальними матеріалами. Будь-яке протікання вмісту пакету не повинно вплинути на захисні функції пом'якшуючого матеріалу чи зовнішнього пакування.

Первинні місткості мають бути герметичними. Між первинним та вторинним пакунком розміщується матеріал, здатний поглинати вологу; при розміщенні в одному вторинному пакунку кількох первинних пакунків з ламкого матеріалу, кожен з них слід загорнути окремо або відокремити один від одного, щоб запобігти контакту між ними. Кількість матеріалу, що здатен поглинати вологу, має бути достатньою для поглинання всього вмісту первинних ємкостей, а вторинне пакування - водонепроникним.

Користування ЗІЗ є обов'язковим, якщо очікується прямий чи близький контакт із пацієнтом та при відвідуванні кімнатиізолятора, де з інфікованими пацієнтами проводились аерозольноутворюючі процедури. Рівень необхідного індивідуального захисту визначається в залежності від рівня ризику контакту.

Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) включають:

- відповідний засіб для захисту органів дихання;

- нестерильні рукавички з латексу (при алергії на латекс їх можна замінити рукавичками, зробленими з інших матеріалів);

- захисні окуляри;

- захисний костюм;

- захисну маску;

- шапочку.

У деяких випадках необхідно також використовувати:

водостійкий фартух;

гумові чоботи.

При наявності високого ризику інфікування - наприклад, при посмертному дослідженні тіла пацієнта з вірогідним або підтвердженим випадком пташиного грипу - обов'язково користуватись повним комплектом ЗІЗ з водостійкими чобітьми, що легко миються, рукавичками з товстої гуми та захисним обладнанням для очей.

Використання ЗІЗ є необхідною умовою для профілактики інфікування під час відбору зразків, але це не гарантує стовідсоткового результату. Персонал, задіяний у зборі зразків, повинен виконувати всі заходи з попередження інфікування, включаючи заходи з особистої гігієни та правильне застосування дезінфектантів.

Якщо руки забруднені або контаміновані біологічним матеріалом, продезінфікуйте та вимийте руки водою з милом за схемою гігієнічної антисептики рук. Якщо забруднення незначне - скористайтесь насиченою антисептиком серветкою.

Мило та вода: при митті рук водою із звичайним (не антибактеріальним) милом останнє може бути у формі бруска або рідкого розчину. Необхідно змочити руки водою та набрати таку кількість мила, щоб воно вкривало всю поверхню рук, потім енергійно потерти їх круговими рухами одна об одну та сплести пальці, щоб охопити всю поверхню. Промити руки водою та старанно витерти одноразовим паперовим рушником. Щоб закрити кран треба скористатись паперовим рушником. Слідкувати за тим, щоб руки були сухими. Паперові рушники не повинні використовуватись повторно. При можливості, для миття рук завжди користуватись чистою проточною водою. Гарячу воду не застосовувати у зв'язку з тим, що її постійне використання може підвищити ризик захворювання на дерматит. При користуванні милом у брусках, необхідно щоб бруски зберігалися у перфорованих мильницях для полегшення стікання води.

Антисептичні засоби для рук: при користуванні засобами зі вмістом спирту (чи іншими антисептиками) необхідно нанести їх на руки та втирати до повного висихання.

Рівень захисту органів дихання при відборі зразків залежить від різних факторів, включаючи тип зразків, які необхідно отримати (наприклад, забір крові є менш ризикованою процедурою у порівняні з мазком, що береться з гортані і може викликати у пацієнта кашель), а також різновид респіраторного ризику (повітряно-крапельна інфекція та аерозоль потребують різних видів захисту).

Необхідно враховувати, що в деяких ситуаціях, коли респіратори з високим рівнем захисту відсутні, єдиним наявним захисним засобом може бути марлева маска, яку необхідно змінювати кожні чотири години.

При виборі респіратора звертається увага на те, щоб він підходив за розміром - потрібно перевірити чи він щільно прилягає до обличчя.

Одноразові респіратори, хоча і схожі зовні на хірургічні маски, мають значні відмінності; вони спеціально розроблені для захисту користувача від інфікування хворобами, що передаються повітряно-крапельним шляхом. Респіратори щільно прилягають до обличчя і фільтрують інфекційні частки з навколишнього повітря.

При відсутності спеціального респіратора, необхідно користуватись щільно підігнаною хірургічною або процедурною маскою.

Хірургічні та процедурні маски не захищають від часточок аерозолю (крапельних ядер); при відсутності спеціального респіратора процедури, внаслідок яких утворюється аерозоль, проводити не можна.

Протиаерозольні респіратори ( див. фото є дуже легкими і достатньо комфортними для використання. Типи респіраторів з клапанами для видихання не можуть використовуватись при роботі у стерильних зонах, наприклад, в операційній кімнаті, тому що вентиляційний клапан пропускає крапельки та частки, що утворюються при диханні користувача, в зовнішнє середовище. У зв'язку з тим, що повітря повинно активно циркулювати в респіраторі, він активує дихальні процеси (якщо використовується належним чином). Крім того, майже неможливо запобігти випадковому просочуванню контамінованого повітря в середину маски.

Для дезінфекції слід використовувати зареєстровані в Україні засоби згідно з інструкціями щодо їх застосування.

Крім цих засобів можна використовувати препарати, що містять хлор, який є одним із засобів дезінфекції при контамінації вірусом A(H5N1).

Для приготування розчину хлору для дезінфекції в домашніх умовах можна використовувати відбілювач. Відбілювач - це розчин гіпохлориту натрію, який звичайно містить в собі 5% (50 г/літр чи 50000 ppm) хлору.

Зверніть увагу на те, що:

різна продукція може містити різні концентрації наявного хлору, тому перед використанням необхідно перевірити концентрацію;

розчин відбілювача з часом може втратити деяку кількість хлору. При можливості, користуйтесь тільки новим відбілювачем. Якщо відбілювач не має сильного запаху хлору, можливо концентрація хлору недостатня і таким розчином користуватись не слід;

ніколи не використовуйте каламутний розчин хлору для дезінфекції, бо до його складу можуть входити потенційно отруйні добавки (такий розчин використовують тільки для дезінфекції туалетів).

При приготуванні розчину хлору зверніть увагу на те, що:

розчин хлору поступово втрачає силу, тому необхідно готувати свіжий розчин щоденно;

необхідно користуватись чистою водою, так як органічні речовини руйнують хлор;

1:10 розчин відбілювача є дуже їдким. Уникати прямого контакту із шкірою та очами;

відбілювач виділяє хлор. Готується розчин у місцях, що добре провітрюються;

для змішування та зберігання розчину відбілювача використовувати пластикові контейнери; хлор швидко роз'їдає металеві контейнери.

Для дезінфекції застосовують два різних розчини відбілювача:

1:10 розчин відбілювача (містить 0,5% концентрації хлору) - сильний засіб, який використовується для дезінфекції:

екскрементів;

тіл померлих;

пролитої крові чи виділень;

транспортних засобів та шин;

для приготування 1:100 розчину відбілювача.

1:100 розчин відбілювача(містить 0,05% концентрації хлору) - засіб, який використовується для дезінфекції:

поверхонь;

медичного обладнання;

постільної білизни;

захисного одягу багаторазового використання перед пранням.

Також рекомендується для:

дезінфекції рукавичок після контакту з різними пацієнтами (якщо відсутні нові рукавички);

протирання рукавичок, фартухів, чобіт або черевиків перед виходом з кімнати пацієнта;

дезінфекції контамінованого сміття перед знешкодженням.

Для приготування 1:10 розчину хлору (відбілювача) додати один об'єм основного розчину хлору (відбілювача), (наприклад, 1 літр), до дев'яти об'ємів чистої води (наприклад, 9 літрів). Для приготування 1:100 розчину хлору/відбілювача змішується один об'єм 1:10 хлору (відбілювача), (наприклад, 1 літр), з 9 частинами чистої води (наприклад, 9 літрів).

Зверніть увагу на те, що 1:100 розчин відбілювача можна приготувати безпосередньо з відбілювача шляхом додавання 1 об'єму домашнього відбілювача до 99 об'ємів чистої води (наприклад, 100 мл відбілювача та 9,9 літра чистої води), але приготування розчину 1:10 набагато легше.

Всі речі, що могли мати контакт з потенційно інфікованим матеріалом, треба дезінфікувати.

Знезаражування поверхонь: вдягніть фартух, товсті гумові господарські рукавички і інші засоби індивідуального захисту. Продезінфікуйте поверхню, очистивши її розчином хлору 1:100, після обробки необхідно спалити всі абсорбуючі матеріалі (наприклад ганчірки) у спеціальних мішках для сміття. Після дезінфекції поверхні необхідно помити миючим засобом та чистою водою. Для знезаражування поверхонь доцільно використовувати миючодезінфікуючі препарати.

Дезінфекція поверхонь в лабораторіях, де проходить тестування за допомогою ПЛР. Дезінфекція проводиться спеціальними препаратами, які не впливають на хід проведення реакції та не пошкоджують обладнання.

Знезаражування пролитих рідин - крові або інших біологічних рідин. При проливах використовуйте 1:10 розчин хлору для дезактивації патогенів перед тим, як витерти пролиту рідину абсорбуючим матеріалом. Після використання такий матеріал необхідно спалити.

Антисептика рук. Найкраще мити руки водою з милом. Можна використовувати спеціальні антисептики, до складу яких входять спирт, хлоргексидін чи полівідон йоду. Не можна користуватись концентрованим розчином хлору (1:100) у зв'язку з тим, що він є небезпечними для людини.

Стерилізація і повторне використання інструментів та матеріалів:під час спалахів інфекцій у польових умовах стерилізація та повторне використання будь-яких інструментів чи матеріалів, як правило, не рекомендується. Однак в ситуаціях, коли необхідно повторно використати інструменти, їх спочатку дезінфікують, миють і лише після цього стерилізують.

Транспортні засоби. Ті, якими користувались у зонах, де знаходяться птахоферми з вірогідно інфікованою птицею, необхідно ретельно дезінфікувати. Віруси пташиного грипу існують протягом тижнів в умовах холоду, вологи та темряви і можуть легко поширюватись з брудом чи фекаліями при попаданні на колеса або днище транспортного засобу. Весь бруд необхідно видалити на мийниці, після чого всі поверхні, що могли мати контакт з брудом чи фекаліями на фермі, необхідно обробити відповідними дезинфікуючими препаратами. При використанні хлору рекомендується застосовувати розчин 1:10 (розчин необхідно заміняти після дезінфекції двох чи трьох транспортних засобів) у зв'язку з тим, що його кількість швидко зменшується. Оператори мийниць повинні бути захищені - ризик попадання на них зараженого матеріалу є достатньо високим.

Якщо під час відбору зразків виник інцидент, що може призвести до інфікування медичного працівника (наприклад, порушення процедур захисту), необхідно організувати медичний нагляд за залученим персоналом протягом наступного тижня (включаючи вимір температури тіла кожного дня), щоб виявити можливі симптоми захворювання. Може виникнути потреба проведення постконтактної хіміопрофілактики інгібітором нейрамінідази.

Весь персонал, що працює з випадками людського чи тваринного пташиного грипу, має контролювати свій стан здоров'я; будь-які прояви ГПЗ протягом 7 днів з моменту контакту з підтвердженим або підозрюваним випадком людського пташиного грипу або з потенційним джерелом серед птахів необхідно розглядати як підозрюваний випадок пташиного грипу; належне лікування такого випадку проводиться лікарем.

Соціальна мобілізація - це заплановані дії, заходи та процеси, спрямовані на охоплення, вплив та залучення всіх прошарків суспільства, зокрема широкої громадськості.

Основні повідомлення для інформування населення, які повинні надаватись медичними працівниками з метою підвищення освіченості:

як розпізнати пташиний грип у тварин та людей;

як запобігти передачі грипу;

в яких випадках звертатися за медичною допомогою.

Ця інформація також допоможе уникнути паніки серед населення у тому випадку, якщо в регіоні буде зафіксовано випадок інфікування птахів чи людей.

Інформування повинно здійснюватись через відповідні комунікаційні канали:

друковані ЗМІ;

електронні ЗМІ, телебачення, радіо, Інтернет;

презентації в школах;

зустрічі з медичними працівниками та політичними і релігійними лідерами, яких поважають і яким довіряють;

індивідуальні консультації з тими, хто хоче отримати пораду чи рекомендацію.

Роздавати друковані інформаційні матеріали (листівки та брошури) для вивчення громадянами.

Нижче наведено декілька прикладів запитань та відповідей. Працівники медичної сфери повинні адаптувати ці матеріали враховуючи існуючі стереотипи та потреби цільових груп.

П: - Що таке пташиний грип? Чи може він спричинити наступну пандемію грипу?

В: - Пташиний грип - це хвороба дикої та домашньої птиці, спричинена вірусами пташиного грипу. Людина зазвичай не може інфікуватись вірусами пташиного грипу, але з 1997 року було зафіксовано декілька підтверджених випадків інфікування людини вірусами пташиного грипу. Більшість інфікованих захворіли внаслідок прямого або близького контакту з хворими птахами. Випадки передачі вірусів пташиного грипу від інфікованих до здорових осіб фіксувалися дуже рідко; не було зафіксовано випадку інфікування більше однієї людини. Пандемія на всій земній кулі може виникнути у випадку, якщо вірус пташиного грипу зміниться настільки, що зможе легко передаватися від людини до людини. Експерти в усьому світі відслідковують зміни вірусів пташиного грипу, які можуть спричинити пандемію грипу.

П: - Які види птахів можуть інфікуватися вірусами пташиного грипу?

В: - Вірусами пташиного грипу можуть інфікуватися кури, індички, фазани, перепілки, качки, гуси, а також багато інших видів птахів, включаючи перелітних водоплаваючих птахів.

Сезон грипу настає кожен рік як для птахів, так і для людей; так само як і в людей, у птахів деякі форми грипу складніші, ніж інші, залежно від того наскільки сильним є вірус. Слабкий вірус може викликати тільки легке захворювання птахів, в той час як сильний вірус може бути причиною важкої та гострої інфекційної хвороби, або навіть їх смерті.

П: - Які ознаки та симптоми пташиного грипу у птахів?

В: - Спектр симптомів у інфікованих птахів досить широкий, від легкого нездужання і важкого захворювання до смертельних випадків, які можуть перерости в епідемію:

спад активності;

різке зменшення яйценосності;

набряк голови з опухлим та синювато-фіолетовим гребенем та борідкою;

крововилив у внутрішню мембранну поверхню;

ускладнене дихання;

м'язова слабкість, параліч;

діарея;

раптова смерть.

Для того, щоб визначити діагноз необхідно виділити вірус.

П: - Чи безпечно вживати в їжу домашню птицю?

В: - Так, вживання в їжу домашньої птиці, приготовленої відповідним чином, є безпечним. Термічна обробка руйнує бактерії, включаючи віруси пташиного грипу.

Необхідно:

готувати м'ясо птиці до готовності при температурі 70 град.C, м'ясо не повинно бути рожевим, а жовток яйця рідким;

тримати окремо сире м'ясо від приготовленого або готової до вживання їжі; використовувати окремі ножі та дошки; не використовувати сирі або ж не круто зварені яйця для приготування їжі, яка не буде проходити термічну обробку;

мити руки після контакту з замороженим або сирим м'ясом птиці і яйцями; ретельно мити поверхню та посуд після контакту з сирим м'ясом.

П: - Що ще я можу зробити, щоб зменшити ризик захворіти?

В: - Уникайте контакту з курами, качками та іншими птахами, якщо тільки це не є абсолютно необхідним,особливо на тих птахофабриках, де мали місце випадки захворювання птиці, в місцях забою, або там, де є підозра на наявність вірусу пташиного грипу.Не впускати домашню птицю в будинок. Забороняти дітям гратись з птахами або ж утримувати їх у квартирі.

Зверніть увагу на те, що інфіковані птахи можуть поширювати хворобу ще до того, як буде виявлено симптоми захворювання. Деякі птахи, такі як качки, можуть бути інфікованими та розповсюджувати хворобу і при цьому не мати ніяких симптомів.

Якщо контакт з домашньою птицею все ж таки є: не терти очі; перед тим, як їсти, пити, курити - вимити руки з милом.

Уникати близького контакту з людьми, які вже захворіли. Хворий повинен залишатись вдома і триматися на відстані від інших; закривати ніс та рот хусточкою, при кашлі та чханні, щоб запобігти передачі вірусу.

Мити руки з милом, особливо:

після відвідування туалету;

після того, як поміняли дитині підгузок;

перед готуванням чи вживанням їжі або перед годуванням дитини;

після того, як тримали в руках сире м'ясо;

після того, як кашляли, чхали або сякалися;

після обробки побутових відходів;

перед і після обробки порізу чи рани;

після контакту з тваринами чи їх відходами;

після відвідування ринків.

Регулярно прибирати місця утримання домашніх птахів. Прибирати та підмітати екскременти та залишки їжі з загону кожен день. Спалювати або закопувати в землю пір'я та екскременти птахів. Закопувати їх потрібно глибоко, з використанням негашеного вапна для того, щоб тварини, які живляться падаллю, не могли розкопати такі місця.

Необхідно дотримуватись заходів безпеки при приготуванні та вживанні в їжу м'яса птиці чи яєць, як зазначено вище.

Необхідно дотримуватись заходів безпеки при відвідуванні птахофабрики чи інших місць, де утримується птиця. Після відвідання вимити руки з милом, почистити та продезінфікувати одяг, взуття, колеса велосипеда, мотоцикла чи іншого транспортного засобу.

Забій птиці в домашніх умовах

Не можна вживати в їжу забиту хвору птицю або ж птицю із поголів'я з однією чи декількома хворими птахами. Не можна продавати яйця для вживання в їжу людьми чи тваринами.

Забій повинен здійснюватися в певному місці подалі від диких птахів. Не можна допускати туди дітей та тварин.

Людина, яка забиває птицю, повинна користуватись засобами індивідуального захисту та дотримуватись правил гігієни. Після забою вона повинна почистити та продезінфікувати відповідне місце, прибрати пір'я та відходи життєдіяльності птиці, дотримуючись всіх правил безпеки.

Купівля м'яса птиці чи яєць

Купуйте птицю та продукти з м'яса птиці тільки в магазинах, що відповідають встановленим стандартам збереження та гігієни продуктів харчування.

Не можна купувати живих птахів, оскільки пташиний грип може передаватись при близькому контакті з живими птахами.

Вибирати свіже м'ясо птиці без ознак хвороби (зазвичай ознаками можуть бути темний колір, крововиливи та ін.).

Вибирати тільки свіжі яйця без залишків екскрементів на шкаралупі. Не купувати яйця з пошкодженою шкаралупою.

Пам'ятати, що можна вживати консервоване м'ясо птиці, оскільки перероблені продукти піддаються термічній обробці, при якій віруси гинуть.

П: - Які додаткові заходи необхідно вжити, якщо на території мого проживання вже зафіксовано випадки пташиного грипу?

В: - Не заносьте забруднення з інших ферм та ринків.

Почистіть або помийте своє взуття та колеса велосипеда, мотоцикла або іншого транспортного засобу та поміняйте одяг відразу після повернення з птахофабрики або пташиного ринку (таким чином Ви не зможете принести вірус додому на одязі, взутті або транспортному засобі).

Очищайте та дезінфікуйте все, що надходить до птахофабрики, і могло мати контакт з птицею чи з її екскрементами поза межами вашого господарства. Сюди входить одяг, приладдя та інше обладнання, таке як клітки або шини велосипедів чи інших транспортних засобів.

Не позичайте обладнання чи транспортні засоби з інших птахофабрик.

Не транспортуйте живих чи мертвих курей, качок чи іншу домашню птицю з одного місця в інше, навіть якщо Ви вважаєте, що Ваші птахи здорові.

Не беріть курчат, каченят або поросят з інших ферм.

Не купуйте та не беріть тварин, яйця чи компост з інших ферм.

Тримайте окремо домашню птицю від дикої, а також від домашньої, яка знаходиться на волі.

Тримайте птицю, яку Ви принесли з інших ферм, окремо від Вашої домашньої птиці протягом щонайменше 14 днів.

Утримуйте Ваших птахів за огорожею або в клітках, окремо від інших тварин і диких птахів та будь-яких водоймищ, які можуть бути заражені дикими птахами.

Проведіть вакцинацію своїх птахів, якщо це було рекомендовано місцевою владою.

Пам'ятайте, що забороняється полювати в радіусі 10 км від місця, де було виявлено вірус A(H5N1).

У разі можливого контакту з мертвою птицею, причиною смерті якої був пташиний грип, чи з екскрементами або ж навколишнім середовищем, де знаходились хворі та мертві птахи:

ретельно вимити руки;

негайно повідомити районну ветеринарну службу про випадок захворювання або смерті птиці;

перевірити температуру тіла протягом семи днів. При підвищенні температури (38 град.C), наявності респіраторних симптомів чи появі очної інфекції, негайно звернутися до лікаря.

Якщо домашня птиця померла на Вашому подвір'ї, продезінфікуйте подвір'я та негайно повідомте про випадок районну ветеринарну службу:

одягніть засоби індивідуального захисту. Як мінімум, закрийте лице та одягніть рукавички або замість них використовуйте пластикові пакети;

якщо відповідні служби не прибудуть вчасно, закопайте мертвих домашніх птахів на глибину щонайменше 2,5 метра подалі від джерел постачання води;

почистіть територію від екскрементів птиці за допомогою шкребка та спаліть їх;

почистіть територію, де були екскременти, мильним або вапняним розчином.

Пташиний грип перебігає так само, як багато інших хвороб домашньої птиці, особливо він схожий на псевдочуму (хворобу Ньюкасла). Тому при підозрі на захворювання птиці необхідно повідоммти відповідні служби.

Якщо домашня птиця захворіла або померла від пташиного грипу - необхідно провести відбраковку та продезинфікувати ферму. Не вбивати птахів самостійно, зачекати на працівників спеціальних служб, які зроблять це відповідним чином. Після того, як буде проведено відбір здорових птахів, необхідно виконувати інструкції відповідних служб, які пояснять, як отримати компенсацію та продезінфікувати ферму.

П: - Що необхідно робити, якщо я думаю, що хтось захворів на пташиний грип?

В: - Негайно відвести хворого до лікаря.

Перед тим, як це зробити, необхідно вжити наступних заходів: вимити декілька разів руки, одягнути маску чи закрити рот та ніс хусточкою, попросити хворого також одягнути маску або ж закрити рот та ніс хусточкою; обмежити контакти хворого з іншими людьми.

Звернутися за порадою до найближчої районної лікарні або медичного пункту.

П: - Чи може щеплення від звичайного грипу захистити мене від пандемії?

В: - Ні, не може. Але щеплення захистить Вас від сезонного грипу.

П: - Чи існує спеціальна вакцина проти пандемії грипу?

В: - Ні, наразі не існує вакцини, яка б могла захистити людину від інфікування вірусами пташиного грипу. Навіть якщо така вакцина і знаходиться в стадії розробки, існують труднощі як у завершенні розробки, так і у масовому виробництві. Віруси постійно змінюються тому спеціальна вакцина проти пандемічного грипу не може випускатися поки не буде виявлено та виділено вірус, що спричинив пандемію. З моменту, коли буде виділено вірус, потрібно ще 4-6 місяців на розробку, тестування та масове виробництво вакцини.

Зазвичай віруси грипу типів A та B спричиняють гострі респіраторні захворювання, хоча саме віруси типу A є основною причиною великих епідемій та пандемій. Поверхневі антигени вірусів грипу часто змінюються. Тому набутий після інфікування одним вірусом грипу імунітет не може повністю захистити від антигенних різновидів вірусів того ж субтипу (вірусів грипу типу A) чи типу (вірусів грипу типу B). Через це спалахи грипу трапляються щорічно.

Захворювання на грип є значним економічним тягарем як для суспільства, так і для кожної людини, поглинаючи ресурси охорони здоров'я та знижуючи продуктивність праці.

В середньому під час епідемій грипу спостерігають 5-10% рівень захворюваності; серед дітей цей показник може зростати до 20-30%. Незважаючи на вищий рівень захворюваності серед дітей, відсоток серйозних ускладнень, наприклад пневмонії, є найвищим серед людей старших 65 років, дітей віком до двох років та осіб будь-якого віку, які потрапляють в групу підвищеного ризику ускладнень від грипу за медичними показниками. В США більшість пов'язаних із грипом смертей трапляється серед осіб віком понад 70 років. Підраховано, що середньорічна надлишкова смертність під час епідемій грипу серед усіх вікових груп складає від 7 до 23 осіб на 100000.

Звісно не можна ігнорувати й економічні аспекти. Непрямі витрати під час епідемії грипу пов'язані із відшкодуванням пропущених навчальних та робочих днів; необхідним збільшенням кількості лікарняних ліжок для лікування; ростом вживання антибіотиків при явних чи підозрюваних випадках вторинного бактеріального інфікування, що може прискорити розвиток резистентності; та загальною соціальною дезінтеграцією. За недавніми оцінками із Франції, Німеччини та США загальні річні витрати на спалахи грипу становлять в межах 1-6 млн доларів США на 100 тис. населення.

Вакцинація проти грипу на сьогодні є основним і єдиним найбільш ефективним методом запобігання захворювання на грип та його важких ускладнень. Антивірусні препарати для хіміопрофілактики чи лікування грипу є доповненнями до вакцини, але не замінять щорічну вакцинацію. Більшість ліцензованих вакцин проти грипу виготовлено згідно стандартів якості ВООЗ і їх ефективність та безпечність підтверджено на практиці. Необхідно щороку створювати нові вакцини, які захищали б від циркулюючих вірусів, що можуть спричинити наступну епідемію. Відповідно до щорічних рекомендацій ВООЗ, наявні вакцини містять антигени двох штамів вірусу грипу типу A (штами H3N2 та H1N1) та один штам типу B. Рекомендації розроблено на основі інтенсивного спостереження за новими штамами грипу в цілому світі для забезпечення оптимальної відповідності штамів вірусів у вакцині та вірусів, що поширюватимуться наступного сезону.

Ефективність вакцини проти грипу залежить, в першу чергу, від віку та зрілості імунітету реципієнта, а також ступеня подібності між вірусами у вакцині та тими, що циркулюють. Вакцини, штами в яких співпадають із домінуючими, продемонстрували 70-90% ефективність для запобігання (підтверджено лабораторно) хвороби у здорового дорослого населення. Ретроспективні дослідження людей із схильністю за медичними показниками до хвороби продемонстрували зниження кількості випадків серйозних респіраторних захворювань та смертей майже на 50%. Для таких людей основна користь від вакцинації полягає у зменшенні ризику важких ускладнень від інфекції, аніж у запобіганні легкої форми хвороби.

Для зменшення ризику інфікування вірусом грипу чи появи ускладнень після нього можна використовувати доступні інактивовану та живу атенуйовану (ослаблену) вакцину проти грипу. Хоча обидва типи вакцини є ефективними, між ними є декілька відмінностей.

Інактивована вакцина проти грипу містить убиті віруси, і тому не може спричинити появу ознак чи симптомів захворювання. Натомість жива атенуйована вакцина містить живі ослаблені віруси грипу, що може спричинити появу незначних ознак чи симптомів хвороби подібних з інфікуванням вірусом грипу.

Офіційно зареєстрованими та доступними в Україні є виключно інактивовані вакцини.

Три типи інактивованої вакцини проти грипу подібні за своєю ефективністю, але різняться за рівнем реактогенності:

- цільновіріонні вакцини часто спричиняють місцеву реакцію у дітей, яка триває 1-2 дні. У незначної кількості реципієнтів можуть виникати тимчасові соматичні реакції (гарячка, нездужання, міальгія, протягом 6-12 годин після вакцинації). Цільновіріонні вакцини проти грипу замінюють менш реактогенними розщепленими або субодиничними вакцинами.

- розщеплені (спліт) вакцини (містять розщеплені частинки вірусів).

- субодиничні вакцини (містять HA та NA поверхневі глікопротеїни очищені від інших компонентів вірусів) демонструють зниження соматичної реактогенності у дітей та дорослих в порівнянні із цільновірусними препаратами. Тому саме їм надають перевагу, особливо для вакцинації дітей.

Мета: головною метою профілактики грипу є зменшення частки важких форм захворювання та передчасних смертей у групах із схильністю до таких ускладнень (групи підвищеного ризику), і як наслідок, зменшення потреб у спеціальному догляді та додаткових фармакологічних засобах, зокрема антибіотиках.

Використання інактивованих вакцин рекомендовано для всіх людей, починаючи з дітей шести місячного віку, та включаючи тих, хто належить до групи підвищеного ризику. Інактивована вакцина є безпечною для матерів які годують груддю та їх дітей.

Рекомендовано проводити щорічну вакцинацію проти грипу наступним групам: