Про затвердження методичних рекомендацій "Епідеміологічний нагляд і контроль за випадками сезонного та пташиного грипу у людей"

Міністерство охорони здоров'я України та ВООЗ рекомендують збільшення рівня вакцинації серед людей з групи високого ризику і мають на меті досягти рівня вакцинації серед людей похилого віку щонайменше 50% до 2007 року та 75% до 2010 року.

Населення (в цілому): відповідні служби повинні надавати вакцину не лише особам, яким рекомендовано щорічну вакцинацію, а й усім тим, хто бажає зменшити для себе імовірність захворювання на грип чи його передачі іншим. Вакцинація проти грипу таким особам проводиться за рахунок коштів місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством (кошти підприємств, організацій, власні тощо).

Особи, які працюють в громадських службах повинні пройти вакцинацію, щоб звести до мінімуму можливі порушення в роботі цих служб протягом спалахів грипу. Студентів та інших осіб в громадських закладах (наприклад тих, які проживають в гуртожитках) слід заохочувати до вакцинації, щоб зменшити порушення повсякденної діяльності навчання на час епідемії.

Рекомендовано проводити цільову вакцинацію наявними сезонними вакцинами проти грипу для зменшення можливості одночасного інфікування людини вірусами пташиного та людського грипу.

Мінімізація можливостей подвійного інфікування зменшує ймовірність вірусної реасортації і появи нового вірусу грипу із здатністю спричинити пандемію.

До всіх згаданих цільових груп, що підлягають щорічній вакцинації, слід додати також:

- усіх осіб, які матимуть контакт із домашньою птицею чи відвідуватимуть птахофабрики, які можуть бути вражені високопатогенним вірусом пташиного грипу (ВППГ); особливо працівників забійного цеху; осіб, які працюють на птахофабриках і живуть поряд з підприємством, де було зафіксовано чи підозрюють ВППГ або там, де відбувся падіж птиці; мисливців, працівників зоопарків, продавців на ринках живих тварин і т.д.;

- працівників закладів охорони здоров'я, які доглядають за людьми із підтвердженими чи підозрюваними випадками ВППГ, проводять відбір зразків для лабораторних досліджень, співробітники лабораторій, де проводяться дослідження із штамами вірусу A(H5N1) або підозрювальним матеріалом;

- працівників закладів охорони здоров'я, які надають невідкладну медичну допомогу в тих районах де було підтверджено випадки ВППГ у птахів;

- осіб, які контактували із людьми інфікованими ВППГ.

Рівні вакцинації цільових груп населення України не співпадають із рекомендованими ВООЗ, незважаючи на дієвість та ефективність наявних інактивованих вакцин проти грипу. Через негативне ставлення до вакцини та вакцинації серед населення, що ґрунтуються на недостатній поінформованості, відбувається значне недовикористання вакцин проти грипу. Помилково грип вважають порівняно легкою хворобою, а вакцинацію проти цього захворювання неефективною чи навіть власне причиною грипу.

Спеціалісти сфери охорони здоров'я повинні інформувати щодо ефективності та безпечності вакцин проти грипу, економічної доцільності їх застосування, пояснювати переваги вакцинації для людей із цільових груп, мотивуючи їх робити вакцинацію. Довіра дорекомендації лікаря є найважливішим фактором, що впливає на позитивне рішення.

У наявних інактивованих вакцин проти грипу зафіксовано відмінні показники безпечності. Щороку в світі застосовують близько 300 мільйонів доз вакцини і загальна частка негативних реакцій є дуже низькою. Найбільш поширеним побічним ефектом є локальна реакція в місці введення, яка триває не більше 1-2 днів. Загалом, реакції є слабкими і короткочасними. Розповідаючи пацієнтам про можливі побічні реакції, лікарі повинні наголосити на тому, що інактивована вакцина проти грипу містить непатогенні вбиті віруси або їх окремі фрагменти і не може викликати грип.

Для заохочення вакцинації серед цільових груп населення дільничні лікарі повинні:

складати і поновлювати списки осіб, яким рекомендовано зробити вакцинацію;

надсилати запрошення з інформаційними брошурами особам, яким рекомендовано зробити вакцинацію;

організувати ефективну вакцинацію в поліклініках для якомога ширшого і швидкого охоплення цільових груп;

заохочувати до вакцинації членів сімей пацієнтів з груп ризику та працівників сфери охорони здоров'я;

вивішувати відповідну інформацію у місцях очікування прийому та кабінетах лікарів.

Підвищення рівня вакцинації значно знизить рівень епідемії і підвищить готовність до можливих спалахів пандемії.

Поза урядовими програмами, лікарі можуть призначати вакцинацію проти грипу будь-якій особі, яка бажає зменшити ризик інфікування, окрім випадків з медичними протипоказаннями. Вакцинація в приватних медичних закладах має бути узгодженою з національними рекомендаціями.

На даний момент вірус A(H5N1) вважають найбільш імовірною причиною наступної пандемії. Поширення та еволюція вірусів A(H5N1) в Азії вперше з 1968 року, коли почалась остання з трьох пандемій минулого століття, наблизили світ до наступної пандемії.

На основі даних початкових клінічних випробувань вакцини для захисту людей від інфікування вірусом пташиного грипу A(H5N1) виявили, що експериментальна вакцина викликає імунну відповідь лише у невеликої групи здорових дорослих. Наявні результати підтверджують можливість створення A(H5N1)-специфічної вакцини, хоча необхідно ще провести додаткові випробування.

Вакцинація є провідним медичним засобом захисту людей від пандемічного грипу. Через високі рівні захворюваності та смертності попередні пандемії призводили до значної соціальної дезінтеграції, впливали майже як стихійні лиха чи інші випадки масових смертей. Швидка вакцинація в достатній кількості дозволить значно зменшити ці рівні і знизити негативні соціальні наслідки.

Та перш ніж вакцини зможуть відігравати роль у мінімізації наслідків наступної пандемії, необхідно вирішити ряд проблем. Виробництво вакцини проти пандемічного грипу стикається з двома труднощами: по-перше, дуже імовірно, що для всього населення світу необхідно буде по дві дози, щоб компенсувати недостатній імунітету; по-друге, згідно останніх випробувань вакцин проти пандемічного грипу, можливо доведеться значно підвищити концентрацію антигенів, щоб стимулювати імунну відповідь, а це в майбутньому обмежить кількість людей, які зможуть отримати вакцинацію.

За обмежених запасів антигенів пропонують додавати ад'юванти до вакцини або вводити вакцину підшкірно, а не внутрішньом'язово. Ад'юванти - це хімічні речовини, які можна додати до вакцини щоб підсилити імунну відповідь; теоретично вони дозволяють використовувати менші дози антигенів для виклику імунної реакції. Деякі виробники зараз випробовують можливості економії антигенів завдяки додаванню ад'ювантів.

На даному етапі, 90% виробництва вакцин проти грипу зосереджено в країнах Європи та Північної Америки, в яких проживає лише 10% населення світу. Сучасний світовий рівень виробництва вакцини, що складає приблизно 300 мільйонів доз звичайної тривалентної вакцини проти грипу на рік, є недостатній для задоволення глобальної потреби у випадку пандемії і цей рівень не можна різко підвищити.

Рішення щодо масового виробництва вакцини проти пандемічного грипу (в разі необхідності) до початку пандемії матиме наслідком скорочення виробництва вакцин проти сезонного грипу, оскільки світові потужності виробництва вакцин проти грипу обмежені. Смертність від сезонних епідемій грипу складає від 250000 до 500000 випадків щороку. За таких умов виробництво обох вакцин проти сезонного та пандемічного грипу має бути збалансованим, щоб відповідати поточним потребам. Та у випадку оголошення пандемії всі виробники припинять виробництво вакцини проти сезонного грипу і вироблятимуть вакцини виключно проти пандемічного грипу.

Слід пам'ятати, що за сучасних технологічних можливостей процес виготовлення необхідного запасу вакцини проти сезонного грипу займе до шести місяців, навіть за умови додавання ад'юванту. Тому малоймовірно, що протягом першої хвилі пандемії можна буде виготовити достатньо вакцини проти A(H5N1) для задоволення світових потреб.

Головною метою відповіді на пандемію є зменшення негативного впливу на здоров'я, зокрема, випадків важких захворювань з ускладненнями та смерті, а також мінімізація негативних соціальних та економічних наслідків.

Міністерство охорони здоров'я України направило запит до ВООЗ стосовно врахування потреби у пандемічній вакцині для населення України (груп ризику) в разі виникнення ускладнень з пташиного грипу або загрози розповсюдження пандемічного варіанту вірусу грипу.

Початкові запаси вакцини проти пандемічного грипу буде використано для вакцинації визначених пріоритетних груп. Вакцинація решти охочих буде проводитись поетапно, відповідно до запасів вакцини, що залишаться після вакцинації пріоритетних груп.

Для підготовки вакцинації пріоритетних груп, наведених в переліку пріоритетних груп для вакцинації, Міністерство охорони здоров'я України, обласні СЕС та Управління охорони здоров'я повинні:

узгодити остаточні національні рекомендації щодо вакцинації проти пандемічного грипу з розробкою місцевих пріоритетних груп, відповідно до місцевої специфіки;

виділити специфічні пріоритетні групи та розробити їх визначення, вказуючи якщо необхідно, категорії зайнятості;

визначити розміри та відповідну пріоритетність груп;

розробити план ідентифікації осіб із пріоритетних груп в поліклініках та їх ефективної вакцинації;

пояснити медичним працівникам та іншим зацікавленим особам необхідність і обґрунтування виділення пріоритетних груп.

Підсумкові рекомендації в наведеній нижче таблиці базуються на наступних припущеннях:

ризик госпіталізації та смерті є найвищим серед немовлят, осіб похилого віку та осіб з відповідними медичними показниками;

можливе перевантаження системи охорони здоров'я через велику

кількість захворювань та ускладнень після грипу, що вимагають госпіталізації та інтенсивного догляду (потреба в такому догляді може зрости до 25% або й більше);

протягом 6-8 тижневої хвилі пандемії захворіє 25-30% населення. В пік пандемії 10% працюючого населення буде відсутнім через хворобу чи догляд за хворим членом сім'ї;

необхідна кількість пандемічної вакцини буде уточнюватись, враховуючи регіональні потреби та сформовані пріоритетні групи.

Кожна обласна та районна СЕС/лікарня отримає необхідну кількість вакцин, пропорційно до величини визначених пріоритетних груп.

СЕС відповідної адміністративно-територіальної одиниці та Управління охорони здоров'я повинні:

- визначити організації, що будуть проводити вакцинацію пріоритетних груп;

- отримати письмові зобов'язання від керівників кожної поліклініки та установи, що проводитимуть вакцинацію пріоритетних груп;

- співпрацювати з керівниками цих установ при розробці плану швидкого розповсюдження вакцини та проведення вакцинації, беручи до уваги вимоги безпеки вакцини, дотримання холодового ланцюга і вимоги транспортування та зберігання;

- визначити розміри пріоритетних груп для вакцинації, виходячи з національних чи, де це можливо, з місцевих даних;

- розробити процедури збору, вилучення та знищення використаних шприців, голок та інших матеріалів для вакцинації;

- розробити план навчання осіб, відповідальних за масову вакцинацію;

- розробити стратегії вакцинації населення що проживають у віддалених районах.

Для досягнення рівня імунітету проти пандемічного вірусу грипу, що був би співмірним з імунітетом проти сезонного, необхідно застосовувати дві дози вакцини з інтервалом щонайменше місяць. За необхідності подвійної вакцинації важливо переконатись, що щеплена особа звернулась за другою дозою. Для цього обласні, районні СЕС та Управління охорони здоров'я повинні:

- забезпечити відповідною інформацією про необхідність повторної дози вакцини;

- переконатись, що в планах закупівлі та розповсюдження вакцини для поліклінік та інших установ враховано можливість використання частин наступних партій для повторної вакцинації, що зменшить кількість доступних доз для першої вакцинації;

- продумати систему зворотного зв'язку, журнал імунізації чи іншу систему управління інформацією, що полегшить здійснення вакцинації проти пандемічного грипу.

Ефективність вакцини буде визначено шляхом порівняння рівня захворюваності, пов'язаної з грипом, госпіталізації та смертності серед вакцинованих та невакцинованих осіб. Обласні та місцеві керівники здійснюватимуть контроль за розподілом вакцини та відповідатимуть за необхідні рішення щодо її перерозподілу. Особи, які приймають рішення на центральному та інших рівнях, можуть використовувати дані про розподіл вакцини для визначення кількості поствакцинальних реакцій та для оцінки відповідності проведення вакцинації згідно визначених пріоритетних груп. Дані будуть збирати від окремих установ, порівнювати на районному та обласному рівнях і надсилати в МОЗ згідно графіка. Дані щодо розподілу вакцини повинні містити щонайменше:

- інформацію про кількість використаних доз за датами, віком, пріоритетними групами та районами;

- інформацію про кількість доз другої вакцинації, якщо така була.

В МОЗ зараз працюють над розробкою систем моніторингу рівнів вакцинації, звітності та відслідковування випадків поствакцинальних реакцій на вакцину проти пандемічного грипу.

Важливою складовою зв'язків служб охорони здоров'я з громадськістю під час пандемії буде постійне інформування про вакцину. Обласні, районні СЕС та Управління охорони здоров'я повинні співпрацювати з МОЗ, щоб поширювати точну, корисну та послідовну інформацію щодо:

обґрунтування виділення пріоритетних груп та їх список;

фаз подальшої вакцинації, при потребі, після вакцинації пріоритетних груп;

коли і де можна зробити вакцинацію;

важливість вакцинації за умов наступних хвиль пандемії.

Крім цього, всі установи, що будуть проводити вакцинацію, слід забезпечити листівками з інформацією про ризики, переваги та протипоказання до вакцинації.

Обласні, районні СЕС та Управління охорони здоров'я можуть допомагати партнерам проводити тренінги для покращення швидкості, ефективності доставки та використання вакцини. Тренування та вправи необхідні для того, щоб забезпечити виконання невідкладних заходів в необхідних місцях та переконатись у тому, що всі розуміють свої обов'язки та сфери відповідальності.

Наприклад, дуже корисним є тренування з масової вакцинації, зокрема, отримання великої кількості вакцини; зберігання та поводження з вакциною; облаштування поліклінік і забезпечення їх персоналом; безпосередньо вакцинація; випробування систем управління інформацією; проведення навчання для громадськості, представників друкованих і електронних ЗМІ, сфери охорони здоров'я; визначення специфічних пріоритетних груп.