Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Податкового кодексу України

Конституційний Суд України у складі суддів:

Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Винокурова Сергія Маркіяновича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Кампа Володимира Михайловича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Сергейчука Олега Анатолійовича - доповідача,

Стецюка Петра Богдановича,

Стрижака Андрія Андрійовича,

Шаптали Наталі Костянтинівни,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Податкового кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Сергейчука О.А. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 53 народних депутати України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), Податковий кодекс України (далі - Кодекс) як повністю, так і в окремих частинах.

Неконституційність Кодексу автори клопотання вбачають у порушенні процедури його розгляду, ухвалення та набрання ним чинності.

Суб'єкт права на конституційне подання вважає, що Кодекс прийнято з порушенням Конституції України, оскільки частина народних депутатів України не голосувала за його прийняття особисто та не було дотримано процедури розгляду і набрання ним чинності, передбаченої статтею 27 Бюджетного кодексу України, статтями 20, 132, 133 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" від 10 лютого 2010 року N 1861-VI (далі - Регламент), що суперечить частині другій статті 19, частині третій статті 84, статтям 85, 89 Конституції України.

Крім того, народні депутати України звернулися до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають статтям 3, 13, 22, 30, 41, 42, 43, 48, 55, 62, 64, 124 Конституції України, положення Кодексу:

- підпункт 16.1.13 пункту 16.1 статті 16, яким встановлюється обов'язок платників податків допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених Кодексом;

- підпункт 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 (за поданням - пункт 20.1.11 статті 20) , яким передбачається доступ контролюючих органів під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовується для здійснення господарської діяльності, та/або є об'єктами оподаткування або використовується для отримання доходів (прибутку) чи пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу;

- підпункт 20.1.15.2 підпункту 20.1.15 пункту 20.1 статті 20, яким надається право податковому органу на звернення до суду з метою зупинення операцій на рахунках платника податку у разі його відмови допустити посадових осіб органів державної податкової служби до обстеження територій та приміщень, визначених у підпункті 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 Кодексу;

- підпункт 94.2.2 пункту 94.2 статті 94, яким передбачається застосування адміністративного арешту майна платника податків, що має податковий борг, якщо вказана особа виїжджає за кордон;

- підпункти 94.2.4, 94.2.5 пункту 94.2 статті 94, у яких визначено відповідні обставини, за яких застосовується адміністративний арешт майна платника податків;

- пункт 94.5 статті 94, яким встановлюються види арешту майна, зокрема повний арешт, який визнається як заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування своїм майном;

- пункт 94.10 статті 94, яким передбачається накладення арешту на майно, яке провадиться за рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника);

- пункт 119.2 статті 119, яким передбачається накладення штрафу за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку;

- підпункт "б" підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 (за поданням - пункт "б" підпункту 129.1.1 статті 129) , яким визначається нарахування пені;

- підпункт 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 (за поданням - пункт 129.1.2 статті 129) , яким встановлюється початок нарахування пені у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження, на суму такого заниження та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- пункт 153.8 статті 153, яким забороняється, за твердженням авторів клопотання, включати фінансовий результат до витрат та доходів від операцій з цінними паперами та/або деривативами, які можуть бути використані платником податку для непродуктивного відпливу капіталів, ухилення від оподаткування, легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, за умови, що емітент відповідає хоча б одному з таких критеріїв: нездійснення цим емітентом фінансово-господарської діяльності протягом року і більше, нерозкриття емітентом інформації на фондовому ринку, передбаченої чинним законодавством, та/або її неподання спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері регулювання фондового ринку та цінних паперів;

- підпункти 164.2.7, 164.2.13 пункту 164.2 статті 164, у яких ідеться про базу оподаткування, яка включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку;

- підпункт 164.2.15 пункту 164.2 статті 164, який містить перелік доходів, які включаються до бази оподаткування.

2. Перша колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 7 липня 2011 року на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим цим Законом, непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні, - відмовила у відкритті конституційного провадження у цій справі в частині відповідності Конституції України (конституційності):

- процедури розгляду, ухвалення і набрання чинності Кодексом;

- підпункту 20.1.15.2 підпункту 20.1.15 пункту 20.1 статті 20, підпункту 94.2.4 пункту 94.2 статті 94, пункту 153.8 статті 153 Кодексу.

Цією ж ухвалою Перша колегія суддів Конституційного Суду України відкрила конституційне провадження у справі стосовно перевірки на відповідність Конституції України підпункту 16.1.13 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.11 пункту 20.1 статті 20, підпунктів 94.2.2, 94.2.5 пункту 94.2, пунктів 94.5, 94.10 статті 94, пункту 119.2 статті 119, підпункту "б" підпункту 129.1.1, підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129, підпунктів 164.2.7, 164.2.13, 164.2.15 пункту 164.2 статті 164 Кодексу.

3. Конституційний Суд України, розглядаючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, виходить з того, що згідно з частиною першою статті 152 Конституції України закони та інші правові акти визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. У Рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2000 року N 9-рп/2000 (справа про ратифікацію Хартії про мови, 1992 р.) зазначено, що неконституційним може бути визнаний той правовий акт, стосовно якого були порушені процесуальні вимоги, що встановлюються Конституцією України, а не іншими правовими актами.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 39, частини першої статті 71 Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційне подання має містити правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності оспорюваного правового акта або його окремих положень.

Проте в матеріалах справи немає офіційних відомостей про порушення встановленої Конституцією України процедури ухвалення Кодексу. Отже, конституційне подання не містить правового обґрунтування тверджень щодо неконституційності Кодексу. Надані народними депутатами України інформаційні матеріали не можна вважати таким обґрунтуванням (абзаци третій, четвертий пункту 2 мотивувальної частини Ухвали Конституційного Суду України від 1 червня 2011 року N 16-у/2011) .

Автори клопотання також стверджують, що під час розгляду й ухвалення Кодексу порушено ряд вимог Бюджетного кодексу України (стаття 27) та Регламенту (статті 20, 132, 133).

Відповідно до частини першої статті 152 Конституції України неконституційним може бути визнаний лише той правовий акт, у процесі прийняття чи схвалення якого або набрання ним чинності було порушено процедурні вимоги, що встановлюються безпосередньо Конституцією України, а не іншими правовими актами (абзац п'ятий пункту 2 мотивувальної частини Ухвали Конституційного Суду України від 25 січня 2001 року N 1-уп/2001) , зокрема Бюджетним кодексом України та Регламентом. Таким чином, у конституційному поданні фактично порушено питання стосовно законності, що згідно з пунктом 28 частини першої статті 85, статтями 150, 151, 159 Конституції України не належить до повноважень Конституційного Суду України.

Невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні, є підставами для відмови у відкритті конституційного провадження у справі в цій частині (пункти 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України") .

3.1. Щодо тверджень народних депутатів України про невідповідність Конституції України підпункту 20.1.15.2 підпункту 20.1.15 пункту 20.1 статті 20 Кодексу слід зазначити, що згідно з пунктом 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Кодексу цей підпункт набирає чинності з 1 січня 2015 року.

Крім того, підпункт 94.2.4 пункту 94.2 статті 94 Кодексу на час звернення авторів клопотання до Конституційного Суду України був чинним. Однак 7 квітня 2011 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та фізичної особи - підприємця" N 3205-VI (Офіційний вісник України, 2011 р., N 34, ст. 1398), яким вказане положення Кодексу викладено в новій редакції.

Оскільки юрисдикція Конституційного Суду України поширюється тільки на чинні нормативно-правові акти (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 14 листопада 2001 року N 15-рп/2001) , то клопотання суб'єкта права на конституційне подання про вирішення питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 20.1.15.2 підпункту 20.1.15 пункту 20.1 статті 20 та підпункту 94.2.4 пункту 94.2 статті 94 Кодексу не підлягає розгляду Конституційним Судом України.

Отже, є підстави для відмови у відкритті конституційного провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

3.2. Автори клопотання також зазначають, що пункт 153.8 статті 153 Кодексу містить положення щодо заборони "включати фінансовий результат до витрат та доходів від операцій з цінними паперами та/або деривативами, які можуть бути використані платником податку для непродуктивного відпливу капіталів, ухилення від оподаткування, легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, за умови, що емітент відповідає хоча б одному з таких критеріїв: нездійснення цим емітентом фінансово-господарської діяльності протягом року і більше, нерозкриття емітентом інформації на фондовому ринку, передбаченої чинним законодавством, та/або її неподання спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері регулювання фондового ринку та цінних паперів". На думку народних депутатів України, вказані положення не відповідають статтям 55, 62, 64 Конституції України.

Однак у пункті 153.8 статті 153 Кодексу не йдеться про таку заборону, тому правового обґрунтування тверджень стосовно неконституційності названого пункту немає, що суперечить пункту 4 частини другої статті 39 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Отже, є підстави для відмови у відкритті конституційного провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим цим Законом.

Враховуючи зазначене та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтями 39, 45, 50, 71 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим цим Законом, непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні, щодо відповідності Конституції України (конституційності):

- процедури розгляду, ухвалення і набрання чинності Податковим кодексом України;

- підпункту 20.1.15.2 підпункту 20.1.15 пункту 20.1 статті 20, підпункту 94.2.4 пункту 94.2 статті 94, пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.