Згідно з Порядком встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння цей збір справляється з надрокористувачів незалежно від форм власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на раніше розвіданих родовищах, а також на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах з попередньо оціненими запасами, які за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для промислового освоєння.
Базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.97 р. N 1014 (далі - постанова N 1014) "Про затвердження базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин" (із змінами і доповненнями).
Порядок обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин детально описано в Інструкції про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженій спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, Державної податкової адміністрації, Державного комітету по геології і використанню надр, Міністерства праці та соціальної політики України від 30.12.97 р. N 207/472/51/157 (у редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів, Міністерства фінансів, Державної податкової адміністрації, Міністерства праці та соціальної політики України від 13.06.2000 р. N 51/128/307/128, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.2000 р. N 383/4604 ).
Об'єктом обчислення при видобуванні корисних копалин є обсяг видобутих (погашених) їх запасів.
Розрахунки плати за користування надрами для видобування корисних копалин та збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, подаються протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцезнаходженням родовища корисних копалин, що експлуатується для видобування корисних копалин.
Плата за користування надрами для видобування корисних копалин сплачується протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, до бюджету за місцезнаходженням родовища корисних копалин.
Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, сплачується не за місцезнаходженням родовища корисних копалин, а за місцем податкової реєстрації платника (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби). Виняток зроблено тільки для нафтогазовидобувних підприємств, які, прийнявши відповідне рішення, можуть уповноважити сплачувати збір (і подавати розрахунок збору) безпосередньо їх філії, які мають поточні рахунки, за місцем податкової реєстрації таких філій.
Граничний термін сплати збору за геологорозвідувальні роботи установлений, як і для плати за користування надрами, протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.
Крім цього, збір за геологорозвідувальні роботи, на відміну від плати за користування надрами, вноситься авансовими платежами до 20 числа першого місяця кварталу і до 20 числа третього місяця кварталу у розмірі третини суми збору, визначеного у попередньому розрахунку (на другий місяць кварталу припадає граничний термін сплати основної суми податкового зобов'язання за збором, тому він замінює авансовий внесок збору цього місяця).
5.2.2. Метод економічного аналізу застосовується для оцінки таких елементів податкової бази, як обсяги виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), які розраховуються виходячи з характеристики стану виробничих потужностей.
Наприклад, для кожного родовища згідно з паспортом родовища та ліцензією на видобуток встановлюється добовий обсяг видобутку підземних вод (прісні, мінеральні, термальні, промислові), ропи, мінеральних грязей і мулу. У такому випадку об'єкт обчислення збору і плати можна визначити арифметично шляхом множення середньодобового обсягу видобутку на кількість робочих днів у періоді, що перевіряється. Визначення обсягів видобутку нафти, природного газу здійснюється відповідно до пп.5.1.2 Методичних рекомендацій.
5.2.3. Метод економічного аналізу застосовується для оцінки таких елементів податкової бази, як матеріальні та нематеріальні витрати, при розрахунку яких можуть використовуватися експертна оцінка та висновки відповідних уповноважених органів. Наприклад, надати експертну оцінку щодо можливих обсягів видобутку сировини ювелірної, ювелірно-виробної, виробної та облицювальних матеріалів може Гемологічний центр Міністерства фінансів України, щодо решти корисних копалин - інститут геологічних наук у м.Києві.
5.2.4. Метод економічного аналізу застосовується для оцінки таких елементів податкової бази, як валові доходи і валові витрати, які розраховуються з урахуванням оцінки інформації про провадження господарської діяльності платника збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та кошти, отримані з інших джерел згідно із законодавством. Такими джерелами інформації є:
відомості про фактичні обсяги погашених у надрах балансових і позабалансових запасів або видобутих корисних копалин, отримані від органів геологічного контролю;
дані для проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій усіх форм власності, отримані від органів державної статистики. Відповідними формами державної статистичної звітності згідно з наказом Державного комітету статистики України від 31.12.98 р. N 435 "Про затвердження загальнодержавного табеля (переліку) форм державної статистичної звітності" є: "Звітний баланс запасів корисних копалин" (форми: 5- збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, металеві, неметалеві корисні копалини, вугілля; 6-гр - нафта, газ, конденсат; 7-гр - підземні води; 8-гр - техногенні корисні копалини), "Звіт про втрати корисних копалин при видобутку" (форма 70-тп), "Звіт про втрати вугілля в надрах (підземні та відкриті роботи)" (форма 11-шрп), "Звіт про комплексне використання корисних копалин при збагаченні та металургійному переділі, розкривних порід та відходів виробництва" (форма 71-тп), "Звіт про використання води" (форма N 2-ТП (водгосп));
довідки маркшейдерів про видобуток корисних копалин, обсяги реалізації продукції, залишки сировини на складах, товарно-транспортні накладні на перевезення сировини;
дані органів державного гірничого нагляду про надання дозволів на експлуатацію родовищ та матеріали проведених органами державного гірничого нагляду та геологічного контролю, екобезпеки перевірок стосовно достовірності розрахунків обсягів видобутих корисних копалин та погашених у надрах балансових і позабалансових запасів корисних копалин.
5.2.5. Метод розрахунку грошових надходжень базується на визначенні показника доходів, одержаних платником податків від провадження господарської діяльності. Для розрахунку цього показника використовується інформація про надходження коштів на банківські рахунки платника рентної плати, яка підтверджується банківськими документами, та інша інформація (документи), що підтверджує одержання коштів платником рентної плати за відпущені обсяги нафти і газу. Перерахунок отриманих коштів за реалізовані корисні копалини відповідно до їх відпускної ціни у фізичні обсяги корисних копалин дає об'єкт обчислення збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та плати за користування надрами для видобування корисних копалин за методом розрахунку грошових надходжень.
5.2.6. Якщо є можливість визначити обсяг реалізації корисних копалин іншими методами, вони також можуть прийматися для визначення податкового зобов'язання зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та плати за користування надрами для видобування корисних копалин.
5.3. Визначення за непрямими методами податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування ділянками лісового фонду
5.3.1. Об'єкт обчислення, нормативи (такси) збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування ділянками лісового фонду
Збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду є складовою частиною збору за спеціальне використання природних ресурсів, віднесеного ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). Відповідно до ст. 89 і 90 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт є платним. Плата справляється за встановленими таксами або у вигляді орендної плати чи доходу, одержаного від реалізації лісових ресурсів на конкурсних умовах.
Поряд з визначенням плати за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду Лісовий кодекс України встановлює її основні особливості, зокрема, делегує Кабінету Міністрів України повноваження щодо встановлення такс плати та порядку її справляння.
Порядок справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду затверджено однойменною постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.98 р. N 1012 "Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду".
На виконання цієї постанови спільним наказом Державного комітету лісового господарства, Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, Державної податкової адміністрації України від 15.10.99 р. N 91/241/129/ 236/565, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.11.99 р. N 785/4078, затверджено Інструкцію про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду.
Платниками збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду є лісокористувачі, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду.
Лісокористувачами є спеціалізовані лісогосподарські підприємства, інші підприємства, установи, організації, у яких створено спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства, для спеціального використання лісових ресурсів, для потреб мисливського господарства, для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та для проведення науково-дослідних робіт. Земельні ділянки лісового фонду надаються таким лісокористувачам у постійне користування, і вони називаються постійними Лісокористувачами.
Є інша категорія лісокористувачів - тимчасові. До них відносяться підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, релігійні організації, іноземні юридичні особи та громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт на умовах тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду за погодженням з постійними Лісокористувачами.
Об'єктом обчислення збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду є обсяг деревини, живиці, другорядних лісових матеріалів (пні, луб, кора, деревна зелень тощо), продуктів побічного користування (лісові дикорослі плоди, горіхи, гриби, ягоди, лікарські рослини і технічна сировина, деревні соки, сіно, лісова підстилка та очерет, інші продукти лісу, які використовуються при здійсненні побічних лісових користувань, у тому числі при випасанні худоби та розміщенні пасік) та площа окремих земельних ділянок лісового фонду.
Порядки заготівлі деревини, що відпускається на пні, живиці, другорядних лісових матеріалів, продуктів побічного користування затверджені відповідними постановами Кабінету Міністрів України: від 27.07.95 р. N 555 "Про затвердження Санітарних правил в лісах України", від 27.07.95 р. N 559 "Про затвердження Правил рубок головного користування в лісах України", від 08.02.96 р. N 185 "Про затвердження Правил заготівлі живиці в лісах України", від 23.04.96 р. N 449 "Про затвердження Порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України", від 16.05.96 р. N 535 "Про затвердження Правил рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, та інших рубок", від 29.07.99 р. N 1378 "Про затвердження Правил відпуску деревини на пні в лісах України".
5.3.2. Метод економічного аналізу застосовується для оцінки таких елементів податкової бази, як матеріальні та нематеріальні витрати, при розрахунку яких можуть використовуватися експертна оцінка та висновки відповідних уповноважених органів. Наприклад, надати експертну оцінку щодо можливих обсягів заготівлі деревини може Державний комітет лісового господарства.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.99 р. N 1378 "Про затвердження Правил відпуску деревини на пні в лісах України" з метою виявлення повноти і правильності розробки лісосік, проведення підсочки, заготівлі другорядних лісових матеріалів, а також виявлення залишених недорубів, невивезеної деревини і другорядних лісових матеріалів та перевірки додержання вимог лісового законодавства під час здійснення лісових користувань лісогосподарським підприємством здійснюється огляд місць заготівлі деревини, інших продуктів лісу та використання корисних властивостей лісів.
Огляд проводиться безпосередньо після закінчення робіт, але не пізніше таких строків:
місць рубок - протягом 30 днів з дня закінчення строку, встановленого для вивезення деревини;
запідсочених насаджень - щороку в кінці сезону підсочки;
місць заготівлі другорядних лісових матеріалів - протягом 20 днів з дня закінчення строку, встановленого для вивезення цих матеріалів.
Лісогосподарське підприємство письмово повідомляє лісокористувача про день огляду місць рубок, підсочки, заготівлі другорядних лісових матеріалів за 15 днів до початку огляду.
У разі неявки лісокористувача у зазначений строк лісогосподарське підприємство має право провести огляд в односторонньому порядку.
За результатами огляду складається акт, в якому зазначається кількість заготовленої деревини, живиці, другорядних лісових матеріалів та обсяг інших лісових користувань.
5.3.3. Метод економічного аналізу застосовується для оцінки таких елементів податкової бази, як валові доходи і валові витрати, які розраховуються з урахуванням оцінки інформації про провадження господарської діяльності платника рентної плати, отриманої з інших джерел згідно із законодавством. Такими джерелами інформації є відомості про фактичні обсяги заготовленої деревини, що відпускається на пні, живиці, другорядних лісових матеріалів, продуктів побічного користування та використання окремих земельних ділянок лісового фонду, що отримуються від органів лісового господарства, а також довідки про заготівлю лісопродукції, товарно-транспортні накладні на перевезення лісопродукції, обсяги реалізації продукції лісогосподарських підприємств, дані про фактичну видачу лісорубних квитків лісокористувачам на рубки головного користування та рубки догляду, дані про побічне користування лісопродукцією та заготівлю другорядних лісових матеріалів, акти огляду місць рубок.
Уважно аналізуються у платників плани проведення рубок головного користування та рубок догляду, а у випадку їх відсутності у них вимагаються від лісогосподарських підприємств доведені ліміти рубок головного користування.
Використовуються дані органів екобезпеки про проведені перевірки лісокористувачів щодо дотримання ними правил відпуску деревини на пні, правильність визначення розмірів ділянок лісу, належних до проведення рубок, обсягів виходу ділової деревини, зберігання лісопродукції, інших галузевих нормативів.
Враховуються також дані митних органів стосовно реалізації лісопродукції за межі України (обсяги, категорії, породи деревини).
Ці дані та матеріали зустрічних перевірок інших уповноважених органів використовуються для проведення всебічного аналізу й зіставлення матеріалів про фактичну діяльність лісокористувачів. Зазначене використовується для визначення фактичної бази оподаткування.
5.3.4. Метод розрахунку грошових надходжень базується на визначенні показника доходів, одержаних платником податків від провадження господарської діяльності. Для розрахунку цього показника використовується інформація про надходження коштів на банківські рахунки платника, яка підтверджується банківськими документами, та інша інформація (документи), що підтверджує одержання коштів платником за відпущені обсяги лісових ресурсів. Перерахунок отриманих коштів за реалізовані лісові ресурси відповідно до їх відпускної ціни у фізичні обсяги лісових ресурсів дає об'єкт обчислення збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду методом розрахунку грошових надходжень.
5.3.5. Якщо є можливість визначити обсяг реалізації лісових ресурсів іншими методами, вони також можуть прийматися для визначення податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду.
5.4. Визначення за непрямими методами податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики
5.4.1. Об'єкт обчислення, нормативи збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики
Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено збір за спеціальне використання природних ресурсів, до складу якого входять збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.
Законом України "Про систему оподаткування" збір за спеціальне використання природних ресурсів віднесено до складу загальнодержавних і визначена обов'язковість його сплати на всій території України.
Статтями 30 і 31 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне використання водних ресурсів та користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є платними.
Справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту (далі - збір) регламентується постановами Кабінету Міністрів України:
від 18.05.99 р. N 836 "Про затвердження нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту";
від 23.07.99 р. N 1341 "Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 1999 року N 836";
від 16.08.99 р. N 1494 "Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту";
а також спільним наказом Міністерства фінансів, Державної податкової адміністрації, Міністерства економіки, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.99 р. N 231/539/118/219 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.10.99 р. N 711/4004), далі - Інструкція.
Платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.
Під спеціальним водокористуванням слід розуміти використання водних ресурсів для забезпечення виробничих потреб у воді за допомогою спеціальних споруд або технічних пристроїв, яке здійснюється на основі дозволу, який є офіційним документом, що засвідчує право на використання водних ресурсів.
Об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.
Об'єктом обчислення збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є обсяг води, пропущений через турбіни гідроелектростанцій; тоннаж (місце)-доба експлуатації вантажних самохідних і несамохідних та пасажирських суден.
У зв'язку з прийняттям Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2001 р. N 1426 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" установлено базовий податковий (звітний) період для збору тривалістю календарний квартал. Квартальний базовий податковий (звітний) період обрано виходячи з практики справляння збору, що існувала до набрання чинності Законом України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідно до цього розрахунки збору подаються протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу за місцем податкової реєстрації платника (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби).
Зазначені терміни подання розрахунків можуть бути продовжені у випадках, якщо вони припадають на вихідний чи святковий день. У такому разі граничний термін подання розрахунку - це наступний за вихідним чи святковим робочий день.
Збір сплачується за місцем податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби) протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору, тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.
5.4.2. Метод економічного аналізу застосовується для оцінки таких елементів податкової бази, як обсяги виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), які розраховуються виходячи з характеристики стану виробничих потужностей, електричної енергії, води та інших елементів податкових баз.
Для застосування таких елементів слід скористатися Інструкцією і визначити об'єкт обчислення збору:
(1) За нормативом споживання води на одиницю продукції
Норматив розробляється для даного підприємства науковою організацією та затверджується (підтверджується) органами, що встановлюють ліміт на спеціальне використання водних ресурсів. Якщо такого нормативу не затверджено (не розроблено), то слід звернутися до відповідної організації для його розробки і затвердження або прийняти його за даними відповідного підприємства.
Наприклад, підприємство за звітний квартал виробило 100 тонн продукції. Згідно з нормативом використання води на виробництво 1 тонни продукції потрібно 35 куб.м.
Загальний обсяг використаної води дорівнює:
W = 100 х 35 = 3500 куб. м.
(2) За обсягом оплати послуг за водопостачання
Наприклад, підприємство отримало воду від системи водоканалу житлово-комунального господарства (чи іншої підпорядкованості) згідно з платою за послуги водопостачання в обсязі 1000 куб. м за звітний квартал.
Обсяг води для нарахування збору за спеціальне використання водних ресурсів становить 1000 куб. м.
(3) За обсягом витраченої електроенергії для електростанцій
При заборі води насосними станціями витрати електроенергії контролюються згідно з показниками спеціальних приладів.
Визначення обсягу забору води насосними агрегатами за даними витрат електроенергії здійснюється за формулою:
Е х 367,2 х Nн х Nе
W = -------------------- ,
Н
де: 367,2 - постійний коефіцієнт;
W - обсяг забраної води (куб. м);
Е - витрати електроенергії за розрахунковий період (кВт/год);
Н - розрахунковий тиск насоса (м);
Nн, Nе - коефіцієнти корисної дії (ККД) відповідно насоса та електродвигуна.
Розрахункові показники Н, Nн, Nе беруться з матеріалів технічного проекту насосної станції та технічних паспортів до них.
(4) За обсягом витраченої електроенергії насосними станціями
Наприклад, згідно з документами про плату за використану електроенергію на насосній станції визначаємо, що обсяг витраченої електроенергії становить 61800 кВт/год за звітний квартал.
Згідно з технічним проектом (паспортом) насосної станції і паспортами насоса та двигуна визначаємо:
розрахунковий тиск Н = 30 м;
коефіцієнт корисної дії насоса Nн = 0,89;
коефіцієнт корисної дії електродвигуна Nе = 0,87.
Тоді згідно із загальною формулою маємо:
61800 х 367,2 х 0,89 х 0,87
W = --------------------------- = 585705,3 куб. м.
30
(5) За обсягом виробленої електроенергії
При пропусканні води через турбінні агрегати видобуток електроенергії контролюється згідно з показниками спеціальних приладів, що й відображає результат виробничої діяльності підприємства.
Кількість пропущеної через турбінний агрегат води за даними виробленої електроенергії обчислюється за формулою:
367,2 х Е
W = ------------ ,
Н х Nт х Nг
де: W - обсяг пропущеної через турбінні агрегати води за розрахунковий час (куб. м);
Н - середній корисний тиск (м);
Nт, Nг - коефіцієнти корисної дії (ККД) відповідно турбіни та генератора;
Е - обсяг виробленої електроенергії (кВт/год) за розрахунковий період.
Розрахунковий показник корисного тиску води дорівнює різниці відміток верхнього (вище греблі) та нижнього (нижче греблі) б'єфів (рівнів води) водосховища та витрат тиску на спорудах водоводу (грати, трубопроводи тощо).
Відмітки б'єфів (рівнів води) водосховища визначаються за даними режимних спостережень або згідно з розрахунком несталого руху потоку в нижньому б'єфі (згідно з проектними даними).
ККД турбіни та генератора визначаються за паспортними даними і дорівнюють відповідно:
Nт = 0,85 - 0,95 та Nг= 0,96 - 0,98.
Наприклад, згідно із звітними документами виробничої діяльності ГЕС за розрахунковий місяць виробництво електроенергії становило 310 тис. кВт/год.
Згідно із режимними даними спостережень відмітка води у верхньому б'єфі (вище греблі) становила 65,2 м, а в нижньому б'єфі (нижче греблі) - 57,17 м.
Таким чином, тиск становить:
Н = 65,2 - 57,17 = 8,03 м.
З урахуванням втрати напору на спорудах водоводу, що дорівнює (за проектом) 0,5 м, розрахунковий напір дорівнює:
Згідно з паспортом турбіни Nт = 0,876 (для даного звітного періоду) та паспортом генератора Nг = 0,97.
Таким чином, згідно із загальною формулою розрахунку пропущеної через турбіни води маємо:
367,2 S 310000
W = -------------------- = 17,80 млн куб. м.
7,53 х 0,876 х 0,97
5.4.3. Метод економічного аналізу застосовується для оцінки таких елементів податкової бази, як матеріальні та нематеріальні витрати, при розрахунку яких можуть використовуватися експертна оцінка та висновки відповідних уповноважених органів. Наприклад, експертну оцінку щодо можливих обсягів водних ресурсів можуть надати регіональні органи водного господарства.
5.4.4. Метод економічного аналізу застосовується для оцінки таких елементів податкової бази, як валові доходи і валові витрати, які розраховуються з урахуванням оцінки інформації про провадження господарської діяльності платника збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, отриманої з інших джерел згідно із законодавством. Такими джерелами інформації є:
відомості про фактичний обсяг води, забраної водокористувачами, та обсяг води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій, отримані від органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі водного господарства;
дані для проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій усіх форм власності, отримані від органів державної статистики. Відповідною формою державної статистичної звітності згідно з наказом Державного комітету статистики України від 31.12.98 р. N 435 "Про затвердження загальнодержавного табеля (переліку) форм державної статистичної звітності" є "Звіт про використання води" (форма N 2-ТП (водгосп));
аналітичні дані первинного обліку (журнали ПОД-Н, ПОД-12, ПОД-13) обсягів видобутої та використаної води у підприємств-водокористувачів. Проводиться вивчення показників лічильників по забору води. За їх відсутності у платника беруться до уваги години роботи насосів по забору води, їх потужність тощо та обсяги випуску продукції, робіт, послуг з наступним проведенням розрахунків для оцінки витрат води на виробничі та інші потреби;
дані управління водних ресурсів та органів екобезпеки стосовно встановлених користувачам лімітів, дозволів на водоспоживання;
акти проведених цими органами перевірок підприємств та організацій щодо дотримання ними правил водокористування та відповідних нормативів, інших вимог щодо використання природних ресурсів.
5.4.5. Метод розрахунку грошових надходжень базується на визначенні показника доходів, одержаних платником податків від провадження господарської діяльності. Для розрахунку цього показника використовується інформація про надходження коштів на банківські рахунки платника рентної плати, яка підтверджується банківськими документами, та інша інформація (документи), що підтверджують одержання коштів платником рентної плати за відпущені обсяги нафти і газу. Перерахунок отриманих коштів за фактично відпущені обсяги води первинними водокористувачами вторинним відповідно до їх відпускної ціни у фізичні обсяги води дає об'єкт обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів за методом розрахунку грошових надходжень.
5.4.6. Якщо є можливість визначити обсяг використаних водних ресурсів іншими методами, вони також можуть прийматися для визначення податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики.
5.5. Визначення за непрямими методами податкового зобов'язання із плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин
5.5.1. Об'єкт обчислення, нормативи плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин
Статтею 30 Кодексу України про надра визначено, що платежі за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі для будівництва і експлуатації підземних споруд, визначаються залежно від розмірів ділянки надр, що надається у користування, корисних властивостей надр і ступеня екологічної безпеки при їх використанні, а нормативи плати за користування надрами та порядок її справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з цим Кабінет Міністрів України 8 листопада 2000 року прийняв постанову N 1682 "Про плату за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин", яка втілює у життя окремі положення Кодексу України про надра.
Плата справляється за використання підземного простору надр для:
пористих чи тріщинуватих геологічних утворень для зберігання природного газу, нафти, газоподібних та інших рідких нафтопродуктів;
спеціально створених та існуючих гірничих виробок (відпрацьованих та пристосованих), а також природних порожнин (печер);
зберігання нафти та інших рідких нафтопродуктів;
витримування виноматеріалів, виробництва і зберігання винопродукції;
вирощування грибів, овочів, квітів та інших рослин;
зберігання харчових продуктів, промислових та інших товарів, речовин та матеріалів;
провадження іншої господарської діяльності.
5.5.2. Метод економічного аналізу застосовується для оцінки таких елементів податкової бази, як обсяги виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), які розраховуються виходячи з характеристики стану виробничих потужностей. Наприклад, для визначення об'єкта обчислення плати за зберігання нафти та інших рідких нафтопродуктів достатньою умовою є визначення обсягу використання підземного простору надр. Для цього вимірюється об'єм підземного простору, який множиться на норматив. Математично це виглядає так:
Sпл. = V х N,
де:
V - обсяг використання підземного простору надр (у разі зберігання газу враховується активний обсяг зберігання газу);
N - річний норматив плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.
5.5.3. Метод економічного аналізу застосовується для оцінки таких елементів податкової бази, як матеріальні та нематеріальні витрати, при розрахунку яких можуть використовуватися експертна оцінка та висновки відповідних уповноважених органів. Наприклад, експертну оцінку щодо можливих обсягів використання підземного простору надр може надати орган державного гірничого нагляду.
5.5.4. Метод економічного аналізу застосовується для оцінки таких елементів податкової бази, як валові доходи і валові витрати, які розраховуються з урахуванням оцінки інформації про провадження господарської діяльності платника, отриманої з інших джерел згідно із законодавством. Такими джерелами інформації є відомості про обсяги наданого у користування підземного простору (ділянки) надр, отримані від органів державного гірничого нагляду.
5.5.5. Метод розрахунку грошових надходжень базується на визначенні показника доходів, одержаних платником податків від провадження господарської діяльності. Для розрахунку цього показника використовується інформація про надходження коштів на банківські рахунки платника рентної плати, яка підтверджується банківськими документами, та інша інформація (документи), що підтверджують одержання коштів платником рентної плати за відпущені обсяги нафти і газу. Перерахунок отриманих коштів за фактично реалізовані обсяги нафти, природного газу та інших продуктів відповідно до їх відпускної ціни у фізичні обсяги дає об'єкт обчислення плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, за методом розрахунку грошових надходжень.
5.5.6. Якщо є можливість визначити об'єм підземного простору надр іншими методами, вони також можуть прийматися для визначення податкового зобов'язання з плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.
5.6. Визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами стосовно збору за забруднення навколишнього природного середовища
5.6.1. Об'єкт обчислення збору за забруднення навколишнього природного середовища та його нормативи
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" збір за забруднення навколишнього природного середовища є загальнодержавним і обов'язковим для сплати. Крім того, цей збір встановлений Законом України від 25.06.91 р. у N 1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища".
Збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється у Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 р. N 303 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" (з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 27.10.99 р. N 1984 і від 11.08.2000 р. N 1261).
Постановою визначені платники збору за забруднення навколишнього природного середовища, об'єкти обчислення збору, основні положення щодо його обчислення і сплати, а також затверджено нормативи збору і коефіцієнти коригування до них.
Відповідно до цієї постанови наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, Державної податкової адміністрації України за погодженням з Міністерством фінансів і Міністерством економіки України від 19.07.99 р. N 162/397, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.08.99 р. N 544/3837, затверджено Інструкцію про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Платниками збору за забруднення навколишнього природного середовища є:
суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності;
об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи суб'єктів підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади;
бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації;
постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні;
громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.
Об'єктами обчислення збору за забруднення навколишнього природного середовища є:
обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення. До них відносяться такі відомі речовини, як оксиди азоту, вуглецю, аміак, марганець, нікель, озон, ртуть, свинець та ін.;
обсяги фактично використаного пального, в результаті спалення якого утворюються забруднюючі речовини. Мається на увазі дизельне паливо, мазут, етилований і неетилований бензин, зріджений нафтовий газ, стиснений природний газ;
обсяги забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об'єкти. До них відносяться нафтопродукти, нітрати, нітрити та ін.;
обсяги відходів, що розміщуються. Відходи класифікуються за ступенем небезпечності.
Гранично допустимі обсяги забруднення обмежуються державою шляхом встановлення лімітів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (до 28.12.2001 р.), скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти і розміщення відходів. Обсяги використання пального не обмежуються, відповідно не лімітуються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря пересувними джерелами забруднення (в тому числі автотранспортом), а також з 28.12.2001 р. викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.
Щорічні ліміти на викиди стаціонарними джерелами забруднення встановлювалися органами Міністерства екології та природних ресурсів терміном на п'ять років і доводяться окремо по кожному платнику до 1 червня року, що передує року здійснення забруднення.
Ліміти на забруднення автомобільним, залізничним і річковим транспортом не встановлюються.
За понадлімітні обсяги забруднення збір обчислюється окремо і сплачується у п'ятикратному розмірі. Важливо відмітити, що у разі відсутності у платника затверджених в установленому порядку лімітів викидів, скидів чи розміщення відходів всі обсяги забруднення вважаються понадлімітними і збір обчислюється і сплачується в п'ятикратному розмірі.
Розрахунок подається до органів державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.
Збір за забруднення навколишнього природного середовища сплачується до бюджетів протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.
5.6.2. Метод економічного аналізу застосовується для оцінки таких елементів податкових баз, як матеріальні та нематеріальні витрати, при розрахунку яких можуть використовуватися експертна оцінка та висновки відповідних уповноважених органів.
Наприклад, надати експертну оцінку щодо можливих обсягів викидів, скидів та розміщення відходів або розміру цих обсягів на одиницю виробленої продукції можуть органи Мінекоресурсів. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.98 р. N 1218 ліміти на розміщення відходів затверджуються місцевою державною адміністрацією терміном на один рік, після чого доводяться платникам до 1 жовтня поточного року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.99 р. N 2034 "Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів" та Інструкцією щодо складання реєстрових карт об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки від 17.02.99 р. N 41 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18.03.99 р. N 169/3462, зобов'язано підприємства вести первинний облік відходів відповідно до типових форм первинної облікової документації (картки, журнали, анкети) з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації. Крім того, відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 10.04.2001 р. N 205, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.05.2001 р. N 452/5643, "Про затвердження Правил реєстрації операцій зі шкідливими речовинами на суднах, морських установках і в портах України" операції зі шкідливими речовинами на суднах, що плавають під прапором України, на морських стаціонарних і плавучих установках, що знаходяться в морських водах під юрисдикцією України, на берегових спорудах для прийняття і обробки суднових відходів у портах України необхідно реєструвати в журналах реєстрації операцій зі шкідливими речовинами, у машинних або суднових журналах, або в диспетчерських журналах залежно від типу шкідливої речовини і виду об'єкта. Журнали реєстрації операцій зі шкідливими речовинами є офіційними судновими документами, повинні бути внесені в судновий реєстр обов'язкових документів, прошнуровані і засвідчені печаткою капітана будь-якого порту. Органи, що здійснюють державний нагляд або контроль та нагляд, можуть перевіряти записи в журналах і робити з них виписки, а також вимагати, щоб капітан судна або адміністрація морських стаціонарних або плавучих установок і приймальних споруд у портах засвідчили, що ця копія відповідає оригіналу.
5.6.3. Метод економічного аналізу застосовується для оцінки таких елементів податкових баз, як валові доходи і валові витрати, які розраховуються з урахуванням оцінки інформації про провадження господарської діяльності платника податків, отриманої з інших джерел згідно із законодавством. Такими джерелами інформації є відомості про обсяги викидів, скидів і розміщення відходів, отримані від органів державної статистики та органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів.
Згідно зі ст. 24 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" об'єкти, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища, види та кількість шкідливих речовин, що потрапляють у навколишнє природне середовище, види й розміри шкідливих фізичних впливів на нього підлягають державному обліку. Крім того, підприємства, установи та організації проводять первинний облік у галузі охорони навколишнього природного середовища і безоплатно подають відповідну інформацію органам, що ведуть державний облік у цій галузі.
Наприклад, Інструкцією про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.95 р. N 7, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.03.95 р. N 61/597, зобов'язано підприємства складати звіти про проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, в яких має систематизуватися інформація про розміщення джерел забруднення атмосфери на території, види і кількісний склад забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, величину викиду, а також інформація про викиди забруднюючих речовин від пересувних джерел. Звіт про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин подається до органів Мінекобезпеки для реєстрації.
Для визначення об'єкта обчислення збору за здійснені викиди пального можна використати інформацію про зареєстровані транспортні засоби суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, отриману від органів Державтоінспекції. Крім того, джерелом інформації можуть також бути шляхові листи, показники лічильника відстані пересувного джерела (кілометраж), обсяги використання мастильних матеріалів.
5.6.4. Якщо є можливість визначити обсяг викидів, скидів і розміщення відходів іншими методами, вони також можуть прийматися для визначення податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища.
5.7. Визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами стосовно готельного збору
5.7.1. Об'єкт обчислення готельного збору та його ставки
Законом України "Про систему оподаткування" готельний збір включено до переліку місцевих зборів. У Декреті Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. N 56-93 "Про місцеві податки і збори" (із змінами та доповненнями) визначені платники готельного збору, його граничний розмір та порядок обчислення.
Платниками готельного збору є особи, які проживають в готелях, та юридичні особи, які орендують приміщення (номери).
Базою оподаткування готельним збором є добова вартість найманого житла.
Відповідно до ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" ставки готельного збору визначаються органами місцевого самоврядування, але не можуть перевищувати за добу 20 відсотків добової вартості найманого житла.
Стягнення коштів готельного збору, їх облік та перерахування до місцевого бюджету покладається на адміністрацію готелів, які акумулюють цей збір на своїх рахунках і в терміни, встановлені органами місцевого самоврядування, перераховують до місцевого бюджету.
Розрахунок готельного збору подається органам державної податкової служби у терміни, встановлені органом місцевого самоврядування.
5.7.2. Метод економічного аналізу застосовується для оцінки таких елементів податкової бази, як обсяги виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), які розраховуються виходячи з характеристики стану виробничих потужностей, таких, як койко-місце.
Наприклад, у готелі "Київ", що розташований на території м.Києва, налічується 100 койко-місць. Вартість одного койко-місця за даними прейскуранта готелю становить 50 грн. за добу, а середня наповнюваність на місяць - 80 відсотків. Згідно з рішенням Київської міської Ради затверджена ставка готельного збору 20 відсотків. Таким чином, податкове зобов'язання з готельного збору за місяць становитиме: (50 грн. х 100 х 30 х 80%) х 20% = = 24 тис.грн.
5.7.3. Метод розрахунку грошових надходжень базується на визначенні показника доходів, одержаних платником податків від провадження господарської діяльності. Для розрахунку цього показника використовується інформація про надходження коштів на банківські рахунки платника готельного збору, яка підтверджується банківськими документами, та інша інформація (документи), що підтверджують одержання коштів платником готельного збору за надані послуги. Перерахунок отриманих коштів за надані готелями послуги та кількість койко-місць дає об'єкт обчислення готельного збору за методом розрахунку грошових надходжень.
Наприклад, на банківський рахунок готелю "Славутич" за період, що перевіряється, надійшло 100 тис. грн.; згідно з рішенням Київської міської Ради затверджена ставка готельного збору 20 відсотків. Отже, податкове зобов'язання становитиме: 100 тис. грн. х 20% = = 200 тис. грн.
5.7.4. Якщо є можливість визначити об'єкт обчислення готельного збору іншими методами, вони також можуть прийматися для визначення податкового зобов'язання з готельного збору.
Додатково слід встановити (за можливості):
первинні документи готелю про фактичну кількість осіб, що проживають у ньому, за відповідний період;
суми отриманих коштів за проживання;
розміри ставок збору, визначених рішеннями місцевих рад, та порядок його справляння;
підприємства, які орендують приміщення не проживання, а для здійснення підприємницької діяльності, обсяги перерахованих ними коштів готелю за надані послуги;
дані господарської діяльності готелю, джерела походження доходів, взаєморозрахунки із споживачами;