Методичні рекомендації визначення сум податкових зобовязань за непрямими методами

обстежити приміщення готелю за ознаками відповідності їх вимогам для віднесення до можливого стандарту для тимчасового проживання;

визначити класифікаційні категорії готелів та відповідно до цього розміри застосовуваних ставок збору.

5.8. Визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами стосовно податку з реклами

5.8.1. Об'єкт обчислення податку з реклами та його ставки

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про систему оподаткування" податок з реклами віднесено до місцевого податку. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. "Про місцеві податки і збори" об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами.

Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни (фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності).

Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу; на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях.

Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 відсотка за розміщення реклами на тривалий час.

Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами.

Порядок сплати і перерахування до місцевого бюджету податку з реклами визначається відповідним рішенням органу місцевого самоврядування.

5.8.2. Метод економічного аналізу застосовується для оцінки таких елементів податкової бази, як обсяги виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), які розраховуються виходячи з характеристики стану виробничих потужностей, таких, як тираж засобів масової інформації, розміщення рекламних щитів, ефірний час реклами тощо.

Наприклад, тираж періодичного видання за місяць становить 10 тис. екземплярів. Подана заявка на рекламну послугу терміном на один місяць, вартість якої згідно з прейскурантом цін становить 10 грн. за 1 кв. см. Загальна площа реклами становить 10 кв. см. Таким чином, об'єкт обчислення рекламного податку (вартість) становитиме: 10 тис. шт. х 10 кв. см х 10 грн. = 1 млн грн.

5.8.3. Метод економічного аналізу застосовується для оцінки таких елементів податкових баз, як приріст активів платника податку з реклами, який визначається шляхом перевірки наявності та порівняння активів у процесі провадження господарської діяльності такого платника рекламного податку. Наприклад, кількість рекламних щитів.

5.8.4. Метод економічного аналізу застосовується для оцінки таких елементів податкових баз, як витрати на оплату праці, які визначаються виходячи з установленої участі працівників у господарській діяльності платника податків, підтвердженої документально, або на підставі письмових пояснень працівників про фактично одержані доходи. Наприклад, витрати на оплату праці працівникам за здійснені ними певні види робіт (розклеювання афіш, плакатів, установлення рекламних щитів, інших технічних пристроїв).

5.8.5. Метод економічного аналізу застосовується для оцінки таких елементів податкових баз, як обсяги реалізації та придбання продукції, які можуть також розраховуватись на підставі аналізу інвентаризації запасів цієї продукції на початок та кінець звітного періоду. Наприклад, придбання поліграфічних матеріалів, фарб, паперу, інших необхідних для розміщення реклами матеріалів.

5.8.6. Метод розрахунку грошових надходжень базується на визначенні показника доходів, одержаних платником податків від провадження господарської діяльності. Для розрахунку цього показника використовується інформація про надходження коштів на банківські рахунки платника готельного збору, яка підтверджується банківськими документами, та інша інформація (документи), що підтверджують одержання коштів платником рекламного податку за надані рекламні послуги.

5.8.7. Якщо є можливість визначити об'єкт обчислення готельного збору іншими методами, вони також можуть прийматися для визначення податкового зобов'язання з готельного збору.

Оскільки згода на розміщення реклами на будинках та спорудах, транспортних засобах тощо, порядок розміщення якої встановлюється відповідними місцевими органами влади в межах їх компетенції, дається їхніми власниками або уповноваженими ними органами (особами), необхідно за документами, усними чи письмовими поясненнями, відео- та звукозаписами, а також з іншої інформації встановлювати:

рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами;

витрати рекламодавців та вартість рекламних послуг;

зіставляти та аналізувати матеріали перевірок тих підприємств, що надають послуги з розміщення реклами.

Використовується також інформація органів Державного комітету України у справах захисту прав споживачів, яка стосується контролю за дотриманням законодавства України про рекламу та інших матеріалів про рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами.

6.1. Метою застосування непрямих методів для визначення податкового зобов'язання з акцизного збору є обрахування бази оподаткування цим збором. Акцизний збір обчислюється у твердих ставках у гривнях або в євро з одиниці реалізованих (переданих, ввезених в Україну) товарів (продукції) або за ставками у відсотках до обороту з реалізації (передачі) товарів (продукції).

6.2. З використанням непрямих методів, що визначені п.8 Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 р. N 697, необхідно обчислити базу оподаткування акцизним збором. Обрахунки рекомендується здійснювати з використанням декількох методів. За результатами порівняння отриманих результатів обирається той з них (або їх сукупність), який є найбільш реальним (реальними).

6.3. З використанням методу економічного аналізу, який базується на взаємозв'язку та взаємозалежності різних економічних показників, оцінюється обсяг виробництва та реалізації товарів (продукції). Якщо платником не надається підтвердження про фактичний обсяг реалізації продукції за період, що перевіряється (залишків продукції на початок та кінець періоду), то він приймається на рівні, не нижчому за обсяги виробництва товарів (продукції).

6.4. Обсяг реалізації товарів (продукції) може бути визначений виходячи з обсягів виробництва.

Наприклад. Нафтопереробний завод документів про фактичні обсяги виробництва та реалізації бензинів не пред'являє. Одночасно фактичні обсяги виробництва та реалізації бензину за попередній до періоду, що перевіряється, квартал складають 120000 кг. Тому середньомісячний обсяг реалізації бензину за місяць складатиме: 120000 : 3 = = 40000 кг.

6.5. Обсяг виробництва товарів (продукції) може бути визначений виходячи з кількості використаної сировини, матеріалів, електричної і теплової енергії, води, тари і продукції оздоблення.

Наприклад. Рахунок за споживання електричної енергії за рік підприємству виставлено у сумі 50000 грн. за спожиті 500000 кВт.

На виробництво одиниці продукції споживається 2 кВт. Вартість реалізації одиниці продукції за прейскурантом підприємства становить 5 грн. за одиницю продукції.

Таким чином, на обладнанні підприємства було виготовлено: 500000 кВт : 2 кВт = 250 тис. од. продукції.

Враховуючи, що товарних залишків на складах підприємства не виявлено, усю вироблену продукцію слід вважати реалізованою, за що підприємство отримало: 250 тис. од. х 5 грн. = 1250 тис. грн.

6.6. Обсяг виробництва товарів (продукції) може бути визначений також виходячи з кількості одержаних марок акцизного збору, виданих податкових векселів, що підтверджують зобов'язання зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), та інших показників.

Наприклад. Якщо підприємством отримано марки акцизного збору в кількості 500000 шт. на пляшки ємністю 0,5 л для виробництва горілки міцністю 40 відсотків, і марок на підприємстві не виявлено, то сума акцизного збору буде складати:

500000 х 0,5 х 0,4 х 16 грн. = 1600000 грн.

6.7. Визначення обсягів реалізації товарів (продукції), встановлення руху товарів та обчислення пов'язаної з цим суми оподатковуваних операцій може бути здійснено за такими формулами:

П = ТЗп + З - ТЗк,

де: П - обсяг реалізації;

ТЗп - товарні залишки на початок звітного періоду;

З - обсяг виробництва;

ТЗк - товарні залишки на кінець звітного періоду.

Проведення інвентаризації у певний момент після закінчення звітного періоду дозволяє визначити товарні залишки на кінець та початок звітного періоду. Така ж методика може бути застосована для проведення інвентаризації до початку звітного періоду.

Отже, використовується такий елемент податкової бази, як приріст активів платника податку, який визначається шляхом перевірки наявності та порівняння активів у процесі провадження господарської діяльності такого платника.

6.8. Для визначення обсягів реалізації продукції можна використати відомості про середню одноденну реалізацію підсумком за 10 діб, обраних працівниками органів державної податкової служби самостійно. Реалізація визначається шляхом підрахунку обсягів реалізації з використанням засобів вимірювання або без них. При цьому забезпечується постійна присутність протягом контрольної доби (робочого часу) представника органу державної податкової служби. Визначений таким чином обсяг реалізації порівнюється із середнім добовим обсягом реалізації за попередні періоди. У разі відхилення визначеної середньої добової реалізації від задекларованої вона приймається для визначення обсягів реалізованої продукції за звітні періоди, а різниця вважається прихованою реалізацією, з якої додатково нараховується акцизний збір.

6.9. У разі встановлення розбіжності між задекларованими обсягами реалізації товарів (продукції) та обсягами реалізації, визначеними із застосуванням непрямих методів, орган державної податкової служби у письмовій формі повинен запропонувати платнику податку документально обґрунтувати виявлену розбіжність. Якщо платник не в змозі виконати цю вимогу шляхом використання легалізованих джерел, орган державної податкової служби обчислює суму акцизного збору.

7.1. Положення цих Методичних рекомендацій застосовуються до фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності з урахуванням вимог діючого законодавства щодо особливостей організації та здійснення певних видів підприємницької діяльності фізичними особами і оподаткування доходів від такої діяльності.

Платниками податку, до яких можуть бути застосовані непрямі методи визначення сум податкових зобов'язань за цим розділом Методичних рекомендацій, є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, на яких згідно з діючими законами покладено обов'язок подавати до контролюючих органів декларації (звіти, розрахунки, інші форми документів, які містять в собі інформацію про доходи та/або витрати чи іншу правову інформацію), утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

У практичному застосуванні законодавчих документів державний податковий ревізор - інспектор визначає сукупний оподатковуваний дохід фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності та його податкові зобов'язання.

7.2. На підставі документів (письмових свідчень як платника, так і інших сторін (юридичних і фізичних осіб)), отриманих із джерел, викладених у п.6 Методики, та інформації, наведеної у п.7 Методики. З цією метою:

а) інспектором органу державної податкової служби заповнюється доходна та витратна частини розрахунку (див. Приклад) платника (згідно з вимогами законодавства про оподаткування доходів фізичної особи і відповідно до встановленої форми декларації).

Витратна частина визначається виходячи з даних, відібраних із зазначених джерел, та інформації згідно з п.6 та 7 Методики.

Доходна частина розрахунку (див. Приклад) заповнюється на підставі документів, які свідчать про одержані особою доходи (як у грошовій формі, так і у формі, іншій ніж грошова). При цьому враховуються доходи, на які протягом періоду (року), що перевіряється, були згідно з нормами чинного законодавства нараховані податки і збори (у тому числі державне мито), а також доходи, які не є об'єктом оподаткування;

б) ревізором - інспектором державної податкової служби порівнюються загальні розрахункові суми фактичних витрат з наявними доходами і визначається різниця між ними.

У разі встановлення перевищення суми витратної частини над сумою доходної з метою виявлення джерел і характеру визначених додаткових доходів, одержаних платником, інспектор органу державної податкової служби, який проводить перевірку, пропонує платнику податків у письмовій формі пояснити або документально обґрунтувати (підтвердити) виявлену розбіжність. За відсутності документів платник на підставі ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" зобов'язаний надати письмові пояснення. Інформація, надана як у документах, так і у поясненнях, має бути ретельно перевірена, після чого визначаються суми доходів, які підлягають оподаткуванню або мають бути звільнені від оподаткування.

Якщо при наступній перевірці даних, наведених у поясненнях платника, встановлена їх невідповідність дійсності, або якщо платник не в змозі або відмовляється обґрунтувати і пояснити джерела податкових доходів, ревізор - інспектор державної податкової служби самостійно кваліфікує виявлену розбіжність (суму перевищення фактичних витрат над наявними доходами) як дохід платника, і враховує її при визначенні податкового зобов'язання з податку. До доходної частини розрахунку (див. Приклад) переноситься сума встановленого перевищення, при цьому таке перевищення збільшується на суму розміру встановленого законом прожиткового мінімуму на працездатну особу;

в) розраховується прибутковий податок (податок на доходи фізичних осіб / податкове зобов'язання) у порядку, що діє для річного перерахунку прибуткового податку.

7.3. Визначення податкових зобов'язань платника податків за непрямими методами оформляється актом документальної перевірки, в якому чітко, з посиланням на письмові свідчення та зроблені на їх підставі аргументовані висновки, з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів із зазначенням їх підпунктів, пунктів та статей, відповідно до порядку проводиться оформлення матеріалів документальних перевірок щодо дотримання податкового законодавства, визначеного наказом ДПА України, додатком до якого є розрахунок визначення суми податкового зобов'язання (див. Приклад).

У разі відмови платника податків від підписання акта перевірки ревізором - інспектором державної податкової служби складається акт, що засвідчує факт такої відмови, в довільній формі. При цьому в акті необхідно зазначити про ознайомлення громадянина зі змістом акта перевірки, його обов'язками, правами, відповідальністю як платника податків.

У разі виникнення спірних питань (неоднозначного тлумачення фактів, дій) між платником податків і інспектором податкового органу щодо об'єктивності сум визначених податкових зобов'язань за рішенням керівника податкового органу (його заступника), до моменту підписання акта перевірки інспектором, який здійснював перевірку, за його письмовим зверненням акт перевірки розглядається створеною з цією метою постійною комісією при податковому органі для прийняття остаточного рішення за результатами перевірки.

Якщо під час перевірки у діях фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності виявлені порушення податкового, валютного чи іншого законодавства, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, інспектор податкового органу, відповідальний за проведення перевірки та визначення податкових зобов'язань за непрямими методами, зобов'язаний:

до закінчення перевірки і ознайомлення з її результатами платника податків передати підрозділу податкової міліції матеріали перевірки з усіма документами, тобто з письмовими свідченнями, які мають відношення до перевірки; копії документів залишаються у підрозділі, який здійснював перевірку; письмове свідчення про повний перелік документів, переданих підрозділу податкової міліції, повинно зберігатися у підрозділі до скасування державної реєстрації платника як суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.

Матеріали, за якими у порушенні кримінальної справи відмовлено, у п'ятиденний термін повертаються підрозділу, який здійснював перевірку, для вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності у порядку, передбаченому чинним законодавством, та стягнення визначених непрямими методами податкових зобов'язань.

7.4. Податкове зобов'язання платника податків, нараховане податковим органом відповідно до Методики, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків апеляційного узгодження.

7.5. До 1 січня 2005 року діє правило, за яким якщо платник податків відмовляється узгодити податкове зобов'язання, нараховане податковим органом з використанням непрямого методу, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду (господарського суду) з позовом про визнання такої суми податкового зобов'язання. При цьому обов'язок доведення того, що таке нарахування було зроблене належним чином, покладається на податковий орган.

7.6. Приклади визначення суми податкового зобов'язання за непрямим методом за оцінкою витрат платника податків.

Приклад 1

Підприємець "І" здійснював торговельно-посередницьку діяльність протягом 2000 року. Після закінчення звітного періоду ним була подана до державного податкового органу декларація про доходи. Згідно з поданою декларацією підприємцем був отриманий валовий дохід у сумі 5000 грн. Валові витрати склали 4000 грн.

До складу витрат ним було віднесено: вартість придбаної для реалізації продукції, оренда приміщення, заробітна плата реалізаторів, внески до Пенсійного фонду тощо. Таким чином, дохід, який підлягає оподаткуванню прибутковим податком з громадян, становить 1000 грн.

У декларації також було вказано, що на утриманні підприємця "І" перебувають члени родини - дружина та двоє дітей. Інших доходів протягом звітного періоду підприємець не отримував.

Розрахунок прибуткового податку за звітний період здійснено виходячи з його середньомісячного доходу, а саме:

1000 грн. : 12 = 83,3 грн.

На підставі порівняння середньомісячного доходу підприємця з розміром встановленого законом прожиткового мінімуму доходів громадян на працездатну особу, а також з необхідними витратами на приватні потреби сім'ї був зроблений висновок про можливе приховування доходу від оподаткування.

На підставі інформації, одержаної згідно з законодавством як із внутрішніх, так і з зовнішніх джерел, встановлено, що громадянин "І":

придбав та зареєстрував на своє ім'я автомобіль вартістю 5000 грн.;

придбав квартиру вартістю 20000 грн.

Зіставивши ці факти, працівник податкового органу зробив висновок:

Інспектор органу державної податкової служби порівнює загальні суми фактичних витрат із задекларованим підприємцем доходом і визначає різницю між ними у сумі:

24000 грн. = 29000 грн. - 5000 грн.

Під час подальшої перевірки згідно з отриманою інформацією було встановлено, що підприємець "І" крім роздрібної торгівлі в орендованому приміщенні займався оптовою торгівлею пивом, яке купував на пивзаводі за готівку. Частково пиво реалізовувалося в роздрібній торгівлі, що мало відображення у звітах, але більша кількість пива реалізовувалась оптовим покупцям за готівку. При опитуванні реалізатори підтвердили припущення щодо приховування доходів, пояснивши, що підприємець виплачував їм заробітну плату не за однією відомістю, а за двома - офіційною та неофіційною.

Коли інспектор органу державної податкової служби при опитуванні платника довів до нього факт невідповідності задекларованого доходу понесеним ним витратам, підприємець "І" пояснив, що кошти для придбання квартири та автомобіля позичив у підприємця "П". Цей аргумент був перевірений шляхом документального дослідження підприємця "П", який спочатку підтвердив надання позики "І". Але коли йому довели, що згідно з поданою ним декларацією про такі доходи він не звітував, підприємець "П" відмовився (письмово) від попередніх своїх пояснень. Цим було спростовано твердження підприємця "І" щодо надання йому позики.

Крім того, приховування доходу підприємцем "І" було підтверджено виявленням інших джерел формування тіньових доходів, а саме: підприємець щотижня отримував та здавав на пивзавод зворотну тару в кількості, що перевищує задекларовані обсяги реалізації.

Проведені заходи дали змогу визначити непрямим методом суму податкових зобов'язань підприємця "І".

Приклад 2

Громадянин "С" зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з надання маркетингових послуг і здійснював зазначену діяльність протягом 2000 року. Після закінчення звітного періоду ним була подана до державного податкового органу декларація про доходи. Згідно з декларацією відомості у розділі про доходи, одержані від підприємницької діяльності, відсутні.

При цьому громадянин "С" за звітний період отримав дохід за місцем основної роботи в спільному підприємстві "Факел" у розмірі 1680 грн., що відповідає 12 мінімальним заробітним платам (140 грн. х 12).

Тобто за даними декларації сукупний річний оподатковуваний дохід платника становить 1680 грн.

При формуванні Національного плану документальних перевірок фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності було встановлено, що приватний підприємець є директором та одним із засновників СП "Факел".

Під час документальної перевірки підприємця "С" на підставі отриманої інформації з внутрішніх джерел (облік платників) було з'ясовано, що за період, який перевіряється, громадянином "С" було внесено до статутного фонду цього підприємства 100000 грн.

З урахуванням наданих підприємцем пояснень (у тому числі документальних) та на підставі порівняльного аналізу отриманих доходів і понесених підприємцем витрат встановлено розбіжності між сумами задекларованих доходів та його витратами за звітний період.

Крім того, приховування доходу підприємцем було підтверджено виявленням джерел формування тіньових доходів у вигляді надходжень за маркетингові послуги на його банківський рахунок.

Проведені заходи дали змогу визначити непрямим методом суму податкових зобов'язань підприємця "С".

8.1. Акт перевірки визначення сум податкового зобов'язання за непрямими методами складається з урахуванням таких особливостей.

Результати перевірки, здійсненої з метою визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, оформляються актом, що затверджується особою, яка прийняла рішення про застосування непрямих методів.

Платнику податків у встановленому порядку надсилається податкове повідомлення, в якому, зокрема, зазначаються нарахована за непрямими методами органом державної податкової служби сума податкового зобов'язання, належна до сплати, опис методів, які при цьому були застосовані, а також сума штрафних санкцій (за їх наявності).