Про затвердження Звіту НКРЕ за 1999 рік

На базі вивчення зарубіжного досвіду, а також аналізу функціонування ринку газу України у 1999 році Комісія набула необхідний досвід, який використала при розробці разом з консультантами, в рамках допомоги у реформуванні газового ринку України згідно програми TACIS, умов та правил здійснення окремих видів підприємницької діяльності в нафтогазовому комплексі. На основі визначеного складу нормативної бази для ліцензування, відповідно до календарного плану, Комісією були розроблені і погоджені у встановленому порядку необхідні нормативні документи.

Розроблені Комісією умови та правила на відміну раніше діючих Умов діяльності постачальників природного газу більш чітко і широко, з урахуванням специфіки виду підприємницької діяльності та змін у законодавстві, визначають основні вимоги, які необхідно виконувати під час здійснення ліцензованої діяльності.

Ліцензійні умови передбачають проведення постійного та дієвого контролю за здійсненням ліцензованої діяльності на газовому ринку України, який є невід'ємною складовою механізму регулювання у нафтогазовому комплексі України. Згідно з ліцензійними умовами контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності (ліцензіатами) Умов та Правил здійснюється НКРЕ. Комісія контролює дотримання ліцензійних умов шляхом аналізу наданої ліцензіатом звітності та інформації, перевіряє ведення ліцензованої діяльності та бухгалтерського обліку і має право вимагати від ліцензіата проведення аудиторської перевірки. НКРЕ може розпочати перевірку ліцензованої діяльності ліцензіата з власної ініціативи чи за скаргою будь-якої третьої сторони при наявності обгрунтованих підстав. У випадку виявлення порушень, які фіксуються документально, НКРЕ надсилає ліцензіату попередження щодо можливості зупинення дії ліцензії при неусуненні у визначений термін виявлених порушень.

Впровадження ліцензування у нафтогазовому комплексу України розпочалося з 1 жовтня 1999 року. Станом на 01.01.2000 Комісією видано 107 ліцензій на право здійснення підприємницької діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом. Враховуючи значні витрати часу на опрацювання документів, проведення засідань Комісії з розгляду заяв на одержання ліцензій, збільшення кола ліцензованих видів діяльності і загального числа ліцензіатів, постановою НКРЕ від 20.12.99 N 1517 встановлені терміни, після яких забороняється діяльність без ліцензій. З 1 лютого 2000 року забороняється підприємницька діяльність із постачання природного газу за нерегульованим тарифом, з 1 квітня 2000 року - із постачання природного газу за регульованим тарифом, транспортування природного газу магістральними трубопроводами та з транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами; з 1 липня 2000 року - із транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними трубопроводами.

Контроль за здійсненням ліцензованої діяльності в нафтогазовому комплексі у 1999 році виявив основні тенденції на ринку газу України і загальний його стан на етапі реформування та лібералізації. Були виявлені перші позитивні явища, у тому числі:

- обсяги продажу природного газу на аукціонах в 1999 році збільшилися і склали загалом по Україні близько 3,4 млрд. куб. м;

- на ринку газу України у 1999 році оптовими постачальниками природного газу за прямими договорами поставлено 15,4 млрд. куб. м російського газу за ціною від 25 до 35 доларів США за 1 тис. куб. м (у два з лишком рази нижче ціни на російський газ у 1998 році), що є позитивною тенденцією і показником ефективності ринкового механізму;

- постачальниками газу створено в ПСГ страховий запас, який склав 1,2 млрд. куб. м природного газу;

- споживання природного газу населенням зменшилось з 19,3 млрд. куб. м в 1998 році до 18,3 млрд. куб. м в 1999 році.

Разом з тим встановлено таке:

- споживання природного газу у 1999 році по Україні склало 75,7 млрд. куб. м - це більше ніж у 1998 році на 0,1 млрд. куб. м, отже, Програма заходів щодо споживання природного газу в Україні, якою передбачалося значне скорочення обсягів його споживання, - не виконана;

- триває криза платежів за спожитий природний газ, яка зумовлена загальносистемною економічною кризою в країні;

- не врегульовані питання щодо розмежування контрактів на транзит російського газу через територію України та обсягів закупівлі його для споживачів;

- мало місце зростання кредиторської заборгованості більшості підприємств за спожитий природний газ, що пов'язане з загальною платіжною кризою в країні; збір платежів за спожитий газ залишається на дуже низькому рівні, багато газопостачальних підприємств перебувають у критичному фінансовому стані;

- на ринку газу низька платіжна дисципліна, відсутній дієвий механізм примусу до оплати послуг з постачання та транспортування газу споживачам. Борг постачальників перед ДК "Торговий дім" НАК "Нафтогаз України" за природний газ в 1999 році склав 780 млн. гривень;

- нова форма торгівлі природним газом - аукціонний продаж - не знайшов широкого визнання;

- інвестиції в нафтогазовий комплекс вкладаються в незначних обсягах. В результаті основні його фонди на цей час фізично і морально застаріли і за браком коштів практично не оновлюються, що зумовлює великі технологічні витрати газу та його прямі втрати;

- промислові лічильники газу, що встановлені на газових мережах, у своїй більшості морально та фізично застарілі і мають занадто високу погрішність (до 5 відсотків), що сприяє зловживанням та викраденню великих обсягів природного газу. У населення встановлено всього 2,2 млн. газових побутових лічильників, що становить лише близько 20 відсотків від необхідного їх числа.

Комісія протягом 1999 року разом з Держнафтогазпромом, НАК "Нафтогаз України", Мінекономіки, Держкомгеології та Мін'юстом брала участь у доопрацюванні проекту Закону України "Про нафту і газ", вкрай необхідного для законодавчого обгрунтування реформування та впровадження заходів з регулювання ринку нафти та газу. Проект закону після розгляду на засіданні Кабінету Міністрів України був внесений у 1999 році на розгляд Верховної Ради України. Протягом року здійснювалося супроводження проекту і сприяння його прийняттю Верховною Радою України, робота буде продовжена у 2000 році.

Підготовлено і затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 1999 року N 2184 Порядок забезпечення галузей національної економіки і населення природним газом у 2000 році, яким передбачено забезпечення у 2000 році природним газом бюджетних установ і населення за рахунок ресурсів НАК "Нафтогаз України". Усі інші суб'єкти господарської діяльності закуповують газ за прямими договорами з його постачальниками та на аукціонах. Постачальниками природного газу можуть бути лише суб'єкти господарської діяльності, які згідно з вимогами законодавства отримали ліцензію НКРЕ на право постачання газу.

Національна комісія регулювання електроенергетики у відповідності до повноважень, наданих Указом Президента України від 21.04.98 N 335 "Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України" та Законом України "Про електроенергетику", забезпечує здійснення державної політики ціноутворення в електроенергетиці.

Тарифна політика є одним з головних напрямків роботи Комісії. Вона базується на принципах відшкодування обгрунтованих витрат на виробництво, передачу та постачання електричної енергії, має гарантувати покриття витрат на підтримання належного технічного стану підприємств електроенергетики та відтворення потужностей, надійне забезпечення споживачів електроенергією нормованої якості і передбачає дієвий суспільний контроль за процесами ціноутворення.

З прийняттям Закону України "Про електроенергетику" та у зв'язку з розмежуванням в електроенергетиці сфер діяльності з виробництва, передачі та постачання електричної енергії відбулися зміни принципів формування тарифів на електричну енергію для споживачів.

Згідно з Законом України "Про електроенергетику", Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електроенергії за регульованим тарифом та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.98 N 508 "Про затвердження плану фінансового оздоровлення електроенергетичної галузі України" енергопостачальні компанії з 1998-1999 року почали формування тарифів для споживачів за формулою, наведеною в Ліцензії на постачання електроенергії за регульованим тарифом.

Постановою був визначений поетапний перехід обласних енергопостачальних компаній під контролем НКРЕ до ринкового формування тарифів із забезпеченням при цьому однакового по всій території України тарифу для населення.

Ринкове формування роздрібних тарифів на електричну енергію було започатковане з жовтня 1998 року, і в 1999 році енергопостачальні компанії України перейшли на розрахунки тарифів за ринковою формулою, яка включає оптову ціну, тариф на передачу та постачання. Питання визначення цих тарифів докладніше викладене у підрозділі "Порядок формування тарифів на електричну енергію для споживачів". Середньорічні тарифи на електроенергію для промислових та інших груп споживачів (крім населення) та тарифи на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам наведені у додатках 4.1 і 4.2.

Оптова ціна на електроенергію формується на Оптовому ринку електричної енергії як середньозважена ціна електроенергії, яка закуплена від всіх виробників електроенергії, витрат на утримання НЕК "Укренерго" (диспетчеризація та утримання магістральних мереж) і надбавок до оптової ціни.

Встановлення загальнодержавної оптової ринкової ціни є особливо важливим, тому що за рахунок неї фінансується розвиток нетрадиційних джерел електричної енергії, компенсується знижений тариф для сільського господарства, пільгові тарифи для населення всієї країни, а також покриваються витрати на регулювання і диспетчерське управління об'єднаною енергетичною системою України.

Тарифи на передачу електричної енергії розподільчими мережами енергопостачальних компаній (напруга 0,4 - 154 кіловольт) і на постачання електричної енергії встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України на основі кошторисів витрат компаній.

Комісія згідно з Законом України "Про електроенергетику" забезпечує порядок формування та затвердження тарифів для ліцензіатів, які здійснюють підприємницьку діяльність з виробництва електричної енергії:

- НАЕК "Енергоатом";

- генкомпаній ТЕС;

- теплоелектроцентралей (ТЕЦ);

- генкомпаній ГЕС;

- вітрових електростанцій;

- блок-станцій та малих ГЕС і ТЕЦ.

На підставі Договору між членами Оптового ринку електроенергія, яка вироблена НАЕК "Енергоатом", генкомпаніями ГЕС, теплоелектроцентралями (ТЕЦ), вітровими електростанціями, продається на Оптовий ринок за тарифами, затвердженими НКРЕ.

З 1 січня 1999 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.98 N 1998 "Про удосконалення порядку формування цін" постановою НКРЕ від 30.12.98 N 1719 затверджено тариф на електричну енергію, яка відпускається НАЕК "Енергоатом" на ОРЕ, у розмірі 7,45 коп. за 1 кВт x год, у тому числі цільову надбавку в розмірі 0,83 коп. за 1 кВт x год для добудови енергоблоків. Такий тариф залишався незмінним протягом всього 1999 року. У 1999 році було змінено порядок встановлення тарифів для генкомпаній гідроелектростанцій для більш об'єктивного врахування залежності планового тарифу гідрогенеруючих компаній від фактичних витрат на виробництво електричної енергії та для введення єдиної методики розрахунку тарифу.

З жовтня 1998 року для ДАГК "Дніпрогідроенерго" і з лютого 1999 року для ДАЕК "Дністрогідроенерго", як і для всіх виробників електричної енергії, почали встановлюватися середні тарифи замість двох тарифів (на виробництво електроенергії та плату за потужність), які умовно розподіляли всі витрати на виробництво електричної енергії та плату за робочу потужність.

Тариф на виробництво електричної енергії ГЕС у 1999 році, незважаючи на значне зниження рівня рентабельності з 368% до 47,5%, залишився на рівні 1998 року (для ДАГК "Дністрогідроенерго" - 2,41 коп., для ДАГК "Дніпрогідроенерго" - 0,92 коп.) з таких причин:

- природні гідрологічні умови (приплив води), які склалися у 1999 році, зумовили зниження річного виробітку електричної енергії гідрогенеруючими компаніями у 1999 році на 9,9%;

- встановлення постановою НКРЕ від 08.10.99 року N 1321 цільової надбавки у розмірі 1 коп. за 1 кВт x год до тарифів на електричну енергію, яку відпускають на Оптовий ринок електричної енергії ДАЕК "Дністрогідроенерго" та ДАГК "Дніпрогідроенерго" для забезпечення державної частки у фінансуванні будівництва першої черги Дністровської ГАЕС та для введення додаткових пікових потужностей (на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 1999 року N 1810) .

Генеруючі компанії теплових електростанцій (ТЕС) продають електроенергію в ринок за заявленими погодинними цінами на засадах конкуренції. При цьому насамперед завантажуються енергоблоки з найнижчими ціновими заявками.

Протягом року проводилась робота з врегулювання питань щодо продажу електричної енергії, виробленої малими ГЕС, ТЕЦ та вітровими електростанціями.

На виконання положень Програми державної підтримки розвитку нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії та малої гідро- і теплоенергетики прийнята постанова НКРЕ від 19.07.99 N 932, якою затверджена схема реалізації електричної енергії, виробленої цими електростанціями, та "Перелік матеріалів, що надаються в НКРЕ для затвердження тарифу на відпуск електричної енергії суб'єктами підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії - малими гідроелектростанціями (ГЕС )".

З метою упорядкування системи розрахунків для затвердження тарифів постановою НКРЕ від 09.06.99 N 750 встановлено "Порядок розрахунку і затвердження тарифу на відпуск електричної суб'єктами підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії - теплоелектроцентралями (ТЕЦ)".

При затвердженні тарифів на 1999 рік простежувалась тенденція до зростання тарифу у зв'язку із зростанням ціни на паливо, а також через встановлення цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію для фінансування витрат, пов'язаних із добудовою енергоблоків, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.99 N 733 "Про затвердження переліку енергетичних об'єктів, будівництво яких фінансується за рахунок коштів енергокомпаній, що не включаються до їх валового доходу".

Постановою НКРЕ від 23.07.99 N 964 "Про продаж електроенергії власного виробітку" врегульоване питання реалізації електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях та блок-станціях, незалежно від їх відомчої належності та форм власності. Згідно з постановою цим виробникам надано право продажу виробленої електроенергії як на Оптовий ринок, так і безпосередньо споживачам.

Для розвитку вітрових електростанцій і нарощування ними виробництва електроенергії на виконання доручення Президента України від 24.03.99 N 137/8679-01 та доручення Кабінету Міністрів України від 30.03.99 N 6614/2," прийняті постанови НКРЕ від 20.05.99 N 666 та від 26.05.99 N 679 про відрахування платежів на фінансування нетрадиційних джерел електроенергії (вітроенергетики) у розмірі 0,75 відсотка від обсягу товарної продукції виробників електроенергії і забезпечення 100% оплати банківськими коштами за електричну енергію, поставлену на Оптовий ринок суб'єктами підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії на вітрових електростанціях. Крім того, згідно з кошторисами витрат затверджені тарифи на електричну енергію, що відпускається введеними в експлуатацію вітровими електростанціями (у середньому тариф на електричну енергію становить 17 коп./кВт x год).

З 1 серпня 1999 року паралельно з діючим алгоритмом розрахунку оптової ринкової ціни, за якою обласні енергопостачальні компанії закуповують електроенергію з Оптового ринку, почала розраховуватися погодинна оптова ринкова ціна за Правилами Оптового ринку електричної енергії. За цими правилами всі компанії будуть закуповувати електроенергію за погодинними цінами відповідно до їхнього графіка навантаження. Здійснення переходу до продажу електричної енергії з Оптового ринку енергопостачальним компаніям за погодинними ринковими цінами забезпечить рівні умови для всіх постачальників електричної енергії.

З 1 січня 1999 року формування роздрібних тарифів для споживачів (крім населення) здійснювали за ринковою моделлю 26 місцевих енергопостачальних компаній. Вказані тарифи в 1999 році розраховувалися за формулою, наведеною в Умовах та Правилах здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом. При цьому тарифи визначали енергопостачальні компанії самостійно з урахуванням обмежень тарифів граничними рівнями, встановленими для відповідних груп та класів споживачів. Граничні рівні були затверджені постановою НКРЕ від 24.12.98 N 1665 - для сільськогосподарських виробничих споживачів та постановою від 24.12.98 N 1666 - для решти споживачів (крім населення) з метою недопущення різкого зростання роздрібних тарифів. При цьому відхилення від раніше діючих фіксованих цін становило 3%.

Одна компанія (ВАТ "Полтаваобленерго") у відповідності до постанови НКРЕ від 24.12.98 N 1667 з 1 січня 1999 року перейшла до повного ринкового формування роздрібних тарифів, тобто без обмеження розрахункових роздрібних тарифів граничними рівнями (крім сільськогосподарських споживачів-виробників та населення).

Разом з тим, дрібні енергопостачальні компанії (ВАТ ПЕМ "Енерговугілля", ПСЕМ ВО "Донецьквугілля", "Східно-Кримська енергетична компанія", ЖКУ Новороздільської міської ради народних депутатів, ДПЕМ АТ "Атомсервіс") у 1999 році здійснювали відпуск електроенергії споживачам за фіксованими тарифами, визначеними постановою НКРЕ від 29.12.98 N 1678.

АК "Київенерго" протягом 9 місяців 1999 року також відпускала електроенергію за фіксованими тарифами, затвердженими постановою НКРЕ від 30.12.98 N 1716.

Слід зазначити, що особливості перехідного періоду не дозволяють відразу і в повному обсязі здійснювати розрахунок тарифів за формулою, наведеною в Умовах та Правилах здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Так, через високі фактичні понаднормативні втрати електроенергії (зокрема, внаслідок несплати і крадіжок електроенергії, невідображення дебіторської заборгованості населення, використання нераціональних схем живлення у зв'язку із зменшенням навантаження тощо) при розрахунках роздрібних тарифів не застосовується коефіцієнт корекції технологічних витрат електроенергії (він визначений на перехідний період у розмірі 1); з метою спрощення розрахунків середня закупівельна ціна електроенергії не корегується на розбіжність планованих та фактичних обсягів купівлі електроенергії. Ці відхилення від формули затверджені "Тимчасовим порядком формування роздрібного тарифу на електроенергію для споживачів (крім побутових) ліцензіатами з постачання електроенергії енергії за регульованим тарифом" (постанова НКРЕ від 12.05.99 N 644) .

Для наближення рівнів розрахованих за формулою тарифів до відпускних тарифів протягом 1999 року переглядалися граничні рівні роздрібних тарифів енергопостачальних компаній (постанови НКРЕ від 18.02.99 N 206, від 21.07.99 N 941 та від 22.11.99 N 1418) . Постановою від 22.11.99 N 1418 скасовано обмеження рівнів тарифів за класами споживачів (за ступенями напруги живлення), а визначені лише верхній та нижній граничний рівні роздрібних тарифів для відповідних груп споживачів, що дає можливість знижувати тарифи для споживачів 2 класу в межах існуючих груп.

У другому півріччі до формування роздрібних тарифів згідно з Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності за регульованим тарифом перейшли ще дві енергопостачальні компанії: з 1 вересня - ВАТ ПЕМ "Енерговугілля" (Донецька область), з 1 жовтня - АК "Київенерго", що дало можливість знизити тарифи у середньому на 3% для споживачів ВАТ ПЕМ "Енерговугілля" та на 5% для споживачів АК "Київенерго".

Застосування такої системи розрахунку тарифів дало позитивні результати, оскільки у першому півріччі 1999 року прослідковувалася тенденція до зниження тарифів. Так, у червні порівняно з січнем 1999 року тарифи для промислових споживачів знизилися приблизно на 10 -12%. І лише падіння курсу національної грошової одиниці до долара США у другому півріччі 1999 призвело до призупинення цієї тенденції.

Структура середньозваженого за рік роздрібного тарифу на електроенергію та структура витрат на передачу та постачання електроенергії наведені у додатках 4.3, 4.4 і 4.5.

Крім того, продовжувалася робота з поширення застосування диференційованих тарифів для споживачів. Тарифи, диференційовані за періодами часу (один із економічних стимулів споживачів до вирівнювання графіка навантаження), також визначалися енергопостачальними компаніями самостійно шляхом застосування до тарифних ставок відповідних груп та класів споживачів збільшуючих (зменшуючих) коефіцієнтів, розрахованих та затверджених НКРЕ. Постановою НКРЕ від 29.12.98 N 1676 "Про тарифи диференційовані за періодами часу" визначені такі тарифні коефіцієнти для зон навантаження енергосистеми: в нічний період 0,25, в напівпіковий період 1,02 та в піковий період 1,80 - що стимулює споживачів до збільшення використання електроенергії в нічні "провали", сприяє вирівнюванню графіка навантажень.

Постачальники електричної енергії за нерегульованим тарифом (незалежні постачальники) здійснювали розрахунки за передачу електричної енергії мережами енергопостачальних компаній за тарифами, затвердженими НКРЕ. Ці тарифи затверджувалися згідно з "Методикою розрахунку тарифу на транспортування електричної енергії місцевими (локальними) електромережами ліцензіата з передачі електричної енергії" (постанова від 13.02.98 N 182) . При цьому тариф формувався виходячи з необхідності відшкодування витрат на передачу мережами енергопостачальної компанії та витрат енергопостачальної компанії, пов'язаних з оплатою Оптовому ринку всіх втрат в мережах, у тому числі і тих втрат, які виникали при транспортуванні електроенергії незалежного постачальника.

З 1 жовтня 1999 року на виконання Заходів, спрямованих на оздоровлення фінансового становища електроенергетичної галузі у 1999-2000 роках, Комісією внесені принципові зміни у порядок закупівлі електроенергії з Оптового ринку електроенергії України ліцензіатами з постачання електроенергії за нерегульованим тарифом.

У відповідності до постанови НКРЕ від 18.08.99 N 1058 "Про порядок закупівлі електричної енергії з Оптового ринку електричної енергії України ліцензіатами з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом" постачальники електроенергії за нерегульованим тарифом закуповують електроенергію на Оптовому ринку з врахуванням нормативних технологічних витрат електроенергії в мережах передавача та оплачують її транспортування за тими ж тарифами, які застосовуються при визначенні роздрібних тарифів власниками мереж, виходячи з обсягів корисного споживання.

Щодо тарифів на електричну енергію для населення.

На початок року для населення діяли тарифи, визначені постановою НКРЕ від 10.04.98 N 420 (зареєстрованою в Мін'юсті 15.04.98 N 244/2684), при цьому середній тариф для населення становив 10,6 коп. за кВт x год. На час затвердження рівні тарифів наблизилися до оптимального співвідношення між тарифами для промисловості та населення. Рівень тарифів для побутових споживачів перевищував рівень тарифів для промисловості в 1,3 раза. Однак, на кінець 1998 року склалася значна диспропорція у зазначених тарифах. У лютому 1999 року середньозважений тариф для споживачів крім населення становив 12,95 коп. за 1 кВт x год і 10,65 коп. за 1 кВт x год - для побутових споживачів (враховуючи тих, що проживають у сільській місцевості та в будинках, обладнаних електроплитами). Таким чином, на момент перегляду тарифи на електроенергію для населення були у середньому на 20% нижчими тарифів для інших груп споживачів. Враховуючи необхідність більш повного відшкодування населенням витрат з виробництва, передачі та постачання електроенергії та у відповідності до Закону України "Про ратифікацію Кредитної угоди (Проект розвитку ринку електроенергетики) між Україною і Міжнародним банком реконструкції та розвитку" Комісія прийняла постанову від 10.03.99 N 309 (зареєстрована в Мін'юсті 10.03.99 N 151/3444), якою були в середньому збільшені на 20% тарифи на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам (для міського населення з 11 коп. за 1 кВт x год до 13 коп. за 1 кВт x год, тобто на 18,2%, для сільського населення - з 10 коп. до 12 коп. - на 20%, для міського населення в будинках, обладнаних електроплитами - з 8 коп. до 10 коп. - на 25%).

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.99 N 845 "Про затвердження заходів, спрямованих на оздоровлення фінансового становища електроенергетичної галузі у 1999-2000 роках" визначено продовження формування тарифів на електроенергію із збереженням єдиних на території України тарифів для населення. Ця норма призводить до перехресного субсидіювання діяльності з постачання електроенергії населенню за рахунок інших груп споживачів. Компенсація збитків, зумовлених невідповідністю тарифів для населення реальним затратам з виробництва, передачі і постачання електроенергії населенню, відбувається шляхом збільшення роздрібних тарифів для інших груп споживачів.

Постачання електроенергії пільговим категоріям споживачів, джерела компенсації пільг яких законодавчо не передбачені, та електропостачання населення за фіксованими тарифами зумовлює досить значні збитки енергопостачальних компаній. Найбільші збитки завдаються постачальникам у регіонах з великою питомою вагою населення і сільськогосподарських виробничих споживачів. З метою компенсації зазначених негативних наслідків і поліпшення економічного стану обласних (міських) енергопостачальних компаній Комісія на підставі відомчої статистичної звітності ліцензіатів проводить аналіз пільгового споживання і призначає відповідним постачальникам дотації на обсяг некомпенсованих втрат. У подальшому, сума дотаційних сертифікатів враховується Комісією при визначені ціни, за якою кожна окрема обласна (міська) енергопостачальна компанія купує електроенергію на Оптовому ринку. На цю суму збільшується оптова ринкова ціна електроенергії, яка є визначальною при розрахунку роздрібних тарифів для споживачів крім населення. Таким чином, компенсація збитків від зазначених пільг (яка є безумовно необхідною) призводить до зростання тарифів для інших груп споживачів і, як наслідок, до збільшення витрат підприємств на оплату електроенергії. Ця негативна тенденція може і повинна бути усунута шляхом перегляду на законодавчому рівні надто широкого кола споживачів, яким надано пільги, або визначенням джерел покриття додаткових витрат.

Категорії споживачів електричної енергії, яким надано пільги в оплаті за спожиту електроенергію, наведені у додатку 4.7.

До чинників, що негативно впливають на економічний стан галузі та сприяють викривленню цінової політики, на погляд Комісії, слід віднести такі фактори:

- криза платежів, зумовлена скрутним фінансовим станом споживачів та зловживанням деяких категорій споживачів, важелі для впливу на платіжну дисціплину яких у енергопостачальних компаній відсутні;

- "бартеризація" розрахунків за використані енергоносії і, як наслідок, практично відсутність у суб'єктів енергетики обігових коштів;

- нестабільність податкової системи та неврахування нею особливостей енергетичної галузі, що в поєднанні з неплатежами та відсутністю обігових коштів викликає надмірну заборгованість підприємств енергетики перед бюджетом з податків та обов'язкових платежів; несвоєчасне повернення зворотного ПДВ з бюджету;

- диспропорція у тарифах на електроенергію для населення та промислових споживачів через невідповідність рівня тарифів для побутових споживачів необхідному мінімуму для відшкодування ними витрат з виробництва, передачі та постачання електроенергії;

- надто велика кількість категорій споживачів, що користуються пільгами в оплаті спожитої електроенергії (зокрема за професійною ознакою), джерела компенсації збитків від надання яких не визначені; несвоєчасне надходження коштів з бюджету для компенсації пільг та субсидій;

- неприпустимо високий рівень витрат електроенергії на виробництво та втрат при передачі та постачанні однієї кіловат години, в 2,5 раза більше ніж у 1990 році, що є основним фактором, який необхідно усунути для зниження собівартості виробництва і постачання електричної енергії та підвищення рентабельності роботи галузі.

Разом з тим, подальше удосконалення цінової і тарифної політики є нагальною потребою і повинне здійснюватися за такими напрямками:

- перехід до формування роздрібних цін на електричну енергію енергопостачальниками за повною формулою згідно з Умовами і Правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії, тобто скасування обмежень ринкових тарифів (граничних рівнів тарифів);

- при формуванні оптової ціни на електричну енергію необхідно передбачати витрати на фінансування будівництва екологічних об'єктів у вигляді цільової надбавки до оптової ринкової ціни з одночасним скасуванням екологічних надбавок до роздрібних тарифів, які зараз застосовуються у окремих областях (Донецькій, Луганській, Харківській, Полтавській та Сумській);

- здійснення переходу до продажу електричної енергії з Оптового ринку енергопостачальним компаніям за погодинними ринковими цінами;

- завершення переходу від формування тарифів для споживачів, згрупованих за галузевим принципом, до розподілу споживачів на класи відповідно до напруги живлення, тобто остаточний розподіл споживачів за класами напруги живлення. Забезпечення переходу до розподілу споживачів щонайменше на 3-4 класи, окремо виділивши групу споживачів, що живляться від електромереж напругою 0,4 кВ (зокрема, населення);

- подальше впровадження диференційованих тарифів на електричну енергію. Розроблення більш досконалої методики формування тарифів на електричну енергію для населення з метою повного відшкодування вартості виробництва, передачі, постачання електроенергії і врахування специфічних видів витрат (внутрішньобудинкові мережі; втрати електроенергії в мережах 0,4 кВ; необхідність обслуговування дуже великої кількості абонентів, що споживають невеликі обсяги енергії).

- впорядкування пільг, що надаються в оплаті за електричну енергію громадянам України. Нагальною проблемою є впорядкування пільг і визначення джерел їх фінансування;

- законодавче впровадження обов'язкового застосування норм споживання електричної енергії за пільговими тарифами. На сьогодні діючим законодавством не встановлені норми споживання для 23,7% пільгових категорій побутових споживачів, отже пільги надаються на весь обсяг використаної електричної енергії, який у окремих пільгових побутових споживачів становить 1000 і більше кВт x год на місяць.

Відповідно до Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики, затвердженого Указом Президента України від 21 квітня 1998 року N 335/98, Комісія формує державну політику щодо встановлення цін на газ, нафту та тарифів на їх транспортування, а також тарифів на зберігання природного газу.

Згідно з протоколом переговорів Урядової делегації України та делегації Світового банку щодо реформування газового сектора від 29 квітня - 1 травня 1998 року та планом заходів у рамках реформування газової промисловості, затвердженим 18.05.98 Першим віце-прем'єр-міністром України, в 1999 році були лібералізовані ціни на природний газ для видобувних підприємств, а також діяли вільні (ринкові) ціни для промислових підприємств. З 1 квітня 1999 року не встановлювались граничні ціни на природний газ для бюджетних установ та організацій, комунально-побутових підприємств.

Роздрібні ціни на газ природний, що використовується для потреб населення, встановлені постановою НКРЕ від 10.03.99 N 310 "Про роздрібні ціни на газ природний, що використовується населенням на комунально-побутові потреби" в розмірі:

- для побутових потреб та індивідуального опалення будинків за наявності лічильників 17,5 коп. за 1 куб. м;

- для побутових потреб та індивідуального опалення будинків за відсутності лічильників 19,0 коп. за 1 куб. м (додаток 4.6).

У 1999 році розроблена і затверджена постановою Комісії від 30.07.99 N 993 Методика розрахунку тарифів за надані послуги з транспортування нафти через територію України магістральними нафтопроводами, перевалки та наливу нафти.

Відповідно до цієї Методики розраховані та затверджені тарифи на транспортування нафти Придніпровськими магістральними нафтопроводами, як для окремих маршрутів транспортування нафти, так і питомі тарифи на транспортування 1 тонни нафти на 100 км.

НКРЕ разом з центральними органами виконавчої влади проведено аналіз можливості встановлення тарифів на транспортування природного газу в залежності від відстані транспортування. Аналіз показав, що газотранспортна система України запроектована, збудована і працює як єдиний технологічний комплекс, який включає магістральні газопроводи, підземні сховища та родовища газу. Режими її роботи залежать від обсягів споживання газу окремими регіонами і транзитних поставок через територію України. Природний газ для споживачів подається через газотранспортну систему загальним потоком разом з транзитними обсягами і регулюється обсягами поставок постачальними компаніями, відбором з підземних сховищ і надходженням з родовищ газу власного видобутку для забезпечення постійного балансу між обсягами споживання і ресурсами газу.

Технічно неможливо відокремити і прослідкувати потоки газу різного походження до споживачів, оскільки фактично природний газ не передається безпосередньо між двома кінцевими пунктами газотранспортної системи, а відбувається процес фізичного зміщення обсягів газу. Так, наприклад, в зимовий період в основному споживається природний газ, що відбирається із розміщених на заході України підземних сховищ.

Російський природний газ надходить до України через вісім пунктів, з яких шість знаходяться на східному кордоні з Російською Федерацією, а два - на північно-західному кордоні з Республікою Білорусь. Власний видобуток природного газу в основному зосереджено у східній частині України - Харківській, Полтавській, Сумській, Чернігівській областях (15,6 млрд. куб. м або 86,3% загального обсягу видобутку в Україні).

В підземні сховища газу, які знаходяться в західній частині України, закачується 15-20 млрд. куб. м або 81% від обсягів споживання газу в зимовий період. Цей газ використовується для потреб споживачів України.

Середня протяжність магістральних газопроводів по території України становить 512 км (від 1 км до 1538 км). Виходячи з діючого тарифу на транспортування газу (42 грн. за 1000 куб. м газу з ПДВ), середній тариф на транспортування газу на 100 км відстані становитиме 8,2 грн.

Враховуючи географічне розташування споживачів на території України (основними споживачами є промислові підприємства і населення Східної України і Донбасу - 37,5 млрд. куб. м або 50,8% загального обсягу споживання), введення плати за надання транспортних послуг в залежності від відстані транспортування призведе до значної диференціації вартості цих послуг для споживачів східного і західного регіону.

Запровадження диференційованих тарифів на транспортування природного газу залежно від відстані, звичайно, дозволить знизити вартість газу, особливо для споживачів Полтавської області, яка повністю забезпечує власні потреби газом з родовищ, що розташовані на її території. Разом з тим, це поставить в надзвичайно скрутне становище споживачів (зокрема сільськогосподарських виробників) Вінницької, Чернівецької, Волинської, Одеської та інших областей, на території яких не здійснюється видобуток газу, і транспортні витрати на доставку імпортного газу будуть значними.

Тому визнано недоцільним введення на сьогоднішньому етапі диференційованого залежно від відстані тарифу на транспортування газу.

У зв'язку із реформуванням газової промисловості України здійснено розмежування видів діяльності. Виділені окремі юридичні особи, які забезпечують виконання таких видів діяльності. Зокрема, мається на увазі транспортування природного газу магістральними газопроводами, транспортування природного газу розподільними мережами, а також постачальницько-збутова діяльність. Таке розподілення видів діяльності потребує застосування відповідних принципів ціноутворення.

Для забезпечення оптимізації тарифу на транспортування природного газу, враховуючи необхідність відокремлення витрат на здійснення різних видів діяльності, в тому числі і постачання природного газу, необхідно буде з моменту започаткування ліцензування цих видів діяльності перейти до затвердження окремих тарифів на транспортування природного газу магістральними газопроводами і газорозподільними мережами, тарифів на постачання та зберігання природного газу.

Затвердження окремих тарифів дасть можливість контролювати і аналізувати витрати в залежності від технологічних особливостей, а також обсягів транспортування, і більш оперативно реагувати на зміну (збільшення чи зменшення) фактичних витрат.

Для усунення перехресного субсидіювання всім суб'єктам господарювання буде запропоновано перейти до обліку витрат за такими видами діяльності: видобуток газу, транспортування магістральними газопроводами, транспортування розподільними мережами, постачання газу.

Величина тарифів на транспортування газу магістральними трубопроводами, розподільними мережами, постачання та зберігання газу в підземних сховищах буде встановлюватися кожному ліцензіату окремо і фіксуватися в додатках до ліцензій на відповідний вид діяльності.

Для уніфікації методичного підходу до розрахунку тарифів НКРЕ разом з інститутом "Укргазпроект" розпочала розробку "Методики розрахунку тарифів на транспортування газу магістральними трубопроводами" та "Методики розрахунку тарифів на зберігання природного газу в ПСГ". Завершення робіт планується в 2000 році.

Методика розрахунку тарифів на зберігання природного газу в підземних сховищах газу буде передбачати розрахунок фактично трьох складових тарифу: на закачку, зберігання та відбір природного газу. При розрахунку тарифів буде врахована вартість балансового газу, який знаходиться в сховищах, та всього обладнання і устаткування.

Разом з тим, як свідчить практика, величина ціни на природний газ, що використовується для комунальних потреб населення, є найвищою і значно перевищує ціни для промислових споживачів. Населення повинне повністю відшкодовувати витрати, пов'язані з видобутком, закупівлею, транспортуванням, розподілом та зберіганням природного газу. Але такий підхід до формування цінової політики на природний газ передбачає існування альтернативного гнучкого ринку інших видів палива та гарантованої оплати за використаний природний газ.

В Україні на сьогоднішній день не створено умов для використання споживачами альтернативного виду палива, зниження енергоємності вітчизняного виробництва та забезпечення своєчасних розрахунків за спожиті енергоресурси. Крім того, в державі не в належному обсязі діє програма соціального захисту малозабезпечених верств населення.

З метою недопущення збільшення бюджетних видатків пропонується поступове збільшення цін на газ природний, що використовується населенням, бюджетними установами та для комунальних потреб, до рівня необхідного для повного відшкодування витрат.

Видача ліцензій на право здійснення підприємницької діяльності в електроенергетиці, що була започаткована у 1996 році, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок видачі Національною комісією регулювання електроенергетики ліцензій на здійснення окремих видів підприємницької діяльності, затвердженої постановою НКРЕ від 06.10.99 N 1305 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.10.99, а також згідно з Положенням про порядок видачі ліцензій Національною комісією регулювання електроенергетики України на здійснення окремих видів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.99 N 753. Вимоги, параметри та критерії, відповідно до яких ліцензіат може здійснювати певний вид підприємницької діяльності, сформульовані в Умовах та Правилах здійснення підприємницької діяльності, які затверджуються відповідними постановами НКРЕ та реєструються в Міністерстві юстиції України.

З початку процесу ліцензування в електроенергетиці існує шість видів ліцензій на право здійснення підприємницької діяльності, а саме: з виробництва електричної енергії, з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електромережами, з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом та з оптового постачання електричної енергії.

Ліцензування підприємницької діяльності у сфері природних монополій здійснюється не лише з метою встановлення штучних обмежень підприємницької діяльності, а й з метою сприяння конкуренції на суміжних з монопольними ринках, а також захисту прав споживачів та підприємців, які користуються послугами природних монополій (шляхом обмеження монопольної влади підприємців). В той же час ліцензіями передбачається і захист прав самих монополістів, таких як: покриття обгрунтованих витрат на здійснення діяльності і дозволеної норми прибутку, дотримання правил взаємодії користувачами їхніх послуг тощо.

Процес ліцензування в електроенергетиці, здійснюваний НКРЕ, є об'єктивним, прозорим і вільним від дискримінації в інтересах забезпечення рівного, неупередженого ставлення до всіх суб'єктів підприємництва.

Інформація щодо виданих НКРЕ ліцензій на здійснення підприємницької діяльності в електроенергетиці станом на 01.01.2000 наведена в таблиці.

* У чисельнику наведена загальна кількість ліцензій, виданих НКРЕ з початку ліцензування. У знаменнику наведена кількість ліцензій, виданих НКРЕ у відповідному році.

Ліцензування - це інструмент, який використовується як засіб контролю за діяльністю компаній, що працюють в електроенергетиці згідно з отриманими ліцензіями. Представники НКРЕ, як органу, уповноваженого здійснювати такий контроль, мають право доступу на територію, до обладнання та до документів ліцензіата. Реагування на факти порушення ліцензійних умов здійснюється Комісією згідно з процедурою, передбаченою Умовами та Правилами здійснення відповідних видів ліцензованої діяльності. Застосування впливу на порушника ліцензійних умов у вигляді накладення штрафу за порушення законодавства в електроенергетиці, зупинення або анулювання ліцензії є важелем забезпечення виконання ліцензіатами ліцензійних умов та чинного законодавства.

Розгляд справ, пов'язаних з порушенням ліцензійних умов, здійснюється на відкритих засіданнях Комісії. Більшість порушників ліцензійних умов - постачальники електричної енергії за нерегульованим тарифом. Найбільш характерними порушеннями є ненадання статистичної звітності у встановлені терміни, несплата поточної плати, несплата за транзит електричної енергії мережами обленерго, ненадання інформації про зміну місцезнаходження. У відношенні до таких ліцензіатів в 1999 році прийнято 55 рішень щодо усунення порушень ліцензійних умов та 83 рішення про зупинення дії ліцензій у зв'язку з невиконанням рішень НКРЕ про усунення порушень ліцензійних умов. Стосовно зупинених ліцензій у разі усунення порушень та згідно з заявами ліцензіатів Комісією прийнято 7 рішень про поновлення їх дії. Якщо рішення НКРЕ про усунення порушень не виконуються у встановлений термін або порушення визнаються грубими та повторними, Комісія приймає рішення про анулювання ліцензій. З цієї причини у 1999 році було анульовано 72 ліцензії.

З огляду на критичну ситуацію, що склалася на Оптовому ринку електричної енергії України (ОРЕ) у зв'язку з неплатежами за отриману електроенергію, особливу увагу Комісія приділяє питанню виконання Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом обласними енергопостачальними компаніями, зокрема, пункту 2.7 - щодо купівлі електроенергії на ОРЕ відповідно до умов його діяльності та пункту 3.4.1 - щодо діяльності ліцензіата згідно із законодавством та іншими нормативними документами - в частині виконання статті 15 Закону України "Про електроенергетику" щодо продажу та купівлі електричної енергії за Правилами Оптового ринку електричної енергії України.

Протягом року НКРЕ здійснила ряд перевірок дотримання обленерго виконання зазначених вимог, за результатами яких констатувала наявність порушень і прийняла постанови про усунення порушень Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом ВАТ "Луганськобленерго", ВАТ "Львівобленерго", ВАТ "Прикарпаттяобленерго", ВАТ "Полтаваобленерго", ВАТ "Сумиобленерго", ВАТ "Тернопільобленерго", ВАТ "Херсонобленерго", ВАТ "ЕК "Чернівціобленерго".

За невиконання постанов НКРЕ про усунення порушень ліцензійних умов Комісією було прийнято рішення про зупинення дії ліцензії ВАТ "Прикарпаттяобленерго". Згідно з Положенням про порядок накладення на суб'єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.99 N 1312, за невиконання рішень НКРЕ та систематичне порушення ліцензійних умов були прийняті рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про електроенергетику, передбачені статтею 27 Закону України "Про електроенергетику". Штраф у розмірі 85 000 грн. було накладено на ВАТ "Сумиобленерго" та ВАТ "ЕК "Херсонобленерго".

Визнаючи порушення ліцензійних умов ВАТ "ЕК "Херсонобленерго", ВАТ "Львівобленерго", ВАТ "Луганськобленерго" та ВАТ "ЕК "Чернівціобленерго" грубими та повторними, Комісія прийняла рішення про необхідність анулювання ліцензій на постачання електричної енергії за регульованим тарифом зазначених компаній. З огляду на те, що кожне обленерго є монополістом на території області і згідно з діючим законодавством забезпечує гарантоване постачання електроенергією даного регіону, Комісія встановила попередній термін анулювання ліцензій зазначених компаній і запропонувала вирішити питання заміни енергопостачальників Міністерству енергетики разом із облдержадміністраціями відповідних областей.