Технічні правила ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України

4.7.4. У холодну пору при температурі повітря нижче 5 град. C, коли стаціонарні асфальтобетонні заводи не працюють, застосовують гарячі асфальтобетонні суміші, виготовлені в пересувних установках. Для їх виготовленя застосовують заздалегідь заготовлені суміші в брикетах, які розігрівають в установках до робочої температури.

Такі асфальтобетонні суміші доставляють у спеціальних утеплених контейнерах, укладають у підготовлену вибоїну, поверхня якої суха та тепла, і ущільнюють.

Асфальтобетон при цих температурах можна витримувати в утеплених контейнерах до 8 годин без погіршення його властивостей.

Підготовку вибоїни бажано виконувати з застосуванням пальників інфрачервоного випромінювання або інших розігрівачів.

4.7.5. У залежності від глибини підготовленої вибоїни гарячу суміш укладають в один чи декілька шарів: при глибині вибоїни до 5 см - в один шар, при більшій глибині - у два.

4.7.6. Ямковий ремонт вибоїн глибиною до 3 см виконують дрібнозернистою, а при глибині до 5 см з використанням крупнозернистої асфальтобетонної суміші.

4.7.7. Ямковий ремонт вибоїн глибиною більш ніж 5 см виконують за наступною технологічною послідовністю: краї вибоїни обрубують, вичищають від скиркованого матеріалу, пилу та бруду, дно і стінки змащують рідким бітумом (ГОСТ 11955-82) і проводять пошарове укладання гарячих сумішей при температурі 140-160 град. C У нижній шар укладають крупнозернисту суміш і ущільнюють, після чого укладають дрібнозернисту суміш у верхній шар.

4.7.8. При використанні пальників інфрачервоного випромінювання вибоїну після очистки від пилу і бруду по всій площі (до 1,5 кв. м) розігрівають до 140-170 град. C, розкирковують розігріті краї вибоїн на глибину 1,0-2,0 см, дно вибоїни розпушують, а розкирковану суміш планують по дну і укладають нову суміш. Ущільнюють за 6-8 проходів по сліду.

Складність роботи пальників інфрачервоного випромінювання при низьких температурах повітря полягає в необхідності підтримки в балоні необхідного тиску, який забезпечує нормальну подачу парів газу, що знаходиться в рідкому стані. У холодну пору приплив тепла в балон із навколишнього середовища зменшується. Для підвищення випаровуючої здібності балони перед їх використанням необхідно зберігати в теплому приміщенні.

4.7.9. При наявності на покритті мережі дрібних тріщин, спричинених недостатньою міцністю основи, їх не закривають, а на площі, трохи більшій зруйнованого місця, ламають дорожнє покриття. Після цього видаляють матеріал покриття основи і підстильного шару і влаштовують нову основу і асфальтобетонне покриття з пошаровим ущільненням.

4.7.10. Для заливання тріщин застосовують такі матеріали, як рідкий чи розріджений в'язкий бітум (з подальшою засипкою висівками розміром 0-5 мм обробленими бітумом) і спеціальні мастики - суміші з бітуму, мінерального порошку і спеціальних домішок (табл. 4.4.).

Роботи по заливанню тріщин мають такі технологічні операції:

- очистка тріщин від пилу і бруду сталевими щітками, фрезою або металевими гаками;

- заливання тріщин рідким чи розрідженим бітумом, отриманим шляхом додавання гасу до в'язких бітумів, або мастикою (застосовують рідкі бітуми СГ 70/130, СГ 130/200, МГ 130/200, МГ 70/130; для отримання розріджених бітумів використовують в'язкий бітум БНД 200/300; рідкі розріджені бітуми перед використанням розігрівають до 80-100 град. C, а мастики до 150-170 град. C);

- засипка оброблених бітумом тріщин висівками розміром 0-5 мм для усунення налипання матеріалу до коліс транспорту.

Тріщини заповнюють із надлишком. Після видалення надлишку в'яжучого або мастики тріщину присипають гарячими кам'яними висівками або піском.

Тріщини завширшки більш як 5 мм розробляють смугою 10-15 мм з кожного боку на всю ширину деформованого шару, застосовуючи спеціальні фрези. Розроблені тріщини ліквідують аналогічно ямковому ремонту. При розчищенні тріщин на покриттях, раціонально застосовувати розігрівачі інфрачервоного випромінювання.

4.7.11. Ділянки покриття, де почали з'являтися невеликі заглиблення розміром від 1 до 1,5 см площею до 1,5 кв. м, ремонтують, застосовуючи розігріту дрібнозернисту асфальтобетонну суміш.

Поверхню покриття, що ремонтується, прогрівають на глибину 1-2 см, трохи розпушують і розкирковують край заглиблення, укладають в один шар гарячу суміш і відразу ретельно ущільнюють котками.

4.7.12. Невеликі просідання і дрібні вибоїни глибиною до 2 см ліквідують також способом поверхневої обробки. По підготовленій поверхні розливають гарячий в'язкий бітум у кількості 0,7-1,0 л/кв. м і розсилають чорний щебінь розміром 10-15 мм із розрахунку 0,11 куб. м/10 кв. м, ретельно ущільнюючи поверхню.

4.7.13. При невеликих ізольованих одна від одної вибоїнах суміш ущільнюють трамбівками чи ручними вібротрамбівками, а при значних площах - вібраційними гладковальцьовими котками масою 4-10 т. Ущільнення проводять від країв до середини, при цьому поверхня ремонтованих місць після ущільнення має бути нарівні покриття. Після ущільнення суміші місця сполучення з існуючим покриттям вигладжують гарячою праскою.

4.7.14. При ямковому ремонті покриттів у холодну пору року велику увагу приділяють підготовці вибоїн. З цією метою рекомендується застосовувати пальники інфрачервоного випромінювання. При виконанні робіт в умовах низьких температур вибоїну попередньо очищують від снігу і льоду, висушують пальниками інфрачервоного випромінювання, розігрівають до 120-150 град. C на поверхні, фрезують краї по прямокутному контуру і розпушують дно вибоїни. Розпушену забруднену суміш видаляють, при необхідності дно вибоїни додатково підігрівають і відразу укладають асфальтобетонну суміш із робочою температурою.

Для ремонту покриттів можна застосовувати гарячі, теплі, холодні, а також модифіковані асфальтобетонні суміші. При невеликих роз'єднаних обсягах робіт добрі результати дає застосування попередньо приготовлених брикетів із гарячих або теплих асфальтобетонних сумішей.

4.8. Утримання і поточний ремонт цементобетонних покриттів.

4.8.1. До складу робіт ло утриманню цементобетонних покриттів влітку входять роботи по профілактиці поверхні покриття від малих руйнувань, які утворилися під впливом атмосферної вологи і розчинів протиожеледних реагентів. Для попередження їх утворення роблять гідрофобізацію - придання поверхні водовідштовхуючих якостей.

4.8.2. Для гідрофобізації використовують розчини на органічних речовинах, а також водні розчини і емульсії кремнійорганічних сполук.

Робочі гідрофобізуючі розчини готують звичайним механічним змішуванням протягом 10 хвилин рідких чи порошкоподібних кремнійорганічних гідрофобізаторів із співвідносною кількістю органічних розчинників чи води.

Для нанесення на покриття водних розчинів і емульсій кремнійорганічних сполук можуть бути використані поливально-мийні машини, обладнані розподільними пристроями з забезпеченням рівномірного розливу гідрофобізаторів із завданою витратою.

Склад розчинів, технологію їх приготування і нанесення на покриття приведено в окремих рекомендаціях.

4.8.3. Ремонт швів та усунення тріщин, ліквідація пошкоджень кромок біля швів, граней плит і окремих руйнувань поверхні, усунення місцевих просідань роблять шляхом поточного ремонту.

4.8.4. Поточний ремонт швів передбачає виправлення пошкоджень бетону на кромках плит і на їх поверхні безпосередньо біля кромки шва, очистку їх та заповнення мастикою. При ліквідації тріщин їх попередньо обробляють скребками, очищають, а потім заповнюють спеціальним розчином.

4.8.5. При появі мережі дрібних тріщин на покритті його поверхню слід обробити кремнійорганічною рідиною 134-342 М чи 134-342, що виробляється на ВО "Кремнійполімер" м. Запоріжжя. Поверхня бетону має бути попередньо зволожена і очищена від пилу.

4.8.6. Для заливання дрібних тріщин (шириною до 5 мм) можна використовувати мастику "Бутіслан К" (ТУ 204 УССР 330-91), розріджену розчинником до робочої консистенції, а також матеріал БЭЛМ-20 (ТУ 218 БССР 49-813). Поверхню тріщин, заповнених в'яжучим, присипають піском. Заливання швів і тріщин шириною 5-25 мм проводиться у залежності від категорії дороги і дорожньо-кліматичної зони мастикою "Бутіслан К", якщо потрібно, розбавленою розчинником, бітумно-антикорозійною сумішшю БАС (ТУ 6-10-1873-82) та сумішшю полімерно-бітумною СПБ (ТУ 6-00-02046-69-02-90).

4.8.7. Очищені від пилу та бруду тріщини і шви заливають мастиками в такій технологічній послідовності:

- укладають за допомогою підручних засобів бавовняний шнур на дно паза шва або тріщини з метою запобігання просочування мастики у тріщину;

- тимчасово заповнюють паз уздовж його довжини іншим бавовняним шнуром діаметром трохи більшим, ніж ширина паза, щоб запобігти попаданню мінерального порошку, розподіленого тонким шаром по поверхні покриття на ширину 5-10 см з кожного боку паза для полегшення видалення зайвої мастики;

- видаляють із паза тимчасовий шнур;,

- заливають паз шва або тріщини мастикою вище рівня покриття на 2-3 мм. У разі просідання мастики її доливають, а самі деформаційні шви або оброблень тріщини заповнюють мастикою за допомогою спеціальних заливальників;

- зайву мастику, яка виступає над поверхнею тріщини, зрізають шпичаком скребка або лопати.

4.8.8. Раковини, вибоїни, окремі незначні площі поверхневого руйнування заповнюють цементо- і полімербетонними сумішами, торкретбетоном, а також сумішами на рідкому промисловому склі.

В окремих випадках можливе використання асфальтобетонних сумішей. Склад ремонтних сумішей підбирається для кожного окремого випадку в залежності від матеріалів, що використовуються.

4.8.9. Ремонт покриття матеріалами на основі мінеральних в'яжучих (цементнобетонна суміш, суміш на рідкому склі) має проводитись у теплу пору року при температурі повітря не нижче 5 град. C. Полімерторкретбетонну суміш використовують при температурі повітря не нижче 15 град. C.

Суміш укладають на очищену від пилу і бруду суху поверхню бетону (цементобетонну суміш укладають на попередньо зволожену поверхню).

При використанні цементо- і полімербетонних сумішей поверхні покриття, на яких є бітумні, паливні та інші плями, додатково очищують. Плями видаляють механічним способом, випалюванням чи хімічним способом - обробкою поверхні розчином (двадцять вісім відсотків) соляної кислоти з розрахунку 0,4-0,5 л/кв. м. Потім покриття ретельно миють водою і просушують.

4.8.10. При ремонті покриттів мають використовуватися дорожні дрібнозернисті (піщані), звичайні (щебеневі) цементобетонні суміші, а при терміновому ремонті дозволяється використання швидкотвердіючих бетонів: дрібнозернистих бетонів, виготовлених на рідкому склі за спеціальною технологією, звичайних і дрібнозернистих бетонів на глиноземному, а також на розширних цементах.

4.8.11. Для ремонту пошкоджень глибиною до 5 см слід використовувати дрібнозернистий (піщаний) дорожній цементобетон. При глибині руйнування більше 5 см використовують піщані чи звичайні бетони з максимальним розміром щебеню до 20 мм.

4.8.12. Перед укладанням цементобетонної суміші за 10-20 хвилин на підготовлену поверхню тонким шаром наносять цементний клей, приготовлений з пластифікованого цементу марки не нижче 500, зі співвідношенням цемент-вода - 1,6-1,7.

4.8.13. Для прискорення твердіння знов укладеної цементобетонної суміші при її приготуванні використовують високоактивні дорожні цементи марки не нижче 500, а також додають у воду при змішуванні бетонної суміші хлористий чи азотнокислий кальцій (до 2% від маси в'яжучого).

4.8.14. Для ущільнення бетонної суміші використовують поверхневі вібратори і віброрейки (для ущільнення піщаних цементобетонних сумішей - поверхневі вібратори привантажують вантажом масою 10-30 кг/кв. см), глибинні вібратори, а також поєднання глибинної та поверхневої вібрації - спочатку глибинні, а після поверхневі вібратори.

4.8.15. При глибині руйнування покриттів більше 3 см використовують також дрібнозернисті торкретбетони. Ремонтні роботи з їх застосуванням виконуються за допомогою спеціального комплекту устаткування.

4.8.16. Поточний ремонт руйнувань у вигляді сколів кромок і кутів плит, раковин і вибоїв глибиною 5-15 мм виконують також із застосуванням швидкотвердіючих дрібнозернистих (піщаних) бетонів на рідкому склі, склад яких (у % по масі) подано нижче:

4.8.17. Для скорочення строків ремонту суху суміш зі шлаку і піску заготовлюють заздалегідь і зберігають у крафтмішках. Рідке скло розбавляють водою до щільності 1,38 г/куб. см (за аерометром) і зберігають у металевих бочках, флягах чи каністрах, а перед виконанням робіт готують ремонтну суміш однорідної консистенції.

4.8.18. При виконанні робіт стінки вибоїн за 15-20 хвилин до укладання бетонної суміші мають бути змазані тонким шаром грунтівного розчину, який виготовляють із рідкого скла і ферохромового шлаку у співвідношенні 1:2 по об'єму.

4.8.19. Бетонну суміш виготовляють безпосередньо поблизу місць ремонту у пересувних розчинно- і бетонозмішувачах примусового змішування, при цьому у змішувач засипають суху суміш із піску, ферохромового і гранульованого шлаків і змішують протягом 1-2 хвилин. Після чого при безперервному змішуванні у суміш поступово додають рідке скло, продовжуючи змішування ще 2-3 хвилини.

4.8.20. Рухливість приготовленої суміші повинна бути не більше 0,5 см і відповідати ГОСТ 5802-86.

4.8.21. Межі міцності піщаного бетону на рідкому склі на розтяг при згині і стиску повинні бути в першу добу - не менше 4,5 та 20, на двадцять восьму добу - не менше 5,0 та 35 МПа.

Випробування ведуть на зразках - балочках розмірами 4 x 4 x 16 мм і їх половинках по ГОСТ 310.4-81.

4.8.22. Виготовлену суміш рівномірно розподіляють кельмами та дерев'яними прасками на 3-4 см вище поверхні покриття, ущільнюють ручними чи механічними трамбівками за два-три удари по кожному сліду, а потім поверхневим вібратором.

4.8.23. При виконанні робіт необхідно враховувати строки тужавлення ремонтного складу. При температурах у межах 15-20 град. C тужавлення суміші відбувається через 20-50 хвилин після виготовлення.

4.8.24. Для термінового ремонту незначної площі покриття використовують також полімербетонні суміші, виготовлені на основі епоксидного чи епоксидно-кам'яновугільного в'яжучого, склад якого подано нижче (вагових частин):

5.1. Загальні положення.

5.1.1. Зимове утримання доріг - це комплекс робіт, що включають снігозахист, снігоочистку доріг та боротьбу із зимовою слизькістю і забезпечують безперебійний рух автомобілів.

5.1.2. Вимоги до рівня зимового утримання встановлюються на основі техніко-економічних розрахунків з урахуванням народно-господарського та адміністративного значення дороги, оснащеності дорожньо-експлуатаційної служби необхідними машинами, обладнанням та матеріалами.

5.2. Снігозахист доріг.

5.2.1. Снігозаносимість та види пасивного снігозахисту доріг.

Ступінь заносності доріг снігом залежить від багатьох факторів, з яких основними є: обсяг снігопереносу та напрям дороги, її поперечний профіль, рельєф та рослинність прилеглої місцевості.

Дорожня служба зобов'язана виявити снігозаносимі ділянки доріг, встановлювати причини снігових заносів, розробляти і здійснювати заходи до їх зменшення або запобігання. При відсутності даних польових спостережень черговість снігозахисту ділянок визначають за ступенем заносності.

Снігозахист доріг забезпечують за допомогою пристроїв постійного та тимчасового типу.

Снігозахист постійного типу полягає в створенні снігозахисних лісових смуг.

Снігозахист тимчасового типу полягає в застосуванні снігозатримувальних засобів та пристроїв (переносних решітчастих щитів, тимчасових валів, траншей, огорож із хмизу та інших місцевих матеріалів).

Комплексний снігозахист полягає в одночасному застосуванні снігозахисних лісосмуг у сполученні із снігозатримувальними пристроями тимчасового типу.

Для захисту окремих ділянок гірських доріг від лавин застосовують лісонасадження на схилах, комплекси спеціальних інженерних споруд або профілактичні заходи (штучне обвалення снігу зі схилів різними методами).

5.2.2. Способи створення, розміщення, догляду та реконструкції снігозахисних насаджень наведені в гл. 9 даних Технічних правил, а нижче наведені особливості снігозахисту з допомогою тимчасових пристроїв чи засобів.

5.2.3. Тимчасові снігозахисні пристрої установлюють або улаштовують на снігозаносних ділянках доріг, які не мають іншого пасивного снігозахисту незалежно від обсягів снігопереносу.

Рекомендовані конструкції дерев'яних, хворостяних щитів та плотів, а також полімерних та скловолокнистих сіток наведені на рисунках 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 5.5.

Дерев'яні решітчасті щити різних типів: I - для обсягу снігоприносу більше 100 куб. м/м; II - для обсягу снігоприносу менше 100 куб. м/м.

Хворостяний щит

Пліт

Щит з дерев'яних планок, кріплених дротом

а) загальний вигляд; б) щит у рулоні

Полімерні та скловолокнисті сітки

а) полімерні сітки; б) скловолокнисті сітки

Порядок розміщення та перестановки щитів в залежності від обсягів снігопереносу дані на рисунку 5.6.

Щити встановлюють суцільною лінією паралельно осі дороги, прив'язуючи їх до кілків. Відстань між кілками повинна бути 1,9 м. При неможливості установлення щитів на кілки їх ставлять похило один до одного, міцно зв'язуючи верхні кінці. При обсягах снігопереносу менше 50 куб. м/м допускається установка щитів з розривами в один щит не частіше, ніж через кожні три щити.

Відстань від дороги до ближнього ряду щитів слід брати не менше 15 висот щита. Число рядів та порядок перестановки щитів встановлюють в залежності від обсягу снігоприносу (рисунок 5.6). Щити піднімають шляхом перенавішування на опорах при їх заповнені снігом.

Розміщення та перестановка дерев'яних двометрових щитів в залежності від обсягів снігоприносу:

H - висота щита;

V - швидкість вітру;

W - обсяг снігоприносу.

У характерних місцях плану доріг щити рекомендується встановлювати за схемами, наведеними на рисунках 5.7 - 5.12.

Снігозахист на кривій при скісному непрямі вітру

Снігозахист на кривій малого радіуса

Снігозахист на дільниці переходу з виїмки до снігозаносного насипу

Снігозахист біля мосту

Снігозахист при виході дороги з лісу

Снігозахист нульових місць при скісному напрямі вітру

У кінці зимового сезону щити та опорні частини (кілки) збирають, в разі потреби відновлюють, складають у штабелі та зберігають на території до рожньої організації.

Снігозахисні пристрої з полімерних сіток застосовують при обсязі снігоприносу до 75 куб. м/м. Рекомендована просвітність сітки 55%, розмір вічка 30 мм x 30 мм при ширині перемичок 10 мм. Рекомендована ширина рулона 1300 мм, довжина 20-30 м.

Полімерні сітки встановлюють на заздалегідь укріплених опорах на висоті 25-30 см над рівнем землі на відстані 55-60 м від бровки земляного полотна (рисунок 5.13).

Закріплення снігозатримувальних полімерних сіток

а) - сітка на металевих стояках; б) - стояк з металевої труби 24-30 мм; 1 - опорна шайба; 2 - упор; 3 - кріплення для сітки; 4 - сталева труба.

Снігові вали роблять у придорожній смузі при товщині снігового покриву 0,2-0,4 м з допомогою снігозбирачів (риджерів). Висота снігових валів повинна бути не менше 1 м. Для затримання снігоприносу обсягом 25 куб. м/м необхідно улаштування п'яти валів на відстані не менше 15 м від земляного полотна з інтервалом 12-15 м.

При товщині снігових відкладів понад 0,4 м необхідно влаштовувати снігові траншеї за допомогою бульдозерів або двовідвальних снігоочисників. Після заповнення траншей снігом до половини глибини проводиться їх прочищення (відновлення) проходами машин по старому сліду. Товщина снігу по дну траншеї повинна бути не менше 5 см.

Траншеї влаштовують на відстані не ближче 20 м від земляного полотна дороги з інтервалом 15-20 м. Снігомісткість однієї траншеї складає біля 10 куб. м/м.

5.2.4. Комплексний снігозахист.

Комплексний снігозахист доріг передбачає оптимальне поєднання заходів по захисту доріг від снігових заносів із допомогою постійних засобів та пристроїв із затриманням снігу на прилеглих до дороги полях. Мета комплексного снігозахисту - затримати сніг на полях для підвищення врожайності сільгоспкультур та запобігти сніговим відкладенням на дорозі.

Заходи по комплексному снігозахисту здійснюють дорожні та сільськогосподарські організації за єдиним планом. Дорожні організації забезпечують улаштування снігозахисних придорожніх лісосмуг та вузьких снігозахисних лісосмуг у полі, установку та переміщення тимчасових снігозатримувальних засобів та пристроїв. Сільськогосподарські організації ущільнюють сніговий покрив на полях у поєднанні з улаштуванням снігових валів, під час збирання врожаю зберігають уздовж дороги куліси високостеблевих рослин (соняшник, кукурудза, сорго) при відстані між ними 15-25 м, висаджують сади уздовж дороги.

Снігомісткість комплексного снігозахисту визначають підсумовуванням снігомісткостей всіх застосованих засобів та пристроїв.

Найпростіший вид комплексного снігозахисту - поєднання снігових валів та траншей з переносними гратчастими щитами.

5.3. Снігоочистка доріг - активний снігозахист.

5.3.1. Патрульна снігоочистка доріг.

Патрульну снігоочистку доріг виконують під час снігопаду плужно-щітковими снігоочисниками на базі автомобілів або колісних тракторів для запобігання формування снігового накату та забезпечення безпечного руху транспортних засобів із розрахунковими швидкостями.

Найбільший ефект досягається при роботі загону плужно-щіткових снігоочисників на ділянках довжиною 10-15 км зі швидкістю 30-40 км/год. Снігоочисники, розташовані в плані виступами на половині ширини земляного полотна з інтервалом не менше 40 м, переміщують сніг від осі дороги за межу проїзної частини та узбіч. Найближчий до узбіччя снігоочисник повинен бути обладнаний боковим крилом для зсовування снігу за бровку земляного полотна.

Ділянки доріг, що йдуть косогорами, очищують послідовними проходами снігоочисників від верхового укосу до низового.

На снігозаносних ділянках до проведення патрульної снігоочистки необхідно повністю видалити снігові вали або розрівняти їх за бровкою земляного полотна, надаючи сніговій поверхні похил не менше 1:8.

Повна снігоочистка на автомобільних дорогах загального користування здійснюється після закінчення снігопаду або заметілі, крім віднесених до категорії стихійного лиха, і не повинна перевищувати 8 годин.

5.3.2. Очистка доріг від снігових заносів.

Снігові заноси найбільш ефективно розчищають за допомогою спеціальних снігоочисних та дорожніх машин загального призначення з начіпним обладнанням. При товщині снігових відкладів до 0,2 м очистку виконують плужними снігоочисниками на базі автомобілів, які переміщують сніг у вали, котрі прибирають роторними снігоочисниками.

При товщині снігових відкладів до 0,6 м снігоочистку виконують автогрейдерами або плужними снігоочисниками на базі колесних тракторів типу Т-150 К спільно з роторними.

При товщині снігових відкладів до 1,2 м заноси розчищають двовідвальними плужними снігоочисниками на базі тракторів типу К-700 (К-701А) або бульдозерами спільно з фрезерно-роторними снігоочисниками.

Для розчистки снігових заносів товщиною більше 1,2 м застосовують важку високопродуктивну техніку: бульдозери, фрезерно-роторні та фрезерні снігоочисники.

При роботі снігоочисної техніки на гусеничному ходу для захисту покриття рекомендується залишати шар снігу товщиною до 10 см, котрий потім видаляється снігоочисниками на пневмоходу або автогрейдерами.

Високі снігові вали при очистці заносів слід віддаляти на відстань не менше 15-20 м від бровки дорожнього полотна.

5.4. Боротьба із зимовою слизькістю.

5.4.1. Зимова слизькість проявляється в зниженні коефіцієнту зчеплення колеса з покриттям, на якому утворилась ожеледь або сніжно-льодовий накат, що викликає значне зниження безпеки руху.

5.4.2. Боротьба з зимовою слизькістю включає заходи по запобіганню і ліквідації ожеледі та сніжно-льодового накату: профілактичну обробку покриття для запобігання ожеледі або ослаблення зчеплення льоду з покриттям; розсипання фрикційного матеріалу з хімічними речовинами або без них для підвищення коефіцієнту зчеплення колеса із поверхнею покриття; розсипання хімічних речовин для плавлення снігу та льоду з наступним видаленням за межі проїзної частини.

5.4.3. Боротьбу з зимовою слизькістю необхідно проводити в першу чергу на аварійно-небезпечних ділянках; на ділянках з ухилом більше 6%о; видимістю менше 350 м; радіусах в плані менше 600 м; в межах населених пунктів; на перехрестях в одному рівні; в межах автобусних зупинок; на штучних спорудах та підходах до них; на інших ділянках, де може виникнути потреба в терміновому гальмуванні.

5.4.4. Запобігти слизькості або послабити сили змерзання льоду з покриттям можна за рахунок профілактичної обробки їх кремнійорганічними рідинами, твердими хлоридами натрію, кальцію або магнію та улаштуванням покриття з протиожеледними домішками (хлоридами, гумовою крихтою та іншими речовинами).

5.4.5. Кремнійорганічні рідини ГКЖ-12 та ГКЖ-20 12%-ної концентрації розливають на поверхні покриття в кількості 0,3 л/кв. м за два тижні до настання осіннього дощового періоду. Обробка покриття кремнійорганічними рідинами зменшує сили змерзання льоду з покриттям в 2-3 рази та полегшує видалення льоду плужно-щітковими снігоочисниками.

5.4.6. Профілактичний розсип твердих хлоридів у кількості 20-40 г/куб. м необхідно виконувати за даними прогнозу ожеледиці за 1-2 години до її утворення.

5.4.7. Фрикційні матеріали в чистому вигляді малоефективні і застосовуються тільки на дорогах IV та V категорій. Крупність фрикційних матеріалів не повинна перевищувати 5 мм, а вміст глинистих частинок допускається не більше 10%. Як фрикційні матеріали можна застосовувати середньо- та крупнозернистий пісок, відсів, шлаки та інші відходи промисловості.

Норма розсипу фрикційних матеріалів на прямих ділянках дороги з поздовжнім ухилом до 20% складає від 0,1 до 0,2 куб. м на 1000 кв. м. На аварійно-небезпечних ділянках розсипають від 0,3 до 0,4 куб. м на 1000 кв. м.

Для підвищення ефективності впливу фрикційних матеріалів перед розподілом їх рекомендується нагрівати до температури 80-100 град. C.

5.4.8. Хімічні речовини для плавлення снігу та льоду застосовують як у чистому вигляді, так і в суміші з фрикційними матеріалами. Чисті хімічні речовини необхідно застосовувати при товщині шару льоду до 2 мм, а також на аварійно-небезпечних ділянках доріг при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні.

5.4.9. Для ліквідації ожеледі та снігово-льодяного накату можна використовувати такі хімічні реагенти:

тверді - хлористий натрій (технічна сіль), каїніт природний Стебниківського калійного заводу, хлористий кальцій лусковидний, суміш хлористого натрію та кальцію у співвідношенні 88:12, реагент-хлористий кальцій фосфатований;

рідкі - хлористий магній, хлористий кальцій, хлористий натрій (концентрацією не менше 20%), рідкі відходи хімічних виробництв, що містять у собі солі.

Хлориди зостосовують при таких температурах повітря:

- технічна сіль (хлористий натрій) - до -12 град. C;

- хлористий кальцій (лусковидний і фосфатований) - до -35 град. C;

- каініт природний - до -10 град. C;

- розчини хлористого натрію, хлористого кальцію - до -8 град. C.

Норми розподілу хлоридів у чистому вигляді та в суміші з фрикційними матеріалами наведені в таблицях 5.1 та 5.2.

5.4.10. Протиожеледні матеріали розсипають по поверхні проїзної частини з допомогою спеціальних самохідних, причепних та навісних розподільників, а також розподільників добрив типу РУМ-3 та ін. Для розливу рідких хлоридів застосовують поливально-мийні машини. Після розм'якшування льодової кірки покриття очищають плужно-щітковими снігоочисниками або автогрейдерами.

5.4.11. Хлориди здійснюють негативний вплив на навколишнє середовище. Каїніт природний менш агресивний, ніж хлористий натрій чи хлористий кальцій, та всі вони рекомендуються до застосування при додержанні норм витрат.

5.4.12. Хлориди спричиняють корозію металу, лущення цементобетонного покриття та прискорюють поверхневе руйнування асфальтобетонного покриття.

На нових цементобетонних покриттях хлориди можна застосувати через три роки після завершення будівництва або через один рік, якщо вони побудовані з додаванням у суміш повітроутягуючих домішок.

Для боротьби з зимовою слизкістю бажано застосовувати інгібовані хлориди, приготовлені шляхом додавання хімічних речовин-інгібіторів, що зменшують їх агресивну здатність (таблиця 5.3.).

5.4.13. Тверді хлориди та інгібітори змішують із фрикційними матеріалами на майданчиках із твердим покриттям бульдозерами або автогрейдерами. Змішування виконують пошарово. Готовий матеріал зберігають у штабелях під навісами.

5.5. Організація зимового утримання доріг.

5.5.1. Ефективність зимового утримання доріг залежить від своєчасної підготовки до зимового періоду. Кожна експлуатаційна організація повинна розробити детальний план зимового утримання доріг.

План зимового утримання доріг повинен бути складений з урахуванням досвіду роботи в попередні роки та містити графік робіт, обгрунтування обсягів снігоприносу, схеми захисту від снігових заметів, черговість та строки очистки ділянок доріг від снігу та ліквідації зимової слизькості, склад загонів та порядок роботи машин, схему розміщення баз протиожеледних матеріалів та розрахунок їхньої потреби, порядок організації чергувань та оповіщення про несприятливі погодні умови та інші дані, необхідні для раціональної організації зимового утримання доріг.

5.5.2. Заготівля нових, а також ремонт існуючих снігозатримувальних пристроїв повинні бути закінчені не пізніше ніж за місяць до їх установлення. Установку кілків необхідно закінчувати до настання приморозків, щитів після того, як земля замерзне.

5.5.3. Протиожеледні хімічні речовини та фрикційні матеріали завозять та перемішують влітку до настання дощового періоду.

Потребу в протиожеледних матеріалах визначають розрахунком на підставі даних про число днів із зимовою слизькістю, температури повітря при ожеледі, нормативних витрат протиожеледних матеріалів певного типу на мережу доріг, які обслуговує дорожня організація.

Орієнтовна питома витрата фрикційних матеріалів для боротьби з зимовою слизькістю наведена в таблиці 5.4.

5.5.4. Машини та механізми, що використовують для зимового утримання доріг, повинні бути відремонтовані та повністю підготовлені до експлуатації не менше ніж за місяць до початку зимового періоду. Готовність машин до експлуатації фіксують актом, який підписує комісія в складі представників виробничого підрозділу, і вищестоящого органу.

5.5.5. Дорожньо-експлуатаційні організації повинні мати заправні пункти з постійним десятиденним запасом палива та мастила, гаражі та місця для снігоочисної та розподільної техніки, спеціальні приміщення для відпочинку та обігрівання людей.

5.5.6. Перед початком зимового періоду з водіями та робітниками повинні бути проведені заняття по навчанню раціональним методам роботи.

5.5.7. До 15 жовтня проїзна частина доріг повинна бути відремонтована, узбіччя сплановані. Небезпечні ділянки, що не мають чітких орієнтирів, позначають віхами.

5.5.8. В упрдорах та облавтодорах створюють оперативний резерв машин, що складається з роторних (фрезерно-роторних) снігоочисників та плужних двовідвальних снігоочисників для поновлення проїзду на ділянках снігових заносів великої потужності.

5.5.9. Усі дорожньо-експлуатаційні організації повинні бути обладнані радіозв'язком одна з одною та з дорожньою технікою, що виконує роботи по снігоочистці доріг та розподілу протиожеледних матеріалів.

5.5.10. Інформацію про умови руху на дорогах дорожня служба систематично доводить до відома водіїв, згідно з даними інформаційно-аналітичної системи корпорації "Укравтодор", шляхом установлення тимчасових дорожніх знаків, світлових табло, передачі телефонограм в автогосподарства та при необхідності організації передачі інформації по місцевому радіо та телебаченню.

5.5.11. Дорожня служба повинна виконувати систематичне спостереження та вести облік у журнальній формі основних метеорологічних факторів, що впливають на умови руху транспорту (кількість та тривалість хуртовин, швидкість та напрям вітру, температура, товщина снігового покриву та ін.). Протягом сезону необхідно систематично проводити виміри сніговідкладів біля засобів снігозахисту.

По результатах спостережень уточнюють план зимового утримання доріг на наступний сезон.

Примітка. Більші значення витрат наведені для доріг міжнародних маршрутів.

5.5.12. Підрозділи дорожньої служби повинні мати і підтримувати в належному стані стаціонарні та тимчасові бази протиожеледних матеріалів.

5.5.13. Терміни ліквідації зимової слизькості на 100 км довжини обслуговування доріг загального користування повинні орієнтовно складати у разі середньорічної добової інтенсивності руху, N авт/добу: