Технічні правила ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України

Примітка. В умовах Карпат при проходженні дороги на висоті більше 500 м над рівнем моря норму служби дорожнього одягу необхідно знижувати на десять відсотків.

Примітка 1. При використанні вапнякового щебеню норму строку служби покриття слід знижувати на двадцять п'ять відсотків.

Примітка 2. Норма строку служби покриття, відновленого шляхом термопрофілювання, зменшується на двадцять відсотків, шляхом терморегенерації та термопластифікації-на 10-15%.

Примітка 3. В умовах Карпат при проходженні дороги на висоті більше 500 м над рівнем моря, норму строку служби покриття слід знижувати на десять відсотків.

2.8.3. Міжремонтний строк служби одягу (покриття) - це період в роках від здачі дороги в експлуатацію до першого капітального (середнього) ремонту або між суміжними капітальними (середніми) ремонтами.

До кінця міжремонтного строку служби одяг вичерпує можливість забезпечувати вимоги до міцності і потребує проведення робіт по його підсиленню, або перебудови (капітальний ремонт). За період міжремонтного строку служби покриття проїзна частина втрачає необхідні рівність та зчіпні якості, зношується покриття, виникає необхідність у відновленні транспортно-експлуатаційних якостей проїзної частини шляхом ремонту чи заміни покриття (середній ремонт).

2.8.4. Обсяги ремонтно-експлуатаційних робіт визначаються на підставі розроблених програм розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному стані доріг з урахуванням міжремонтних строків служби дорожнього одягу.

2.8.5. При плануванні робіт по ремонту і утриманню автомобільних доріг у першочерговому порядку необхідно передбачати заходи щодо безпеки дорожнього руху на основі обліку і аналізу дорожньо-транспортних пригод (далі - ДТП), результатів обстежень і огляду автомобільних доріг і, передусім, на аварійних і небезпечних ділянках та місцях концентрації ДТП.

3.1. Загальні вимоги.

3.1.1. Дорожньо-експлуатаційні організації, що виконують роботи по ремонту та утриманню дорожніх об'єктів (автомобільні дороги загального користування з усіма розміщеними на них спорудами) в межах смуги відводу, вживають всіх заходів по організації і забезпеченню безпеки руху автотранспорту і пішоходів на підставі вимог діючих правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху згідно з чинним законодавством України.

3.1.2. Основою планування заходів по організації і забезпеченню безпеки руху є:

- народногосподарське значення автомобільних доріг;

- інтенсивність, склад та швидкісні режими руху;

- результати щомісячного аналізу дорожно-транспортних пригод;

- результати комісійних обстежень стану доріг та дорожніх споруд;

- комісійні науково обгрунтовані пропозиції щодо ліквідації місць та ділянок концентрації ДТП;

- приписи Державтоінспекції МВС України.

При плануванні реконструкції, капітального та інших видів ремонту автомобільних доріг у першу чергу передбачають заходи по ліквідації аварійно-небезпечних ділянок та місць концентрації ДТП, а також ділянок із найбільш несприятливими умовами з точки зору забезпечення безпеки руху.

3.1.3. Для виконання заходів по оргазації та забезпеченню безпеки руху створюються спеціалізовані служби згідно з "Положенням про спеціалізовані служби організації дорожнього руху" (Затверджено спільним наказом МВС, Мінтрансу та Держжитлокомунгоспу від 31 грудня 1993 р. N 859/550/86).

Основними завданнями їх діяльності є:

- здійснення заходів щодо розробки і впровадження цільових державних та регіональних програм удосконалення організації дорожнього руху;

- виявлення та усунення недоліків, що призвели до появи, на автомобільних дорогах місць концентрації дорожньо-транспортних пригод;

- розробка та впровадження проектів і схем організації дорожнього руху з застосуванням технічних засобів і автоматизованих систем його регулювання;

- контроль за виконанням законів, правил, норм і стандартів з безпеки дорожнього руху.

Згадані спеціалізовані служби дорожньо-експлуатаційних підприємств організовують розробку і поновлення проектів та схем організації дорожнього руху та заходів щодо усунення недоліків, які призвели до появи місць (ділянок) концентрації дорожньо-транспортних пригод; забезпечують належний експлуатаційний стан дорожніх знаків, інформаційних щитів, дорожніх огороджень і напрямних пристроїв, наносять розмітку; складають поточні та перспективні плани впровадження технічних засобів організації дорожнього руху відповідно до розроблених проектів та схем організації дорожнього руху і приписів Державтоінспекції; утримують автомобільні дороги у стані, що відповідає встановленим вимогам по забезпеченню безпеки дорожнього руху; виявляють перешкоди дорожнього руху та забезпечують своєчасне їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначають відповідними дорожніми знаками, огороджуючими і напрямними засобами, згідно з вимогами ІНУВ 3.2-218-051-95.

3.1.4. Власники доріг або уповноважені ними органи, що здійснюють експлуатаційне утримання дорожніх об'єктів, мають право:

- вимагати від користувачів дорожніх об'єктів дотримання чинних законодавчих актів стосовно дорожнього руху, цих правил та правил користування дорожніми об'єктами і їх охорони;

- за погодженням з Державтоінспекцією обмежувати або закривати рух при виконанні робіт в смузі відводу автомобільних доріг, якщо це загрожує безпечному чи безаварійному руху транспорту і пішоходів, на підставі ордера, який видається відповідним дорожнім органом. В ордері викладаються умови закриття або обмеження руху, порядок інформування про це учасників дорожнього руху, заходи щодо безпеки дорожнього руху і строки проведення робіт. Порушення цих вимог тягне за собою відповідальність виконавця робіт у встановленому порядку;

- обмежувати або забороняти рух без ордера лише у випадках, пов'язаних із стехійними явищами, а також при необхідності виконання аварійних робіт, про що повідомляється місцевим органам державної виконавчої влади, органам місцевого самоврядування і Державтоінспекції МВС України;

- обмежувати або забороняти роботи, якщо не виконуються обумовлені в ордері технічні умови на їх проведення або коли виникає загроза безпеці дорожнього руху;

- за погодженням з Державтоінспекцією МВС України вносити оперативні зміни в організацію дорожнього руху.

3.1.5. При виконанні робіт по ремонту і утриманню автомобільних доріг дорожньо-експлуатаційні організації у першочерговому порядку здійснюють заходи щодо безпеки дорожнього руху, передусім на аварійних і небезпечних ділянках та місцях концентрації ДТП, а також у відповідності з існуючим планом.

3.1.6. На період виконання робіт по реконструкції, ремонту та утриманню автомобільних доріг виконавець повинен вжити всіх заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху у відповідності до вимог діючих правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та погодженим з Державтоінспекцією проектом (схемою) організації руху на період проведення робіт.

Організація руху транспорту та пішоходів в місцях виконання робіт на дорогах визначається "Інструкцією по забезпеченню безпеки дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт на автомобільних дорогах" (ІНУВ.3.2-218-051-95) - додаток А.

3.1.7. Дорожня техніка повинна бути обладнана у відповідності до вимог Правил дорожнього руху, норм та стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виготовників та іншої нормативно-технічної документації, мати відповідний колір та пофарбування.

3.2. Облік і аналіз дорожньо-транспортних пригод.

3.2.1. Дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу та призвела до загибелі чи поранення людей або до матеріального збитку.

3.2.2. Дорожньо-транспортні пригоди за видами поділяються на:

- зіткнення;

- перекидання;

- наїзд на транспортний засіб, що стоїть;

- наїзд на перешкоду;

- наїзд на пішохода;

- наїзд на велосипедиста;

- наїзд на гужовий транспорт;

- наїзд на тварин;

- падіння пасажира;

- падіння вантажів.

3.2.3. Порядок їх обліку визначається діючими Правилами обліку дорожньо-транспортних пригод, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1993 р. N 595 та відповідними інструкціями, вказівками та роз'ясненнями.

3.2.4. В дорожньо-експлуатаційних організаціях підлягають обліку всі ДТП, в тому числі з матеріальним збитком, скоєні на автомобільних дорогах, що обслуговуються ними. Облік і щомісячний лінійний, з наростаючим підсумком аналіз ДТП, проводиться з метою встановлення незадовільних дорожніх умов, виявлення недоліків в організації дорожнього руху, які впливають або сприяють скоєнню ДТП, та вжиття заходів щодо їх усунення. Результати аналізу ДТП використовуються для розробки заходів по підвищенню безпеки руху, а також при техніко-економічному обгрунтуванні необхідності реконструкції і ремонту окремих ділянок дороги. Дорожньо-експлуатаційними організаціями беруться також на облік усі дорожньо-транспортні пригоди за участю транспортних засобів, власниками яких вони є, незалежно від місця скоєння пригоди, її наслідків і вини водіїв. Облік, аналіз та розробка заходів ведеться працівниками служби безпеки руху або іншими посадовими особами, на яких покладено ці обов'язки наказом по організації.

3.2.5. Дорожньо-транспортні пригоди, скоєнню яких сприяли незадовільні дорожні умови, реєструються в окремому журналі (книзі).

Дорожні організації про кожну таку пригоду, в тому числі з матеріальним збитком, надсилають повідомлення органу, до сфери управління якого вони належать. Форма повідомлення і журналу (книги) встановлюється органом, якому подається повідомлення. Журнал (книга) повинен бути пронумерований, прошнурований, скріплений печаткою і зберігатися протягом трьох років з дня останнього запису. Дорожні організації звіряють із даними органів внутрішніх справ відомості про дорожньо-транспортні пригоди, скоєнню яких сприяли незадовільні дорожні умови, до 5-го числа місяця, що настає за звітним.

3.2.6. Згідно з "Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони" (затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.94 р. N 198) дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані разом з Державтоінспекцією брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов, за яких вони сталися, та усувати виявлені недоліки.

Віднесення ДТП до таких, що сталися через незадовільні дорожні умови, покладено на судові організації по кримінальних справах у випадках ДТП, що спричинили поранення чи загибель людей та на органи Державтоінспекції у справах адміністративного провадження (ДТП з матеріальними збитками при відсутності пострадалих).

3.2.7. Під час обстеження місця ДТП і вивчення причин їх скоєння співробітники дорожніх підрозділів, що здійснюють розслідування ДТП, визначають параметри елементів плану і профілю дороги (ширину проїзної частини і узбіч, радіус кривої у плані, габарит мосту або шляхопроводу, радіус вертикальної кривої і величину поздовжнього ухилу, величину ухилів поперечного профілю та ін. на ділянці 200-300 м, а також проводять необхідні виміри рівності покриття та коефіцієнта зчеплення, відстані видимості у плані і профілі, видимості дорожніх знаків та ін.).

При вивченні дорожніх умов на місці ДТП встановлюється наявність необхідних дорожніх знаків, транспортних і пішохідних огороджень, тротуарів і велосипедних доріжок, зелених насаджень та інших елементів дороги, а також відмічаються недоліки в її утриманні, розроблюються конкретні заходи щодо поліпшення експлуатаційного стану ділянки дороги.

Порядок та умови обстеження місць ДТП та аналіз дорожніх умов регламентується відповідним Галузевим стандартом України.

3.2.8. На підставі виконаного аналізу ДТП виявляють ділянки і місця концентрації ДТП. Порядок визначення місць і ділянок концентрації ДТП, розробки, реалізації заходів щодо підвищення безпеки руху викладено у відповідних нормативних документах, погоджених з Державтоінспекцією.

3.3. Дорожні знаки.

3.3.1. Дорожні знаки розміщують на автомобільних дорогах з метою забезпечення безпеки руху транспортних засобів і пішоходів, для інформування користувачів доріг про умови і режими руху на дорозі і їх орієнтування.

3.3.2. Знаки, що встановлюються на дорогах, повинні відповідати вимогам ДСТУ 2586-94 "Знаки дорожні". Дорожні знаки підрозділяються на 7 груп, кожна з яких має свою форму (трикутник, восьмикутник, коло, квадрат і три види прямокутників).

Вони мають чотири типорозміри: I - малого, II - середнього, III - великого, IV - дуже великого для встановлення на дорогах різних категорій. В таблиці 3.1 вказані типорозміри окремих знаків і умови їх застосування.

3.3.3. Групи знаків, їх кількість і місце встановлення визначають схеми організації дорожнього руху, що розробляються, затверджуються дорожньо-експлуатаційними організаціями і узгоджуються з органами Державної автомобільної інспекції України.

3.3.4. Дорожні знаки (за винятком кілометрових) установлюють зображенням назустріч руху з правого боку дороги на спеціальних і єдиних для даної дороги (маршруту) стояках. Заборонні, наказові та інформаційно-вказівні знаки і знаки пріоритету можуть бути установлені над проїзною частиною на портальних, консольних опорах або на тросах-розтяжках.

В небезпечних місцях попереджувальні, заборонні знаки, знаки пріоритету і вказівні знаки "Пішохідний перехід" повинні бути дубльовані (повторені на одному перпендикулярі до осі дороги) з лівого боку дороги, на розділювальній смузі або острівці.

3.3.5. При установленні на одній опорі декількох знаків по горизонталі або по вертикалі черговість їх розташування відносно краю проїзної частини або зверху униз має бути такою:

- пріоритету;

- попереджувальні;

- наказові;

- заборонні;

- інформаційно-вказівні;

- сервісу;

- таблички до дорожніх знаків.

При розміщенні на одній опорі знаків однієї групи черговість їх розташування визначають нонером знаку у групі.

3.3.6. Стояки дорожніх знаків на дорогах вищих категорій розташовують за узбіччям на присипних бермах або на укосах виїмок (рисунки 3.1, 3.2, 3.3, 3.4). Стояки знаків, установлених на розділювальній смузі або острівці, розташовують не ближче 1,5 м від краю проїзної частини.

Розташування дорожніх знаків на присипній бермі: а - стандартних; б - індивідуального проектування.

Розташування дорожніх знаків на відкосі виїмки (а) і за кюветом у нульових позначках (б)

Стояки портальних, консольних опор, а також стояки для тросів-розтяжок розташовують не ближче 4 м від краю проїзної частини за узбіччям і не ближче 3 м при установленні їх на розділювальній смузі або острівці. Стояки захищають транспортними бар'єрними огородженнями згідно з вимогами ДСТУ 2735-94 "Огородження дорожні і напрямні пристрої" (рисунок 3.3).

При виборі місця установлення стояка дорожнього знака враховують вимоги забезпечення видимості усієї його лицьової поверхні у будь-який час доби на відстань не менше 100 м.

3.3.7. При монтажі знаку дотримуються вимог ДСТУ 2586-94 "Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування" щодо відстаней як по горизонталі (від брівки узбіччя або кромки проїзної частини до краю знака), так і по вертикалі (від поверхні дорожнього покриття до нижньої грані знака). За межами населеного пункту знак розташовують на висоті від 1,5 до 2,2 м; у населеному пункті при встановленні на стояки - на висоті від 2 до 4 м.

Несучі конструкції портальних і консольних опор, а також трос розтяжку розміщують таким чином, щоб відстань нижнього краю прикріпленого до них знака до поверхні проїзної частини була 5-6 м. У межах охоронної зони високовольтних ліній електропередач установлювати знаки на портальних, консольних опорах і тросах-розтяжках заборонено.

3.3.8. Дорожні знаки і таблички повинні виготовлятися з світлоповертальною поверхнею або з внутрішнім (зовнішнім) індивідуальним або загальним освітленням. На інформаційно-вказівних знаках "Попередній покажчик напрямку", "Покажчик напрямків", "Покажчик відстаней", "Назва об'єкту", установлених не на автомагістралях, допускають виконувати фон знаків не з світлоповертальних матеріалів.

3.3.9. Знаки, установлені на дорозі послідовно (за винятком знаків, установлених на перехресті), розташовують за межами населених пунктів на відстані не менше 50 м, а в населених пунктах не менше 25 м один від одного.

3.3.10. Дорожні знаки повинні установлюватися з правого боку дороги поза проїзною частиною та узбіччям, крім випадків, що спеціально обумовлені ДСТУ 2586-94. На дорогах із двома і більше смугами для руху в одному напрямку знаки повинні дублюватись. Дублюючі знаки повинні установлюватись на розділювальній смузі, а у разі її відсутності - на лівому боці дороги, якщо для руху у зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги, або над проїзною частиною, якщо не забезпечується видимість знака, установленого на лівому боці дороги, а також якщо для руху у зустрічному напрямку є три смуги і більше.

3.3.11. Відстань від краю проїзної частини, а за наявності узбіччя - від брівки земляного полотна до найближчого до неї краю знака, установленого збоку від проїзної частини, повинна становити від 0,5 до 2 м, а до краю інформаційно-вказівних знаків 5.45-5.48, 5.51, 5.53, 5.54, 5.56, 5.58, 5.59, 5.61.1-5.61.5 - від 0,5 до 5,0 м.

3.3.12. За складних умов (біля урвищ, виступів скель, парапетів, тощо) допускається установлювати знаки на узбіччях. При цьому відстань між краєм проїзної частини і найближчим до неї краєм знака повинна становити не менше ніж 1 м, а висота установлення має бути не менше ніж 2 м.

3.3.13. У разі відсутності огорожі знаки, розташовані на узбіччі, а також на розділювальній смузі, повинні установлюватись на безпечних опорах (згідно з ГОСТ 25459-82). Верхній обріз фундамента опори знака повинен бути виконаний урівень з поверхнею узбіччя, розділювальної смуги або присипної берми.

3.3.14. Стояки для знаків виготовляють з матеріалів, що забезпечують стійке їх положення при максимальному вітровому навантаженні. Для захисту металевих стояків їх поверхню, що безпосередньо стикається з грунтом, два рази обмазують гарячим бітумом. Дерев'яні стояки обробляють бітумом, креозотом, соляровим маслом або випалюють на довжину, яка дорівнює глибині занурення у грунт плюс 20 см.

Занурення стояків у грунт повинно відповідати діючим стандартам; улаштування розеток з кольорового піску, цегляного бою та інших матеріалів, а також садіння квітів біля стояків знаків не дозволяється.

3.3.15. Стояки знаків фарбують у сірий колір фарбою (рис. 3.4). Зворотній бік дорожнього знаку, елементи його кріплення, елементи портальних і консольних опор фарбують також у сірий колір. Стояки знаків, установлених на дорогах III-V категорій дозволяється фарбувати цементним молоком. Елементи портальних і консольних опор для дорожніх знаків фарбують також у сірий колір (рисунок 3.3).

Стояки цих опор знизу на висоту 2 м фарбують похилими (у бік проїзної частини) білими і чорними смугами шириною 10 см так, щоб вони чергувалися (ДСТУ 2587-94).

Розташування портальної (арочної) опори для установки до рожніх знаків на дорогах вищих категорій

Забарвлення стояків дорожніх знаків

3.3.16. Дорожні знаки, що відносяться до перехресть і примикань (рисунок 3.5) (окрім попередніх покажчиків напрямку на дорогах) установлює дорожня організація, що утримує головну дорогу, а при однаковій категорії - організація, що обслуговує дорогу, інтенсивність руху по якій є більшою, ніж на дорозі, що перетинається (примикає). Установлюють їх на відстані 300-900 м від перехрестя (примикання).

Безпосередньо в місцях відгалужень транспортних потоків установлюють один знак "Покажчик напрямку" на звичайній опорі. Портальні і консольні опори розміщують там, де перехідно-швидкісна смуга досягає повної ширини.

Перехрестя автомобільної дороги з залізницею в одному рівні обладнують попереджувальним знаками "Залізничний переїзд із шлагбаумом" 1.27. та "Залізничний переїзд без шлагбаума" 1.28. і додатковими знаками "Наближення до залізничного переїзду" 1.31.1-1.31.6.

Знаки 1.27. і 1.28. повинні установлюватись перед всіма залізничними переїздами: 1.27. - перед обладнаними шлагбаумом; 1.28. - перед не обладнаними шлагбаумом.

Знаки 1.27. і 1.28. повинні дублюватись на дорогах із трьома і більше смугами для руху в обох напрямках, а також на дорогах з однією або двома смугами для- руху в обох напрямках, якщо відстань видимості переїзду поза населеними пунктами менша між 300 м, а в населених пунктах - менша ніж 100 м.

Якщо автомобільна дорога перетинає переїзди, відстань між якими становить менше ніж 50 м, знаки 1.27. і 1.28. повинні установлюватись тільки перед першим переїздом, а в інших випадках - перед кожним переїздом.

Якщо автомобільна дорога проходить паралельно залізничній колії на відстані від 20 до 50 м, то на дорозі, що перетинає їх, потрібно додатково установлювати знак 1.27. або 1.28. з табличкою 7.1.1. Якщо відстань між залізничною колією і дорогою становить менш ніж 20 м, то знаки 1.27. і 1.28. з табличкою 7.1.3. або 7.1.4. повинні бути установлені на відстані не менш ніж 50 м перед перехрестям з дорогою, яка веде в бік переїзду.

Перші попереджувальні і додаткові знаки установлюють на відстані 150 - 300 м від ближньої рейки, потім на однаковій відстані між основними і дублюючими знаками розміщують додатковий знак 1.31.2. (1.31.5.) і на відстані 50 м - другий попереджувальний знак і третій додатковий - з однією смугою 1.31.3. (1.31.6) знаки. (Рисунок 3.5).

Установка дорожніх знаків на перехресті автомобільної дороги з залізницею в одному рівні

3.3.17. Якщо на залізничному переїзді без шлагбаума водію автомобіля, що знаходиться на відстані 50 м від ближчої рейки, не видно поїзда, на відстані 400 м від переїзду, то треба установлювати знак "Проїзд без зупинки заборонено" підвищеного типорозміру на відстані не ближче 10 м від крайньої рейки.

3.3.18. Великогабаритні та великовагові вантажі перевозяться відповідно до "Інструкції про перевезення великогабаритних та великовагових вантажів автотранспортом" (затверджена МВС СРСР від 24.02.77 N 53). Перед всіма мостами і шляхопроводами розрахованими для руху неконтрольованих вантажів з фактичною масою менше 30 т установлюється знак "Рух транспортних засобів, маса котрих перевищує ... заборонено".

Вказівки по обмеженню маси на знаках перед мостами, що мають пошкодження несучих елементів, установлюють спеціалісти за результатами спеціального огляду споруди. На мостах з різними прольотами показники на знаках призначають за найменшим значенням.

3.3.19. Якщо фактична маса транспортного засобу перевищує параметри неконтрольованого навантаження (< 30 т), але не перевищує значень, вказаних у табл. 3.2, то дорожня організація на підставі технічного стану штучної споруди узгоджує пропуск цього навантаження.

Якщо хоча б один з параметрів навантаження перевищує дані таблиці 3.2. - навантаження відноситься до наднормативної категорії і пропуск його може бути здійснений після виконання підготовчих робіт.

3.3.20. На підходах до мостів і шляхопроводів, габарити яких менші чи дорівнюють ширині проїзної частини, установлюють знаки "Звуження дороги".

На мостах або шляхопроводах, де габарити менше 6 м, має бути організований однобічний рух за допомогою знаків пріоритету. При довжині мосту більше 200 м або при відсутності видимості використовують світлофори, які установлюють на відстані 20-30 м від початку мосту. Перед ділянкою дороги, рух на якій регулюється світлофором, установлюють знаки "Світлофорне регулювання".

Якщо габарит мосту, шляхопроводу або тунелю менше 3,5 м, перед ними установлюють знаки "Рух транспортних засобів, ширина яких перевищує ... м, заборонено", на яких вказують дійсну ширину проїзної частини споруди мінус 0,2 м. Попереджувальний знак "Рух транспортних засобів, ширина яких перевищує ... м, заборонено" з вказанням напрямку об'їзду можна також установлювати за найближчим перехрестям, перед тунелем, мостом.

3.3.21. На фасадах шляхопроводів і на мостах з їздою понизу, що мають верхні в'язі, слід установлювати знак "Рух транспортних засобів, висота яких перевищує ... м, заборонено", який вказує дійсну висоту проїзду мінус 0,3-0,4 м.

При висоті проїзду менше 4,5 м рекомендується перед спорудою на відстані 50-80 м установлювати габаритні ворота із знаком "Рух транспортних засобів, висота яких перевищує ... м, заборонено" і необхідними додатковими табличками.

Знак "Рух транспортних засобів, висота яких перевищує ... м, заборонено" установлюється також перед ділянкою дороги, на якій організовано об'їзд шляхопроводу. На стрілці знака "Об'їзд перешкоди", установленому на ближчому від шляхопроводу перехресті, наносять символ знаку "Рух транспортних засобів, висота яких перевищує ... м, заборонено".

3.3.22. На підходах до кривих, радіус яких менше ніж 500 м, установлюють попереджувальні знаки "Поворот ліворуч", або "Поворот праворуч".

Знаки "Декілька поворотів" повинні установлюватись перед двома і більше кривими в плані, що ідуть одна за одною, і відстань між якими менш ніж 300 м.

Відстань між сусідніми кривими в плані визначається між кінцем попередньої і початком наступної кривої.

У разі наявності трьох і більше кривих у плані, що йдуть одна за одною, із знаками "Декілька поворотів" потрібно застосовувати табличку "Кількість поворотів" з зазначенням кількості кривих.

Допускається зазначати кількість поворотів на самих знаках "Поворот праворуч", "Поворот ліворуч".

Якщо не виконуються вимоги по забезпеченню видимості зустрічного автомобіля на кривій, незалежно від величини радіусу, установлюють знаки "Поворот ліворуч", "Поворот праворуч", або "Декілька поворотів" і "Обгін заборонено".

3.3.23. На ділянках доріг із вертикальними кривими і вираженим ухилом у першу чергу визначають необхідність установлення знаків "Крутий спуск" або "Крутий підйом". Знаки установлюють при довжині ділянки на схилі за відповідної величини схилу більшої, ніж зазначено:

3.3.24. Якщо на ділянці дороги робиться ремонт і об'їзд здійснюють транспортом по гравійному або щебеневому покриттю, перед ділянкою обїзду установлюють знак "Викидання кам'яних матеріалів" з табличкою "Зона дії". Такі ж знаки при необхідності установлюють на дорогах з гравійним і щебеневим покриттям і при улаштуванні поверхневих обробок.

3.3.25. Роботи по утриманню і ремонту дорожніх знаків виконують протягом всього року. Знаки ремонтують переважно у майстернях або на заводі-виробнику. При знятті дорожнього знака для ремонту на його місце негайно установлюють інший знак.

3.3.26. До складу робіт по утриманню дорожніх знаків входять: очищення поверхні знаку і стояків від пилу: бруду, снігу, фарбування тильного боку знака і перефарбування стояків; заміна або підтягування болтів кріплення знаків і стояків; випрямлення або заміна стояків; випрямлення щитів; заміна джерел світла у підсвічуваних об'ємних знаках. Необхідність виконання робіт по утриманню знаків визначають після перевірки їх стану, яка має здійснюватися весною, на початку осені і взимку.

3.4. Розмітка автомобільних доріг.

3.4.1. Дорожня розмітка - це лінії, написи та інші позначення на проїзній частині (з удосконаленим покриттям) бордюрах, елементах дорожніх споруд, обстановці доріг, що застосовуються самостійно і у поєднанні з дорожніми знаками або світлофорами, виконані відповідно до ДСТУ 2587-94 "Розмітка дорожня".

Розмітка поділяється на дві групи: горизонтальну і вертикальну.

До горизонтальної розмітки (рис. 3.6 а) належать лінії, написи, стріли та інші позначення. Вона поділяється на поздовжню, поперечну та інші види і наноситься на поверхню проїзної частини доріг з удосконаленим покриттям.

До вертикальної розмітки (рис. 3.6 б) належать лінії (смуги) і позначення, що наносяться на торцеві поверхні дорожніх споруд та інженерне обладнання автомобільних доріг, а також світлоповертальні елементи, що закріплюються на цих поверхнях.

Основне призначення дорожньої розмітки - забезпечення візуальної орієнтації учасників дорожнього руху при виборі траєкторії, напрямку і режимів руху в різних дорожніх умовах. Видимість розмітки повинна відповідати вимогам, що подані в табл. 3.3.

3.4.2. Розмітка повинна виконуватись фарбами, термопластичними масами або іншими зносостійкими матеріалами.

На дорогах державного значення горизонтальна розмітка повинна бути світлоповертальною, а на інших - переважно світлоповертапьною.

Для розмітки можуть використовуватись також місцеві матеріали (фарфоровий дрібняк, фаянсовий бій, ситал та ін.), що за своїми техніко-експлуатаційними властивостями відповідають вимогам технічних умов.

Розмітка, що виконана термопластичними масами, не повинна виступати над проїзною частиною більше ніж на 3 мм.

В першу чергу нанесення розмітки необхідно виконувати на найбільш небезпечних ділянках доріг (перехрестя і примикання доріг, криві з недостатньою видимістю, підйоми і спуски, мост і шляхопроводи, залізничні переїзди та ін.).

Схема розмітки має повністю відповідати розташуванню дорожніх знаків і світлофорів.

3.4.3. Розмітку з довговічних матеріалів слід виконувати на ділянках доріг з удосконаленим типом покриття у стані, що не потребує ремонту до кінця терміну служби розмітки.

3.4.4. У місцях дорожніх робіт, а також у місцях, де потрібно ремонтувати покриття, може бути нанесена тимчасова розмітка з матеріалів з низькою зносостійкістю.

Різновидності дорожньої розмітки: а - горизонтальної;

б - вертикальної

3.4.5. Розмітку фарбою та термопластиком виконують за допомогою машин для розмітки у відповідності з доданими до них інструкціями з урахуванням рекомендованих норм витрат матеріалів і додержанням температурного режиму.

При розмітці доріг термопластиком орієнтовна норма його витрат складає 600 кг на 1 км суцільної лінії при її ширині 10 см. У цьому випадку норма витрат нітроепоксидної емалі - 56 кг.

3.4.6. Розмітку з місцевих матеріалів з білого щебеню і дрібняку роблять за методом поверхневої обробки. При цьому для забезпечення зчеплення матеріалу розмітки з покриттям використовують бітум БНД 90/130 або БНД 130/200.

3.4.7. Для поліпшення зчеплення фарфорового дрібняку з в'яжучим використовується як активатор вапно гідратне (сорт 1 або 2), портландцемент марки 400-600 у кількості 2-3% від ваги дрібняку, а також поверхнево-активні речовини.

3.4.8. Розмітку виконують машиною, обладнаною бітумним котлом, бункером для дрібняку і вузлом нанесення. До складу спеціалізованої ланки, що виконує роботи по розмітці покриття, входить машина для нарізання борозенки, на асфальтобетонних покриттях, а на покриттях з поверхневою обробкою можна і без нарізання борозенки. В борозенку подають гарячий в'язкий бітум за встановленою нормою, засипають дрібняк заданих розмірів і ущільнюють котком. Рух відкривають після застигання в'яжучого.

3.4.9. Нанесення на покриття написів і символів здійснюється за допомогою спеціально виготовлених для цієї мети шаблонів і ручних фарборозпилювачів. При використанні з цією метою пластобетонів їх розподіляють на покритті по шаблонах за допомогою шпателів.

3.4.10. Розмітку, виконану фарбою, слід поновлювати, якщо її знос на будь-якій ділянці довжиною 30 м складає більше десяти відсотків, а термопластиком - більш п'ятидесяти відсотків за площею, а також і при меншому зносі, якщо неможливо визначити вид розмітки.

3.4.11. Стан розміток на дорогах необхідно перевіряти щоквартально. Якщо пошкоджена ділянка розмітки може дати помилкову інформацію (наприклад, порушення суцільної смуги) її ремонт проводять негайно.

3.4.12. Розмітка на мостах та шляхопроводах повинна відповідати загальним вимогам розмітки на дорогах.

3.5. Огородження дорожні і напрямні пристрої.

3.5.1. Огородження дорожні і напрямні пристрої установлюються згідно з вимогами ДСТУ 2735-94 "Огородження дорожні і напрямні пристрої" і поділяються на дві групи:

Перша група - огородження бар'єрного та парапетного типів, призначені для запобігання вимушеним з'їздам транспортних засобів із земляного полотна дороги, проїзної частини мостів, шляхопроводів, естакад, зіткненню із зустрічними транспортними засобами, наїздам на масивні предмети та споруди, які розташовані у смузі відводу дороги. Висота огородження - 0,75- 0,8 м (рисунок 3.7 а).