Технічні правила ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України

1.1. Класифікація робіт з ремонту та утримання автомобільних доріг.

1.1.1. Роботи з ремонту та утримання автомобільних доріг і дорожніх споруд розподіляються на капітальний, середній ремонти, а також поточний ремонт, утримання.

1.2. Капітальний ремонт.

1.2.1. Завданням капітального ремонту є відновлення, а також підвищення транспортно-експлуатаційних якостей доріг і споруд, приведення їх геометричних параметрів, міцнісних та інших технічних характеристик згідно з вимогами діючих правил, норм і стандартів відповідно до категорії дороги, а також з урахуванням дорожніх умов і інтенсивності руху.

Капітальний ремонт проводиться комплексно по всіх елементах і спорудах дороги на ділянці, що ремонтується, і виконується у відповідності з проектно-кошторисною документацією, розробленою у встановленому порядку.

1.2.2. По земляному полотну та водовідводу:

- виправлення земляного полотна відповідно до категорії і значимості дороги, що ремонтується;

- ліквідування ділянок, що виникли внаслідок руйнувань, та інші роботи, що забезпечать стійкість земляного полотна;

- відбудова, перебудова діючих, улаштування нових споруд із водовідводу, осушування, берегозахисту та протиерозійних споруд, "зливної" каналізації;

- улаштування земляного полотна та водовідводу на майданчиках для зупинки та стоянки автотранспорту, тротуарах, пішохідних, велосипедних доріжках, на в'їздах, під'їздах, розв'язках, при перехрещеннях автомобільних доріг;

- рекультивація грунту дорожніх резервів після закінчення виконання робіт.

1.2.3. По дорожньому одягу:

- підсилення і розширення дорожнього одягу у межах норм відповідно до категорії, що встановлена для дороги, яка ремонтується;

- відновлення зношених верхніх шарів покриттів чи улаштування нового покриття поверх старого дорожнього одягу;

- заміна всіх шарів покриття (із збереженням чи підсиленням основи);

- повна заміна всього дорожнього одягу.

1.2.4. По штучних спорудах:

- повна чи часткова перебудова або будівництво нових водоперепускних труб, а також мостів і шляхопроводів довжиною до 60 м;

- підсилення та розширення мостів і шляхопроводів;

- заміна, відбудова прогонів, опор;

- відновлення та улаштування підпірних стін, галерей, захисних укріплень і регуляційних споруд;

- відновлення, влаштування тунелів.

1.2.5. По дорожніх пристроях, обстановці, упорядкуванню та безпеці руху:

- архітектурне оформлення і благоустрій доріг чи окремих ділянок;

- влаштування постів ДАІ;

- влаштування та обладнання пунктів механізованого обліку руху, водомірних постів та інших пристроїв, що необхідні для вивчення стану доріг чи їх окремих елементів.

1.3. Середній ремонт.

1.3.1. Завданням середнього ремонту є відновлення необхідних транспортно-експлуатаційних показників проїзної частини (рівності та шорсткості удосконалених капітальних та полегшених покриттів і доведення коефіцієнта зчеплення до встановлених нормативів для забезпечення безпечних умов руху автотранспорту).

Середній ремонт виконується на підставі проекту або кошторису робіт, що складений на підставі дефектного акта.

1.3.2. По земляному полотну та водовідводу:

- виправлення пошкоджень водовідвідних споруд, захисних укріплень, регуляційних споруд, прочистка водовідвідних канав;

- виправлення руйнувань земполотна;

- підсипка, зрізування і планування узбіч;

- усунення окремих пошкоджень на невеликих по протяжності спучених та перезволожених ділянках;

- засівання травою укосів грунтового насипу та резерву з проведенням необхідних агротехнічних заходів (по створенню стійкого дернового покриття).

1.3.3. По дорожньому одягу:

- улаштування шорстких поверхневих обробок та інших шарів зносу на всіх типах покриттів;

- відбудова, перебрукування окремих ділянок бруківок;

- заміна та вирівнювання окремих плит цементобетонних покриттів;

- влаштування віражів на кривих, що небезпечні для руху автотранспорту.

1.3.4. По штучних спорудах:

- повна чи часткова перебудова або будівництво нових мостів та шляхопроводів довжиною до 42 м;

- повна чи часткова перебудова водовідвідних труб;

- обробка антисептиками, фарбування, нанесення шару захисного покриття прогонових споруд, опор;

- усунення дефектів, ремонт та відбудова тіла опор, укісних стінок, шафових стінок;

- відбудова, ремонт, здовження, заміна деяких кілець та оголовків труб, ремонт ізоляції труб та стиків;

- повна чи часткова заміна дорожнього покриття та тротуарів, відбудова і заміна перехідних плит, тротуарних блоків, огорож, поручнів, бордюрів, деформаційних швів та їх елементів;

- ремонт гідроізоляції проїзної частини.

1.3.5. По дорожніх пристроях, обстановці, упорядкуванню та безпеці руху:

- архітектурне та художнє оформлення елементів облаштування доріг, розв'язок, майданчиків відпочинку, автобусних зупинок, оглядових майданчиків, зупинок, історичних місць та інших об'єктів;

- улаштування чи перебудова тротуарів довжиною не більше 500 м, на ділянках у населених пунктів;

- улаштування огорож на окремих ділянках, відновлення та встановлення нових дорожніх знаків;

- ремонт в'їздів, переїздів і літніх доріг;

- рубки догляду, відновлення декоративних і снігозахисних якостей лісових смуг, виготовлення переносних засобів для снігозахисту (снігоутримуючі щити, огорожі, сітки), ремонт і будівництво притрасових баз для матеріалів проти ожеледиці.

1.4. Поточний ремонт та утримання.

1.4.1. Завдання поточного ремонту доріг та інших дорожніх робіт полягає у підтриманні їх транспортно-експлуатаційних якостей шляхом усунення незначних пошкоджень, що виникли в процесі експлуатації, а також у постійному догляді за дорогою, шляховими спорудами та смугою відводу, утриманні їх у чистоті і порядку, виявленні перешкод дорожнього руху та забезпечення їх усунення.

Склад основних робіт з поточного ремонту і утримання наведено нижче.

1.4.2. По земляному полотну і водовідводу:

- усунення окремих пошкоджень грунтового насипу та виїмок;

- підсипка, зрізування і планування узбіч на окремих ділянках;

- полагодження водовідвідних споруд, захисних укріплень, та регуляційних споруд, виправлення і планування резервів;

- у місцях руйнування, планування укосів насипів та виїмок із підсипкою грунту і засіванням трав;

- попередження, усунення чи ослаблення впливу зливних та талих вод на грунтовий насип шляхом забезпечення безперешкодного пропускання зливних та талих вод по поверхні грунтового насипу і водовідвідних канав;

- планування укосів, насипів та виїмок без підсипки грунту, розчистка обвалів, зсувів, селевих виносів, осипів та каменепадів;

- покіс трави, вирубка дерев, кущів на узбіччі, укосах, бермах та тих, які обмежують бокову видимість.

1.4.3. По смузі відводу:

- покіс газонних трав та проведення робіт по знищенню бур'янів;

- вирубка небажаних дерев та чагарників, що можуть спричинити снігові заноси та обмежити бокову видимість;

- засів багаторічними травами розділювальної смуги, біля майданчиків для зупинки та відпочинку;

- вирощування саджанців у лісорозсадниках та транспортування їх до місць висадження;

- посадка та догляд за декоративними, снігозахисними, протиерозійними насадженнями;

- прибирання бруду, ліквідування застою води в низинах.

1.4.4. По дорожньому одягу:

- ліквідація вибоїн, усунення осідань, напливів, зсувів та інших деформацій і руйнувань, відновлення шорсткості поверхні вдосконалених покриттів на невеликих площах, залив тріщин на асфальтобетонному покритті, ремонт і заповнення швів у цементобетонних покриттях;

- відновлення профілю гравійних покриттів, а також грунтових поліпшених доріг із додаванням кам'яних матеріалів;

- своєчасна очистка дорожнього покриття та узбіч від снігу, льоду, усунення слизькості покриття;

- виконання робіт по догляду за пучинними та слабоміцними ділянками доріг, відкриття і закриття повітряних воронок;

- доведення коефіцієнта зчеплення до нормативного.

1.4.5. По штучних спорудах;

- полагодження невеликих пошкоджень деяких елементів споруд (поручнів, настилів, стояків та підпірних стінок, дренажних систем, конусів, ремонт кам'яної кладки, штукатурки та ін.), руйнування захисних шарів, усунення деформацій, тріщин, розмивів;

- фарбування металевих елементів мостів;

- відбудова та заміна тимчасових і перехідних мостиків через канави;

- полагодження невеликих пошкоджень наплавних мостів;

- очистка мостів та труб підмосткових русел від бруду;

- пропускання льодоходів та паводкових вод, прибирання снігу і льоду, відкриття і закриття отворів малих мостів та труб;

- утримання та обслуговування наплавних мостів;

- складання та розбирання тимчасових переправ і мостів.

1.4.6. По дорожніх пристроях, обстановці, упорядкуванню та безпеці руху:

- заміна та установка відсутніх світлоповертальних елементів дорожніх знаків і огорож, полагодження пошкоджень і несправностей елементів архітектурно-художнього оформлення та благоустрою доріг;

- фарбування обстановки та елементів облаштування доріг, утримання в чистоті та порядку автобусних зупинок, майданчиків відпочинку та ін.;

- нанесення вертикальної та горизонтальної розмітки;

- догляд за дорожнім освітленням, за технічними засобами регулювання і організації дорожнього руху, за засобами технічного зв'язку дорожніх установ, а також догляд за дорожніми пристроями та обстановкою;

- забезпечення водовідводу з покриття проїзної частини та узбіч;

- очистка від бруду та сміття автобусних зупинок, майданчиків, павільйонів та ін.

1.4.7. По лінійних і підсобних будівлях та спорудах виробничого та службового призначення:

- полагодження штукатурки, фарбування і побілка, вставка шибок, ремонт перегородок, стін, підлог, стель, покрівель, перекриттів, вікон, дверей, печей, колодязів, водопровідної та каналізаційної мережі, ліній зв'язку і електромереж;

- систематичний догляд за лінійними будівлями виробничого та службового призначення, підсобними будівлями та спорудами (очистка дахів, водозливних труб, жолобів, димарів, прочистка водопровідних каналізаційних пристроїв та ін.), утримання в чистоті під'їздів до цих споруд;

- улаштування артезіанських колодязів, джерел питної води і утримання їх у чистоті і порядку.

1.4.8. По зимовому утриманню доріг. До робіт по зимовому утриманню відносяться:

- виготовлення, встановлення, ремонт та демонтаж снігозахисних пристроїв;

- заготівля і складування фрикційних матеріалів (пісок, шлак, кам'яні висівки) в суміші з солями кальцію, натрію та ін.;

- проведення протилавинних заходів;

- проведення заходів по боротьбі з зимовою слизькістю та ожеледицею;

- влаштування снігових валів і траншей для затримування снігу на придорожній смузі;

- снігоочистка доріг, їх розчистка від снігових заносів, ліквідування ущільненого снігового шару проїзної частини доріг, прибирання і відкидання снігових валів з узбіч;

- регулярна очистка від снігу і льоду автобусних зупинок, павільйонів та майданчиків відпочинку та ін.

1.4.9. Інші дорожні роботи:

- облік руху на стаціонарних та тимчасових пунктах;

- технічний облік, інвентаризація та паспортизація доріг і шляхових споруд, земель і лісових насаджень;

- вартова і пожежна охорона доріг і шляхових споруд;

- організація служби зв'язку;

- організація дорожньо-патрульної служби;

- заходи щодо організації дорожнього руху.

2.1. Загальні положення.

2.1.1. Стан дороги визначається:

- відповідністю встановленим, нормативним вимогам основних геометричних параметрів дороги в плані, поздовжньому та поперечному профілях;

- станом проїзної частини (дорожнього одягу та покриття);

- станом земляного полотна та смуги відводу;

- станом елементів інженерного обладнання дороги та інформаційного забезпечення руху;

- станом штучних та водовідвідних споруд;

- рівнем забезпечення безпеки руху;

- станом зелених насаджень.

2.2. Вимоги до стану земляного полотна.

2.2.1. Земляне полотно повинне мати необхідну стійкість щодо впливу місцевих природно-кліматичних факторів та до дії транспортних навантажень. Основним проявом цієї стійкості є збереження стабільності його геометричних параметрів із часом, які повинні відповідати вимогам будівельних норм.

2.2.2. Поперечний ухил узбіч залежно від типу укріплення і кліматичних умов повинен становити: при засіві травами - 40%о, при укріпленні щебенем із використанням в'яжучих - 30-40 %о, білим щебенем або гравієм - 40-60 %о, при укріпленні обдернуванням - не більше 40%о.

2.2.3. Укоси насипів та виїмок повинні бути стійкими до дії місцевих кліматичних факторів, їх крутість повинна забезпечувати безпечний з'їзд транспортних засобів в аварійних ситуаціях. Вони повинні забезпечувати швидке відведення поверхневих вод, бути укріплені з урахуванням типу грунтів та умов експлуатації відповідно до вимог інструктивних документів.

2.3. Вимоги до дорожнього одягу та покриття.

2.3.1. Оцінка транспортно-експлуатаційних якостей одягу та покриття повинна базуватися на визначенні відповідності проїзної частини вимогам руху та здатності зберігати цю відповідність на період експлуатації. При цьому вимоги до якості проїзної частини включають забезпечення нормативного рівня таких основних показників:

- міцності одягу;

- рівності та зчіпних якостей;

- відповідності типу покриття фактичному руху;

- зношеності покриття;

- рівня завантаження проїзної частини.

2.3.2. Міцність дорожнього одягу оцінюється коефіцієнтом запасу міцності (Км), який визначається як відношення фактичного модуля пружності дорожньої конструкції в розрахунковий період року (Еф) до модуля пружності (Ен), який необхідно мати при існуючому русі на дорозі

Дорожня конструкція задовольняє вимогам по міцності, якщо Км >= Kmin. Значення Kmin для одягів різних типів регламентуються даними таблиці 2.1.

Фактичний модуль пружності дорожньої конструкції визначають шляхом інструментальних випробувань у розрахунковий (як правило, весняний) період року. Необхідний модуль пружності визначають з урахуванням розрахункового навантаження, інтенсивності та складу руху, типу покриття, дорожньо-кліматичної зони, грунтово-гідрологічних умов для даної ділянки дороги згідно з діючою інструкцією по проектуванню нежорстких одягів (ВСН 46-83).

Для дорожніх одягів із цементобетонним покриттям у ролі показника міцності приймають величину розтягуючого напруження при згині покриття. У цьому випадку умови задоволення міцності визначають відповідно до діючої інструкції по проектуванню жорстких дорожніх одягів.

Міцність смуг укріплення на узбіччях повинна забезпечувати заїзд на них та зупинку автомобілів без руйнування покриття.

2.3.3. Стан проїзної частини за рівністю оцінюється величиною фактичного показника рівності, що одержаний за допомогою поштовхоміра і приведений до показника базової дорожньої лабораторії по її вимірюванню або величиною просвітів під 3-х метровою рейкою. При експлуатаційній оцінці рівності проїзної частини використовують шкалу у відповідності з таблицею 2.2 рівності покриттів за показаннями поштовхоміра.

Примітка. Базові показники рівності проїзної частини доріг близькі до оптимальних для умов України і визначають високий рівень експлуатації доріг.

При проведені вибіркового контролю невеликих ділянок доріг рівність покриття контролюють 3-х метровою рейкою за методикою, що викладена в СНиП 3.06.03-85 "Автомобильные дороги".

Стан покриття доріг, що знаходяться в експлуатації по рівності вважається задовільним, якщо граничне допустимі показники рівності дорожнього покриття при контролі триметровою рейкою відповідають нижченаведеним значенням по категоріях доріг (у чисельнику значення просвітів під рейкою, мм, в знаменнику просвіти більше допустимих від загального числа, відсотки).

Келійність проїзної частини експлуатованих доріг та поперечна хвилястість недопустима, а та, що виникла, підлягає терміновій ліквідації.

При прийманні одягів в експлуатацію (після реконструкції та капітального ремонту) показники рівності покриттів при вимірюванні поштовхоміром не повинні перевищувати нижченаведених значень, см/км

2.3.4. Стан проїзної частини за зчіпними якостями оцінюється коефіцієнтом зчеплення, який визначається згідно з методикою виконання вимірювань причіпним пристроєм типу ПКРС при вологому покритті проїзної частини. При цьому допустимий коефіцієнт зчеплення автомобільного колеса з дорожнім покриттям повинен забезпечувати безпечні умови руху при дозволеній правилами дорожнього руху швидкості і бути не менше ніж 0,3 при його вимірюванні динамометричним причепом (ПКРС-2У) з шиною без рисунку протектора (гладка шина).

Час, необхідний для усунення причин, що знижують зчіпні якості покриття, установлюють із моменту їх виявлення і не повинен перевищувати згідно з ДСТУ 3587-97):

2.3.5. Відповідність типу покриття фактичному руху оцінюється коефіцієнтом відповідності типу покриття.

Він визначається як відношення фактичної добової інтенсивності руху на смузі проїзної частини (Nдф) до інтенсивності руху (Nа), яка допустима для існуючого типу покриття:

Існуюче покриття відповідає фактичному руху на дорозі при Кв <= 1. При Кв > 1 покриття необхідно замінити на більш капітальний тип або збільшити ширину проїзної частини.

Допустимі значення інтенсивності руху для різних типів покриттів, виходячи з прийнятих СНиП 2.05.02-85 та ВСН 46-83 норм інтенсивностей руху для різних категорій доріг, складають:

2.3.6. Стан покриття за зношеністю оцінюють коефіцієнтом зношеності покриття (Кзн), Він визначається як відношення фактичної товщини зношеної частини покриття (h) до гранично допустимої товщини зносу (Н), мм:

Покриття за станом зносу відповідає експлуатаційним вимогам при Кзн < 1. Гранично допустимі товщини зносу покриттів складають: для асфальтобетонних - 10 мм; поверхневої обробки - 0,6 початкової товщини шару; чорнощебеневих - 25 мм; щебеневих - 40 мм, гравійних - 60 мм.

2.3.7. Ступінь завантаження проїзної частини рухом оцінюють рівнем завантаження (Z). Він визначається як відношення фактичної інтенсивності (Nфл) в авт/год (приведеної до легкового автомобіля) до пропускної здатності (Р) в легкових автомобілях за годину:

Значення рівня завантаженості не повинні перевищувати наведених у таблиці 2.3.

2.4. Вимоги до експлуатаційного стану штучних та водовідвідних споруд.

2.4.1. Експлуатаційний стан штучних споруд визначається за спроможністю споруди пропускати рух транспорту відповідно до:

- технічного стану конструкції;

- вантажопідйомності;

- відповідності габариту споруди чи довжини труби умовам руху по дорозі;

- умов пропуску води трубою чи під мостом і оцінюється за числовим значенням відповідних показників, що наведені у таблиці 2.4. Ці показники необхідно використовувати для визначення необхідності введення обмеження руху для автотранспорту, встановлення режиму експлуатації споруди, її ремонту чи реконструкції.

Для шляхопроводів та естакад додатково проводиться якісна оцінка, яка враховує:

- можливість огляду ситуації за шляхопроводом;

- відповідність підмостових габаритних розмірів діючим нормативам;

- виключення наїзду транспортних засобів на проміжні опори;

- фактичний стан транспортних огороджень та їх відповідності діючим нормативам.

Якісна оцінка повинна робитись і щодо впливу транспортної споруди на екологію навколишнього середовища (забруднення водних басейнів, застій поверхневих вод, ерозія грунту та ін.).

2.4.2. Числові значення коефіцієнтів технічного стану (К1) споруд приймають за даними автоматизованої інформаційно-пошукової системи ДІПС "Міст" (або згідно з інструкцією до її наповнювання).

Відповідність вантажопідйомності споруди встановлюють за геометричними параметрами та фізико-технічними характеристиками, визначеними в натурі з урахуванням наявних пошкоджень та дефектів і оцінюють коефіцієнтом вантажопідйомності Кд2 - співвідношенням фактичної несучої здатності конструкції по найбільш слабкому елементу до нормативної.

Показник умов руху транспорту (К3) визначається як відношення ширини проїзду по споруді до ширини земляного полотна за межами мостового переходу.

Показник умов пропуску води оцінюють коефіцієнтом отвору (К4) - відношенням площі фактичного отвору мосту, який визначається замірами живого перетину при рівні високих вод, до розрахункового. Якщо розмиви русла та підмиви укосів і конусів у натурі відсутні, значення К4 приймається рівним одиниці.

2.4.3. Залежно від значень показників експлуатаційного стану встановлюють режими експлуатації штучної споруди відповідно до таблиці 2.4.

При нормальному режимі експлуатації за спорудою встановлюють догляд, виконують роботи з поточного ремонту; умови руху не обмежуються.

При посиленому режимі експлуатації потрібно: скорочення термінів між періодичними оглядами, виконання поточного та середнього ремонтів; спорудження траверс для захисту дамб та укріплення дна біля опор; часткове обмеження руху (по швидкості, габаритних розмірах, масі) чи інші спеціальні (у тому числі й організаційні) заходи для забезпечення її безпеки в залежності від співвідношення фактичних показників К1-К4.

При надзвичайному режимі експлуатації стан споруди стає близьким до аварійного і різко порушуються умови безпеки руху. Обмежується рух по споруді чи під нею, і встановлюється безперервний нагляд за станом аварійних конструкцій, здійснюються тимчасові заходи по запобіганню аварії. Встановлення цього режиму вказує на необхідність виконання термінового капітального ремонту чи реконструкції споруди. За рішенням спеціалізованої організації (мостовипробувальна станція, лабораторія та ін.) рух по споруді може бути припинений на підставі обстежень та розрахунків згідно з ІН В 3.2-218-03449261-036-96.

Основними об'єктами інженерного обладнання доріг є будівлі та споруди дорожньо-експлуатаційної служби (комплекси дорожньої служби, автопавільйони, зупиночні майданчики, майданчики відпочинку та огляду транспорту, огородження та інші споруди пасивної безпеки дороги), будівлі та споруди автотранспортної служби (автостанції, станції та пункти технічного обслуговування автомобілів, автозаправні станції і т. ін.) та об'єкти служби сервісу. Засоби інформаційного забезпечення руху включають: технічні засоби організації дорожнього руху (дорожні знаки та показники, розмітка проїзної частини, світлофори, елементи систем автоматизованого управління рухом), напрямиі пристрої, освітлення доріг, спеціальні зелені насадження і т. ін., вимоги до яких указані в розділі 3.

2.6.1. Ширина смуги відводу повинна відповідати вимогам СН 467-74 (Нормы отвода земель для автомобильных дорог).

2.6.2. Трубопроводи, повітряні лінії та підземні кабелі, що знаходяться в межах смуги відводу, повинні розташовуватися з урахуванням можливого розширення земляного полотна, а також озеленення доріг.

2.6.3. Трубопроводи, що перетинають земляне полотно, повинні бути прокладені під близьким до прямого кутом в трубі-кожусі (обоймі), що запобігає пошкодженню полотна під час вибуху і витоку газу, а також від розмивання водою з водопроводу або каналізації.

2.6.4. Висота підвіски телефонних та телеграфних проводів над проїзною частиною повинна бути не менше 5,5 м; (в теплу пору року).

Вертикальна відстань від проїзної частини до ліній електропередач повинна бути не менше: при напрузі до 100 кВ - 7 М, до 150 кВ - 7,5 м, до 220 кВ -- 8 м, до 330 кВ - 8,5 м і до 500 кВ - 9 м.

2.6.5. Не допускається розміщення зелених насаджень на відстанях, що відрізняються від зазначених в п. 9.2.2 Правил; ті, які розміщені ближче, підлягають вирубанню або огородженню.

У межах смуги відводу необхідно регулярно проводити скошення трави, вирубування чагарнику на узбіччях і укосах та заходи по додержанню чистоти.

Для забезпечення відповідності лісових насаджень своєму призначенню має проводитись регулярний догляд за ними, в т. ч. боротьба зі шкідниками сільськогосподарських культур.

2.6.6. Виділення та закріплення земель під смугу відводу, а також їх використання здійснюється у відповідності з Земельним кодексом України.

2.7.1. Структура робіт по оцінці стану автомобільних доріг.

Оцінку автомобільних доріг здійснюють для визначення ступеня відповідності їх транспортно-експлуатаційного стану наведеним вище вимогам та обгрунтування і планування на цій основі раціональної системи дорожньо-ремонтних робіт.

Роботи по оцінці стану доріг включають:

- поточні огляди, які здійснюються інженерно-технічними працівниками ланки дорожньої служби (майстрами, виконробами);

- періодичні огляди дороги та її елементів керівниками дорожньої служби (головними інженерами та т. п.);

- сезонні огляди, що виконуються комісіями, затвердженими керівництвом вищестоящих організацій (упрдорів, обласних дорожніх управлінь та ін.);

- спеціальні обстеження, які виконуються спеціалізованими організаціями (дорожньо- та мостовипробувальними станціями і лабораторіями, науково-дослідними організаціями і т. ін.), а також відомчими комісіями.

Огляди виконують, як правило, візуально і за допомогою найпростіших вимірювальних інструментів та портативних приладів (метр, похиломір, рівень і т. ін.).

Обстеження проводять, як правило, комплексно, з використанням спеціальних приладів і оснащення, за допомогою пересувних дорожніх лабораторій.

2.7.2. Комплексні обстеження включають оцінку та визначення певного переліку технічних характеристик та показників, які характеризують транспортно-експлуатаційний рівень ділянки дороги в цілому.

При комплексних обстеженнях проводять:

- оцінку геометричних параметрів доріг (за допомогою спеціалізованих комплексів типу "Траса", портативних прогиномірів типу КП-135 чи КП-206, дорожнього далекоміра КП-213, встановленого на автомобілі, а також геодезичних приладів);

- оцінку стану земляного полотна і системи водовідводу (проводять візуально та лабораторно);

- оцінку міцності дорожніх одягів (за допомогою жорсткого штампа, навантаженням одягу колесом розрахункового автомобіля, квазістатичним навантаженням одягу колесом розрахункового автомобіля чи динамічним навантаженням одягу з використанням важільного прогиноміра КП-204 чи високоточного нівеліра або установки УНК-4 для масової діагностики міцності одягу);

- оцінку рівності проїзної частини (за допомогою змонтованого в автомобілі-лабораторії поштовхоміра конструкцій ХАДІ, КАДІ, ТХК-2 або їх модифікацій);

- оцінку зчіпних якостей проїзної частини (здійснюють за допомогою причіпної установки ПКРС-2У або портативних приладів ППК-МАДІ, МП-3, РКС-КАДІ, показання яких зведені до показань ПКРС чи з достатньою для виробництва точністю по гальмовому шляху автомобіля);

- оцінка технічного стану штучних споруд включає поточні огляди, періодичні огляди та спеціальні обстеження. Склад та характер робіт по кожному виду оглядів та обстежень встановлюють відповідно до діючих нормативних документів. Поточні огляди здійснюють майстри по мостах (тунелях), періодичні - оглядові комісії, які створюються в установленому порядку. Спеціальні обстеження мостів та тунелів виконують спеціалізовані та науково-дослідні організації.

При поточних та періодичних оглядах визначають загальний стан споруди та виявляють дефекти, які необхідно ліквідувати. В необхідних випадках виконують контрольні інструментальні виміри. Результати поточного та періодичного оглядів є основою для планування ремонтних робіт, підготовки споруд до пропуску льодоходу та паводку, організації тривалих спостережень за розвитком дефектів, тимчасового обмеження руху, організації охорони споруди та визначення необхідності проведення спеціальних обстежень.

Поточні огляди виконують не рідше таких строків: дерев'яні мости, наплавні мости - 1 раз у кварталі; залізобетонні, бетонні та кам'яні мости і труби - 1 раз на півріччя; металеві мости при плюсових температурах - 1 раз на півріччя, при температурах до мінус 20 град. C - 1 раз в місяць, при температурах нижче мінус 20 град. C - щоденно; тунелі - 1 раз в місяць.

Періодичні огляди споруд здійснюють раз на рік після проходу паводкових вод, після ремонту конструкцій, після землетрусів силою більше 5 балів та після інших стихійних явищ, які можуть викликати великі руйнування, а також на спорудах з посиленим і надзвичайним режимом експлуатації.

Спеціальні обстеження здійснюють для визначення фактичної вантажопідйомності споруди або надійності її окремих елементів. Вони можуть включати випробування споруд, які проводяться спеціалізованими організаціями. Такі обстеження проводять на основі висновків за результатами поточних та періодичних оглядів, а також у плановому порядку в такі строки: дерев'яні мости - 1 раз на 5 років; металеві мости - 1 раз на 7 років; тунелі - 1 раз на 5 років.

Споруди, у яких у результаті оглядів та обстежень виявлені дефекти, що несумісні з подальшою їх експлуатацією (тобто вимагають заборони руху), необхідно вважати аварійними.

Усі основні характеристики споруд та дані про їх технічний стан повинні бути занесені в документацію по технічному обліку, склад якої визначено Типовою інструкцією по обліку та паспортизації автомобільних доріг.

Під час оцінки стану інженерного обладнання доріг (зупинки, автопавільйони, майданчики відпочинку, стоянки автомобілів, засоби пасивної безпеки доріг і т. ін.) виявляють руйнування та інші дефекти, які утруднюють їх експлуатацію або погіршують естетичний вигляд дороги.

Під час оцінки стану транспортних дорожніх огороджень виявляють руйнування, надійність установки стояків та кріплення всіх елементів огороджень, ступінь їх забруднення та корозування. При оцінці стану засобів інформаційного забезпечення руху в першу чергу перевіряють їх наявність у передбачених місцях та відповідність проектам і погодженим з Державтоінспекцією схемам організації дорожнього руху, а також наявність механічних руйнувань стояків та щитів і умовних зображень на них, ступінь забрудненості поля знаку. Стан елементів інженерного обладнання доріг має відповідати вимогам, наведеним у розділі 3.

2.8.1. При плануванні ремонтно-експлуатаційних робіт використовують два види планів - перспективний і поточний (річний). Провідну роль в плануванні повинні мати перспективні плани, оскільки тільки вони спроможні комплексно і взаємоузгоджено визначати поточні та стратегічні задачі ремонту та утримання доріг.

2.8.2. При плануванні перспективних та річних обсягів робіт, фінансових та матеріально-технічних ресурсів на їх виконання в масштабі обласних управлінь доріг та упрдорів слід керуватися нормами міжремонтних строків служби одягів та покриттів, наведеними в таблицях 2.5. та 2.6. У випадку, коли коефіцієнт зчеплення покриття проїзної частини є меншим показника, наведеного в пп. 2.3.4 даних Правил - ремонт покриття відповідних ділянок повинен виконуватись невідкладно.