Поточний ремонт - укладання додаткових шарів покриття з перевіркою зазору під триметровою рейкою; укріплення узбіч і укосів. У необхідних випадках розкривають насип, піднімають перехідні плити, кладуть і ущільнюють додаткові шари щебеню або дренуючого грунту, відбудовують конструкцію сполучення.
8.2.5. Розмиви і просідання конусів ремонтують шляхом пошарового відбудування тіла конуса з забезпеченням проектного закладання і укріплення укосів. При необхідності основу укосів закріплюють відсипанням кам'яної призми або заглибленим у грунт бетонним поясом (зубом).
8.2.6. При ремонті укріплень укосів із пошкоджених залізобетонних плит їх треба повністю очистити від залишків зруйнованих плит і грунту, а потім зробити відсипку в вимоїну грунту шарами, старанно їх ущільнюючи, і покласти нові збірні плити (або монолітний залізобетон) з обов'язковою перев'язкою арматури нової конструкції із старою. Щоб петля арматури не зазнавала корозії, поверхню її треба покрити бітумним лаком.
У випадку невеликого підмиву грунту під плитами і утворення порожнин (якщо цілісність і форма плитного укріплення не порушена) рекомендується нагнітати під них цементний розчин.
8.2.7. При ремонті мостіння каменем рекомендується влаштовувати зворотний фільтр із гравійної або щебенової суміші товщиною до 50 см на піщаній основі.
8.2.8. Габіонове укріплення, яке має пошкодження у вигляді просідань або розриву металевих сіток із розкидом каменів, ремонтують шляхом укладання поверх зруйнованих, нових габіонових блоків.
8.2.9. При ремонті матрацних укріплень на пошкоджених ділянках проводять повну перекладку плит із відповідною підготовкою основи.
8.2.10. На підходах із затяжними поздовжніми ухилами перевіряють стан біля кромкових і водовідвідних лотків, колодязів зливоприймачів і комунікацій. Колодязі і лотки систематично очищають від бруду і сміття.
Якщо до моста із водовідвідних лотків поступають води зі шкідливими речовинами, то перед скиданням у річку їх треба очищати в спеціальних відстійниках і фільтруючих колодязях.
8.2.11. Основні завдання по утриманню підмостового русла і регуляційних споруд такі забезпечення нормального пропуску водного потоку і суден, а також паводкових вод і льодоходу під мостами, запобігання утворенню і своєчасне усунення заторів криги в руслі ріки і небезпечних підмивів опор, насипу підходів і регуляційних споруд і своєчасне усунення дефектів, які з'явилися.
8.2.12. На великих мостах повинні проводитися спостереження за рівнем води, профілем дна русла, станом льоду, проходженням високих вод і льодоходу, зміною положення русла в плані і напрямком течії ріки в мостовому переході, на малих мостах - спостереження за рівнем найвищої і меженної вод, а також за профілем дна русла після проходження високих вод.
Інші спостереження проводяться у таких випадках, коли це потрібно за станом опори, русла ріки і за характером водотоку.
На водоймищах проводять спостереження за висотою хвилі, напрямком і швидкістю вітру під час шторму.
8.2.13. Підмостове русло на відстані 100 м вище і нижче за течією повинно очищатися від сторонніх предметів, а конуси і регуляційні споруди також і від намулів. Укоси підходів утримують згідно з вимогами до утримання земляного полотна.
8.2.14. Якщо чагарникова і деревна рослинність на заплаві не є засобом боротьби з розмиванням і регулюванням потоку, її треба вирубати: при наявності струмененапрямних дамб у межах їх довжини плюс 30-40 м вище і нижче за течією від крайніх точок дамб, при відсутності дамб - на довжину 30-40 м вище і нижче моста.
8.2.15. На мостах із малим отвором у зимовий період треба проводити захист отвору від занесення снігом спеціальними щитами, а у випадку заметів своєчасно їх очищати.
8.2.16. Якщо виникає небезпека підмивання конуса моста, струмененапрямних дамб або насипу, треба застосовувати засоби регулювання водного потоку, спрямованого на попередження можливих пошкоджень. Застосування засобів повинно бути обгрунтоване гідравлічним розрахунком.
8.2.17. У випадку притискання потоку до насипу підходів, що загрожує її стійкості, рекомендується влаштування траверсів, які відтискують течію від насипу, а при помірних течіях - влаштування захисного фронту у вигляді закріпленого укосу, масивної стінки, насадження рослинності. Укріплення укосів виконують кам'яним накидом, габіоновими укріпленнями, залізобетонними плитами, гратчастими конструкціями з залізобетону і кам'яного заповнювача та інше.
8.2.18. Для влаштування струмененапрямних масивів, струменебійних і хвилезахисних смуг можуть бути застосовані лісонасадження вербових порід дерев і чагарників, які швидко ростуть. Розміри насаджень повинні бути визначені розрахунком.
8.2.19. У випадку розмивання або пошкодження тіла (укосів) дамби, конусів або насипу підходів їх відновлення проводять у відповідності з правилами ремонту земляного полотна.
Відбудування укріплень укосів дамб, конусів і насипів треба робити шляхом повного перекладання на пошкоджених ділянках відповідних типів укріплень із підготовкою основи.
8.2.20. При виникненні промоїн на узбіччях і укосах насипів, підходах, струмененапрямних дамб і перезволоження конусів треба забезпечити водовідвід у відповідності з діючими нормами і типовими рішеннями.
8.2.21. Для попередження сповзання укріплень укосів регуляційних споруд треба перевіряти непошкодженість упорів, які підтримують плитне укріплення, і при пошкодженнях своєчасно ремонтувати або замінювати.
8.2.22. Опори, які підмиваються, треба укріплювати кам'яним накидом, мішками з глиною і дрібним камінням. Для надійного заповнення зони розмиву при виборі типу захисту, розміру каменів, об'єму накиду, місць скидання зміцнюючих матеріалів у воду, повинні враховуватися глибина і швидкість потоку.
Для одержання максимального ефекту при скиданні каміння в зону розмиву, відсипання треба робити з барж або плавзасобів із застосуванням спрямовуючих лотків. При скиданні без лотків камінь, підхоплений течією, з силою б'ється об опору, пошкоджуючи фундамент.
8.2.23. Підошву голів струмененапрямних дамб або траверс рекомендується укріплювати гнучкими захисними покриттями (матрацами), улаштуванням рисберм. Рисберми застосовують тільки у випадку неглибокого місцевого розмиву біля підошви укосу. Розміри матраца, який забезпечує захист від підмивання, визначають на основі розрахунку очікуваного місцевого розмиву.
8.3. Мостове полотно.
8.3.1. Усі елементи проїзної частини мосту та підходів до нього слід постійно прибирати від сміття, снігу, наносів та зайвих речей, щоб не допустити утворення валків із наносів біля тротуарів, під смугою огорожі, на гратах водоскидних трубок, у зазорах бордюрів, вікнах огорож, на конусах під мостом, під водоскидами та на тротуарах і карнизах. Слід також постійно контролювати додержання встановленного режиму руху по мосту із зберіганням у належному стані знаків, розмітки та ін.
Слід постійно підтримувати в належному стані огорожі проїзної частини, перила, покриття та підходи. Слід запобігати утворенню зон застою поверхневої води, ям, напливів, гребінок на покритті, біля тротуарів і деформаційних швів.
Необхідно постійно дбати про зовнішній вигляд споруди, його декоративні властивості. Забороняється лишати розкритими тріщини на покритті, бетонних поверхнях, над деформаційними швами, ями та вирви в асфальтобетоні, порожнини, в яких може залишатися вода чи бруд.
Забороняється також скидання сміття крізь водовідвідні трубки, за перильні огорожі, на конуси чи під міст. Сміття слід вивозити після прибирання, не припускаючи його накопичення.
У зимовий період експлуатації першочерговим завданням є запобігання утворенню снігового чи льодового шару. Забороняється використання сольових сумішей чи розчинів як на проїзній частині, так і на підходах до неї по довжині не менш як 30-50 м.
Складні дефекти чи пошкодження елементів мостового полотна підлягають позачерговому спеціальному огляду для коригування режиму експлуатації та розробці рекомендацій по їх усуненню.
8.3.2. Поточний та середній ремонт комплексу проїзної частини. Ремонт елементів проїзної частини провадять по групах, пов'язаних між собою конструкцій, зважаючи на їх стан та взаємоположення. Так бажано комплексно проводити:
- ремонт мостового полотна - покриття, шарів гідроізоляції, засобів водовідведення та ушкоджень плити проїзної частини (біля водовідвідних трубок, деформаційних швів, кріплення огорож, тротуарів тощо);
- ремонт тротуарів, огорож проїзної частини, перил та суміжних зон дорожнього одягу та гідроізоляції, каналів комунікацій та їх деформаційних швів;
- ремонт деформаційних швів проїзної частини, в'їздів, суміжних зон дорожнього одягу та водовідведення з укосів підходів.
Призначення типу ремонту дорожнього одягу має залежати від стану гідроізоляції споруди. Якщо протікання гідроізоляції значні, то необхідно ремонтувати всі шари, включаючи й слабкоушкоджене покриття. Забороняється поновлення покриття додатковим шаром асфальтобетону без спеціального проектного рішення, узгодженого згідно з діючими правилами.
Ямковий ремонт дорожнього одягу (до 30% ушкодженої поверхні) слід провадити розбиранням ушкоджених місць прямокутниками та зрізкою напливів. Поновлення розібраних шарів на ділянках ремонту провадять із застосуванням руберойду, асфальтобетонних сумЄшей, а для захисного шару - можливе використання цементобетонних сумішей.
Після часткового ремонту покриття слід провести поверхневу обробку всієї проїзної частини мосту.
Для ремонту гідроізоляції слід використовувати бітумну мастику, фарбові покриття, полімерні матеріали, але тільки з чітко перевіреними необхідними якостями.
Для покриття слід використовувати зсувостійкі, жорсткі щебенисті асфальтобетони із вмістом щебеню 55-65%. Як виняток дозволяється використовувати суміші з меншою жорсткістю, наприклад, литий асфальт, але його використовують тільки при частковому ремонті, який провадять картами площею не більш як 4-6 кв. м.
При ремонті гідроізоляції на сполученні з тротуарами, в зонах деформаційних швів, водовідводних трубок та стояків огорожі рулонний матеріал заводиться на ці конструкції з наклеюванням гарячим в'язким бітумом чи бітумною мастикою. При необхідності він розрізається на пелюстки.
При неможливості проведення повного ремонту дорожнього одягу разом із зруйнованою гідроізоляцією допустимим є тимчасове поновлення водонепроникності проїзної частини поверхневим обробленням асфальтобетонного покриття, з ретельним поновленням дорожньго одягу біля кромок (поруч із тротуарами, деформаційними швами та водоскидами).
Лущіння поверхні залізобетонної огорожі чи бордюрів зупиняють розчисткою сколів, промивкою засолень, проведенням ізоляційних робіт на оголеній арматурі (бітумною чи бітумноепоксидною мастикою або стійкими лакофарбовими сполуками) та наступним поновленням захисного шару бетону. Відновлену поверхню необхідно обробити рЄдиною ПКЖ-2.
При стикуванні нової та старої гідроізоляції слід перекривати новою стару на 10-15 см з урахуванням напрямку стоку води.
Покриття на прогоновій будові, які мають мережу тріщин, здиблення або вибоїни, замінюють новими.
Місце просідання на в'їздах на міст ліквідують перекладанням перехідних плит з обов'язковою заміною грунту під ними на дренуючу суміш.
8.4. Залізобетонні і сталезалізобетонні прогонові будови.
8.4.1. Нагляд за конструкцією прогонової частини залізобетонних мостів та її утримання має мету:
- вчасно виявити дефекти і, відповіно до цього, призначити термін спеціального огляду та встановити режим експлуатації (обмежити рух по споруді або закрити його);
- запобігти подальшому розвитку руйнувань.
Для виконання цього слід постійно прибирати підферменики від накопичування наносів, прочищати опорні частини, фарбувати їх чи намащувати графітовим мастилом та запобігати їх зволоженню.
Проводити комплекс заходів по утриманню та ремонту проїзної частини і особливо по забезпеченню роботи системи водовідводу та гідроізоляції. Тобто прочищати водовідвідні трубки, прибирати та ремонтувати ділянки проїзної частини біля тротуарів та деформаційних швів, поновлювати вчасно ізоляцію на них, а також на стиках тротуарних блоків.
Ремонт залізобетонних прогонових будов, який виконується службою експлуатації, повинен запобігати розвитку руйнувань та їх наслідків.
Більшість дефектів мають бути ліквідовані тільки за спеціальним проектом ремонту чи реконструкції мосту, виконаного на базі результатів спеціального огляду споруди з призначенням тимчасового режиму його експлуатації.
8.4.2. При постійному нагляді та догляді за металевими прогоновими будовами в першу чергу оглядають усі дефектні місця, в яких висока імовірність появи пошкоджень. Такими місцями є заклепкові з'єднання, зварні шви і місця біля швів, місця різкої зміни перерізів елементів і місця з вхідними кутами, місця приєднання поперечних балок до головних.
Оглядають також усі місця, де може збиратися бруд, сміття, вода, сніг та лід, визначають ділянки конструкцій, які погано провітрюються і можуть часто зволожуватись. Найбільше засмічуються вузлові з'єднання, елементи, розміщені під деформаційними швами, нижні пояси ферм, місця поблизу водовідвідних трубок, опорні частини.
8.4.3. При огляді заклепкових з'єднань слід перевіряти стан робочих заклепок у вузлах, стиках, при укріпленнях із великою товщиною склепаних пакетів (три і більше листів), у стиснуто-розтягнутих елементах, що працюють на знакоперемінні навантаження, у прикріпленнях гнучких елементів (середні розкоси ферм, в'язів). Якість заклепок перевіряють зовнішнім оглядом та простукуванням молотком масою близько 200 г. Слабкі заклепки при ударі глухо дзенькають. Ознаками слабких заклепок можуть бути також потьоки іржі з-під головок чи з зазорів між з'єднаними елементами, тріщини в фарбі навколо заклепок. Дефектними є також заклепки з зарубками чи неповномірними головками, тріщинами, заклепки із збитими головками, при наявності вінчика навколо головки чи зарубками металу довкола неї.
При великому кроці заклепок можливе розпучування елементів іржею.
8.4.4. У сталевих прогонових будовах із гратчастими фермами необхідно контролювати прямолінійність елементів, стан з'єднуючих планок, їх кріплення. У стиснутих стержнях викривлення елементу допускається не більше 1/500 його довжини, а в розтягнутих елементах і в'язях ферм - не більше 1/300.
У прогонових будовах із суцільною стінкою головних балок випучування вертикальних листів допускається не більше 1/250 найменшого розміру між ребрами жорсткості чи між полицями балок.
8.4.5. При огляді прогонових будов виявляють також пошкодження конструкцій: розриви, пробоїни, вм'ятини, погнутості. Такі пошкодження виникають унаслідок ударів транспорту в мостах із рухом понизу.
Підлягають детальному огляду зони сполучення полиць із стінками елементів мостів із прокатних двотаврових балок крупного перерізу (висотою 600 мм і більше) і широкополичних двотаврів типу "Пейне". У цих зонах можлива наявність тріщин і пластичних деформацій зсуву, які видно на око при огляді у вигляді лінійних напливів металу поздовж стінки балки (т. з. лінії Людерса).
У приопорних зонах балок та фасонках в'язей внаслідок затікання води на металоконструкції через деформаційні шви може бути розшарування металу.
8.4.6. У сталезалізобетонних прогонових будовах із залізобетонною плитою, що включена в спільну роботу з металоконструкціями, необхідно контролювати суміжності плити з балками, а також стан залізобетонної плити. Слід звертати увагу на кінцеві ділянки суміжності плити з балками, де можливий відрив плити та утворення зазору між бетоном та верхнім поясом металоконструкцій. При виявленні тріщин у суміжності плити з металом і в самих металоконструкціях необхідно провести спеціальний огляд такої прогонової будови спеціалізованою мостовипробувальною організацією.
Слід мати на увазі, що в натурі досить важко встановити, чи є об'єднання залізобетонної плити з металоконструкціями для спільної роботи. Про наявність пов'язей плити з балками слід судити після вивчення проектної документації на міст. На Україні сталезалізобетонні прогонові будови почали застосовувати після 1948 р., тому технічна документація на них має знаходитися в експлуатаційних організаціях. Мости з залізобетонною плитою, збудовані раніше цього часу, мають відокремлену плиту.
8.4.7. У з'єднаннях на високоміцних (фрикційних) болтах контролюють щільність пакетів із сталевих листів, а також стан болтів, гайок та шайб. Щільність стягування листів вимірюють щупом товщиною 0,3 мм. При нормальному стані щуп не повинен входити між частинами пакету по кромках елементів і деталей. Не допускається наявність тріщин у гайках та болтах, зім'яття шайб і головок болтів, недостатність довжини різьби болту (повинно бути не менше одного вільного витка після повного закручування гайки). Відповідність величин натягу болтів розрахунковим значенням слід перевіряти динамометричним ключем не рідше ніж 1 раз на 7 років при проведенні періодичних оглядів спеціалізованою організацією.
8.4.8. У зварних швах та металі навколо зварної зони слід виявити тріщини, які з'являються внаслідок перенапруги металу в місцях концентрації розтягуючих напружень, залишкових напружень від зварки, а також у результаті холодноломкості металу при від'ємних температурах та його старінні. Такі тріщини можуть бути виявлені переважно в місцях із різкою зміною перерізу (наприклад, у місцях обриву листів, на кінцях швів і накладок), у місцях примикання ребер жорсткості, діафрагм, фасонок, у зоні зварних швів із дефектами, а також підрізів металу від механічних впливів. Особливу увагу слід звертати на шви розтягнутих та стиснуто-розтягнутих елементів гратчастих ферм та розтягнутої зони суцільних балок. У цих елементах слід оглядати стикові та з'єднувальні шви (наприклад, з'єднуючих стінку та пояси елементу). Основними дефектами зварних швів є тріщини, непровар, підрізи, шлакові включення, напливи, кратери. Тріщини можна виявити при уважному огляді через лупу.
Зовнішніми ознаками тріщин можуть бути потьоки іржі та лущення фарби. Ділянку, де підозрюється тріщина, необхідно очистити від іржі та фарби, змочити керосином і насухо витерти, а потім натерти крейдою чи покрити будь-яким колоїдним розчином. Керосин із тріщин вберуть у себе крейда чи колоїдний проявник через 3-4 години, і тріщина проявиться. Найбільш повну уяву про стан металу дають фізичні методи дефектоскопії (електромагнітні, ультразвукові, акустичної емісії, просвічування рентгенівськими чи гама-променями). В окремих випадках для виявлення тріщин допускається гострим крейцмейселем обережно зняти тонку стружку по її напрямку. Стружку слід зняти таким чином, щоб тріщина знаходилася приблизно посередині її ширини. Роздвоїння стружки підтвердить наявність тріщини.
Виявлені тріщини відмічають і ведуть за ними регулярне спостереження. В залежності від характеру тріщини та інтенсивності її розвитку необхідно визначити умови подальшої експлуатації елементу споруди, в якому вона виявлена. Як першочерговий засіб (до капітальної локалізації тріщини) може бути виконане свердління на її кінці круглого отвору діаметром 12-14 мм.
8.4.9. При зовнішньому огляді поверхні встановлюють стан пофарбування металу. Нормальним станом пофарбування вважається покриття, що утворює рівну плівку без пропусків і потьоків, через яку не просвічується метал, не має тріщин, пухирів, лущення, розм'якшення, механічних пошкоджень.
8.4.10. При огляді опорних частин сталевих прогонових будов визначають: угін та перекіс котків, правильність обпирання на опорні плити, затяжку анкерних болтів, наявність тріщин в елементах опорних частин, корозію металу, засміченість.
8.4.11. В процесі експлуатації мостів на несучих конструкціях всі місця, де можливе накопичення бруду, сміття, води, снігу і льоду, а також ділянки, які не провітрюються та зволожуються, необхідно очищати не рідше, ніж 2 рази на рік (весною та восени).
Роботи слід проводити обережно, дерев'яними лопатами і шкребками, щоб не пошкодити фарбу.
Для усунення тривалого застою води просвердлюють отвори діаметром 20-30 мм з зачисткою країв зверху. Можливість такого послаблення має бути перевірена розрахунком. В розтягнутих поясах зварених балок свердління дренажних отворів не допускається.
8.4.12. Котки, поверхні кочення та ковзання опорних частин необхідно регулярно натирати графітовим змащувачем, а бокові грані фарбувати олійною фарбою. Для охорони опорних частин від забруднення рекомендується влаштовувати футляри, які відкриваються, з листової сталі або полімерних матеріалів.
8.4.13. Роботи по ремонту дефектних елементів прогонових будов, які потребують складання проекту їх виконання, чи розрахункового обгрунтування, відносяться до капітального ремонту, всі інші - до поточного ремонту.
Номенклатура робіт по поточному ремонту металевих прогонових будов:
- заміна заклепок;
- підтяжка та заміна болтів;
- одиночна заміна та ліквідація пошкоджень окремих елементів прогонових будов, які не потребують обгрунтування розрахунком (усунення виникнення тріщин в металі, виправлення місцевих деформацій, підсилення та ліквідація окремих пошкоджень);
- ремонт деталей опорних частин, який не вимагає їх розвантаження;
- пофарбування металоконструкцій;
- роботи з ремонту освітлення, ремонту та зміни судноплавної сигналізації.
8.4.14. Заміну дефектних заклепок рекомедується виконувати на фрикційні (високоміцні) болти. В прикріпленні допускається одночасно заміняти не більше 10% загальної кількості заклепок, а при наявності в прикріпленні 10 заклепок і менше - тільки по одній. Діаметр болтів визначається в залежності від діаметру заклепок, що змінюються: заклепки діаметром 19-21 мм, 23 мм і 25 мм замінюють відповідно болтами діаметром 18, 22 і 24 мм. Гайки затягують динамометричними ключами до розрахункових величин зусиль, які залежать від номінального діаметру болта. Роботи з натягу болтів слід проводити при обмеженому русі транспорту по споруді, а контрольне - при відсутності тимчасового навантаження. Після закінчення натягу болтів слід перевірити ближні до них заклепки відстукуванням з метою виявлення їх послаблення. Якщо такі заклепки виявлені, їх слід замінити на високоміцні болти.
З тим, щоб не змінити статичної схеми конструкції, не допускається заміна заклепки високоміцними болтами в вузлових з'єднаннях елементів гратчастих ферм. В цих випадках дефектні заклепки мають бути замінені виточеними (чистими) болтами при умові точної відповідності діаметрів болта і отвору, де раніше знаходилась заклепка.
8.4.15. Виявлені в металі тріщини повинні бути негайно усунені.
При невеликих тріщинах довжиною менш, ніж 10 мм, розміщених на кромках елементів і торцях зварних швів, рекомендується зняти пошкоджений тріщиною метал наждачним кругом чи зубилом з подальшою зачисткою. Якщо при цьому ослаблення перерізу елементу перевищує 2%, то попередньо повинен бути зроблений розрахунок можливості такого послаблення.
Тріщини довжиною більшою, ніж 10 мм, необхідно для зупинки їх подальшого розвитку, розсвердлити на кінцях на всю товщину діаметром 12-14 мм. Центр отвору має відступати від кінця тріщини на половину його діаметру. Отвір повинен бути зачищений з обох сторін на глибину 2-3 мм. Значні по довжині та небезпечні по розташуванню тріщини повинні бути засвердлені на кінцях та перекриті накладками на високоміцних болтах. За розсвердленими тріщинами необхідно встановити нагляд і в випадку їх подальшого розвитку виконати підсилення за спеціальним проектом.
8.4.16. Застосування зварки для усунення дефектів допускається в випадках, передбачених спеціальними проектами. Зварку повинні виконувати висококваліфіковані дипломовані зварники.
8.4.17. Невеликі погнутості та вм'ятини косинців, поясів, розкосів, в'язей виправляють струбциною чи лапою без розклепки елементів. Для виправлення загальних і значних місцевих погнутостей вертикальних або похилих елементів застосовують домкрати з упорними балками. Можливість їх виправки, розклепки та заміни повинна бути перевірена розрахунком.
Якщо усунути дефект на місці неможливо, пошкоджений елемент знімають і після ремонту встановлюють чи замінюють його новим.
Для виключення з роботи повністю пошкодженого елемента використовують спеціальні пристрої, які тимчасово замінюють робочий елемент.
При ремонті місць з пробоїнами та розривами деформовану частину елемента вирізають пе плавній кривій, заповнюють вставкою та перекривають двосторонніми накладками на високоміцних болтах.
8.4.18. При невеликих зміщеннях і перекосах елементів опорних частин обмежуються усуненням зазорів і нещільностей в обпиранні клиноподібними вставками. При зміщеннях, що вимагають перестановки котків опорних частин, ремонтні роботи виконуються за спеціальним проектом.
8.4.19. Всі металеві частини прогонових будов і опор, крім котків і площин кочення і ковзання опорних частин, повинні бути пофарбовані. Пофарбування має своєчасно відновлюватись. Строки фарбування різних частин слід встановлювати в залежності від стану старої фарби і вимог естетики. При пошкодженні пофарбування на окремих ділянках можна проводити часткове підфарбування.
Для пофарбування металоконструкцій мостів рекомендується застосовувати олійні фарби та полімерні лакофарбові сполуки. Фарба, якщо на те не має особливих вказівок, повинна застосовуватись світлого кольору для полегшення нагляду і зменшення температурного впливу на прогонову будову.
До пофарбування поверхня металу повинна бути очищена від іржі, старої фарби, бруду і пилу. Підготовку поверхні проводять механічним чи хімічним методом з застосуванням грунтовок-модифікаторів іржі. Очищені поверхні підлягають прийомці мостовим (дорожнім) майстром. При цьому одночасно проводиться огляд металу з метою виявлення дефектів, пошкоджень. Результати огляду та приймання очистки оформляють актом.
8.5. Опори мостів.
8.5.1. Своєчасне виявлення дефектів, нагляд, утримання та поточний ремонт конструкцій є неодмінною частиною експлуатації мостової споруди. Особливу увагу під час нагляду слід звертати на стан несучих конструкцій опор, на яких поява дефектів та ушкоджень призводить до зниження несучої здатності споруди. До таких дефектів та ушкоджень належать:
- зміна геометричного положення;
- наявність розкритих, перетинаючих конструкцію, тріщин (шириною більш, як 0,2 мм) на палях, стоянах, ригелях в місцях виникнення найбільших напружень;
- наявність вертикальних тріщин великого розкриття шириною більш як 1 мм, перетинаючих цокольну частину опори і ростверк з відокремленням масиву бетону;
- фільтрація води крізь шви передньої стінки необсипних стоянів та відокремлення зворотніх стінок або відкрилків обсипного стояна від передньої тріщини;
- нахил шафової стінки та підферменника в бік насипу підходів;
- руйнування підферменного каменя.
За розвитком цих дефектів встановлюється постійний нагляд шляхом інструментального знімання, накладаються гіпсові марки, за якими фіксується розвиток щілин, а також здійснюється нагляд за зміною кольору висолів (поява коричневого чи рудого кольору свідчить про корозію арматури). Результати нагляду заносяться до журналу споруди. Встановлення причин появи вищеозначених дефектів здійснюється фахівцями, що призначають ремонтні заходи. Ушкодження підводної частини опори, розмиви русла біля опори виявляються підводним обстеженням та замірами під час спеціального огляду.
Утримання опор має мету запобігти виникненню дефектів, що знижують як довговічність опори, так і її несучу здатність. Для цього слід:
- не допускати накопичування наносів (чи бруду крізь зруйнований деформаційний шов) на поверхнях елементів опор та стоянів;
- забезпечувати стік води з поверхонь ригелів та підфермеників;
- поновлювати ушкоджені захисні шари елементів опори, які передбачені проектним рішенням;
- здійснювати заходи по запобіганню виникнення дефектів чи консервації їх розвитку;
- утримувати в належному стані експлуатаційні пристрої (сходи, огорожі, майданчики тощо).
8.5.2. Поточний ремонт та утримання опор мостів виконується службою експлуатації та передбачає:
- поновлення відколів частин, що відокремилися (суміжних з відколами) та нанесення на них нового захисного шару;
- поновлення втраченого захисного шару внаслідок льодоруйнування, корозїї бетону та лущення з попередньою розчисткою ушкоджених площин, розробкою країв руйнування, по нормалі до поверхні бетону, на глибину не менш як 30 мм;
- поновлення втрат руслоукріплення накиданням кам'яних блоків, а при значних розмивах - переустрій усього комплексу регуляції, але тільки за спеціально розробленим проектом.
Ремонт ушкоджень, які призвели до змін геометричних положень елементів опори, просідань, наднормативних прогинів, відокремлень масивів кладки з приводу надмірного розкриття тріщин, значних корозійних втрат бетону, наднормативних тріщин, перетину арматури та стикових деталей і планок виконується тільки за спеціальним проектом ремонту опори.
8.6. Кам'яні і бетонні мости.
8.6.1. Основними дефектами бетонних і кам'яних мостів є: - розладнання елементів водовідводу та дренажу за стоянами;
- руйнування гідроізоляції склепіння і задніх граней стоянів;
- тріщини, як правило, - поздовжні, у кам'яній кладці і бетоні склепінь, рідше - в щокових стінках;
- вивітрювання швів кладки, корозія (каменю і бетону), особливо в місцях перемінного рівня води і льодоходу, раковини і відколи.
При нерівномірних осіданнях опор в п'яткових і ключових перерізах з'являються великі поперечні тріщини, які свідчать про зміну розрахункової схеми (перетворення склепіння в дво- або тришарнірне) із суттєвим зменшенням несучої здатності споруди.
8.6.2. У однопрольотних аркових мостах проникаюча через проїзну частину атмосферна вода повинна без перешкод відводитися до дренажу за задніми гранями стоянів по гідроізоляції, що покладена на склепінні і задніх стояках. При двох- або трьохаркових прольотах відведення води здійснюється також через водовідвідні трубки, закладені в ключах склепінь.
Ознаками поганого водовідводу і незадовільного стану гідроізоляції є мокрі плями і потьоки (з вилуженням вапна або солей бетону) на поверхні зовнішніх граней склепіння і опор.
Водовідвідні трубки треба періодично прочищати. Щоб запобігти забрудненню поверхні кладки, водовідвідним трубкам надають відповіднии напрямок, подовжують їх за межі склепіння на 15-20 см.
8.6.3. Утримання кам'яних і бетонних мостів, крім звичайних робіт, полягає в спостереженні за їх станом; установленні маяків із алебастру (гіпсу) на тріщини, фіксуванні кінців тріщин незмивною фарбою з внесенням необхідних записів в мостову книгу.
При наявності великої кількості дрібних тріщин або вивітрювання на великій площі рекомендується нанести суцільну штукатурку, яка дозволяє краще стежити за стабілізацією або "диханням" тріщини.
8.6.4. При ремонті кам'яних і бетонних аркових мостів в першу чергу треба вживати заходи по скиданню поверхневих вод, щоб не допустити попадання води у середину кладки і захистити її поверхню від дії атмосферних опадів.
8.6.5. При поганому водовідводі і незадовільній гідроізоляції треба розкрити, де потрібно, покриття проїзної частини, і заповнити надсклепінні пазухи та відремонтувати гідроізоляцію, надаючи їй необхідний ухил.
8.6.6. Якщо дренаж за задніми гранями стоянів замулений і погано працює, треба зробити його переукладання і очищення або влаштувати дренаж заново з попереднім частковим розкриттям земляного полотна в місці сполучення підходів з мостом.
8.6.7. Вивітрені і зруйновані шви кам'яної кладки треба очистити від сміття, пилу і зволоженого бруду на глибину до 5-6 см, промити струменем води і потім розшити заново цементним розчином, накладаючи шов увігнутого профілю.
8.6.8. Облицювання кладки може мати тріщини у швах і у цілому камені, викришування швів, відставання і випинання облицьувального каменю. У цих випадках в процесі поточного ремонту треба замінити окремі камені облицювання, розчистити кладку, розшити шви.
8.6.9. Пошкодження поверхневого характеру (раковини, дрібні тріщини, відколи, випадіння окремих каменів кладки, вивітрювання швів, корозія) повинні негайно усуватися службою експлуатації, глибокі тріщини і порожнини в кладці треба заповнювати цементним розчином під тиском через пробурені в кладці отвори.
8.6.10. Поява тріщин у зворотних стінках стоянів кам'яних аркових мостів може бути спричинена поганим відводом води або наявністю в просторі між зворотними стінками грунтів, які здимаються. У першому випадку перевіряють роботу дренажу за стояном, коли проводять ремонтні роботи, в другому - грунт, який здимається, замінюють іншим. Тріщини герметизують.
8.6.11. У бетонних аркових мостах звичайні дефекти масиву склепіння і опор (раковини, відколи, тріщини, корозія бетону і інше) усувають за зазначеними вище правилами ремонту прольотних будов і опор залізобетонних мостів.
8.7. Дерев'яні мости.
8.7.1. Основними задачами утримання і поточного ремонту дерев'яних мостів є: запобігання появи і розвитку гниття; очистка елементів моста від бруду, снігу і льоду; усунення дрібних дефектів; усунення ослаблення болтів і тяжів; забезпечення протипожежними засобами.
8.7.2. Проїзну частину моста і тротуари треба постійно очищати від бруду і сміття, а в зимовий перюд - від снігу.
8.7.3. Для провітрювання берегових опор і прольотних будов малих мостів треба прибирати чагарник і високу траву, які знаходяться в безпосередній близькості перед отвором споруди.
8.7.4. Для подовження строку служби деревини конструкцій мостів і своєчасного захисту її від гниття на початковій стадії ураження гнилизною роблять антисептування. Найпростіший спосіб антисептування - метод зовнішнього обмазування спеціальною пастою. Палі опор на заплавах і льодорізи, які найбільш інтенсивно зазнають гниття в зоні поверхні грунту, захищають антисептичним бандажем. Бандаж виготовляють із толю, руберойду або мішковини. Антисептичний склад наносять на ділянку палі, яку захищають, і на бандаж з внутрішнього його боку. Бандаж щільно накладають на палю (обертають навколо палі) і по утвореному шву (з перекриттям на 10 см) прикріплюють до неї толевими цвяхами або прикручують в'язальним дротом. Верхній край бандажа і частину палі, яка межує з ним, на ділянці в 10-15 см покривають бітумною гідроізоляцією. Верх бандажа повинен виступати над грунтом на 15-20 см. Якщо в місці установлення бандажа є стик палі впівдерева, зверху бандажа ставлять хомути.
8.7.5. Як розчинний антисептик можуть бути використані препарати ХМ-5; МХХ-15; МХХ-44 і інші. Хромат міді ХМ-5 складається із 10-12%о рідкого розчину суміші мідного купоросу і біхромату натрію технічного, які використовують в співвідношенні 1:1 за масою. Розчин готують при температурі навколишнього повітря 15-20 град. C (ГОСТ 28815-90).
8.7.6. З маслянистих антисептиків рекомендується кам'яно-вугільне мастило, змішане з зеленим мастилом або гасом. Антисептична паста складається із фтористого натрію, бітуму, гасу і торфяного борошна (за масою 51:23:22:4 відповідно).
8.7.7. Просочення деревини рекомендується робити за методом глибокого просочення під тиском з допомогою спеціальних установок, укомплектованих порожнистими свердлами (ін'єкторами), які загвинчуюють в елемент, який антисептують. Ін'єктори закріплюють вздовж елемента на відстані 60-100 см, по колу чотири ін'єктори на однакових відстанях. Робочий тиск складає 0,2-0,8 МПа.
8.7.8. Дошки верхнього настилу, який має знос більш 3 см, замінюють на нові. Не дозволяється ставити латки у вигляді обрізків (коротких) дощок. Дошки в місцях їх відставання від нижнього настилу або поперечин щільно пришивають, а цвяхи, які виступають, забивають, або замінюють.
Дошки тротуарного настилу, на консолях поперечин кладуть з зазором 2 см для вентиляції.
Щоб уникнути розладу настилу, колесовідбійні бруси щільно приганяють до настилу і затягують болтами.
8.7.9. Поламані та гнилі елементи прольотних будов повинні відновлюватися у первісному вигляді. Металеві елементи кріплення повинні підтягуватися і обслуговуватися не рідше одного разу на рік.
8.7.10. Опори і льодорізи після проходу льодоходу і повені очищають від мулу і сміття, а всі пошкодження лагодять. Стерту обшивку льодорізу і опори замінюють, а нову (із пластин або брусів) ставлять з щілинами до 1 см для провітрювання. На річках з великим льодоходом обшивку льодорізів і опор виконують із листової сталі товщиною 2-3 мм на висоту зони коливання рівня льодоходу плюс 0,5 м. У льодорізах задня стінка не захищається.
8.7.11. На річках, де зимою можливе підняття рівня води, для запобігання висмикуванню паль, роблять обколювання криги. Зроблені прорізи захищають від замерзання, закриваючи їх зверху утеплювальними матеріалами (сіном, соломою, снігом і т. ін.).
8.7.12. Заміну та відновлення несучих елементів мостів треба здійснювати тільки за спеціальним проектом.
8.8. Шлюзні та переливні мости.
8.8.1. Крім звичайних вимог до утримання та ремонту мостів в цих спорудах слід додатково наглядати за:
- забезпеченням цілісності та герметичності флютбету;
- місцем з'єднання дамби та стояна (відсутність протікання, локальних розмивів, тощо);
- станом низової частини дамби, підходів та переливних насипів, кріпленням укосів, цілісністю зон, межуючих з підошвою насипу, відсутністю осідання та зсування укосів, свищів та інше;
- надійною роботою механізмів, які відчиняють та зачиняють затвори.
Крім позначених зовнішніх дефектів, слід спостерігати за наявністю побічних ознак. Так, ступінь виносу грунту з-під флютбету слід вимірювати через отвори водобійної частини. При значному просіданнЄ необхідно розкрити флютбет та влаштувати зворотний фільтр. Після цього потрібно відновити флютбет.
8.8.2. Зимове утримання підпірних та переливних споруд має бути спрямоване на запобігання приморожування механізмів затворів та пробиття на вкритій льодом поверхні отворів розміром 1,5 м.
8.8.3. Пропуск повеневих вод, якщо дамба не законструйована на стримання підпірного рівня, передбачає поступовий скид води в залежності від збільшення її кількості у водосховищі, за узгодженим графіком.
8.9. Наплавні мости та паромні переправи.
8.9.1. При експлуатації наплавних мостів слід наглядати за:
- комплектністю рятувального та протипожежного устаткування;
- комплектністю експлуатаційного устаткування (човни, насоси, визначені запасні комплекти понтонів, сходи в понтони, ремонтні матеріали та інше);
- відповідністю навантаження встановленим чи визначеним технічним параметрам споруди та регулюванням його обслуговуючим персоналом за допомогою шлагбаумів, турникетів та дорожніх знаків, які встановлені на підходах до споруди;
- стабільністю поздовжнього отвору мосту та паромного ходу;
- за станом шарнірних з'єднань прогонової будови та вчасним підтягуванням;
- своєчасним прибиранням проїзної частини, наплавних опор, апарелів та причалів, чисткою водоскидних пристроїв;
- вчасною заміною рівня проїзної частини причалів, перехідних містків та утримання підйомних засобів у належному стані;
- за появою води в плаваючих опорах та вчасним її відкачуванням;
- просушуванням внутрішньої порожнини понтонів, відчиненням люків у суху погоду;
- утриманням поздовжнього нахилу на перехідних містках наплавних мостів не більш як 8%о;
- забезпеченням стабільності положення отвору споруди;
- стежити за тим, щоб найменша глибина під понтоном чи наплавною опорою була більшою ніж 15 см від рівня максимальної осадки.
8.9.2. В зимовий та повеневий період слід:
- до початку льодоставу чи повені виводити плавучу систему на призначене місце її зберігання;
- при появі на річці шуги чи слабкого льоду систематично відводити її від понтонів, запобігати появі полію під понтонами, а також їх бортах. Для цього необхідно сколювати слабкий лід смугами по 0,7-1,0 м.
8.9.3. При проведенні заходів по утриманню наплавної споруди чи її поточному ремонті передбачається:
- запобігати розсиханню дерев'яних конструкцій під час їх зберігання та поновлювати їх герметичність просмолюванням з конопаченням отворів та щілин. Якщо отвори з'явились під час експлуатації, їх забивають пробками з сухої деревини;
- в металевих плавучих засобах отвори чи прослаблені клепки забивають дерев'яними конічними пробками, які обрізаються за 10-20 мм від площини борту по можливості з зовнішнього боку, а в днищі з середини;
- запобігати прослабленню шарнірів прогонової будови;
- запобігати розвитку корозії шляхом нанесення бітумного лаку чи мастики по попередньо підготовленій поверхні металу.
8.10. Водопропускні труби.
8.10.1. Основними завданнями утримання і поточного ремонту труб є: підтримання нормального водотоку через трубу і запобігання утворенню дефектів в насипу і проїзній частині над трубою і в конструкції труби, усунення дрібних пошкоджень.
8.10.2. При чергових оглядах труб відмічають і фіксують дефекти, які найбільш часто зустрічаються:
- нерівномірні просідання ланок труб по її довжині, які спостерігаються на торфяних, глинистих або слабких грунтах, або спричиняються підмиванням фундаментів при розладі швів;
- тріщини, деформації і сплющування ланок труб і оголовків, спричинені дією навантажень;
- мокрі плями і вилуговування солей бетону внаслідок пошкодження гідроізоляції і фільтрації води через насип;
- відривання оголовків від труби і значні тріщини в оголовках, які виникають в результаті підмивання фундаментів, нерівномірних осідань, збільшення тиску зволоженого грунту на відкрилки оголовків;
- незадовільний стан стиків ланок (фільтрація води, наявність тріщин). Крім того, перевіряють стан бетону і кам'яного мурування усіх конструктивних елементів труб і стін укріплення укосів насипу.
8.10.3. Водопропускні труби очищають літом від сміття і мулу, а зимою від снігу і льоду. Роботи виконують за допомогою скребків, механізованим способом або з допомогою гідромонітора.
На зимовий період усі труби треба закривати на вході і виході щитами з хмизу для запобігання проникнення снігу в середину труби. На водотоках в щитах залишають отвори на випадок відлиги.
8.10.4. Русло на підході до труби рекомендується випрямляти, закріплювати його дно і береги кам'яним накидом. У зоні розтікання потоку за трубою при наявності розмивання берегів закріплення їх обов'язкове. Підводні русла, водобійні колодязі і гамівник на виході із труби регулярно очищають від наносів і від сторонніх предметів. Треба також вживати заходи по застеріганню яроутворення, а у випадку їх утворення - робити закріплення.
8.10.5. При виникненні невеликих затухаючих деформацій, осідання або зсуву ланок труб дефектні шви зашпаровують, а лоток труби вирівнюють бетоном.
8.10.6. Тріщини і раковини в бетоні ланок і оголовків розчищають і штукатурять цементним розчином, попередньо очистивши арматуру від корозії.
8.10.7. При просочуванні води через шви між ланками залізобетонної труби (а в кам'яній кладці через склепіння і стіни) треба відремонтувати гідроізоляцію. Для цього розкривають насип над дефектною ділянкою труби і заповнюють дефектні шви клаптям, яке просочено бітумною мастикою. Зовні труби шви перекривають на ширину 25 см декількома шарами рулонного матеріалу з прошарками бітумної мастики. Інші частини поверхні труби обмазують двома шарами бітумної мастики. Потім відновлюють насип над трубою шарами ущільненого грунту по 10-15 см.
8.10.8. Порожнини за трубами, які утворилися внаслідок вимивання грунту через дефектні шви, при невеликих висотах насипу заповнюють грунтом, розкриваючи зверху дефектну ділянку, а при високих насипах або недоцільності розкриття насипу - піском або цементною сумішю під тиском. Після заповнення порожнин дефектні шви зашпаровують.
8.10.9. При частих замулюваннях труби треба передбачити засоби, які зменшують каламутність потоку: при можливості улаштувати відстійні басейни перед спорудами, вимагати від господарств виконання агротехнічних засобів, які підвищують антиерозійну стійкість грунту.
8.10.10. При імовірності закупорювання вхідного отвору труби треба ставити перед нею захисні огорожі.
8.10.11. При ремонті укріплення на виході із труби видаляють рослинність (якщо вона є), відновлюють суцільність грунтової основи, у необхідних випадках улаштовують підготовку основи під плити кріплення, укладають плити, жорстко з'єднують (зв'язують або зварюють) випуски арматури із плити і покривають бітумним лаком, шви заповнюють бетоном.
8.11. Пропуск льодоходу і високих вод.
8.11.1. Для попередження пошкоджень і руйнувань штучні споруди повинні бути підготовлені до пропускання льодоходу і високих вод.
При наявності старорічищ і на притоках в зоні підпору основної ріки треба ураховувати можливість повторних льодоходів при рівні високої води.
8.11.2. Для одержання прогнозів погоди, а також відомостей про початок льодоходу і повені, відомості про крижаний покрив на ріках, переміщеннях криги і горизонтах води дорожньо-експлуатаційні організації повинні установити регулярний зв'язок з місцевими органами гідрометеорологічної служби.
8.11.3. Роботи по забезпеченню нормального пропуску льодоходу і високих вод розподіляються на три періоди:
- підготовчий;
- пропуск льодоходу і високих вод;
- ліквідаційний.
8.11.4. При очікуванні появи значного снігового покрову отвори малих мостів довжиною до 6 м, труб закривають щитами, щоб уникнути занесення їх снігом. При тривалих відлигах отвори мостів не закривають, але після снігопадів очищають від снігу.
8.11.5. Наприкінці зими прибирають щити, лід, який утворився при повторних весняних заморозках в створах малих штучних споруд, і розчищають сніг, прориваючи канави по руслу перед вхідними і вихідними отворами шириною не менше створу самої споруди і довжиною 30 м від кожного оголовка. Повністю очищають від снігу частини укосів над оголовками труб.
8.11.6. У малих мостів через суходіл, яри і невеликі струмки розчищають від снігу підошви конусів, улаштовуючи канави з виходом до отвору моста, прокопують широку канаву в снігу по головному руслу.
8.11.7. Слідом за розчищенням малих споруд від снігу і льоду приступають до очищення від снігу бічних і нагірних канав, які підходять до споруди. Щоб запобігти пошкодженню великих насипів над трубами (обвали і спливання від талої води), в снігу на укосах насипів прокопують прорізи шириною 0,5 м через кожні 10 м перлендикулярно бічним канавам.
8.11.8. На кожний великий і середній міст призначають особу, яка відповідає за підготовку і захист споруди від повені і льодоходу та розробляє оперативний план заходів.
8.11.9. Мости, які охороняються від льодоходу і повені, повинні бути забезпечені необхідною робочою силою у вигляді окремих бригад в складі 5-7 чоловік.
Усі працівники, які беруть участь в забезпеченні пропуску високих вод, повинні бути своєчасно проінструктовані.
Великі мости до початку льодоходу і повені повинні бути забезпечені засобами зв'язку (телефоном, радіо), транспортом, приміщенням, яке обігрівається.
Крім того, кожний міст, який захищається від льодоходу, повинен бути оснащений рятувальними засобами: рятувальними поясами, кругами, а великі мости - також рятувальними човнами.
8.11.10. При очікуваному інтенсивному льодоході або високій повені заздалегідь погоджують з місцевими органами влади питання про залучення, у випадку необхідності, команд військових частин або місцевого населення.
8.11.11. Льодокольні підривні роботи, як правило, проводяться тільки на мостах з дерев'яними опорами. На мостах капітального типу такі роботи виконуються тільки у виняткових випадках, якщо:
- підтверджено практикою, що на даному об'єкті в період льодоходу утворюються великі затори криги, які спричиняють значні підмиви фундаментів опор;
- постійний міст, побудований на залізобетонних пальових опорах, який не відповідає важкому режиму льодоходу на даному водотоці, що також підтверджується практикою минулих років;
- опори постійного моста дефектні і щорічно пошкоджуються льодоходом.
Будівельні і льодокольні підривні роботи повинні бути погоджені у встановленому порядку.
8.11.12. У комплекс підготовчих робіт, крім ліквідації дефектів, виявлених при огляді опор і льодорізів, входить закріплення підмостового русла біля опор. На основі результатів промірювання підмостового русла біля опор, місця підмивів укріплюють каменем, важкими фашинами, а в більш серйозних випадках - хворостяником з каменем. Крім того, при необхідності закріплюють головні частини дамб - підходів і регуляційних споруд, які частіше зазнають розмивання.
8.11.13. Межі очистки русла ріки від криги з верхового і низового боків моста установлюють заздалегідь, при складанні оперативного плану заходів на кожному об'єкті.
Крижаний покрив в прольотах моста при необхідності розколюють повздовжніми і поперечними борознами механізованим або ручним способами, спускаючи потім кригу вниз за течією.
8.11.14. Для зменшення впливу льоду при першому переміщенні, при необхідності, треба провести відповідне обколювання криги по периметру опор чи вздовж укріплень.
8.11.15. Перед початком льодоходу систематично перевіряють стан ополонок і борозен в льоду, які у випадку замерзання прорубують. Низьководні мости, які можуть бути знесені, розбирають до початку повені, а після спаду води - відбудовують. При розбиранні мостів місцеве населення і організації заздалегідь попереджуються.
Мости, які затоплюються за час льодоходу з відміткою настилу на 0,3-0,5 м нижче льоду, зберігаються. Крижаний покрив в зоні розташування таких мостів розчищають на відстань 20-50 м вище і нижче цих споруд. Прогони мостів повинні бути прикріплені до паль стальними хомутами, а з боку підходу криги поставлені "сковзала", по яких ковзають крижини.
Перила на час льодоходу знімають. При необхідності такі мости завантажують по настилу каменем.
8.11.16. З початку відлиги (потемніння льоду) біля споруд, які охороняються, передбачають цілодобове чергування інженерно-технічних робітників, команд підривників і робочих бригад. Увесь особовий склад, закріплений за об'єктом, до початку льодоходу повинен бути навчений правилам техніки безпеки усіх робіт, які підлягають виконанню.
8.11.17. При спокійному льодоході стежать за проходженням крижин під некапітальними мостами, не допускаючи їх зіткнення з палями або затримку біля опор. Великі крижини розбивають плішнями, ломами або дрібними зарядами. Крижини, які застряли в прольоті моста, негайно розколюють. Одночасно треба наглядати за проходженням криги вище і нижче моста і не допускати утворення заторів, проводячи при необхідності підривні роботи.
