Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 3 Закону України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим"

Конституційний Суд України у складі суддів:

Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Джуня В'ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Домбровського Івана Петровича,

Кампа Володимира Михайловича - доповідача,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Мачужак Ярослави Василівни,

Нікітіна Юрія Івановича,

Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 3 Закону України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим" від 23 грудня 1998 року N 350-XIV (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 5-6, ст. 43).

Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання 50 народних депутатів України.

Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 75 Закону України "Про Конституційний Суд України" є наявність спору народних депутатів України як суб'єктів права законодавчої ініціативи у Верховній Раді України та Верховної Ради Автономної Республіки Крим стосовно повноважень щодо внесення змін до Конституції Автономної Республіки Крим.

Заслухавши суддю-доповідача Кампа В.М. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 50 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), статтю 3 Закону України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим" (далі - Закон), в якій встановлено, що зміни до Конституції Автономної Республіки Крим приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим і затверджуються законом України.

На думку авторів клопотання, цією статтею Закону Президент України, народні депутати України та Кабінет Міністрів України позбавлені права законодавчої ініціативи, передбаченого статтею 93 Конституції України, стосовно внесення змін до Конституції Автономної Республіки Крим.

2. Свої позиції щодо питань, порушених у конституційному поданні, висловили Президент України, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, Голова Верховної Ради України, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Асоціація народних депутатів України, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського.

3. Конституційний Суд України, вирішуючи порушені в конституційному поданні питання, виходить з такого.

3.1. Україна відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 133 Конституції України є унітарною державою, до складу якої входить Автономна Республіка Крим, статус якої визначений, зокрема, розділом X Основного Закону України.

Автономна Республіка Крим має Конституцію Автономної Республіки Крим, яку приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим, вносить до неї зміни, та котру затверджує законом Верховна Рада України не менш як половиною від її конституційного складу (пункт 37 частини першої статті 85, частина перша статті 135 Конституції України) . Конституційний Суд України в підпункті 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 27 лютого 2001 року N 1-рп/2001 (справа про правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим) та в підпункті 1.3 пункту 1 мотивувальної частини Рішення від 16 січня 2003 року N 1-рп/2003 (справа про Конституцію Автономної Республіки Крим) визначив Конституцію Автономної Республіки Крим основним нормативно-правовим актом, що має вищу юридичну силу серед правових актів, які приймають органи Автономної Республіки Крим.

Конституція Автономної Республіки Крим може змінюватися через регулювання закріплених у ній повноважень автономії, для чого суб'єкти права законодавчої ініціативи у Верховній Раді України можуть ініціювати внесення змін до Конституції України в частині цих повноважень, а також через прийняття окремих законів України в межах конституційних повноважень автономії, визначених статтями 134, 138 Конституції України.

3.2. Автори клопотання вважають, що стаття 3 Закону "позбавляє права законодавчої ініціативи Президента України, Кабінет Міністрів України і 450 народних депутатів України, залишаючи лише право за Верховною Радою України погодитись чи не погодитись із прийнятими Верховною Радою Автономної Республіки Крим змінами до Конституції Автономної Республіки Крим".

Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України (частина перша статті 93 Конституції України) , але ці суб'єкти не наділені правом вносити до Верховної Ради Автономної Республіки Крим проекти нормативно-правових актів, зокрема, щодо змін до Конституції Автономної Республіки Крим.

Конституція Автономної Республіки Крим та зміни до неї затверджуються законами України, щодо яких Конституція України передбачила особливий порядок їх прийняття. Так, підставою для ухвалення Верховною Радою України таких законів України є прийняття Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції Автономної Республіки Крим або змін до неї. Як випливає зі змісту статей 85, 135 Конституції України, без відповідних рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим такі закони України не можуть бути прийняті.

Отже, визначений у статті 3 Закону порядок внесення змін до Конституції Автономної Республіки Крим не обмежує право суб'єктів законодавчої ініціативи у Верховній Раді України, тому стаття 3 Закону відповідає Конституції України (є конституційною). Цей висновок узгоджується з Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2001 року N 1-рп/2001, в якому зазначено, що статтю 3 Закону прийнято на розвиток положення частини першої статті 135 Конституції України (підпункт 2.3 пункту 2 мотивувальної частини) .

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтями 39, 40, 51, 61, 75, 77 Закону України "Про Конституційний Суд України", параграфом 30 Регламенту Конституційного Суду України, Конституційний Суд України

в и р і ш и в:

1. Визнати такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), статтю 3 Закону України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим" від 23 грудня 1998 року N 350-XIV.

2. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.