Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення державними службовцями та особами, уповноваженими на виконання функцій держави, "Декларації про доходи, зобовязання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця, щодо себе та членів своєї сімї"

З метою вдосконалення процедури заповнення декларації про доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на посаду державного службовця, щодо себе та членів своєї сім'ї та на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 2 січня 2001 року N 20484/46

1. Затвердити Методичні рекомендації щодо заповнення державними службовцями та особами, уповноваженими на виконання функцій держави, "Декларації про доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця, щодо себе та членів своєї сім'ї" (додаються).

2. Встановити, що зазначені Методичні рекомендації застосовуються при заповненні декларацій про доходи починаючи з 2001 року.

3. Скасувати наказ Міністерства фінансів України від 13.03.2001 N 120.

Метою цих рекомендацій є ознайомлення роботодавців з основними організаційними напрямами роботи щодо заповнення декларації про доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, уповноваженої на виконання функцій держави, щодо себе та членів своєї сім'ї.

Методичні рекомендації не містять нових правових норм, які зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян, і не можуть використовуватись для визначення обов'язкових зобов'язань осіб перед державою.

Закон України "Про державну службу" регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу.

Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють у державних органах та їх апараті.

Органом управління державною службою в державних органах та їх апараті є Головне управління державної служби України.

Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті, пов'язані з практичним виконанням завдань і функцій держави, та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Статтею 25 Закону України "Про державну службу" встановлені такі категорії посад службовців:

перша категорія - посади голів державних комітетів, що не є членами Уряду України, голів інших центральних органів державної виконавчої влади при Кабінеті Міністрів України, Постійного Представника Президента України в Республіці Крим, представників Президента України в областях, містах Києві та Севастополі, перших заступників міністрів, перших заступників голів державних комітетів, що входять до складу Уряду, керівників Адміністрації Президента України, Секретаріату Верховної Ради України та інші прирівняні до них посади;

друга категорія - посади заступників керівника Адміністрації Президента України, заступників керівника Секретаріату Верховної Ради України, заступників керівника апарату Кабінету Міністрів України, керівників структурних підрозділів Секретаріату Верховної Ради України, секретаріатів постійних комісій Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, апарату Кабінету Міністрів України, радників та помічників Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, заступників міністрів, заступників голів державних комітетів, які входять до складу Уряду, перших заступників, заступників голів комітетів та інших центральних органів державної виконавчої влади при Кабінеті Міністрів України, першого заступника Постійного Представника Президента України в Республіці Крим, перших заступників глав обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади;

третя категорія - посади заступників керівників структурних підрозділів, завідуючих секторами, головних спеціалістів, експертів, консультантів Адміністрації Президента України, Секретаріату Верховної Ради України і апарату Кабінету Міністрів України, заступників Постійного Представника Президента України в Республіці Крим, заступників глав обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, представників Президента України в районах, районах міст Києва та Севастополя, начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади та інші прирівняні до них посади;

четверта категорія - посади спеціалістів Адміністрації Президента України, Секретаріату Верховної Ради України і апарату Кабінету Міністрів України, заступників начальників управлінь, самостійних відділів (підвідділів) міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади, керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади,

п'ята категорія - посади спеціалістів міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, заступників представників Президента України в районах, районах міст Києва та Севастополя, заступників керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, спеціалістів апарату цих адміністрацій та інші прирівняні до них посади;

шоста категорія - посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади;

сьома категорія - посади спеціалістів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь і відділів та інші прирівняні до них посади.

Віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у статті 25 зазначеного Закону, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 року N 2790-XII на народних депутатів України поширюється дія Закону України "Про державну службу" в частині, що регулює питання службової кар'єри та матеріального і соціально-побутового забезпечення державних службовців.

Згідно із статтею 6 Закону України "Про боротьбу з корупцією" від 5 жовтня 1995 року N 356/95-ВР (із змінами і доповненнями) декларування доходів осіб, уповноважених на виконання функцій держави, здійснюється відповідно до Закону України "Про державну службу". Статтею 13 зазначеного Закону передбачається щорічне подання відомостей про доходи за місцем служби.

У разі відкриття валютного рахунка в іноземному банку державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, зобов'язана у десятиденний строк письмово повідомити про це податкову службу із зазначенням номера рахунка і місцезнаходження іноземного банку.

Відомості про доходи, цінні папери, нерухоме та цінне рухоме майно і вклади у банках посадових осіб, зазначених у частині першій статті 9 Закону України "Про державну службу", та членів їх сімей підлягають щорічній публікації в офіційних виданнях державних органів України. До обрання чи призначення кандидата на відповідні посади ці відомості попередньо подаються органу чи посадовій особі, які здійснюють обрання чи призначення на ці посади.

Особи, які претендують на зайняття посади державного службовця, подають декларації за місцем майбутньої служби разом із заявою про прийняття на роботу або про участь у конкурсі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 року N 641 "Про застосування статті 13 Закону України "Про державну службу" передбачено, що декларації державних службовців про доходи та осіб, які претендують на зайняття посади державного службовця, зберігаються в їхніх особових справах за місцем служби (майбутньої служби) і використовуються під час вирішення питання про прийняття на державну службу, просування по службі або її припинення.

Спеціальні обмеження щодо державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямовані на запобігання корупції, закріплені у статті 5 Закону України від 5 жовтня 1995 року N 356/95-ВР "Про боротьбу з корупцією" (із змінами і доповненнями). Державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреною третіх осіб у справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики).

Керівники органів і організацій, на яких поширюється чинність Закону України "Про державну службу", повинні поінформувати державних службовців щодо необхідності обліку своїх додаткових доходів.

У декларації про доходи особи, уповноважені на виконання функцій держави, повинні відображати всі відомості про доходи та зобов'язання фінансового характеру, в тому числі й за кордоном, щодо себе та членів своєї сім'ї.

У декларації про доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця, щодо себе та членів своєї сім'ї, мають відображатися всі відомості про майно та доходи, у тому числі за кордоном, щодо себе та членів своєї сім'ї.

При визначенні доходів, отриманих у натуральній формі, застосовується їх оцінка за звичайними цінами.

Декларування доходів державних службовців здійснюється відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року "Про державну службу". Статтею 13 зазначеного Закону передбачається, що особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця третьої-сьомої категорій, подає за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов'язання фінансового характеру, в тому числі й за кордоном, щодо себе та членів своєї сім'ї.

Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця першої та другої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, повинна подати відомості про належні їй та членам її сім'ї нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках і цінні папери.

Такі відомості державний службовець подає щороку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 року N 641 "Про застосування статті 13 Закону України "Про державну службу" визначено, що зазначені відомості державні службовці подають у формі декларації про доходи за попередній звітний рік.

Декларація про доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця, щодо себе та членів своєї сім'ї (Форма N 001-ДС, надалі - декларація), затверджена наказом Міністерства фінансів України від 6 березня 1997 року N 58 і зареєстрована у Міністерстві юстиції України 31 березня 1997 року за N 104/1908, складається із шести розділів:

I. Загальні відомості;

II. Доходи, одержані (нараховані) з джерел в Україні та за її межами за 200_ рік;

III. Зобов'язання фінансового характеру, в тому числі за кордоном, за 200 _рік;

IV. Відомості про нерухоме майно, що знаходиться в приватній власності;

V. Відомості про транспортні засоби, що знаходяться в приватній власності;

VI. Відомості про вклади у банках, цінні папери та інші активи.

Розділи I, II, III заповнюють державні службовці всіх категорій, а розділи IV, V, VI - лише державні службовці першої та другої категорій (про це також зазначено, у примітці до декларації). Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця певної категорії, заповнює всі графи, передбачені для заповнення державним службовцем цієї категорії. Для уточнення категорії, до якої відноситься державний службовець (особа, яка заповнює декларацію), слід звернутись до статті 25 Закону України від 16 грудня 1993 року "Про державну службу".

Відомості, що містяться у декларації, є конфіденційною інформацією (з обмеженим доступом). Організацією, де працює державний службовець (до якої подана декларація), мають бути вжиті заходи для обмеження доступу до декларацій, а також встановлена система захисту для недопущення розголошення відомостей, що містяться у декларації.

Декларації про доходи не використовуються для цілей визначення податкових зобов'язань.

Декларація може бути піддана перевірці на достовірність підрозділами, уповноваженими відповідно до Закону України "Про боротьбу з корупцією", а також щодо дотримання державними службовцями та особами, які претендують на зайняття посади державного службовця, податкового законодавства України та виконання податкових зобов'язань перед державою (стаття 67 Конституції України).

Подавати декларацію за формою N 001-ДС зобов'язані:

а) державні службовці;

б) депутати всіх рівнів;

в) військовослужбовці (крім тих, що проходять строкову службу), уповноважені на виконання функцій держави;

г) сільські, селищні, міські голови і голови районних та обласних рад;

д) судді, прокурори, слідчі, особи рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, співробітники служби безпеки, посадові особи податкової адміністрації та податкової міліції, митної служби, а також працівники апарату суду, прокуратури й інших зазначених органів, уповноважені на виконання функцій держави.

є) особи, які претендують на зайняття посади державного службовця.

Особи, уповноважені на виконання функцій держави, подають декларацію щорічно до 15 квітня, а особи, які претендують на зайняття посади державного службовця, - під час подання заяви про прийом на роботу або про участь у конкурсі на посаду державного службовця.

Бланк декларації одержують за місцем державної служби безкоштовно.

Нормативні акти, які регламентують подання декларації:

стаття 13 Закону України від 16 грудня 1993 року "Про державну службу";

стаття 6 Закону України від 5 жовтня 1995 року "Про боротьбу з корупцією";

Постанова Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 року N 641 "Про застосування статті 13 Закону України "Про державну службу".

У першому розділі державний службовець (надалі - декларант) відображає загальні відомості щодо себе та членів сім'ї.

Пункт 1. У разі, якщо протягом періоду, за який здійснюється декларування, декларант змінив прізвище (ім'я), у пункті 1 слід зазначити спочатку нове прізвище (ім'я), а у дужках - попереднє прізвище (ім'я).

Пункт 2. Цей пункт слід заповнювати на підставі паспортних даних про прописку або тимчасову прописку (реєстрацію).

У разі, якщо назва населеного пункту (області, вулиці та інших реквізитів цього пункту) зазнала зміни, що не відображено у паспорті декларанта, необхідно навести Його назву за станом на дату заповнення цієї декларації.

Пункти 3 і 4, Категорія державного службовця відповідно до займаної посади, а також категорія, - яку претендує особа (декларант), зазначається відповідно до положень статті 25 Закону України "Про державну службу".

Пункт 5. У цьому пункті записуються відомості щодо членів сім'ї декларанта, зокрема прізвище, ініціали і ступінь родинного зв'язку.

До членів сім'ї декларанта належать; чоловік (дружина), батьки та неодружені діти декларанта, які проживають спільно із ним на житловій площі, зазначеній у пункті 2 цього розділу та у розділі IV, або на іншій житловій площі, що наймається/орендується (пункт 4 розділу III). У разі одруження дітей декларанта відомості щодо отримання ними доходів не враховуються.

Відомості щодо членів сім'ї, які прописані разом з декларантом, а мешкають окремо і не виконують обов'язків із взаємного утримання, у декларації про доходи не відображаються.

Відомості щодо членів сім'ї, які прописані окремо, але проживають разом на спільній житловій площі та виконують обов'язки із взаємного утримання, враховуються у декларації.

Пункт 1. У цьому пункті зазначається загальна сума сукупного, одержаного (нарахованого) у звітному році доходу за місцем основної роботи (служби) декларанта, а також не за місцем основної роботи (служби).

Роялті - платежі будь-якого виду, одержані у вигляді винагород (компенсацій) за використання або надання дозволу на використання прав промислової та інтелектуальної власності, а також інших аналогічних майнових прав, визначених як об'єкт права власності фізичної особи, включаючи використання авторських прав на будь-які твори науки, літератури, мистецтва, записи на носіях інформації, права на копіювання і розповсюдження будь-якого патенту або ліцензії, знака на товари та послуги, права на винаходи, на промислові або наукові зразки, креслення, моделі або схеми програмних засобів обчислювальної техніки, автоматизованих систем або систем обробки інформації, секретних формул або процесів, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау). Сума доходу визначається згідно з умовами укладених угод виходячи з договірної ціни, але нижчої за звичайні ціни, та на підставі первинних платіжних документів.

Підпункт 1.2. У ньому зазначається матеріальна допомога, включаючи допомогу, передбачену законодавством. Зокрема подарунки, благодійна допомога, пожертвування, безповоротна позика (у грошовій та натуральній формі), у тому числі одержані під час перебування за кордоном або з іноземних держав.

У цьому підпункті також відображаються безоплатно отримані чи успадковані у власність квартири, земля, будівлі чи інші споруди, інші основні фонди (бібліотечні), рухоме майно, велика рогата худоба, свині - за договірними цінами, згідно з нотаріально засвідченими документами але не нижчими за звичайні ціни.

Подарунки (крім подарунків від членів сім'ї), якщо їх вартість перевищує 5 мінімальних заробітних плат на рік, відображається у сумі такого перевищення.

Якщо подарунки отримані у вигляді цінних паперів, вони враховуються за ціною не нижчою за звичайні ціни.

Подарунки у вигляді творів мистецтва, історичних цінностей, антикваріату включаються до суми доходів на підставі нотаріально засвідченої копії експертизи щодо визначення вартості подарунків.

У цьому підпункті вказується вартість безоплатно наданих платних медичних послуг, у тому числі за рахунок цільової благодійної допомоги, яка надається благодійними організаціями на оплату косметичного лікування або протезування, водолікування та геліотерапії, лікування зубів та їх протезування з використання дорогоцінних металів, порцеляни та гальванопластики; штучних запліднень, аборт (за винятком абортів, які проводяться за медичними показаннями), операцій з переміни статі, лікування венеричних захворювань (за винятком лікування СНІДу); послуг санаторно-курортного лікування, крім спеціалізованих санаторіїв, які знаходяться на бюджетному фінансуванні (для лікування туберкульозу); відпочинку, послуг туризму, вартість навчання фізичної особи або членів її сім'ї в навчальних закладах, крім навчання за рахунок бюджетного фінансування, а також суми кредитів, наданих без установлених термінів їх повернення.

Підпункт 1.3. У ньому зазначаються суми страхового відшкодування і страхові суми, одержані декларантом внаслідок настання страхового випадку за договорами добровільного та обов'язкового страхування, а також суми страхових внесків, сплачених за громадянина іншими особами, крім внесків із обов'язкового державного страхування.

Підпункт 1.4. У ньому зазначаються доходи, одержані у вигляді авторської винагороди (гонорару).

Підпункт 1.5. У ньому повідомляється про оподатковуваний дохід від здійснення підприємницької і незалежної професійної діяльності, а також суми доходів, отриманих від продажу більше одного разу на рік власного майна (рухомого та нерухомого), включаючи речі особистого вжитку, вартість яких перевищує 100 мінімальних заробітних плат.

Підпункт 1.6. Тут зазначаються доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав (див. підпункт 1.1).

Підпункт 1.7. У ньому записуються відомості про основну і додаткову заробітну плату, премії, надбавки, винагороди, передбачені законодавством.

У пунктах 1-5 розділу III зазначаються зобов'язання щодо сплати внесків (платежів), виконані (здійснені) декларантом у звітному році на користь інших юридичних і фізичних осіб внаслідок укладання договорів (прийняття і виконання зобов'язань), зазначених у цьому розділі.

Пункт 1. У пункті 1 зазначається розмір сплачених внесків (за власні кошти) за договорами добровільного страхування. За необхідності розмір цих внесків можна уточнити в страховій організації, яка видала страховий поліс відповідно до укладеного договору.

Пункт 2. У пункті 2 зазначається розмір внесків, спрямованих у звітному році на додаткове (недержавне) пенсійне забезпечення (платежі на іменні пенсійні рахунки) відповідно до укладених договорів з недержавними пенсійними фондами.

Згідно з пунктом 1 Постанови Верховної Ради України від 22 грудня 1995 року N 491/95-ВР "Про усунення зловживань в процесі залучення суб'єктами підприємницької діяльності грошових коштів громадян" забороняється залучення грошових коштів громадян суб'єктами підприємницької діяльності, для яких цей вид діяльності не передбачений спеціальним законодавством України. Постанова зобов'язує зазначених суб'єктів підприємницької діяльності виконувати зобов'язання відповідно до умов договорів, укладених з громадянами до набрання чинності цією Постановою. При цьому право власності на кошти, що знаходяться на іменних пенсійних рахунках, фондам не переходять. Таким чином, недержавні пенсійні фонди зобов'язані виконувати умови договорів, укладених до 22 грудня 1995 року.

Пункт 3. У пункті 3 повідомляється про сплачені протягом звітного періоду платежі за договорами позики (за одержані декларантом кошти або майно у позику (тимчасове користування)), у тому числі про основну суму позики, а також проценти або фіксовану суму на цю позику (див. підпункт 1.1 розділу 11 методичних рекомендацій), незалежно від того, чи отримані вони від банківських установ, чи від інших юридичних або фізичних осіб.

Пункт 4. У пункті 4 зазначається фактичний розмір коштів, сплачених декларантом протягом звітного періоду за договорами найму (оренди) будь-якого майна у юридичних чи у фізичних осіб, зокрема плата за користування житлом (квартирна плата) і плата за комунальні послуги згідно з договором найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду, якщо квартира не приватизована.

До комунальних послуг належать: водопостачання, включаючи постачання привізної води для господарсько-побутових потреб; гаряче водопостачання; користування тепловою енергією; вивезення побутових відходів; водовідведення, включаючи обслуговування вигрібних ям загального та особистого користування в садибах житлових будинків; газ, у тому числі зріджений, що використовується для опалення житлових приміщень, підігріву води в будинках, які не мають центрального гарячого водопостачання; користування електроенергією.

Пункт 5. У пункті 5 зазначається фактичний розмір коштів, сплачених декларантом протягом звітного періоду юридичним і фізичним особам за зобов'язаннями щодо утримання майна, зазначеного у розділах IV і V, тобто майна, яке знаходиться у приватній власності декларанта (членів його сім'ї). Наприклад членські внески і платежі за зберігання автомобіля у гаражному кооперативі, платежі (плата за користування жилим приміщенням і комунальні послуги) згідно з договором на утримання приватизованої квартири.

У розділі IV декларант зазначає загальну площу (метрів квадратних) нерухомого майна, проліченого у пунктах 1-5 цього розділу, якщо таке майно знаходиться у його приватній власності внаслідок купівлі (приватизації, успадкування, дарування, міни, розподілу майна підприємств і організацій між засновниками і учасниками). Записи здійснюються на підставі відповідних правовстановлюючих документів.

Площа будинків (квартир) зазначається на підставі даних бюро технічної інвентаризації. Площа земельної ділянки зазначається на підставі документів (актів) про її відведення. Якщо громадянину на правах власності належить лише частина житлової площі, то в декларації враховується лише належна йому частина та частка на неповнолітніх дітей (у матері або батька за згодою сторін).

У розділі V декларант перелічує марку, модель та об'єм двигуна кожного транспортного засобу, який він має у приватній власності внаслідок купівлі (успадкування, дарування, розподілу майна підприємств і організацій між засновниками і учасниками). Записи здійснюються у відповідному рядку (пункти 1-5 цього розділу) залежно від наведеної класифікації транспортних засобів. Відомості про транспортні засоби записуються на підставі даних технічних паспортів. Уточнення можна зробити в органах, де зареєстровані транспортні засоби.

Пункт 1. У пункті 1 показується загальний розмір (сума) номінальної вартості усіх видів цінних паперів, які були придбані (куплені чи одержані як подарунок або внаслідок персоніфікації) декларантом протягом звітного періоду.

Номінальна вартість цінних паперів (вартість, зафіксована на бланку цінного папера) зазначається з урахуванням здійсненої індексації, про що повідомляє емітент цінного папера.

До цінних паперів належать: акції, облігації державних та місцевих позиків облігації підприємств (організацій), державні скарбничі (казначейські) зобов'язаня, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні майнові сертифікати.

Пункт 2. У пункті 2 декларант зазначає розмір внесків (паїв) до статутних (пайових) фондів підприємств (установ, організацій), тобто розмір його корпоративного права, включаючи суми, які були відчужені ним (продані) у цей період (див. "корпоративне право" у поясненнях до підпункту 1.1 розділу II).

Внесення певних коштів до статутного фонду акціонерного товариства засвідчується цінним папером - акцією, яка дає право на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини прибутку у формі дивідендів, а також на участь у розподілі майна у разі ліквідації товариства.

Пункт 3. У пункті 3 зазначається сума грошових коштів на рахунках (ощадних, депозитних, поточних, анонімним) у банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні і за її межами. При цьому не зазначається назва банку (установи), його адреса та види і номери рахунків (вкладів).

Ці відомості зазначаються за станом на 1 січня року, що настає за звітним.

Кожному, на кого поширюється дія законів "Про державну службу" та "Про боротьбу з корупцією", потрібно своєчасно, до 15 квітня, в установленому порядку подати повні і правдиві відомості про доходи та зобов'язання фінансового характеру.

Згідно із статтею 30 Закону "Про державну службу" неподання або подання державним службовцем неповних чи неправдивих відомостей щодо його доходів, зобов'язань фінансового характеру та майновий стан є підставою для припинення державної служби, а також тягне за собою адміністративну відповідальність згідно з Законом України "Про боротьбу з корупцією".

Відповідальність за порушення вимог фінансового контролю, тобто декларування доходів, передбачена також статтею 9 Закону "Про боротьбу з корупцією": "неподання або подання неповних чи неправдивих відомостей про доходи та зобов'язання фінансового характеру тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави, а також є підставою для відмови у призначенні на посаду та для позбавлення права балотуватися у депутати або на виборні посади в державні органи.

Неподання або невчасне подання державним службовцем або іншою особою, уповноваженою на виконання функцій держави, відомостей про відкриття валютного рахунку в іноземному банку тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави".

Особи, винні у порушенні законодавства про державну службу, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 року N 641 "Про застосування статті 13 Закону України "Про державну службу" відомості, що містяться в деклараціях, є конфіденційними. Особи, винні у неправомірному використанні цих відомостей, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно зі статтею 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року N 2657-12 джерелами документованої інформації про особу є видані на її ім'я чи підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані державними органами влади та органами місцевого і регіонального самоврядування в межах своїх повноважень.

Інформація про особу охороняється законом.

Згідно зі статтею 37 зазначеного закону не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі конфіденційну інформацію.

Законом України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці" (стаття 31) встановлено, що відомості про оплату праці працівника надаються будь-яким органам чи особам лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника.