Про затвердження протоколу надання медичної допомоги хворим на туберкульоз

З 1995 р. в Україні зареєстрована епідемія на туберкульоз. Туберкульоз є найчастішою причиною смерті від інфекційних захворювань. Загальна тривалість життя хворих на хронічні форми туберкульозу складає 3-7 років.

Туберкульоз - це інфекційне захворювання, збудник якого мікобактерія туберкульозу і передається повітряно-крапельним шляхом від хворої людини до здорової при вдиханні пилу (аерозолю), в якому є мікобактерії. Кожен хворий на туберкульоз заражає до 20 здорових осіб, тому є небезпечним для оточуючих.

Мікобактерія туберкульозу або туберкульозна паличка надзвичайно стійка в оточуючому середовищі - вона стійка до дії хімічних сполук (кислот, лугів, спиртів), високих температур. Вона може зберігатись у пилу десятки років. Туберкульозна паличка чутлива до дії прямого сонячного опромінення або ультрафіолетового опромінення, високих концентрацій хлору.

В житлі, де мешкала хвора людина, має бути проведена санітарна обробка для знешкодження збудника туберкульозу за допомогою сполук, які містять хлор у високих концентраціях або шляхом кварцування.

Якщо у вашій сім'ї виявили хворого на туберкульоз, кожен дорослий, який був у безпосередньому контакті, повинен пройти рентгенологічне обстеження. Дітям проводять пробу Манту.

Хвора людина повинна лікуватись у стаціонарі протягом інтенсивної фази лікування, коли вона являє небезпеку для оточуючих. Лікування туберкульозу контрольоване - усі протитуберкульозні препарати приймаються під безпосереднім наглядом медичних працівників. Хворі несуть відповідальність за дотримання правил лікування. Якщо хворий не буде дотримуватись вимог, які стосуються його лікування, туберкульоз набуває хронічного перебігу і закінчується летальним наслідком.

Туберкульоз лікують тільки антибіотиками з антимікобактеріальною активністю - протитуберкульозними препаратами. Ці антибіотики застосовують тільки у комбінації (не менше 3 препаратів), як правило, 4-5 препаратів тому, що збудник швидко пристосовується до лікування і набуває повної стійкості до антибіотиків. Тільки комбіноване використання протитуберкульозних препаратів спроможне знешкодити туберкульозну паличку і призвести до виліковування. Через те що збудник туберкульозу надзвичайно прилаштовується до несприятливих умов, втрачає свою звичайну форму при лікуванні, протитуберкульозне лікування проводять тривалим курсом - не менше 6 місяців.

Комбінація протитуберкульозних препаратів, їх доза, шлях введення й тривалість лікування - це режим хіміотерапії.

Лікування туберкульозу в Україні безкоштовне. Використовують стандартні режими хіміотерапії, встановлені для різних форм туберкульозу. Режими хіміотерапії й препарати, які в них застосовують, такі самі як в інших країнах світу. При дотриманні режиму хіміотерапії виліковування досягають у 100-95% хворих на вперше діагностований туберкульоз.

Хронічний туберкульоз виникає внаслідок неправильного лікування за виною хворих. Лікарські помилки мало вірогідні, тому що в Україні законодавчо встановлені стандартні режими хіміотерапії, яких лікарі повинні суворо дотримуватись. Усі області України у повному обсязі забезпечені протитуберкульозними препаратами для лікування вперше діагностованих хворих.

Після завершення основного курсу хіміотерапії хвора людина на туберкульоз, як правило, повністю виліковується. Період реабілітації після захворювання на туберкульоз складає не 2-3 роки, протягом яких пацієнти повинні суворо дотримуватись здорового способу життя для запобігання рецидиву захворювання.

9.1. Критерії і методологія моніторингу і оцінки ефективності виконання протоколу

Моніторинг виконання протоколу буде здійснюватись розробником Інститутом фтизіатрії і пульмонології за основними показниками когортного аналізу ефективності лікування туберкульозу, які будуть отримані з областей України 1 раз на рік. Ефективність лікування туберкульозу в областях буде оцінена за встановленими критеріями якості для кожної моделі туберкульозу.

Таблиця 24 - Критерії ефективності лікування хворих на туберкульоз

Примітка. "Ефективне лікування" і "Завершене лікування" об'єднують в "Успішне лікування".

Якщо показники в області будуть значно відрізнятися від встановлених критеріїв якості буде проводитись експертна оцінка причин недостатньої ефективності лікування туберкульозу. Експертна оцінка буде проводитись комісією, в яку будуть входити представники інституту фтизіатрії і пульмонології та МОЗ України.

Після виліковування хворі спостерігаються за 5 категорією в протитуберкульозних диспансерах.

Категорія 5 (Кат5): група 5.1; група 5.2; група 5.3; група 5.4; група 5.5.

До категорії 5 (Кат5) віднесені диспансерні контингенти ризику до захворювання на туберкульоз та його рецидиву.

До групи 5.1 віднесено осіб із залишковими змінами після вилікування туберкульозу (ЗЗТБ) різної локалізації. Термін диспансерного спостереження залежить від величини залишкових змін. Особи з малими залишковими змінами спостерігаються 3 роки, з великими - 10 років. Осіб з великими туберкульомами (розміром більше 4 см), поширеним цирозом легень слід спостерігати довічно, а дітей та підлітків із ЗЗТБ - до 18-річного віку.

Група 5.2 - це особи, які мають контакти з хворими на туберкульоз, що виділяють МБТ, а також із хворими на туберкульоз тваринами. До цієї групи відносять дітей молодшого віку, що контактують із хворими на активний туберкульоз, які не виділяють МБТ, а також дітей, батьки яких контактують із тваринами інфікованими туберкульозом. Осіб цієї групи слід спостерігати протягом усього часу контакту з бактеріовиділювачами (дітей і підлітків також із хворими активним туберкульозом, що не виділяють МБТ) чи з хворими туберкульозом сільськогосподарських тварин. Після припинення контакту (смерті чи вибуття хворого, що виділяє МБТ) спостереження продовжують протягом 1 року.

До групи 5.3 відносять дорослих осіб з туберкульозними змінами та невизначеною активністю процесу. Термін спостереження в цій групі 3 місяці, тобто в порівнянні з "0" групою, що існує зараз, він скорочений удвічі.

До групи 5.4 відносять дітей та підлітків, що інфіковані туберкульозом, а також з груп ризику (віраж туберкулінових проб, гіперергічна реакція на туберкулін, збільшення туберкулінової чутливості на 6 мм за рік, а також із наявністю хронічних соматичних захворювань). Термін їхнього спостереження 1-2 роки. До цієї групи відносять також дітей, що не були щеплені БЦЖ у період новонародженості або мають післявакцинальні ускладнення БЦЖ. Термін їхнього спостереження - 1 рік.

До групи 5.5 відносять дітей і підлітків, у яких необхідно уточнити етіологію чутливості до туберкуліну (післявакцинальна чи інфекційна алергія) або провести диференційну діагностику змін у легенях та іншої локалізації, а також у разі наявності туберкульозних змін в органах дихання невизначеної активності.

9.2. Порядок реєстрації і оцінки побічних ефектів і розвитку ускладнень

Інформація про побічні ефекти і ускладнення, які виникли у процесі лікування хворих на туберкульоз заноситься в медичну картку лікування хворого на туберкульоз (див. розділ VIII).

9.3. Проміжна оцінка результатів ефективності виконання протоколу і внесення змін в нього

Проміжна оцінка результатів ефективності лікування туберкульозу проводиться після стаціонарного лікування у разі незавершеного основного курсу хіміотерапії:

Критерії проміжної оцінки ефективності лікування:

1) значне покращання (повне зникнення клінічних проявів хвороби - кашлю, харкотиння, нормалізація температури тіла, показників крові, припинення бактеріовиділення, загоєння каверн);

2) покращання (повне зникнення клінічних проявів хвороби, припинення бактеріовиділення при недостатній рентгенологічній динаміці, зменшення розмірів каверн, витончення їх стінок, загоєння частини каверн, повне або часткове розсмоктування інфільтрації і вогнищ дисемінації);

3) часткове покращання (зменшення клінічних проявів хвороби, зменшення масивності бактеріовиділення, часткове розсмоктування інфільтративних і вогнищевих змін, часткова регресія каверн);

4) стан без змін;

5) погіршення;

6) смерть.

Зміни до протоколу вносяться при виявленні недоліків, при отриманні новітніх медичних розробок, яких раніше не було у протоколі, необхідності спрощення або доповнення його новими даними.

9.4. Параметри оцінки якості життя

Параметри оцінки якості життя будуть проведені по спрощеному переліку питань, заснованому на самооцінці свого стану пацієнтом та об'єктивних даних, які зареєстровані в історії хвороби (стаціонару, санаторію і амбулаторній картці).

9.5. Оцінка вартості протоколу

Оцінка вартості лікування протоколу хворих на туберкульоз буде оцінена за окремими параметрами (вартості витрат на медикаменти у стаціонарі, санаторії, амбулаторії), без врахування вартості методик обстеження, оплати медичних працівників тощо.

I. ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ

II. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

III. ПОЗНАЧЕННЯ І СКОРОЧЕННЯ

IV. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

V. ВЕДЕННЯ ПРОТОКОЛУ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ХВИРИМ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ

VI. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ

6.1. Визначення поняття

6.2. Епідеміологія туберкульозу

6.3. Медико-соціальна значимість розробки даного протоколу

6.4. Клінічна класифікація туберкульозу

6.5. Загальні підходи до діагностики туберкульозу

6.5.1. Ознаки туберкульозу та критерії його діагностики

6.5.2. Виявлення хворих на туберкульоз у лікувальних установах загальної медичної мережі

6.5.3. Обстеження хворих для підтвердження або виключення діагнозу туберкульозу в протитуберкульозних установах

6.6. Загальні підходи до лікування туберкульозу органів дихання

6.6.1. Режим покою та руху

6.6.2. Дієтотерапія

6.6.3. Фізична реабілітація

6.6.4. Медикаментозна терапія

6.6.4.1. Протитуберкульозна хіміотерапія

6.6.4.2. Стандартні режими хіміотерапії

6.6.4.3. Патогенетичне лікування

6.6.4.4. Хірургічне лікування

6.6.4.5. Немедикаментозна терапія

6.7. Моніторинг за станом хворих на туберкульоз

6.8. Загальні підходи до профілактики туберкульозу

6.9. Визначення прогнозу туберкульозу

6.10. Організація медичної допомоги хворим на туберкульоз

VII. ХАРАКТЕРИСТИКА ВИМОГ ДО ПРОТОКОЛУ ВЕДЕННЯ ХВОРИХ

7.1. Модель пацієнта. Туберкульоз легень.

7.2. Модель пацієнта. Туберкульоз бронхів.

7.3. Модель пацієнта. Туберкульоз гортані.

7.4. Модель пацієнта. Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів.

7.5. Модель пацієнта. Туберкульозний плеврит.

7.6. Модель пацієнта. Туберкульоз нервової системи і мозкових оболонок.

7.7. Модель пацієнта. Туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів.

VIII. ГРАФІЧНЕ, СХЕМАТИЧНЕ І ТАБЛИЧНЕ ПРЕДСТАВЛЕННЯ ПРОТОКОЛУ

IX. МОНІТОРУВАННЯ ПРОТОКОЛУ

Зміст