22.10. Проектування, будівництво та експлуатація окремих газопилеуловлюючих споруд повинні забезпечувати продуктивність систем газоочищення та проектну ефективность на протязі повного циклу роботи агрегату з урахуванням максимально можливої температури, запиленості та об'ємів відсмоктуваних газів.
22.11. Профілактичні та капітальні ремонти газопилеуловлюючих споруд виконуються по річному графіку, узгодженому з графіком зупинки основних виробничих агрегатів. Робота основних агрегатів з відключеними газопилеуловлюючими спорудами забороняється.
22.12. У випадку аварійної зупинки газопиловловлюючої споруди основне обладнання також повинно відключатися негайно після закінчення технологічного циклу. У випадку безперервного технологічного циклу складається графік ліквідації аварійної ситуації. У всіх випадках аварійної зупинки складається акт по певній формі.
22.13. На металургійних заводах повинна передбачатися служба захисту атмосфери у відповідності з "Положенням про санітарні лабораторії на промислових підприємствах", яка забезпечує:
- паспортизацію пилогазоочистних приладів, контроль за їх експлуатацією та ефективністю роботи;
- проведення аналізу ефективності заходів по захисту атмосфери та ін.
22.14. Лабораторний контроль за ступенем забруднення атмосферного повітря в районах розміщення підприємств чорної металургії повинен здійснюватися Держкомгідрометом України, санітарними лабораторіями на промислових і підприємствах та органами санітарного нагляду у відповідності з "Руководством по контролю загрязнения атмосфери РД 52.04-186-89" та ГОСТом 17.2.01-86 "Охрана природы. Атмосфера. Правила контроля качества воздуха населенных пунктов".
22.15. При розміщенні стандартних постів та організації підфакельних спостережень необхідно враховувати наявність великої кількості випадків, що створюють високі рівні забруднення в повітрі селітебних зон, прилеглих до проммайданчиків, а також наявність високих організованих викидів, що створюють максимальні рівні забруднення на відстанях 10-40 висот труб.
22.16. Обов'язковому санітарному контролю підлягають вміст в атмосферному повітрі основних шкідливих речовин, присутніх у викидах будь-якого підприємства чорної металургії - оксид вуглецю, сірчаний ангідрид, оксиди азоту, пил.
В доповнення до них, в залежності від складу виробництва та місцевої санітарної ситуації, вибираються специфічні забруднювачі.
Перелік додаткових шкідливих речовин в залежності від виробництва, що підлягають санітарному контролю, надаються в таблиці 8.
Таблиця 8
ПЕРЕЛІК
додаткових шкідливих речовин, вміст яких в атмосферному повітрі населених пунктів в районах розміщення підприємств чорної металургії підлягають санітарному контролю
22.17. Контроль за вмістом канцерогенних вуглеводів в промислових викидах та атмосферному повітрі повинен проводитись у відповідності з і "Методическими указаними по исследованию выбросов канцерогенных і углеводородов в атмосферу от коксохимического производства" КНИИОКГ, Київ 1978, "Методическими указаниями по отбору проб из объектов внешней среды и подготовки их для последующего определения концерогенных полициклических ароматических углеводородов", "Методическими указаниями по качественному и количественному определению канцерогенных ароматических углеводородов в продуктах сложного состава".
23. ВИМОГИ ДО САНІТАРНОЇ ОХОРОНИ ВОДОЙМИЩ ВІД ЗАБРУДНЕННЯ СТІЧНИМИ ВОДАМИ
23.1. У проекті повинні бути наведені матеріали щодо:
- обгрунтування вибору джерел водопостачання з урахуванням перспективи розвитку підприємства та побудови нового і розширення існуючого міста чи селища;
- обгрунтування вибору майданчика для нового будівництва, його розміщення по відношенню до населеного пункту, місця випуску стічних вод підприємства, можливості відведення поверхневого стоку. При необхідності ізоляції стоку від водоймища повинні передбачатися накопичувальні емкості з виключенням фільтрації в підземні горизонти;
- обгрунтування рішень по системі каналізації (промислової, зливової, господарсько-фекальної).
23.2. На підприємствах необхідно проводити заходи, спрямовані на скорочення водоспоживання та водовідведення за рахунок раціональної технології виробництва, максимального використання очищення стічних вод в системах зворотного та повторного водопостачання, створення безстічних систем.
Перехід на безстічне виробництво повинен здійснюватись шляхом максимального впровадження маловідходної та безвідходної технології, в т. ч. безкислотних методів видалення окалини, сухого знежирювання металів, травлення в соляній кислоті та каскадній промивці металу, сухого очищення газів, що відходять, та пневмотранспорту пилу, випарювального і повітряного охолодження агрегатів та ін.
Системи водопостачання підприємств повинні забезпечувати: розподіл (при необхідності) стічних вод відповідно до характеру забруднення; запобігання розбавленню концентрованих вод; максимальне скорочення загального стоку та скидів у зливову каналізацію; усунення переливів та утворення надлишкових вод.
Продувальні води "брудних" зворотних циклів повинні бути максимально використані для постачання споживачів, які використовують воду безповоротно. При необхідності повинна бути передбачена доочистка продувальних вод, ступінь якої повинен відповідати технічним нормативам конкретної категорії зворотних вод. Випуск продувальних стічних вод у водоймище повинен здійснюватись з урахуванням вимог "Санитарных норм и правил охраны поверхностных вод от загрязнения" N 4630-88.
Виходячи з балансових розрахунків та прогнозів сольового складу зворотної води повинні бути визначені кількості побутових, а також поверхневих стоків для підживлення зворотних систем. Глибина очищення та доочищення вказаних категорій стічних вод повинна визначатися відповідно до вихідного їх складу та характеру наступного використання. У випадках мікробного забрудненім при очищенні стічних вод, що розглядаються, разом з господарсько-побутопими стоками, останні підлягають обов'язковому знезараженню.
При очищенні та стабілізаційній обробці зворотної вода, і особливо при використанні токсичних інгібіторів проти корозії, повинні передбачатися необхідні заходи по санітарній охороні навколишнього середовища (атмосферного повітря від гідроаерозолей, що виносяться з градирень та водоймищ).
23.3. Для зниження ступеня забрудненості стічних вод на виробництвах необхідно впроваджувати ефективні технологічні заходи по витяганню зі стоків продуктів та доведенню їх до товарних кондицій. Із стічних вод повинні витягатися тверді забруднюючі речовини (залізовмісні шлами, шлаки, попіл і т. ін.), смоли, масла та ін.
23.4. Стічні води виробництва чорної металургії повинні очищатися від основних забруднюючих хімічних речовин (ціаніди, роданіди, феноли, залізо, сульфати, хлориди, аміак, нітрити, нітрати і т. ін.). Умови очищення стічних вод від забруднювачів, для яких не встановлені ГДК, повинні бути погоджені з місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби.
23.5. Лабораторний контроль за впливом стічних вод підприємств чорної металургії на умови господарсько-питного та культурно-побутового водоспоживання закладами санітарно-епідеміологічної служби проводиться вибірково, виходячи з місцевої санітарної ситуації на водоймищі та ступеня його можливої небезпечності для здоров'я населення. Лише в особливих випадках, пов'язаних з виявленням причин несприятливої санітарної обстановки, що склалася на водоймищі, повинен бути здійснений контроль за ефективністю роботи очисних споруд.
Державний лабораторний контроль органами та закладами санітарно-епідеміологічної служби здійснюється згідно з вимогами "Санитарных норм и правил охраны поверхностных вод от загрязнения" N 4630-88, "Правил санитарной охраны прибрежных вод морей" N 1210-74, визначаючих обов'язковий контроль за вмістом у воді специфічних інградієнтів, характерних для стічних вод підприємств чорної металургії.
23.6. Виробничий контроль за умовами експлуатації та ефективністю роботи споруд по очищенню, знезараженню та умовами відведення стічних вод є обов'язком підприємств, які експлуатують ці споруди. Санітарні лабораторії підприємств повинні здійснювати контроль згідно з вимогами типового
"Положення о санитарных лабораториях на промышленных предприятиях" при методичному керівництві районної або міської санітарно-епідеміологічної служби.
23.7. Контроль за технічною ефективністю роботи водоохороних споруд та загальним утриманням водоймищ здійснюється органами по регулюванню використання та охорони вод.
24. ВИМОГИ ДО САНІТАРНОЇ ОХОРОНИ ГРУНТУ ТА УТИЛІЗАЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ ВІДХОДІВ
24.1. Санітарна охорона грунту від забруднення її відходами підприємств чорної металургії забезпечується відповідно до "Санитарных правил проектирования, строительства и эксплуатации попигонов захоронения промышленных отходов, которые не утилизуются" N 1746-77.
24.2. Промислове підприємство забезпечує технологічний цикл агломераційних фабрик, доменного виробництва, сталеплавильних цехів, коксохімічних фабрик та інших виробництв з максимальною утилізацією твердих відходів в готовий продукт.
24.3. Промислове підприємство чорної металургії складає інвентарізацію твердих відходів, що не утилізуються, з урахуванням кількісного накопичення їх (за зміну, за добу, за місяць) по класам небезпечності (І, II, III, IV) для вирішення питання щодо їх утилізації та знешкодження відповідно до Санітарних правил "Порядок накопления, транспортировки, обезвреживания и захоронения токсичних промышленых отходов" N 3180-84.
24.4. Повинні розроблятися технології по вторинній переробці промислових відходів.
24.5. Підприємства чорної металургії розробляють:
- правила тимчасового зберігання на території відходів, що не утилізуються, в тарі-упаковці, транспортування відходів (в місця знешкодження), які виключають їх розпил, розсипання, забруднення оточуючої підприємство теритоторії та грунту населених міст;
- інструкцію по дотримуванню правил техніки безпеки та промислової санітарії для працівників, які зайняті збором, навантаженням, транспортуванням, розвантаженням та здачею токсичних відходів чорної металургії, що не утилізуються, на полігон захоронення та знезараження.
Інструкції погоджуються з місцевими органами санітарного нагляду та затверджуються керівництвом підприємств чорної металургії.
24.6. Грунтові методи для знешкодження промислових стоків підприємств чорної металургії не допускаються.
24.7. При виробництві розкривних та земляних робіт при будівництві підприємств орний шар з дерновиною повинен бути збережений в окремому териконі з метою його подальшого використання в рекультивації порушених земель та в міському господарстві.
24.8. Підприємство проводить лабораторний контроль грунту в санітарно-захисній зоні не менше 1 разу на рік.
Додаток
При забезпеченні вимог до виробничого мікроклімату необхідно користуватися такими термінами та визначеннями:
- виробниче приміщення - замкнутий простір, спеціально призначений для здійснення трудової діяльності людей постійно (по змінах) або періодично (протягом частини робочого дня);
- робоча зона - частина виробничого приміщення, яка має висоту 2 м над рівнем підлоги або майданчика, на якому знаходяться постійні та непостійні робочі місця ;
- робоче місце - місце перебування працюючого в процесі трудової діяльності;
- постійне робоче місце - місце, на якому працюючий знаходиться понад 50% робочого часу або більше 2 годин безперервно. Якщо при цьому робота здійснюється в різних пунктах робочої зони, то вся ця зона вважається постійним робочим місцем;
- непостійне робоче місце - місце, на якому працюючий знаходиться менше 50% робочого часу або менше 2 годин безперервно;
- мікроклімат виробничих приміщень - умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням шляхом конвекції, кондукції, теплового випромінювання та випаровування вологи. Ці умови визначаються поєднанням температури, вологості та швидкості руху повітря, температури оточуючих людину поверхонь та теплового опромінення.
Примітка. На тепловий обмін впливає і значна зміна атмосферного тиску, що пов'язана, наприклад, з розташуванням робочого і 5 місця на сотні метрів вище або нижче рівня моря, але на ці умови дані норми не поширюються.
- оптимальні мікрокліматичні умови - поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності;
- допустимі мікрокліматичні умови - поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються, та супроводжуються напругою терморегуляції, яка не виходить за межі фізіологічних пристосовних можливостей. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров"я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності;
- теплий період року - період року, який характеризується середньо-добовою температурою зовнішнього середовища вище +10 град.С;
- холодний період року - період року, який характеризується середньо-добовою температурою зовнішнього повітря, що дорівнює +10 град.С і нижче;
- середньодобова температура зовнішнього повітря - середня величина температури зовнішнього повітря, виміряна у певні години доби через однакові інтервали часу. Вона приймається за даними метеорологічної служби;
- категорія робіт - розмежування робіт за важкістю на основі загальних енерговитрат організму:
- легкі фізичні роботи (категорія I) охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії дорівнює 105-140 Вт (90-120 ккал/г) - категорія Iа та 141-175 Вт (121-150 ккал/г)-категорія Iб. До категорії Iа належать роботи, що виконуються сидячи і не потребують фізичного напруження. До категорії Iб належать роботи, що виконуються сидячи, стоячії або пов'язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням;
- фізичні роботи середньої важкості (категорія II) охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії дорівнює 176-232 Вт (151-200 ккал/г) - категорія IIа та 233-290 Вт. (201-250 ккал/г) - категорія IIб. До категорії IIа належать роботи, пов'язані з ходінням переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів в положенні стоячи або сидячи і потребують певного фізичного напруження. До категорії IIб належать роботи , що виконуються стоячи, пов'язані з ходінням, переміщенням невеликих (до 10 кг) вантажів та супроводжуються помірним фізичним напруженням;
- важкі фізичні роботи (категорія III) охоплюють види діяльності, при яких витрати енергії перевищують 291 Вт (понад 251 ккал/г). До категорії III належать роботи, пов'язані з постійним переміщенням, перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів і які потребують великих фізичних зусиль.