15.30. Оббивка костилів, вибивка футеровки на опоку, витягування труби з опоки, видалення горілої формувальної землі повинні бути механізовані.
15.31. Усі процеси приготування формувальних та стержневих сумішей і вихідних матеріалів повинні бути механізовані. Бігуни, млини, грохоти та змішувачі для приготування термореактивних сумішей повинні мати укриття та місцеві відсмоктувачі.
15.32. Охолодження труб після випалу повинно проводитись на дільницях або у камерах охолодження, обладнаних теплозахисними екранами та витяжною вентиляцією.
15.33. Обладнання та експлуатація установок плазмового різання повинні відповідати вимогам "Санитарных правил на устройство и эксплуатацию оборудования для плазменной обработки материалов".
15.34. Промащення прокату і труб повинно проводитись у механізованій установці з сушильною камерою, обладнаною витяжною вентиляцією.
15.35. Травильні відділення.
15.35.1. Травильні відділення повинні розташовуватись в окремих приміщеннях. В них необхідно передбачати заходи, які виключають можливість потрапляння забрудненного повітря у суміжні приміщення.
15.35.2. У травильних відділеннях повинні передбачатися:
- застосування автоматичних пристроїв для травлення металу за заданою програмою, та дистанційне керування;
- механізація транспортування, занурювання у ванни та розвантаження металу з ванн, його промивання та нейтралізації;
- сушильно-мийні машини безперервної дії для сушки та миття металу, забезпечені необхідною вентиляцією;
- розташування постів керування травленням у місцях поза дією випарів з ванн (води, кислот);
- механізація зливу та знешкодження відпрацьованих розчинів.
15.35.3. Застосування сильнодіючих кислот (плавикова, азотна, їх суміші і т.ін.) повинно бути максимально обмежено.
15.35.4. Влаштування складів хімічних продуктів повинно відповідати вимогам глав СНіП по проектуванню складів нафти та нафтопродуктів, проектуванню газопостачання, газорозподільних станцій, балонів та резервуарних установок зрідженого газу, по проектуванню генеральних планів промислових підприємств.
15.35.5. Травильні відділення повинні бути обладнані фонтанчиками для питної води та раковинами з підведенням питної води для швидкого змивання кислоти, яка може потрапити на шкіру або одяг, а також мати аптечку для першої допомоги при опіках кислотою.
15.35.6. Відпрацьовані розчини травильних ванн підлягають регенерації та утилізації. При відповідному обгрунтуванні розчини підлягають нейтралізації на очисних спорудах заводу.
15.36. Відділення покриття.
15.36.1. Усі операції, які пов'язані з обслуговуванням агрегатів для нанесення покриття (доставки та завантаження сировини, заповнення ванн, зміна розчинів, чищення днища ванн та ін.), повинні бути механізовані.
15.36.2. При проектуванні відділень покриття необхідно керуватися вимогами ГОСТ 12.1.007-76 "ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности".
15.36.3. Цехи, дільниці, відділення фарбування прокату та труб і покриття їх полімерними матеріалами повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.035-84 "Работы окрасочные. Общие требования безопасности", "Санитарным правилам при окрасочных работах с применением ручных распылителей" N 991-72.
Фарбування в електростатичному полі проводиться у камері, яка обладнана витяжною вентиляцією.
15.36.4. Використання кам'яновугільних смол і паків для покриття прокату та труб забороняється.
15.37. Термічні відділення.
15.37.1. Технологія відпалу металу повинна відповідати вимогам ГОСТІ 2.3.004-75 "Термическая обработка металла. Общие требования безопасности".
Конструкція печей повинна забезпечувати:
- механізацію посадки металу у піч та видачу його з печі;
- дистанційне (з пульта) керування механізмами печі;
- механізацію подачі палива, шурування чистки колошникових гратів, очищення від шлаку та видалення шлаку.
15.37.2. Біля топкових отворів печей обладнується місцева витяжна вентиляція.
15.37.3. Печі, які працюють з атмосферою, що контролюється, повинні бути герметичні. Протяжні, прохідні, конвеєрні та інші печі, які працюють безперервно, повинні бути обладнані пристроєм для спалювання або уловлювання захисних газів.
15.37.4. Подача виробів у гартівні агрегати повинна бути автоматизована.
15.37.5. Гартівні печі повинні мати щільне укриття з витяжною вентиляцією з-під нього.
15.37.6. При використанні обладнання для високочастотного нагрівання металу слід дотримуватись вимог "Санитарных норм и правил при работе с источниками электромагнитных полей високих, ультравысоких и сверхвысоких частот" і ГОСТ 12.1.006-84 "Электромагнитные поля радиочастот".
15.38. Операції приготування футерувальної маси та її нанесення на внутрішню поверхню труб повинні бути механізовані.
15.39. Сортувальне відділення для огляду оцинкованих труб повинно бути ізольовано від оцинкованого відділення.
15.40. Склади готової продукції повинні бути обладнані дільницею для механізованого пакетування та ув'язки прокату і труб. Конструкція кишень та скидального пристрою повинні забезпечувати безшумне скидання труб та заготівок.
15.41. Використовувати ртутні випрямлювачі у прокатних та трубних цехах, що будуються та реконструюються, забороняється.
16. ВИМОГИ ДО МЕТИЗНИХ ВИРОБНИЦТВ
16.1. Обладнання відділень для волочіння дроту повинно забезпечувати механізацію та автоматизацію:
- транспортування бунтів катанки та дроту а також котушок з дротом;
- встановлення на розмотувальні пристрої котушок та мотків, зняття к з намотувальних пристроїв, різання дроту;
- упаковки мотків дроту;
- контролю перерізу дроту при волочінні.
16.2. На станах для волочіння пруткового металу (калібровці) змазування та задання дроту повинні бути механізовані.
16.3. Вимоги до виробництва канатів та металокорду.
16.3.1. Операції звивання дроту, зміни котушок, протягування, кінців, навантаження мотків дроту на котушки, сортування, нанесення захисного покриття на канати та їх пакування повинні бути механізовані.
16.3.2. Змазування канатів повинно бути механізовано, включаючи доставку мастила та заповнення ним прохідних ванн.
16.3.3. Прохідні ванни для нанесення канатного мастила повинні бути оснащені засобами контролю та автоматичного регулювання температури для запобігання горінню мастила.
16.4. Вимоги до виробництва кріпильних виробів.
16.4.1. Цвяхові преси; обладнання для чистки, поліровки цвяхів, обладнання для антикорозійного та декоративного покриття кріпильних виробів (гальванічне, оцинкувальне, лудильне та ін.) повинні розміщуватися в ізольованих приміщеннях.
16.4.2. Підйомно-транспортні операції (подавання дроту до машин, зняття машин при пакуванні сировини та готової продукції) повинні бути механізовані.
16.5. Виробництво металевих електродів та порошкового дроту повинні відповідати вимогам "Санитарных правил для предприятий по производству сварочных материалов (электродов, порошковой проволоки и флюсов)".
16.6. Вимоги до виробництва сіток.
16.6.1. У цехах по виробництву сіток повинна бути передбачена механізація: - вантажно-розвантажувальних та транспортних робіт на складах підготовки металу;
- подача металу до верстатів, ножиць та інших технологічних агрегатів;
- зняття готових виробів;
- транспортування готової сітки до контрольних машин;
- пакування та навантаження виготовлених виробів.
16.6.2. Перемотування дроту, навій основи на навійні барабани, пробор основ у ремізи та бердо, металоткацтво повинні бути виділені в окремі виробничі відділення.
16.6.3. Встановлення або одягання на фігурки перемотувальних машин мотків дроту вагою понад 20 кг повинно бути механізовано.
16.6.4. При навої основи з дроту з металевим покриттям (цинк та ін.) на каретці навойної машини повинен бути встановлений масляний обтир або місцевий відсмоктувач.
16.6.5. При виробництві щілинних сіток виготовлення заготовок колосників повинні проводитися на автоматизованих лініях.
16.6.6. При виробництві сіток для стрічкових транспортерів змащування стрічки у рулонах методом занурення повинно проводитися у місткостя, оснащених лотками для збирання мастила, на відстані від місткості мастилом до місця зберігання змащеної сітки. Останнє повинно мати грати та мастилозбірник.
16.7. Виробництво холоднокатаної та плющеної стрічки.
16.7.1. Агрегати повздовжнього різання повинні мати механізовану подачу та прибирання металу, видалення обрізків, ув'язку та кантовку бунтів розрізаного рулону та дистанційне керування.
16.7.2. Стани для плющення дроту повинні бути обладнані витяжною вентиляцією.
17. ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЦТВ ЗАЛІЗНИХ ПОРОШКІВ
17.1. Виробництво залізних порошків
17.1.1. Транспортування залізорудного концентрату, сажі, соди та інших сипких матеріалів належить виконувати закритим способом (у крафт-целюлозних мішках, закритих вагонах, цистернах, обладнаних самозавантажувальними пристроями).
17.1.2. Зберігання шихтових матеріалів повинно здійснюватись у закритих складах.
17.1.3. Розвантаження окалиш повинно виконуватись у приймальні закриті бункери, з'єднані з розвантажувальними отворами транспортуючих засобів.
17.1.4. Подача окалини у сушильні барабани, а також транспортування її до розмельно-змішувального обладнання повинні бути механізовані.
17.1.5. Бункери з готовою шихтою належить обладнати автоматизованими дозаторами.
17.1.6. Операції очистки, вибивки, змащування та завантаження піддонів шихтою повинні бути автоматизовані та механізовані.
17.1.7. Транспортування залізної губки до дробильно-розмельного обладнання належить виконувати з використанням герметичних пристроїв.
17.1.8. Обладнання для розділу залізних порошків на фракції повинно бути максимально ущільнено і обладнано місцевою витяжною вентиляцією.
17.1.9. Дільниці тунельних печей, на яких здійснюється завантаження та вивантаження вагонеток з капселями, повинні обладнуватися механічними штовханами та теплоізоляційними заслінками, а також місцевою витяжною вентиляцією.
17.1.10. Подача брикетів залізної губки у відділення дрібнення та завантаження її у дробарки повинні бути механізовані.
17.1.11. При одержанні чистого залізного порошку хлоридним способом, операції завантаження вихідних сипучих матеріалів у реактор та вивантаження кристалів після промивки повинні бути механізовані, а апаратура обладнана місцевими відсмоктувачами.
17.1.12. Дільниці завантаження соляною кислотою, зливу маточного розчину, сушіння кристалів, отвори печей при термічному відновлюванні хлористого заліза необхідно обладнати місцевими витяжними пристроями з матеріалу, який стійкий до корозії при дії пари соляної кислоти.
17.1.13. Місця завантаження порошку у тару повинні обладнуватись укриттям та місцевими відсмоктувачами.
17.2. Виробництво порошків методом розпилення розплавлених металів.
17.2.1. При виробництві порошків методом розпилення розплавленого металу в окремі приміщення повинні виділятися: відділ для розміщення генератора індукційної печі; відділ індукційних печей з пристроями для розпилення металів металоприймачів та збірників готового порошка; дільниці сушіння порошку; дільниця відновлення порошку; дільниця дроблення; відділення обкатки та класифікації порошків за фракціями; склад готової продукції; склад вихідних матеріалів (порошків, брухту).
17.2.2. Індукційні печі повинні бути теплоізольовані та обладнані місцевою витяжною вентиляцією.
17.2.3. Дільниці охолодження та очищення ковшів повинні обладнуватися місцевою витяжною вентиляцією.
18. ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЦТВ ПО ПЕРЕРОБЦІ ВТОРИННИХ ЧОРНИХ МЕТАЛІВ
18.1. Даний розділ правил поширюється на наступні види переробки вторинних чорних металів: газове різання стального брухту; плазмове різання високолегованого брухту; механічне різання на ножицях; пакетування легковагового брухту у холодному та гарячому стані; подрібнення стружки; брикетування стружки у холодному та гарячому стані; подрібнення стального та пресах; переплав легованої стружки у електропечах; вибухове подрібнення металобрухту.
18.2. Вікна завантаження та видачі біля нагрівальних печей повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами, які виключають можливість попадання у цех продуктів горіння. Обладнувати печі з випуском продуктів горіння безпосередньо у виробниче приміщення забороняється. Вікна печей повинні затулятися кришками, які щільно прилягають до рами.
18.3. Підняття кришок, заслінок нагрівальних печей, сушильних барабанів повинно бути механізовано.
18.4. При розробці чавунного брухту на естакадних копрах бійні місця повинні в теплу пору року зволожуватися.
18.5. Майданчики для газового різання брухту повинні мати тверде покриття.
18.6. Майданчики газового різання беззагратованих відсмоктувачів повинні в теплу пору року зволожуватися.
18.7. При використанні для газового різання брухту газоподібного палива повинні застосовуватися подовжені різаки (1000-1500 мм).
18.8. Робочі місця машиністів мостових кранів та операторів керування обладнанням повинні розташовуватись у кабінах обладнаних опаленням, вентиляцією або кондинціонуванням повітря.
18.9. Майданчики для ручного газового різання металобрухту у приміщеннях цехів, а також при плазмовому різанні поза приміщеннями повинні обладнуватися місцевою витяжною вентиляцією.
18.10. У машинних залах пакетувальних і брекитувальних пресів, гідравлічних установок для дріблення чавуну, гідравлічних ножиць повинна передбачатися загальнообмінна вентиляція.
18.11. При неможливості здійснення місцевої витяжки або загальної вентиляції в середині закритих місткостей, а також при газовому та плазмовому різанні суднового брухту, пофарбованого фарбами, які містять в собі свинець, слід користуватися напівмасками з примусовою подачею у підмасочний простір чистого повітря з температурою, що відповідає її обтимальним величинам в залежності від пори року.
19. ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЦТВА ВОГНЕТРИВІВ
19.1. Тунельні печі допускається розташовувати суміжно не більше як у два ряди. Із зовнішніх боків від них повинні знаходитися зовнішні стіни або холодні прольоти. Холодні прольоти відокремлюються від пічних перегородками, які опускаються зверху до середини висоти приміщення.
19.2. Розтарування сировини та фасування сипких матеріалів повинні здійснюватися у камерах з дистанційним керуванням, які аспіруються.
19.3. Складування порошкової продукції в немеханізованих відкритих складах навалом не припускається. Розвантаження та зберігання ортофосфорної кислоти повинно здійснюватися у спеціальному складі, а в разі малих потреб постачання її організовують у малих місткостях, які не потребують проміжного розливу.
19.4. Стрічкові конвеєри в місцях перевантаження сипких матеріалів повинні мати укриття, які аспіруються. Для переміщення матеріалів крупністю менше 0,5 мм повинні використовуватися тільки закриті види транспорту, конвеєри з герметичним укриттям на протязі всієї відстані.
19.5. Сировинні матеріали, які переробляються на всіх етапах дроблення, помелу, транспортування, повинні зрошуватися водою до максимального ступеня, припустимого за умовами технології, або використовуватися інші засоби пилоосадження.
19.6. Сушильні барабани і печі відпалу необхідно обладнувати апаратурою для дистанційного контролю та керування режимом відпалу.
19.7. Формувальна маса повинна подаватися з бігунів-змішувачів безпосередньо у прес-форми закритим способом. Конструкція пресів повинна передбачати вбудовані приймальники, що аспірують, для матеріалів, які можуть розсипатися повз прес-форми. Операція змащування прес-форми і сирцю гасом повинна бути механізована, а спосіб нанесення мастила включати забруднення шкіри та одягу робітників.
19.8. Пресування і передача сирцю на дільниці, прес-садочне місце та садки на платформи тунельних печей і вивантаження повинні бути автоматизовані.
19.9. Печні вагони з обпаленнями вогнетривкими виробами повинні подаватися на розвантаження тільки після охолодження футеровки вагона та кладки вогнетривних виробів до температури не вище 45 град.С.
19.10. В ад'юстажних майстернях все технологічне обладнання по шліфуванню та розрізанню вогнетривних виробів повинно бути обладнано укриттям та місцевими відсмоктувачами. У всіх випадках, коли це дозволяється технологією, повинен використовуватися вологий спосіб розрізання та шліфування.
19.11. Очищення внутрішньої поверхні чаш змішувальних бігунів повинно бути механізованим.
19.12. Пил, нашарований у повітроводах, колекторах та пилоуловлювачах, може відправлятися у звалище лише у випадках неможливості утилізації його в технологічному процесі. Випуск уловленого пилу та його видалення повинні здійснюватися безпиловим механізованим способом.
19.13. У відділеннях, де технологічний процес пов'язаний із застосуванням кам'яновугільної смоли, пеку або бакеліту (смолодоломітове виробництво, виробництво карбідокремнійових нагрівачів, відділення смолонасичування або пеконасичування вогнетривних виробів), крім місцевої витяжної вентиляції для захисту від обладнання, що виділяє газ, повинна передбачатися загальнообмінна припливно-витяжна вентиляція.
20.ВИМОГИ ДО ПРОВЕДЕННЯ РЕМОНТУ МЕТАЛУРГІЙНИХ ПЕЧЕЙ ТА АГРЕГАТІВ
20.1. Ремонт металургійних печей та агрегатів повинен проводитися за проектом організації робіт, який вміщує основні рішення щодо техніки безпеки та промислової санітарії.
20.2. Подача вогнетривких матеріалів на ремонт повинна проводитися за допомогою машин і механізмів (транспортерів, навантажувачів, матеріалопроводів) на піддонах і у пакетах.
20.3. Розпушені (вибухами, машинами та ін.) вогнетривкі матеріали, шпак та залишки шихти перед їх видаленням повинні попиватися водою.
20.4. Трудомісткі ручні операції, в першу чергу ламання старої кладки та видалення битої цегли і сміття, повинні бути механізовані.
20.5. Кладку нової футеровки слід здійснювати блочним способом, збирання укрупнених блоків робити на спеціальних майданчиках.
Переважно використовувати для футеровки фасонні вироби заводського виготовлення.
20.6. Для зменшення обсягу робіт по підтісуванню та шліфуванню вогнетривів переважно повинні використовуватись термоізолюючі розчини та набивки з використанням рідкого скла.
20.7. Холодний ремонт мартенівських печей.
20.7.1. Перед початком холодного ремонту верхні в'язі та металеві обв'язки печей повинні бути ретельно очищені від пилу.
20.7.2. Охолодження робочого простору, стін і склепінь шлаковиків вертикальних каналів, насадок регенераторів і лежаків великовантажних мартенівських печей в початковому періоді ремонту повинно здійснюватися протягом 2-2,5 години шляхом подачі повітря від стаціонарних вентиляторів з обов'язковою перекидкою шиберів. Для подальшого охолодження робочого простору повинні використовуватися додаткові вентилятори.
20.7.3. Для охолодження регенераторів печі ексгаустер котла-утилізатора повинен знаходитися в роботі не менш 12 годин після зупинки печі.
20.7.4. Примусова подача повітря до регенераторів повинна здійснюватися безперервно протягом всього ремонту, а при ламанні насадки вона повинна поєднуватися з дрібнодисперсним розпиленням води спеціальними форсунками.
20.7.5. При ремонті регенераторів розбір передніх і бокових вікон повинен проводитися до початку ламання насадки.
20.7.6. Охолодження шлаковиків, видалення битих вогнетривів і шлаку повинно забезпечуватися водою, яка подається під тиском не менше 3 атм.
20.7.7. Розбирання насадок і чищення лежаків від пилу повинні бути механізовані.
20.8. Ремонт регенераторів мартенівських печей без заміни склепіння.
20.8.1. 3 моменту зупинки печі і до початку розбирання стін регенератора насадка повинна зрошуватися водою за допомогою спеціальних форсунок, введених всередину регенераторів. При цьому вода не повинна потрапляти на склепіння і стіни регенераторів.
Видалення пари, яка утворюється, слід проводити димососами котлів-утилізаторів.
20.8.2. Під час розбирання насадки повинно застосовуватися її місцеве охолодження водою.
20.8.3. Робочі місця повинні бути залишені від випромінення стін регенераторів екранами зі склотканини.
20.8.4. Захист від випромінення склепіння і подачу охолодженого та очищенного припливного повітря слід здійснювати за допомогою екрана-повітророзподільника, який розгортається по мірі просування робіт всередину регенератора.
20.8.5. Прибирання пилу з піднасадкозого простору повинно бути механізовано.
20.9. Ремонт домених печей
20.9.1. Після зупинки доменої печі пилоуловлювачі і газопроводи повинні бути пропарені і провентильовані.
20.9.2. Примусова подача припливного повітря в шахту під час ремонту печі повинна здійснюватися по відгалуженнях повітроводу, який іде до верху печі.
20.9.3. Видалення повітря з печі повинно проводитися вентиляційною системою через отвори в обсязі, необхідному для перекидання тяги печі.
20.9.4. Пилоосадження повинно здійснюватися подачею піни на під.
20.9.5. При демонтажі сегментів необхідно включати витяжну вентиляцію і систему пилоосадження.
20.9.6. При ламанні кладки над робочим майданчиком повинен бути підвішений додатковий майданчик. Припливне повітря слід подавати у простір між цими майданчиками. При цьому повинна бути увімкнена витяжна система і система пилоосадження.
20.9.7. При роботах в горні повинна працювати витяжна система і система пилоосадження. Привливне повітря подається через спеціальні отвори у майданчику, який розташований на рівні маратора. Отвори кожуха печі повинні бути закриті брезентовими шторами. Фурмені отвори повинні бути заглушені.
20.9.8. При кладці печі повинні бути включені витяжна і припливна системи вентиляції.
20.10. При ремонті міксера кладка повинна бути охолоджена вентилятором типу "проходка" і водою, яка подається у лазові люки в торцях і через зливний носок. При частковій зміні кладки подини охолодження повинно проводитися лише вентиляційним повітрям.
20.11. Під час охолодження конвертера обдувкою та розпиленням води робітникі повинні знаходитися поза зоною пароутворення.
20.12. Кладка футеровки повинна проводитися за умови вертикального положення конвертера.
20.13. Подача та укладання у конвертер смолодоломітомагнезитових блоків повинні бути механізовані.
20.14. Засипка вогнетривкого порошку повинна здійснюватися через рукави з резервуарів, розташованих вище горловини конвертера.
20.15. Ремонт ковшів повинен проводитися на спеціальному стенді із застосуванням машин для ламання футеровки.
20.16. Ківш повинен бути розміщений в укриття, що аспірується, з розсувним дахом і відкритим отвором з боку роботи машини. Відкритий отвір повинен бути захищений повітряною завісою.
20.17. Видалення "козла" та футеровки слід проводити тільки після охолодження поверхні ковша до температури не вище 45 град.С.
20.18. Зберігання матеріалів, які надходять навалом (пісок, сірчанокислий магній та ін.), повинно здійснюватися в закритих складах, а порошкових матеріалі в (бокситний порошок, цемент) - у спеціальних силосах.
20.19. Вогнетриви, як правило, зі складів до споживача повинні відправлятися в контейнерах або на піддонах.
20.20. Верстати для різання та шліфування вогнетривкої цегли повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами.
20.21. Всі місткості розчинного вузла повинні бути споряджені щільними кришками.
20.22. Динасові та шамотні вогнетриви повинні, по можливості, запінюватися хромомагнезитовими.
20.23. Пневматичні молотки та розпушувачі, які використовуються для руйнування футеровки, а також пневмотрамбівка для забивання щілин між вогнетривами повинні бути оснащені місцевими відсмоктувачами.
20.24. Пакети вогнетривів перед надходженням до ремонтної дільниці повинні бути знепилені обдувом на спеціальному майданчику.
20.25. Варіння смоли та нагрівання пасти повинні здійснюватися у печах із закритими топками, які обладнуються укриттям та місцевою вентиляцією.
21. САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ З КОНТРОЛЮ ЗА ВМІСТОМ ШКІДЛИВИХ РЕЧОВИН У ПОВІТРІ РОБОЧОЇ ЗОНИ
21.1. Дані вимоги розроблено в розвиток ГОСТ 12.1.005-88 "Воздух рабочей зони. Общие санитарно-гигиенические требования".
21.2. Дані вимоги регламентують умови вимірювання вмісту і сукупність шкідливих речовин в повітрі робочої зони з метою одержання об'єктивних та порівнювальних даних по їх характеристиці і оцінці їх впливу на стан здоров'я, гігієнічній оцінці технологічних процесів та нової техніки, ефективності технологічних, санітарно-технічних, гігієнічних та інших заходів по зниженню концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони.
21.3. Для одержання достовірної характеристики вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони необхідно керуватися слідуючими умовами:
21.3.1. Ступінь вловлювання шкідливої речовини (фільтром, поглиначем, експрес-приладом) повинна бути не менше 95%.
21.3.2. Похибка в вимірюванні об'єму відібраної проби повітря не повинна перевищувати +-10%;
21.3.3. Похибка визначення шкідливої речовини в відібраній пробі не повинна перевищувати +-10%;
21.3.4. Максимальна сумарна похибка при визначенні шкідливих речовини в повітрі робочої зони не повинна перевищувати +-25%;
21.3.5. Чутливість методу повинна забезпечити визначення шкідливої речовини не більше як 0,5 ГДК;
21.3.6. Виборність методу повинна забезпечити достовірне визначення аналізуючої речовини в присутності супутніх домішок;
21.3.7. Допускається використовувати реактиви для хімічного аналізу кваліфікації не нижче ч.д.а. згідно з їх ГОСТами;
21.3.8. Аппаратура та прилади, що використовуються для санітарно-хімічного контролю, повинні бути перевірені та таровані у відповідному порядку;
21.4. Плановий санітарний контроль за станом повітря робочої зони здійснюється санітарними лабораторіями промислових підприємств та санітарно-епідеміологічних станцій по робочим програмам, розробленим та затвердженим згідно з положенням про ці служби. Програми повинні складатися з урахуванням основних стадій технологічного процесу, розміщення джерела виділення шкідливих речовин та розповсюдження останніх по виробничому приміщенню в зв'язку з особливостями циркуляції повітря, а також якісного складу і класу небезпечності шкідливих речовин, в тому числі, за рахунок їх можливих перетворень в повітряному середовищі (гідроліз, окислення, деструкція та ін.). При цьому окремим виробництвам чорної металургії необхідно керуватися Таблицею 7.
21.5. Відбір проб повітря необхідно проводити в зоні дихання при регламентованому технологічному процесі, при експлуатації налагодженому технологічному і санітарно-технічному устаткуванні з урахуванням планових ремонтно-профілактичних робіт.
21.6. При контролі за дотриманням максимально разової ГДК відбір проб повітря необхідно проводити на найбільш характерних робочих місцях на протязі 15 хвилин (не менше 3-х проб) для токсичних речовин та З0 хвилин для аерозолів переважно фіброгенної дії (допускається одна проба).
21.6.1. У випадках надходження у повітря робочої зони шкідливих речовин з гостронаправленим механізмом дії необхідний безперервний його контроль з попередженням про перевищення ГДК.
21.6.2. Періодичність дискретного контролю повинна здійснюватися для шкідливих речовин I класу небезпеки не рідше одного разу в 10 днів; II класу- не рідше одного разу на місяць; III та IV класу- не рідше одного разу за квартал. В останьому разі при узгодженні з органами державного санітарного нагляду після встановлення відповідності вмісту шкідливих речовин на рівні ГДК допускається проводити контроль не рідше одного разу на рік.
21.7. Контроль додержання середньозмінної ГДК повинен здіснюватися за допомогою індивідуальних пробовідбірників або по результатам окремих вимірювань, які проводились на протязі не менше 75% тривалості зміни на протязі не менше 3 змін і розраховується як середньозважена у часі концентрація з урахуванням перебування працюючого на всіх стадіях і операціях технологічного процесу по формулі:
K + K + ... K
1t1 2t2 ntn
K = -------------------
сз
t + t + ... t
1 2 n
де K - середньозмінна концентрація, мг/м;
сз
К , К ... К - середньозважені концентрації шкідливих
1 2 n речовин окремих стадій технологічного
процесу, мг/м ;
t + t + ... t - тривалість окремих стадій технологічного
1 2 n процесу, хв.
21.7.1. Періодичність контролю за дотриманням середньозмінної ГДК повинна бути не рідше кратності проведення періодичних медичних оглядів, встановлених МОЗ України.
21.8. Промислові аерозолі, ГДК яких обумовлена тільки вмістом в них вільного діоксиду кремнію, необхідно піддавати відповідному хімічному аналізу по мір змін технологічних процесів і по вимозі контролюючих організацій, але не рідше одного разу на рік.
21.9. Допускається застосування тільки затверджених МОЗ України або МЗ СРСР методів контролю шкідливих речовин в повітрі робочої зони.
21.10. Результати вимірювань концентрацій шкідливих речовин в повітрі необхідно приводити до нормальних умов і температури 20 град.С та атмосферному тиску 760 мм рт.ст. (101,3 кПа).
Таблиця 7
ПЕРЕЛІК
основних шкідливих речовин, що підлягають плановому санітарному контролю у повітрі робочої зони*
---------------
* 3 урахуванням специфіки конкретних підприємств перелік основних шкідливих речовин, які підлягають санітарному контролю, повинен доповнюваться.
22. ВИМОГИ ДО САНІТАРНОЇ ОХОРОНИ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ
22.1. В проектах будівництва нових підприємств чорної металургії, та які розширяються і реконструюються, повинні міститься відомості про затверджені МОЗ України величини його гранично допустимих викидів (ГДВ) шкідливих речовин в атмосферне повітря населених пунктів у відповідності з вимогами ГОСТ 17.2.3.02-78 "Охрана природы. Атмосфера. Правила установления допустимих выбросов вредных веществ промышленных предприятиями", ГОСТ 12.2.3.01-88 "Охрана природи. Атмосфера. Правила контроля качества атмосферного воздуха".
22.2. В проектах нових підприємств, та які розширяються та реконструюються повинні бути приведеш розрахункові рівні забруднення атмосферного повітря населених пунктів, які можна прогнозувати, з урахуванням їх нових концентрацій.
22.3. В проектах особливо повинні бути виділені природоохоронні заходи по відношенню до шкідливих речовин I-II класів небезпечності, що викидаються в атмосферу, для яких в даний час не має ефективних способів очищення на підприємствах чорної металургії.
22.4. В проектах повинні бути представлені рішення по забезпеченню додержання ГДК шкідливих речовин в атмосферному повітрі населених пунктів в період метеорологічних умов, несприятливих для розсіювання промислових І викидів (штиль, інверсії, туманоутворювання та ін.), коли може відбуватися різке тимчасове зростання забруднення атмосферного повітря.
22.5. В проектах повинні бути приведені обгрунтування розмірів санітарнозахисної зони, умови її організації та упорядкування.
22.6. Організація паливного балансу повинна проводиться у згідності з "Указаниями по учету требований защиты атмосфери при распределении топлива на теплоэнергетические нужды металлургических заводов и котельных агрегатов" (Затв. МЧМ СРСР 1978 р.).
22.7. Будівництво нових цехів та виробництв на проммайданчику даючих підприємств допускається при наявності необхідної території, що забезпечує можливість розміщення їх з урахуванням характеру шкідливостей, які виділяються, та додержання достатніх розривів між будівлями, а також при забезпечені вмісту шкідливих речовин на рівні гранічно допустимих концентрацій в атмосферному повітрі прилеглих селітебних територій з урахуванням сумарного забруднення промислового підприємства, що розширюється та діючих сусідніх.
22.8. Прийняття в експлуатацію збудованих та реконструйованих об'єктів промислового призначення проводиться у згідності з главою СНІП 11-89-90 по прийманню в експлуатацію закінченних будівництвом підприємств та споруд при умові введення газопилеуловлюваючих споруд та закінчення їх комплексного випробування.
22.9. При капітальних ремонтах та реконструкції металургійних агрегатів повинні бути здійснені заходи по будівництву газопилеуловлюючого обладнання на джерелах викидів в атмосферу, при відсутності такого обладнання провести модернізацію та удосконалення існуючого газопилеуловлюючого устаткування.
