Про звернення до Конституційного Суду України для вирішення питання про конституційність окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року N 950

З мотивів невідповідності Конституції України Указом Президента України від 8 травня 2009 року N 297 "Про зупинення дії деяких положень постанови Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року N 950" згідно з пунктом 15 частини першої статті 106 Конституції України зупинено дію пункту 2 параграфа 9, підпункту 3 пункту 3 параграфа 12, параграфа 22, пункту 2 параграфа 26, пунктів 1, 4 параграфа 84, пункту 1 параграфа 86, пункту 1 параграфа 94, параграфа 95, підпункту 1 пункту 1, пункту 3 параграфа 98, параграфа 99, пункту 2 параграфа 100, пункту 1 додатка 4 до пункту 1 параграфа 67 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року N 950, в частині, що стосується надання та забезпечення виконання окремих доручень Кабінету Міністрів України, доручень Прем'єр-міністра України.

У зв'язку з цим та відповідно до пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України, статей 13, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" звертаюся до Конституційного Суду України для вирішення питання про конституційність названих положень Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року N 950 ("Офіційний вісник України", 2007 р., N 54, ст. 2180).

Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим названою постановою Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністра України з метою спрямування, координації і контролю діяльності членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій уповноважено надавати доручення, обов'язкові для виконання зазначеними органами та посадовими особами. Таке доручення Прем'єр-міністра України оформляється як офіційний документ організаційно-розпорядчого характеру на спеціальному бланку (пункт 2 параграфа 9) .

Також Регламентом передбачено, що за результатами обговорення питань на засіданні Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про надання окремих доручень центральним та місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, такі доручення, надані на засіданні Кабінету Міністрів України, фіксуються в протоколі засідання; при цьому Регламентом прийняття рішень про надання окремих доручень визначено поряд із відповідними актами Уряду однією з форм спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади, що здійснюється Кабінетом Міністрів України (параграф 22, пункт 2 параграфа 100) .

Регламент також містить низку положень, які визначають механізм доведення зазначених доручень Прем'єр-міністра України, окремих доручень, наданих на засіданні Кабінету Міністрів України, до виконавців (підпункт 3 пункту 3 параграфа 12, пункт 2 параграфа 26) , передбачає механізм забезпечення виконання та контролю за виконанням таких доручень (пункти 1 і 4 параграфа 84, параграф 86, пункт 1 параграфа 94, параграфи 95, 98 і 99, пункт 1 додатка 4 до пункту 1 параграфа 67) .

Названі положення Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 950, не відповідають Конституції України.

Зокрема, Основним Законом держави закріплено статус Кабінету Міністрів України як колегіального органу, до складу якого входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри, міністри (частина перша статті 114) , як вищого органу у системі органів виконавчої влади, до повноважень якого віднесено спрямування і координацію роботи міністерств, інших органів виконавчої влади (частина перша статті 113, пункт 9 статті 116) , організація, повноваження і порядок діяльності якого визначаються Конституцією і законами України (пункт 12 частини першої статті 92, частина друга статті 120) . Водночас Конституцією України визначено, що Кабінет Міністрів України реалізує свою компетенцію шляхом видання обов'язкових до виконання актів - постанов і розпоряджень, які підписує Прем'єр-міністр України (частини перша і друга статті 117) . На Прем'єр-міністра України Основним Законом держави покладено керівництво роботою Кабінету Міністрів України, спрямування її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України (частина п'ята статті 114) .

Таким чином, за Конституцією України Кабінет Міністрів України має реалізовувати свої повноваження, в тому числі й зі спрямування і координації роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, виключно шляхом видання постанов та розпоряджень.

Наділення ж Прем'єр-міністра України повноваженнями надавати доручення, обов'язкові для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, є не чим іншим, як закріпленням права Прем'єр-міністра України одноособово здійснювати повноваження, які Основним Законом держави покладені на Кабінет Міністрів України і реалізуються ним шляхом видання постанов і розпоряджень.

Відтак, положення Регламенту Кабінету Міністрів України, які передбачають право Прем'єр-міністра України надавати доручення, обов'язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, закріплюють механізм доведення таких доручень до виконавців, забезпечення їх виконання та контролю, не відповідають наведеним вище нормам Конституції України.

Що ж до передбачених у Регламенті положень, за якими Кабінет Міністрів України уповноважено надавати обов'язкові до виконання окремі доручення у спосіб інший, ніж видання постанов і розпоряджень, то вони, а також інші положення Регламенту Кабінету Міністрів України, спрямовані на забезпечення виконання таких доручень, не відповідають частинам першій і другій статті 117 Конституції України, викривляють їх зміст.

У зв'язку з цим слід зауважити, що Конституційний Суд України у своїх Рішеннях визначив, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності при виданні постанов і розпоряджень повинен виходити із закріплених за ним виключно Конституцією та законами України повноважень, які не можуть встановлюватися іншими правовими актами; Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України) , а в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів (Рішення Конституційного Суду України від 11 листопада 2008 року N 25-рп/2008 у справі про земельні аукціони, від 19 червня 2001 року N 9-рп/2001 у справі щодо стажу наукової роботи).

Із цього приводу слід також відзначити, що Закон України "Про Кабінет Міністрів України", який відповідно до Конституції України визначив організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, не містить жодних положень, які б допускали можливість надання (крім видання обов'язкових до виконання актів Кабінету Міністрів України, що приймаються цим колегіальним органом на основі Конституції України в межах закріплених Основним Законом та законами України повноважень) окремих доручень Уряду, що оформлені протоколами засідань, або ж доручень Прем'єр-міністра України, що надаються ним одноособово.

Виходячи з наведеного, слід дійти висновку, що зазначені положення Регламенту Кабінету Міністрів України не відповідають і частині другій статті 19, частині третій статті 113 Конституції України, за якими органи виконавчої влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується, зокрема, Конституцією та законами України. На необхідності додержання Урядом у своїй діяльності вимог цих статей Конституції України неодноразово наголошував Конституційний Суд України, зокрема у Рішенні від 9 жовтня 2008 року N 22-рп/2008.

Ураховуючи викладене, прошу Конституційний Суд України розглянути питання щодо конституційності пункту 2 параграфа 9, підпункту 3 пункту 3 параграфа 12, параграфа 22, пункту 2 параграфа 26, пунктів 1, 4 параграфа 84, пункту 1 параграфа 86, пункту 1 параграфа 94, параграфа 95, підпункту 1 пункту 1, пункту 3 параграфа 98, параграфа 99, пункту 2 параграфа 100, пункту 1 додатка 4 до пункту 1 параграфа 67 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року N 950 , в частині, що стосується надання та забезпечення виконання окремих доручень Кабінету Міністрів України, доручень Прем'єр-міністра України.

Брати участь у конституційному провадженні за цим поданням уповноважено заступника Глави Секретаріату Президента України - Представника Президента України у Конституційному Суді України М. Ставнійчук.