Про звернення до Конституційного Суду України для вирішення питання про конституційність окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року N 368

З мотивів невідповідності Конституції України Указом Президента України від 30 квітня 2009 року N 287 "Про зупинення дії окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року N 368" згідно з пунктом 15 частини першої статті 106 Конституції України зупинено дію абзаців третього та четвертого пункту 2 Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 р. N 1222, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року N 368.

У зв'язку з цим та відповідно до пункту 15 частини першої статті 106, статті 150 Конституції України, статей 13, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" звертаюсь до Конституційного Суду України для вирішення питання про конституційність окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року N 368, опублікованої в газеті "Урядовий кур'єр" 25 квітня 2009 року N 75.

Цією постановою внесено, зокрема, зміни до Порядку отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами і закладами освіти, охорони здоров'я, культури, науки, спорту та фізичного виховання для потреб їх фінансування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року N 1222.

За цими змінами благодійні (добровільні) внески і пожертви від юридичних та фізичних осіб можуть спрямовуватися на виплату заробітної плати працівникам бюджетних установ і закладів освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, культури, науки, спорту та фізичного виховання (абзаци третій та четвертий пункту 2 Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 р. N 1222) .

Зазначене рішення прийнято Кабінетом Міністрів України без урахування вимог Конституції України та Закону України "Про благодійництво та благодійні організації".

Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Згідно з частиною другою статті 19 Основного Закону держави органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується, зокрема, Конституцією та законами України.

В Україні загальні засади благодійництва визначаються Законом України "Про благодійництво та благодійні організації". Так, відповідно до частини другої статті 4 названого Закону встановлено, що конкретні напрями благодійництва визначаються лише благодійниками. Відтак, таке право благодійників може бути змінено, обмежено лише шляхом внесення Верховною Радою України відповідних змін до Закону України "Про благодійництво та благодійні організації".

Однак Кабінет Міністрів України, видаючи постанову від 14 квітня 2009 року N 368, врегулював питання, що належить до сфери законодавчого регулювання, чим фактично перебрав на себе повноваження Верховної Ради України, яка за статтею 75 Конституції України є єдиним органом законодавчої влади та за пунктом 3 частини першої статті 85 Основного Закону держави уповноважена приймати закони.

На неприпустимості зміни закону шляхом прийняття підзаконного правового акта наголошував Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 14 грудня 2000 року N 15-рп/2000 у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України.

Крім того, в Рішенні від 19 червня 2001 року N 9-рп/2001 у справі щодо стажу про наукову роботу Конституційний Суд України зауважив про те, що Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України) , а в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів.

Отже, діючи у спосіб, що суперечить зазначеним положенням Основного Закону України, Кабінет Міністрів України порушив і норми частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини третьої статті 113 та частини першої статті 117 Конституції України, які зобов'язують Уряд України керуватися у своїй діяльності Конституцією та законами України, діяти лише у межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, видавати постанови і розпорядження в межах своєї компетенції.

На неприпустимості порушення Урядом України вимог частини другої статті 19, частини третьої статті 113 та статті 117 Конституції України неодноразово наголошував Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 27 квітня 2000 року N 7-рп/2000 у справі про тимчасове виконання обов'язків посадових осіб, від 11 листопада 2008 року N 25-рп/2008 у справі про земельні аукціони.

Ураховуючи викладене, прошу Конституційний Суд України розглянути питання щодо конституційності абзаців третього та четвертого пункту 2 Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 р. N 1222, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року N 368.

Брати участь у конституційному провадженні за цим поданням уповноважено заступника Глави Секретаріату Президента України - Представника Президента України у Конституційному Суді України М. Ставнійчук.