НАЦІОНАЛЬНА РАДА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ
| 09.11.2006 |
( План розвитку національного телерадіоінформаційного простору України втратив чинність на підставі Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1684 від 01.12.2010 )
ПЛАН
розвитку національного телерадіоінформаційного простору України
( План затверджено Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 904 від 09.11.2006 ) ( Щодо змін додатково див. Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1199 від 27.12.2006 ) ( Із змінами, внесеними згідно з Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 710 від 06.06.2007 ) ( Щодо змін додатково див. Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 760 від 15.06.2007 ) ( Із змінами, внесеними згідно з Рішеннями Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1186 від 12.09.2007 N 1187 від 12.09.2007 N 1260 від 03.10.2007 ) ( Щодо змін додатково див. Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 580 від 26.03.2008 ) ( Щодо змін додатково див. Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 852 від 23.04.2008 ) ( Із змінами, внесеними згідно з Рішеннями Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1102 від 11.06.2008 N 1127 від 18.06.2008 ) ( Щодо змін додатково див. Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1503 від 22.07.2009 N 1504 від 22.07.2009 N 1505 від 22.07.2009 N 1506 від 22.07.2009 N 1507 від 22.07.2009 N 2182 від 28.10.2009 N 2183 від 28.10.2009 N 2184 від 28.10.2009 N 2185 від 28.10.2009 )
I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Законодавча база
Цей план розроблено на виконання вимог Закону України "Про телебачення і радіомовлення", зокрема статей 21, 22, 23 розділу III. Цим Законом внесено зміни в процедури забезпечення розвитку ефірної складової національного телерадіопростору, що передбачають ліцензування і контроль. Стаття 21 Закону визначає, що підґрунтям для прийняття рішень щодо створення та розвитку каналів мовлення та телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України, визначення конкурсних умов та оголошення конкурсів на отримання ліцензій на мовлення, визначення умов ліцензій на мовлення, яке ліцензується за реєстраційним принципом, має бути План розвитку національного телерадіоінформаційного простору - нормативно-правовий документ, який розробляє і затверджує своїм рішенням Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.
Закон визначає структуру Плану, яка складається з двох частин: плану використання радіочастотного ресурсу, виділеного для телебачення і радіомовлення, та основних вимог щодо змістовного наповнення і співвідношення форматів мовлення у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору.
На підставі прийнятого на виконання Плану рішення про створення або розширення каналу мовлення, мережі мовлення або багатоканальної телемережі, яка передбачає використання радіочастотного ресурсу України, Національна рада визначає порядок розширення каналів або мереж.
Загалом, при розробці Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору, крім норм Закону України "Про телебачення і радіомовлення", виконуються вимоги, викладені в законах України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" (статті 14, 15), "Про радіочастотний ресурс України" (стаття 21), "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (частина третя статті 4) та інших чинних нормативно-правових актів, які регулюють питання використання радіочастотного ресурсу України та діяльності суб'єктів інформаційної діяльності.
План розрахований на 2006 - 2007 роки, а в частині впровадження цифрового телебачення - до 2012 року.
Загальна характеристика телерадіопростору України і тенденції його розвитку
Телерадіоінформаційний простір України пройшов кілька етапів свого розвитку.
Перший етап становлення та кількісного зростання телерадіоорганізацій (надалі - ТРО) України припав на 1993-1999 рр. За цей час їх кількість зросла з 25 (головним чином державні ТРО) до 791 компанії. Паралельно розгортався процес форматування мовлення кожної з телерадіоорганізацій, здебільшого хаотичний.
Другий етап (2000 - 2004 рр.) ознаменувався якісними змінами в національному телерадіопросторі. Хоча домінуючою тенденцією залишалося кількісне зростання, зокрема кількість ТРО сягнула 1100, а загальний обсяг мовлення - майже 9 тисяч годин щодоби. Після характерного для першого етапу засилля в українському телерадіоефірі зарубіжної відео- і аудіопродукції почала збільшуватися кількість програм вітчизняного виробництва, спроможних успішніше конкурувати із зарубіжними аналогами. Розпочалося очищення вітчизняного телерадіоефіру від пропаганди насильства і розпусти. Мешканці більшості регіонів України стали приймати, крім передач місцевих ТРО, також і програми 6 - 8 центральних (київських) теле- і радіокомпаній.
Третій етап, що розпочався в 2004 - 2005 рр. і триває донині, характеризується передусім масовим переходом ТРО на цифрове мовлення і викликаною цим докорінною перебудовою їхньої діяльності. Оскільки запроваджувані технології якісно змінюють ситуацію в телерадіопросторі, Національна рада визначила цей процес як один із своїх пріоритетів, плануючи діяльність таким чином, щоб до 2014 року в Україні було завершено перехід на цифрову форму мовлення.
Якісні зміни відбуваються не лише в технологічних аспектах телерадіомовлення, а й у його наповненні.
Національна рада має можливість перейти від політики форматування кожного каналу окремо до планування форматів мовлення як у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору, так і загальнодержавного простору в цілому.
Станом на 01.11.2006 року в Україні зареєстровано 1268 телерадіоорганізацій, з них: 647 - телемовних ТРО; 524 - радіомовних ТРО; 97 - телерадіомовних ТРО.
Відповідно до пункту 2 перехідних положень Закону України "Про телебачення і радіомовлення", до загальнонаціональних мовників прирівнюються телерадіоорганізації, які на день набрання чинності цього Закону вели мовлення в областях (з урахуванням Автономної Республіки Крим), де проживає не менше двох третин населення України. Таких телерадіоорганізацій налічується 15: Національна телекомпанія України, ТОВ "ТРК "Ера", ТРК "Студія 1+1" у формі ТОВ, АТЗТ "Українська незалежна ТВ-корпорація" ("Інтер"), ТОВ "Міжнародна комерційна ТРК "ICTV", ЗАТ "Новий канал", ЗАТ "ТРК "Україна", ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр СТБ", "ТК "ТЕТ", ЗАТ "ТелеОдин", ТОВ "ТРО "Мульті Медіа Сервіс", ТОВ "ТРК "НБМ", ТОВ "ТС "Служба інформації", ТОВ "ТРК "Експрес-Інформ", ВАТ "ТК "Тоніс" (надалі - загальнонаціональні канали мовлення). Цей статус закріплено за ними умовами чинних ліцензій відповідно до положень розділу X Закону України "Про телебачення і радіомовлення".
Створено 4 регіональних телемережі - ТОВ "Київтелемонтаж", ТОВ "Гравіс", ЗАТ "ТРК "Люкс", ТОВ "ТС "Астра-ТБ", а також 30 регіональних телекомпаній, що мовлять у межах окремих областей (регіонів).
Відповідно до законодавства, в Україні існує 3 загальнонаціональні радіомережі, на яких здійснюють мовлення УР-1, УР-2, УР-3 (на цей час не функціонує).
У верхньому діапазоні до загальнонаціональних мовників прирівнюють 12 радіомереж: ЗАТ "Наше Радіо", ТОВ "ТРК "НБМ", ТОВ "ТРК "Медіа Маркет", ТОВ "ТРО "Русское радио" - Україна", АТ "Онікс", ТОВ "ТРК "Клас", ТОВ ТРК "Радіо-Ера", ЗАТ "РК "Гала", ДП "ТРО "Довіра", Українська корпорація телебачення і радіомовлення "ЮТАР", ЗАТ "ТРК "Люкс", ТОВ "ТРК "Радіо Кохання". 8 регіональних радіомереж - ТО "НАРТ", Компанія "Нова хвиля" у формі ПП, ТОВ ТРК "Пілот-Україна", ЗАТ "ТРК "Лідер", ЗАТ "Студія "Європа плюс Україна", АТЗТ ТРО "Раді.О", ТОВ фірма "Волинь", ТОВ "ТРК "Каскада" та 19 регіональних радіокомпаній, що мовлять у межах окремих областей (регіонів).
Для потреб ефірного телемовлення в Україні задіяно 2500 частотних присвоєнь. Телерадіокомпанії загальнонаціонального мовлення використовують 1895 телечастот, місцевого та регіонального - 605 телечастот. Ефірне радіомовлення: загальнонаціональні мережі - 542 частоти, регіональні та місцеві - 297 частот.
Сьогодні у світі не існує єдиної універсальної моделі розвитку радіо- і телемовлення. Принципи організації цього процесу відрізняються в різних країнах. Втім, усе нормативно-правове розмаїття залежить від технічних чинників розвитку інформаційного середовища. Їх вплив на процеси змін у телерадіоінформаційному просторі з кожним роком стає дедалі потужнішим. При цьому домінуючою тенденцією є запровадження цифрового телебачення. Крім поліпшення якості сигналу, воно значно збільшує можливість використання радіочастотного ресурсу будь-якої країни, оскільки на одній частоті, на якій досі мовлять аналогові компанії, може бути розміщено до чотирьох цифрових каналів.
Серед світових лідерів запровадження цифрового телебачення - США, де вже припинено ліцензування аналогових каналів мовлення. Існує міждержавна домовленість про перехід до 2015 року на цифрове мовлення і в Європі. З 1 січня 2015 року в Україні має бути припинено аналогове мовлення.
Впровадження цифрового мовлення сприяє також стрімкому зростанню популярності технології HDTV (High Definition Television - "Телебачення високої чіткості").
Більшає "форматних" каналів мовлення, здатних задовольняти різноманітні інтереси глядачів. Нові технології з їхньою здатністю досягнення високої якості та доступності сигналу також створюють нові можливості створення каналів, розрахованих на аудиторії з найрізноманітнішими смаками й уподобаннями.
Наступні частини Плану розроблено з урахуванням викладених вище загальносвітових тенденцій розвитку телебачення і радіомовлення, категорій каналів і мереж та аналізу тенденцій телерадіомовлення в Україні.
II. ПЛАН ВИКОРИСТАННЯ РАДІОЧАСТОТНОГО РЕСУРСУ, ВИДІЛЕНОГО ДЛЯ ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ
Нормативно-правова база та методологія
Згідно із Законом України "Про радіочастотний ресурс України", використання ресурсу здійснюється відповідно до Плану використання радіочастотного ресурсу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 815 від 09.06.2006 р. Використання ресурсу здійснюється за поданням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за умови, що смугу частот визначено "радіомовною".
До наявного радіочастотного ресурсу, який Національна рада може використати для ліцензування телерадіомовлення, віднесено частотні присвоєння:
- вільні частотні присвоєння, надані Центром "Укрчастотнагляд" на замовлення Національної ради (додаток 4);
- вільні частотні присвоєння, що виставлялися на конкурс на отримання ліцензій на мовлення, але переможців не було виявлено (додаток 5);
- вільні відрізки часу на каналах мовлення, які телерадіоорганізації не використовують цілодобово (додаток 6);
- вільні частотні присвоєння, ліцензії на мовлення з використанням яких анулювала Національна рада (додаток 7).
Для впорядкування та оптимального використання наявного частотного ресурсу Національна рада ініціюватиме проведення аудиту використання частотних присвоєнь існуючими теле- і радіомережами та конверсію частот, які були в користуванні Міністерства оборони України.
Розбудову каналів мовлення сплановано з урахуванням вимог раціонального розподілу обмеженого радіочастотного ресурсу.
В основу розробки цього Плану покладено аналіз території за ознакою розповсюдження в межах зон впевненого прийому та розмежування зон за кількістю програм, які впевнено приймаються побутовими телерадіоприймачами з використанням кімнатних антен. Розбудова каналів мовлення (технічні аспекти) забезпечується відповідно до вимог законодавства про телекомунікації та радіочастотний ресурс на підставі цього Плану використання радіочастотного ресурсу, виділеного для телерадіомовлення і на замовлення Національної ради.
Визначення мереж мовлення та каналів мовлення здійснюють згідно з вимогами прикінцевих положень Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (розділ X), а також статті 23 цього Закону.
Розрахунки кількості населення, що проживає на території мовлення, здійснюються з використанням вимог Інструкції з вимірювання зон впевненого прийому радіопередач ТБ та ОВЧ ЧМ станцій (1965 р.).
Розвиток основних технологій телерадіомовлення
На сьогодні основним джерелом прийманням населенням України телерадіопрограм є наземне ефірне аналогове мовлення. З метою збільшення кількості програм та створення конкурентних засад у галузі телерадіомовлення у світі активно впроваджуються системи цифрового телерадіомовлення.
Перехідний період від аналогового до цифрового мовлення визначено Міжнародним союзом електрозв'язку (МСЕ) до 2015 року. Такий перехід є надзвичайно складним оптимізаційним завданням, яке неможливо виконати без координації та узгодження дій Адміністрації зв'язку України з аналогічними органами сусідніх держав та МСЕ.
У наземному ефірному середовищі цифрове мовлення реалізується в III, IV та V телевізійних діапазонах ( 174-230 МГц, 470 - 862 МГц), за системою DVB-T. Система DVB-T впроваджується з врахуванням майбутнього її використання сумісно з використанням системи T-DAB.
На перехідний період цифрові передавачі мають включатися таким чином, щоб ще працюючі аналогові передавачі були захищені від завад. Складовою частиною вирішення загальної проблеми впровадження цифрового мовлення є оптимізація переходу від аналогового до цифрового мовлення на території України.
З метою забезпечення інформаційної безпеки України, збереження радіочастотного ресурсу, виділеного Міжнародним союзом електрозв'язку для потреб цифрового ефірного телемовлення України, покриття телемовленням усієї території держави, пріоритетним його впровадженням у прикордонних регіонах; створення телебачення високої чіткості - відбудеться впровадження цифрового телерадіомовлення.
Основними принципами, якими керується Національна рада при розробці Плану впровадження цифрового телерадіомовлення, є:
соціальна складова:
- перехід на цифрові стандарти телебачення за умови забезпечення прав громадян на доступ до інформації без технологічних обмежень;
- державне забезпечення соціально незахищених громадян України перетворювачами цифрового сигналу;
- задоволення потреб телеглядачів у багатопрограмному та якісному телебаченні з можливістю отримання інтерактивних послуг в усіх зонах впровадження цифрового телебачення;
безпекова складова:
- використання усіх частотних присвоєнь, виділених Регіональною угодою "Женева-06" до 2015 року, особливо у прикордонних регіонах;
технологічна складова:
- гарантування ліцензіатам, які на даний час здійснюють аналогове наземне мовлення збереження поширення сигналу у цифровому стандарті без втрати аудиторії;
- рівномірний перехід до визначеного терміну (17 червня 2015 року) шляхом поступового розгортання одночастотних мереж цифрової радіомовної служби України у зазначених вище смугах частот;
- розробка, випробування, серійне виробництво цифрового обладнання.
Формування вітчизняного ринку обладнання цифрового мовлення
Основними проблемами впровадження цифрового телерадіомовлення в інших країнах та Україні є:
- відсутність частотного ресурсу;
- інертність споживачів;
- низька фінансова спроможність громадян;
- велика вартість проекту;
- інертність найбільших телеканалів.
Ці проблеми слід вирішувати наступним чином:
- переведення в цифровий стандарт наявних аналогових передавачів, номінали частот яких співпадають з Цифровим планом, з подальшою розбудовою синхронних зон;
- надання додаткової послуги громадянам шляхом збільшення кількості програм та зменшення вартості перетворювача;
- вибір дешевших технологій та забезпечення незахищених верств населення перетворювачами цифрового сигналу за державні кошти;
- залучення коштів на проект як Державного бюджету України та комерційних організацій;
- поступове збільшення кількості доступних до громадян програм, що забезпечить стабільність рекламного ринку на перехідний період та відключення аналогових РЕЗ мовлення лише у випадку забезпечення збереження аудиторії телеканалів.
Визначити найбільш доцільним варіантом використання діапазону III для цифрового телерадіомовлення планування системи DVB-T з растром (ширина смуги) телевізійного каналу 7 МГц на основі існуючих скоординованих частотних присвоєнь.
Встановити, що у випадку відсутності антенно-щоглових споруд Концерну РРТ цифрові зони синхронізуються після завершення розбудови одночастотної мережі, крім випадків, коли мовлення з одного передавача не забезпечує прийом сигналу для громадян, що проживають на конкретній території.
З метою дотримання основних принципів, визначених цим Планом, встановлюється такий розподіл загальнонаціональних цифрових каналів: 3 канали - стандарт DVB-T (MPEG-2); 2 канали - стандарт DVB-T (MPEG-4); 1 канал - стандарт DVB-H; 2 канали - стандарт HDTV.
Основними організаційними заходами впровадження цифрового телерадіомовлення є:
- здійснення науково-дослідних робіт. Активізація науково-технічного потенціалу держави та прискорення дослідних робіт;
- затвердження Плану позонового переходу на цифрове мовлення та погодження його з Національною комісією з питань регулювання зв'язку та Держтелерадіо;
- частотне забезпечення Національною комісією з питань регулювання зв'язку та погодження діючих частот з наступною передачею їх до Національної ради;
- визначення Держтелерадіо та Концерном РРТ технічної схеми роздачі сигналу, добудова необхідних антенно-щоглових споруд, обслуговування передавачів та антенно-фідерних систем;
- формування Національною радою каналів мовлення (мультиплексів), визначення провайдерів програмної послуги;
- визначення Національною радою розподілу програм по мультиплексах та параметрів їхнього розповсюдження.
Передбачити фінансування наступних заходів з Державного бюджету України:
- прорахунок частотного ресурсу;
- здійснення науково-дослідних робіт та стандартизація;
- підготовка кадрів для забезпечення телерадіомовлення фахівцями з цифрового мовлення;
- добудова веж відповідно до Плану позонового переходу на цифрове телебачення;
- часткове придбання перетворювачів цифрового сигналу для соціально незахищених верств населення, придбання обладнання для роздачі сигналу DVB-T.
З огляду на високу соціальну значимість ефірного наземного телебачення, процес переходу від аналогового до цифрового формату мовлення встановлюється поетапним.
Встановлюється такий порядок переходу на цифрові стандарти мовлення:
I етап:
- до листопада 2007 року визначення умов, порядку та специфіки проведення конкурсів на право отримання ліцензії провайдера програмної послуги;
- до грудня 2007 року розробка та затвердження Плану позонового переходу на цифрове телебачення;
- до грудня 2007 року розподіл програм у мультиплекси, замовлення і здійснення прорахунку частотних присвоєнь для 12, 51, 52, 70 та 74 цифрових зон.
II етап:
- до квітня 2008 року насичення оптимальних цифрових зон (12, 51, 52, 70, 74) перетворювачами цифрового сигналу (set-top-box) - 80 - 90%;
- у квітні 2008 року переведення аналогових передавачів у режим цифрового мовлення у вищезазначених зонах;
- до липня 2008 року підготовка переходу на цифрове телебачення новостворених оптимальних зон (5, 6, 16, 26, 39, 42, 43, 45, 64, 55, 56, 60, 63, 65, 66, 76, 77);
- до січня 2009 року насичення сімнадцяти новостворених оптимальних цифрових зон перетворювачами цифрового сигналу;
- у січні 2009 року переведення аналогових передавачів у режим цифрового мовлення у новостворених сімнадцяти оптимальних цифрових зонах.
III етап:
- до квітня 2009 року перерахунок звільнених внаслідок виключення аналогових передавачів частотних присвоєнь в оптимальних цифрових зонах на цифровий стандарт у цифрових зонах, які потрапляють у зони дії потужних аналогових передавачів (4, 7, 14, 17, 18, 19, 21, 22, 23, 25, 30, 31, 34, 35, 36, 37, 40, 46, 47, 48, 49, 50, 57, 58, 59, 61, 62, 67, 69, 73);
- до вересня 2009 року насичення тридцяти новостворених цифрових зон перетворювачами цифрового сигналу;
- у вересні 2009 року переведення аналогових передавачів у режим цифрового мовлення у новостворених тридцяти цифрових зонах.
IV етап:
- до вересня 2009 року перерахунок звільнених частотних присвоєнь на цифровий стандарт для мовлення в режимі DVB-T у всіх інших цифрових зонах;
- до грудня 2009 року прорахунок частот для створення мережі HDTV;
- до червня 2010 року насичення прорахованих цифрових зон перетворювачами цифрового сигналу;
- у другому кварталі 2010 року початок цифрового мовлення у новостворених зонах;
- до червня 2010 року ліцензування мережі HDTV та запуск в експлуатацію.
V етап:
- до липня 2010 року прорахунок частот для створення мережі DVB-H у цифрових зонах, які включають в себе основні транспортні магістралі (Київ - Чоп, Київ - Одеса, Київ - Сімферополь, Київ - Чернігів, Київ - Луганськ);
- до грудня 2011 року ліцензування мережі DVB-H та запуск в експлуатацію.
VI етап:
- до вересня 2011 року прорахунок частотних присвоєнь, передбачених Цифровим планом для розбудови усіх цифрових каналів мовлення в стандарті DVB-T;
- прорахунок частот та розбудова мереж у стандарті T-DAB.
VII етап:
- до грудня 2012 року повний перехід телевізійного мовлення на стандарт DVB-T у синхронному режимі.
Національна рада після завершення I та II етапів визначить порядок розбудови мереж місцевого мовлення та може внести зміни до діючого Плану.
Особливими вимогами впровадження цифрового телерадіомовлення є:
- для координації дій центральні органи державної виконавчої влади погоджують їх у Плані позонового переходу на цифрове мовлення, який розробляється Національною радою і погоджується з НКРЗ та Держтелерадіо;
- провайдери програмної послуги загальнонаціональних мультиплексів забезпечують одночасний початок трансляції телепрограм з усіх мультиплексів у кожній цифровій зоні чи групі цифрових зон;
- у кожній цифровій зоні телепрограми транслюється з однієї антенно-щоглової споруди;
- усі оператори та провайдери програмної послуги працюють у затвердженому стандарті та визначеними технічними характеристиками;
- усі РЕЗ мовлення в межах однієї зони забезпечують ідентичне покриття території;
- усі ліцензіати Національної ради беруть участь у проведенні агітаційної та роз'яснювальної роботи серед мешканців України з питань щодо впровадження цифрового телерадіомовлення.
Дане доповнення до Плану розвитку телерадіоінформаційного простору України визначає загальні напрямки діяльності суб'єктів інформаційної діяльності - учасників впровадження наземного ефірного цифрового телерадіомовлення.
З метою оптимізацією процесу з аналізом реалізації заходів, передбачених цим Планом, до нього можуть бути внесені зміни і доповнення.
Принципи розбудови мереж та каналів мовлення
Передбачене частиною п'ятою статті 22 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" розширення каналів, мереж мовлення та телемереж у межах, визначених ліцензією Національної ради на мовлення, здійснюється Національною радою відповідно до Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору за рахунок вільного радіочастотного ресурсу.
Національна рада сприяє максимальному територіальному охопленню каналами, мережами мовлення та телемережами кожної з територіальних категорій.
У разі, якщо Планом розвитку національного телерадіоінформаційного простору передбачено наявність вільного радіочастотного ресурсу, призначеного для розширення каналів, мереж мовлення та телемереж у мережах, Національна рада в кожному конкретному випадку приймає окреме рішення на виконання вимог частини п'ятої статті 22 або частини 7 та/чи частини 8 статті 23 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".
Щодо визначення принципів розвитку, розширення каналу, мережі мовлення та телемережі на позаконкурсних засадах Національна рада керується:
- станом і технічним рівнем використання ресурсу діючих каналу, мережі мовлення та телемережі;
- наявністю технічної розробки каналу, мережі мовлення та телемережі; обсягом інвестицій у розвиток каналу, мережі мовлення та телемережі за період дії ліцензії;
- положеннями пунктів 1, 3 статті 8 Закону України "Про телебачення і радіомовлення";
- загальним терміном мовлення телерадіоорганізації у національному телерадіоінформаційному просторі України;
- відсутністю порушень чинного законодавства України у сфері телерадіомовлення;
- рішеннями органів державної влади, які згідно із законодавством визначають державну політику щодо телебачення і радіомовлення.
Конкурс на отримання ліцензій ініціюється, оголошується і проводиться Національною радою. Законом передбачено, що при розгляді заяв учасників конкурсу і визначенні його переможців Національна рада надає перевагу телерадіоорганізаціям, які беруть на себе зобов'язання забезпечувати трансляції соціально-важливих програм (інформаційних, соціально-політичних, дитячих тощо), задовольняють інформаційні потреби національних меншин та забезпечують свободу слова; мають перевагу у фінансово-економічних та професійно-технічних можливостях телерадіомовлення.
За потреби Національна рада відповідно до частини 15 статті 25 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" розширяє перелік критеріїв за умови їх публічного оголошення до кожного конкурсу, виходячи з умов розвитку певного регіону та потреб глядачів.
Таким чином, передбачені чинним законодавством процедури розбудови каналів, мереж мовлення та телемереж тощо спрямовані на максимальне забезпечення насамперед інформаційних потреб усіх категорій населення нашої країни.
Розвиток каналів та мереж телерадіомовлення
Відповідно до Плану використання радіочастотного ресурсу України, інших нормативних документів та міжнародних зобов'язань України в процесі розбудови каналів та мереж теле- і радіомовлення слід дотримуватися вимог та застосовувати такі обмеження (крім випадків, коли на момент прийняття цього Плану частотні присвоєння вже пройшли аналіз електромагнітної сумісності з діючими та запланованими РЕЗ мовлення та міжнародну координацію):
- канали телебачення, які замовляються для потреб інформаційного мовлення до кінця 2006 року, обмежуються потужністю до 100 Вт;
- зважаючи на відсутність міжнародного захисту аналогових каналів телебачення, місця встановлення нових телепередавачів не можуть бути ближчими до Державного кордону України за 110-120 км;
- забезпечується можливість конверсії частотного ресурсу та вивільнення 4 ТВК і 5 ТВК для потреб радіомовлення;
- у населених пунктах, де доступ громадян до інформації обмежується можливостями отримання 4 - 5 телевізійних програм, за наявності пропозицій загальнонаціональних і регіональних телекомпаній прораховувати частотний ресурс, розміщуються багатоканальні телемережі. При цьому Національна рада направляє подання на прорахунок частотного ресурсу для цифрового мовлення на відповідних територіях у стандарті DVB-T.
( Абзац п'ятий розділу із змінами, внесеними згідно з Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1102 від 11.06.2008 )
Зважаючи на реальні можливості УДЦР, передбачається такий порядок розвитку каналів та мереж теле- і радіомовлення:
- Другий квартал 2007 року - підготовка до проведення конкурсу на отримання ліцензій на ефірне радіомовлення.
- Друге півріччя 2007 року - проведення конкурсів на розбудову багатоканальних телерадіомереж у межах доступних технологій (DVB-T, МІТРІС, "Телесело").
З 1 липня 2007 року припинити несанкціоноване Національною радою збільшення території розповсюдження сигналу загальнонаціональних та регіональних мовників через систематичну ретрансляцію програм місцевими телерадіоорганізаціями.
Зважаючи на обмеженість радіочастотного ресурсу, на завершальному етапі розбудови аналогового наземного телебачення (перед переходом на цифрове мовлення) у пріоритетному порядку розбудовуватимуться канали мовлення з метою доведення розбудови каналів до максимально можливого покриття території України як новими потужностями, так і завдяки збільшенню потужностей діючих РЕЗ мовлення.
Канали загальнонаціонального мовлення розвиваються у пріоритетному порядку в населених пунктах, де доступ громадян до телерадіомовлення обмежений та де телерадіосигнал приймається із завадами (крім населених пунктів, претендентів на мовлення в яких більше трьох).
Регіональні канали мовлення розбудовуються в межах визначеного регіону (області) з метою максимального охоплення жителів цього регіону (області).
Щодо порядку зміни територіальної категорії каналу, мережі мовлення, телемережі Національна рада керується такими критеріями:
- рішенням наглядового органу телерадіоорганізації про зміну територіальної категорії каналу, мережі мовлення та телемережі;
- наявністю технічної розробки каналу, мережі мовлення, телемережі; наявністю встановлених ліцензією Національної ради меж каналу, мережі мовлення та телемережі телерадіоорганізації;
- дотриманням телерадіоорганізацією конкурсних умов чи ліцензійних зобов'язань;
- обсягом інвестицій у розвиток каналу, мережі мовлення, телемережі, а також технічним рівнем засобів мовлення.
Якщо до Національної ради надійшли звернення щодо прорахунку частот в одному й тому самому населеному пункті (на тій самій території) більше ніж трьох телерадіоорганізацій, Національна рада здійснює подання на прорахунок частот для багатоканального ефірного мовлення в цьому населеному пункті (на цій території).
Прорахунок частот для цифрового мовлення у стандарті DVB-T є пріоритетним для всієї території України. Національна рада визначатиме порядок ліцензування цифрового мовлення з урахуванням наданих УДЦР частот, але при цьому враховуватиме та передбачатиме:
- можливість припинення використання аналогового радіочастотного ресурсу в максимально стислі терміни після введення в дію цифрових каналів мовлення.
Регулювання багатоканального мовлення, зокрема наземних кабельних телемереж, передбачає:
- запровадження до 1 червня 2007 року універсальної програмної послуги в усіх максимально доступних громадянам пакетах кабельного телебачення;
- встановлення (надання) пріоритетів вітчизняним програмам (національному інформаційному продукту) при пакетуванні програм у багатоканальних телерадіомережах.
Зважаючи на ці принципи та пріоритети розвитку каналів і мереж теле- і радіомовлення, Національна рада вносить подання до НКРЗ на прорахунок телевізійних частот.
Національна рада під час розгляду планів розвитку окремих каналів мовлення, мереж мовлення чи телерадіомереж зважає на виконання відповідними телерадіоорганізаціями законодавства України чи ліцензійних умов.
Виконання Плану розвитку з використанням наявного частотного ресурсу для мовлення у стандарті DVB-T забезпечує більшу частину жителів України сучасним цифровим теле- та радіомовленням. Але стовідсоткове покриття всієї території країни DVB-T-мовленням як технічно, організаційно, так і фінансово надзвичайно складне завдання.
( Розділ доповнено абзацом згідно з Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1102 від 11.06.2008 )
Для розвитку телевізійного мовлення на селі, в прикордонних територіях, територіях, де існують так звані "тіньові зони" додатково до державної програми за підтримки місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування залучати комерційні телеорганізації.
( Розділ доповнено абзацом згідно з Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1102 від 11.06.2008 )
Будівництву багатоканальних ефірних телемереж за технологіями MITPIC, MMDS, "Телевізійне село" тощо за технічними розробками ТРО, що мають на меті вирішення питань телевізійного мовлення на селі, підтримується при одержанні ліцензій провайдера програмної послуги за умови пріоритету в програмній концепції вітчизняних телепрограм, що надаються телеглядачам на безкоштовній основі.
( Розділ доповнено абзацом згідно з Рішенням Національної радиУкраїни з питань телебачення і радіомовлення N 1102 від 11.06.2008 )
ТРО, які вже мають ліцензії провайдера програмної послуги з використання багатоканальних ефірних телемереж з головними та базовими станціями при внесенні змін до ліцензії у зв'язку зі збільшенням кількості програм, зміною програмної концепції, надається перевага в ліцензуванні, за умови поширення території мовлення на сільську та проблемні по забезпеченню мовленням території.
( Розділ доповнено абзацом згідно з Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1102 від 11.06.2008 )
При формуванні обласних, районних планів розвитку телерадіоінформаційного простору залучати ТРО, що мають кваліфікований кадровий потенціал, технічно та фінансово спроможні виконати поставлені завдання в заявлені строки.
( Розділ доповнено абзацом згідно з Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1102 від 11.06.2008 )
При розбудові регіональних, обласних мереж комерційними ТРО надається підтримка у співпраці з підприємствами Концерну РРТ щодо використання висотних споруд, оренди приміщень тощо.
( Розділ доповнено абзацом згідно з Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1102 від 11.06.2008 )
Прорахунок висновків щодо ЕМС розбудови мереж у сільських районах виконується із застосуванням знижуючих коефіцієнтів до тарифів.
( Розділ доповнено абзацом згідно з Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1102 від 11.06.2008 )
Розбудова мереж у сільських районах проводиться за сприяння, підтримки та по узгодженню з місцевими органами самоврядування та забезпечення їх дозвільними документами НКРЗ, УДЦР та Національної ради.
( Розділ доповнено абзацом згідно з Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1102 від 11.06.2008 )
Планування розвитку телерадіопростору на рівні області проводиться із визначенням термінів розбудови мереж, технології, джерел забезпечення фінансування будівництва, переліку соціальних завдань ТРО, яка пропонує розбудову мереж у сільських районах.
( Розділ доповнено абзацом згідно з Рішенням Національної радиУкраїни з питань телебачення і радіомовлення N 1102 від 11.06.2008 )
Координаторами та ініціаторами по плануванню розвитку телерадіоінформаційного простору та підготовки і організації роботи на рівні області можуть виступити представники Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення в областях спільно з представниками секретаріатів Національної ради.
( Розділ доповнено абзацом згідно з Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1102 від 11.06.2008 )
III. ОСНОВНІ ВИМОГИ ЩОДО ЗМІСТОВНОГО НАПОВНЕННЯ ТА СПІВВІДНОШЕННЯ ФОРМАТІВ МОВЛЕННЯ У КОЖНОМУ З ТЕРИТОРІАЛЬНИХ СЕГМЕНТІВ ТЕЛЕРАДІОІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ
При формулюванні вимог щодо змістовного наповнення та співвідношення форматів мовлення у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору Національна рада керується основними принципами державної політики у сфері телебачення та радіомовлення (стаття 4 Закону України "Про телебачення та радіомовлення"), а саме:
- держава створює умови для забезпечення засобами телерадіомовлення культурних та інформаційних потреб громадян України, а також потреб етнічних українців, які проживають за межами України.
- держава проводить політику протекціонізму щодо розповсюдження програм і передач вітчизняного виробництва.
Задля реалізації цих принципів Національна рада планує та контролює змістовне наповнення і співвідношення форматів мовлення у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору.
Кількісний аналіз доступу громадян до ефірних телерадіопрограм, проведений Національною радою, дозволяє визначити пріоритети щодо заповнення зон низької інформаційної насиченості, "білих плям" на інформаційній карті країни (див. таблицю "Найбільші населені пункти, в яких обмежений доступ громадян до ефірних телепрограм (до 5 телепрограм)"). Але не менш важливим є якісний аналіз, визначення повноти, змістовності та різноманіття аудіовізуального продукту, що його споживають глядачі та слухачі в різних регіонах країни.
За відсутності в Україні суспільного мовлення та обмеженості частотного ресурсу, що його використовують ефірні мовники, всі ТРО мають виконувати зобов'язання щодо концепції мовлення, затвердженої ліцензією. Згідно із Законом України "Про телебачення та радіомовлення" програмна концепція мовлення телерадіоорганізації визначає:
- частку програм власного виробництва;
- мінімальну частку національного аудіовізуального продукту;
- максимальну частку аудіовізуальної продукції іноземного виробництва;
- максимальні обсяги ретрансляції та орієнтовний перелік (за жанрами) програм та передач, які передбачається ретранслювати;
- жанровий розподіл програм та передач.
Основу програмної концепції мовлення телерадіоорганізації мають становити такі передачі:
- інформаційно-аналітичні та публіцистичні;
- культурно-мистецькі;
- науково-просвітницькі;
- розважальні.
У теорії та практиці телерадіомовлення критеріями для визначення форматів зазвичай вважають назви жанрів структурних елементів програмного наповнення каналів, які нині визначаються ліцензійними умовами. Формат мовлення - це домінування того чи іншого жанрово-тематичного наповнення в телерадіоефірі каналу не лише у праймтаймових відрізках (блоках), а й упродовж усього часового обсягу мовлення телерадіоорганізації.
В радіомовленні для визначення формату визначальним є наявність і кількість інформаційних та інших розмовних програм, стилістика та жанр музики, що переважає в ефірі.
У телемовленні формат залежить від жанрового розподілу програм та кінопоказу. Загально прийнято, що сукупність змістовного наповнення телеканалів і визначає його формат мовлення.
Основними форматами телевізійного мовлення слід вважати інформаційний, культурологічний, просвітницький, розважальний, дитячий.
Аналіз діяльності телерадіоорганізацій свідчить, що у "чистому" вигляді заявлених форматів мовлення телерадіоорганізації домогтися практично неспроможні. Слід робити поправку на те, що формування програмного наповнення каналів потребує цілісних підходів, що в кінцевому підсумку приводить до синтезованих форматів мовлення, які точніше відображують понятійне сприймання програм телеканалів. Це розважально-інформаційний, інформаційний, інформаційно-просвітницький, спортивний, музичний формати тощо. Наприклад, загальнонаціональні канали за форматом є такими: НТКУ - розважально-інформаційний, "Ера" - інформаційний, "Інтер" - розважально-інформаційний, "Студія 1+1" - розважально-інформаційний, ICTV - розважально-інформаційний, СТБ - інформаційно-розважальний, "Новий канал" - розважально-інформаційно-культорологічний.
Національна рада враховуватиме не лише кількісні показники наявності програм тієї чи іншої жанрової спрямованості, а й співвідношення програм власного та вітчизняного виробництва до загального обсягу мовлення.
Для реалізації принципу протекціонізму щодо розповсюдження програм і передач вітчизняного виробництва необхідно надавати безумовне право визначення і формування універсальної програмної послуги з-поміж програм національних каналів і мовників (за умови безоплатної передачі оператору права на трансляцію останніх) та пріоритет у подальшому українських регіональних і місцевих мовників, які отримали супутникові ліцензії і здійснюють відповідне мовлення. Після надання споживачу цього переліку каналів провайдер чи/або оператор кабельних мереж може доповнювати свою пропозицію каналами закордонного виробництва.
Зазначене вище дозволяє зробити такі висновки:
1. Для забезпечення засобами телерадіомовлення культурних та інформаційних потреб громадян України Національна рада враховуватиме наявність у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору якісного змістовного наповнення та різноманітних форматів мовлення.
2. У процесі розбудови каналів мовлення та ліцензування Національна рада надаватиме перевагу телерадіоорганізаціям, які виробляють та поширюють соціально важливі програми (інформаційні, соціально-політичні, дитячі тощо), задовольняють інформаційні потреби національних меншин та забезпечують свободу слова. Одним із визначальних факторів буде наявність в ефірі програм власного та вітчизняного виробництва.
3. Національна рада сприятиме розвитку суспільного, громадського, освітнього, культурологічного мовлення.
IV. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Аналіз розвитку інформаційної галузі та її інфраструктури вже зараз вимагає збільшення смуги частотно-орбітального ресурсу.
Створення і виведення на орбіту вітчизняного супутникового угруповання сприятиме досягненню паритету в інформаційній діяльності, наданню об'єктивної інформації українському та закордонному телеглядачу і радіослухачу.
Розбудова супутникового телекомунікаційного комплексу стане основою для реалізації єдиної телекомунікаційної системи забезпечення діяльності державних установ та населення інформаційними послугами в усіх сферах життєдіяльності.
З метою виконання частини четвертої статті 8 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" Національна рада з 1 січня 2007 року вживатиме заходів щодо поступового припинення розміщення в ефірі загальнонаціональних мовників реклами, що поширюється на окремі території.
V. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Реалізація цього Плану розбудови національного телерадіоінформаційного простору дозволить максимально збільшити охоплення території України діючими каналами мовлення та мережами мовлення, допоможе розвинути багатоканальні телемережі та забезпечить вчасний перехід України до стандартів цифрового мовлення, затверджених Кабінетом Міністрів України.
План розбудови національного телерадіоінформаційного простору забезпечить дієву інформаційну присутність програм українських мовників на території інших країн через супутникове мовлення, потужні РЕЗ мовлення КХ-діапазону та ефективне мовлення в прикордонних смугах територій.
По завершенню впровадження Плану в Україні буде оптимізовано діючі канали мовлення, телерадіомережі та мережі багатоканального мовлення, а також розвинуто й систематизовано згідно із світовими стандартами ефірні канали мовлення, ефірні наземні багатоканальні мережі, ефірну наземну мережу телебачення високої якості (HDTV), кабельні наземні багатоканальні мережі, супутникові канали та супутникові багатоканальні мережі.
Цей План посприяє максимальному задоволенню інформаційних запитів і потреб громадян України та інтеграції нашої держави у світовий інформаційний простір, створенню належних умов для реагування нашого суспільства на виклики часу.
Положення Плану розбудови національного телерадіоінформаційного простору будуть визначальними при ухваленні подальших рішень Національної ради, а також мають враховуватися органами державної влади і органами місцевого самоврядування, всіма суб'єктами господарювання у сфері діяльності засобів масової інформації та інформаційних відносин при ухваленні рішень, що стосуються засад, принципів, пріоритетів розвитку національного телерадіоінформаційного простору.
План розвитку національного телерадіоінформаційного простору прийнято з урахуванням зауважень та пропозицій, висловлених і внесених керівниками загальнонаціональних ТРО, медійних організацій, учасників громадського обговорення.
( План у редакції Рішення Національної ради України з питаньтелебачення і радіомовлення N 1260 від03.10.2007 )
Додаток 1
ПЕРЕЛІК
іноземних програм, що присутні в багатоканальних телемережах (кабельних операторів) України станом на 01.06.2006 року