Конвенція про створення Ради Митного Співробітництва 1950 року (укр/рос)

Уряди, які підписали цю Конвенцію,

висловлюючи бажання забезпечити якомога вищий рівень погодженості й однаковості їх митних систем і посилити вивчення проблем, що виникають у ході розвитку і поліпшення митної техніки і митного законодавства,

будучи переконаними, що сприяння співпраці між урядами в цих питаннях буде здійснюватися в інтересах міжнародної торгівлі, зважаючи на економічні і технічні чинники, пов'язані з цим,

погодилися про таке:

Цим створюється Рада Митного Співробітництва (тут і далі "Рада").

a) Членами Ради є:

(i) Договірні Сторони цієї Конвенції;

(ii) Уряд будь-якої окремої митної території, що пропонується Договірною Стороною, відповідальною за здійснення його дипломатичних відносин, який самостійно займається зовнішньою торгівлею і прийняття якого як окремого члена схвалено Радою.

b) Уряд будь-якої окремої митної території, який є членом Ради відповідно до викладеного вище пункту a) (ii), припиняє членство шляхом подання в Раду Договірною Стороною, яка несе відповідальність за здійснення його дипломатичних відносин, повідомлення про відмову від членства.

c) Кожний член Ради призначає як своїх представників одного делегата і одного або більше заступників. При представниках можуть бути радники.

d) Рада може допустити як спостерігачів представників урядів, які не є членами Ради, або міжнародних організацій.

Функціями Ради є:

a) вивчення всіх питань, що стосуються митного співробітництва, якому Договірні Сторони погодилися сприяти згідно з основними цілями цієї Конвенції;

b) вивчення технічних аспектів митних систем, так само як і пов'язаних із ними економічних чинників, з метою запропонування членам Ради практичних засобів досягнення якомога вищого рівня погодженості та однаковості;

c) підготовка проектів конвенцій і поправок до конвенцій, а також внесення рекомендацій щодо їх прийняття зацікавленими Урядами;

d) розробка рекомендацій, що забезпечують однакове тлумачення і застосування конвенцій, укладених як у результаті роботи Ради, так і конвенцій, що стосуються номенклатури для класифікації товарів у митних тарифах і оцінки товарів у митних цілях, підготовлених Групою по вивченню можливості створення Європейського Митного Союзу, а також здійснення з цією метою функцій, які йому можуть бути прямо приписані цими конвенціями відповідно до їх положень;

e) розробка примирювальних рекомендацій для вирішення спорів по тлумаченню і застосуванню конвенцій, згаданих вище в пункті d), відповідно до положень цих конвенцій; сторони спору можуть заздалегідь домовитися вважати для себе рекомендації Ради обов'язковими;

f) забезпечення розповсюдження інформації, що стосується митного регулювання і процедур;

g) подання зацікавленим урядам за своєю ініціативою або за їх проханням інформації або порад по митних справах згідно з основною метою цієї Конвенції і внесення в зв'язку з цим рекомендацій;

h) співробітництво з іншими міжурядовими організаціями з питань, що входять до її компетенції.

Члени Ради повинні надавати Раді будь-яку запитувану нею інформацію і документи, необхідні для здійснення Радою своїх функцій за умови, що жодному з членів не доведеться видавати секретну інформацію, розкриття якої буде перешкоджати застосуванню його законів або іншим чином суперечити державним інтересам або зачіпати законні торговельні інтереси будь-якого підприємства, як державного, так і приватного.

Роботі Ради сприятимуть Постійний технічний комітет і Генеральний секретаріат.

a) Рада щороку обирає з числа делегатів - членів Ради Голову і не менше двох заступників Голови.

b) Вона встановлює свої власні правила процедури більшістю не менше двох третин голосів її членів.

c) Вона створює Комітет по номенклатурі, передбачений Конвенцією про номенклатуру для класифікації товарів у митних тарифах, і Комітет по митній оцінці, передбачений Конвенцією про оцінку товарів у митних цілях. Вона також утворює й інші комітети, створення яких буде необхідно для цілей конвенцій, згаданих у Статті III d), або інших цілей, що підпадають під компетенцію Ради.

d) Вона визначає завдання і повноваження Постійного технічного комітету.

e) Вона затверджує свій щорічний бюджет, контролює свої видатки і дає Генеральному секретаріату вказівки на свій розсуд у зв'язку з фінансуванням діяльності Ради.

a) Штаб-квартира Ради розташовується в Брюсселі.

b) Рада, Постійний технічний комітет і будь-які інші комітети, створювані Радою, можуть за рішенням Ради збиратися і в будь-якому іншому місці окрім штаб-квартири Ради.

c) Рада скликається не менше двох разів на рік, її перша сесія повинна бути проведена не пізніше ніж через три місяці після набуття чинності цією Конвенцією.

a) Кожний член Ради володіє одним голосом, за винятком випадків, коли член Ради не має права голосу з будь-якого питання тлумачення, застосування або внесення поправок у будь-яку з чинних конвенцій, згаданих у Статті III d), яка не зачіпає даного члена.

b) За винятком випадків, згаданих у Статті VI d), рішення Ради приймаються більшістю в дві третини голосів присутніх членів, які мають право голосу. Рада не приймає рішення з будь-якого питання, якщо присутні менше половини членів Ради, які мають право голосу з даного питання.

a) Рада встановлює такі відносини з Організацією Об'єднаних Націй, її головними органами, допоміжними і спеціалізованими установами і будь-якими іншими міжурядовими організаціями, які найкращим чином забезпечують співробітництво в досягненні їх відповідних цілей.

b) Рада може вжити необхідних заходів, що сприяють проведенню консультацій і здійсненню співробітництва з неурядовими організаціями, зацікавленими в питаннях, що входять до компетенції Ради.

a) Постійний технічний комітет утворюється з представників членів Ради. Кожний член Ради може призначити одного делегата та одного або більше заступників як представників у Комітеті. Представники мають бути посадовими особами зі спеціальними знаннями з питань митної практики. При них можуть бути експерти.

b) Постійний технічний комітет скликається не менше чотирьох разів на рік.

a) Рада призначає Генерального секретаря і Заступника Генерального секретаря, чиї функції, завдання, умови служби і посадові обов'язки визначаються Радою.

b) Генеральний секретар призначає персонал Генерального секретаріату. Штат службовців і посадові інструкції схвалюються Радою.

a) Кожний член самостійно несе витрати по направленню своєї делегації в Раду, Постійний технічний комітет і будь-які інші комітети Ради.

b) Видатки Ради несуть її члени за шкалою, що визначається Радою.

c) Рада може позбавити права голосу будь-якого члена, який не сплатить свого внеску протягом трьох місяців після отримання повідомлення про його розмір.

d) Кожний член виплачує свій повний щорічний внесок у фінансовому році, протягом якого він стає членом Ради, а також у фінансовому році, протягом якого повідомлення про його відмову від членства набирає чинності.

a) Рада володіє на території кожного зі своїх членів необхідною для здійснення своїх функцій правоздатністю в обсязі, визначеному в Додатку до цієї Конвенції.

b) Рада, представники членів Ради, радники та експерти, що знаходяться при них, а також посадові особи Ради користуються привілеями та імунітетами, вказаними в Додатку до цієї Конвенції.

c) Додаток утворює невід'ємну частину цієї Конвенції, і будь-яке посилання на Конвенцію включає і посилання на Додаток.

Договірні Сторони визнають положення Протоколу про Групу по вивченню можливості створення Європейського Митного Союзу, відкритого для підписання Брюсселі в день підписання цієї Конвенції. При визначенні шкали внесків, передбаченої в Статті XII b), Рада бере до уваги членство в названій Групі.

Ця Конвенція відкрита для підписання до 31 березня 1951 року.

a) Ця Конвенція підлягає ратифікації.

b) Документи про ратифікацію здаються на зберігання в Міністерство закордонних справ Бельгії, яке повідомляє всі уряди, що приєдналися і підписали, а також Генерального секретаря про кожний документ, зданий на зберігання.

a) Коли документи про ратифікацію здадуть на зберігання сім урядів, що підписали цю Конвенцію, вона набуде для них чинності.

b) Для кожного уряду, що підписав цю Конвенцію і ратифікував її, вона набуде чинності в день здачі на зберігання документів про ратифікацію.

a) Уряд будь-якої держави, що не підписав цю Конвенцію, може приєднатися до неї з 1 квітня 1951 року.

b) Документи про приєднання здаються на зберігання в Міністерство закордонних справ Бельгії, яке повідомляє всі уряди, що підписали і приєдналися, а також Генерального секретаря про кожний документ, зданий на зберігання.

c) Ця Конвенція набуває чинності для будь-якого уряду, що приєднався, в день здачі документа про приєднання, але не раніше ніж вона набуде чинності згідно з пунктом a) Статті XVII.

Строк чинності цієї Конвенції не обмежений, однак у будь-який час по закінченні п'яти років із дня набуття нею чинності згідно з пунктом a) Статті XVII кожна Договірна Сторона може вийти з цієї Конвенції. Вихід набуває чинності по закінченні одного року після одержання Міністерством закордонних справ Бельгії повідомлення про кожний вихід. Міністерство закордонних справ Бельгії повідомляє всі уряди, які підписали і приєдналися, а також Генерального секретаря про кожний такий вихід.

a) Рада може рекомендувати Договірним Сторонам внесення поправок до цієї Конвенції.

b) Будь-яка Договірна Сторона, яка схвалила поправку, повинна письмово повідомити Міністерство закордонних справ Бельгії про її схвалення, а Міністерство закордонних справ Бельгії повинно повідомити всі уряди, що підписали і приєдналися, а також Генерального Секретаря про одержання повідомлення про схвалення.

c) Поправка набуває чинності по закінченні трьох місяців після отримання Міністерством закордонних справ Бельгії повідомлення про схвалення її всіма Договірними Сторонами. Коли поправка схвалена всіма Договірними Сторонами, Міністерство закордонних справ Бельгії повинно повідомити всі уряди, які підписали і приєдналися, а також Генерального секретаря про таке схвалення і дату набуття нею чинності.

d) Після набуття чинності поправкою жодний уряд не може ратифікувати або приєднатися до цієї Конвенції без схвалення цієї поправки.

На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином уповноважені на те кожний своїм урядом, підписали цю Конвенцію.

Здійснено в Брюсселі в п'ятнадцятий день грудня тисяча дев'ятсот п'ятдесятого року (15 грудня 1950 р.) на англійській і французькій мовах, причому обидва тексти мають однакову силу, в одному примірнику, що підлягає здачі на зберігання в архів уряду Бельгії, який направляє завірені копії цієї Конвенції кожному уряду, що підписав або приєднався.

У цьому Додатку:

(i) для цілей Статті III слова "власність і активи" включають також власність і засоби, що управляються Радою при здійсненні своїх статутних функцій;

(ii) для цілей Статті V під висловом "представники членів" розуміються всі представники, заступники, радники, технічні експерти і секретарі делегацій.

Рада володіє правосуб'єктністю. Вона має право:

a) укладати угоди,

b) набувати і відчужувати нерухоме і рухоме майно,

c) порушувати судове переслідування.

З цих питань Генеральний секретар діє від імені Ради.

Рада, її власність і активи, де б і в кого вони не знаходилися, володіють імунітетом від правового переслідування, за винятком випадків прямо висловленої відмови від імунітету. При цьому, однак, відмова від імунітету не поширюється на будь-які заходи виконання.

Приміщення Ради недоторканні.

Власність і активи Ради, де б і в кого вони не знаходилися, володіють імунітетом від обшуку, реквізиції, конфіскації, експропріації і від будь-якої іншої форми втручання виконавчої, адміністративної, судової або законодавчої влади.

Архіви Ради й у цілому всі документи, що належать їй або знаходяться в її розпорядженні, недоторканні, де б вони не знаходилися.

Не будучи обмеженою фінансовим контролем, приписами або мораторіями будь-якого виду:

a) Рада може мати засоби і здійснювати фінансові операції у будь-якій валюті;

b) Рада може вільно переказувати свої кошти з однієї країни в іншу або в межах будь-якої країни, а також обмінювати будь-яку валюту, яка знаходиться в її розпорядженні, на будь-яку іншу.

Рада при використанні своїх прав, викладених вище в розділі 6, бере до уваги будь-яке подання будь-якого члена і вживає заходів по цих поданнях, якщо Рада визнає, що це не зачіпає її інтересів.

Рада, її кошти, доходи та інша власність:

a) звільняються від усіх прямих податків, при цьому, однак, треба мати на увазі, що Рада не буде вимагати звільнення від податків, розмір яких фактично не перевищує плати за комунальні послуги;

b) звільняються від мита, а також заборон і обмежень стосовно предметів, що імпортуються або експортуються Радою для офіційних цілей, при цьому, проте, мається на увазі, що предмети, які імпортуються таким чином, можуть бути продані в країні ввезення тільки за умов, погоджених з урядом цієї країни;

c) звільняються від усіх мит, заборон і обмежень щодо імпорту та експорту своїх друкованих матеріалів.

Як правило, Рада не вимагає звільнення від акцизу або податків, включених у ціну, що підлягає сплаті, на продаж рухомого майна; проте, коли Рада робить великі закупівлі майна для офіційних цілей, яке було обкладено такими митом і податками або підлягає обкладенню, члени Ради будуть, наскільки це можливо, вживати необхідних адміністративних заходів для звільнення від сплати суми мита або податку або її повернення.

Рада з метою офіційного зв'язку користується на території кожного із своїх членів режимом, не менш сприятливим, ніж той, що може бути наданий цим членом Ради будь-якому іншому уряду, у тому числі його дипломатичному представництву, стосовно першочерговості, тарифів і зборів на поштові відправлення, різного роду телеграми, радіограми, телексний, телефонний та інший зв'язок, а також тарифів на повідомлення інформації в пресі та по радіо.

Офіційна кореспонденція Ради та інші її офіційні повідомлення не підлягають цензурі.

Ніщо в цьому розділі не повинно розглядатись як перешкода прийняттю на основі угоди між Радою і будь-яким з її членів відповідних заходів забезпечення безпеки.

Представники членів на засіданнях Ради, Постійного технічного комітету та інших комітетів Ради користуються під час здійснення своїх функції, а також під час прямування в місце проведення засідання і з нього такими привілеями та імунітетами:

a) імунітетом від арешту або затримання та обшуку особистого багажу, а також щодо слів, висловлених або написаних, і будь-яких дій, здійснених ними в своїй офіційній якості, імунітетом від різного роду судового переслідування;

b) недоторканністю всіх матеріалів і документів;

c) правом використання шифрів та одержання матеріалів і кореспонденції кур'єром або в опечатаних валізах;

d) звільненням щодо себе і дружини (чоловіка) від імміграційних обмежень або реєстрації в державі, в яку або через яку вони прямують при здійсненні своїх функцій;

e) тим самим режимом стосовно валюти або обмінних обмежень, що надається представникам іноземних урядів, які виконують тимчасові офіційні доручення;

f) тими самими імунітетами і режимом щодо їхнього особистого багажу, які надані членам дипломатичних місій аналогічного рангу.

З метою забезпечення представникам членів, що беруть участь у сесіях Ради, Постійного технічного комітету та інших комітетів Ради, повної свободи мови і повної незалежності при виконанні ними своїх службових обов'язків імунітет від судового переслідування за слова, вимовлені або написані, і за будь-які дії, вчинені ними при виконанні своїх службових обов'язків, триватиме незалежно від того, що названі особи не виконують більше таких обов'язків.

Привілеї та імунітети надаються представникам членів Ради не для особистої вигоди, а з метою забезпечення незалежного виконання своїх функцій у межах діяльності Ради. Отже, член Ради не тільки має право, а й зобов'язаний позбавити свого представника імунітету в будь-якому випадку, коли, на думку членів Ради, імунітет перешкоджає відправленню правосуддя і коли він може бути знятий без шкоди цілям, заради яких імунітет було надано.

Положення розділів 12 і 13 не поширюються на владу держави, громадянином якої є особа, яка представляє або представляла цю державу.

Категорії посадових осіб, до яких застосовується ця Стаття, будуть визначені Радою. Генеральний секретар повідомляє членам Ради прізвища посадових осіб, віднесених до цих категорій.

Посадові особи Ради:

a) користуються імунітетом від судового переслідування за слова, висловлені або написані, і за будь-які дії, вчинені ними в своїй офіційній якості й у межах своїх повноважень;

b) звільняються від оподаткування заробітної плати і винагороди, які виплачуються їм Радою;

c) користуються разом з подружжям і родичами, які перебувають на їх утриманні, імунітетом від імміграційних обмежень і реєстрації;

d) наділяються тими самими привілеями стосовно обмінних операцій, якими наділені посадові особи дипломатичних місій аналогічного рангу;

e) користуються разом з подружжям і родичами, які перебувають на їх утриманні, тією самою можливістю репатріації в період міжнародних криз, як і посадові особи дипломатичних місій аналогічного рангу;

f) володіють правом безмитного ввезення меблів і речей при первинному вступі на посаду в країні призначення і правом безмитного вивезення цих меблів при поверненні в країну постійного проживання по закінченні терміну здійснення своїх функцій.

На доповнення до привілеїв та імунітетів, які згадані в розділі 17, Генеральний секретар Ради користується стосовно себе, своєї дружини і дітей віком до 21 року привілеями та імунітетами, пільгами і правами, що надаються згідно з міжнародним правом главам дипломатичних місій.

Заступник Генерального секретаря користується привілеями, імунітетами, пільгами і правами, що надаються дипломатичним представникам аналогічного рангу.

Привілеї та імунітети надаються посадовим особам виключно в інтересах Ради, а не для особистої вигоди. Генеральний секретар володіє правом і зобов'язаний позбавити посадову особу імунітету в будь-якому випадку, коли, на його думку, імунітет перешкоджає відправленню правосуддя і коли він може бути знятий без шкоди інтересам Ради. Щодо Генерального секретаря правом позбавлення імунітету володіє Рада.

Експертам (іншим, окрім посадових осіб, які згадані в Статті VI), що виконують доручення Ради, надаються такі привілеї, імунітети і права, які необхідні для незалежного здійснення ними своїх функцій під час виконання доручення, включаючи час службових поїздок у зв'язку з цими дорученнями. Зокрема, їм надаються:

a) імунітет від арешту або затримання та обшуку особистого багажу;

b) щодо слів, висловлених або написаних, або дій, здійснених у ході виконання своїх доручень і в межах своїх повноважень, - імунітет від різного роду судових переслідувань;

c) недоторканність усіх матеріалів і документів.

Привілеї, імунітети і права надаються експертам в інтересах Ради, а не для їх особистої вигоди. Генеральний секретар володіє правом і зобов'язаний позбавити імунітету будь-якого експерта в будь-якому випадку, коли, на його думку, імунітет перешкоджає відправленню правосуддя і коли він може бути знятий без шкоди інтересам Ради.

Представникам членів Ради на засіданнях Ради, Постійного технічного комітету та інших комітетів Ради в ході здійснення ними своїх функцій і під час прямування в місце проведення засідання і з нього, посадовим особам, згаданим у розділах 16 і 20, не може бути пред'явлена місцевими владами вимога покинути країну у зв'язку з будь-якою їх діяльністю, здійснюваною ними в своїй офіційній якості. Однак у випадку зловживання привілеями в країні перебування, здійсненого будь-якою такою особою не у зв'язку з виконанням своїх посадових обов'язків, така вимога може бути йому пред'явлена урядом цієї країни за умови, що:

(i) представникам членів Ради або особам, що користуються дипломатичним імунітетом згідно з розділом 18, не може бути пред'явлена вимога покинути країну інакше, ніж згідно з дипломатичною процедурою, що застосовується щодо дипломатичних представників у цій країні;

(ii) стосовно посадової особи, на яку Розділ 18 не поширюється, постанова про виїзд з країни не може бути прийнята інакше, як за схваленням Міністра закордонних справ даної країни, і таке схвалення повинно бути отримане тільки після консультації з Генеральним секретарем Ради, і у випадку, якщо процедура вислання застосовується щодо посадової особи, Генеральний секретар Ради володіє правом вступити в такий процес від імені особи, проти якої він порушений.

Генеральний секретар постійно співробітничає з відповідними владами членів Ради у створенні умов для належного відправлення правосуддя, забезпечення додержання громадського порядку і попередження випадків скоєння будь-яких зловживань у використанні привілеїв, імунітетів і прав, згаданих у цьому Додатку.

Рада забезпечує відповідні способи вирішення:

a) спорів, що виникають з угод, або інших спорів приватного характеру, стороною в яких є Рада;

b) спорів, в які втягнута будь-яка посадова особа Ради, що користується в силу свого посадового становища імунітетом, у випадку, якщо імунітет не було знято згідно з положеннями розділів 19 і 21.

Рада може укладати з будь-якою Договірною Стороною або з Договірними Сторонами додаткові угоди, які конкретизують положення цього Додатка настільки, наскільки Договірна Сторона або Договірні Сторони в цьому зацікавлені.