Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947)

2. Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй просять скликати перші збори СТОРІН, які повинні відбутися не пізніше 1 травня 1948 року.

3. Кожна сторона має право одного голосу на всіх зборах СТОРІН.

4. Якщо інше не встановлено цією Угодою, рішення СТОРІН приймаються більшістю внесених голосів.

5. За виняткових обставин, не передбачених у будь-якому іншому місці цієї Угоди, СТОРОНИ можуть звільнити сторону від виконання зобов'язань, покладених на неї цією Угодою, за умови, що будь-яке таке рішення повинно бути схвалено більшістю у дві третини внесених голосів і що така більшість повинна становити більше половини сторін. Також шляхом такого голосування СТОРОНИ можуть

(i) визначати певні категорії виняткових обставин, стосовно яких з метою звільнення від зобов'язань застосовуються інші вимоги по голосуванню, а також

(ii) визначати такі критерії, які можуть бути необхідними для застосування цього параграфа.(4)

1. Датою цієї Угоди є 30 жовтня 1947 року.

2. Ця Угода є відкритою для прийняття будь-якою стороною, яка на 1 березня 1955 року була стороною цієї Угоди чи вела переговори з метою приєднання до цієї Угоди.

3. Ця Угода, здійснена в одному оригіналі англійською мовою і одному оригіналі французькою мовою, причому обидва тексти мають однакову силу, повинна бути депонована у Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй, який повинен направити завірені копії цієї Угоди всім зацікавленим урядам.

4. Кожний уряд, який приймає цю Угоду, повинен депонувати акт про прийняття Виконавчому секретарю(5) СТОРІН, який повідомить усі зацікавлені уряди про дату депонування такого акта прийняття, а також про день, у який ця Угода набирає чинності згідно з параграфом 6 цієї Статті.

5. (a) Кожний уряд, який приймає цю Угоду, здійснює це відносно території своєї метрополії, а також всіх інших територій, за які він несе міжнародну відповідальність, за винятком таких окремих митних територій, про які він повідомить Виконавчому секретарю(5) Сторін під час його власного прийняття.

(b) Будь-який уряд, який повідомив у такий спосіб Виконавчого секретаря,(5) з урахуванням винятків, визначених у підпараграфі (a) цього параграфа, може у будь-який час надати повідомлення Виконавчому секретарю(5) про те, що його прийняття набирає чинності щодо будь-якої окремої митної території чи територій, які були виключені, і таке повідомлення набирає чинності на тридцятий день після дня його отримання Виконавчим секретарем.(5)

(c) У випадку, якщо будь-яка митна територія, відносно якої сторона прийняла цю Угоду, має чи набула повної автономії у провадженні своїх зовнішніх торговельних відносин та інших питань, передбачених цією Угодою, така територія повинна, після подання відповідальною стороною декларації, яка встановлює цей факт, вважатися стороною.

6. Ця Угода набирає чинності між урядами, які її прийняли, на тридцятий день після дня, в який акти про прийняття були депоновані у Виконавчого секретаря(6) Сторін від імені урядів, зазначених у Додатку H, на території яких припадає 85 відсотків загального обсягу зовнішньої торгівлі територій цих урядів, обчислених згідно з відповідним стовпчиком відсоткового розподілу торгівлі, який міститься у зазначеному Додатку. Акт при прийняття кожного окремого уряду набирає чинності на тридцятий день після дня депонування такого акта.

7. Організація Об'єднаних Націй уповноважена здійснити реєстрацію цієї Угоди, як тільки вона набере чинності.

Будь-яка сторона має право в будь-який час призупинити дію поступки чи скасувати повністю чи частково поступку, встановлену відповідним Розкладом, доданим до цієї Угоди, відносно якої така сторона визначить, що ця поступка була початково погоджена з урядом, який не став чи припинив бути стороною. Сторона, яка вживає такі дії, повинна повідомити СТОРОНИ і на вимогу провести консультації зі сторонами, які мають значну зацікавленість у відповідному товарі.

1. У перший день кожного трирічного періоду, причому перший період починається 1 січня 1958 року (або у перший день будь-якого іншого періоду,(*) який може бути встановлений СТОРОНАМИ більшістю у дві третини внесених голосів), сторона (у подальшому в цій Статті - "сторона-заявитель") може, шляхом переговорів та досягнення домовленості з будь-якою стороною, з якою така поступка була початково погоджена, а також з будь-якою іншою стороною, щодо якої СТОРОНИ визначили, що вона має інтереси головного постачальника(*) (ці дві категорії сторін, разом із стороною-заявителем, у подальшому в цій Статті іменуються "сторонами, які мають першочергову зацікавленість"), і за умови проведення консультацій з будь-якою стороною, щодо якої СТОРОНИ визначили, що вона має значну зацікавленість у такій поступці, змінити чи скасувати поступку,(*) включену до відповідного розкладу, доданого до цієї Угоди.

2. У таких переговорах та домовленості, яка може включати положення про компенсаційну поступку відносно інших товарів, зацікавлені сторони повинні прагнути до збереження загального рівня взаємних та взаємовигідних поступок, не менш сприятливого для торгівлі, ніж той, що встановлювався цією Угодою до проведення таких переговорів.

3. (a) У випадку, якщо сторони, які мають першочергову зацікавленість, не зможуть досягти домовленості до 1 січня 1958 року чи до закінчення періоду часу, передбаченого параграфом 1 цієї Статті, сторона, яка пропонує змінити чи скасувати поступку, однак, має право зробити це, і якщо такі дії вживаються, тоді будь-яка сторона, з якою така поступка була початково погоджена або визначена параграфом 1 як така, що має інтереси головного постачальника, а також будь-яка сторона, визначена параграфом 1 як така, що має значну зацікавленість, мають право не пізніше ніж через шість місяців з дня вжиття таких заходів, скасувати по закінченню тридцяти днів з дня отримання письмового повідомлення про таке скасування СТОРОНАМИ в основному рівноцінні поступки, початково узгоджені зі стороною-заявителем.

(b) У випадку, якщо між сторонами, які мають першочергову зацікавленість, досягнута домовленість, але будь-яка інша сторона, визначена у параграфі 1 цієї Статті як така, що має значну зацікавленість, не є задоволеною, така інша сторона має право, не пізніше ніж через шість місяців після вжиття заходів згідно з такою домовленістю, скасувати по закінченні тридцяти днів з дня отримання письмового повідомлення про таке скасування СТОРОНАМИ в основному рівноцінні поступки, початково узгоджені зі стороною-заявителем.

4. СТОРОНИ можуть у будь-який час, за особливих обставин, дозволити(*) стороні вступити в переговори про зміну чи скасування поступки, включеної до відповідного Розкладу, доданого до цієї Угоди, з дотриманням наступних процедур та умов:

(a) Такі переговори(*) та будь-які пов'язані з ними консультації повинні проводитися відповідно до положень параграфа 1 та 2 цієї Статті.

(b) У випадку, якщо в ході переговорів сторони, які мають першочергову зацікавленість, досягли домовленості, застосовуються положення параграфа 3(b) цієї Статті.

(c) У випадку, якщо сторони, які мають першочергову зацікавленість, не досягли домовленості протягом шістдесяти днів(*) після отримання дозволу на проведення переговорів або впродовж більш тривалого періоду, який можуть встановити СТОРОНИ, сторона-заявитель може передати питання на розгляд СТОРІН.

(d) Після такої передачі питання СТОРОНИ повинні оперативно вивчити питання та повідомити про свої погляди сторони, які мають першочергову зацікавленість, з метою врегулювання справи. У випадку, якщо справу врегульовано, застосовуються положення параграфа 3(b), ніби сторони, які мають першочергову зацікавленість, досягли угоди. У випадку, якщо справу не врегульовано між сторонами, які мають значну зацікавленість, сторона-заявитель має право змінити чи скасувати поступку, якщо тільки СТОРОНИ не визначать, що сторона-заявитель безпідставно не запропонувала адекватну компенсацію.(*) У разі вжиття таких дій будь-яка сторона, з якою поступка була початково погоджена, будь-яка сторона, визначена параграфом 4(a) як така, що має інтереси головного постачальника, а також будь-яка сторона, визначена параграфом 4(a) як така, що має значну зацікавленість, має право не пізніше ніж через шість місяців після вжиття таких заходів змінити чи скасувати по закінченні тридцяти днів з дня отримання письмового повідомлення про таке скасування СТОРОНАМИ в основному рівноцінні поступки, початково узгоджені зі стороною-заявителем.

5. До 1 січня 1958 року і до кінця будь-якого періоду, передбаченого параграфом 1, сторона шляхом повідомлення СТОРІН може вирішити залишити за собою право на наступний період змінювати відповідний Розклад згідно з процедурами, встановленими параграфами з 1 по 3. У випадку, якщо сторона приймає таке рішення, інші сторони мають право протягом такого ж періоду змінювати чи скасовувати, згідно з такими ж процедурами, поступки, початково узгоджені з цією стороною.

1. Сторони визнають, що мита часто являють собою серйозні перешкоди для торгівлі; а отже, переговори на взаємній та взаємовигідній основі, спрямовані на значне зниження загального рівня тарифів та інших зборів на імпорт та експорт і, зокрема, на зниження тих високих тарифів, які перешкоджають імпорту навіть у мінімальних кількостях і які проводяться з належним урахуванням цілей цієї Угоди та різноманітних потреб окремих сторін, мають велике значення для розширення міжнародної торгівлі. Отже, СТОРОНИ можуть час від часу забезпечувати проведення таких переговорів.

2. (a) Переговори, передбачені цією Статтею, можуть проводитися на вибірковій потоварній основі або шляхом застосування таких багатосторонніх процедур, які можуть бути прийняті зацікавленими сторонами. Такі переговори можуть бути спрямовані на зниження мит, зв'язування мит на поточному рівні чи на прийняття зобов'язань щодо того, що окремі мита чи середні мита на певні категорії товарів не повинні перевищувати встановленого рівня. Зв'язування проти підвищення невисоких мит чи безмитного режиму, в принципі, повинне визнаватися як поступка, рівноцінна за своїм значенням зниженню високих мит.

(b) Сторони визнають, що взагалі успіх багатосторонніх переговорів залежить від участі всіх сторін, які здійснюють між собою значну частину своєї зовнішньої торгівлі.

3. Переговори повинні проводитися на основі, яка надає достатні можливості для врахування:

(a) потреб окремих сторін та окремих галузей промисловості;

(b) потреб менш розвинених сторін у більш гнучкому використанні тарифного захисту для сприяння їх економічному розвитку та особливих потреб цих країн у збереженні тарифів з метою отримання надходжень; а також

(c) всіх інших відповідних обставин, включаючи фіскальні,(*) розвиткові, стратегічні та інші потреби зацікавлених сторін.

1. Сторони зобов'язуються найбільш повною мірою їх виконавчої влади додержуватися загальних принципів Глав з I по VI включно та Глави IX Гаванської хартії до її прийняття відповідно до їхніх конституційних процедур.(*)

2. Дія Частини II цієї Угоди призупиняється в день набрання чинності Гаванською хартією.

3. У випадку, якщо до 30 вересня 1949 року Гаванська хартія не набере чинності, сторони повинні зібратися до 31 грудня 1949 року, щоб домовитися, чи будуть до цієї Угоди внесені поправки та доповнення чи вона залишиться без змін.

4. У випадку, якщо у будь-який час Гаванська хартія втратить чинність, СТОРОНИ повинні якнайраніше зібратися, щоб домовитися, чи будуть до цієї Угоди внесені поправки та доповнення чи вона залишиться без змін. До досягнення такої домовленості Частина II цієї Угоди знов набере чинності, за умови, що положення Частини mutatis mutandis, на положення у тому вигляді, в якому вони були викладені у Гаванській хартії, а також за умови, що жодна сторона не повинна зв'язуватися будь-якими положеннями, які не зв'язували її під час втрати чинності Гаванською хартією.

5. У випадку, якщо будь-яка сторона не прийняла Гаванську хартію до дня набрання нею чинності, СТОРОНИ повинні зібратися, щоб домовитися, чи необхідно, і якщо так, то яким чином, вносити до цієї Угоди доповнення чи поправки в частині його впливу на відносини між такою стороною та іншими сторонами. До досягнення такої домовленості положення Частини II цієї Угоди повинні, незважаючи на положення параграфа 2 цієї Статті, продовжувати застосовуватися між такою стороною та іншими сторонами.

6. Сторони, які є Членами Міжнародної організації торгівлі, не повинні використовувати положення цієї Угоди таким чином, щоб це перешкоджало дії будь-якого положення Гаванської хартії. Застосування принципу, покладеного в основу цього параграфа, до будь-якої сторони, яка не є Членом Міжнародної організації торгівлі, повинно бути предметом домовленості відповідно до параграфа 5 цієї Статті.

1. Окрім випадків, коли умови про внесення змін встановлені в інших місцях цієї Угоди, поправки до положень Частини I цієї Угоди чи положень Статті XXIX або цієї Статті набирають чинності після їх прийняття всіма сторонами, а інші поправки до цієї Угоди набирають чинності відносно сторін, які їх прийняли, після їх прийняття двома третинами сторін і після цього - відносно кожної наступної сторони після прийняття нею цих поправок.

2. Будь-яка сторона, яка приймає поправку до цієї Угоди, повинна депонувати акт про прийняття Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй протягом такого періоду часу, який можуть встановити СТОРОНИ. СТОРОНИ можуть встановити, що будь-яка поправка, яка набирає чинності згідно з цією Статтею, носить такий характер, що будь-яка сторона, яка не прийняла її протягом часу, встановленого СТОРОНАМИ, має право вийти з цієї Угоди або залишитися стороною за згоди СТОРІН.

Без обмеження положень параграфа 12 Статті XVIII, Статті XXIII чи параграфа 2 Статті XXX будь-яка сторона може вийти з цієї Угоди чи окремо здійснити вихід від імені будь-якої з окремих митних територій, за які вона несе міжнародну відповідальність і які на цей час мають повну автономію у провадженні своїх зовнішніх торговельних відносин та інших питань, передбачених цією Угодою. Вихід набирає чинності по закінченні шести місяців з дня отримання письмового повідомлення про вихід Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй.

1. Під сторонами цієї Угоди слід розуміти ті уряди, які застосовують положення цієї Угоди згідно з Статтями XXVI та XXXIII чи на виконання Протоколу про тимчасове застосування.

2. У будь-який час після набрання чинності цією Угодою відповідно до параграфа 6 Статті XXVI ті сторони, які прийняли цю Угоду згідно з параграфом 4 Статті XXVI можуть прийняти рішення про те, що будь-яка сторона, яка не прийняла Угоду у такий спосіб, припиняє бути стороною.

Уряд, який не є стороною цієї Угоди, або уряд, який діє від імені окремої митної території, яка має повну автономію у провадженні своїх зовнішніх торговельних відносин та інших питань, передбачених цією Угодою, може приєднатися до цієї Угоди сама чи здійснити приєднання від імені такої території на умовах, що підлягають погодженню між таким урядом та СТОРОНАМИ. Рішення СТОРІН щодо цього параграфа повинні прийматися більшістю у дві третини голосів.

Цим встановлюється, що додатки до цієї Угоди є невід'ємною частиною цієї Угоди.

1. Ця Угода, або Стаття II цієї Угоди, не застосовується між будь-якою стороною та будь-якою іншою стороною, якщо:

(a) ці дві сторони не провели тарифні переговори між собою, а також

(b) одна зі сторін у той час, коли інша стає стороною, не погоджується на таке застосування.

2. СТОРОНИ можуть в окремих випадках проводити перегляд функціонування цієї Статті на вимогу будь-якої сторони і вносити відповідні рекомендації.

1.(*) Сторони,

(a) пам'ятаючи про те, що основні цілі цієї Угоди включають підвищення рівня життя та постійний розвиток економіки всіх сторін, та вважаючи, що досягнення цих цілей є особливо невідкладним для менш розвинених сторін;

(b) вважаючи, що експортні надходження менш розвинених сторін можуть грати життєво важливу роль в їх економічному розвитку та що обсяг цих надходжень залежить від цін, які менш розвинені сторони сплачують за важливі імпортні товари, обсягу їх експорту та цін, які вони отримують за експортні товари;

(c) відзначаючи, що існує великий розрив між рівнем життя у менш розвинених країнах та інших країнах;

(d) визнаючи, що індивідуальні та спільні дії є суттєвими для подальшого розвитку економіки менш розвинених сторін та досягнення швидкого підвищення рівня життя в цих країнах;

(e) визнаючи, що міжнародна торгівля, як засіб досягнення економічного та соціального прогресу, повинна регулюватися такими правилами і процедурами, а також заходами, що відповідають таким правилам та процедурам, які є сумісними з цілями, передбаченими цією Статтею;

(f) відзначаючи, що СТОРОНИ можуть надати можливість менш розвиненим сторонам використовувати спеціальні заходи для сприяння їх торгівлі та розвитку;

домовилися про наступне.

2. Існує потреба у швидкому та постійному збільшенні експортних надходжень менш розвинених сторін.

3. Існує потреба у вжитті позитивних зусиль, спрямованих на те, щоб менш розвинені сторони забезпечили для себе таку частку у зростанні міжнародної торгівлі, яка відповідає потребам їх економічного розвитку.

4. За умов триваючої залежності багатьох менш розвинених сторін від експорту обмеженого кола первинних товарів,(*) існує потреба забезпечення максимально можливою мірою більш сприятливих та прийнятних умов доступу на світові ринки для цих товарів і там, де це можливо, розробки заходів, спрямованих на стабілізацію та покращення умов світових ринків цих товарів, включаючи, зокрема, заходи, спрямовані на досягнення стабільних, справедливих та вигідних цін, таким чином створюючи умови для розширення світової торгівлі та попиту, а також динамічного та стабільного зростання реальних експортних надходжень цих країн з тим, щоб забезпечити їх ресурсами, необхідними для їх економічного розвитку.

5. Швидкому розвитку економіки менш розвинених країн буде сприяти диверсифікація(*) структури їх економіки та запобігання надлишкової залежності від експорту первинних товарів. Отже, існує потреба у максимальному полегшенні доступу на ринки товарів на сприятливих умовах для перероблених та промислових товарів, які в цей час чи потенційно підпадають під особливі експорті інтереси менш розвинених сторін.

6. Через хронічний дефіцит експортних надходжень та інших надходжень в іноземній валюті у менш розвинених сторонах важливим є взаємозв'язок між торгівлею та фінансовою допомогою для розвитку. Отже, існує потреба у тісному та тривалому співробітництві між СТОРОНАМИ та міжнародними кредитними установами з тим, щоб вони могли найбільш ефективно сприяти полегшенню тягарів, які ці менш розвинені країни взяли на себе в інтересах свого економічного розвитку.

7. Існує потреба у належній співпраці між СТОРОНАМИ, іншими міжурядовими органами та органами і установами системи Організації Об'єднаних Націй, діяльність яких пов'язана з торгівлею та економічним розвитком менш розвинених країн.

8. Розвинені сторони не очікують взаємності у зобов'язаннях, взятих на себе в ході торговельних переговорів, щодо зниження чи скасування тарифів та інших бар'єрів для торгівлі менш розвинених сторін.(*)

9. Застосування заходів, спрямованих на реалізацію цих принципів та цілей повинно бути об'єктом свідомих та цілеспрямованих зусиль з боку сторін як індивідуально, так і спільно.

1. Розвинені сторони повинні, наскільки це є максимально можливо (тобто, якщо це не є неможливим через непоборні причини, які можуть включати причини юридичного характеру), впроваджувати в життя наступні положення:

(a) надавати високий пріоритет зниженню та скасуванню бар'єрів для товарів, які в цей час чи потенційно підпадають під особливі експортні інтереси менш розвинених сторін, включаючи мита та інші обмеження, які необґрунтовано відрізняються для таких товарів у їх первинній чи переробленій формах;(*)

(b) утримуватися від введення чи збільшення обсягу мит та нетарифних імпортних бар'єрів на товари, які в цей час чи потенційно підпадають під особливі експортні інтереси менш розвинених сторін; а також

(c) (i) утримуватися від введення нових фіскальних заходів та

(ii) при будь-яких змінах у фіскальній політиці надавати високий пріоритет зниженню та скасуванню фіскальних заходів,

які могли б значно уповільнити чи які значно уповільнюють зростання споживання первинних товарів у сировинній чи переробленій формах, що повністю чи в основному виробляються на територіях менш розвинених сторін, і які застосовуються саме до цих товарів.

2. (a) У випадках, коли вважається, що будь-яке з положень підпараграфів (a), (b) чи (c) параграфа 1 не проводиться в життя, питання повинно бути доведено до відома СТОРІН чи то стороною, яка не проводить у життя відповідні положення, чи будь-якою іншою зацікавленою стороною.

(b) (i) СТОРОНИ повинні, якщо на це є вимога будь-якої зацікавленої сторони, і без обмежень для будь-яких двосторонніх консультацій, які можуть проводитися, консультуватися із зацікавленою стороною та всіма зацікавленими сторонами стосовно цього питання з метою досягнення рішень, задовольняючих усі зацікавлені сторони, для сприяння досягненню цілей, передбачених Статтею XXXVI. В ході цих консультацій повинні бути вивчені причини, якими обґрунтовуються випадки непроведення в життя положень підпараграфів (a), (b) чи (c) параграфа 1.

(ii) Оскільки виконання положень підпараграфів (a), (b) чи (c) параграфа 1 окремими сторонами у деяких випадках може бути досягнуто легше, коли дії вживаються спільно з іншими розвиненими сторонами, такі консультації, коли це доцільно, можуть проводитися у такому напрямку спільних дій.

(iii) Консультації, що проводяться СТОРОНАМИ, також можуть у відповідних випадках бути спрямовані на укладення домовленості про спільні дії, розроблені з метою сприяння досягненню цілей цієї Угоди, як це передбачено параграфом 1 Статті XXV.

3. Розвинені сторони повинні:

(a) докладати всіх зусиль у випадках, коли уряд прямо чи опосередковано встановлює перепродажну ціну на товари, які повністю чи в основному виробляються на територіях менш розвинених країн, для збереження торговельних прибутків на справедливому рівні;

(b) активно розглядати можливості застосування інших заходів,(*) спрямованих на поширення розвитку імпорту з менш розвинених сторін, і з цією метою налагоджувати відповідну міжнародну співпрацю;

(c) приділяти особливу увагу торговельним інтересам менш розвинених сторін при розгляді можливості застосування інших заходів, дозволених цією Угодою для вирішення певних проблем, а також вивчати всі можливості застосування конструктивних засобів до введення таких заходів, якщо вони можуть вплинути на суттєві інтереси цих сторін.

4. Менш розвинені сторони погоджуються вживати відповідні дії для виконання положень Частини IV на користь торгівлі інших менш розвинених сторін так, наскільки такі дії сумісні з їх власними, поточними чи майбутніми, розвитковими, фінансовими і торговельними потребами, зважаючи на розвиток їх торгівлі у минулому, а також торговельні інтереси менш розвинених сторін у цілому.

5. При виконанні зобов'язань, передбачених параграфами з 1 по 4, кожна сторона повинна надавати будь-якій іншій зацікавленій стороні чи сторонам повну та оперативну можливість проведення консультацій згідно з звичайними процедурами, передбаченими цією Угодою, щодо будь-якого питання чи ускладнення, які можуть виникнути.

1. Сторони повинні спільно співпрацювати в рамках цієї Угоди та на інших підставах залежно від необхідності для сприяння досягненню цілей, передбачених Статтею XXXVI.

2. Зокрема, СТОРОНИ повинні:

(a) у випадках необхідності вживати заходи, включаючи укладення міжнародних домовленостей, спрямовані на забезпечення кращих та прийнятних умов доступу на світові ринки для первинних товарів, в яких менш розвинені країни мають особливу зацікавленість, а також розробляти заходи, спрямовані на стабілізацію та покращення умов світових ринків цих товарів, включаючи заходи, спрямовані на встановлення стабільних, справедливих та вигідних цін на експорт таких товарів;

(b) прагнути до належної співпраці у питаннях політики торгівлі та розвитку з Організацією Об'єднаних Націй, її органами та установами, включаючи будь-які установи, які можуть бути створені на основі рекомендацій Конференції Організації Об'єднаних Націй з торгівлі та розвитку;

(c) співпрацювати в аналізі планів та політики розвитку окремих менш розвинених сторін та у вивченні взаємовідносин у сфері торгівлі та допомоги з метою розробки конкретних заходів, які сприяють розвитку експортного потенціалу та спрощують доступ на експортні ринки для товарів, вироблених галузями промисловості, створеними на виконання таких планів та політики, і у цьому зв'язку прагнути до належної співпраці з урядами та міжнародними організаціями і, зокрема, з організаціями, що мають повноваження стосовно фінансової допомоги економічному розвитку, у систематичному вивченні взаємовідносин у сфері торгівлі та допомоги в окремих менш розвинених країнах, спрямованому на отримання чіткого аналізу експортного потенціалу, ринкових можливостей та будь-яких подальших дій, які можуть бути необхідними;

(d) постійно стежити за розвитком світової торгівлі, особливу увагу приділяючи темпам зростання торгівлі менш розвинених країн, і вносити такі рекомендації сторонам, які залежно від обставин вважаються доцільними;

(e) співпрацювати у пошуку можливих методів розширення торгівлі задля економічного розвитку шляхом міжнародної гармонізації та коригування національної політики та нормативних актів, через технічні та комерційні стандарти, що впливають на виробництво, транспортування та реалізацію, а також шляхом розвитку експорту за допомогою створення засобів для збільшення потоку торговельної інформації та проведення ринкових досліджень;

а також

(f) встановлювати таке інституціональне середовище, яке може бути необхідним для досягнення цілей, передбачених Статтею XXXVI, а також для виконання положень цієї Частини.

Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії

Залежні території Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії

Канада

Австралійська Федерація

Залежні території Австралійської Федерації

Нова Зеландія

Залежні території Нової Зеландії

Південно-Африканський Союз, включаючи Південно-Західну Африку

Ірландія

Індія (станом на 10 квітня 1947 року)

Ньюфаундленд

Південна Родезія

Бірма

Цейлон

Деякі з вище перелічених територій мають дві чи більше діючі преференційні ставки на певні товари. Будь-яка територія може, за погодженням з іншими сторонами, які є основними постачальниками таких товарів за ставкою найбільшого сприяння, замінити такі преференційні ставки єдиною преференційною ставкою, яка в цілому не повинна бути менш сприятливою для постачальників за ставкою найбільшого сприяння, ніж преференції, що діяли до такої заміни.

Встановлення еквівалентної межі тарифної преференції замість межі преференції для внутрішнього податку, який існував на 10 квітня 1947 року, виключно між двома чи більше територіями, переліченими в цьому Додатку, або замість преференційних кількісних домовленостей, описаних у наступному параграфі, не повинно вважатися збільшенням межі тарифної преференції.

Преференційні домовленості, зазначені у параграфі 5(b) Статті XIV, а також ті, що існували у Сполученому Королівстві на 10 квітня 1947 року відповідно до угод з Урядами Канади, Австралії та Нової Зеландії щодо охолодженої чи мороженої яловичини і телятини, мороженої баранини, охолодженої чи мороженої свинини. До намірів Угоди входить, без обмежень будь-яких заходів, що вживаються згідно з підпараграфом (h)(7) Статті XX, щоб ці домовленості були скасовані чи замінені тарифними преференціями, а також щоб з цією метою якнайраніше відбулися переговори між країнами, які мають значну зацікавленість чи причетність.

Податок на прокат кінофільмів, діючий у Новій Зеландії на 10 квітня 1947 року, повинен для цілей цієї Угоди розглядатися як мито згідно зі Статтею I. Квота, що діяла у Новій Зеландії щодо орендарів кінофільмів на 10 квітня 1947 року, повинна для цілей цієї Угоди розглядатися як демонстраційна квота згідно зі Статтею IV.

Домініони Індія та Пакистан не були зазначені окремо у вищенаведеному переліку, оскільки вони не існували як такі станом на базову дату 10 квітня 1947 року.

Франція

Французька Екваторіальна Африка (Договірний басейн ріки Конго(8) та інші території)

Французька Західна Африка

Камерун під французькою опікою(8)

Французький берег Сомалі та залежні території

Французькі володіння в Океанії

Французькі володіння в Кондомініумі Нові Гебриди(8)

Індокитай

Мадагаскар та залежні території

Марокко (французька зона)(8)

Нова Каледонія та залежні території

Сен-П'єр і Мікелон

Того під французькою опікою(8)

Туніс

Економічний Союз Бельгії та Люксембургу

Бельгійське Конго

Руанда Урунді

Нідерланди

Нова Гвінея

Суринам

Нідерландські Антильські острови

Республіка Індонезія

Тільки для імпорту на території, що утворюють Митний Союз.

Сполучені Штати Америки (митна територія)

Залежні території Сполучених Штатів Америки

Філіппінська Республіка

Встановлення еквівалентної межі тарифної преференції замість межі преференції для внутрішнього податку, який існував на 10 квітня 1947 року, винятково між двома чи більше територіями, переліченими в цьому Додатку, не повинно вважатися збільшенням межі тарифної преференції.

Преференції, діючі винятково між Чилі, з одного боку, та

1. Аргентиною

2. Болівією

3. Перу,

з іншого боку.

Преференції, діючі винятково між Лівано-Сирійським митним союзом, з одного боку, та

1. Палестиною

2. Трансйорданією,

з іншого боку.

Австралія 15 жовтня 1946 року

Канада 1 липня 1939 року

Франція 1 січня 1939 року

Лівано-Сирійський митний союз 30 листопада 1938 року

Південно-Африканський Союз 1 липня 1938 року

Південна Родезія 1 травня 1941 року

У випадку, якщо до приєднання Уряду Японії до Генеральної угоди, ця Угода буде прийнята сторонами, обсяг зовнішньої торгівлі яких, згідно з стовпчиком I, становить відсоток таких обсягів, зазначений у параграфі 6 Статті XXVI, для цілей цього параграфа повинен застосовуватися стовпчик I. У випадку, якщо ця Угода не була прийнята сторонами у такий спосіб до приєднання Уряду Японії, для цілей цього параграфа повинен застосовуватися стовпчик II.

Примітка: Ці відсоткові частки були обчислені з урахуванням торгівлі всіх територій, відносно яких застосовується Генеральна угода з тарифів і торгівлі.

Зобов'язання, включені до параграфа 1 Статті I шляхом посилання на параграфи 2 і 4 Статті III, а також зобов'язання, включені до параграфа 2(b) Статті II шляхом посилання на Статтю VI, для цілей Протоколу про тимчасове застосування повинні вважатися такими, що підпадають під Частину II.

Перехресні посилання у вищевикладеному параграфі та у параграфі 1 Статті I на параграфи 2 і 4 Статті III повинні застосовуватися лише після того, як Стаття III буде змінена через набрання чинності поправкою, передбаченою Протоколом про внесення змін до Частини II від 14 вересня 1948 року(10) та Статтею XXVI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Термін "межа преференції" означає абсолютну різницю між ставкою мита найбільшого сприяння та преференційною ставкою мита на аналогічний товар, а не пропорційне співвідношення між цими ставками. Наприклад:

(1) Якщо ставка найбільшого сприяння дорівнює 36 відсотків від вартості, а преференційна ставка - 24 відсотки від вартості, межа преференції становить 12 відсотків від вартості, а не одну третину ставки найбільшого сприяння;

(2) Якщо ставка найбільшого сприяння дорівнює 36 відсотків від вартості, а преференційна ставка виражена як дві третини ставки найбільшого сприяння, межа преференції становить 12 відсотків від вартості;

(3) Якщо ставка найбільшого сприяння дорівнює 2 франкам за кілограм, а преференційна ставка дорівнює 1,50 франка за кілограм, межа преференції становить 0,50 франків за кілограм.

Наступні види митних заходів, які застосовуються відповідно до встановлених єдиних процедур, не суперечать загальному зв'язуванню меж преференцій:

(i) Поновлення застосування до імпортованого товару тарифної класифікації чи ставки мита, які можуть бути належним чином застосовані до такого товару, у випадках, коли застосування такої класифікації чи ставки до такого товару було тимчасово призупинено чи не діяло на 10 квітня 1947 року; а також

(ii) Класифікація певного товару за іншою тарифною позицією, ніж тою, по якою класифікувався імпорт цього товару на 10 квітня 1947 року, у випадках, коли тарифне законодавство чітко передбачає, що такий товар може класифікуватися більш ніж за одною тарифною позицією.

Перехресне посилання у параграфі 2(a) Статті II на параграф 2 Статті III повинне застосовуватися лише після того, як Стаття III буде змінена через набрання чинності поправкою, передбаченою Протоколом про внесення змін до Частини II від 14 вересня 1948 року(11) та Статтею XXVI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Дивися примітку до параграфа 1 Статті I.

Якщо інше не погоджено окремо між сторонами, які початково домовлялися про поступку, положення цього параграфа застосовуються згідно зі Статтею 31 Гаванської хартії.

Будь-який внутрішній податок чи інший внутрішній збір або будь-який закон, правило чи вимога будь-якого роду, зазначені у параграфі 1, які застосовуються до імпортованого товару та до аналогічного вітчизняного товару і які стягуються чи вводяться стосовно імпортованого товару під час чи в місці імпорту, однак, повинні розглядатися як внутрішній податок чи інший внутрішній збір або як закон, правило чи вимога такого роду, як зазначено у параграфі 1, і, відповідно, підпадають під дію положень Статті III.

Застосування параграфа 1 до внутрішніх податків, встановлених місцевими урядами та органами влади на території сторони підпадає під положення останнього параграфа Статті XXIV. Термін "розумні заходи" в останньому згаданому параграфі не вимагає, наприклад, скасування національного законодавства, яке дозволяє місцевим урядам встановлювати внутрішні податки, які, навіть будучи технічно несумісними з буквою Статті III, фактично не суперечать її духу, якщо таке скасування призвело б до серйозних фінансових складнощів для відповідних місцевих урядів чи органів влади. Стосовно оподаткування місцевими урядами чи органами влади, яке суперечить як букві, так і духу Статті III, термін "розумні заходи" дозволяє стороні скасовувати несумісні податки поступово впродовж перехідного періоду, якщо негайні заходи могли б створити серйозні адміністративні та фінансові труднощі.

Податок, який відповідає вимогам першого речення параграфа 2, вважається несумісним з положеннями другого речення лише у випадках, коли існує конкуренція між оподаткованим товаром, з одного боку, та прямо конкуруючим товаром чи товаром-замінником, які не підпадають під аналогічне оподаткування, з іншого боку.

Правила, сумісні з положеннями першого речення параграфа 5, не повинні вважатися такими, що суперечать положенням другого речення, у будь-якому випадку, коли всі товари, які є предметом регулювання, виробляються вітчизняною промисловістю у значних кількостях. Сумісність правила з положеннями другого речення не може бути обгрунтована тим, що частка чи кількість, встановлені для кожного з товарів, які є предметом регулювання, утворюють справедливе співвідношення між імпортованими та вітчизняними товарами.

Щодо зборів за транспортування, принцип, встановлений параграфом 5, стосується аналогічних товарів, які транспортуються за тим же маршрутом на аналогічних умовах.

1. Прихований демпінг, що здійснюється асоційованими фірмами (тобто продаж імпортером по ціні, нижчій за ціну, по якій експортер, з яким пов'язаний імпортер, виставляє рахунок, а також нижчій за ціну в експортуючій країні) являє собою форму цінового демпінгу, відносно якого демпінгова маржа може бути обрахована на базі ціни, по якій товари перепродаються імпортером.

2. Визнається, що у випадку імпорту з країни, яка має повну чи в основному повну монополію у торгівлі і в якій всі внутрішні ціни встановлюються державою, можуть виникати особливі труднощі при визначенні цінової порівнянності для цілей параграфа 1, і в таких випадках імпортуючі сторони можуть вважати за необхідне враховувати можливість того, що пряме порівняння з внутрішніми цінами у такій країни не завжди може бути придатним.

1. Як і у багатьох інших випадках митного регулювання, сторона може вимагати розумної гарантії (застави товару на митниці чи готівкового депозиту) під сплату антидемпінгового чи компенсаційного мита до здійснення остаточного визначення фактів для будь-якого випадку підозри у демпінгу чи субсидуванні.

2. За певних обставин практика використання множинних обмінних курсів може являти собою експортне субсидування, проти якого можуть бути введені компенсаційні мита згідно з параграфом 3, чи може являти собою форму демпінгу шляхом часткового знецінення валюти країни, проти якого можуть бути введені дії згідно з параграфом 2. Під "практикою використання множинних обмінних курсів" розуміється практика самих урядів чи санкціонована урядами.

Звільнення, які надаються відповідно до положень цього параграфа, повинні надаватися лише на вимогу сторони, яка пропонує стягувати антидемпінгове чи, відповідно, компенсаційне мито.

Вираз "чи інших зборів" не повинен розглядатися як такий, що включає внутрішні податки чи рівноцінні збори, які накладаються на імпортовані товари чи у зв'язку з ними.

1. Сумісним зі Статтею VII було б припущення, що "дійсна вартість" може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими "дійсної вартості", а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

2. Сумісним зі Статтею VII, параграфом 2(b), було б тлумачення стороною фрази "при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції" як такої, що виключає будь-яку трансакцію, в якій покупець та продавець не є незалежними один від одного і в якій ціна є не єдиним фактором прийняття рішення.

3. Стандартне розуміння "умов повної конкуренції" дозволяє стороні не враховувати при розгляді ціни, які включають спеціальні знижки лише для ексклюзивних агентів.

4. Формулювання підпараграфів (a) і (b) дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на аналогічний товар.

1. Хоч Стаття VIII не поширюється на використання множинних обмінних курсів як таких, параграфи 1 і 4 засуджують використання валютних податків чи зборів як засіб застосування практики множинних валютних курсів; проте, якщо сторона використовує валютні податки стосовно множинних обмінних курсів для цілей збереження рівноваги платіжного балансу за погодженням з Міжнародним валютним фондом, положення параграфа 9(a) Статті XV повністю захищають таку її позицію.

2. Сумісним з параграфом 1 було б, якщо при імпорті товарів з території сторони на територію іншої сторони, пред'явлення сертифікатів походження вимагалося б лише у міру, наскільки це є суворо обов'язковим.