Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947)

(c) У випадку, коли квоти розподіляються між країнами-постачальниками, сторона, яка застосовує обмеження, повинна оперативно інформувати всі інші сторони, зацікавлені у постачанні відповідного товару, про частки квоти, яка розподіляється між країнами-постачальниками, у кількісному чи вартісному виразі і надати публічне повідомлення про такі частки.

4. Щодо обмежень, які застосовуються відповідно з параграфом 2(d) цієї Статті чи згідно з параграфом 2(c) Статті XI, вибір репрезентативного періоду для будь-якого товару та оцінка будь-яких особливих факторів,(*) що впливають на торгівлю цим товаром, повинні початково здійснюватися стороною, що застосовує обмеження, за умови, що така сторона повинна на вимогу будь-якої іншої сторони, зацікавленої у постачанні цього товару, чи на вимогу СТОРІН оперативно провести консультації з іншою стороною чи СТОРОНАМИ щодо необхідності коригування пропорцій чи обраного базового періоду, або повторної оцінки особливих факторів, або скасування умов, формальностей та будь-яких інших положень, встановлених в односторонньому порядку, стосовно розподілу достатньої квоти чи її необмеженого використання.

5. Положення цієї статті повинні поширюватися на будь-яку тарифну квоту, яка вводиться чи застосовується будь-якою стороною, і, наскільки це є можливим, принципи цієї Статті повинні також поширюватися на обмеження експорту.

1. Сторона, яка застосовує обмеження згідно зі Статтею XII чи Розділом B Статті XVIII, може при застосуванні таких обмежень відхилятися від положень Статті XIII у спосіб, який має вплив, еквівалентний обмеженням платежів та переказів по поточних міжнародних трансакціях, які ця сторона може в даний час застосовувати згідно зі Статтею VIII чи XIV Статуту Міжнародного валютного фонду чи згідно з аналогічними положеннями спеціальної валютної угоди, укладеної відповідно до параграфа 6 Статті XV.(*)

2. Сторона, яка застосовує обмеження імпорту згідно зі Статтею XII чи Розділом B Статті XVIII може, за згоди СТОРІН, тимчасово відхилятися від положень Статті XIII відносно невеликої частки її зовнішньої торгівлі у випадках, коли переваги відповідної сторони чи сторін значно переважають будь-яку шкоду, яка може бути завдана торгівлі інших сторін.(*)

3. Положення Статті XIII не повинні перешкоджати групі територій, які мають спільну квоту у Міжнародному валютному фонді, застосовувати проти імпорту з інших країн, але не поміж собою, обмеження відповідно до положень Статті XII чи Розділу B Статті XVIII за умови, що такі обмеження в усіх інших аспектах сумісні з положеннями Статті XIII.

4. Статті з XI по XV чи Розділ B Статті XVIII цієї Угоди не повинні позбавляти сторону, яка застосовує обмеження імпорту згідно зі Статтею XII чи Розділом B Статті XVIII, можливості застосовувати заходи на спрямування її експорту таким чином, щоб збільшити грошові надходження, які вона може застосовувати без відхилення від положень Статті XIII.

5. Статті з XI по XV включно чи Розділ B Статті XVIII цієї Угоди не повинні позбавляти сторону можливості застосовувати кількісні обмеження:

(a) які мають вплив, еквівалентний обмеженням щодо обміну валют, дозволеним згідно з Розділом 3(b) Статті VII Статуту Міжнародного валютного фонду, або

(b) згідно з преференційними домовленостями, передбаченими Додатком A до цієї Угоди, до завершення переговорів, зазначених у цьому Додатку.

1. СТОРОНИ повинні прагнути до співробітництва з Міжнародним валютним фондом з тим, щоб СТОРОНИ та Фонд проводили координовану політику щодо валютних питань у межах повноважень Фонду, а також щодо питань кількісних обмежень та інших торговельних питань у межах повноважень СТОРІН.

2. У всіх випадках, коли СТОРОНИ скликаються для розгляду чи вирішення проблем стосовно грошових резервів, платіжних балансів чи заходів щодо іноземних валют, вони повинні консультуватися з усіх питань з Міжнародним валютним фондом. У ході таких консультацій СТОРОНИ повинні приймати всі статистичні та інші факти, подані Фондом стосовно іноземних валют, грошових резервів та платіжних балансів, а також повинні приймати визначення Фонду щодо того, чи відповідають дії сторони у сфері валютних питань Статуту Міжнародного валютного фонду чи умовам спеціальної валютної угоди між цією стороною та СТОРОНАМИ. При прийнятті остаточного рішення у випадках, до яких застосовуються критерії, встановлені параграфом 2(a) Статті XII чи параграфом 9 Статті XVIII, СТОРОНИ повинні погоджуватися з визначенням Фонду щодо того, що саме є серйозним зниженням грошових резервів сторони, дуже низьким рівнем її грошових резервів чи розумним темпом приросту її грошових резервів, а також щодо фінансових аспектів питань, які розглядаються на консультаціях у таких випадках.

3. СТОРОНИ повинні прагнути укласти угоду з Фондом щодо процедур консультацій, передбачених параграфом 2 цієї Статті.

4. Сторони не повинні шляхом валютних заходів ушкоджувати(*) наміри положень цієї Угоди, а шляхом торговельних заходів - наміри положень Статуту Міжнародного валютного фонду.

5. У випадку, якщо у будь-який час СТОРОНИ визнають, що валютні обмеження платежів та переказів, пов'язаних з імпортом, застосовуються стороною у спосіб, несумісний з винятками, передбаченими цією Угодою стосовно кількісних обмежень, вони повинні доповісти про це Фонду.

6. Будь-яка сторона, яка не є членом Фонду, повинна протягом часу, який підлягає визначенню СТОРОНАМИ після консультацій з Фондом, стати членом Фонду, а у разі невиконання цього, - укласти спеціальну валютну угоди зі СТОРОНАМИ. Сторона, яка припиняє бути членом Фонду, повинна негайно укласти спеціальну валютну угоду зі СТОРОНАМИ. Будь-яка спеціальна валютна угода, укладена стороною згідно з цим параграфом, після цього стає частиною її зобов'язань за цією Угодою.

7. (a) Спеціальна валютна угода, укладена між стороною та СТОРОНАМИ згідно з параграфом 6 цієї Статті, повинна забезпечувати СТОРОНАМ те, щоб цілі цієї Угоди не були зведені нанівець як результат дій відповідної сторони у сфері валютних питань.

(b) Умови будь-якої такої угоди не повинні накладати на сторону зобов'язання щодо валютних питань, які взагалі є більш обмежувальними, ніж зобов'язання, накладені Статутом Міжнародного валютного фонду на членів Фонду.

8. Сторона, яка не є членом Фонду, повинна подавати таку інформацію в загальних межах Розділу 5 Статті VIII Статуту Міжнародного валютного фонду, яку СТОРОНИ можуть вимагати для виконання своїх функцій згідно з цією Угодою.

9. Ніщо у цій Угоді не повинно перешкоджати:

(a) використанню стороною засобів валютного контролю чи валютних обмежень відповідно до Статуту Міжнародного валютного фонду до спеціальної валютної угоди цієї сторони зі СТОРОНАМИ, або

(b) використанню стороною обмежень чи засобів контролю імпорту або експорту, єдиним результатом яких, додатково до результатів, дозволених Статтями XI, XII, XIII та XIV, є забезпечення ефективності таких засобів валютного контролю чи валютних обмежень.

1. У випадку, якщо будь-яка сторона надає чи застосовує будь-яку субсидію, включаючи будь-яку форму підтримання доходу чи ціни, яка прямо чи опосередковано призводить до зростання експорту будь-якого товару з її території чи до зменшення імпорту будь-якого товару на її територію, вона повинна письмово повідомити СТОРОНИ про обсяг та характер субсидування, про передбачений вплив субсидування на обсяг імпорту на її територію чи експорту з її території відповідного товару чи товарів, а також про обставини, які призвели до необхідності субсидування. У будь-якому випадку, коли визначено, що будь-яке таке субсидування завдає чи створює загрозу завдання серйозної шкоди інтересам будь-якої іншої сторони, сторона, яка надає субсидію, повинна на вимогу обговорити з іншою зацікавленою стороною чи сторонами, або зі СТОРОНАМИ, можливість обмеження субсидування.

2. Сторони визнають, що надання стороною субсидії на експорт будь-якого товару може створити шкідливий вплив для інших сторін, як імпортуючих, так і експортуючих, а також спричинити непотрібне порушення їх звичайних комерційних інтересів і може ускладнити досягнення цілей цієї Угоди.

3. Відповідно, сторони повинні намагатися уникати використання субсидій на експорт первинних товарів. Проте, якщо сторона прямо чи непрямо надає будь-яку форму субсидії, яка призводить до зростання експорту будь-якого первинного товару з її території, така субсидія не повинна застосовуватися у спосіб, результатом якого є отримання цією стороною більш значної частки у міжнародному експорті цього товару, і при цьому необхідно брати до уваги частки сторін у такій торгівлі цим товаром протягом попереднього репрезентативного періоду, а також будь-які особливі фактори, які могли вплинути чи можуть впливати на таку торгівлю цим товаром.(*)

4. Також, починаючи з 1 січня 1958 року або з будь-якої найраніше можливої дати після цього, сторони повинні припинити пряме чи опосередковане надання будь-яких форм субсидій на експорт будь-якого товару, окрім первинних товарів, якщо такі субсидії призводять до продажу таких товарів на експорт за ціною, нижчою за порівняну ціну, яка виставляється покупцям на аналогічний товар на внутрішньому ринку. До 31 грудня 1957 року жодна сторона не повинна розширювати обсяг будь-якого такого субсидування порівняно з обсягом, існуючим на 1 січня 1955 року, шляхом введення нових чи розширення існуючих субсидій.(*)

5. СТОРОНИ повинні періодично проводити перегляд функціонування положень цієї Угоди з метою вивчення її ефективності у світлі фактичного досвіду у справі досягнення цілей цієї Угоди та запобігання субсидування, яке наносить серйозну шкоду торгівлі чи інтересам сторін.

1.(*) (a) Кожна сторона зобов'язується, що у випадку, якщо вона заснує чи утримуватиме державне підприємство, незалежно від його розташування, чи надаватиме будь-якому підприємству, формально чи фактично, виняткові або спеціальні привілеї,(*) таке підприємство, при здійсненні купівлі чи продажу, пов'язаних з імпортом або експортом, повинне діяти способом, сумісним із загальними принципами режиму недискримінації, передбаченими цієї Угодою відносно урядових заходів, що впливають на імпортні та експортні операції приватних комерсантів.

(b) Положення підпараграфа (a) цього параграфа повинні розумітися як вимога, що такі підприємства мають, з належним урахуванням інших положень цієї Угоди, здійснювати будь-яку таку купівлю чи продаж, керуючись винятково комерційними міркуваннями,(*) включаючи ціну, якість, корисність, товарність, умови транспортування та інші умови купівлі чи продажу, і мають надавати підприємствам іншої сторони достатню можливість конкуренції за участь у такій купівлі чи продажу відповідно до звичайної ділової практики.

(c) Жодна сторона не повинна перешкоджати будь-якому підприємству (незалежно від того, чи підпадає підприємство під опис у підпараграфі (a) цього параграфа), яке підпадає під її юрисдикцію, діяти відповідно до принципів, встановлених у підпараграфах (a) та (b) цього параграфа.

2. Положення параграфа 1 цієї Статті не повинні застосовуватися до імпорту товарів для безпосереднього чи кінцевого споживання для урядових цілей, а не для перепродажу чи використання у виробництві товарів(*) для продажу. Щодо такого імпорту кожна сторона повинна надавати торгівлі інших сторін справедливий та однаковий режим.

3. Сторони визнають, що підприємства такого типу, які описані у параграфі 1(a) цієї Статті, можуть функціонувати таким чином, щоб створювати серйозні перешкоди у торгівлі; і тому переговори на взаємній та взаємовигідній основі, спрямовані на обмеження чи зменшення таких перешкод, є важливими для розширення міжнародної торгівлі.(*)

4. (a) Сторони повинні надавати повідомлення СТОРОНАМ про товари, які імпортуються на їх території чи експортуються з їх територій підприємствами такого типу, які описані у параграфі 1(a) цієї Статті.

(b) Сторона, яка встановлює, підтримує чи дозволяє монополію на імпорт товару, який не є предметом поступки згідно зі Статтею II, повинна на вимогу іншої сторони, яка має значні обсяги торгівлі відповідним товаром, проінформувати СТОРОНИ про імпортну націнку(*) на товар за останній репрезентативний період або, коли цього не можна зробити, про ціну, що виставляється при перепродажі товару.

(c) СТОРОНИ можуть на вимогу сторони, яка має підстави вважати, що на її інтереси за цією Угодою негативно впливає діяльність підприємства такого типу, яке описано у параграфі 1(a), вимагати від сторони, яка засновує, підтримує чи дозволяє таке підприємство, надавати інформацію про його діяльність, пов'язану з виконанням положень цієї Угоди.

(d) Положення цього параграфа не потребують від будь-якої сторони розголошення конфіденційної інформації, якщо воно б ускладнило застосування законодавства, чи у інший спосіб суперечило б суспільним інтересам, чи завдало б шкоди законним комерційним інтересам окремих підприємств.

1. Сторони визнають, що досягненню цілей цієї Угоди сприятиме постійний розвиток їх економіки, особливо таких сторін, економіка яких може забезпечувати лише низький рівень життя(*) або знаходиться на ранніх стадіях розвитку.(*)

2. Сторони також визнають, що для таких сторін з метою впровадження програм та політики економічного розвитку, спрямованих на підвищення загального рівня життя народу, може бути необхідним застосування захисних чи інших заходів, які впливають на імпорт, і що такі заходи є виправданими тою мірою, якою вони сприяють досягненню цілей цієї Угоди. Таким чином, вони погоджуються, що такі сторони повинні користуватися додатковими можливостями, які надають їм змогу (a) зберігати достатню гнучкість їх тарифної структури для надання тарифного захисту, необхідного для заснування певної галузі промисловості,(*) та (b) застосовувати кількісні обмеження з метою збереження рівноваги платіжного балансу у спосіб, який повністю враховує тривалий високий рівень попиту на імпорт, що може були викликаний їхніми програмами економічного розвитку.

3. Нарешті, сторони визнають, що з тими додатковими можливостями, які передбачені Розділами A та B цієї Статті, положення цієї Угоди, як правило, були б достатніми для надання можливості сторонам задовольняти потреби їх економічного розвитку. Проте вони погоджуються, що можуть існувати обставини, за яких жодний захід, сумісний з такими положеннями, не може бути практично реалізованим для того, щоб дозволити стороні, що знаходиться в процесі економічного розвитку, надавати урядову допомогу, необхідну для сприяння становленню певних галузей промисловості(*) з метою підвищення загального рівня життя народу. Спеціальні процедури для таких випадків викладені у Розділах С і D цієї Статті.

4. (a) Унаслідок цього, стороні, економіка якої здатна забезпечувати лише низький рівень життя(*) чи знаходиться на ранній стадії розвитку,(*) дозволяється тимчасово відхилятися від положень інших Статей цієї Угоди, як це передбачено у Розділах A, B та C цієї Статті.

(b) Сторона, економіка якої знаходиться в процесі розвитку, але не підпадає під опис підпараграфа (a) вище, може звертатися до СТОРІН із заявами згідно з Розділом D цієї Статті.

5. Сторони визнають, що експортні надходження сторін, економіка яких відноситься до типу, описаного у параграфі 4(a) та (b), і яка залежить від експорту невеликої кількості первинних товарів, можуть бути серйозно зменшені через зниження продажу таких товарів. Відповідно, у випадку, коли на експорт первинних товарів такою стороною справляється серйозний вплив через заходи, що запроваджуються іншою стороною, перша сторона може вдаватися до консультацій, передбачених положеннями Статті XXII цієї Угоди.

6. СТОРОНИ повинні щорічно проводити перегляд усіх заходів, які застосовуються відповідно до Положень C і D цієї Статті.

7. (a) У випадку, якщо сторона, яка підпадає під опис параграфа 4(a) цієї Статті, вважає бажаним з метою сприяння становленню певної галузі промисловості(*) для підвищення загального рівня життя її населення змінити чи скасувати поступку, включену у відповідний Розклад, що додається до цієї Угоди, вона повинна повідомити про це СТОРОНИ і вступити у переговори з будь-якою стороною, з якою ця поступка була початково погоджена, а також з будь-якою іншою стороною, яка, за визначенням СТОРІН, має значну зацікавленість у такій поступці. У випадку досягнення домовленості між такими сторонами вони мають право змінити чи скасувати поступку, надану відповідними Розкладами до цієї Угоди, з метою реалізації такої домовленості, включаючи пов'язані з цим компенсаційні поступки.

(b) Якщо домовленості не буде досягнуто протягом шістдесяти днів після подання повідомлення, передбаченого підпараграфом (a) вище, сторона, яка пропонує змінити чи скасувати поступку, може передати питання на розгляд СТОРОНАМ, які повинні оперативно вивчити його. У випадку, якщо вони визнають, що сторона, яка пропонує змінити чи скасувати поступку, доклала всіх зусиль для досягнення угоди і що компенсаційна поступка, яку вона пропонує, є адекватною, ця сторона має право змінити чи скасувати поступку, якщо вона одночасно надасть зазначену компенсаційну поступку. У випадку, якщо СТОРОНИ не визнають, що компенсація, яку пропонує сторона, котра бажає змінити чи скасувати поступку, є адекватною, але визнають, що вона доклала всіх розумних зусиль для того, щоб запропонувати адекватну компенсацію, ця сторона має право запровадити таку зміну чи скасування поступки. У випадку вжиття такої дії будь-яка інша сторона, зазначена у підпараграфі (a) вище, має право змінити чи скасувати в основному рівноцінні поступки, які були початково узгоджені зі стороною, яка вжила таку дію.(*)

8. Сторони визнають, що сторони, які підпадають під опис параграфа 4(a) цієї Статті, мають тенденцію, знаходячись у процесі швидкого розвитку, відчувати складнощі із платіжним балансом, які в основному є результатом зусиль щодо розширення їхніх внутрішніх ринків, а також нестабільності умов торгівлі.

9. З метою захисту свого зовнішнього фінансового положення та забезпечення рівня резервів, достатнього для впровадження її програми економічного розвитку, сторона, яка підпадає під опис параграфа 4(a) цієї Угоди, може, дотримуючись положень параграфів 10 та 12, регулювати загальний обсяг імпорту шляхом обмеження кількості чи вартості товарів, яку дозволяється імпортувати, за умови, що обмеження імпорту, які вводяться, застосовуються чи посилюються, не повинні перевищувати рівень, необхідний для того, щоб:

(a) відвернути неминучу загрозу серйозного скорочення грошових резервів або зупинити таке скорочення, чи

(b) у випадку, якщо сторона має недостатні грошові резерви, досягти розумного темпу збільшення її резервів.

У кожному випадку належна увага повинна приділятися будь-яким особливим факторам, які можуть впливати на резерви такої сторони або на її потребу у резервах, включаючи, у випадках можливості користування спеціальними зовнішніми кредитами та іншими ресурсами, потребу у забезпеченні належного використання таких кредитів чи ресурсів.

10. Застосовуючи такі обмеження, сторона може визначати обсяг обмежень імпорту різних товарів чи груп товарів таким чином, щоб надати пріоритет імпорту тих товарів, які є більш важливими у світлі її політики економічного розвитку; за умови, що обмеження повинні застосовуватися таким чином, щоб уникати завдання непотрібної шкоди комерційним чи економічним інтересам будь-якої іншої сторони і не перешкоджати необґрунтовано імпорту будь-яких товарів у мінімальних комерційних кількостях, виключення яких порушило б звичайні канали торгівлі, а також за умови, що обмеження не повинні застосовуватися таким чином, щоб перешкоджати імпорту комерційних зразків чи перешкоджати виконанню положень про патенти, торгові марки, авторські права чи аналогічних процедур.

11. При проведенні своєї внутрішньої політики відповідна сторона повинна приділяти належну увагу необхідності відновлення рівноваги свого платіжного балансу на здоровій та тривалій основі, а також бажаності забезпечення економного використання виробничих ресурсів. У міру покращення ситуації вона повинна поступово послаблювати будь-які обмеження, що застосовуються відповідно до цього Розділу, застосовуючи їх лише настільки, наскільки це необхідно згідно з положеннями параграфа 9 цієї Статті, і повинна скасувати обмеження, коли умови вже більше не виправдовують їх застосування, за умови, що ніяка сторона не повинна скасовувати чи змінювати обмеження на підставі того, що зміна в її політиці розвитку зробила б зайвими ті обмеження, які вона застосовує відповідно до цього Розділу.(*)

12. (a) Будь-яка сторона, яка вводить нові обмеження чи підвищує загальний рівень існуючих обмежень шляхом значного посилення заходів, застосованих відповідно до цього Розділу, повинна негайно після введення чи посилення таких обмежень (чи у випадках, коли можливо провести попередні консультації, до такого введення чи посилення) провести консультації зі СТОРОНАМИ щодо характеру ускладнень в її платіжному балансі, існуючих альтернативних коригуючих заходів, а також можливого впливу обмежень на економіку інших сторін.

(b) На дату, що підлягає визначенню ними,(*) СТОРОНИ повинні переглянути всі обмеження, які до того часу все ще будуть застосовуватися відповідно до цього Розділу. Через два роки після цієї дати сторони, які застосовують обмеження імпорту відповідно до цього Розділу, повинні проводити консультації, описані у підпараграфі (a) вище, зі СТОРОНАМИ через проміжки часу, які приблизно дорівнюють двом рокам, але не менше ніж два роки, відповідно до програми, яку СТОРОНИ повинні розробляти кожного року, за умови, що жодні консультації згідно з цим підпараграфом не повинні проводитися протягом двох років з дня завершення консультацій загального характеру згідно з будь-яким іншим положенням цього параграфа.

(c) (i) Якщо в ході консультацій зі стороною, які проводяться згідно з підпараграфами (a) чи (b) цього параграфа, СТОРОНИ визначать, що обмеження є несумісними з положенням цього Розділу або Статті XIII (при виконанні положень Статті XIV), вони повинні вказати характер несумісності та можуть порекомендувати, щоб обмеження були відповідним чином змінені.

(ii) Проте, якщо в результаті консультацій СТОРОНИ визначать, що обмеження застосовуються у спосіб, який тягне за собою серйозну несумісність з положеннями цього Розділу або Статті XIII (при виконанні положень Статті XIV), і що цим завдається шкода чи створюється загроза шкоди торгівлі будь-якої сторони, вони повинні проінформувати про це сторону, яка застосовує обмеження, і зробити відповідні рекомендації щодо забезпечення сумісності з такими положенням протягом визначеного періоду часу. У випадку, якщо така сторона не виконає ці рекомендації протягом визначеного періоду часу, СТОРОНИ можуть звільнити будь-яку сторону, торгівля якої потерпає від таких обмежень, від тих зобов'язань за цією Угодою відносно сторони, яка застосовує обмеження, які вони можуть вважати належними за даних обставин.

(d) СТОРОНИ повинні пропонувати будь-якій стороні, яка застосовує обмеження відповідно до цього Розділу, розпочати консультації з ними на вимогу будь-якої сторони, яка може prima facie встановити, що обмеження є несумісними з положеннями цього Розділу чи Статті XIII (при виконанні положень Статті XIV) і що вони негативно впливають на її торгівлю. Проте така пропозиція не може висуватися, доки СТОРОНИ не упевняться, що прямі переговори між відповідними сторонами виявилися безуспішними. У випадку, якщо в результаті консультацій зі СТОРОНАМИ не буде досягнуто ніякої домовленості і якщо вони визначать, що обмеження застосовуються не відповідно до таких положень і що цим завдається шкода чи створюється загроза завдання шкоди торгівлі сторони, яка ініціює розгляд, вони повинні рекомендувати скасування чи зміну обмежень. У випадку, якщо обмеження не будуть скасовані чи змінені протягом часу, встановленого СТОРОНАМИ, вони можуть звільнити сторону, яка ініціює розгляд, від тих зобов'язань за цією Угодою відносно сторони, яка застосовує обмеження, які вони можуть вважати належними за даних обставин.

(e) У випадку, якщо сторона, проти якої вживаються дії відповідно до останнього речення підпараграфа (c)(ii) чи (d) цього параграфа, визначить, що звільнення від зобов'язань, дозволене СТОРОНАМИ, негативно впливає на впровадження її програми та політики економічного розвитку, вона має право, не пізніше ніж через шістдесят днів після вжиття таких дій, подати письмове повідомлення Виконавчому секретарю(2) Сторін про свій намір вийти з цієї Угоди, і такий вихід набирає чинності на шістдесятий день після дня, коли він отримав таке повідомлення.

(f) При розгляді питання відповідно до цього параграфа, СТОРОНИ повинні приділяти належну увагу факторам, зазначеним у параграфі 2 цієї Статті. Рішення згідно з цим параграфом повинні прийматися оперативно і, якщо можливо, протягом шістдесяти днів з дня початку консультацій.

13. У випадку, якщо сторона, яка підпадає під опис параграфа 4(a) цієї Статті, визначить, що існує необхідність урядової допомоги для сприяння становленню певної галузі промисловості(*) з метою підвищення загального рівня життя свого народу, але що жодний захід, сумісний з іншими положеннями цієї Угоди, не може бути застосований на практиці для досягнення такої мети, вона може вдатися до положень та процедур, визначених цим Розділом.(*)

14. Зацікавлена сторона повинна повідомити СТОРОНИ про конкретні труднощі, які вона відчуває у досягненні цілей, визначених у параграфі 13 цієї Статті, і повинна зазначити конкретний захід впливу на імпорт, який вона пропонує ввести з метою подолання таких труднощів. Вона не повинна вживати такий захід до закінчення терміну, встановленого у параграфі 15 чи 17, відповідно, або якщо такий захід впливає на імпорт товару, який є предметом поступки, включеної до відповідного Розкладу, доданого до цієї Угоди, доки вона не отримала згоди СТОРІН відповідно до положень параграфа 18, за умови, що якщо галузь промисловості, яка отримує допомогу, вже розпочала виробництво, сторона може, проінформував СТОРОНИ, застосовувати такі заходи, які можуть бути необхідними для попередження протягом цього періоду значного зростання імпорту відповідного товару чи товарів понад нормальний рівень.(*)

15. У випадку, якщо протягом тридцяти днів після повідомлення про такий захід СТОРОНИ не висунуть вимоги до відповідної сторони щодо проведення консультацій з ними,(*) ця сторона має право відхилятися від відповідних положень інших Статей цієї Угоди, наскільки це необхідно для застосування запропонованого заходу.

16. На вимогу СТОРІН(*) відповідна сторона повинна провести з ними консультації щодо мети запропонованого заходу, щодо альтернативних заходів, які можна застосувати відповідно до цієї Угоди, а також щодо можливого впливу запропонованого заходу на комерційні та економічні інтереси інших сторін. Якщо в результаті таких консультацій СТОРОНИ погодяться, що не існує жодного заходу, сумісного з іншими положеннями цієї Угоди, який можна застосовувати для досягнення цілей, визначених у параграфі 13 цієї Статті, і погодяться(*) із запропонованим заходом, відповідна сторона звільняється від зобов'язань щодо відповідних положень інших Статей цієї Угоди, наскільки це необхідно для застосування такого заходу.

17. У випадку, якщо протягом дев'яноста днів після дня повідомлення про запропонований захід згідно з параграфом 14 цієї Статті СТОРОНИ не надали згоду на такий захід, відповідна сторона може ввести запропонований захід, проінформувавши про це СТОРОНИ.

18. У випадку, якщо запропонований захід впливає на товар, який є предметом поступки, включеної до відповідного Розкладу, доданого до цієї Угоди, відповідна сторона повинна розпочати консультації з будь-якою іншої стороною, з якою така поступка була початково узгоджена, а також з будь-якою іншою стороною, яка, за визначенням СТОРІН, має значний інтерес в цій поступці. СТОРОНИ повинні дати згоду на такий захід, якщо вони погодяться, що не існує жодного заходу, сумісного з іншими положеннями цієї Угоди, який можна застосовувати для досягнення цілей, визначених у параграфі 13 цієї Статті, і якщо вони упевняться:

(a) що в результаті консультацій, зазначених вище, була досягнута домовленість з іншими сторонами, або

(b) якщо така домовленість не була досягнута протягом шістдесяти днів після отримання СТОРОНАМИ повідомлення, передбаченого параграфом 14, що сторона, яка вдалася до положень цього Розділу, доклала всіх розумних зусиль для досягнення домовленості, і що інтереси інших сторін достатньо захищені.(*)

Після цього сторона, яка вдається до положень цього Розділу, звільняється від своїх зобов'язань щодо відповідних положень інших Статей цієї Угоди, наскільки це необхідно для того, щоб дозволити їй застосувати такий захід.

19. У випадку, якщо захід такого типу, як описано у параграфі 13 цієї Статті, стосується галузі промисловості, становленню якої на початковому періоді сприяв випадковий захист, створений обмеженнями, які відповідна сторона встановлювала з метою збереження рівноваги платіжного балансу згідно з відповідними положеннями цієї Угоди, така сторона може вдатися до положень та процедур цього Розділу, за умови, що вона не повинна застосовувати запропонований захід без згоди(*) СТОРІН.(*)

20. Ніщо у попередніх параграфах цього Розділу не повинно дозволяти будь-яке відхилення від положень Статей I, II та XIII цієї Угоди. Застереження до параграфа 10 цієї Статті також повинні поширюватися на будь-яке обмеження, яке встановлюється згідно з цим Розділом.

21. У будь-який час, доки застосовується захід відповідно до параграфа 17 цієї Статті, будь-яка сторона, на яку такий захід справляє значний вплив, може призупинити відносно торгівлі сторони, яка вдалася до положень цього Розділу, дію таких в основному рівноцінних поступок чи інших зобов'язань за цією Угодою, проти призупинення яких не заперечують СТОРОНИ, за умови, що СТОРОНИ повинні отримати повідомлення про таке призупинення за шістдесят днів, але не пізніше ніж через шість місяців після введення заходу чи значної його зміни на шкоду потерпаючої сторони. Будь-яка така сторона повинна надавати достатню можливість для проведення консультацій відповідно до положень Статті XXII цієї Угоди.

22. Сторона, що підпадає під опис підпараграфа 4(b) цієї Статті, яка бажає в інтересах розвитку своєї економіки ввести захід такого типу, як описано у параграфі 13 цієї Статті, відносно заснування певної галузі промисловості,(*) може звернутися до СТОРІН за схваленням такого заходу. СТОРОНИ повинні оперативно провести консультації з такою стороною і при прийнятті рішення повинні керуватися міркуваннями, визначеними у параграфі 16. У випадку, якщо СТОРОНИ дадуть згоду на застосування запропонованого заходу, відповідна сторона звільняється від своїх зобов'язань щодо відповідних положень інших Статей цієї Угоди, наскільки це необхідно для того, щоб дозволити їй застосувати такий захід. У випадку, якщо запропонований захід впливає на товар, який є предметом поступки, включеної до відповідного Розкладу, доданого до цієї Угоди, повинні застосовуватися положення параграфа 18.(*)

23. Будь-який захід, який застосовується згідно з цим Розділом, повинен відповідати положенням параграфа 20 цієї Статті.

1. (a) У випадку, якщо в результаті непередбачених обставин та впливу зобов'язань, взятих на себе стороною за цією Угодою, включаючи тарифні поступки, імпорт будь-якого товару на територію цієї сторони збільшується у такій кількості та здійснюється на таких умовах, що це спричиняє чи загрожує спричинити серйозну шкоду вітчизняним виробникам на цій території аналогічних або безпосередньо конкуруючих товарів, сторона має право, відносно такого товару, а також у ступені та протягом часу, які можуть бути необхідними для попередження чи усунення наслідків такої шкоди, повністю або частково призупинити виконання зобов'язання чи скасувати або змінити поступку.

(b) У випадку, якщо будь-який товар, що є предметом поступки згідно з преференційним режимом, імпортується на територію сторони за обставин, визначених у підпараграфі (a) цього параграфа, таким чином, що це спричиняє чи загрожує спричинити серйозну шкоду вітчизняним виробникам аналогічних або безпосередньо конкуруючих товарів на території тієї сторони, яка отримує чи отримувала таку преференцію, імпортуюча сторона має право, на вимогу тієї іншої сторони, повністю чи частково призупинити виконання відповідних зобов'язань або скасувати чи змінити поступку відносно такого товару, у такому ступені і протягом такого часу, які можуть бути необхідними для попередження або усунення наслідків такої шкоди.

2. До вжиття будь-якою стороною дій відповідно до положень параграфа 1 цієї Статті вона повинна подати письмове повідомлення СТОРОНАМ, настільки завчасно, наскільки це можливо, і повинна надати СТОРОНАМ, а також тим сторонам, які мають значну зацікавленість як експортери відповідного товару, можливість проведення з нею консультацій стосовно запропонованої дії. У випадку, коли таке повідомлення подається відносно поступки, яка надається для преференційного режиму, у повідомленні потрібно зазначити назву сторони, яка вимагає вжиття такої дії. За критичних обставин, коли затримка могла б призвести до шкоди, яку важко виправити, дії згідно з параграфом 1 цієї Статті можуть застосовуватися тимчасово без попередніх консультацій, за умови, що такі консультації повинні бути проведені негайно після вжиття такої дії.

3. (a) У випадку, якщо домовленість між зацікавленими сторонами щодо зазначеної дії не буде досягнуто, сторона, яка пропонує вжити чи продовжити таку дію, однак, має право її вживати чи продовжувати, і якщо така дія вживається чи продовжується, то потерпаючі сторони мають право не пізніше ніж через дев'яносто днів після вжиття такої дії призупинити по закінченні тридцяти днів з дати, коли СТОРОНИ отримали письмове повідомлення про таке призупинення, застосування до торгівлі сторони, яка вживає такі дії чи у випадку, передбаченому параграфом 1(b) цієї Статті, до торгівлі сторони, яка вимагає вжиття такої дії, таких в основному рівноцінних поступок чи інших зобов'язань за цією Угодою, проти призупинення яких СТОРОНИ не заперечують.

(b) Незважаючи на положення підпараграфа (a) цього параграфа, у випадках, коли дії вживаються згідно з параграфом 2 цієї Статті без попередніх консультацій та спричиняють чи загрожують спричинити серйозну шкоду на території будь-якої сторони вітчизняним виробникам товарів, на які такі дії впливають, ця сторона має право, якщо затримка може призвести до шкоди, яку важко виправити, призупинити на період тривалості дії або на час консультацій виконання таких поступок та інших зобов'язань, які можуть бути необхідними для попередження або подолання наслідків шкоди.

За умови, що такі заходи не повинні застосовуватися у спосіб, який би являв собою засіб свавільної чи невиправданої дискримінації між країнами, в яких переважають однакові умови або приховане обмеження міжнародної торгівлі, ніщо в цій Угоді не повинно тлумачитися таким чином, щоб перешкоджати введенню або застосуванню будь-якою стороною заходів:

(a) необхідних для захисту суспільної моралі;

(b) необхідних для захисту життя чи здоров'я людей, тварин та рослин;

(c) що стосуються імпорту чи експорту золота або срібла;

(d) необхідних для забезпечення дотримання законів чи нормативних актів, які не знаходяться у протиріччі з положеннями цієї Угоди, включаючи закони та нормативні акти щодо митних процедур, монополій, які функціонують згідно з параграфом 4 Статті II та Статті XVII, захисту патентів, торгових марок та авторських прав, а також попередження обманної практики;

(e) що стосуються продуктів праці ув'язнених;

(f) які вводяться для захисту національних скарбів художнього, історичного чи археологічного значення;

(g) що стосуються збереження природних ресурсів, які вичерпуються, якщо такі заходи застосовуються разом з обмеженням внутрішнього виробництва чи споживання;

(h) які вживаються на виконання зобов'язань за будь-якою міжурядовою товарною угодою, яка відповідає критеріям, поданим на розгляд СТОРОНАМ, і проти яких останні не заперечують або яка сама подається на розгляд СТОРОНАМ і проти якої останні не заперечують;

(i) пов'язаних з обмеженням експорту вітчизняних матеріалів, необхідного для забезпечення достатньою кількістю таких матеріалів вітчизняної переробної промисловості протягом періодів, коли внутрішня ціна на такі матеріали утримується на рівні, нижчому за світову ціну в результаті впровадження урядом плану стабілізації, за умови, що такі обмеження не повинні призводити до зростання експорту такою галуззю вітчизняної промисловості чи до захисту такої галузі вітчизняної промисловості і не повинні порушувати положення цієї Угоди стосовно недискримінації;

(j) суттєвих для придбання чи розподілу товарів, кількість яких є недостатньою скрізь чи у певній місцевості, за умови, що будь-які такі заходи повинні бути сумісні з принципом, що всі сторони мають право на справедливу частку у міжнародному постачанні таких товарів і що будь-які такі заходи, які є несумісними з іншими положенням Угоди, повинні бути зупинені як тільки умови, що призвели до них, зникнуть. СТОРОНИ повинні переглянути необхідність збереження цього підпараграфа не пізніше 30 червня 1960 року.

Ніщо в цій Угоді не повинно тлумачитися

(a) як вимога до будь-якої сторони надавати будь-яку інформацію, розголошення якої вона вважає таким, що суперечить суттєвим інтересам її безпеки; або

(b) як перешкода будь-якій стороні у здійсненні будь-яких дій, які вона вважає необхідними для захисту суттєвих інтересів своєї безпеки,

(i) що стосуються розщеплюваних матеріалів чи матеріалів, з яких вони виробляються;

(ii) що стосуються торгівлі зброєю, боєприпасами та знаряддям для ведення війни, а також такої торгівлі іншими товарами та матеріалами, яка прямо чи опосередковано ведеться з метою забезпечення військових утворень;

(iii) що вживаються під час війни чи інших надзвичайних обставин у міжнародних відносинах; або

(c) як перешкода будь-якій стороні у здійсненні будь-який дій на виконання своїх зобов'язань за Статутом Організації Об'єднаних Націй з метою збереження міжнародного миру та безпеки.

1. Кожна сторона повинна доброзичливо розглядати такі подання, які можуть вноситися іншою стороною стосовно будь-яких питань, що впливають на реалізацію цієї Угоди, а також надавати адекватну можливість проведення консультацій стосовно таких питань.

2. СТОРОНИ можуть, на вимогу сторони, проводити консультації з будь-якою стороною чи сторонами стосовно будь-якого питання, з якого було неможливо знайти задовільне рішення шляхом консультацій, передбачених параграфом 1.

1. У випадку, якщо будь-яка сторона вважає, що будь-яка перевага, якою вона повинна прямо чи опосередковано користуватися за цією Угодою, зводиться нанівець чи ушкоджується або що досягнення будь-якої цілі Угоди ускладнюється в результаті

(a) невиконання іншою стороною своїх зобов'язань за цією Угодою, або

(b) застосування іншою стороною будь-якого заходу незалежно від того, чи конфліктує він з положеннями цієї Угоди чи ні, або

(c) існування будь-якої іншої ситуації,

ця сторона може, з метою задовільного врегулювання справи, внести письмові подання чи пропозиції іншій стороні чи сторонам, яких, на її думку, це стосується. Будь-яка сторона, до якої звернулися з таким поданням чи пропозицією, повинна доброзичливо їх розглянути.

2. У випадку, якщо відповідні сторони не досягли задовільного врегулювання протягом розумного періоду часу або якщо існують труднощі такого типу, як описано у параграфі 1(c) цієї Статті, справу може бути передано на розгляд СТОРІН. СТОРОНИ повинні оперативно вивчити будь-яку справу, передану їм у такий спосіб, і повинні надати відповідні рекомендації сторонам, які, на їх думку, зацікавлені у справі, або винести рішення по справі, залежно від того, що вони вважатимуть належним. СТОРОНИ можуть проводити консультації зі сторонами, Економічною та соціальною радою Організації Об'єднаних Націй, а також з будь-якою відповідною міжурядовою організацією у випадках, коли вони вважатимуть такі консультації необхідними. У випадку, якщо СТОРОНИ вважають, що обставини є досить серйозними для того, щоб виправдати таку дію, вони можуть дозволити стороні чи сторонам призупинити застосування до будь-якої іншої сторони таких поступок чи інших зобов'язань за цією Угодою, які вони можуть визначити за доцільні за даних обставин. У випадку, якщо застосування до будь-якої сторони будь-якої поступки чи іншого зобов'язання фактично призупинено, ця сторона має право не пізніше ніж через шістдесят днів після вжиття такої дії подати письмове повідомлення Виконавчому секретарю(3) Сторін про свій намір вийти з цієї Угоди, і такий вихід набирає чинності на шістдесятий день після дня, коли він отримав таке повідомлення.

1. Положення цієї Угоди повинні поширюватися на митні території метрополій сторін, а також на будь-які інші митні території, стосовно яких ця Угода була прийнята згідно зі Статтею XXVI, або застосовується згідно зі Статтею XXXIII, або на виконання Протоколу про тимчасове застосування. Кожна така митна територія повинна, винятково для цілей територіального застосування цієї Угоди, розглядатися, ніби вона була стороною, за умови, що положення цього параграфа не повинні тлумачитися так, що вони утворюють будь-які права чи зобов'язання між двома або більше митними територіями, стосовно яких ця Угода була прийнята однією стороною згідно зі Статтею XXVI, або застосовується однією згідно зі Статтею XXXIII, або на виконання Протоколу про тимчасове застосування.

2. Для цілей цієї Угоди під митною територією слід розуміти будь-яку територію, щодо якої застосовуються окремі тарифи чи інші заходи регулювання торгівлі для значної частини торгівлі такої території з іншими територіями.

3. Положення цієї Угоди не повинні тлумачитися таким чином, щоб перешкоджати:

(a) наданню переваг будь-якою стороною сусіднім країнам з метою сприяння прикордонній торгівлі;

(b) наданню переваг у торгівлі з Вільною територією Трієст країнами, що межують з цією територією, за умови, що такі переваги не суперечать мирним договорам, укладеним в результаті Другої світової війни.

4. Сторони визнають бажаність поширення свободи торгівлі шляхом розвитку через укладення добровільних угод, тіснішої інтеграції між економіками країн, які є сторонами таких угод. Вони також визнають, що метою митного союзу чи зони вільної торгівлі повинне бути сприяння торгівлі між їх складовими територіями, а не підвищення бар'єрів у торгівлі інших сторін з такими територіями.

5. Відповідно, положення цієї Угоди не повинні перешкоджати у відношеннях між територіями сторін утворенню митного союзу чи зони вільної торгівлі або укладенню тимчасової угоди, необхідної для утворення митного союзу або зони вільної торгівлі, за умови, що:

(a) стосовно митного союзу або тимчасової угоди, яка веде до утворення митного союзу, мита та інші засоби регулювання торгівлі, які накладаються при заснуванні будь-якого такого союзу чи тимчасової угоди відносно торгівлі зі сторонами, які не є членами такого союзу чи угоди, не повинні в цілому бути вищими чи більш обмежувальними, ніж загальний обсяг мит та засобів регулювання торгівлі, які застосовувалися на складових територіях до утворення такого союзу чи, відповідно, укладення такої тимчасової угоди;

(b) стосовно зони вільної торгівлі чи тимчасової угоди, яка веде до утворення зони вільної торгівлі, мита та інші засоби регулювання торгівлі, що діють у кожній зі складових територій та застосовуються при утворенні такої зони вільної торгівлі чи укладенні такої тимчасової угоди до торгівлі зі сторонами, які не включені до такої зони або не є сторонами такої угоди, не повинні бути вищими чи більш обмежувальними, ніж відповідні мита та інші засоби регулювання торгівлі, які діяли на цих же складових територіях до утворення зони вільної торгівлі чи, відповідно, укладення тимчасової угоди; а також

(c) будь-яка тимчасова угода, зазначена у підпараграфах (a) та (b), повинна містити план та графік утворення такого митного союзу чи такої зони вільної торгівлі протягом розумного періоду часу.

6. У випадку, якщо при виконанні вимог підпараграфа 5(a) сторона пропонує збільшити будь-яку ставку мита з порушенням положень Статті II, повинна застосовуватися процедура, встановлена Статтею XXVIII. При встановленні компенсації належна увага повинна приділятися компенсації, яка вже була надана в результаті зниження відповідного мита іншими учасниками союзу.

7. (a) Будь-яка сторона, яка вирішила вступити у митний союз, або зону вільної торгівлі, або тимчасову угоду, що веде до утворення такого союзу чи зони, повинна оперативно повідомити СТОРОНИ і надати їм таку інформацію щодо запропонованого союзу чи зони, яка б надала їм можливість підготувати такі звіти та рекомендації сторонам, які вони можуть вважати необхідними.

(b) У випадку, якщо після вивчення плану та графіка, включеного до тимчасової угоди, описаної у параграфі 5, в ході консультацій зі сторонами цієї угоди та взявши до належної уваги інформацію, надану відповідно до положень підпараграфа (a), СТОРОНИ визначать, що така угода навряд чи приведе до утворення митного союзу чи зони вільної торгівлі протягом часу, запланованого учасниками угоди, або що такий період не є обгрунтованим, СТОРОНИ повинні внести рекомендації учасникам цієї Угоди. Сторони не повинні продовжувати дію такої угоди чи, відповідно, вводити її в дію, якщо вони не готові змінити її відповідно до цих рекомендацій.

(c) Про будь-яку суттєву зміну у плані чи графіку, описаних у параграфі 5(c), необхідно повідомляти СТОРОНИ, які можуть вимагати, щоб відповідні сторони провели з ними консультації, якщо така зміна може загрожувати утворенню митного союзу чи зони вільної торгівлі або занадто уповільнити їх утворення.

8. Для цілей цієї Угоди:

(a) Під митним союзом слід розуміти заміну двох чи більше митних територій на одну митну територію таким чином, що

(i) мита та інші обмежувальні засоби регулювання торгівлі (за винятком, в разі необхідності, дозволених згідно зі Статтями XI, XII, XIII, XIV, XV та XX) скасовуються відносно основної частини торгівлі між складовими територіями союзу чи принаймні відносно основної частини торгівлі товарами, які походять із таких територій, а також,

(ii) з виконанням положень параграфа 9, в основному такі ж мита та інші засоби регулювання торгівлі застосовуються кожним з членів союзу до торгівлі територій, не включених до цього союзу;

(b) Під зоною вільної торгівлі слід розуміти групу з двох чи більше митних територій, на яких мита та інші обмежувальні засоби регулювання торгівлі (за винятком, в разі необхідності, дозволених згідно зі Статтями XI, XII, XIII, XIV, XV та XX) скасовуються відносно основної частини торгівлі між складовими територіями стосовно товарів, які походять із таких територій.

9. Преференції, зазначені у параграфі 2 Статті I, не повинні обмежуватися утворенням митного союзу чи зони вільної торгівлі, але можуть бути скасовані чи скориговані шляхом переговорів зі сторонами, яких це торкається.(*) Ця процедура переговорів із заторкнутими сторонами повинна, зокрема, застосовуватися в разі скасування преференцій, необхідних для виконання положень параграфа 8(a)(i) та параграфа 8(b).

10. СТОРОНИ можуть більшістю в дві третини голосів схвалити пропозиції, які не повністю відповідають вимогам параграфів з 5 по 9 включно, за умови, що такі пропозиції ведуть до утворення митного союзу чи зони вільної торгівлі у розумінні цієї Статті.

11. Зважаючи на виняткові обставини, які є результатом становлення Індії та Пакистану як незалежних держав, і визнаючи той факт, що вони впродовж значного часу являли собою єдину економічну одиницю, сторони погоджуються, що положення цієї Угоди не повинні перешкоджати цим двом країнам укладати спеціальні домовленості щодо торгівлі між ними, доки їх взаємні торгівельні відносини не будуть врегульовані на чіткій основі.(*)

12. Кожна сторона повинна вживати таких можливих розумних заходів, щоб забезпечити дотримання положень цієї Угоди регіональними та місцевими урядовими органами та установами в межах їх території.

1. Представники сторін повинні час від часу зустрічатися з метою забезпечення впровадження тих положень цієї Угоди, які потребують спільних дій, і взагалі, з метою сприяння функціонуванню та досягненню цілей цієї Угоди. У випадку, коли в цій Угоді здійснюється посилання на сторони, які вживають спільні дії, вони розглядаються як СТОРОНИ.