Рекомендація Комісії 2001/453/ЄС "Про визнання, оцінку та розкриття питань, повязаних з довкіллям у річній звітності та звітах товариств" від 30 травня 2001 року

КОМІСІЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства та, зокрема, його статтю 211,

Беручи до уваги Четверту Директиву Ради 78/660/ЄЕС від 25 липня 1978 року, яка базується на статті 54(3)(g) Договору щодо річної звітності деяких видів товариств(1) зі змінами, внесеними Директивою 1999/60/ЄС(2),

(1) ОВ L 222, 14.8.1978, С. 11.

(2) ОВ L 162, 26.6.1999, С. 65.

Беручи до уваги Сьому Директиву Ради 83/349/ЄЕС від 13 червня 1983 року, яка базується на статті 54(3)(g) Договору щодо консолідованої звітності(3) зі змінами, внесеними Директивою 90/605/ЄЕС(4),

(3) ОВ L 193, 18.7.1983, С. 1.

(4) ОВ L 317, 16.11.1990, С. 60.

Оскільки:

(1) У 1992 році Комісія опублікувала свою п'яту програму дій у сфері довкілля: "На шляху до подальшого розвитку" (СОМ(92)23)(5). Серед усіх пропозицій у сфері захисту довкілля ця програма запропонувала ініціативу Співтовариства в сфері бухгалтерського обліку, яка, у першу чергу, стосується правил, за якими товариства звітують інформацію про фінансові аспекти, пов'язані з довкіллям. Концентрація більшої уваги на фінансових аспектах може мати результатом більш просте досягнення цілей програми. Зосередившись на врахуванні витрат та ризиків, пов'язаних з довкіллям, можливо, що товариства приділятимуть більшу увагу питанням довкілля. У 2001 році, Комісія прийняла Повідомлення щодо Шостої програми дій у сфері довкілля (СОМ(2001) 31 final від 24 січня 2001 року).

(5) ОВ С 138, 17.5.1993, С. 1. Програма востаннє переглядалася Рішенням Європейського Парламенту та Ради 2179/98/ЄС від 24.9.1998 (ОВ L 275, 10.10.1998).

(2) Амстердамський договір визнає, що основним елементом досягнення подальшого розвитку (стаття 6 Договору ЄС) є принцип інтеграції вимог щодо довкілля в інші політики.

З точки зору реалізації цієї мети, Європейська Рада в Кардиффі схвалила стратегію інтеграції цілей довкілля в усі політики та дії Співтовариства. Ця стратегія була схвалена та розвинута надалі Європейською Радою у Відні, яка запросила Раду Внутрішнього Ринку для вивчення того, як може бути досягнута така інтеграція у цій сфері.

(3) У 1999 році Комісія прийняла Повідомлення "Єдиний ринок та довкілля" (СОМ(1999) 263 від 8 червня 1999 року), метою якого було сприяння тому, щоб політики довкілля та єдиного ринку взаємно підтримували та зміцнювали одна одну розвиваючи позитивний результат між собою. Ці Повідомлення визначає специфічні сфери політики єдиного ринку, в яких Співтовариство буде проводити тіснішу інтеграцію з політикою довкілля та запровадить низку подальших заходів, серед яких видавати рекомендації з питань довкілля у фінансових звітах. Така рекомендація також зазначена в документі Консультативного форуму щодо питань довкілля у фінансових звітах у листопаді 1995 року (Документ XV/6004/94).

(4) Брак детальних правил сприяв виникненню ситуації, в якій різні власники, регуляторні органи, інвестори, фінансові аналітики та громадськість можуть вважати інформацію щодо довкілля, розкриту товариствами, неадекватною та неправдивою. Інвестори мають знати, як товариства розв'язують проблеми довкілля. Регуляторні органи зацікавлені контролювати застосування правил щодо довкілля та пов'язаних з ним витрат. Проте добровільне розкриття інформації щодо довкілля в річних звітах та доповідях має низький рівень, навіть якщо загальне враження є таким, що товариств все більше й більше стикається з проблемою витрат на захист довкілля, зокрема попередження забруднення або систем контролю за відходами, скажімо товариства, які діють у секторі найбільшої шкоди для довкілля.

(5) Через відсутність чітких гармонізованих правил у сфері питань з довкілля та фінансової звітності, порівняння товариств стає більш складним. Коли товариства розкривають інформацію щодо довкілля, часто буває, що зміст інформації є неповним через відсутність єдиного та визнаного підходу до розкриття, яке включає необхідні поняття та концепції щодо довкілля. Інформація часто розкривається відповідно до негармонізованих правил, які дуже змінюються щодо товариств та/або звітних періодів, у той час як повинна бути розкрита в єдиний спосіб у річних звітах та доповідях.

(6) Витрати на збір та друкування інформації щодо довкілля і конфіденційність та значущість, які можуть приєднуватися в певних випадках до такої інформації, часто вважаються захисними заходами для розкриття інформації щодо довкілля у фінансовій звітності товариств. Проте ці аргументи не виключають необхідність стимулювання положень про інформації щодо довкілля. Користувачі фінансової звітності потребують інформації щодо впливу ризиків щодо довкілля на фінансові позиції товариства, та щодо підходу товариства до питань довкілля та щодо їх дій в цій сфері, у межах, коли ці елементи можуть мати наслідки для фінансової ситуації товариства.

(7) Поки європейське законодавство в сфері фінансової інформації не вирішує детально питання довкілля, застосовуються загальні принципи та положення, встановлені в Четвертій та Сьомій Директивах щодо права товариства ( 78/660/ЄЕС та 83/349/ЄЕС).

(8) У межах своєї стратегії у сфері бухгалтерського обліку, прийнятої в 1995 році(1), Комісія намагається інтегрувати роботи по європейській гармонізації бухгалтерського обліку в контексті більш широкої міжнародної гармонізації бухгалтерського обліку. Тому Комісія підтримує роботу в Комітеті з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), який закріпив цілі розвитку фундаментальної основи високоякісних Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО). Комісія активно працює для збереження відповідності між регулюванням Європейського Союзу в сфері фінансової звітності та міжнародними бухгалтерськими стандартами, розробленими КМСБО.

(1) Дивись Повідомлення Комісії від 14 листопада 1995 року: "Гармонізація бухгалтерського обліку: нова стратегія стосовно до міжнародної гармонізації" (СОМ(95) 508).

(9) КМСБО опублікував більшість міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, які містять правила та принципи бухгалтерського обліку, доречні щодо питань довкілля. Проте, існує мало правил, прямо пов'язаних з цими питаннями та жодного спеціального міжнародного стандарту бухгалтерського обліку, який стосується тільки довкілля.

(10) Ця Рекомендація була підготовлена з оглядом на підтримку політик, пов'язаних з єдиним ринком та сприяння забезпечення того, що користувачі фінансової звітності отримують багатозначну інформацію та інформацію, яку можна порівняти, щодо питань довкілля, таким чином формуючи ініціативи Співтовариства в сфері захисту довкілля. Комісія має висновок, що існує реальна потреба більш широкої гармонізації щодо розголошення в річних звітах та доповідях товариств Європейського Союзу питань довкілля. Кількість, прозорість та можливість порівняння інформації щодо довкілля, які випливають з річних звітів та доповідей товариств, повинні підвищуватися. Для досягнення цих цілей та надання підвищеної важливості питанням довкілля в Європейському Союзі, Комісія має за мету визначення існуючих правил та забезпечення більш специфічного врегулювання в сфері визнання, оцінки та розкриття інформації щодо довкілля в річних звітах та доповідях товариств.

(11) Рекомендація визнає, що є поступовий розвиток деяких звітів щодо довкілля, зокрема в товариствах, які діють у секторі значного впливу на довкілля. Метою цієї Рекомендації не є висвітлення причин, які пояснюють цю причину. Проте Рекомендація визнає, що різні групи власників мають різні потреби в інформації та оцінюють її по-різному. Деякі звіти щодо довкілля задовольняють потреби в інформації груп власників, які тільки частково ознайомлюються з інформацією в річних звітах та доповідях товариств. Тому метою є створення окремого звіту щодо довкілля та більш відповідних і пов'язаних річних звітів та доповідей. Метою цієї Рекомендації є сприяти цій меті, забезпечуючи, що розкриття інформації щодо довкілля інкорпоровано у річні звіти та доповіді в такий спосіб, що більш детальні доповнення відокремлені у звіт щодо довкілля.

(12) Відповідне розкриття вважається ключовим фактором для спрощення прозорості інформації. Розкриття є відповідним, якщо досягається розуміння користувачем фінансової звітності. Ця Рекомендація не має наміру покласти невиправданий тягар зобов'язань на осіб, які готують фінансову звітність. Рекомендація має на меті створення зрозумілого довідника в сфері розкриття та визначення відповідного розкриття, яка містить інформацію щодо довкілля, яку можна порівнювати та яка є послідовною. Це, зокрема, є випадок для розкриття в додатках до звітів щодо витрат на довкілля стосовно звіту про прибуток і збиток, або записані в актив, а також витрати, пов'язані з штрафами та санкціями за невідповідність положенням щодо довкілля та компенсації третім особам, відповідно до пункту 6 секції 4 Додатку до цієї Рекомендації. Розкриття у річних звітах відповідної інформації з огляду на досягнення в довкіллі, якщо вони можуть мати погіршення результатів та фінансової ситуації товариства або його розвитку, регулюється пунктом 2 секції 4 Додатку до цієї Рекомендації.

(13) Ефективне застосування рекомендацій щодо розкриття інформації потребує супроводження відповідних концепцій робочими термінами. Ось чому Рекомендація містить розділ щодо термінів.

(14) Рекомендація має на меті надати орієнтацію для застосування положень Четвертої та Сьомої Директив ( 78/660/ЄЕС та 83/349/ЄЕС) що стосується питань довкілля. Також деякі облікові методи щодо питань довкілля рекомендуються для підготовки більш змістовної інформації особам, які готують фінансову звітність. Цей підхід заохочує застосування специфічних режимів, проте не направлений на виключення можливості використовувати інші режими, якщо директиви це дозволяють. Цьому було приділено увагу в тлумачному Повідомленні Комісії 1997 року щодо деяких статей Четвертої та Сьомої Директив стосовно бухгалтерського обліку(1) та в документі Консультативного форуму щодо питань довкілля у фінансових звітах у листопаді 1995 року (Документ XV/6004/94).

(1) ОВ С 143, 21.1.1998

(15) Рекомендація робить посилання як на джерела на декілька міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО), які були опубліковані Комітетом з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО), зокрема щодо питань довкілля, наприклад, МСБО 36 щодо зменшення корисності активів, МСБО 37 щодо забезпечень, непередбачених активів та непередбачених забов'язань і МСБО 38 щодо нематеріальних активів. Положення цієї Рекомендації відповідають цим міжнародним стандартам бухгалтерського обліку, якщо інше не зазначено.

(16) На Рекомендацію впливала позиція щодо бухгалтерського обліку та фінансової звітності стосовно витрат та зобов'язань, пов'язаних з довкіллям, підготовленою Робочою групою ООН щодо міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності(2).

(2) ISR -- Td/B/COM.2/ISAR/3, 12 березня 1998 року.

(17) Як зазначено в пунктах (14)-(16), у відповідь на необхідність інтегрувати регулювання щодо довкілля у фінансову звітність, було розроблено декілька керівництв на міжнародному рівні та рівні Співтовариства. Ця рекомендація ґрунтується на таких довідниках та водночас робить спробу створити відповідну основу Співтовариства для подальших удосконалень. Комісія вважає, що досягти цілі Рекомендації необхідно через держави-члени. Комісія заохочує їх прийняти необхідні ініціативи на національному рівні. Крім того, дискусія щодо покращення теперішньої ситуації напевно буде продовжена на міжнародному рівні,

ЦИМ РЕКОМЕНДУЄ:

Що держави-члени:

1. Забезпечують, аби для звітних періодів, які розпочинаються упродовж 12 місяців з дня прийняття цієї Рекомендації та на наступні періоди, товариства які покриваються Четвертою та Сьомою Директивами права товариства (Директиви 78/660/ЄЕС та 83/349/ЄЕС відповідно) застосовують положення, які містяться в Додатку до цієї Рекомендації при підготовці річних та консолідованих звітів і доповідей.

2. Уживають відповідних заходів для застосування цієї Рекомендації.

3. Повідомляють Комісії про нові прийняті заходи.

Вчинено в Брюсселі, 30 травня 2001 року

1. Ця Рекомендація застосовується тільки до інформації щодо довкілля, яка подається товариствами в їх річних та консолідованих фінансових звітах та в річних та консолідованих звітах. Вона не стосується інформації, поданої для специфічних цілей, наприклад, звіти щодо довкілля, крім випадків, коли вважається відповідним у зв'язку з фінансовою звітністю та звітами щодо довкілля, відокремленими для цілей покращення відповідності їх інформаційного змісту.

2. Рекомендація стосується вимог до визнання, оцінки та розкриття витрат, зобов'язань та ризиків, пов'язаних з довкіллям і пов'язаних активів, які виникли в результаті операцій та дій, які спричинили шкоду або могли причинити шкоду фінансовому становищу та результатам одиниці, що звітує.

3. Рекомендація також визначає типи інформації стосовно довкілля (щодо політики товариства в сфері довкілля та її результати в цій сфері), які розкриваються в річних та консолідованих фінансових звітах та/або в річних та консолідованих звітах, у межах, якщо вони можуть впливати на фінансове становище товариств. Рекомендація також застосовується до індивідуальних і консолідованих звітів. У випадку консолідованих звітів розкриття повинні стосуватися груп. Вимоги визнання та оцінки повинні застосовуватися до всіх консолідованих одиниць.

4. Рекомендація застосовується до всіх товариств, на які поширюються Четверта та Сьома Директиви права товариства ній без шкоди застереженням, які дозволяються державами-членами для малих та середніх підприємств, відповідно до статей 11 та 27 Четвертої Директиви.

5. Також специфічні вимоги до бухгалтерського обліку банків, страхових та інших фінансових установ є предметом зазначених директив(1), ця Рекомендація застосовується також до банків, та інших страхових й фінансових установ, оскільки фінансові наслідки проблем довкілля не розрізняються для цих типів товариства.

(1) Директива Ради 86/635/ЄЕС від 8 грудня 1986 року щодо річних та консолідованих звітів банків та інших фінансових установ (ОВ L 372, 31.12.1986, С. 1-17); Директива Ради 91/674/ЄЕС від 19 грудня 1991 року щодо річних та консолідованих звітів страхових підприємств (ОВ L 374, 31.12.1991, С. 7).

1. Для цілей цієї Рекомендації, термін "довкілля" робить посилання на природне фізичне середовище, включає повітря, воду, землю, флору, фауну і такі невідновлювані ресурси, як паливо та мінеральні копалини.

2. "Витрати на довкілля" можуть означати витрати на кроки, що вжиті товариством або від його імені іншою особою для попередження, зменшення або відшкодування збитків, завданих довкіллю через діяльність товариств. Ці витрати включають, зокрема, ліквідацію та попередження забруднення, захист ґрунту і поверхні води та підземних вод, захист чистого повітря та клімату, зменшення шумів, захист біологічного розмаїття та ландшафту. Включаються тільки додаткові ідентифіковані витрати, що спочатку передбачалися на попередження, зменшення або відшкодування збитків довкілля. Витрати, які мають позитивний вплив на довкілля, але первісною метою яких було задоволення інших потреб, зокрема покращити рентабельність, здоров'я та безпеку на робочому місці, яких безпечне використання продукції товариств або продуктивність, виключаються. Якщо неможливо виокремити суму додаткових витрат з інших витрат, з якими їх об'єднано, вони можуть вважатися такими, що спочатку передбачалися для попередження, зменшення або відшкодування збитків довкіллю.

3. Витрати, які виникають внаслідок штрафів та інших санкцій за невиконання законодавства щодо довкілля, та компенсація збитку третім сторонам у результаті пошкодження, які виникли через забруднення довкілля, виключаються з цього визначення (це питання обговорюється в пункті 6(f) секції 4 цього Додатку). Ці витрати не призводять до попередження, зменшення або відшкодування шкод довкіллю, хоч пов'язані з впливом діяльності товариства на довкілля.

4. Тим часом, Статистичне Бюро Європейського Союзу (Eurostat) дало декілька детальних визначень у сфері довкілля, які включені в документи імплементації Регламентів Ради (ЄС, Євратом) N 58/97 від 20 грудня 1996 року щодо структури комерційної статистики(2). Ці визначення постійно оновлюються та є основою статистичних вимог звітності щодо витрат на захист довкілля в Європейському Союзі. Використовуючи загальне поняття пункту 2, рекомендується, щоб товариства брали до уваги ці детальні визначення для розкриття інформації про витрати на довкілля, зазначені в секції 4 цього Додатку, у межах, коли вони відповідають критеріям у сферах визнання, оцінки, що визначені в розділі 3.

(2) ОВ L 14, 17.1.1997, С. 1. Дивись також документ імплементації ENV/96/10c. Європейська Класифікація Діяльності по Захисту довкілля (САРЕ) розрізняє наступні сфери захисту довкілля: збір відходів, захист навколишнього повітря та клімату, збір стічних вод; захист біологічного розмаїття та ландшафту, а також інша діяльність із захисту довкілля.

1. Зобов'язання пов'язане з довкіллям, визнається, якщо існує ймовірність відтоку ресурсів, що втілюють економічні вигоди та що сума, спричинена таким регулюванням, може бути точно підрахована. Природа такого зобов'язання повинна бути чітко визначена та може бути двох типів:

- законним або контрактним: товариство має законне або контрактне зобов'язання попередити, зменшити або відшкодувати збитки, завдану довкіллю, або

- конструктивне: таке зобов'язання виникає з ініціативи або товариства, якщо воно бере на себе зобов'язання зменшувати або відшкодовувати збитки, завдану довкіллю, і може попереджати дії в цьому значенні, оскільки на підставі декларації про наміри або загальної політики, або через практичні приклади його дій у минулому, воно бере на себе зобов'язання попереджати, зменшувати або відшкодовувати збитки завдані довкіллю.

2. Минула або теперішня галузева практика може спричинити конструктивне зобов'язання підприємству такою мірою, якою його керівництво не має можливості уникнути такої дії. Таке зобов'язання може виникнути тільки в тому разі, якщо підприємство взяло на себе зобов'язання попередити, зменшити або відшкодувати збитки, завдані довкіллю, шляхом публікації спеціального документа або прикладами з попередньої практики.

3. Шкода, завдана довкіллю, яка може бути пов'язана з підприємством або була спричинена ним, але для якого не існує законних, контрактних або конструктивних зобов'язань зменшити або відшкодувати втрати, не кваліфікується як зобов'язання, пов'язане з довкіллям у річних та консолідованих звітах відповідно до пунктів 1 та 2. Це не перешкоджає застосуванню критеріїв, визначених у пункті 5 для непередбачених зобов'язань, пов'язаних з довкіллям.

4. Зобов'язання, пов'язане з довкіллям, визнається, якщо існує можливість достовірної оцінки витрат, що випливають із зобов'язання. Якщо на дату балансу існує зобов'язання, природа якого чітко визначена та може призвести до відтоку ресурсів, які втілюють економічну вигоду, але існує невпевненість щодо суми або дати, забезпечення повинно бути визнано за умови здійснення достовірної оцінки суми зобов'язання. Такий підхід відповідає статті 20(1)(1) та статті 31(1)(с)(bb) Четвертої Директиви. Невпевненості щодо дати та суми можуть, наприклад, бути пов'язані з розвитком технології очищення або з труднощами визначення розмірів чи природою необхідного очищення. У рідкісних випадках, коли неможливо здійснити достовірну оцінку витрат, зобов'язання не визнаються. Вони повинні розглядатися як непередбачені зобов'язання, як зазначено в пункті 26.

(1) Якщо відповідно до пункту 20 тлумачного Повідомлення, опублікованого в 1998 році Комісією щодо деяких статей Четвертої та Сьомої Директив Ради у сфері бухгалтерського обліку, держави-члени можуть скористатися можливістю, передбаченою в статті 20(2) Четвертої Директиви, вони також застосовуються до витрат, пов'язаних з довкіллям.

5. Непередбачені зобов'язання, пов'язані з довкіллям, не повинні визнаватися в балансі. Якщо існує мала ймовірність того, що товариство було б зобов'язана виправити шкоду в майбутньому, але зобов'язання ще не було підтверджено через настання ще не з'ясованої події, непередбачене зобов'язання слід розкривати в примітках до річної звітності. Якщо існує незначна ймовірність того, що товариство понесе витрати, пов'язані з довкіллям або такі витрати не будуть суттєвими, не вимагається розкриття таких непередбачених зобов'язань.

6. Якщо товариство вважає, що всі або частина витрат, пов'язаних екологічною відповідальністю, будуть відшкодовані третіми особами, це відшкодування не береться до уваги у випадках, коли стає зрозумілим, що воно буде отримано, якщо підприємство сплатить свої зобов'язання.

7. Очікуване відшкодування третіми особами не повинно згортатися з зобов'язанням, пов'язаним з довкіллям. Воно повинно бути окремо відображено в активі балансу, так щоб сума не перевищувала суму відповідного забезпечення. Згортання можливе лише коли існує законне право на це та якщо товариство має намір скористатися ним. Якщо на основі такого забезпечення згортання є відповідним, необхідно розкрити в примітках загальну суму зобов'язання та очікуваного відшкодування.

8. Очікувані надходження від продажу пов'язаної нерухомості не згортаються з зобов'язанням, пов'язаним з довкіллям, та не беруться до уваги при оцінці забезпечення, навіть якщо таке очікуване надходження тісно пов'язане з подією, яка створює таке забезпечення.

9. За загальним правилом, товариство відповідає за всі зобов'язання, пов'язані з довкіллям. Якщо ні, тільки частка товариства буде відображена як зобов'язання, пов'язане з довкіллям.

10. Витрати на довкілля повинні визнаватися як витрати за період, в якому вони виникають, поки вони не відповідають критеріям, які дозволяють визнати активи, зазначені в пункті 12.

11. Витрати на довкілля, пов'язані зі шкодою, яка була спричинена в попередній період, не визнаються як коригування попереднього періоду, але вважаються сплаченими в поточному періоді, тобто в періоді їх визнання.

12. Витрати на довкілля можуть бути капіталізовані, якщо вони виникли при попередженні майбутньої шкоди або при збереженні ресурсів, які у майбутньому дадуть економічні вигоди та задовольняють умови, встановлені в статті 15(2) Четвертої Директиви.

13. Витрати на довкілля, які виникли при попередженні або зменшенні майбутньої шкоди або при збереженні ресурсів, можуть тільки кваліфікуватися для визнання активів, якщо відповідно до статті 15(2) Четвертої Директиви вони призначені для використання на тривалій основі для цілей діяльності підприємства та якщо, на додаток, задовольняється один з наступних критеріїв:

(a) витрати пов'язані з можливими економічними вигодами, які очікуються підприємством та які дозволяють продовжити строки життя, підвищити можливість і покращити безпеку та ефективність інших активів, які належать підприємству, або

(b) витрати зменшують або попереджають забруднення довкілля, які можуть виникнути від майбутньої діяльності підприємства.

14. Якщо критерії визнання активів, зазначених у пунктах 12 та 13, не задовольняються, то витрати на довкілля повинні бути відображенні в звіті про прибуток і збиток коли виникли. Якщо вони задовольняються, то витрати на довкілля повинні капіталізуватися або амортизуватися в звіті про прибуток і збиток за поточний та майбутній періоди, тобто систематично упродовж очікуваного періоду використання.

15. Витрати на довкілля не капіталізуються, але відображаються в звіті про прибуток і збиток, якщо вони не надають майбутні економічні вигоди. Ця ситуація відбувається, коли витрати на довкілля стосуються минулої або поточної діяльності та відновлення довкілля перед його забрудненням (наприклад, очищення відходів).

16. Такі об'єкти, як машини та устаткування, можуть бути придбані для цілей захисту довкілля, наприклад, технічне устаткування для контролю за викидами або попередження викидів відповідно до законодавства із захисту довкілля.

17. Існують випадки, коли жодні з передбачуваних майбутніх економічних вигод не виникають від витрат на довкілля, але майбутні вигоди отримуються від інших активів, що використовуються в діяльності підприємства. Якщо витрати на довкілля визнаються як такі що відносяться до інших існуючих активів, вони повинні бути включені до загальної частини активів і не визнаватись окремо.

18. Можуть бути права чи правовідносини схожого походження, які виникають у зв'язку з впливом діяльності підприємства на довкілля (наприклад патенти, ліцензії, дозволи на забруднення, права на викиди забруднюючих речовин). Якщо, згідно зі статтями 9(С)(I)(2)(а) та 10(С)(I)(2)(а) четвертої Директиви, вони були набуті для зустрічного задоволення та, на додаток, відповідають критерію визнання як активи, закріплені в пунктах 12 та 13, вони повинні бути систематично капіталізовані та амортизовані протягом їхнього передбаченого економічного використання. В іншому випадку їх слід включити до звіту про прибуток і збиток.

19. Розвиток у сфері охорони довкілля або зовнішні чинники можуть спричинити зменшення корисності існуючих основних активів, наприклад у випадку зараження певної території. Коригування вартості повинно бути проведено, якщо сума очікуваного відшкодування від використання такої території є нижчою від балансової вартості. Така ситуація вважається за постійну в контексті статті 35(1)(с)(bb) четвертої Директиви. Сума такого коригування вартості повинна бути включена до звіту про прибуток і збиток. Відповідно до статті 20(3) Четвертої Директиви, забезпечення зобов'язань та витрат, як визначено в пункті 4, не можуть бути вирахувані з вартості активів.

20. Якщо згідно з пунктом 17 витрати на довкілля є складовою іншого активу, поєднані активи повинні бути перевірені на кожну дату балансу щодо можливості їх відшкодування та, якщо доречно, списані до суми їх очікуваного відшкодування.

21. Якщо балансова вартість активу вже враховує втрати їх економічної вигоди через причини, пов'язані з довкіллям, наступні витрати з метою відновлення майбутніх економічних вигод до їх первісних показників можуть бути капіталізовані такою мірою, якою балансова вартість не перевищує суму очікуваного відшкодування активу.

22. Зобов'язання, пов'язане з довкіллям визнається, якщо може бути зроблено достовірну оцінку витрат, що необхідні для погашення зобов'язання.

23. Сума зобов'язання має бути найкращою оцінкою витрат, необхідних для погашення існуючого зобов'язання на дату балансу, обґрунтованого існуючими умовах, та взявши до уваги майбутній розвиток, як технологічний, так і законодавчий настільки, наскільки існує можливість їхнього виникнення.

24. Така сума має оцінювати повну суму зобов'язання незалежно від дати коли було розпочато діяльність або зобов'язання підлягає погашенню. Поступове зростання повної суми зобов'язання за період діяльності підприємства дозволяється відповідно до статті 20(1) четвертої Директиви.

25. Під час оцінки суми зобов'язання, пов'язаного з довкіллям, підлягають застосуванню наступні правила. Якщо зобов'язання включає в себе різні можливі наслідки, відповідно до пункту 23, повинна бути здійснена найкраща оцінка. У рідкісних випадках, коли неможливо встановити найкращу оцінку зобов'язання з достатньою достовірністю, таке зобов'язання слід розглядати як непередбачене зобов'язання та, відповідно, його існування повинно бути розкрито в примітках до річних звітів. На додаток, розкриття повинно включати причини, чому не може бути здійснена достовірна оцінка.

26. Більше того, для визначення суми зобов'язання, пов'язаного з довкілля, наступне повинно братися до уваги:

- додаткові прямі витрати на виправлення,

- витрати на компенсації та виплати працівникам, що будуть значний час прямо залученими до процесу відновлення,

- вимоги щодо огляду після виправлення,

- технологічні досягнення настільки, наскільки ймовірно, що урядовий орган схвалить використання такої технології.

27. Витрати на відновлення місцевості, усунення накопичених відходів, закриття та переміщення основних засобів, які повинна здійснити товариство згідно з зобов'язанням, повинні встановлюватися відповідно до критерію, встановленого в пунктах 1-4. Якщо цей критерій дотримується, в такому разі зобов'язання щодо майбутніх витрат повинно обліковуватись як зобов'язання, пов'язане з довкіллям.

28. Відповідно до пункту 24, зобов'язання, що пов'язане з довкіллям для відновлення місцевості, переміщення чи закриття, слід визнавати на дату початку діяльності товариства та виникнення наступних зобов'язань. Визнання такого зобов'язання не повинно бути відкладене доти, поки діяльність не завершено або місцевість не закрита. Якщо таке зобов'язання визнається, в такому разі оцінені витрати повинні бути включені до частини собівартості відповідних активів, що підлягають розформуванню та усуненню. Такі капіталізовані витрати амортизуються як частина амортизації суми відповідного активу. Можуть виникати додаткові збитки під час проведення операції; якщо така шкода з'являється, товариство зобов'язано її усунути.

29. Відповідно до Міжнародного Стандарту Бухгалтерського Обліку 37, пункт 14, витрати на відновлення місцевості та демонтаж довгострокових операцій, з метою обліку, який визначено в пункті 28 підлягають першочерговому застосуванню. Цей метод обліку в будь-якому випадку дозволяється на підставі статті 20(1) четвертої Директиви разом із забезпеченням таких витрат. Підприємство може визнавати довгострокові витрати щодо припинення експлуатації протягом відведеного періоду для проведення операції. За кожен звітний період частина витрат списується як видаток, з відповідним відображенням у балансі як зобов'язання.

30. Зобов'язання, пов'язані з довкіллям, що не підлягають погашенню в найближчому майбутньому, оцінюють за теперішньою вартістю (тобто, дисконтують дисконтування), це дозволяється, але не вимагається(1), якщо зобов'язання, сума та строк платежу є фіксованим або може бути достовірно визначено. Оцінка за поточними витратами (оцінені витрати, недисконтовані) також є прийнятною. Однак, якщо вплив вартості грошей у часу є суттєвим, більш доречною є оцінка зобов'язань, пов'язаних з довкіллям за теперішньою вартістю.

(1) Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 37, пункт 45, вимагає дисконтувати якщо, вплив вартості часу є суттєвим.

31. Вибраний метод розкривається в примітках до звітів. Очікувані витрати, що виникають, повинні базуватись на конкретному плані місцевості для проведення очисних чи ремонтних процедур з метою усунення забруднення. Сума та час платежів повинні базуватись на об'єктивній та перевіреній інформації.

32. Недисконтовані очікувані грошові потоки слід оцінювати як суми, що підлягають сплаті на дату погашення (включаючи оцінку інфляції) та мають розраховуватися з припущенням, виходячи з плану про очищення та/або ремонту, таким чином, щоб обізнана сторона мала можливість перевірити підрахунок та діяти згідно з оціненими грошовими потоками.

33. Якщо підприємство використовує дисконтування для оцінки зобов'язань, пов'язаних і з довкіллям, це має відбуватися послідовно. Будь-який актив, що стосується покриття частини чи всього зобов'язання, визначеного на основі дисконтування, також підлягає дисконтуванню. До того ж, якщо зобов'язання оцінюється на основі дисконтування, сума відшкодування активів також повинна визначатись на основі дисконтування грошових потоків.

34. Оцінка за теперішньою вартістю вимагає встановлення ставки дисконтування та інформації щодо чинників, які можуть вплинути на час та суму оцінених грошових потоків, що вимагається. Більше того, сума зобов'язань повинна переглядатись щороку та коригуватись у разі зміни будь-яких припущень.

1. Питання, пов'язані з довкіллям підлягають, розкриттю в такій мірі, наскільки вони є істотні для фінансових результатів або фінансового становища одиниці, що звітує. Залежно від об'єкта, розкриття повинно бути внесеним до річного та консолідованого річного звіту або приміток до річного та консолідованого звіту. Пункти 2, 5 та 6 відносяться до таких питань у річному та консолідованому річному звітах або у примітках. Пункти 3 та 4 стосуються таких об'ектів у балансі.

2. На основі положень, встановлених у статті 46(1) та (2) четвертої Директиви та статті 36(1) та (2) сьомої Директиви щодо змісту річних та консолідованих річних звітів товариств, де питання пов'язані з довкіллям відносяться до фінансових результатів чи становища товариства або його розвитку, річний звіт повинен включати опис відповідних питань та визначення відповідного ставлення товариства. Ця інформація повинна містити справедливий огляд розвитку діяльності суб'єкта господарювання та положення, на яке прямо можуть впливати питання, пов'язані з довкіллям. З цієї цілі, рекомендуються наступні види розкриття:

(а) політика та програми, що їх приймає підприємство з метою встановлення заходів щодо захисту довкілля, особливо, щодо запобігання забрудненню. Це стосується користувачів річного звіту для надання можливості встановлення ступеня охорони довкілля як частини внутрішньої політики та діяльності товариства. У відповідних випадках, це може включати посилання на прийняття системи охорони довкілля та вимоги дотримання загальноприйнятих асоційованих стандартів та сертифікатів;

(б) вдосконалення, яких досягнуто в ключових сферах охорони довкілля. Інформація зокрема буде корисною, якщо об'єктивно та прозоро - забезпечує запис відомостей про діяльність підприємства стосовно даного об'єкту (наприклад випуск за останні 5 років) та причин, чому можуть виникнути значні розбіжності;

(в) ступінь імплементації встановленого рівня охорони довкілля, відповідно до діючого законодавства або внаслідок змін у законодавстві;

(г) у відповідних випадках та з урахуванням природи і обсягу діяльності товариства а також спеціальних питань, що стосуються діяльності підприємства стосовно охорони довкілля, інформація про діяльність підприємства спрямована на охорону довкілля: стосується таких питань як використання енергії, матеріалів, використання води, випускання, видалення відходів;

Така інформація може бути отримана за допомогою індикаторів кількісної еко-продуктивності та, у відповідних випадках, деталізована через сегмент діяльності. Це зокрема стосується надання кількісних даних, на абсолютних умовах для використання енергії, воли та матеріалів(1) за звітній період разом з порівняльними даними за попередній звітний період. Такі питання слід визначати у фізичних показниках так само, як і в грошових; до того ж, для більш точного розуміння їхнього значення та розвитку, питання в монетарних умовах можуть бути віднесені до питань, визначених у балансі звіті або у звіті про прибуток і збиток;

(1) Європейська Комісія є одним з партнерів проекту "Звітність та індикатори еко-продуктивності" що був розроблений Радою Підтримки Розвитку. Метою цього проекту є розвиток стандартизації індикаторів еко-продуктивності, з яких "основні індикатори" мають розповсюджуватись на всі підприємства.

(ґ) якщо товариство готує окремий звіт щодо довкілля, який містить детальнішу інформацію, що стосується довкілля, посилання на такий звіт. Якщо звіт щодо довкілля містить інформацію, зазначену у (d), загальний опис питань із зазначенням, що подальша відповідна інформація може бути знайдена у звіті про довкілля. Інформація, викладена окремим звітом має виражати відповідну інформацію у річних звітах підприємства. Звіт про довкілля підлягає зовнішній перевірці, про що застерігається у річному звіті. Це проводиться з метою інформування користувачів річного звіту про те, чи містить звіт про довкілля об'єктивні дані, підтверджені звітною перевіркою.

Сфера застосування та межі для звітуючої юридичної особи мають бути однаковими як для річного звіту, так і виокремленого звіту про довкілля. У протилежному випадку, їх слід чітко визначити у звіті про довкілля, щоб була змога визначити, якою мірою вони стосуються звітуючої юридичної особи в річному звіті. До того ж, дата звітування та період для підготовки розрізненого звіту про довкілля також повинні бути встановлені такі ж як і для річного звіту.

3. Забезпечення має бути відображено в балансі у розділі "Інші забезпечення". Відповідно до статті 4 четвертої Директиви, дозволяється більш деталізований поділ на підгрупи, передбачені у статтях 9, 10 та 23-26 для складання балансу та звіту про прибуток і збиток. До того ж, держави-члени можуть вимагати такий поділ.

4. У разі суттєвого підходу доцільніше відображати зобов'язання, пов'язані з використанням довкілля окрему безпосередньо на основі балансу. Іншими словами, у разі суттєвого аналізу окремо розкрити в примітках до звітів, відповідно до статті 42 четвертої Директиви та статті 29(1) сьомої Директиви.

5. Відповідно до положення четвертої та сьомої Директив, наступна інформація повинна бути розкрита у примітках:

(а) опис використаних методів оцінка та методи, що використовуються для коригування вартості, щодо довкілля в часті вимог розкриття, які вимагаються в статті 43(1)(1) четвертої Директиви та статті 34(1) сьомої Директиви;

(б) надзвичайні витрати, пов'язані з довкіллям, включені до звіту про прибуток і збиток, відповідно до статті 29 четвертої Директиви та статті 17 сьомої Директиви;

(в) розкриття та деталі розділу "Інші забезпечення", якщо такі не розкриті в балансі, згідно з пунктом 4;

(г) непередбачені зобов'язання, пов'язані з довкіллям, відповідно до статті 43(1)(7) четвертої Директиви та статті 34(7) сьомої Директиви, включаючи історичну інформацію з достатньою деталізацією, власне так, щоб характер невизначеності був зрозумілим. Якщо значний ступінь невизначеності не дає змоги здійснити оцінку вартості зобов'язання, пов'язаного з довкіллям, в такому разі цей факт разом з причинами, що це спричинили, повинні бути розкриті з обсягом можливих наслідків.

6. На додаток до вимог, що передбачені четвертою та сьомою Директивами, наступні розкриття надаються у примітках:

(а) для кожного суттєвого зобов'язання, що стосується довкілля, опис його природи із зазначенням часу та умов погашення. Пояснення шкоди та законів і підзаконних актів, що вимагають його відшкодування та відновлювання або запобіжних кроків, які здійснено або запропоновано. Якщо природа та умови питань значною мірою схожі, така інформація може бути розкрита у агрегованому вигляді. Якщо оцінка суми витрат базується на широкому діапазоні сум, опис самого процесу проведення оцінки, із зазначенням будь-яких передбачуваних змін у законодавстві або наявних технологій, що відображаються на передбачених сумах;

(б) якщо використано метод теперішньої вартості а також, якщо вплив дисконтування є суттєвим, недисконтована сума зобов'язання та використана ставка дисконту підлягають розкриттю;

(в) на випадок довгострокового відновлення місцевості, витрати на припинення експлуатації та витрати на демонтаж, облікова політика. Якщо товариство використовує поступове нарощування забезпечення згідно з пунктом 29 секції 3, вартість повного забезпечення, що необхідна для покриття всіх таких довгострокових витрат. Положення 6(d) та 6(е), з огляду на розкриття затрат, пов'язаних з довкіллям внесено до звіту про прибуток і збиток та капіталізовані витрати, пов'язані з довкіллям також слід брати до уваги;

(г) сума витрат, пов'язаних із довкіллям, внесена до звіту про прибуток і збиток та базис, на якому такі суми підраховуються. У відповідних випадках розподіл предметних питань, які підприємство визначило як витрати, пов'язані з довкіллям, відповідно до природи та обсягу діяльності товариства та види питань, пов'язаних із довкіллям, що стосуються підприємства. В можливій та відповідній мірі необхідний розподіл витрат на довкілля передбачений пунктом 4 розділу 2;

(ґ) мірою, необхідною для оцінки, сума витрат, пов'язаних із довкіллям капіталізованих протягом звітного періоду. У відповідних випадках, теж повинно бути розкрито частину відповідної суми, що належить до витрат на усунення забруднення після його утворення та яка частина являє собою додаткові витрати з метою ухвалення або виробничий процес з метою зменшення обсягу забруднення (тобто, що стосується технологій та методик діяльності для запобігання забруднення). У можливій та відповідній мірі необхідний розподіл витрат на довкілля, передбачений пунктом 4 розділу 2;

(д) в особливих випадках, витрати, що виникають в результаті штрафів та санкцій за недотримання правил, пов'язаних з охороною довкілля, та компенсації, що сплачуються третім особам, наприклад, в результаті витрат чи збитків, спричинених забрудненням довкілля, підлягає відокремленому розкриттю, якщо ще не розкриті як надзвичайні статті. Хоча стосовно впливу діяльності товариства на довкілля, ці витрати не запобігають, зменшують чи відновлюють збитки, завдані довкіллю, тим не менше вимагається відокремлене розкриття витрат, пов'язаних з довкіллям;

(е) державні заохочення, що стосується охорони довкілля, отримані товариством або передбачені для товариства. Умови кожної розглянутої статті або, якщо вони подібні, узагальнені умови. Облікові методи, що застосовувались, також підлягають розкриттю.