Рекомендація Ради 2002/549/ЄС "Про загальні керівні принципи економічних політик держав-членів та Співтовариства" від 21 червня 2002 року

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, та, зокрема, частину 2 його статті 99,

Беручи до уваги рекомендацію Комісії,

Беручи до уваги обговорення, проведені Європейською Радою 21 червня 2002 року в Севільї,

Оскільки Європейським Парламентом було прийнято Резолюцію про рекомендацію від Комісії,

ЦИМ РЕКОМЕНДУЄ:

В ЄС сформовано чітко визначену стратегічну економічної політики, орієнтовану на провадження макроекономічних політик, які ґрунтуються на зростанні та стабільності, здатну за короткий час адекватно реагувати на економічні обставини, що змінюються, та на покращення довготермінової спроможності до стійкого не інфляційного зростання при створенні нових робочих місць. Загальні керівні принципи економічної політики (ЗКПЕП) 2002 року змінюють та оновлюють цю стратегію з урахуванням політичних установок Барселонської Європейської Ради (15 та 16 березня 2002 року), а також з урахуванням розробки стратегії стійкого розвитку. Їх було розроблено на основі вивчення імплементації ЗКПЕП 2001 року та оцінки економічної ситуації та огляду, представлених у Весняних економічних прогнозах Комісії 2002 року.

У Розділі 2 в загальних рисах викладається економічне підґрунтя таких керівних принципів та визначаються ключові виклики економічної політики. Надалі, у Розділі 3 описуються загальні політичні рекомендації, які застосовуються до всіх держав-членів та Комісії. В рамках загальної стратегії пріоритети політики дещо змінюються для кожної держави-члена з причини різниці в функціонуванні економіки, перспектив, структур та інституцій. Зважаючи на це належним чином, у Частині II представлено керівні принципи економічної політики для кожної окремої країни.

Поряд з зусиллями, що тривають, з отримання уроків з досвіду посилення координації, та поряд із закликом Барселонської Європейської Ради щодо прискорення відповідних процесів та концентрації на діях з імплементації, а не на щорічній розробці керівних принципів, з 2003 року формат та частота ЗКПЕП можуть зазнати змін. На цьому тлі у ЗКПЕП 2002 року перевагу надано спадкоємності виданню попереднього року.

2.1. Економічне відновлення розпочинається

У 2001 році економіка ЄС визначалась різким та неочікуваним уповільненням економічної діяльності. Макроекономічні політики було піддано випробуванням, а зростання зайнятості уповільнилось.

Водночас, на сьогодні очевидні всі більш чіткі ознаки стабілізації та зростання економіки. Реагування економічної політики, Реагування економічної політики, належні основоположні показники, покращення довіри та зростання зовнішнього попиту, в поєднанні з поширенням впливу низки несприятливих економічних подій надали підґрунтя для такого відновлення. Плавне запровадження євро у 1999 році, та банкнот та монет у 2002 році несе довгоочікуване повідомлення стабільності та довіри. Незважаючи на все ще існуючі песимістичні ризики та невпевненість, існують очікування, що економіка ЄС набиратиметься сил для досягнення темпів росту, наближених або вищих за потенційні у другій половині 2002 року та у 2003 році, тобто саме в той час, коли запроваджуватимуться рекомендації цих керівних принципів.

Оскільки розвиток ринку праці відображує економічну ситуацію із запізненням, тенденції зайнятості та безробіття імовірно реально покращаться до 2003 року. Очікується, що інфляційний тиск залишиться стриманим впродовж середньострокового періоду, і таким чином, протягом 2002 року інфляція узгоджених індексів споживчих цін стабілізується на рівні близько 2%.

2.2. Ключові виклики попереду

Основним завданням економічної політики ЄС є покращення благополуччя її теперішніх та майбутніх громадян. З цією метою політика повинна бути спрямована на досягнення збалансованого та стійкого розширення економічної діяльності. Лісабонська Європейська Рада відобразила цей основний виклик в загальному завданні - до 2010 року зробити Європу найбільш конкурентною та динамічною економікою, заснованою на знаннях, здатною до стійкого розвитку, з більшою кількістю кращих робочих місць та більшим соціальним об'єднанням.

Належні основоположні показники, відповідні економічні політики та відсутність значного економічного дисбалансу поставило економіку у добре початкове положення. Прогрес в структурних реформах, досягнутий на сьогоднішній день, протягом останніх років сприяє покращенню функціонування економіки та створенню робочих місць. На сьогодні викликом є розвиток на основі цих досягнень та подальше зміцнення основи для подальшого розвитку. Неминуче розширення робить для ЄС завдання досягнення достатньої динамічності та гнучкості ще більш нагальним.

Незважаючи на вже досягнутий прогрес, з метою надання економіці простору для повнокровного відновлення до того, як обмеження можливостей спричинить зростаючий ціновий тягар, необхідно збільшити темпи потенційного зростання. Більше того, в довготерміновій перспективі, коли пропозиція робочої сили стане обмеженою внаслідок повномасштабної дії ефекту старіння населення, темпи потенційного зростання виявлятимуть тенденцію до падіння за відсутності заходів для прискорення продуктивності та посилення частки робочої сили в структурі населення та зайнятості.

Поступ економічних реформ повинен бути спрямований на досягнення кращого функціонування економіки та на відповідь викликам, викладеним в Лісабонському порядку денному, в такий спосіб, який дозволяє повернути умови повної зайнятості. Дії повинні сфокусуватися на чотирьох напрямках: (i) убезпечення та подальше посилення макроекономічних основ; (ii) стимулювання більшої кількості та вищої якості робочих місць, збільшуючи частку робочої сили в структурі населення та зменшуючи поточне безробіття; (iii) посилення умов для швидкого зростання продуктивності; та (iv) заохочення стійкого зростання в інтересах існуючого та майбутніх поколінь.

(i) Убезпечення та подальше посилення макроекономічних основ

Убезпечення та подальше посилення макроекономічних основ сприяє відповідному стану політики за усіх економічних умов, таким чином створюючи середовище, в якому забезпечується стійке та стабільне макроекономічне зростання, плавність економічних циклів та посилення внутрішнього динамізму та еластичності. Таке середовище посилює середньострокове зростання, підприємницьку культуру та інновації, а також покращує економічне благополуччя, оскільки економіка може повністю скористатися перевагами, які надає прогрес в економічних реформах.

Останній економічний спад підкреслив важливість чітких політичних рамок та швидкого переходу до середньострокових бюджетних позицій, погоджених в контексті Пакту стабільності та зростання (ПСЗ).

Міцні рамки макроекономічної політики

Основною метою монетарної політики в зоні євро є підтримка цінової стабільності. Без шкоди такій цілі, вона підтримує загальні економічні політики у Співтоваристві. Шляхом підтримання цінової стабільності, монетарна політика відіграє важливу роль як в стабілізації виробництва навколо значень тенденції темпів його зростання, так і в створенні середовища, яке сприяє посиленню пропозиції та потенційному зростанню в економіці. Зобов'язання по ціновій стабільності виховало культуру стабільності, зменшуючи невпевненість та створюючи сприятливі умови для вирівнювання зарплат, таким чином надаючи необхідну основу для створення середовища, сприятливого для інвестицій. Свідоцтвом цього є очікування дуже стабільної інфляції в розмірі нижче 2%.

Належна бюджетна політика є другим основним принципом макроекономічних рамок в ЄС. Як загальний принцип, важливим є скерування бюджетної політики необхідністю уникнення стану, який посилює циклічні коливання, що може посилити коливання економічної діяльності, призвести до нестійкої структурної рівноваги та негативно вплинути на спрямованість монетарної політики на цінову стабільність. Зважаючи на ризики та невпевненість використання інструментів фіскальної політики для регулювання інфляційних тенденцій, зокрема в розрізі часу, їх ефективність та безповоротність, нормою бюджетних політик має стати симетрична дія автоматичних стабілізаторів економічного циклу, за умови дотримання обмеження надлишкового дефіциту у 3% ВВП. Окрім надання можливостей для вільної та симетричної дії автоматичних стабілізаторів, середньострокові позиції бюджету, близькі до балансу або які мають активне сальдо, передбачають поступове зменшення державного боргу та відсоткових платежів по відношенню до ВВП, таким чином посилюючи стійкість державних фінансів та спроможність відповідати бюджетним викликам, серед яких є такі. які спричинені старінням населення. Більше того, держави-члени, які бажають скористатися дискреційною політикою, повинні створити необхідний простір для маневру. Основна філософія політики прив'язана до Пакту стабільності та зростання, який спрощує завдання монетарної політики - підтримання цінової стабільності, і таким чином сприяє виникненню умов, які позитивно впливають на економічне зростання та тривале створення робочих місць.

Тісна координація економічної політики поміж суб'єктів політики та постійний і плідний діалог між Радою, Єврогрупою та ЄЦБ із залученням Комісії, та дотримання усіх аспектів незалежності ЄЦБ є важливими для сприяння гармонійному економічному розвитку. Залучення соціальних партнерів за допомогою макроекономічного діалогу також відіграє значну роль.

Зростаюча незалежність економік зони євро закликає до регулярного перегляду методів та процедур координації економічних політик, посилення їх імплементації та збільшення прозорості.

Завершення переходу до стійких державних фінансів

Завершення періоду переходу до виконання середньострокових бюджетних позицій, близьких до балансу або які мають активне сальдо, є необхідною умовою для реалізації усіх переваг Європейського валютного союзу та домовленостей щодо координації бюджетної політики в рамках ПСЗ. До цього часу, та зважаючи на необхідність не порушувати висхідне значення у 3%, за негативних економічних умов можуть існувати поступки між, з однієї сторони, бюджетною консолідацією для досягнення середньострокових позицій, та, з іншої сторони - стабілізацією коливань обсягів виробництва за допомогою повноцінної дії автоматичних стабілізаторів. Таким чином, у всіх державах-членах, зусилля повинні спрямовуватись на якомога скоріше, і найпізніше до 2004 року, досягнення бюджетних позицій, близьких до балансу або які мають активне сальдо. Окрім надання можливості для вільної дії автоматичних стабілізаторів, бюджетні політики повинні керуватися необхідністю в покращенні якості та стійкості державних фінансів. Простір, відкритий можливостями, до того часу, коли дія старіння населення відчуватиметься більш гостро, повинно використовуватись для досягнення міцних позицій державних фінансів.

(ii) Стимулювання більшої кількості та вищої якості робочих місць, збільшуючи частку робочої сили в структурі населення та зменшуючи поточне безробіття

Аналіз зростання зайнятості в ЄС в середньостроковій перспективі вказує на те, що воно є стійким. Окрім сприятливих макроекономічних умов, інтенсивне зростання кількості робочих місць, яке спостерігалося вперше з 1997 року, також відображує реформи на ринку праці, проведені державами-членами також і в контексті Європейської стратегії зайнятості та Загальних керівних принципів економічної політики. Це включає заходи зі зменшення затрат праці та/або покращення пристосованості робочої сили, тривале коригування заробітної плати, збільшення гнучкості реальної заробітної плати та податкові реформи, та, в меншому ступені, компенсаційні виплати. Ринки праці також намагалися стати більш гнучкими, на що вказує великий внесок збільшення кількості робочих місць з неповною зайнятістю та тимчасовою зайнятістю у загальну кількість створюваних робочих місць.

Незважаючи на покращення функціонування в другій половині 1990-х років, людські ресурси все ще не повністю використовуються в Європейському Союзі, і все ще залишаються структурні проблеми. Безробіття, і зокрема, довготермінове безробіття все ще є високими в державах-членах, і необхідно попередити також і зростання структурного безробіття, яке очікувано спричинить циклічне зростання безробіття у 2002 році. Безробіття часто концентрується в більш бідних районах та серед більш вразливих груп робітників. Незважаючи на це, у певній кількості держав-членів виникали ситуації, за яких високе безробіття поєднується з нестачею пропозиції праці, а умови ринку праці значним чином різняться в залежності від регіону, що вказує на невідповідність між пропозицією праці та попитом на неї, частково з причини перепон, що постають перед географічною та міжпрофесійною мобільністю, а також з причини нестачі необхідних навичок та диференціації в зміні рівня заробітної плати.

Більше того, частка робочої сили, особливо жінок та робітників похилого віку, є незадовільно низькою, і необхідні значні зусилля для підвищення рівня зайнятості до рівнів. Встановлених цілями Лісабону та Стокгольму, в такий спосіб, який надає можливість також і підготуватися до дії наслідків старіння населення. Реалізація цілей Лісабону передбачає створення в ЄС приблизно 15 мільйонів робочих місць в період з 2002 до 2012 року. Для підготовки до дії наслідків старіння, Барселонська Європейська Рада закликала до збільшення у ЄС ефективного середнього пенсійного віку на 5 років до 2010 року.

Таким чином, необхідними є інтенсивне продовження політичних дій, спрямованих на зменшення безробіття, та всеохоплююча стратегія збільшення частки робочої сили, як це було схвалено Барселонською Європейською Радою. Це включає реформу податкової системи та системи компенсаційних виплат та інші дії, направлені на модернізацію ринків праці, посилення стимулювання людей до роботи, надання людям можливості брати участь в ринках праці, покращення інформування про можливості працевлаштування, супроводження повернення до роботи людей, які не працювали протягом тривалого часу шляхом активної політики на ринку праці, заохочення підприємництва та покращення умов, за яких підприємства можуть наймати більше робочої сили. Сприяння формуванню людського капіталу з метою надання нових навичок, які можуть адаптуватися протягом усього життя робітника, таким чином сприяючи кращій якості роботи, може в цьому контексті діяти як каталізатор. В контексті Структурних показників розробляються додаткові показники для якості на робочому місці.

(iii) Посилення умов для швидкого зростання продуктивності

Підтримка високих стандартів життя в більш довгій перспективі, з урахуванням початку зменшення частки населення в працездатному віці в результаті старіння, все більше залежатиме від зростання продуктивності. Зростання продуктивності праці в Союзі є відносно незначним і в середньому фактично зменшилось на половину відсоткового пункту між двома половинами 1990-х років, в основному з причини більш швидкого зростання кількості робочих місць на тлі структурних реформ; на нього також вплинуло залучення до ринку праці великої кількості низько кваліфікованих працівників та інших робочих, на яких припадає менше половини виробничого потенціалу. Нещодавнє незначне зростання продуктивності праці, за умови його збереження, не дозволить стійке зростання ВВП на рівні 3%, який вважається необхідним для виконання Лісабонського порядку денного.

Інвестиції та інновації приватного сектору імовірно отримують перевагу від більш конкурентного та підприємницького середовища, в свою чергу збільшуючи продуктивність в розрахунку на одного виробника та таким чином підвищуючи стандарти життя. Тут існують значні можливості для покращення інвестиційного середовища за допомогою структурних реформ на ринках товарів, капіталів та праці. Не менш важливим і є достатнє регуляторне середовище, ефективні державні послуги та галузеві комплекси та інвестиції у навчання та освіту, а також адаптивність робочої сили.

Незважаючи на сприятливий прогрес, досягнутий до цього часу, великі сегменти Європейських товарних ринків все ще недостатньо інтегровані для того, щоб зробити Союз привабливим місцем для інвестицій. Необхідні подальші реформи з метою інтеграції енергетичних та комунікаційних мереж по всій Європі. Для спрощення транскордонного надання послуг, особливо в секторі дистрибуції, та з метою підвищення мобільності як кваліфікованих, так і некваліфікованих робітників, необхідна покращена координація національної політики та політики Співтовариства. Щодо фінансових послуг та ринків капіталу, ЄВС вже створив нові можливості для ефективного отримання прибутку. Незважаючи на це, як національні органи влади, так і приватні учасники ринку повинні взяти на себе зобов'язання надалі продовжувати фінансову інтеграцію, в той час як в різних частинах цього документу викладено ще не завершені проблемні питання порядку денного. Стимулювання конкуренції на внутрішньому ринку знаходить своє логічне доповнення у зростаючій конкуренції на світовому рівні. Таким чином, Європейський Союз повинен продовжувати адаптувати спільну зовнішню політику, яка виступає на користь відкритої світової торгівлі та наполягати на дотримання своїми державами-членами правил СОТ.

(iv) Заохочення стійкого зростання в інтересах існуючого та майбутніх поколінь

Прийняття до уваги потреби теперішнього та майбутніх поколінь, включаючи стійкість навколишнього природного середовища та регіональну взаємодію, забезпечить, що заходи з реалізації політики, направлені на стимулювання досягнення благополуччя, в повній мірі сприятимуть збільшенню добробуту громадян. Економічна політика може зробити значний внесок у досягнення цієї цілі, але її досягнення в своїй більшості вимагають значних дій з реалізації політики у низці сфер, які виходять за межі міркувань виключно економічної політики.

Наприклад, економічна політика може зробити значний внесок у посилення стійкості навколишнього природного середовища шляхом забезпечення передбачення зовнішнього впливу економічної діяльності на навколишнє природне середовище. Також, економічна політика може створити умови для ефективного використання ресурсів та енергії, таким чином заохочуючи інновації та створення нових робочих місць. Таким же чином, економічна політика може зробити значний внесок у достатню підготовку до викликів, які спричинить старіння населення, зокрема, коли це стосуватиметься частки ринку праці та її фінансових наслідків. Метою є забезпечення позитивної взаємодії економічної та соціальної політик для підтримки довготривалого безперервного трудового стажу, при цьому оптимально використовуючи потенціал людських ресурсів та забезпечуючи більшу соціальну згуртованість.

Насамкінець, економічна політика може сприяти соціальній та економічній згуртованості різними шляхами. Добре функціонування економіки передбачає створення нових робочих місць, а робочі місця є кращим захистом від бідності та соціальної ізоляції. Сучасна та активна благополучна держава, яка заохочує людей до роботи, також є важливою в цьому аспекті. Макроекономічні рамки, орієнтовані на зростання та стабільність, а також ефективні ринки праці, капіталів і товарів є важливими визначальними чинниками надолуження втраченого як на національному, так і на регіональному рівнях. Економічна політика може бути покращена в окремих сферах шляхом кращого зважування специфічних місцевих умов. Сприяючи регулюванню ринку праці шляхом забезпечення у процесі формування заробітної плати відображення різних місцевих умов, зокрема, в рівні продуктивності та кваліфікації, та шляхом зменшення перешкод до географічної мобільності робочої сили є важливим кроком, який повинен вживатися і надалі. Більше того, необхідно і надалі приділяти увагу підвищенню ефективності витрачання державних ресурсів на регіональному рівні шляхом покращення систем виділення державних ресурсів та їх надання.

3.1. Забезпечення макроекономічних політик, орієнтованих на зростання та стабільність

Макроекономічні політики відіграють ключову роль в тривалому зростанні та зайнятості та в збереженні цінової стабільності. Вони повинні спрямовуватись на підтримку добре збалансованого розширення економіки та повну реалізацію поточного потенціалу зростання, та повинні сприяти встановленню рамкових умов, які заохочують достатні рівні заощаджень та інвестицій для надання економіці можливості до високого тривалого неінфляційного зростання та зайнятості.

Держави-члени повинні досягти та зберегти належний стан бюджету, погоджений в контексті Пакту стабільності та зростання. Усі держави-члени повинні забезпечити, відповідно до ПСЗ, протягом наступних років рух бюджетних позицій, регульованих циклічно, до збалансування або доходності.

(1) Державний бюджет у 2000, 2001 та 2002 роках виключає одноразові доходи від продажу ліцензій UMTS. Суми за UMTS у % від ВВП, відповідно до прогнозів на весну 2002 року, є такими:

У 2000 році: D - 2,5%, Е - 0,1%, I - 1,2%, NL - 0,7%, A - 0,4%, Р - 0,3%, зона євро - 1,1%, Сполучене Королівство - 2,4%, ЄС-15 - 1,2%.

У 2001 році: В - 0,2%, EL - 0,5%, Е - 0,0%, F - 0,1%, зона євро - 0%, DK - 0,2%, та ЄС-15 - 0%.

У 2002 році: Е - 0,0%, F - 0,1%, IRL - 0,2%, зона євро - 0%, DK - 0,2%, та ЄС-15 - 0%.

В програмі стабільності в Німеччині цільове значення на 2004 рік було встановлено на 1% ВВП, але на Лютневій Раді Екофін Уряд Німеччини зобов'язався до 2004 року збалансувати бюджет.

Для Франції цифри враховують коригування, зроблені Французькими органами влади до Програми стабільності 2001 року, які пізніше були надіслані Комісії 22 січня 2002 року.

Щодо зони євро, основною метою монетарної політики ЄЦБ є підтримка цінової стабільності. Без шкоди цій цілі він підтримує загальні економічні політики Співтовариства.

Загалом, в зоні євро держави-члени повинні:

(i) спрямувати та імплементувати свою бюджетну політику на досягнення або підтримання бюджетних позицій, близьких до балансу або які мають активне сальдо впродовж економічного циклу; якщо бюджетних позицій, близьких до балансу або які мають активне сальдо, ще не досягнуто, - вживати усіх заходів в контексті виконання бюджету на 2002 рік та підготовки бюджету на 2003 рік, необхідних для дотримання такої середньострокової цілі не пізніше 2004 року;

(ii) забезпечити належне фінансування податкових реформ з метою забезпечення виконання зобов'язань щодо належних державних фінансів; уникати фіскальної політики, яка посилює циклічні коливання, таким чином сприяючи відповідному набору заходів макроекономічної політики на національному рівні та на рівні зони євро; дозволяти повністю працювати автоматичним стабілізаторам по мірі того, як буде здійснюватись відновлення; забезпечити точне виконання своїх бюджетів для попередження ухилення від досягнення цілей програми стабільності; та

(iii) подальше посилення державних фінансів з огляду на убезпечення їх довготермінового стійкого розвитку шляхом використання можливостей до моменту демографічних змін.

Щодо держав-членів, які не входять до зони євро, то монетарна політика Данії скеровується політикою фіксованого обмінного курсу по відношенню до євро в рамках ERM2, який розглядається інструментом для досягнення цінової стабільності. В Швеції та Сполученому Королівстві монетарні політики спрямовані на цінову стабільність за допомогою таргетування інфляції. Їх успішне досягнення допоможе створити умови для стабільності обмінного курсу.

Загалом, поза зоною євро держави-члени повинні також підтримувати належні бюджетні позиції відповідно до Пакту стабільності та зростання. Загалом, вони повинні:

(i) спрямувати та імплементувати свою бюджетну підтримання бюджетних позицій, близьких до балансу або які мають активне сальдо впродовж економічного циклу;

(ii) забезпечити належне фінансування податкових реформ з метою забезпечення виконання зобов'язань щодо належних державних фінансів; уникати фіскальної політики, яка посилює циклічні коливання, таким чином сприяючи відповідному набору заходів макроекономічної політики на національному рівні; дозволяти повністю працювати автоматичним стабілізаторам по мірі того, як буде здійснюватись відновлення; забезпечити точне виконання своїх бюджетів для попередження ухилення від досягнення цілей програми стабільності; та

(iii) подальше посилення державних фінансів з огляду на убезпечення їх довготермінового стійкого розвитку шляхом використання можливостей до моменту демографічних змін.

Зростання заробітної плати в державах-членах повинно відображувати різні економічні ситуації та рівні зайнятості. Уряди повинні заохочувати правильні рамкові умови для узгодження заробітної плати соціальними партнерами. Для того, щоб зростання заробітної плати сприяло орієнтуванню набору заходів з реалізації політики на зайнятість, соціальні партнери повинні йти відповідальним курсом та укладати угоди щодо заробітної плати у державах-членах відповідно до загальних принципів, встановлених в Загальних керівних принципи економічних політик. Необхідним є:

(i) зростання заробітної плати відповідно до цінової стабільності;

(ii) забезпечення того, що зростання реальної заробітної плати не перевищує продуктивність праці, зважаючи на необхідність посилення, за необхідності, та подальшого підтримання інвестицій, які збільшують потужності та зайнятість; та

(iii) національні трудові інституції та колективні посередницькі системи, дотримуючись автономії соціальних партнерів, беруть до уваги взаємовідносини між зростанням заробітної плати по секторах та по окремих місцевостях та умови ринку праці, таким чином дозволяючи зростання заробітної плати відповідно до, серед іншого, різниці в продуктивності та кваліфікації. Це також допоможе і в забезпеченні конкурентоздатності ЄС та покращенні зайнятості по кваліфікаціях та географічних районах.

3.2. Покращення якості та стійкий розвиток державних фінансів

Для максимізації внеску державних фінансів у зростання та зайнятість та для досягнення цілей, погоджених у Лісабоні та Стокгольмі, усі держави-члени повинні досягти та зберігати належні бюджетні позиції. Це є особливо важливо у країнах, які ще не досягли бюджетних позицій "близьких до балансу або які мають активне сальдо", як це вимагається Пактом стабільності та зростання. Між скороченням державного боргу, скороченням податків та продовженням фінансування державних інвестицій в ключових сферах необхідно віднайти відповідну рівновагу та послідовність. Країни з високим рівнем державного боргу та/або які ще не досягли середньострокової бюджетної цілі Пакту, повинні надавати пріоритет бюджетній консолідації. Це допоможе країнам підготуватися до додаткових бюджетних витрат в зв'язку зі старінням населення. Оцінка сталого розвитку державних фінансів на основі оновлених програм наближення та стабільності підтверджує, що за умови відсутності далекосяжної реформи, існує значний ризик бюджетного дисбалансу, який виникне у майбутньому з причини старіння населення у багатьох державах-членах.

Для цього держави-члени повинні:

(i) докладати зусиль для більшого орієнтування податкової та компенсаційної систем на зайнятість, включаючи, за доцільності, зниження загального податкового тягаря, проведення цільових реформ податкової та компенсаційної систем, особливо зважаючи на низькооплачувану роботу, в рамках триваючої консолідації бюджетів, та шляхом покращення ефективності податкової системи (дивіться також секцію 3.3);

(ii) заохочувати якість державних витрат шляхом направлення фондів в напрямку акумуляції фізичного та людського капіталу та науково-дослідницьких робіт;

(iii) посилити ефективність витрачання державних коштів за допомогою інституційних та структурних реформ; зокрема, запровадити або посилити механізми, які допоможуть оцінювати та контролювати витрати, включаючи бюджетні процедури;

(iv) покращити довготермінову стійкість державних фінансів шляхом виконання комплексної трьох-цільової стратегії, збільшення рівня зайнятості, зменшення державного боргу та адаптування пенсійної системи, як це було погоджено Стокгольмською Європейською Радою. Це включає відповідні комбінації заходів, які визначатимуться державами-членами, для прискореного зменшення державного боргу, модернізації ринків праці для збільшення рівня зайнятості (особливо серед жінок та робітників похилого віку), реформувати пенсійну систему та систему охорони здоров'я для людей похилого віку з огляду на надання ним належної фінансової основи. За таких умов, резервні фонди державних пенсій можуть також сприяти покращенню стійкості державних фінансів, за умови отримання ними значних внесків. Держави-члени повинні посилити свою спроможність до оцінки довготермінової стійкості державних фінансів та приведе цей аналіз до процесу середньострокового бюджетного планування. Це допоможе посилити перевірки в контексті багатостороннього нагляду, як про це закликала Барселонська Європейська Рада;

(v) реформувати пенсійну політику в напрямку більш широких спільних цілей, погоджених на Ґетеборзькій та Лакенській Радах, таким чином забезпечуючи довготермінову фінансову стабільність, забезпечити достатність пенсій та задовольнити змінювані потреби суспільства; розробити комплексну стратегію, яка належним чином зважає на рівновагу між такими широкими цілями та викликами, з якими стикнулися окремі країни; зокрема, вжити заходів, направлених на збільшення ефективного пенсійного віку; також необхідно розглянути більше використання фондів; та

(vi) надалі здійснювати податкову координацію, таким чином уникаючи шкідливої податкової конкуренції та ефективно імплементувати угоду Ради, прийняту у листопаді 2000 року про комплекс заходів податкової політики, з огляду на дотримання кінцевого терміну виконання угоди у грудні 2002 року.

Як і держави-члени, Співтовариство повинно застосовувати сувору бюджетну дисципліну. Це повинно застосовуватись до всіх категорій фінансових прогнозів, при цьому дотримуючись міжінституціональної угоди про бюджетну дисципліну, та покращити бюджетну процедуру; з метою посилення економічного впливу бюджету ЄС необхідно застосовувати гнучке розподілення ресурсів Співтовариства.

3.3. Оздоровлення ринків праці

Незважаючи на вплив циклічного зниження темпів, у 2001 році ситуація на ринках праці продовжувала покращуватись, навіть незважаючи на те, що позитивні тенденції попереднього року не змогли повторитися. Середній рівень безробіття у 7,6% був на 0,5 відсоткових пункти нижче за середній рівень 2000 року (дивіться графік щодо рівня безробіття). У 2001 році продовжився прогрес у досягненні цілей зайнятості, встановлених Лісабонською та Стокгольмською Європейською Радами, хоча він і був більш повільним, ніж рік тому. Загальний рівень зайнятості на сьогодні становить 64%, рівень зайнятості жінок становить 55%, а робітників похилого віку (від 55 до 64 років) - 38% (дивіться графік щодо загального рівня зайнятості, рівня зайнятості робітників похилого віку та жінок).

Прогрес у проведенні структурних реформ на ринку праці, досягнутий за попередні роки також і в контексті Європейської стратегії зайнятості, став очевидним у більш інтенсивному зростанні зайнятості. Тривале регулювання заробітної плати дозволило значно збільшити зайнятість та зменшити безробіття без прискорення інфляції; більш широке використання контрактів на тимчасову роботу та часткову зайнятість сприяло більшої гнучкості та охвату ринків праці; зменшення ставок податків, направлені на мінімальні значення розподілу заробітної плати, покращили стимулювання до роботи; і держави-члени почали відходити від пасивних заходів на ринку праці до більш активних. На жаль, проведення реформ на ринку праці очевидно уповільнилося у 2001 році; воно повинно пришвидшитися з метою досягнення цілей Лісабону.

Все ще залишаються важливі виклики, які повинні вирішуватися шляхом подальших реформ. Відповідно до обговорення у пункті (ii) частини 2 Секції 2, ці виклики включають:

- стимулювання до створення більшої кількості кращих робочих місць,

- подальше збільшення частки робочої сили в структурі населення, особливо серед жінок та працівників похилого віку, з метою виконання цілей Лісабону та Стокгольму щодо зайнятості та підготовки до наслідків старіння населення,

- зниження високого рівня безробіття,

- зниження невідповідностей між попитом на та пропозицією робочої сили в розрізі регіонів та професій,

- заохочення соціального залучення.

Ці виклики повинні також розглядатись у зв'язку з іншими викликами, безпосередньо пов'язаними з ринком праці, такими, як формування заробітної платні, підприємництво, освіта та навчання, які розглядаються відповідно у секціях 3.1, 3.6 та 3.7. 18 лютого 2002 року рада схвалила докладне керівництво з політики зайнятості на 2002 рік, який відповідає Загальним керівним принципам економічних політик на 2001 рік, а також спеціальним рекомендаціям з цих питань для держав-членів. При проведенні реформ ринку праці, держави-члени повинні рішуче запроваджувати Керівні принципи з зайнятості та рекомендації, надані з вказаних Керівних принципів.

Зокрема, держави-члени повинні вживати таких заходів:

(i) змінити податкову систему та систему компенсаційних виплат для забезпечення отримання винагороди за роботу та стимулювання пошуку роботи. Знизити високі граничні ефективні ставки податків, зокрема, для робітників з низьким рівнем заробітної платні, та знизити пастки безробіття. Опрацювати стимулюючі наслідки компенсаційних виплат, такі, як умови надання компенсаційних виплат, правомочність, тривалість, коефіцієнт заміщення, а також наявність компенсацій на роботі, та використання податкових кредитів, з метою більшої орієнтації систем на досягнення зайнятості; додатково, переглянути адміністративні системи та сурові управлінські заходи. Знизити стимули для дострокового виходу на пенсію. Інтенсифікувати зусилля зі збільшення можливостей, наявних у працівників похилого віку для залишення на ринку праці, з метою збільшення на приблизно п'ять років ефективного середнього пенсійного віку в ЄС до 2010 року, таким чином збільшуючи їх участь на ринку праці;

(ii) зміцнити активні політики ринку праці шляхом збільшення їх ефективності як з точки зору використання ресурсів, так і їх ефективності в розрізі збільшення постійної зайнятості, включаючи за допомогою модернізації служб зайнятості. Це передбачає, серед іншого, їх краще спрямування на ті групи, які найбільше наражаються на ризик довготермінового безробіття, за допомогою заходів, які вже довели свою високу ефективність та відповідають вимогам ринку праці. В цьому контексті також необхідною є активна попереджувальна політика зі встановлення заходів, які надають стимули для повторного включення груп та осіб, що наражаються на ризик, або які мають вади;

(iii) знизити перешкоди до мобільності в рамках держав-членів та між ними. Відповідно до Плану дій з кваліфікації та мобільності, підтримувати визнання кваліфікацій, сприяти замінності соціального забезпечення та пенсійних прав, покращити інформування та прозорість вакансій, та забезпечити, що податкова система та система компенсаційних виплат, а також ринок житла, не перешкоджають мобільності;

(iv) забезпечити можливості отримати роботу працівниками шляхом навчання та перенавчання, та сприяти між-професійній мобільності шляхом покращення безперервного навчання, у діалозі з соціальними партнерами, таким чином також сприяючи кращій якості роботи та більш високій продуктивності;

(v) сприяти, у діалозі з соціальними партнерами, більшій гнучкості організації роботи, та переглянути правила, що регулюють трудові угоди, та, за доцільності, пов'язані витрати, з метою сприяння створенню більшої кількості робочих місць та відновленню належної рівноваги між гнучкістю та безпекою. Забезпечити, що будь-яке зниження загального робочого часу не призводить до збільшення питомих витрат на робочу силу, а також повне врахування майбутніх потреб у пропозиції робочої сили; та

(vi) усунути існуючі перешкоди до участі робочої сили жінок та намагатися, відповідно до національних систем забезпечення, забезпечити до 2010 року охорону дитинства принаймні для 90% дітей у віці між трьома роками та обов'язковим шкільним віком та принаймні для 335 дітей у віці до трьох років. Розглянути основоположні фактори, які призводять до розриву у розмірі заробітної платні між представниками різних статей, та заохочувати політики, орієнтовані на родини, з метою поєднання роботи та сімейного життя.

3.4. Новий поштовх для структурних реформ на товарних ринках

Прогрес у запровадженні економічних реформ, що стоять на порядку денному Лісабонської стратегії, був неоднорідним. Було досягнуто прогрес у транспонуванні у національне законодавство Директив щодо внутрішнього ринку, у відкритті ринку державних закупівель, у посиленні повноважень антимонопольних органів, та у зменшенні державної допомоги. Лібералізація ринків телекомунікації та електроенергії також почала приносити свої плоди у вигляді зниження цін. Таким же чином, очікуються позитивні ефекти від збільшення доступу до мережі вантажних залізничних перевезень. Водночас, на очікування подальшого зниження ціни імовірно вплинуть фізичні обмежуючі фактори, недостатні регуляторні структури, повільне відкриття ринків, та високі частки ринку поточних операторів у вказаних секторах. Це доводить, що для створення повністю інтегрованого та ефективного Внутрішнього ринку необхідними є подальші реформи на товарних ринках (ринках товарів та послуг), зокрема в сферах, в яких прогрес був надто повільним. Незважаючи на той факт, що товарні ринки в ЄС стають все більш інтегрованими, різниці в стандартах та правилах продовжують перешкоджати транскордонній діяльності. Більше того, створення внутрішнього ринку послуг просувалось дуже повільно. В контексті вищезазначеного, держави-члени повинні:

(i) повністю запровадити Внутрішній ринок:

- докласти зусиль для досягнення темпу транспонування директив щодо Внутрішнього ринку у 98,5%, досягти повного транспонування до Весняної Європейської Ради у 2003 році директив, імплементація яких запізнюється більш ніж на два роки, та забезпечити належне застосування законодавства щодо Внутрішнього ринку,

- більш ретельно працювати над усуненням технічних бар'єрів у торгівлі, що залишились, шляхом прискорення розробки нових стандартів товарів та покращенням застосування національними адміністраціями принципу взаємного визнання,

- створити ефективно функціонуючий Внутрішній ринок послуг шляхом усунення бар'єрів у транскордонній торгівлі та при вході на ринок, та

- надалі відкривати та забезпечити більшу прозорість на ринках державних закупівель, серед іншого, шляхом переведення його в режим он-лайн до 2003 року та шляхом якомога скорішого прийняття пакету законів з державних закупівель у 2002 році.

(ii) забезпечити ефективну конкуренцію, таким чином надаючи реальну вигоду споживачам:

- забезпечити фактичну незалежність, достатні повноваження та ефективність антимонопольних та регуляторних органів, заохочувати співробітництво між антимонопольними та регуляторними органами, посилити узгодженість законодавства про конкуренцію між Комісією та національними антимонопольними органами, та

- забезпечити зниження обсягів та покращення частки державної допомоги по відношенню до ВВП, перенаправлення допомоги на горизонтальні цілі, що становлять спільний інтерес, та спрямування її на визначені збої ринкового механізму. Підвищити прозорість політик державної допомоги та оцінити їх ефективність.

(iii) прискорити реформи у галузевих комплексах, при цьому наголошуючи на важливості для громадян та для територіальної та соціальної згуртованості, доступу до послуг, що становлять загальноекономічний інтерес:

- стимулювати входження на ринок та покращення споживацького вибору на лібералізованих ринках, зокрема, шляхом повної імплементації до липня 2003 року нового регуляторного пакету щодо комунікацій,

- на ринках електроенергії та газу забезпечити свободу вибору постачальника на 2004 рік для усіх споживачів, які не є домашніми господарствами (частка яких досягає принаймні 60% загального ринку) та встановити національну регуляторну функцію. На ринку електроенергії, у 2002 році досягти домовленості щодо прозорої та недискримінаційної тарифної системи для транскордонних транзакцій. Рівень електричних з'єднань між державами-членами повинен до 2005 року дорівнювати принаймні 10% від розрахункової встановленої виробничої потужності. Вимоги до фінансування в першу чергу повинні виконуватись залученими підприємствами,

- забезпечити ефективне використання існуючої інфраструктури та надати стимули для будівництва нової інфраструктури, за необхідності, шляхом прийняття рішень до завершення 2002 року про перегляд настанов та супровідних фінансових правил щодо Транс'європейських енергетичних та транспортних мереж, та

- у транспортному секторі, до завершення 2002 року прийняти рішення щодо пропозицій з контрактів на розміщення слотів в аеропортах, портових служб та комунальних послуг; ретельно опрацювати приєднання Співтовариства до Євроконтролю та створити "єдине небо" до 2004 року; до 15 березня 2003 року відкрити Транс'європейську мережу залізничних вантажних перевезень для конкуренції, та проводити роботу з другого пакету актів щодо залізниці.

3.5 Сприяння ефективності та інтеграції Європейського ринку фінансових послуг

Понад усе, реформи повинні прагнути до форсування інтеграції фінансових ринків, та до повного отримання вигід від ефективного направлення заощаджень, шляхом зниження витрат на доступ капіталу для стимулювання інвестицій в ЄС. В центрі таких зусиль перебуває План дій з фінансових послуг, який повинен бути запроваджений до 2005 року, в якому усі зусилля усіх заінтересованих сторін мають спрямовуватися на досягнення інтегрованого ринку цінних паперів до завершення 2003 року. В цьому контексті також існує необхідність у посиленні ефективності угод про транскордонні клірингові розрахунки на Європейському рівні.

План дій з венчурного капіталу (ПДВК) повинен бути запроваджений до 2003 року. Він містить низку заходів (багато з яких є спільними з Планом дій з фінансових послуг, ПДФП) відносно приватного акціонерного капіталу (венчурного капіталу та придбання контрольного пакету акцій), який заохочує інтеграцію ринку, викликає структурні реформи в таких галузях, як законодавство про регулювання, оподаткування та банкротство, та стимулює підприємницьку культуру.

Інтеграція посилить фінансову стабільність в ЄС, оскільки інституційні домовленості щодо співробітництва та координації у сфері пруденційного нагляду є достатніми. У відповідь на триваючу консолідацію в рамках та між фінансовими секторами, декілька держав-членів вже провели реформи або перебувають в процесі реформування їх наглядових процедур. Вибір процедур є різним у державах-членах, що імовірно збільшить потребу у вирівнюванні процедур транскордонного співробітництва між різними національними органами нагляду.

Потребу у кращому корпоративному управлінні було підкреслено останніми подіями, що вплинули на фінансові ринки. ЄС, слідуючи мандату Барселонської Європейської Ради, розширив коло обов'язків вже існуючих робочих груп та намагається вжити додаткових заходів для покращення існуючих інституційних рамок в цій галузі.

З метою прискорення прогресу у фінансовій інтеграції, також потрібним є:

(i) докласти зусиль усіма заінтересованими сторонами, Радою, Європейським Парламентом, Комісією та державами-членами з метою забезпечення повної імплементації ПДФП до 2005 року, і до 2003 року - для законодавства в сфері ринку цінних паперів; таким чином, як підкреслено Європейською Радою у Барселоні, для Ради та Європейського Парламенту необхідно, зокрема, ухвалити якомога скоріше у 2002 році запропоновані Директиви з застави, ринкові махінації, страхових посередників, дистанційне пропонування фінансових послуг, фінансові конгломерати, проспекти та пенсійні фонди, міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. Більше того, в Ов'єдо Рада погодилась, що окремі заходи повинні вживатись з метою досягнення інтеграції та ефективності; держави-члени повинні якомога скоріше забезпечити імплементацію законодавства, вже ухваленого Радою;

(ii) інтенсифікувати зусилля для імплементації ПДВК до 2003 року шляхом реформування процедур банкротства для досягнення кращої рівноваги між підприємницькою діяльністю та захистом інвесторів, та розробки фіскальних норм, більш сприятливих для інвестицій та підприємництва;

(iii) надалі покращувати процедури на національному, міжнародному рівнях та на рівні Співтовариства з метою забезпечення ефективного транскордонного та міжсекторального співробітництва, координації та обміну інформацією для пруденційних цілей; та

(iv) всіляко заохочувати усунення перешкод для проведення дієвих транскордонних розрахунків, та провадити моніторинг прогресу такого заохочення.

3.6. Заохочення підприємництва

Збільшене та більш продуктивне ділове середовище є необхідним для покращення продуктивності та збільшення рівня потенційного зростання Європейської економіки. Створення конкурентного ділового середовища, підтриманого достатньою державною інфраструктурою та сучасним і ефективним державним управлінням, є ключовим фактором у стимулюванні до створення бізнесу та його розширення. Це було визнано усіма державами-членами, як продемонстровано різними заходами, вжитими для зменшення регуляторного навантаження на бізнес, для стимулювання створення бізнесу, та для полегшення доступу до фінансування малими та середніми підприємствами. Європейська Хартія малих підприємств, затверджена на Європейській Раді у Фейрі у червні 2000 року, повинна також сприяти підтримці малого бізнесу. Водночас, різниця в умовах ведення бізнесу в державах-членах, зокрема, в сфері оподаткування, залишається важливим фактором. Це надає багато простору для вивчення прикладів з найкращої практики. Держави-члени повинні:

(i) створити середовище, сприятливе для бізнесу:

- покращити та спростити систему податку на корпорації та регуляторне середовище. Знизити бар'єри для підприємницької діяльності до абсолютного мінімуму, включаючи шляхом зниження середнього часу та витрат, необхідних для заснування нової компанії, та зменшення адміністративного навантаження;

- збільшити ефективність комунальних служб, серед іншого, шляхом збільшення використання відкритих торгів та порівняльного аналізу, збільшення участі приватного сектору та конкуренції між операторами комунальних послуг, в той же час забезпечуючи конкуренцію надавачами послуг на рівних умовах, та шляхом забезпечення он-лайн доступу до урядових служб, та

- зменшити перешкоди для проведення транскордонної економічної діяльності, пов'язані з, серед іншого, різними стандартами бухгалтерського обліку, правилами корпоративного управління, оподаткуванням бізнесу та обкладенням податком на додану вартість у державах-членах;

(ii) запровадити в життя зобов'язання, взяті за Європейською хартією для малих підприємств;

(iii) заохочувати прийняття ризику шляхом покращення доступу до фінансування, особливо для підприємств малого та середнього бізнесу на ранніх стадіях їх існування. Особливо важливим для підприємств малого та середнього бізнесу є надання капіталу, поєднаного з управлінськими навичками (дивіться також секцію 3.5).

3.7. Сприяння економіці, заснованій на знаннях

Незважаючи на останній прогрес, Європейський Союз і надалі залишається у тіні Сполучених Штатів як у розвитку, так і в розповсюдженні нових технологій. Більше того, серед держав-членів існують значні розбіжності в розрізі витрат на науково-дослідницьку діяльність у відсотках до ВВП та кількості заявок на отримання патентів на душу населення. Збільшені та покращені інвестиції у людський капітал, науково-дослідницьку діяльність та інформаційно-комунікаційні технології, зокрема, зі сторони приватного сектору, є необхідними з метою посилення Європейської конкурентоспроможності. Особливо помітним в цьому контексті є схвалений Союзом супутниковий радіонавігаційний проект "Галілео". Бізнес, соціальні партнери та громадяни повинні заохочуватись до використання можливостей, які пропонуються економікою, заснованою на знаннях. Системи освіти та навчання повинні бути краще пристосовані до потреб осіб, які за звичай не мають переваг на ринку праці. Це означає, що держави-члени повинні: