Фізико-хімічні елементи якості (-1)
1.2.4. Визначення "відмінного", "доброго" та "задовільного" екологічного стану прибережних вод
Біологічні елементи якості
Гідроморфологічні елементи якості
Фізико-хімічні елементи якості (-1)
1.2.5. Визначення максимального, "доброго" та "задовільного" екологічного потенціалу для істотно змінених водних об’єктів або штучних водних об’єктів
1.2.6. Процедура встановлення державами-членами стандартів хімічної якості
При встановленні стандартів якості довкілля для забрудників, перелік яких надано в пунктах 1-9 додатка VIII, з метою захисту водної біоти, держави-члени повинні діяти згідно з такими положеннями. Стандарти можуть бути запроваджені для води, осаду або біоти.
Якщо можливо, необхідно збирати дані як про гостру, так і про хронічну токсичність, отримані стосовно таксонів, зазначених нижче, пов’язаних із відповідним типом водних об’єктів, а також будь-які водні таксони, щодо яких доступні дані. "Базовий набір" таксонів охоплює:
- водорості та/або макрофіти
- дафнії або організми, характерні для солоних вод
- рибу.
Встановлення стандартів якості довкілля
Встановлення максимальних значень середніх річних концентрацій здійснюється відповідно до такої процедури:
(i) Держави-члени повинні запроваджувати відповідні коефіцієнти безпеки, що в кожному випадку повинні відповідати характеру та якості доступних даних та настанов, поданих у секції 3.3.1 частини II "Технічних настанов на підтримку Директиви Комісії 93/67/ЄЕС про оцінювання ризиків від нових зареєстрованих речовин, а також Регламенту Комісії (ЄС) № 1488/94 про оцінювання ризиків від наявних речовин", а також коефіцієнтам безпеки, наведеним у поданій нижче таблиці:
(ii) у разі наявності даних щодо стійкості та біоакумуляції, такі дані повинні враховуватися для отримання остаточного значення стандарту якості довкілля;
(iii) встановлені таким чином стандарти необхідно порівнювати з будь-якими даними польових досліджень. У разі виявлення аномалій, необхідно переглянути отримане значення, щоб уможливити обчислення точнішого коефіцієнта безпеки;
(iv) встановлений стандарт повинен підлягати партнерській перевірці, включно з консультаціями із громадськістю, щоб уможливити обчислення точнішого коефіцієнта безпеки.
1.3. Моніторинг екологічного та хімічного стану поверхневих вод
Моніторингова мережа поверхневих вод впроваджується відповідно до вимог, зазначених у статті 8. Моніторингова мережа повинна бути розроблена таким чином, щоб забезпечувати узгоджений та комплексний огляд екологічного та хімічного стану в межах кожного річкового басейну, а також повинна передбачати можливість класифікації водних об’єктів на п’ять класів, що відповідають нормативним визначенням у секції 1.2. Держави-члени повинні надавати мапу або мапи моніторингової мережі поверхневих вод у плані управління річковим басейном.
На основі характеризації та оцінювання впливу, здійснених відповідно до статті 5 та додатка II, держави-члени повинні запровадити програми наглядового моніторингу та операційного моніторингу для кожного періоду, до якого застосовується план управління річковим басейном. Окрім цього, у деяких випадках державам-членам також може бути потрібно запроваджувати програми дослідницького моніторингу.
Держави-члени повинні здійснювати моніторинг параметрів, які відображають стан кожного відповідного елемента якості. Під час обрання параметрів для біологічних елементів якості держави-члени повинні визначати належний таксономічний рівень, необхідний для досягнення відповідної надійності й точності класифікації елементів якості. Оцінку рівня надійності та точності результатів, які забезпечують програми моніторингу, необхідно подавати у плані.
1.3.1. Розробка наглядового моніторингу
Мета
Держави-члени повинні запровадити програми наглядового моніторингу з метою забезпечення інформації для:
- доповнення та валідації процедури оцінювання впливу, наведеної в додатку II,
- ефективної та дієвої розробки майбутніх програм моніторингу,
- оцінювання довгострокових змін природних умов, та
- оцінювання довгострокових змін, спричинених поширеною діяльністю людини.
Результати такого моніторингу необхідно переглядати й використовувати, у поєднанні з оцінюванням процедури, описаної в додатку II, для визначення вимог для програм моніторингу у поточному та подальших планах управління річковими басейнами.
Вибір пунктів моніторингу
Наглядовий моніторинг повинен охоплювати достатню кількість поверхневих водних об’єктів для забезпечення оцінювання загального стану поверхневих вод у кожному водозбірному басейні та суббасейні у межах району річкового басейну. При обранні таких об’єктів держави-члени повинні забезпечувати, щоб, у відповідних випадках, моніторинг здійснювався в пунктах, де:
- Витрата потоку є високою в межах району річкового басейну в цілому; включно з пунктами на великих річках, водозбірний басейн яких має площу понад 2500 км-2,
- у районі річкового басейну присутній значний об’єм води, включно з великими озерами та водосховищем,
- значні водні об’єкти перетинають кордон держави-члена,
- пункти визначені відповідно до Рішення про обмін інформацією 77/795/ЄЕС, та
в інших пунктах, необхідних для оцінювання навантаження забрудників, які перетинають кордон держав-членів, та які потрапляють до морського середовища.
Вибір елементів якості
Наглядовий моніторинг повинен здійснюватися в кожному пункті моніторингу упродовж одного року в межах періоду, охопленого планом управління річковим басейном, та охоплювати:
- параметри, що відображають усі біологічні елементи якості,
- параметри, що відображають усі гідроморфологічні елементи якості,
- параметри, що відображають усі загальні фізико-хімічні елементи якості,
- забрудники з переліку пріоритетних речовин, які скидають у річковий басейн або суббасейн, та
- інші забрудники, які скидають у значних кількостях у річковий басейн або суббасейн,
окрім випадків, коли попередній наглядовий моніторинг показав, що відповідний об’єкт досягнув "доброго" стану, а огляд впливу людської діяльності, зазначений у додатку II, не свідчить про те, що вплив на такий об’єкт змінився. У таких випадках наглядовий моніторинг необхідно здійснювати один раз на три плани управління річковим басейном.
1.3.2. Розробка операційного моніторингу
Операційний моніторинг здійснюється для
- встановлення стану об’єктів, визначених як такі, що мають ризик не досягти визначених для них екологічних цілей, та
- оцінювання будь-яких змін стану таких об’єктів, спричинених програмами заходів.
Упродовж періоду, охопленого планом управління річковим басейном, до програми можуть вноситися зміни на підставі інформації, отриманої на виконання вимог додатка II або цього додатка, зокрема для уможливлення зменшення частоти, у випадках, якщо вплив вважається незначним або якщо відповідний тиск був усунений.
Відбір пунктів моніторингу
Операційний моніторинг необхідно здійснювати для всіх водних об’єктів, які на підставі оцінювання впливу, здійсненого відповідно до додатка II, або наглядового моніторингу були визначені як такі, що мають ризик не досягти екологічних цілей, визначених для них відповідно до статті 4, а також для водних об’єктів, до яких скидають речовини із переліку пріоритетних речовин. Пункти моніторингу щодо речовин із переліку пріоритетних речовин необхідно обирати, як зазначено в законодавстві, що закріплює відповідні стандарти якості довкілля. У всіх інших випадках, зокрема для речовин із переліку пріоритетних речовин за умови відсутності конкретних настанов у такому законодавстві, пункти моніторингу необхідно обирати так:
- для об’єктів, які наражаються на ризик з боку значних точкових джерел тиску, необхідно обирати достатню кількість пунктів моніторингу у межах кожного об’єкта для оцінювання величини та впливу таких точкових джерел. У випадках, коли на об’єкт впливає декілька точкових джерел тиску, пункти моніторингу можуть обирати для оцінювання величини та впливу такого тиску в цілому,
- для об’єктів, які наражаються на ризик з боку значних дифузних джерел тиску, необхідно обирати достатню кількість пунктів моніторингу у межах вибірки таких об’єктів для оцінювання величини та впливу таких дифузних джерел впливу. Таку вибірку необхідно створювати таким чином, щоб обрані до неї об’єкти відображали відносні ризики виникнення тиску з дифузних джерел, а також відносні ризики недосягнення "доброго" стану поверхневих вод,
- для об’єктів, які наражаються на ризик значного гідроморфологічного тиску, необхідно обирати достатню кількість пунктів моніторингу у межах вибірки таких об’єктів для оцінювання величини та впливу такого гідроморфологічного тиску. Така вибірка об’єктів повинна відображати загальний вплив гідроморфологічного тиску, на який наражаються усі такі об’єкти.
Вибір елементів якості
Для оцінювання величини тиску, на який наражаються поверхневі водні об’єкти, держави-члени повинні здійснювати моніторинг таких елементів якості, які відображають тиск, на який наражаються такі об’єкти. Для оцінювання впливу такого тиску, держави-члени повинні здійснювати моніторинг, у відповідних випадках:
- параметрів, що відображають біологічні елементи якості, які є найбільш чутливими до тиску, на який наражаються водні об’єкти,
- усіх пріоритетних речовин, які скидають, а також інших забрудників, які скидають у значних кількостях,
- параметрів, що відображають гідроморфологічний елемент якості, який є найбільш чутливим до виявленого тиску.
1.3.3. Розробка дослідницького моніторингу
Мета
Дослідницький моніторинг здійснюють:
- у випадках, коли причина будь-яких перевищень не відома,
- у випадках, коли наглядовий моніторинг свідчить про малу ймовірність досягнення водним об’єктом цілей, встановлених для нього в статті 4, а операційний моніторинг іще не було запроваджено, для визначення причин, через які водний об’єкт не досягає екологічних цілей, або
- для визначення величини та впливу випадкового забруднення;
такий моніторинг повинен надавати інформацію, необхідну для створення програми заходів для досягнення екологічних цілей та конкретних інструментів, необхідних для усунення наслідків випадкового забруднення.
1.3.4. Частота здійснення моніторингу
Упродовж періоду здійснення наглядового моніторингу застосовується зазначена нижче частота моніторингу параметрів, що відображають фізико-хімічні елементи якості, окрім випадків, коли застосування більших інтервалів є виправданим на підставі технічних знань та експертних суджень. Моніторинг біологічних або гідроморфологічних елементів якості повинен здійснюватися щонайменше один раз на період здійснення наглядового моніторингу.
У випадку операційного моніторингу, вимоги щодо частоти здійснення моніторингу будь-якого з параметрів повинна визначатися державами-членами у спосіб, який забезпечує достатній обсяг даних для надійного оцінювання стану відповідного елемента якості. Як правило, моніторинг повинен здійснюватися з дотриманням інтервалів, які не перевищують інтервалів, зазначених у поданій нижче таблиці, окрім випадків, коли застосування більших інтервалів є виправданим на підставі технічних знань та експертних суджень.
Частоту моніторингу необхідно обирати таким чином, щоб забезпечити прийнятний рівень надійності та точності. Оцінки надійності та точності використовуваної моніторингової системи повинні зазначатися у плані управління річковим басейном.
Частоту моніторингу необхідно обирати з урахуванням варіативності параметрів, спричиненої як природними, так і антропогенними умовами. Час здійснення моніторингу необхідно обирати таким чином, щоб мінімізувати вплив на результати сезонних коливань та забезпечити відображення результатами змін водного об’єкта внаслідок антропогенного тиску. Для досягнення цієї цілі упродовж різних сезонів того самого року може здійснюватися додатковий моніторинг.
1.3.5. Додаткові вимоги щодо моніторингу захищених зон
Програми моніторингу, вимоги до яких наведено вище, повинні доповнюватися для виконання таких вимог:
Пункти забору питної води
Поверхневі водні об’єкти, визначені в статті 7, які в середньому забезпечують понад 100 м-3 на день, повинні бути визначені як пункти моніторингу та підлягати додатковому моніторингу, який може бути необхідний для виконання вимог зазначеної статті. Необхідно здійснювати моніторинг таких об’єктів на всі пріоритетні речовини, які скидають до них, а також усі інші речовини, які скидають до них у значних кількостях, що можуть вплинути на стан водного об’єкта, та контроль над якими здійснюється відповідно до положень Директиви про питну воду. Такий моніторинг необхідно здійснювати із частотою, зазначеною нижче:
| Чисельність спільноти, що користується пунктом забору | Частота |
| < 10 000 | 4 рази на рік |
| 10 000-30 000 | 8 разів на рік |
| > 30 000 | 12 разів на рік |
Оселища та зони охорони видів
Водні об’єкти, що входять до таких зон, необхідно включити до зазначеної вище програми операційного моніторингу, якщо на підставі оцінювання впливу та наглядового моніторингу такі водні об’єкти визначено як такі, що мають ризик не досягти екологічних цілей, встановлених для них відповідно до статті 4. Моніторинг здійснюється для оцінювання величини будь-якого відповідного значного тиску та його впливу на такі водні об’єкти, а також, у відповідних випадках, для оцінювання змін стану таких об’єктів, спричинених програмами заходів. Моніторинг повинен тривати до настання відповідності таких зон вимогам законодавства, відповідно до якого такі зони були визначені, що стосуються води, а також до досягнення ними цілей, встановлених відповідно до статті 4.
1.3.6. Стандарти для моніторингу елементів якості
Методи, які використовують для моніторингу параметрів типу, повинні відповідати міжнародним стандартам, перелік яких подано нижче, наскільки такі стандарти охоплюють моніторинг, або таким національним або міжнародним стандартам, які гарантуватимуть надання даних еквівалентної наукової якості та порівнянності.
Стандарти відбору зразків біологічних елементів якості
Загальні методи, які використовують спільно зі спеціальними методами, зазначеними у стандартах, що стосуються таких біологічних елементів якості:
| EN ISO 5667-3:2012 | Якість води - Відбір зразків - Частина 3: Зберігання та оброблення зразків |
Стандарти для фітопланктону
Стандарти для макрофітів та фітобентосу
Стандарти для бентосних безхребетних
Стандарти для риби
Стандарти для гідроморфологічних параметрів
Стандарти для фізико-хімічних параметрів
Будь-які відповідні стандарти CEN/ISO
1.4. Класифікація та представлення екологічного стану
1.4.1. Порівнянність результатів біологічного моніторингу
(i) Держави-члени повинні запроваджувати системи моніторингу з метою оцінювання значень біологічних елементів якості, визначених для кожної категорії поверхневих водних об’єктів, або для істотно змінених поверхневих водних об’єктів та штучних поверхневих водних об’єктів. При застосуванні процедури, визначеної нижче, до істотно змінених водних об’єктів або штучних водних об’єктів покликання на екологічний стан слід тлумачити як покликання на екологічний потенціал. Такі системи можуть використовувати конкретний вид або групу видів як відображення елемента якості в цілому.
(ii) для забезпечення сумісності таких систем моніторингу, результати систем, якими керує кожна держава-член, повинні виражатися як коефіцієнти екологічної якості для цілей класифікації екологічного стану. Такі коефіцієнти повинні представляти відношення між значеннями біологічних параметрів, що спостерігаються у певному поверхневому водному об’єкті, а також значення таких параметрів у референтних умовах, застосовних до такого об’єкта. Такий коефіцієнт повинен виражатися як числове значення від 0 до 1, де "відмінний" екологічний стан представляють значення, наближені до одного, а "поганий" екологічний стан - значення, наближені до нуля.
(iii) Кожна держава-член повинна поділити шкалу визначення коефіцієнта екологічної якості своєї моніторингової системи для кожної категорії поверхневих вод на п’ять класів від "відмінного" до "поганого", як визначено в секції 1.2, шляхом встановлення числових значень, що позначають межі між класами. Значення, що позначають межу між класами "відмінного" та "доброго" стану, а також значення, що позначають межу між "добрим" і "задовільним" станом необхідно встановлювати із застосуванням процедури взаємного калібрування, описаної нижче.
(iv) Комісія повинна сприяти здійсненню такого взаємного калібрування для забезпечення відповідності таких меж між класами відповідно до нормативних визначень, наданих у секції 1.2, та можливості їх порівняння серед різних держав-членів.
(v) У межах цієї процедури Комісія повинна сприяти обміну інформацією між державами-членами, внаслідок якої буде визначено низку пунктів у кожному екорегіоні Співтовариства; такі пункти утворюватимуть мережу взаємного калібрування. Така мережа повинна складатися із пунктів, обраних із низки типів поверхневих водних об’єктів, наявних у кожному екорегіоні. Для кожного обраного типу поверхневого водного об’єкта, мережа повинна складатися щонайменше з двох пунктів, що відповідають межевому значенню між нормативними визначеннями "відмінного" та "доброго" стану, а також щонайменше з двох пунктів, що відповідають межевому значенню між нормативними визначеннями "доброго" та "задовільного" стану. Такі пункти необхідно обирати із використанням експертних суджень на підґрунті спільного інспектування та будь-якої іншої доступної інформації.
(vi) Система моніторингу кожної держави-члена повинна застосовуватися до таких пунктів мережі взаємного калібрування, обидва з яких розташовані у відповідному екорегіоні та належать до типу поверхневого водного об’єкта, до якого така система застосовуватиметься відповідно до вимог цієї Директиви. Результати такого застосування використовуватимуться для встановлення числових значень, що позначають відповідні межі між класами в системі моніторингу кожної держави-члена.
(vii) Комісія повинна підготувати проект реєстру пунктів, які утворюватимуть мережу взаємного калібрування. Остаточний реєстр пунктів повинен бути затверджений згідно з регуляторною процедурою, зазначеною в статті 21(2).
(viii) Комісія та держави-члени повинні завершити взаємне калібрування упродовж 18 місяців від дати публікації остаточного реєстру.
(ix) Результати взаємного калібрування та значення, встановлені для класифікацій, передбачених системами моніторингу держав-членів, відповідно до пунктів (i)-(viii) та призначених для внесення змін до несуттєвих елементів цієї Директиви шляхом її доповнення, необхідно ухвалювати згідно з регуляторною процедурою з ретельним вивченням, зазначеною у статті 21(3), та публікувати впродовж 6 місяців від часу завершення процедури взаємного калібрування.
1.4.2. Представлення результатів моніторингу та класифікація екологічного стану та екологічного потенціалу
(i)
| Класифікація екологічного стану | Колірне позначення |
| "Відмінний" | Синій |
| "Добрий" | Зелений |
| "Задовільний" | Жовтий |
| "Поганий" | Оранжевий |
| "Дуже поганий" | Червоний |
(ii)
(iii) Держави-члени повинні також позначати чорними точками на мапі ті водні об’єкти, недосягнення якими "доброго" стану чи "доброго" екологічного потенціалу спричинена невідповідністю одному або більш ніж одному зі стандартів якості довкілля, що були визначені для такого водного об’єкта стосовно окремих синтетичних та несинтетичних забрудників (відповідно до режиму відповідності, встановленого державою-членом).
1.4.3. Представлення результатів моніторингу та класифікація хімічного стану
Якщо водний об’єкт досягає відповідності усім стандартам якості довкілля, встановленим у додатку IX, статті 16, а також відповідно до іншого відповідного законодавства Співтовариства, що встановлює стандарти якості довкілля, такий водний об’єкт необхідно записати як такий, що досягнув "доброго" хімічного стану. В усіх інших випадках, такий водний об’єкт необхідно записати як такий, що не досягнув доброго хімічного стану.
| Класифікація хімічного стану | Колірне позначення |
| "Добрий" стан | Синій |
| Недосягнення "доброго" стану | Червоний |
2. ПІДЗЕМНІ ВОДИ
2.1. Кількісний стан підземних вод
2.1.1. Параметр класифікації кількісного стану
Режим рівня підземних вод
2.1.2. Визначення кількісного стану
2.2. Моніторинг кількісного стану підземних вод
2.2.1. Моніторингова мережа рівня підземних вод
Моніторингова мережа підземних вод впроваджується відповідно до вимог, зазначених у статтях 7 та 8. Така моніторингова мережа повинна бути розроблена таким чином, щоб забезпечувати надійне оцінювання кількісного стану всіх підземних водних об’єктів або груп об’єктів, включно з оцінюванням наявного ресурсу підземних вод. Держави-члени повинні надавати мапу або мапи моніторингової мережі підземних вод у плані управління річковим басейном.
2.2.2. Щільність ділянок моніторингу
Мережа повинна охоплювати достатню кількість показових пунктів моніторингу для оцінювання рівня підземних вод у кожному підземному водному об’єкті або групі об’єктів із урахуванням коротко- та довгострокових коливань поповнення запасів та зокрема:
- для підземних водних об’єктів, визначених як такі, що мають ризик не досягти екологічних цілей відповідно до статті 4, забезпечувати достатню щільність ділянок моніторингу для оцінювання впливу забору та скиду та рівень підземних вод,
- для підземних водних об’єктів, у межах яких підземні води протікають через кордон держави-члена, забезпечувати достатню кількість пунктів моніторингу для оцінювання напрямку та витрати потоку підземних вод через кордон держави-члена.
2.2.3. Частота здійснення моніторингу
Частота спостережень повинна бути достатньою для створення можливості оцінювання кількісного стану кожного підземного водного об’єкта або групи об’єктів із урахуванням коротко- та довгострокових коливань поповнення запасів. Зокрема:
- для підземних водних об’єктів, визначених як такі, що мають ризик не досягти екологічних цілей відповідно до статті 4, забезпечувати достатню частоту вимірювань для оцінювання впливу забору та скиду та рівень підземних вод,
- для підземних водних об’єктів, у межах яких підземні води протікають через кордон держави-члена, забезпечувати достатню частоту вимірювань для оцінювання напрямку та витрати потоку підземних вод через кордон держави-члена.
2.2.4. Тлумачення та представлення кількісного стану підземних вод
Результати стосовно підземного водного об’єкта або групи підземних водних об’єктів, отримані внаслідок використання моніторингової мережі, необхідно використовувати для оцінювання кількісного стану такого об’єкта або таких об’єктів. Відповідно до пункту 2.5. держави-члени повинні надати мапу такого оцінювання кількісного стану підземних вод із колірними позначеннями відповідно до такого режиму:
"Добрий": зелений колір
"Поганий": червоний колір
2.3. Хімічний стан підземних вод
2.3.1. Параметри визначення хімічного стану підземних вод
Провідність
Концентрація забрудників
2.3.2. Визначення "доброго" хімічного стану підземних вод
2.4. Моніторинг хімічного стану підземних вод
2.4.1. Моніторингова мережа підземних вод
Моніторингова мережа підземних вод впроваджується відповідно до вимог, зазначених у статтях 7 та 8. Моніторингова мережа повинна бути розроблена таким чином, щоб забезпечувати цілісний та комплексний огляд хімічного стану підземних вод у межах кожного річкового басейну, а також виявляти присутність довгострокових тенденцій зростання концентрацій забрудників, спричинених діяльністю людини.
На основі характеризації та оцінювання впливу, здійснених відповідно до статті 5 та додатка II, держави-члени повинні запровадити програми наглядового моніторингу для кожного періоду, до якого застосовується план управління річковим басейном. Результати такої програми необхідно використовувати для запровадження програми операційного моніторингу, яка застосовуватиметься упродовж решти періоду, охопленого планом.
Оцінку рівня надійності та точності результатів, які забезпечують програми моніторингу, необхідно подавати у плані.
2.4.2. Наглядовий моніторинг
Мета
Наглядовий моніторинг здійснюють для:
- доповнення та валідації процедури оцінювання впливу,
- отримання інформації, яку використовуватимуть для оцінювання довгострокових тенденцій, спричинених як змінами природних умов, так і діяльністю людини.
Відбір пунктів моніторингу
Необхідно обрати достатню кількість пунктів моніторингу для:
- об’єктів, визначених як такі, що наражаються на ризик, за результатами характеризації, здійсненої відповідно до додатка II, та