Директива Ради 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість

3. Держави-члени повинні вживати необхідних заходів для забезпечення того, щоб оподатковувані дилери, зазначені в параграфі 1, не мали необґрунтованих переваг або не зазнавали необґрунтованої шкоди.

До будь-якого постачання, охопленого маржинальною схемою, оподатковуваний дилер може застосовувати звичайний режим ПДВ.

1. Якщо оподатковуваний дилер застосовує звичайний режим ПДВ до постачання витвору мистецтва, предмета колекціонування або антикваріату, імпортованого ним особисто, він має право на віднесення на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, за сплату якого він відповідальний, ПДВ, що підлягає сплаті або сплаченого під час імпортування.

Якщо оподатковуваний дилер застосовує звичайний режим ПДВ до постачання витвору мистецтва, постаченого йому автором, або його правонаступниками, або оподатковуваною особою, іншою ніж оподатковуваний дилер, він повинен мати право на віднесення на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, за сплату якого він відповідальний, ПДВ, що підлягає сплаті або сплаченого за постачений йому витвір мистецтва.

2. Право на віднесення на зменшення податкового зобов’язання виникає тоді, коли виникає податкове зобов’язання з ПДВ, що підлягає сплаті за постачання, стосовно якого оподатковуваний дилер обирає застосування звичайного режиму ПДВ.

Якщо постачання вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату, що підпадають під маржинальну схему, здійснюють відповідно до умов, визначених у статтях 146, 147, 148 або 151, то такі товари повинні звільнятися від оподаткування.

Якщо оподатковуваний дилер використовує товари для цілей постачань, які він здійснює і які підпадають під маржинальну схему, він не може відносити на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, за сплату якого він відповідальний, таке:

(a) ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений стосовно витворів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату, які він імпортував особисто;

(b) ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений стосовно витворів мистецтва, які були або будуть постачені йому їх автором або правонаступниками автора;

(c) ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений стосовно витворів мистецтва, які були або будуть постачені йому оподатковуваною особою, іншою ніж оподатковуваний дилер.

Оподатковувані особи не можуть відносити на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, за сплату якого вони відповідальні, ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений стосовно товарів, які були або будуть постачені їм оподатковуваним дилером, якщо постачання таких товарів оподатковуваним дилером підпадає під маржинальну схему.

Якщо оподатковуваний дилер застосовує як звичайний режим ПДВ, так і маржинальну схему, він повинен окремо відображати в своїх рахунках операції, що підпадають під кожен з цих режимів, відповідно до правил, встановлених державами-членами.

Оподатковуваний дилер не може окремо вносити до виставлених ним рахунків-фактур ПДВ за постачання товарів, до яких він застосовує маржинальну схему.

Держави-члени, що станом на 31 грудня 1992 року застосовували спеціальні податкові режими, інші ніж маржинальна схема, до постачання оподатковуваними дилерами вживаних транспортних засобів можуть, до впровадження остаточних заходів, зазначених у статті 402, продовжувати застосовувати ці режими, якщо вони відповідають умовам, встановленим у цій підсекції, або адаптовані до них.

Данії дозволено впроваджувати податкові режими, зазначені в першому параграфі.

1. Ці перехідні положення застосовують до постачань вживаних транспортних засобів, здійснюваних оподатковуваними дилерами та охоплюваних маржинальною схемою.

2. Ці перехідні положення не застосовують до постачань нових транспортних засобів, здійснюваних відповідно до умов, визначених у статті 138(1) та (2)(a).

3. Для цілей параграфа 1, наземні транспортні засоби, судна та повітряні судна, зазначені в пункті (a) статті 2(2), вважають "вживаними транспортними засобами", якщо вони є вживаними товарами, що не відповідають умовам, необхідним для того, щоб вважати їх новими транспортними засобами.

ПДВ, що підлягає сплаті стосовно кожного постачання, зазначеного в статті 327, повинен дорівнювати сумі ПДВ, що підлягала б сплаті, якби це постачання підпадало під звичайний режим ПДВ, з вирахуванням суми ПДВ, який вважають включеним до ціни купівлі транспортного засобу оподатковуваним дилером.

ПДВ, який вважають включеним до ціни купівлі транспортного засобу оподатковуваним дилером, розраховують за таким методом:

(a) ціною купівлі, яку беруть для розраховування, є ціна купівлі в розумінні пункту (2) статті 312;

(b) вважають, що ця ціна купівлі, сплачена оподатковуваним дилером, включає ПДВ, який підлягав би сплаті, якби постачальник оподатковуваного дилера застосовував би звичайний режим ПДВ до постачання;

(c) для розрахунку беруть ставку, що застосовується згідно зі статтею 93 у державі-члені, на території якої, як вважають, розташоване місце постачання оподатковуваному дилеру, як визначено відповідно до статей 31 і 32.

ПДВ, що підлягає сплаті стосовно кожного постачання транспортного засобу, як зазначено в статті 327(1), та що його визначають відповідно до статті 328, не може бути меншим від суми ПДВ, що підлягала б сплаті, якби постачання підпадало під маржинальну схему.

Держави-члени можуть передбачити, щоб у випадку, коли постачання підпадає під маржинальну схему, маржа не могла бути меншою, ніж 10 % від ціни продажу в розумінні пункту (1) статті 312.

Оподатковувані особи не можуть відносити на зменшення податкового зобов’язання з ПДВ, за сплату якого вони відповідальні, ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений стосовно вживаних транспортних засобів, постачених їм оподатковуваним дилером, якщо постачання цих товарів оподатковуваним дилером підлягає сплаті ПДВ відповідно до цих перехідних положень.

Оподатковуваний дилер не може окремо вносити до виставлених ним рахунків-фактур ПДВ стосовно постачань, до яких він застосовує ці перехідні положення.

1. Держави-члени можуть, відповідно до положень цієї секції, застосовувати спеціальні положення для оподаткування маржинального прибутку, отриманого організатором продажу з публічних торгів, стосовно постачання вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату цим організатором, що діє від свого імені та в інтересах осіб, зазначених у статті 334, за договором, згідно з яким комісія підлягає сплаті після продажу цих товарів з публічних торгів.

2. Положення, зазначені в параграфі 1, не застосовують до постачання нових транспортних засобів, здійсненого відповідно до умов, передбачених у статті 138(1) та (2)(a).

Ці спеціальні положення застосовують до постачань, здійснюваних організатором продажу з публічних торгів, що діє від свого імені та в інтересах однієї з таких осіб:

(a) оподатковуваною особою;

(b) іншої оподатковуваної особи, якщо постачання товарів, здійснюване цією оподатковуваною особою на підставі договору, згідно з яким комісія підлягає сплаті після продажу, звільнено від оподаткування відповідно до статті 136;

(c) іншої оподатковуваної особи, якщо постачання товарів, здійснюване цієї оподатковуваною особою на підставі договору, згідно з яким комісія підлягає сплаті після продажу, підпадає під звільнення від оподаткування для малих підприємств, передбачене у статтях 282-292, і стосується засобів виробництва;

(d) оподатковуваного дилера, якщо постачання товарів, здійснюване цим оподатковуваним дилером на підставі договору, за яким комісія підлягає сплаті після продажу, оподатковують ПДВ згідно з маржинальною схемою.

Постачання товарів оподатковуваній особі, що є організатором продажу з публічних торгів, вважають здійсненою тоді, коли має місце продаж цих товарів з публічних торгів.

Базою оподаткування кожного постачання товарів, зазначених у цій секції, повинна бути загальна сума, внесена до рахунку-фактури, виставленого відповідно до статті 339 покупцю організатором продажу з публічних торгів без урахування:

(a) чистої суми, що підлягає сплаті чи сплачена організатором продажу з публічних торгів своєму комітенту, як визначено відповідно до статті 337;

(b) суми ПДВ, що підлягає сплаті організатором продажу з публічних торгів стосовно його постачання.

Чиста сума, що сплачена або підлягає сплаті організатором продажу з публічних торгів своєму комітенту, повинна дорівнювати різниці між аукціонною ціною товарів та сумою комісії, що отримана або буде отримана організатором продажу з публічних торгів від його комітента на підставі договору, відповідно до якого комісія підлягає сплаті після продажу.

Організатори продажів з публічних торгів, що постачають товари відповідно до умов, встановлених у статтях 333 та 334, повинні вказувати в своїх рахунках та проміжних рахунках такі суми:

(a) суми, що отримані або будуть отримані від покупця товарів;

(b) суми, що відшкодовані або будуть відшкодовані продавцеві товарів.

Суми, зазначені в першому параграфі, повинні бути належним чином підтверджені.

Організатор продажу з публічних торгів повинен виставляти покупцеві рахунок-фактуру із зазначенням:

(a) аукціонної ціни товарів;

(b) податків, мит, зборів та обов’язкових платежів;

(c) супутніх витрат на кшталт витрат на сплату комісії, паковання, перевезення та страхування, за які організатор виставляє покупцеві товарів рахунок.

Рахунок-фактура, виставлений організатором продажу з публічних торгів, не повинен окремо відображати будь-які суми ПДВ.

1. Організатор продажу з публічних торгів, якому товари були передані на підставі договору, відповідно до якого комісія підлягає сплаті після продажу з публічних торгів, повинен надати звіт своєму комітенту.

У звіті, наданому організатором продажу з публічних торгів, повинна бути окремо вказана сума операції, тобто аукціонна ціна товарів, без урахування суми комісії, що отримана або буде отримана від комітента.

2. Звіт, складений відповідно до параграфа 1, слугує рахунком-фактурою, який комітент, якщо він є оподатковуваною особою, повинен надати організатору продажу з публічних торгів відповідно до статті 220.

Держави-члени, що застосовують положення, передбачені в цій секції, повинні також застосовувати ці положення до постачання вживаних транспортних засобів, як визначено у статті 327(3), яке здійснює організатор продажів з публічних торгів, діючи від свого імені, за договором, згідно з яким комісія підлягає сплаті після продажу цих товарів з публічних торгів в інтересах оподатковуваного дилера, якщо такі постачання цим оподатковуваним дилером підлягали б оподаткуванню ПДВ відповідно до перехідних положень щодо вживаних транспортних засобів.

Держави-члени можуть вживати заходів стосовно права на віднесення на зменшення податкового зобов’язання для забезпечення того, щоб оподатковувані дилери, що підпадають під спеціальні положення, передбачені в секції 2, не мали необґрунтовані переваги або не зазнавали необґрунтованої шкоди.

Діючи одностайно за пропозицією Комісії, Рада може дозволяти будь-якій державі-члену впроваджувати спеціальні заходи для боротьби з ухиленням від оподаткування, згідно з якими ПДВ, що підлягає сплаті за маржинальною схемою, не може бути меншим, ніж сума ПДВ, яка підлягала б сплаті, якби маржинальний прибуток дорівнював певному відсотку від ціни продажу.

Відсоток від ціни продажу встановлюють з урахуванням звичайного маржинального прибутку, отриманого суб’єктами господарювання у відповідному секторі.

1. Для цілей цієї Директиви та без обмеження інших положень Співтовариства "інвестиційне золото" означає:

(1) золото у вигляді зливків або пластин вагою, прийнятою на ринках зливкового золота 995-ї або вищої проби, незалежно від того, чи воно представлене в цінних паперах;

(2) золоті монети 900-ї або вищої проби, викарбувані після 1800 року, які є або були законним платіжним засобом у країні походження та які зазвичай продають за ціною, що не перевищує вільну ринкову вартість золота, що міститься в монеті, більш ніж на 80 %.

2. Держави-члени можуть виключати з цієї спеціальної схеми невеликі зливки або пластини масою 1 грам або менше.

3. Для цілей цієї Директиви монети, зазначені в пункті (2) параграфа 1, не вважають такими, що їх продають у зв’язку з нумізматичним інтересом.

Починаючи з 1999 року, кожна держава-член повинна повідомляти Комісію до 1 липня кожного року про монети, що відповідають критеріям, встановленим у пункті (2) статті 344(1), якими торгують у цій державі-члені. До 1 грудня кожного року Комісія повинна публікувати повний список цих монет у серії "С" Офіційного вісника Європейського Союзу. Монети, включені до опублікованого списку, вважають такими, що відповідають цим критеріям упродовж року, для якого цей список опубліковано.

Держави-члени звільняють від ПДВ постачання, придбання в межах Співтовариства та імпортування інвестиційного золота, включаючи інвестиційне золото у вигляді сертифікатів алокованого чи неалокованого золота, або золота, яким торгують на золотих рахунках, зокрема, позик золота та свопів, що передбачають право власності або право вимоги стосовно інвестиційного золота, а також операції з інвестиційним золотом, що передбачають ф’ючерсні та форвардні угоди, що призводять до передання права власності, або вимоги стосовно інвестиційного золота.

Держави-члени звільняють від оподаткування послуги агентів, які діють від імені та в інтересах іншої особи у випадках, коли вони беруть участь у постачанні інвестиційного золота своєму комітенту.

Держави-члени повинні надавати оподатковуваним особам, що виробляють інвестиційне золото або перетворюють золото на інвестиційне золото, право обирати спосіб оподаткування постачань інвестиційного золота іншій оподатковуваній особі, які в іншому випадку були б звільнені від оподаткування відповідно до статті 346.

1. Держави-члени можуть надавати оподатковуваним особам, що в процесі своєї економічної діяльності зазвичай постачають золото для промислових цілей, право обирати спосіб оподаткування постачань золотих зливків або пластин, зазначених у пункті (1) статті 344(1), іншій оподатковуваній особі, які в іншому випадку були б звільнені від оподаткування відповідно до статті 346.

2. Держави-члени можуть обмежувати обсяг можливості вибору, передбаченої в параграфі 1.

Якщо постачальник використав право обирати спосіб оподаткування, передбачене у статтях 348 та 349, держави-члени повинні дозволяти агенту обирати спосіб оподаткування послуг, зазначений у статті 347.

Держави-члени повинні встановлювати детальні правила для реалізації можливості вибору способу оподаткування, передбаченого у цій секції, та відповідним чином інформувати Комісію.

Кожна держава-член може після консультацій з Комітетом із ПДВ справляти ПДВ з конкретних операцій стосовно інвестиційного золота, що відбуваються в цій державі-члені між оподатковуваними особами, які є учасниками ринку зливкового золота, регульованого відповідною державою-членом, або між такою оподатковуваною особою та іншою оподатковуваною особою, що не є учасником цього ринку. Однак, держава-член не може справляти ПДВ з постачань, що їх здійснюють відповідно до умов, визначених у статті 138, або до експортування інвестиційного золота.

Держави-члени, що відповідно до статті 352 оподатковують операції між оподатковуваними особами, що є учасниками регульованого ринку зливкового золота, повинні, для цілей спрощення, дозволяти призупиняти утримання податків та звільняти оподатковуваних осіб від вимог щодо обліку ПДВ.

Якщо подальше постачання інвестиційного золота оподатковуваною особою звільнено від оподаткування відповідно до цієї глави, вона повинна мати право відносити на зменшення податкового зобов’язання таке:

(a) ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений стосовно інвестиційного золота, постаченого їй особою, що використала можливість обирати спосіб оподаткування згідно зі статтями 348 та 349, або постаченого їй відповідно до секції 4;

(b) ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений стосовно здійсненого їй постачання або стосовно здійсненого нею придбання у межах Співтовариства чи імпортування золота, іншого ніж інвестиційне золото, яке потім перетворюється нею або в її інтересах на інвестиційне золото;

(c) ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений стосовно постачених їй послуг, що полягають у зміні форми, ваги або проби золота, включаючи інвестиційне золото.

Оподатковувані особи, які виробляють інвестиційне золото або перетворюють золото на інвестиційне золото, повинні мати право відносити на зменшення податкового зобов’язання ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений ними стосовно постачання, придбання у межах Співтовариства або імпортування товарів чи послуг, пов’язаних із виробництвом або перетворенням цього золота так, ніби подальше постачання золота, звільнене від оподаткування відповідно до статті 346, оподатковують.

1. Держави-члени повинні забезпечувати принаймні ведення обліку всіх суттєвих операцій, пов’язаних з інвестиційним золотом, та ведення документації, що уможливлює ідентифікацію замовників у таких операціях.

Торговці повинні зберігати інформацію, зазначену в першому підпараграфі, протягом періоду не менше п’яти років.

2. Держави-члени можуть приймати еквівалентні зобов’язання на підставі заходів, ухвалених відповідно до інших законодавчих актів Співтовариства, таких як Директива Європейського парламенту і Ради 2005/60/ЄС від 26 жовтня 2005 року про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей та фінансування тероризму (- 19), задля дотримання вимог, викладених у параграфі 1.

3. Держави-члени можуть встановлювати більш суворі обов’язки, зокрема щодо ведення спеціальних облікових записів або спеціальних вимог щодо бухгалтерського обліку.

Для цілей цієї глави та без обмеження інших положень Співтовариства застосовують такі терміни та означення:

4. "декларація з ПДВ" означає звіт, який містить інформацію, необхідну для встановлення суми ПДВ, що підлягає сплаті у кожній державі-члені.

Для цілей цієї секції та без обмеження інших положень Співтовариства застосовують такі терміни та означення:

1. "оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві" означає оподатковувану особу, що не веде господарську діяльність на території Співтовариства і не має там фіксованого осідку;

2. "Держава-член ідентифікації" означає державу-член, яку оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, обирає для того, щоб оголосити їй про початок своєї діяльності як оподатковуваної особи на території Співтовариства відповідно до положень цієї секції;

3. "держава-член споживання" означає державу-член, яку вважають місцем постачання відповідно до глави 3 розділу V.

Держави-члени повинні дозволяти будь-якій оподатковуваній особі, що не має осідку в Співтоваристві, яка постачає послуги неоподатковуваній особі, що має осідок у державі-члені або постійно проживає чи зазвичай перебуває в державі-члені, застосовувати цю спеціальну схему. Цю схему застосовують до всіх таких послуг, які постачають у Співтоваристві.

Оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, повинна повідомляти державу-члена ідентифікації про початок чи припинення своєї діяльності як оподатковуваної особи або про зміни цієї діяльності, внаслідок яких вона більше не відповідає умовам, необхідним для застосування цієї спеціальної схеми. Вона повинна повідомляти таку інформацію в електронній формі.

1. Інформація, яку оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, повинна надавати державі-члену ідентифікації, коли вона починає провадити оподатковувану діяльність, повинна включати таку інформацію:

(a) ім’я;

(b) поштову адресу;

(c) електронні адреси, включаючи веб-сайти;

(d) національний податковий номер, якщо є;

(e) заяву про те, що оподатковувана особа не веде господарську діяльність на території Співтовариства і не має там фіксованого осідку.

2. Оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, повинна повідомляти державу-члена ідентифікації про будь-які зміни в наданій інформації.

Держава-член ідентифікації повинна присвоїти оподатковуваній особі, що не має осідку в Співтоваристві, індивідуальний ідентифікаційний номер платника ПДВ для застосування цієї спеціальної схеми та повідомити її про такий номер електронними засобами. На підставі інформації, яку використовують для цієї ідентифікації, держави-члени споживання можуть використовувати власні ідентифікаційні системи.

Держава-член ідентифікації повинна вилучати оподатковувану особу, що не має осідку в Співтоваристві, з ідентифікаційного реєстру в таких випадках:

(a) якщо вона повідомляє такій державі-члену про те, що вона більше не постачає послуги, охоплені цією спеціальною схемою;

(b) якщо можна з інших підстав припустити, що ведення нею оподатковуваних видів діяльності закінчено;

(c) якщо вона більше не відповідає умовам, необхідним для застосування цієї спеціальної схеми;

(d) якщо він систематично не дотримується правил, що стосуються цієї спеціальної схеми.

Оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, яка застосовує цю спеціальну схему, повинна подавати електронними засобами державі-члену ідентифікації декларацію з ПДВ за кожний календарний квартал, незалежно від того, чи постачалися послуги, охоплені цією спеціальною схемою. Декларацію з ПДВ подають до кінця місяця, наступного після закінчення податкового періоду, охопленого декларацією.

Декларація з ПДВ повинна відображати індивідуальний ідентифікаційний номер платника ПДВ для застосування цієї спеціальної схеми та для кожної держави-члена споживання, в якій ПДВ підлягає сплаті - загальну вартість постачання послуг, охоплених цією спеціальною схемою, без урахування ПДВ, здійснених протягом податкового періоду та загальну суму відповідного ПДВ залежно від ставки. У декларації також повинні бути вказані застосовні ставки ПДВ та загальна сума ПДВ, що підлягає сплаті.

За потреби внесення будь-яких змін до декларації з ПДВ після її подання, відповідні зміни повинні включатися в наступну декларацію протягом трьох років з дати, на яку необхідно було подати початкову декларацію відповідно до статті 364. Така наступна декларація з ПДВ повинна визначати відповідну державу-член споживання, податковий період і суму ПДВ, щодо яких потрібно внести будь-які зміни.

1. Декларацію з ПДВ складають в євро.

Держави-члени, що не прийняли євро, можуть вимагати складання декларації з ПДВ у їхніх національних валютах. Якщо постачання послуг було здійснено в інших валютах, для заповнення декларації з ПДВ оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, повинна використовувати обмінний курс, застосовний в останній день податкового періоду.

2. Конвертацію здійснюють за обмінним курсом, опублікованим Європейським Центральним Банком на цей день або, якщо курс не опублікований в цей день - за обмінним курсом, опублікованим у наступний день публікації.

Оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, повинна сплачувати ПДВ з покликанням на відповідну декларацію з ПДВ, під час подання декларації ПДВ, але не пізніше ніж після закінчення терміну подання декларації.

Платіж здійснюють на банківський рахунок у євро, визначений державою-членом ідентифікації. Держави-члени, що не прийняли євро, можуть вимагати здійснення платежу на банківський рахунок, відкритий у їхній власній валюті.

Оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, яка використовує цю спеціальну схему, не може відносити на зменшення податкового зобов’язання ПДВ відповідно до статті 168 цієї Директиви. Незважаючи на пункт (1) статті 1 Директиви 86/560/ЄЕС, зазначена оподатковувана особа повинна отримувати відшкодування відповідно до цієї Директиви. Статті 2(2) і (3) та статтю 4(2) Директиви 86/560/ЄЕС не застосовують до відшкодувань, пов’язаних із послугами, охопленими цією спеціальною схемою.

Якщо оподатковувана особа, що застосовує цю спеціальну схему, повинна бути зареєстрована в державі-члені для видів діяльності, не охоплених цією схемою, вона повинна відносити на зменшення податкового зобов’язання ПДВ у зазначеній державі-члені стосовно її оподатковуваних видів діяльності, охоплених цією схемою, у декларації з ПДВ, яка повинна подаватися відповідно до статті 250 цієї Директиви.

1. Оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, повинна вести облік операцій, що підпадають під цю спеціальну схему. Зазначений облік повинен бути достатньо детальним, щоб податкові органи держави-члена споживання могли верифікувати правильність декларації з ПДВ.

2. Доступ до облікових записів, зазначених в параграфі 1, повинен надаватися в електронній формі державі-члену ідентифікації та державі-члену споживання на їх запит.

Ці облікові записи повинні зберігатися протягом десяти років, починаючи з кінця року, протягом якого було здійснено операцію.

Для цілей цієї секції та без обмеження інших положень Співтовариства застосовують такі терміни та означення:

(1) "оподатковувана особа, що не має осідку в державі-члені споживання" означає оподатковувану особу, що веде господарську діяльність у Співтоваристві або має там фіксований осідок, але не веде господарську діяльність та не має фіксованого осідку на території держави-члена споживання;

(2) "Держава-член ідентифікації" означає державу-член, на території якої оподатковувана особа веде свою господарську діяльність або, якщо вона не веде господарську діяльність у Співтоваристві, в якій вона має фіксований осідок.

Якщо оподатковувана особа не веде господарську діяльність у Співтоваристві, але має там більше одного фіксованого осідку, державою-членом ідентифікації повинна бути держава-член із фіксованим осідком, яку ця оподатковувана особа вказує як місце використання цієї спеціальної схеми. Оподатковувана особа зв’язана таким рішенням протягом відповідного календарного року та двох наступних календарних років.

Якщо оподатковувана особа не веде господарську діяльність у Співтоваристві та не має там фіксованого осідку, державою-членом ідентифікації повинна бути держава-член, в якій розпочинається відправлення або перевезення товарів. Якщо є більш ніж одна держава-член, в якій розпочинається відправлення або перевезення товарів, оподатковувана особа зазначає, яка з таких держав-членів є державою-членом ідентифікації. Оподатковувана особа зв’язана таким рішенням протягом відповідного календарного року та двох наступних календарних років;

(3) "держава-член споживання" означає одне з такого:

(a) у випадку постачання послуг, державу-член, яку вважають місцем постачання до глави 3 розділу V;

(b) у випадку дистанційних продажів товарів у межах Співтовариства, державу-член, у якій закінчується відправлення або перевезення товарів замовникові;

(c) у випадку постачання товарів оподатковуваною особою, яка сприяє здійсненню такого постачання відповідно до статті 14a(2), якщо відправлення або перевезення товарів, які постачають, розпочинається та завершується у тій самій державі-члені, така держава-член.

Держави-члени повинні дозволити застосовувати цю спеціальну схему таким оподатковуваним особам:

(a) оподатковуваній особі, які здійснює дистанційний продажів товарів у межах Співтовариства;

(b) оподатковуваній особі, яка сприяє здійсненню такого постачання товарів відповідно до статті 14a(2), якщо відправлення або перевезення товарів, які постачають, розпочинається та завершується у тій самій державі-члені;

(c) оподатковуваній особі, що не має осідку в державі-члені споживання, яка постачає послуги неоподатковуваній особі.

Цю спеціальну схему застосовують до всіх зазначених товарів або послуг, що постачаються в межах Співтовариства відповідною оподатковуваною особою.

Оподатковувана особа повинна повідомляти державу-члена ідентифікації про початок або про припинення своїх оподатковуваних видів діяльності, що підпадають під цю спеціальну схему, або про зміни цих видів діяльності, внаслідок чого вона більше не відповідає умовам, необхідним для використання цієї спеціальної схеми. Вона повинна повідомляти таку інформацію в електронній формі.

Оподатковувана особа, що використовує цю спеціальну схему, для оподатковуваних операцій, здійснюваних за цією схемою, повинна бути ідентифікована для цілей ПДВ тільки в державі-члені ідентифікації. Для цієї цілі держава-член використовує індивідуальний ідентифікаційний номер платника ПДВ, який вже було присвоєно оподатковуваній особі у зв’язку з її обов’язками згідно з внутрішньою системою.

На підставі інформації, яку використовують для цієї ідентифікації, держави-члени споживання можуть використовувати власні ідентифікаційні системи.

Держава-член ідентифікації повинна виключати оподатковувану особу з цієї спеціальної схеми в будь-якому з таких випадків:

(a) якщо вона повідомляє про те, що вона більше не здійснює постачання товарів та послуг, охоплених цією спеціальною схемою;

(b) якщо можна іншим чином припустити, що її оподатковувані види діяльності, що підпадають під цю спеціальну схему, припинено;

(c) якщо вона більше не відповідає умовам, необхідним для застосування цієї спеціальної схеми;

(d) якщо він систематично не дотримується правил, що стосуються цієї спеціальної схеми.

Оподатковувана особа, яка застосовує цю спеціальну схему, повинна подавати електронними засобами державі-члену ідентифікації декларацію з ПДВ за кожний календарний квартал, незалежно від того, чи здійснювалося постачання товарів та послуг, охоплених цією спеціальною схемою. Декларацію з ПДВ подають до кінця місяця, наступного після закінчення податкового періоду, охопленого декларацією.

1. У декларації з ПДВ відображають ідентифікаційний номер платника ПДВ, зазначений у статті 369d, та, для кожної держави-члена споживання, в якій ПДВ підлягає сплаті - загальну вартість, без урахування ПДВ, застосовні ставки ПДВ, загальну суму відповідного ПДВ залежно від ставки та загальну суму ПДВ, що підлягає сплаті стосовно таких постачань, охоплених спеціальною схемою, здійснених протягом податкового періоду:

(a) дистанційний продажів товарів у межах Співтовариства;

(b) постачання товарів відповідно до статті 14a(2), якщо відправлення або перевезення таких товарів розпочинається та завершується у тій самій державі-члені;

(c) постачання послуг.

Декларація з ПДВ повинна також включати зміни, що стосуються попередніх податкових періодів, передбачені у параграфі 4 цієї статті.

2. Якщо товари відправляють або перевозять з держави члена, відмінної від держави-члена ідентифікації, декларація з ПДВ також включає загальну вартість, без урахування ПДВ, застосовні ставки ПДВ, загальну суму відповідного ПДВ залежно від ставки та загальну суму ПДВ, що підлягає сплаті стосовно таких постачань, охоплених спеціальною схемою, для кожної держави-члена, з якої такі товари відправляють або транспортують:

(a) дистанційний продажів товарів у межах Співтовариства, окрім того, що здійснюється оподатковуваною особою відповідно до статті 14a(2);

(b) дистанційний продажів товарів у межах Співтовариства та постачання товарів, якщо відправлення або перевезення таких товарів розпочинається та завершується у тій самій державі-члені, що здійснюється оподатковуваною особою відповідно до статті 14a(2).

Стосовно постачань, зазначених у пункті (a), декларація з ПДВ повинна також включати індивідуальний ідентифікаційний номер платника ПДВ або податковий ідентифікаційний номер, присвоєний кожною державою-членом, з якої такі товари відправляють або перевозять. Стосовно постачань, зазначених у пункті (b), декларація з ПДВ повинна також включати індивідуальний ідентифікаційний номер платника ПДВ або податковий ідентифікаційний номер, присвоєний кожною державою-членом, з якої такі товари відправляють або перевозять, за наявності. Декларація з ПДВ повинна включати інформацію, зазначену в цьому параграфі, в розрізі держави-члена споживання.

3. Якщо оподатковувана особа, що постачає послуги, охоплені цією спеціальною схемою, має один або більше фіксованих осідків, інших ніж ті, що є в державі-члені ідентифікації, з якої постачаються послуги, декларація з ПДВ повинна також включати загальну вартість, без урахування ПДВ, застосовні ставки ПДВ, загальну суму відповідного ПДВ залежно від ставки та загальну суму ПДВ, що підлягає сплаті, за такі послуги для кожної держави-члена, в якій вона має осідок, разом із індивідуальним ідентифікаційним номером платника ПДВ або податковим ідентифікаційним номером цього осідку, в розрізі держави-члена споживання.

4. За потреби внесення будь-яких змін до декларації з ПДВ після її подання, відповідні зміни повинні включатися в наступну декларацію протягом трьох років з дати, на яку необхідно було подати початкову декларацію відповідно до статті 369f. Така наступна декларація з ПДВ повинна визначати відповідну державу-член споживання, податковий період і суму ПДВ, щодо яких потрібно внести будь-які зміни.

1. Декларацію з ПДВ складають в євро.

Держави-члени, що не прийняли євро, можуть вимагати складання декларації з ПДВ у їхніх національних валютах. Якщо постачання здійснено в інших валютах, оподатковувана особа, що застосовує цю спеціальну схему, для цілей заповнення декларації з ПДВ повинна використовувати обмінний курс, застосовний в останній день податкового періоду.

2. Конвертацію здійснюють за обмінним курсом, опублікованим Європейським Центральним Банком на цей день або, якщо курс не опублікований в цей день - за обмінним курсом, опублікованим у наступний день публікації.

Оподатковувана особа, що застосовує цю спеціальну схему, повинна сплачувати ПДВ з покликанням на відповідну декларацію з ПДВ, не пізніше ніж після закінчення терміну подання декларації.

Платіж здійснюють на банківський рахунок у євро, визначений державою-членом ідентифікації. Держави-члени, що не прийняли євро, можуть вимагати здійснення платежу на банківський рахунок, відкритий у їхній власній валюті.

Оподатковувана особа, що застосовує цю спеціальну схему, не може відносити на зменшення податкового зобов’язання ПДВ стосовно своїх оподатковуваних видів діяльності, охоплених цією схемою, у державі-члені споживання відповідно до статті 168 цієї Директиви. Незважаючи на статтю 2(1), статтю 3 та пункт (e) статті 8(1) Директиви 2008/9/ЄС, зазначена оподатковувана особа повинна отримувати відшкодування відповідно до цієї Директиви.

Якщо оподатковувана особа, що застосовує цю спеціальну схему, повинна бути зареєстрована в державі-члені для видів діяльності, не охоплених цією схемою, вона повинна відносити на зменшення податкового зобов’язання ПДВ у зазначеній державі-члені стосовно її оподатковуваних видів діяльності, охоплених цією схемою, у декларації з ПДВ, яка повинна подаватися відповідно до статті 250 цієї Директиви.

1. Оподатковувана особа, що застосовує цю спеціальну схему, повинна вести облік операцій, охоплених цією спеціальною схемою. Зазначений облік повинен бути достатньо детальним, щоб податкові органи держави-члена споживання могли верифікувати правильність декларації з ПДВ.

2. Доступ до облікових записів, зазначених в параграфі 1, повинен надаватися в електронній формі державі-члену споживання та державі-члену ідентифікації на їхній запит.

Ці облікові записи повинні зберігатися протягом 10 років з 31 грудня року, протягом якого було здійснено операцію.

Для цілей цієї секції, дистанційні продажі товарів, імпортованих з третіх територій або третіх країн, повинні охоплювати лише відправлення товарів, окрім підакцизних продуктів, внутрішня вартість яких не перевищує 150 євро.

Для цілей цієї секції та без обмеження інших положень Співтовариства застосовують такі терміни та означення:

(1) "оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві" означає оподатковувану особу, що не веде господарську діяльність на території Співтовариства і не має там фіксованого осідку;

(2) "посередник" означає особу, що має осідок у Співтоваристві, призначену оподатковуваною особою, яка здійснює дистанційні продажі товарів, що імпортовані з третіх територій або третіх країн, відповідальною за сплату ПДВ і виконання обов’язків, установлених цією спеціальною схемою від імені та в інтересах оподатковуваної особи;

(3) "держава-член ідентифікації" означає таке:

(a) якщо оподатковувана особа не має осідку в Співтоваристві - державу-член, яку вона обрала для реєстрації;

(b) якщо оподатковувана особа веде господарську діяльність за межами Співтовариства, але має у Співтоваристві один або декілька фіксованих осідків - державу-член із фіксованим осідком, яку оподатковувана особа вказує як місце застосування цієї спеціальної схеми.

(c) якщо оподатковувана особа веде господарську діяльність у державі-члені - таку державу-член;

(d) якщо посередник веде господарську діяльність у державі-члені - таку державу-член;

(e) якщо посередник веде господарську діяльність за межами Співтовариства, але має у Співтоваристві один або декілька фіксованих осідків - державу-член із фіксованим осідком, яку посередник вказує як місце застосування цієї спеціальної схеми.

Для цілей пунктів (b) і (e), якщо оподатковувана особа або посередник має більше одного фіксованого осідку в Співтоваристві, оподатковувана особа або посередник зв’язані рішенням про вказання держави-члена осідку протягом відповідного календарного року та двох наступних календарних років;

(4) "держава-член споживання" означає державу-член, у якій закінчується відправлення або перевезення товарів замовникові.

1. Держави-члени повинні дозволити застосовувати цю спеціальну схему оподатковуваним особам, які здійснюють дистанційний продаж товарів, що імпортовані з третіх територій або третіх країн:

(a) будь-якій оподатковуваній особі, що має осідок у Співтоваристві, яка здійснює дистанційні продажі товарів, що імпортовані з третіх територій або третіх країн;

(b) будь-якій оподатковуваній особі незалежно від того, чи має вона осідок у Співтоваристві, яка здійснює дистанційні продажі товарів, що імпортовані з третіх територій або третіх країн, через посередника, що має осідок у Співтоваристві;

(c) будь-якій оподатковуваній особі, що має осідок у третій країні, з якою Союз уклав угоду про взаємну допомогу з обсягом застосування, подібним до того, що передбачений Директивою Ради 2010/24/ЄС (- 20) та Регламентом (ЄС) № 904/2010, та яка здійснює дистанційні продажі товарів із зазначеної третьої країни.

Зазначені оподатковувані особи повинні застосовувати цю спеціальну схему до всіх дистанційних продажів товарів, що імпортовані з третіх територій або третіх країн.

2. Для цілей пункту (b) параграфа 1, будь-яка оподатковувана особа не може призначити більше ніж одного посередника одночасно.

3. Комісія ухвалює імплементаційний акт, що визначає перелік третіх країн, зазначених у пункті (c) параграфа 1 цієї статті. Такий імплементаційний акт ухвалюють згідно з експертною процедурою, визначеною в статті 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011, і для цієї цілі комітетом є комітет, створений відповідно до статті 58 Регламенту (ЄС) № 904/2010.

Для дистанційних продажів товарів, що імпортовані з третіх територій або третіх країн та щодо яких ПДВ декларується за цією спеціальної схемою, факт виникнення податкового зобов’язання має місце та податкове зобов’язання з ПДВ виникає на момент постачання. Постачання товарів вважають виконаним на момент акцепту платежу.

Оподатковувана особа, що застосовує цю спеціальну схему, або посередник, що діє в її інтересах, повідомляє державу-члена ідентифікації про початок або припинення своєї діяльності за цією спеціальною схемою, або про зміни такої діяльності, внаслідок яких вона більше не відповідає умовам, необхідним для застосування цієї спеціальної схеми. Така інформація повинна надаватися електронними засобами.

1. Інформація, яку оподатковувана особа, що не має посередника, повинна надавати державі-члену ідентифікації перед початком застосування спеціальної схеми, повинна включати такі дані:

(a) ім’я;

(b) поштову адресу;

(c) електронну адресу та вебсайти;

(d) ідентифікаційний номер платника ПДВ або національний податковий номер.

2. Інформація, яку посередник повинен надавати державі-члену ідентифікації перед початком застосування спеціальної схеми за дорученням оподатковуваної особи, повинна включати такі дані:

(a) ім’я;

(b) поштову адресу;

(c) електронну адресу;

(d) ідентифікаційний номер платника ПДВ.

3. Інформація, яку посередник повинен надавати державі-члену ідентифікації стосовно кожної оподатковуваної особи, яку він представляє, перед початком застосування спеціальної схеми оподатковуваною особою, повинна включати такі дані:

(a) ім’я;

(b) поштову адресу;

(c) електронну адресу та вебсайти;

(d) ідентифікаційний номер платника ПДВ або національний податковий номер;

(e) свій індивідуальний ідентифікаційний номер, присвоєний згідно зі статтею 369q(2).

4. Будь-яка оподатковувана особа, що застосовує цю спеціальну схему, або, у відповідних випадках, її посередник повідомляє державу-член ідентифікації про будь-які зміни в наданій інформації.

1. Держава-член ідентифікації повинна присвоїти оподатковуваній особі, що застосовує цю спеціальну схему, індивідуальний ідентифікаційний номер платника ПДВ для застосування цієї спеціальної схеми та повідомити її про такий номер електронними засобами.

2. Держава-член ідентифікації повинна присвоїти посереднику індивідуальний ідентифікаційний номер та повідомити його про такий номер електронними засобами.

3. Держава-член ідентифікації повинна присвоїти індивідуальний ідентифікаційний номер платника ПДВ для застосування цієї спеціальної схеми посереднику стосовно кожної оподатковуваної особи, яка його призначила.

4. Ідентифікаційний номер платника ПДВ, присвоєний згідно з параграфом 1, 2 і 3, повинен використовуватися виключно для цілей цієї спеціальної схеми.

1. Держава-член ідентифікації повинна вилучити оподатковувану особу, що не має посередника, з ідентифікаційного реєстру в таких випадках:

(a) якщо така особа повідомляє державу-члена ідентифікації про те, що вона більше на здійснює дистанційні продажі товарів, що імпортовані з третіх територій або третіх країн;

(b) якщо можна з інших підстав припустити, що ведення такою особою оподатковуваних видів діяльності з дистанційних продажів товарів, що імпортовані з третіх територій або третіх країн, припинено;

(c) якщо вона більше не відповідає умовам, необхідним для застосування цієї спеціальної схеми;

(d) якщо він систематично не дотримується правил, що стосуються цієї спеціальної схеми.